Кейнсіанський варіант виходу з кризи. "Новий курс" Ф.Д. Рузвельта та можливості його застосування в Україн

Міністерство освіти і науки України

Національний університет водного господарства та природокористування

Кафедра економічної теорії

Контрольна робота:

з дисципліни «Державне регулювання економіки»

на тему: «Кейнсіанський варіант виходу з кризи. «Новий курс» Ф.Д. Рузвельта та можливості його застосування в Україні»

Рівне - 2009

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Суть кейнсіанського підходу щодо подолання економічної кризи

Розділ 2. Основні принципи та етапи «Нового курсу» Ф.Д. Рузвельта

Розділ 3. Можливості застосування кейнсіанського підходу подолання економічної кризи в Україні

Висновки

Список використаної літератури та інформаційних джерел

ВСТУП

Тема індивідуально науково-дослідного завдання «Кейнсіанський варіант виходу з кризи. «Новий курс» Ф.Д. Рузвельта та можливості його застосування в Україні».

Актуальність обраної теми полягає в тому, що сьогодні в Україні відбувається падіння виробництва, занепад основних галузей економіки, знецінення курсу національної валюти, масове безробіття, а також ряд інших негативних економічних та соціальних факторів, які зумовлені внутрішніми та зовнішніми чинниками. Програми відбудови виробництва повинні дати відповідь, як нейтралізувати дію тих факторів, які на протязі останніх років сприяли розвитку кризи і блокували відбудову виробництва.

Мета роботи:

1) Зібрати та систематизувати матеріал для науково-дослідного завдання;

2) Дослідити причини виникнення економічної кризи 30 років ХХ століття;

3) Провести аналіз способів подолання кризи за допомогою кейнсіанського варіанту;

4) Основні етапи проведення економічних реформ в США адміністрацією президента Ф.Д. Рузвельта;

5) Проаналізувати та охарактеризувати, можливості застосування кейнсіанської моделі в національній економіці України.

Індивідуально науково-дослідне завдання має наступну структуру:

· Вступ: включає актуальність досліджуваної теми, мету, структуру побудови;

· Розділ 1: містить інформацію про загальні концептуальні засади кейнсіанської теорії з подолання економічної кризи. Основні етапи застосування на практиці та можливі наслідки.

· Розділ 2: в даному розділі, йдеться мова саме про практичне застування кейнсіанської моделі для подолання економічної кризи, а саме в період «Великої депресії».

· Розділ 3: проводиться порівняльний аналіз, щодо можливості ефективного застосування кейнсіанського варіанту саме в умовах сьогодення для української економіки, порівнюється зарубіжний досвід інших країн.

· Висновки: наводяться основні проблеми, способи їх вирішення.

· Список використаної літератури та інформаційних джерел: містить джерела які були використані при написанні науково-дослідного завдання.

Розділ 1. Суть кейнсіанського підходу щодо подолання економічної кризи

Розвиток сучасної макроекономічної теорії часто пов'язують з одного боку з іменем Джона Мейнарда Кейнса, а з іншого боку з періодом - великої депресії, що вразила економіку та ряд європейських країн та США в повоєнні роки. Осмислення уроків великої депресії зумовило появу кейнсіанства та макроекономічної теорії втручання держави в економіку через реалізацію фіскальної політики, що мала забезпечувати порівняно рівномірний розвиток з мінімальним відхиленням від лінії тренда. Тому таку політику називають ще анти циклічною, оскільки вона скерована на подолання циклічності у функціонуванні економіки. До появи кейнсіанства макроекономічні проблеми звичайно трактувалися у термінах «класичної школи», що формувала доктрину вільної конкуренції. Відповідно урядові відводилася пасивна роль у формуванні економічного стану економіки, що зводилась до виконання передусім фіскальних та емісійних функцій. [4, c.198]

Най більший внесок у розробку теорії державного регулювання економіки зробив Джон Мейнард Кейнс (1883-1946) - професор Кембриджського університету. У своїй книзі «Загальна теорія зайнятості, відсотка грошей», що вийшла у світ в 1936 році, причини негативних явищ у капіталістичній економіці - нестійкості, масового безробіття. Кейнс зв'язував і з результатом економічної політики невтручання у господарську діяльність з боку держави, що себе зжила, та вбачав шлях до порятунку капіталізму в переході до системи державного регулювання зайнятості та інвестицій в економіку.

