Економічна безпека підприємства в сучасних умовах та економічні ризики

1

Економічна безпека підприємства в сучасних умовах та економічні ризики

1 Поняття економічної безпеки машинобудівного підприємства

Економічна безпека являє собою універсальну категорію, що відбиває захищеність суб'єктів соціально-економічних відносин на всіх рівнях, починаючи з держави і закінчуючи кожним його громадянином. Економічна безпека машинобудівного підприємства -- це захищеність його діяльності від негативних впливів внутрішнього і зовнішнього середовища, а також здатність швидко усунути різні варіанти погроз чи пристосуватися до існуючих умов, що не позначаються негативно на його діяльності. Зміст даного поняття містить у собі систему мір, що забезпечують конкурентоспроможність і економічну стабільність підприємства, а також сприяючому підвищенню рівню добробуту працівників.

Звідси, економічна безпека машинобудівного підприємства - це стан найбільш ефективного використання корпоративних ресурсів для запобігання погроз і забезпечення стабільного функціонування підприємства в даний час і в майбутньому.

Економічна безпека машинобудівного підприємства характеризується сукупністю якісних і кількісних показників, найважливішим з яких є рівень економічної безпеки.

Рівень економічної безпеки машинобудівного підприємства - це оцінка стану використання корпоративних ресурсів за критеріями рівня економічної безпеки машинобудівного підприємства.

Головною метою досягнення найбільш високого рівня економічної безпеки, є роботи з забезпечення максимальної безпеки основних функціональних складових діяльності підприємства.

Функціональні складові економічної безпеки машинобудівного підприємства - це сукупність основних напрямків його економічної безпеки, що істотно відрізняються один від одного за своїм змістом.

Нижче приведена зразкова структура функціональних складових економічної безпеки машинобудівного підприємства:

а) фінансова складова;

б) інтелектуальна і кадрова складова;

в) техніко-технологічна складова;

г) політико-правова складова;

д) екологічна складова;

є) інформаційна складова;

ж) силова складова.

Кожна з перерахованих вище функціональних складових економічної безпеки машинобудівного підприємства характеризується власним змістом, набором функціональних критеріїв і способами забезпечення.

Для забезпечення своєї економічної безпеки машинобудівне підприємство використовує сукупність своїх корпоративних ресурсів.

Корпоративні ресурси - фактори бізнесу, які використовуються власниками і менеджерами підприємства для виконання цілей бізнесу.

Серед них виділимо:

1) Ресурс капіталу.

Акціонерний капітал машинобудівного підприємства в сполученні з позиковими фінансовими ресурсами є кровоносною системою підприємства і дозволяє здобувати і підтримувати інші корпоративні ресурси, що споконвічно відсутні у творців даного підприємства.

2) Ресурс персоналу.

Менеджери підприємства, штат інженерного персоналу, виробничих робітників та службовців з їхніми знаннями, досвідом і навичками є основним провідним і сполучною ланкою, що з'єднує воєдино усі фактори даного бізнесу, що забезпечує проведення в життя ідеології бізнесу, а також досягнення цілей бізнесу.

3) Ресурс інформації і технології.

Інформація, що стосується всіх сторін діяльності машинобудівного підприємства, є в даний час найбільш коштовним і дорогим з ресурсів підприємства. Саме інформація про зміну політичної, соціальної, економічної й екологічної ситуації, зміни ринків підприємства, науково-технічна і технологічна інформація, конкретні “ноу-хау”, що стосуються яких-небудь аспектів даного бізнесу, нове в методах організації і керування бізнесом дозволяє підприємству адекватно реагувати на будь-які зміни зовнішнього середовища бізнесу, ефективно планувати і здійснювати свою господарську діяльність.

4) Ресурс техніки й устаткування.

На основі наявних фінансових, інформаційно-технологічних і кадрових можливостей машинобудівне підприємство здобуває технологічне й інше устаткування, необхідне, на думку менеджерів підприємства і доступне, виходячи з наявних ресурсів.

