Центральная Научная Библиотека  
Главная
 
Новости
 
Разделы
 
Работы
 
Контакты
 
E-mail
 
  Главная    

 

  Поиск:  

Меню 

· Главная
· Биржевое дело
· Военное дело и   гражданская оборона
· Геодезия
· Естествознание
· Искусство и культура
· Краеведение и   этнография
· Культурология
· Международное   публичное право
· Менеджмент и трудовые   отношения
· Оккультизм и уфология
· Религия и мифология
· Теория государства и   права
· Транспорт
· Экономика и   экономическая теория
· Военная кафедра
· Авиация и космонавтика
· Административное право
· Арбитражный процесс
· Архитектура
· Астрономия
· Банковское дело
· Безопасность   жизнедеятельности
· Биржевое дело
· Ботаника и сельское   хозяйство
· Бухгалтерский учет и   аудит
· Валютные отношения
· Ветеринария




Формування доходів населення. Хронометраж затрат робочого часу

Формування доходів населення. Хронометраж затрат робочого часу

Міністерство освіти і науки України

Інститут підприємства та перспективних технологій

при національному університеті «Львівська політехніка»

Факультет економіки та підприємств

Кафедра міжнародної економіки

Контрольна робота

Економіка праці й соціально-трудові відносини

Виконала

студентка групи ОА-32з

Ілюк Леся Іванівна

2010 рік

Зміст

Вступ

1 Вартість робочої сили і доходів населення

2 Хронометражне спостереження як метод вивчення затрат робочого часу

3 Задача 1

4 Задача 2

5 Фотографія робочого часу

Використана література

1 Вартість робочої сили і доходи населення

Вартість робочої сили є своєрідною основою усієї системи доходів від суспільної праці.

Доходи населення - це сукупність коштів і витрат у натуральному виразі для підтримання фізичного, морального, економічного й інтелектуального стану людини. Формування їх здійснюється за рахунок оплати праці працівників, виплат із соціальних фондів, підприємницьких доходів, доходів від особистого підсобного господарства та індивідуальної трудової діяльності, доходів з інших джерел.

Сукупний дохід, що враховується в сімейному бюджеті, використовується на споживчі витрати, податки, збори, платежі та інші витрати, накопичення.

За останні роки в Україні частка доходів від підприємницької діяльності значно зросла: більше ніж у 3 рази в 1998р. порівняно з 1991р.

Диференціація доходів визначається рівнем продуктивних сил і виробничих відносин і залежить від економічних, демографічних і соціальних факторів. Диференціацію доходів можна наочно показати через співвідношення рівнів матеріальної забезпеченості 10% найбільш і 10% найменш забезпечених груп населення (доцільний коефіцієнт). В Україні це співвідношення становило в 1992р. 1:7,5-8, а 1998р.-1:13,5.

На формування доходів впливають такі фактори:

- нівелюючі - складання заробітків сім'ї, пенсії пенсіонерів, які живуть в сім'ї і вносять свою пенсію в бюджет сім'ї, допомоги, що одержують члени сім'ї.

- диференціюючі - наявність непрацездатних членів сім'ї, їхня кількість у сім'ї, співвідношення працюючих і непрацюючих членів сім'ї.

Залежно від джерел формування доходи можуть бути трудові і нетрудові.

Нетрудові доходи являють собою надходження від діяльності, що ведеться з відхиленням від прийнятих у суспільстві державних правових норм, норм моралі та поведінки громадян.

Об'єктивною характеристикою рівня грошових доходів є відповідність їх прожиткового мінімуму.

Прожитковий мінімум являє собою показник обсягу і структури споживання основних матеріальних благ та послуг на мінімально допустимому рівні, що забезпечує підтримування активного фізичного стану різних соціально-демографічних груп населення. проте цей показник призначається для певного періоду подолання кризового стану економіки.

Згідно з міжнародним правом мінімальні розміри оплати праці, а також пенсії за віком, стипендії, соціальні допомоги та інші компенсаційні виплати мають орієнтуватися на величину прожиткового мінімуму. Бюджет прожиткового мінімуму являє собою вартісну оцінку натурального набору прожиткового мінімуму, а також включає всі витрати на податки та інші обов'язкові платежі.