Кейнс запропонував свої механізми забезпечення зростання ефективного попиту як визначального фактору для підвищення рівня зайнятості та росту, які полягають у такому:

1) державному регулюванні відсоткової ставки. Для стимулювання зацікавленості промисловців у нарощуванні виробництва пропонувалося знизити відсотки на кредити, що дозволить збільшити розрив між очікуваною прибутковістю капіталовкладень і вартістю кредитів або, іншими словами, прибутки які залишаються на підприємстві.

2) Збільшенні державних витрат, інвестицій і закупівель товарів та зменшенні податкового навантаження на підприємства. Збільшення витратної частини бюджету повинно компенсуватися новими податковими надходженнями, які утворюються за рахунок збільшення виробництва і розширення зайнятості.

3) Збільшенні, за допомогою субсидій, дотацій, пільг, кредитів доходів соціальних груп, які являють найбільшу групою споживачів, але мають найнижчі доходи.

4) Збільшенні, за допомогою фінансових державою об'єктів громадських робіт, стимулювання створення додаткових робочих місць підприємцям, зайнятості населення та недопущення масового безробіття. [4, c. 205]

Чільне місце Кейнс у стимулюванні економіки відводив бюджетній політиці «великих» витрат, допускаючи для збільшення державних місць інвестицій, фінансування громадських робіт створення нових робочих місць та здешевлення кредитів, помірний дефіцит державного бюджету та приріст грошової маси, оскільки дефіцит державного бюджету та приріст грошової маси, на його думку подвоєння маси грошей не призведе до подвоєння цін, а збільшення зайнятості, навіть за рахунок дефіцитного фінансування, сприятиме збільшенню доходу країни та державному регулюванню норми відсотка. У центрі уваги Джона Кейнса - проблема чинників, що визначають величину сукупного попиту, оскільки попит всупереч твердженням прихильників законів Сея не випливає автоматично із-за пропозиції, а визначається величиною національного доходу, що ділиться на споживання і заощадження. Споживча частина, яка і визначає ефективність попиту, має тенденцію відставати від тієї, що зберігається, через властиву людям психологічну схильність витрачати менше, ніж зростає їхній дохід. Розв'язання проблеми ефективності попиту вбачалося в активному регулюванні державою економічного життя і зокрема, процесу капіталовкладень. Державні інвестиції мають спричинити ланцюгову реакцію пожвавлення економічної діяльності і подолання дефіциту сукупного попиту. Це вирішує механізм інвестиційного мультиплікатора. Приріст інвестицій веде до помноженого приросту національного доходу. Джон Кейнс пропонує впливати на попит за допомогою кредитно-грошової і бюджетної політики. Кредитно-грошова політика спрямована на зниження відсоткової ставки. Центральні банки, маніпулюючи дисконтною ставкою, нормою обов'язкових резервів і скуповуючи цінні папери на відкритому ринку, збільшують грошову пропозицію, тобто проводять політику дешевих грошей. Це повинно стимулювати зростання інвестиційних витрат і збільшення національного доходу. До того ж державі, рекомендується здійснювати пряме бюджетне фінансування інвестиційних проектів з метою стимулювання сукупного попиту. Крім того, варіюючи податкові ставки і податкові пільги, держава може впливати на розміри і потоки капіталовкладень, на фонд споживання, на рівень цін. Але, і можливий дефіцит державного бюджету, оскільки пов'язаний з таким явищем, як інфляція, робить непривабливою ліквідну форму заощаджень і сприяє перетворенню їх на інвестиції. Серед рекомендацій з керування попитом було також відмовлення від безумовного додержування принципу свободи торгівлі в зовнішньоекономічній діяльності. Протекціоністські заходи держави створюють умови для розширення вітчизняного виробництва, а отже, для збільшення зайнятості і росту національного доходу.

Розділ 2. Основні принципи та етапи «Нового курсу» Ф.Д. Рузвельта

Кейнсіанський підхід був застосований адміністрацією Франкліна Делана Рузвельта при реалізації "Нового курсу", так званої системи заходів для подолання економічної кризи 1929-1933 рр. Суть «Нового курсу», перш за все полягала у послідовності проведення економічних реформ, зокрема американський уряд здійснив ряд наступних заходів. В першу чергу, для того, щоб якось налагодити банківську систему. На початку березня 1933 року банки припинили функціонувати. Рузвельт був змушений оголосити надзвичайне становище і зачинити банки на так звані «банківські канікули».