5) Ресурс прав.

З розвитком цивілізації, виснаженням природних ресурсів і підвищенням цінності для бізнесу матеріальних активів різко зросла роль ресурсу прав. Цей ресурс містить у собі права на використання патентів, ліцензії і квоти на використання природних ресурсів, а також експортні квоти, права на користування землею. Використання цього ресурсу дозволяє підприємству прилучитися до передових технологічних розробок, не проводячи власних дорогих наукових досліджень, а також одержати доступ до не загальнодоступних можливостей розвитку бізнесу.

Основною причиною необхідності забезпечення економічної безпеки машинобудівного підприємства є задача, що стоїть перед кожним машинобудівне підприємством, досягнення стабільності свого функціонування і створення перспектив росту для виконання цілей даного бізнесу.

Рівень економічної безпеки машинобудівного підприємства базується на тому, наскільки ефективно службам даного підприємства вдається запобігати погрози й усувати збитки від негативних впливів на різні аспекти економічної безпеки. Джерелами таких негативних впливів можуть бути усвідомлені чи неусвідомлені дії людей, організацій, у тому числі органів державної влади, міжнародних чи організацій підприємств-конкурентів, а також збігу об'єктивних обставин, наприклад: стан фінансової кон'юнктури на ринках, як даного підприємства так і на міжнародних ринках, наукові відкриття і технологічні розробки, форс-мажорні обставини і т. ін.

У залежності від суб'єктивної обумовленості негативних впливів на економічну безпеку підприємства може застосовуватися наступна градація цих негативних впливів.

Об'єктивні негативні впливи - це такі негативні впливи, що виникають без участі і мимо волі підприємства чи його службовців.

Суб'єктивні негативні впливи - це негативні впливи, що виникли як наслідок неефективної роботи підприємства в цілому чи його працівників.

Головною метою економічної безпеки підприємства є забезпечення його стійкого і максимально ефективного функціонування в даний час і забезпечення високого потенціалу розвитку і зросту підприємства в майбутньому. Найбільш ефективне використання корпоративних ресурсів машинобудівного підприємства, необхідне для виконання цілей даного бізнесу, досягається шляхом запобігання погроз негативних впливів на економічну безпеку підприємства і досягнення наступних основних функціональних цілей економічної безпеки машинобудівного підприємства:

- забезпечення високої фінансової ефективності роботи машинобудівного підприємства, його фінансовій стійкості і незалежності;

- забезпечення технологічної незалежності підприємства і досягнення високої конкурентоспроможності його технологічного потенціалу;

- висока ефективність менеджменту підприємства, оптимальність і ефективність його організаційної структури;

- високий рівень кваліфікації персоналу підприємства і його інтелектуального потенціалу, ефективність корпоративних науково-дослідницьких та дослідно-конструкторських робіт;

- високий рівень екологічності роботи підприємства, мінімізація руйнівного впливу результатів виробничої діяльності на стан навколишнього середовища;

- якісна правова захищеність всіх аспектів діяльності підприємства;

- забезпечення захисту інформаційного середовища підприємства, комерційної таємниці і досягнення високого рівня інформаційного забезпечення роботи всіх його служб;

- забезпечення безпеки персоналу підприємства, його капіталу, майна і комерційних інтересів.

Виконання кожної з перерахованих вище цілей економічної безпеки машинобудівного підприємства є істотно важливим для досягнення її головної мети. Крім того, кожна з цілей економічної безпеки підприємства має власну структуру підцілей, яка зумовлена функціональною доцільністю та характером роботи машинобудівного підприємства. Докладна розробка: контроль за виконанням цільової структури економічної безпеки підприємства є дуже важливою складовою частиною процесу забезпечення його економічної безпеки.