Прожитковий мінімум і величина його вартості для громадян працездатного віку являють собою інструменти соціальної політики. Вони мають використовуватися як орієнтири під час регулювання доходів і витрат різних груп населення; для обґрунтування розмірів оплати праці, а також регулювання міжгалузевого підвищення заробітної плати, співвідношення в оплаті праці за галузями; для оцінки матеріальних і фінансових ресурсів, необхідних для реалізації поточних і перспективних соціальних програм на рівні регіону, підприємства.

Профспілками України розроблені методичні підходи до розрахунку прожиткового мінімуму. Згідно з ними визначаються асортимент і вартісна величина "споживчого кошика" на продукти харчування, а також витрати на житлово-комунальні послуги, непродовольчі товари, транспортні послуги тощо. Мінімальні норми, а також розраховані на їхній основі "споживчі кошики", структура прожиткового мінімуму періодично мають уточнюватися й переглядатися вартісна оцінка "споживчих кошиків" формується за відповідними цінами і тарифами. Необхідно використовувати середні ціни купівлі відповідних товарів і послуг з урахуванням усіх видів торгівлі.

Набір продуктів харчування прожиткового мінімуму включає продовольчі товари, об'єднані в такі укрупнені групи:

* хлібопродукти;

* картопля;

* овочі;

* фрукти і ягоди;

* м'ясопродукти;

* молокопродукти;

* рибопродукти;

* яйця;

* цукор, кондитерські вироби;

* маргарин.

Цей набір розрахований на основі мінімальних розмірів поживання продуктів харчування для різних категорій населення, розроблених науково-дослідним інститутом харчування МОЗ України. Розрахунки набору продуктів харчування ґрунтуються на нормах фізіологічних потреб у харчових продуктах для дорослого населення України і рекомендацій про потреби людини в енергії і білках, відомостей про хімічний склад основних продуктів харчування і витрат речовин у процесі продукції.

Витрати на оплату житлово-комунальних послуг визначаються на основі норм загальної площі житла і нормативів споживання основних видів комунальних послуг (вода, тепло, газ, каналізація, електроенергія, радіо, телефон, телеантена) на одну людину.

Визначення частки витрат прожиткового мінімуму, які використовують на придбання непродовольчих товарів, послуг (без урахування житлово-комунальних),виплату податків та інших обов'язкових платежів, ґрунтується на використанні фактичного співвідношення між цими витратами на харчування, яке складалося в базовому періоді (за матеріалами бюджетних обстежень).

Більш правомірною та науково обґрунтованою категорією є мінімальний споживчий бюджет, що забезпечує нормальне відтворення робочої сили працездатних і нормальну життєдіяльність непрацездатних громадян.

МСБ - це законодавчо встановлена в державі середньодушова місячна вартість набору продуктів харчування, непродовольчих товарів, оплати необхідних послуг, ліків, предметів побуту, в тому числі й довготривалого користування, задоволення в установлених межах культурних потреб, розрахованих на підставі науково обґрунтованих норм і нормативів з урахуванням національних особливостей. Для України розрахунок вартості такого бюджету вперше здійснювався в 1991 р. для 13 статево-вікових груп. Цей показник відображає нижню межу ціни робочої сили, що дає змогу підтримувати здоров'я і працездатність людини на нормальному рівні, котрий відповідає вимогам фізіології.

Розрахунки прожиткового мінімуму доцільно здійснювати не тільки в середньому на душу населення або на сім'ю, а й окремо для працездатних громадян, дітей до 6 років, підлітків 7-15 років, пенсіонерів. Це дає змогу диференційовано оцінювати вартість відтворення, а відтак визначити мінімально необхідні рівні доходів для різних за складом типів сімей: подружньої пари з дітьми і без дітей, одиноких працівників, неповних сімей, пенсіонерів.

В умовах кризового стану економіки та спаду виробництва в Україні введено соціальний норматив-межа малозабезпеченості, структура і розмір якої визначається законодавством. Згідно із Законом України "Про межу малозабезпеченості" межею малозабезпеченості є величина середньодушового сукупного доходу, який забезпечує непрацездатному громадянинові споживання товарів і послуг на мінімальному рівні, встановленому законодавством.

Межа малозабезпеченості формується на основі нормативно-статистичного методу. Цим методом визначається набір продовольчих товарів.

Вартість непродовольчих товарів і послуг та вартість утримання житла визначаються відповідно до фактичних витрат сімей з низькими доходами. Вартість непродовольчих товарів не може ставити менше п'ятнадцяти відсотків вартості продуктового набору.