Згодом, 10 березня, президент видав указ, який забезпечував абсолютний державний контроль над золотом. Він передбачав заборону про вивіз американського золота за кордон, таким чином уряд отримав змогу збільшити золотий вміст долара, що згодом дало змогу закріпити долар, як найстабільнішу світову валюту економічних зв'язків. Розширив державне втручання в банківську сферу, уряд видав дозвіл розпочати діяльність спочатку 12 центральним банкам Федеральної резервної системи (ФРС), а згодом, ще 250 банкам, яких у різних містах було визнано “здоровими”, а 15 березня 1933 року почали функціонувати усі без винятку банки в США.

Наступним кроком адміністрації Ф.Д.Рузвельта, було зменшення кількості банків. У 1932 році їх було 6145, а через рік їх вже налічувалося 4897, а за даними на 1939 рік працювали 5203 банки з капіталом 33,1 млрд. доларів. Таким чином у період з 1933 по 1939 рік кількість банків зменшилась на 15%, а обсяг їх активів зріс на 37 %.[3, c.79]

16 червня 1933 року було прийнято ще один “банківський” закон - закон “Гласа-Стігала”. Він поділяв депозитні та інвестиційні операції, тим самим недаючи можливість займатися спекулятивними операціями. Ще одним важливим введенням було страхування депозитних вкладів які, не перевищують 2500 доларів. У 1934 році суму, яка підлягає страхуванню підняли до 5000 доларів. У другій половині 1935 року, 14219 банків, які мали вклади на 45 млрд. доларів, повинні були страхувати усі вклади, які доходили до суми 5000 доларів. Згідно до банківського закону 1935 року, держава отримала контроль над резервом, який повинен залишатися в банках - членах ФРС. Це означало, що зі зниженням чи підвищенням рівня резерву, уряд мав змогу впливати на ділову активність банків.

31 січня 1934 року, Ф.Д.Рузвельт видав закон, за яким золотий вміст долара було знижено з 25 4/5 до 15 5/21 г., та встановлено ціну на золото у розмірі 35 доларів за унцію. Таким чином долар було девальвовано на 12%. Завдяки цим діям процент сплати по облігаціях знизився з 3,76 у 1932 році, до 2,39 у 1940 році. Банкіри також були змушені знизити процентні ставки в приватних операціях. Корпорації сплачували по кредитах 2,9 %, а не 4,25 % як раніше. Але банківська реформа - це не єдиний захід, який був проведений під час економічної кризи. Під час кризової ситуації існувала також ще й проблема соціального захисту. Наступним кроком адміністрації Ф.Д. Рузвельта, було здійснено фінансування у розмірі 500 млн. дол.., яке було спрямоване на допомогу та підтримку безробітних. Керівником Федеральної адміністрації по здійсненню надзвичайної допомоги (ФЕРА) призначили Г. Гопкінса. Усього було витрачено на допомогу безробітним більш ніж 4 млрд. доларів. Однак безробітні віддавали перевагу не грошовій допомозі, а громадським роботам.

Першою отримала таку допомогу молодь. З квітня 1933 року, почалось відправлення молоді до лісних таборів, де вони повністю були забезпечені державною підтримкою протягом 6 місяців. Одночасно з цим, вони отримували платню у розмірі 30 доларів, 25 з яких вони повинні були відіслати для своєї родини. За 1933-1939 роки через ці табори побувало близько 2 млн. людей віком до 25 років. Але безробітні це не єдині кому була потрібна допомога. Так у серпні 1935 року був прийнятий закон який передбачав два види страхування - у зв'язку з похилим віком та безробіттям. Фонди для виплат утворювались за рахунок податку з підприємців, робітників та службовців у розмірі 1% від їхніх отриманих доходів.

У 1933-1934 роках були прийняті два закони для регулювання біржової діяльності. На базі цих законів було створено “Комісію по торгівлі акціями”. До 1937 року в цю комісію звернулись 3500 компаній для реєстрації їх акцій на загальну суму 13 млрд. доларів. «Новий курс», зокрема, передбачав збільшення попиту. Для цього була введена допомога для безробітних, збільшувалась зайнятість за рахунок проведення громадських робіт: будівництва шляхів, шкіл, стадіонів та ін. Скорочувався робочий тиждень за рахунок обмеження його максимальної тривалості. Встановлювався мінімум зарплати. [1, c.15]

Золотий вміст долара було зменшено на 41%. Це сприяло скороченню імпорту і збільшенню експорту, а в підсумку - зростанню попиту на товари виробництва США.