У процесі здійснення машинобудівним підприємством своєї фінансово-господарської діяльності з'являється інформація для аналізу стану його економічної безпеки. На основі цієї інформації здійснюється оцінка функціональних і сукупних критеріїв економічної безпеки цього підприємства, їхніх відхилень від планових значень, аналізуються причини виникнення цих відхилень. Після цього виробляються рекомендації з коректування набору корпоративних ресурсів, систем стратегічного і поточного планування фінансово-господарської діяльності машинобудівного підприємства, а також системи оперативного керування його діяльністю.

Аналіз рівня економічної безпеки машинобудівного підприємства проводиться на основі оцінки ефективності заходів для запобігання збитків і розрахунку функціональних і сукупного критерію економічної безпеки.

Кажучи про безпеку сучасного промислового підприємства потрібно розглядати:

– безпеку, пов'язану з типом підприємства;

– безпеку, пов'язану з життєдіяльністю підприємства;

– безпеку за складовими частинами сфер його діяльності.

У зв'язку з цим як об'єкти безпеки підприємства можуть виступати:

– різні структурні підрозділи або групи співробітників, власників акцій підприємства і т.п.;

– ті або інші види ресурсів або майна;

– якісні характеристики ресурсів або майна;

– окремі види діяльності і процеси;

– якісні характеристики названих видів діяльності.

При розгляді економічної безпеки сучасного підприємства розглядають такі поняття, як загроза, збиток і стратегія безпеки.

Загроза - це такі зміни у зовнішнього або внутрішнього середовища підприємства, які приводять до небажаних змін предмета безпеки

Збиток - це сама небажана зміна якостей предмета безпеки, зниження його цінності для підприємства або його повна втрата

Стратегія економічної безпеки підприємства - сукупність найбільш значущих рішень, направлених на забезпечення прийнятного рівня безпеки функціонування даного підприємства.

Звичайно розглядають три типи стратегічної безпеки підприємств:

– орієнтовані на усунення існуючих або запобігання виникнення можливих загроз;

– спрямовані на запобігання впливів існуючих або можливих загроз на предмет безпеки;

– направлені на відновлення збитку, що наноситься.

У кожного підприємства повинна бути своя програма забезпечення його економічної безпеки, що відповідає на наступні питання:

1 Що саме в господарській системі даного підприємства знаходиться під загрозою?

2 Які загрози існують в даний момент, які можуть з'явиться в короткостроковій або довгостроковій перспективі?

3 Які конкретні механізми негативного впливу загроз на підприємство загалом або конкретний об'єкт його економічної безпеки?

4 Яка повинна бути прийнята стратегія захисту від загроз?

Аналіз проблем економічної безпеки, пов'язаних з діяльністю конкретного підприємства, необхідно здійснювати у взаємозв'язку з функціонуванням, тобто можливостями підприємства виконувати ті або інші свої функції. Загальна схема функціональних зв'язків сучасного промислового підприємства показана на рисунку 3.

У цьому випадку підприємство являє собою центр перетину фінансових, матеріальних, кадрових і інформаційних потоків, які відображають рух сировини, комплектуючих, обладнання, технологій, грошових готівкових і безготівкових платежів, продукції, що виробляється в умовах конкретного соціально-економічного і природного середовища.

Таким чином, функціонування підприємства під впливом чинників зовнішнього середовища постійно схильне до небезпеки зриву або погіршення через можливе порушення регіональних, галузевих і міжгалузевих потоків, необхідного для його діяльності.

При цьому до чинників ризику потрібно відносити тільки ті зміни параметрів вхідних і вихідних потоків, які є непередбачуваними з боку підприємства. Ризикові чинники характеризуються дискретністю змін, наявністю порогових значень, за досягненням яких потік перемикається на інший режим роботи. До них відносяться, наприклад, різке підвищення цін, зміна податкового законодавства, соціально-політичної ситуації, зміна митних умов, аварії і т.д.. В той же час, наприклад, зниження купівельної здатності гривні і зростання цін не відносяться до чинників ризику в тому випадку, якщо рівень інфляції зберігає свій темп зростання, що є стабільним продовж тривалого періоду і що дозволяє екстраполювати його на майбутнє.