Набір продовольчих товарів і послуг для визначення величини вартості межі малозабезпеченості розробляється з участю профспілок Кабінетом Міністрів України.

На життєвий рівень населення негативно впливає інфляція. Тому в умовах інфляційних процесів розбалансованості ринку товарів і послуг, порушення народногосподарських пропорцій в економіці важлива роль належить державі щодо регулювання доходів населення, тобто індексація всіх видів доходів з метою компенсації збитків населення від зростання споживчих цін.

В Україні у квітні 1997 р. було прийнято закон ,який припускає індексацію доходів населення за інфляції понад 5%. При цьому передбачається, що індексуватися будуть тільки ті суми, що не перевищують трьох величин межі малозабезпеченості.

2 Хронометражне спостереження як метод вивчення затрат робочого часу

Хронометраж є одним з основних способів вивчення затрат часу при виконанні циклічно повторюваних елементів операції. Хронометраж може проводитися з метою:

· встановлення фактичної тривалості основних і допоміжних елементів виробничої операції;

· виявлення причин невиконання норм часу (виробітку), встановлених розрахунковим шляхом;

· виявлення і вивчення передових прийомів і методів праці для їх наступного поширення;

· одержання вихідних даних для розробки нормативів з праці;

· встановлення нових або уточнених діючих норм затрат праці.

Залежно від числа працівників, робота яких вивчається хронометражним способом, розрізняють індивідуальний і груповий хронометраж.

Індивідуальний хронометраж дозволяє вивчати трудові, процеси (операції) найгрунтовніше, з максимальною деталізацією.

Перевагою групового хронометражу є те, що він дозволяє поряд із вивченням структури і трудомісткості операції визначити реальну міру участі у колективному результаті кожного з членів бригади або ланки з метою раціональнішого поділу функцій та обов'язків.

На етапі підготовки до хронометражного спостереження необхідно насамперед визначити об'єкт і мету цього заходу. Ігнорування цієї вимоги може спричинити дискредитацію самої ідеї хронометражного дослідження, звести його до банального перегляду діючих норм затрат праці.

Велике значення має кваліфікація фахівця, який здійснює хронометражні спостереження. В його обов'язки входить глибоке ознайомлення з призначенням і змістом технологічної операції, організацією та оснащенням робочого місця, кваліфікацією виконавців, а також виявлення основних факторів, від яких залежить тривалість операції.

До початку безпосередніх вимірів досліджувану операцію слід розчленувати на складові відносно самостійні частини (технологічні переходи або трудові прийоми), встановити фіксажні точки, визначити необхідну кількість повторних вимірів часу .

Якщо хронометраж проводиться з метою встановлення обгрунтованих норм, необхідно до його початку усунути всі перешкоди нормальній роботі, а за об'єкт спостереження брати робітника чи группу робітників із середнім рівнем виконання норм. Коли хронометраж проводиться з метою виявлення і поширення передових методів праці, т за об'єкт спостереження обирають передового працівника І ще кілька інших, щоб можна було порівнювати фактичні затрати часу, встановлювати розміри відхилень та їх причини.

Хронометраж дій робітника, який не виконує норми, дає можливість віднайти справжні причини цього негативного «вища і вжити дійових заходів до поліпшення справи.

Для забезпечення точності вимірів затрат часу необхідно якнайточніше визначити фіксажні точки, що означають закінчення одного елемента операції і початок наступного.

Кожен робітник звичайно виконує свою операцію безперервно, якщо цього не вимагає специфіка технології. Отже, спостерігачеві не так легко визначити фіксажні точки і негайно реагувати на їх появу під час хронометражу. Для полегшення роботи фіксажні точки краще пов'язувати з чітко фіксованим зоровим чи звуковим сприйняттям. Це можуть бути, наприклад, моменти дотику руки виконавця операції до органів керування верстатом, інструменту, деталі

Перелік складових елементів операції та фіксажні точки, що їх розділяють, заносяться до відповідних граф хронокарти. Хронометражист розчленовує операцію таким чином, щоб полегшити в подальшому нормування операції або аналіз попередньо встановлених на неї норм.