Рисунок 3 - Схема функціональних зв'язків сучасного підприємства

Канали зв'язку даного промислового підприємства з його контрагентом на рисунку 3 зображені за допомогою стрілок, направлених в один бік, але насправді всі вони носять двосторонній характер, тобто функціонування кожного каналу залежить від поведінки як мінімум двох економічних суб'єктів.

2. Найважливіші види господарських і фінансових ризиків в діяльності машинобудівного підприємства

Користуючись переліком функціональних зв'язків сучасного підприємства, проаналізуємо, які найважливіші види господарських і фінансових ризиків можуть вплинути на економічну безпеку машинобудівного підприємства. До них можна віднести наступні ризики:

1. Ризик неможливості здійснення технології виробництва продукції на підприємстві через неукладення договору на постачання початкових матеріалів, сировина, комплектуючих виробів, напівфабрикатів.

Причинами виникнення такого ризику можуть бути:

– відмова традиційних постачальників від укладення договору;

– неприйнятні для даного підприємства умови договору або ціни;

– неможливість виконання підприємством-постачальником умов договору за технічними умовами, вимогах до якості і т.п.;

– аварійність на транспорті та ін.

Чинниками ризику в цьому випадку виступають: загальна нестабільність соціально-економічної обстановки, надмірна концентрація вхідних матеріальних потоків на обмеженій кількості постачальників, нерівномірність темпів інфляції, недиверсифікованність постачання, застосування постачальниками стратегії максимізації прибутку в даний момент будь-якими коштами та ін.

Компенсувати такий ризик можна, застосувавши такі заходи, як:

– диверсифікація виробництва шляхом застосування інших технологій і видів продукції;

– диверсифікація постачання;

– постійний збір інформації про постачальників і їх можливі зміни;

– встановлення некомерційних зв'язків з реальними і потенційними постачальниками;

– придбання даним підприємством акцій підприємств-постачальників;

– створення страхових резервів початкових продуктів;

– підготовка можливості кредитування, якщо виникне необхідність в передоплаті.

2. Ризик неповернення передоплати постачальником

Причини виникнення в основному ті ж, що і у випадку невиконання договорів постачання, а також рішення постачальника про тимчасове або остаточне привласнення отриманих у вигляді передоплати сум; неможливість їх виплати даному підприємству через використання до зриву договору.

Чинники ризику: кризова ситуація у взаєморозрахунках підприємств; слабість арбітражу і законодавчої бази; низька правова культура управління; прагнення підприємств до абсолютної мінімізації ризику, тобто виникнення самої вимоги передоплати; відсутність розвиненої системи страхування господарських і фінансових операцій.

Можливі методи компенсації ризику:

– некомерційна інтеграція;

– купівля і обмін акціями з постачальниками;

– встановлення особистих неформальних відносин з керівництвом підприємства-постачальника;

– залучення незалежних організацій як гарантів операцій;

– розвиток заставних операцій.

3. Ризик нереалізації виробленої продукції.

Причини: скорочення потреби у даному вигляді продукції; поява на ринку аналогічної продукції конкурентів; моральний знос продукції; перемикання попиту; зниження попиту через зміни структури бюджету або зниження прибутків споживачів; зміна виробничого профілю або спеціалізації традиційних споживачі продукції; відсутність у підприємстві повної інформації про даний сегмент ринку.

Чинники ризику: поява нової технології; заміна високорозвинених технологій більш простоями; зміна умов імпорту, що полегшують ввезення імпортної продукції; залежність результатів рішень, що приймаються споживачем від “особистих" умов договору; різке зростання об'ємів і рентабельність виробництва в галузі, сприяюче притоці конкурентів.