Певну складність для хронометражиста становить визначення економічно оптимальної кількості вимірів. На практиці часто-густо ігноруються наукові рекомендації і хронометражист робить стільки вимірів, скільки вільних граф містить хронокарта (звичайно від 10 до 15). Але ж цілі проведення хронометражу можуть бути різні, і кожній з них мас відповідати обгрунтована кількість повторних вимірів. На це справляють свій вплив, наприклад, такі чинники, як тип виробництва, величина допустимої похибки при спостереженні, рівень механізації трудового процесу, повторюваність операції (величина партії деталей), тривалість операції, коефіцієнт сталості хронометражного ряду тощо. Врахувати всі ці чинники для визначення оптимальної кількості вимірів неможливо, тому на практиці здебільшого користуються довідковими таблицями.

До спомтереження у хронокарту заносять загальні відомості, що характеризують:

· робітника (прізвище та ініціали, табельний номер, спеціальність, стаж роботи за фахом, тарифний розряд, середній процент виконання норм).

· виконувану роботу ( назва оперції абор деталі, матеріал і маса заготовки, кількість деталей у партії).

· організацію робочого місця (тип, модель та інвентарний номер устаткування, перелік інструментів та пристроїв, планування робочого місця, порядок його обслуговування тощо);

· технологічні параметри роботи (швидкість, глибина різання, подача тощо).

За потреби у відповідному місці хронокарти робиться спрощений рисунок (ескіз) оброблюваної деталі.

Хронометражні виміри протягом робочого дня рекомевдуєті.'-и проводити за два прийоми: перший -- за 1--1,5 години після початку зміни, другий -- за 0,5--1 годину після обідньої перерви, тобто коли робітник входить у звичайний нормальний темп роботи. Закінчувати спостереження доцільно не пізніше, як за 0,5 години до завершення зміни.

Визначити тривалість окремих елементів трудового процесу можна дпома способами: безперервним і вибірковим.

За безперервного хронометражу послідовно фіксуються затра-. ти часу на всі елементи трудовога процесу від початку до закінчення операції. Цей спосіб звичайно застосовують, якщо тривалість елементів операції перевищує 10 сек. У хронокарті зазначаються зміни поточного часу в рядку "П" (табл. 1.8), тобто момент закінчення одного елемента трудового процесу і початку наступною.

За вибіркового хронометражу ведеться облік часу, що його витричас робітник на окремі, заздалегідь обрані елементи трудового процесу (операції).

До цього способу спостереження звертаються здебільшого у двох випадках: колн немає потреби хронометрувати геть усю операцію, а особливий інтерес становлять якихось 2--3 елементи (ручні прийоми), або коли після безперервного хронометражу один чи дна хроноряди виявилися недостатню сталими, отже виникає потреба критичного перегляду методу роботи та додаткового хронометрування.

Елементи операції Фіксажні точки індекс Спостережувальний час,хв,сек сума Число спостережень Середня тривалість,сек Номер виміру 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Встановити і закріпити деталь Відняття рукивід рукоятки зажиму П 0:18 2:46 5:18 7:46 10:17 13:27 15:56 18:27 21 23:26 162 9 18 Увімкнути верстат Відняття руки від кнопки ”пуск” Т 18 17 19 18 18 38 19 18 17 18 41 10 4,1 Підвести різець Відняття руки від рукоятки супорта П 0:22 2:49 5:23 7:51 10:21 13:31 16:00 18:32 21:03 23:30 128 10 12,8 Обробити деталь згідно з технологією Відняття руки від рукоятки супорта Т 4 3 5 5 4 4 4 5 4 4 978 10 97,8 Відвести різець і вимкнути верстат Відняття руки від кнопки ”стоп” П 0:34 3:03 5:35 8:05 10:34 13:43 16:14 18:45 21:15 23:42 43 9 4,8 Зняти й відкласти деталь Відняття руки від деталі Т 13 13 12 12 11 12 12 13 11 12 121 10 12,1

Під час вибіркового хронометражу неважко відразу визначити тривалість спостережуваних елементів операції, яка фіксується на хронокарті у рядку "Т".

Різновидом вибіркового є цикловий спосіб хронометражного спостереження. За цього способу суміжні короткочасні елементи операції (тривалістю менше 3 сек) спочатку об'єднують у групи різного складу (цикли). Спочатку вимірюстіля тривалість кожного окремого никлу. Потім з допомогою системи алгебраїчних рівнянь обчислюється тривалість кожного окремого елемента, що включений до того чи іншого циклу .

Найпоширенішими технічними засобами проведення хронометражу є одно- та двострілочні секундоміри і хронометри типу "Стріла".

Спостереження за безперервним способом ведеться таким чином, щоб у хронокарті заповнити всі рядки і клітини у рядках, позначені літерою "П" (поточний час). При цьому кількість повторюваних операцій, за якими ведеться спостереження, повинна дорівнювати заздалегідь визначеному числу спостережень.

Людина, виконуючи ручні трудові прийоми, не може працювати у такому усталеному темпі, як машина. Тому кожен хроноряд, незалежно від способу його одержання,, становить низку неоднакових числових величин затрат робочого часу. Співвідношення між найбільшою і найменшою величиною хроноряду, обчислене у вигляді коефіцієнта, характеризує сталість хроноряду, тобто

Кс= Тмах:Тmin

Розрізняють нормативні і фактичні коефіцієнти сталості. Хроноряд вважається сталим, якщо його фактичний коефіцієнт сталості не перевищує нормативного.

Виробнича практика свідчить, що серед показників хроноряду можуть зустрічатися аномальні величини, що значно відрізняютьсяіх інших. Таке може статися внаслідок помилки спостерігача під час фіксації затрат часу, помилки робітника-виконавця або з інших причин, що вплинули на дії цього робітника та тривалість того чи іншого елемента операції.

Серійність виробництва на даному робочому місці Тривалість елемента операції Нормативний Кс для умов Машинної роботи Машинно-ручної роботи Спостереження за роботою машин Ручної роботи Масове До 10 1,2 1,5 1,5 2 Понад 10 1,1 1,2 1,3 1,5 Великосерійне До 10 1,2 1,6 1,8 2,3 Понад 10 1,1 1,3 1,5 1,7 серійне До 10 1,2 2 2,3 2,5 Понад 10 1,1 1,6 1,8 2,3 Малосерійне та індивідуальне 1,2 2 2,5 3

Ступінь сталості хроноряду залежить від характеру й змісту трудового процесу. На ручних процесах коливання показників хроноряду більші, ніж на машинно-ручних. Свій вплив на якість хроноряду можуть справляти інші об'єктивні, а також суб'єктивні обставини: тривалість елемента операції, серійність виробництва, кваліфікація робітника і спостерігача тощо. Хроноряд вважається сталим, вірогідним, якщо його фактичний коефіцієнт сталості є меншим або дорівнює нормативному.

Після очищення хрокорядів та їх перевірки на сталість починають обчислення середньої тривалості кожного елемента операції та всієї операції загалом, що, зрештою, є кінцевою метою хроно-метража, адже середнє значення тривалості операції за даними хро-нометража можна вважати за норму затрат часу, визначену аналітико-дослідним методом.

На деяких підприємствах США практикують "поліпшення" хронорядів. Після визначення середніх величин виключають ті значення хроноряду, які перевищують значення середньої. І вже з тих величин, що залишилися, обчислюють нону, "поліпшену" середню величину тривалості елемента. Це робиться - метою досягнення більшої точності хронометражної норми.

Аналіз результатів хронометражного спостереження слід починати з тих елементів операції, час тривалості яких найбільший. На обробних процесах у машинобудуванні такими елементами звичайно є ті, що включають машинний або технологічний час. З метою виявлення можливих прихованих резервів економії робочого часу доцільно ретельно вивчити технологічні можливості устаткування за паспортними даними, та порівняти їх з регламентом роботи, що міститься у технологічних картах, і з фактичним режимом роботи устаткування, який був об'єктом хронометражного спостереження. Такий аналіз часто дозволяє віднайти можливості для ущільнення робочого часу, отже підвищення продуктивності праці.

Кваліфікований аналіз затрат часу на ручні трудові прийоми передбачає вивчення ступеня досконалості цих прийомів, усунення зайвих трудових рухів, приєднання деяких з них до більших комплексів. Часом є можливості так спроектувати трудовий процес, щоб * певна частка ручних трудових прийомів перекривалися машинним часом.

За наслідками аналізу важливо вдосконалити організацію та обслуговування робочого місця, створити нормальні умови для ритмічної роботи оператора, встановити обгрунтовані хронометражні норми, тобто запровадити новий досконаліший трудовий процес. Щоб цей прогресивний процес не лишився на папері, робітники мають бути матеріально заінтересовані, що досягається застосуванням відповідної системи оплати праці.

3 Задача

Визначити бригадну розцінку і заробіток бригади за умови:

Склад бригади, чол.

Розряд

2

IV

2

V

2

VI

Бригадна норма виробітку - 50 виробів в зміну, всього виготовлено - 1350 виробів.