Методи компенсації, що рекомендуються:

– диверсифікація виробництва і структури збуту;

– активне використання всіх видів маркетингу, включаючи створення бази даних про споживачів, їх можливостях, наміри, соціально-економічний статус, тенденції в споживанні продукції;

– обмін акціями з традиційними споживачами і придбання їх акцій;

– пошук технологій і методів поліпшення якості і підвищення конкурентоспроможності продукції;

– освоєння гнучких, переналагоджувальних на виробництво інших видів продукції технологій;

– освоєння гнучких технологій маркетингу, що дозволяють перейти до інших сегментів ринку.

4. Ризик неотримання або невчасного отримання оплати за реалізовану без передоплати продукцію.

Цей ризик може виникнути через відсутність необхідної суми у споживача на момент постачання продукції або прийняття ним рішення про використання призначеної для цього суми на інші цілі.

Як методи компенсації даного ризику можна використати, передусім, ту ж передоплату.

5. Ризик відмови покупця від отриманої і оплаченої ним продукції, тобто повернення.

Виникає за причинами невідповідності продукції вимогам до її якості; неможливість використання споживачем продукції даної якості, рішення споживача про перехід до іншого виду продукції або до іншого постачальника.

Методи компенсації, що рекомендуються, схожі з тими, що і при компенсації ризику несплати.

6. Ризик зриву власних виробничих планів або інноваційних проектів.

Причини: непередбачена нестача фінансових коштів; несприятливі погодні умови; недотримання технології виробництва; технічні аварії; страйки; перехід кваліфікованих кадрів на інші підприємства.

Як методи компенсації можна рекомендувати: розвиток технологічної бази; проведення науково-дослідницьких та дослідно-конструкторських робіт в сфері технології виробництва; розробка соціальної стратегії; створення системи техніко-економічного резервування ресурсів.

7. Ризик невірного прогнозування ситуації і отримання неправильних початкових даних.

Може виникнути за причинами: відсутності на підприємстві необхідних традицій і системи безперервного прогнозування ринкового середовища; невміння здійснювати ринковий маркетинг; відсутнсті ефективної методики прогнозування поведінки ринкових суб'єктів.

Методи компенсації, що рекомендуються: більше уваги приділяти стратегічному плануванню; створення крізної системи збору і аналізу початкової інформації; прогнозування і прийняття стратегічних рішень; запрошення консультантів-професіоналів з маркетингу і менеджменту; підвищення кваліфікації адміністративно-управлінського персоналу підприємства.

8. Ризик неотримання зовнішніх інвестицій і кредитів.

Основні причини: в інвесторів або кредиторів склалося несприятливе враження про перспективи і можливості підприємства; поява негативних даних про підприємство; різке падіння курсу акцій даного підприємства; виступу споживачів з критикою продукції підприємства.

Як головний метод компенсації даного ризику можна рекомендувати організацію цілеспрямованого маркетингу, що включає всебічне інформування потенційних споживачів і інвесторів про найбільш сприятливі і ефективні сторони діяльності підприємства і його продукцію.

3 Основні напрямки забезпечення економічної безпеки машинобудівного підприємства

Метою економічної безпеки підприємства є забезпечення його стійкого і максимального ефективного функціонування в даний час і забезпечення високого потенціалу розвитку і росту підприємства в майбутньому. Найбільш ефективне використання корпоративних ресурсів підприємства, необхідне для виконання цілей даного бізнесу, досягається шляхом запобігання погроз негативних впливів на економічну безпеку підприємства і досягнення наступних функціональних основних цілей економічної безпеки підприємства:

забезпечення високої фінансової ефективності роботи підприємства і його фінансовій стійкості і незалежності;

забезпечення технологічної незалежності підприємства і досягнення високої конкурентноздатності його технологічного потенціалу;

висока ефективність менеджменту підприємства, оптимальність і ефективність його організаційної структури;

високий рівень кваліфікації персоналу підприємства і його інтелектуального потенціалу, ефективність корпоративних науково-дослідницьких та опитно-конструкторських робіт;

високий рівень екологічності роботи підприємства, мінімізація руйнівного впливу результатів виробничої діяльності на стан навколишнього середовища;

якісна правова захищеність всіх аспектів діяльності підприємства;

забезпечення захисту інформаційного середовища підприємства, комерційної таємниці і досягнення високого рівня інформаційного забезпечення роботи всіх його служб;

забезпечення захисту комп'ютерних систем;

забезпечення безпеки персоналу підприємства, його капіталу, майна і комерційних інтересів.

Виконання кожної з перерахованих вище цілей економічної безпеки підприємства є істотно важливої для досягнення її головної мети. Крім того, кожна з цілей економічної безпеки підприємства має власну структуру підцілей, зумовлювану функціональною доцільністю і характером роботи підприємства. Докладна розробка і контроль за виконанням цільової структури економічної безпеки підприємства є дуже важливою складовою частиною процесу забезпечення його економічної безпеки.

Забезпечення економічної безпеки підприємства - це постійний циклічний процес. На підставі цього дамо основні характеристики процесу забезпечення економічної безпеки підприємства.

Способи забезпечення економічної безпеки підприємства - це набір мір і система організації їхнього виконання і контролю, що дозволяють досягати найбільш високих значень рівня економічної безпеки підприємства.

З вище сказаного можна розрізнити сім наступних функціональних складових економічної безпеки підприємства, під якими покладаються істотно відрізняючи один від одного у напрямку забезпечення економічної безпеки підприємства.

Отже, можна виділити наступні функціональні складові:

а) фінансова складова;

б) інтелектуальна і кадрова складова;

в) техніко-технологічна складова;

г) політико-правова складова;

д) екологічна складова;

є) інформаційна складова;

ж) силова складова.

1. Фінансова безпека підприємства може бути визначена як стан найбільш ефективного використання корпоративних ресурсів підприємства, виражений у найкращих значеннях фінансових показниках прибутковості і рентабельності бізнесу, якості керування і використання основних і оборотних коштів підприємства, структури його капіталу, норми його дивідендних виплат за цінними паперами підприємства, а також курсової вартості його цінних паперів як синтетичного індикатора поточного фінансово-господарського положення підприємства і перспектив її технологічного і фінансового розвитку.

Загалом, процес забезпечення фінансової складові економічної безпеки підприємства можна розглядати як процес запобігання всебічних збитків від негативних впливів на економічну безпеку підприємства за різними аспектами її фінансово-господарської діяльності.

2. Інтелектуальна і кадрова складова економічної безпеки підприємства. Серед основних об'єктів інтелектуальної власності, що знаходяться під економічною погрозою, варто виділити: винаходу, технічні й організаційні новації, ноу-хау, дизайн і товарні знаки, тексти, аудіо- і відеопродукцію, а також комп'ютерні програми й інші розробки й об'єкти інтелектуальної власності.

3. Техніко-технологічна складова економічної безпеки підприємства. Основна сутність техніко-технологічної складової економічної безпеки підприємства, будь те підприємство виробничої чи невиробничої сфери, полягає в тім, наскільки рівень використовуваних на даному підприємстві технологій відповідає кращим світовим аналогам.

Процес забезпечення техніко-технологічної складової економічної безпеки підприємств нематеріальної сфери найтіснішим образом зв'язаний із забезпеченням інтелектуально-кадрової й інформаційної складових, тому що заходу для забезпечення техніко-технологічної безпеки підприємства нематеріальної сфери насамперед стосуються роботи з підвищенню кваліфікації фахівців підприємства, а також збору й аналізу інформації з проблем, що мають чи можуть мати відношення до технологій даного підприємства, і власні корпоративні розробки в сфері технологічного комплексу підприємства.

4. Політико-правова складова економічної безпеки підприємства. Сутність політико-правової складової економічної безпеки підприємства складається в ефективному і всебічному правовому забезпеченні діяльності даного підприємства, чіткому дотриманню підприємством і його співробітниками всіх аспектів діючого законодавства при оптимізації витрат корпоративних ресурсів на досягнення цих цілей при активній роботі відповідних служб підприємства при сприятливій зміні зовнішнього політико-правового середовища підприємства.