Розв'язання:

Визначаємо бригадну розцінку помноживши суму добутку ТС на норму часу, поділивши на норму виробітку.

Визначаємо норму часу, поділивши час витрачений за зміну на кількість виготовленої продукції, для цього переводимо час в хвилини:

Нч.= 480:50 = 9,6 хв.

Рбр.= = = 4,25 грн.

Тепер визначаємо заробіток бригади

З/п= 4,25*1350 = 5737,50 грн.

Відповідь: бригадна розцінка становить 4,25 грн. за виріб, а заробітна плата - 5737,50 грн.

4 Задача

Нарахувати місячну заробітну плату робітнику IV розряду за умови: змінна норма виробітку 60 деталей, фактично за 21 робочий день виготовлено 1300 деталей. Умови преміювання: за виконання норми робітником - 10%, за кожен процент перевиконання плану - 1,5% премії.

Розв'язання:

Визначаємо заробітну плату:

Для цього нам необхідно визначити норму часу та розцінку

Р = = 0,44 грн.

З/п = 1300*0,44 = 572 грн.

Визначаємо виконання плану:

ВП = * 100 = 103,2 %

Ми визначили що робітник виконав план і навіть на 3,2% перевиконав його.

Визначаємо і нараховуємо премію:

П = 10+(3,2*1,5) = 14,8%

З/п = 572*1,148 = 656,66 грн.

Відповідь: отже заробітна плата із премією становить 656,66 грн.

5 Фотографія робочого часу

Опрацювати дані індивідуальної фотографії робочого часу.

Лист спостереження індивідуальної фотографії робочого часу

Елементи робочого часу

Поточний час, год, хв.

Початок спостереження

8.00

1. Очікує майстра

8.04

2. Отримує завдання на зміну

8.10

3. Особиста розмова

8.15

4. Налагодження устаткування робітником

8.20

5. Підготовка робочого місій до праці

8.25

6. Працює

9.40

7. Очікує слюсаря-ремонтника

9.55

8. Ремонт устаткування

10.30

9. Працює

11.50

10. Відпочиває

11.55

11. Передчасне залишення робочого місця

12.00

12. Обідня перерва

12.40

13. Запізнення на робоче місце

12.43

14. Працює

14.10

15. Відсутній на робочому місці з особистих потреб

14.18

16. Працює

15.20

17. Відпочиває

15.25

18. Працює

16.20

19. Прибирання робочого місця

16.25

20. Здача готових виробів

16.35

21. Передчасний відхід додому

16.40

Кінець спостереження

16.40

Опрацювавши дану індивідуальну фотографію робочого часу, я зробила висновки, що робітник не виконує свої обов'язки, більше того він довго відсутній на робочому місці з особистих причин. Тому вважаю недоцільно тримати такого працівника.

На мою думку, для початку це перша догана, усна, а через деякий час зробити спостереження і побачити чи вплинула на роботу догана від керівництва. Якщо ні, то в такому випадку, я не бачу причин, щоб не звільнити такого працівника.

Список використаної літератури

1. Абрамов В.М., Данюк В.М, Гриненко А.М., Колот А.М., Чернов В.Г Нормування праці. -- К., 1995.

2. Абрамов В.М., Данюк В.М.,., Колот А.М. Мотивація і стимулювання праці в умовах переходу до ринку. -- Одеса, 1995.

3. Акимова Н.В. Производительность труда в промышленности.--К., 1991.

4. Бандур С.И. Резервы трудоснабжения: территориально-трудовой аспект. -- К.: Наукова думка, 1990.

5. Богатыренко 3.С. Выявление и оценка резервов роста производительности труда на промышленных предприятиях (объединениях). -- М.: Экономика, 1990.

6. Бондарь И.К. Производительность труда. -- К.: Наукова думка, 1991.

7. Василъченко В.С. Ринок праці та зайнятість. -- К., 1996.

8. Волгин Н.А., Плаксин В.И. Доходы и занятость: мотиваци-онный аспект. -- М.: Луч, 1994.

9. Гангслі Теренс. Соціальна політика та соціальне забезпечення за ринкової економіки. -- К.: Основа, 1995.

10. Данюк В.М. Управление трудом в условиях рыночной экономики -- К.: Знание, 1991.

11. Долишний М.И. Трудовые ресурсы производственных систем. -- К.: Наукова думка, 1990.






Информация 







© Центральная Научная Библиотека