Під зовнішнім політико-правовим середовищем підприємства можна розуміти сукупність суспільно-політичних умов від міжнародної політичної обстановки до місцевих суспільно-політичних умов даного підприємства й існуючої системи міжнародного і національного законодавства з усіх питань, так чи інакше стосується роботи даного підприємства.

Таким чином, процес забезпечення політико-правової складової економічної безпеки підприємства містить у собі запобігання збитків від негативних впливів як суб'єктивного, так і об'єктивного характеру. Негативні впливи суб'єктивного характеру містять у собі недоробки в юридичному забезпеченні діяльності підприємства, що тягнуть за собою фінансові й інші втрати, причини яких лежать у сфері діяльності самого підприємства. До таких внутрішніх причин низької ефективності забезпечення політико-правової складової економічної безпеки підприємства можна віднести низьку кваліфікацію співробітників юридичної служби підприємства, недостатнє фінансування даної служби, а також недостатня увага з боку керівництва підприємства до важливості кваліфікованого юридичного забезпечення всіх аспектів роботи підприємства і нерозуміння необхідності комплексної юридичної експертизи будь-яких планованих і здійснюваних підприємством дій на предмет їхньої відповідності вимогам діючого законодавства.

5. Екологічна складова економічної безпеки підприємства. Очевидно, що на сьогоднішній момент значимість екологічної складової для всебічного комплексного забезпечення економічної безпеки підприємства незмірно виросла.

Основна сутність екологічної складової економічної безпеки з погляду підприємства складається в прагненні оптимізувати свої фінансові витрати таким чином, щоб при мінімальних витратах на забезпечення дотримання екологічних норм за технологічними процесами на підприємстві і продукції, що випускається їм, мінімізувати свої утрати від адміністративних санкцій за забруднення навколишнього середовища і втрати ринків країн з більш твердими нормами екологічного законодавства, чим ті, котрим відповідає продукція, що випускається даним підприємством.

6. Інформаційна складова економічної безпеки підприємства. Процес забезпечення інформаційної складової економічної безпеки підприємства містить у собі як виконання всієї сукупності функціональних обов'язків з інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності підприємства, так і специфічні операції, такі як оцінка погроз негативних впливів на інформаційну безпеку підприємства, аналіз поточного рівня забезпечення інформаційної складової економічної безпеки підприємства, розрахунок ефективності вжитих заходів що до запобігання збитків від негативних впливів на інформаційну безпеку підприємства, виявлення недоліків у роботі з забезпечення інформаційної складової, а також вироблення рекомендацій з пропонованому комплексу мір для поліпшення роботи інформаційно-аналітичного підрозділу підприємства і розробці планової карти розрахунку ефективності прийнятих мір, що передаються в планові підрозділи підприємства для розробки планів діяльності відповідних служб підприємства.

7. Силова складова економічної безпеки підприємства. Під силовою складової економічної безпеки підприємства можна розуміти сукупність наступних станів:

фізична безпека співробітників підприємства, особливо представників керівництва підприємства;

схоронність майна підприємства від негативних впливів, що загрожують утратою цього майна чи зниженням його вартості;

силові аспекти інформаційної безпеки підприємства;

сприяння зовнішнього середовища бізнесу.

Література

1. Коваленко Г.А. Конспект лекций по курсу "Менеджмент машиностроительного производства". - ДГМА, 2005. - 68 с.

2. Лифиц И.М. Теория и практика оценки конкурентоспособности товаров и услуг. - 2-е изд. доп. и испр. - М.: Юрайт - М, 2005. - 224 с.

3. Методика определения предельной цены на машины и оборудование производственного назначения. - Краматорск: НКМЗ, 2004. - 10 с.

4. Нємцов В.Д., Довгань Л.Є., Сініон Г.Ф. Менеджмент організацій: Навч. посібник. - К: ТОВ “УВПК “ЕксОб”, 2003. - с.