Щоб зменшити пропозицію товарів на ринку, частину продукції знищили: четверту частину посівів, 5 млн. голів свиней, спалили в топках або викинули в море мільйони тон пшениці.

Вводилися елементи планового регулювання економіки. Об'єднання підприємців (так звані торгові групи) зобов'язувалися прийняти "Кодекси чесної конкуренції", у яких передбачалися права робітників на організацію, заборона будь-якої дискримінації при найманні на роботу, встановлення мінімального рівня зарплати і максимально припустимої тривалості робочого тижня, рівень цін, нижче якого вони не могли встановлюватися, фіксувався рівень виробництва, розподілялися ринки збуту і т.п. До кінця 1933 року були прийняті близько 290 "Кодексів чесної конкуренції" - майже для всіх галузей промисловості.

Поступово економіка США вийшла з кризи. Валовий національний продукт, який з 709,7 млрд. дол. у 1929 році впав до.498,5 млрд. дол. в 1933 році, зріс у 1939 році до 716,6 млрд. дол. (в цінах 1982 року). [3, c.78]

Розділ 3. Можливості застосування кейнсіанського підходу подолання економічної кризи в Україні

Аналізуючи досвід зарубіжних країн, наслідки по застосуванню саме кейнсіанської моделі, має певні протиріччя. Зокрема, на прикладі Болгарії, де була спроба збільшити попит, підвищивши пенсії та мінімальну зарплату за рахунок емісії грошей привела в до вкрай негативних наслідків. Незабаром після підвищення доходів населення запас товарів на ринку був вичерпаний. За цей час вітчизняне виробництво не вдалось відбудувати, отже, поповнити товарні запаси можна було лише за рахунок імпорту. Але потрібну для цього валюту не вдалося отримати. Згідно вимог МВФ країна, яка отримує кредит, не має права проводити емісію грошей для покриття дефіциту бюджету. Ринок був спустошений. Це призвело до стрімкого зростання цін, зниження життєвого рівня населення, поставило країну на межу соціального вибуху. Уникнути його вдалося, призначивши дострокові вибори, які правляча партія програла.

Чому збільшення грошової маси в США вело до відповідного збільшення попиту і виробництва, а в Болгарії - до вибуху інфляції? Золотий стандарт виступав як обмежувач інфляції, Тому збільшення грошової маси вело до відповідного зростання реального попиту, США мали на той час значні золоті запаси. Долар після першої світової війни займав сильні позиції на світовому ринку. Економічна криза 1929-1933рр. була кризою надвиробництва: величезні запаси товарів не можна було продати з-за недостатнього попиту. Все це сприяло збереженню і навіть зростанню купівельної здатності долара.

Інші можливості підтримання купівельної здатності української гривні. Золотих запасів практично немає. Малий вміст навіть мінімально необхідних запасів твердої валюти. Імпорт з року в рік суттєво перевищує експорт. Досить мало виробляється продукції конкурентоспроможної на світовому ринку. Проведення громадських робіт призведе до зростання загального фонду зарплати. Але наслідком проведення таких робіт будуть дороги, лікарні, школи та ін. Фонд споживання не зросте, товарів на ринку не добавиться. Надлишок грошей в порівнянні з товарною масою приведе до болгарського варіанту. Треба врахувати, що по мірі відбудови економіки і зростання доходів населення в першу чергу зростатиме попит на товари харчової та легкої промисловості. Пройде певний час, доки у населення знайдуться гроші для придбання товарів тривалого користування. На цей час буде заблоковано відбудову їх виробництва. Щоб цього не сталося, треба використати механізм зв'язаної цільової емісії: поступово відновлювати вклади населення, дозволити використовувати їх для придбання телевізорів, меблів та ін.

Чи можна швидко відбудувати виробництво ? Історичний досвід дає позитивну відповідь на це питання. Є такий досвід відбудови в умовах планової економіки (після Великої Вітчизняної війни в СРСР), планово-ринкової (НЕП в СРСР у 20-ті роки), ринкової економіки (реформа Л. Ерхарда у 1948 році в Західній Німеччині).

Плановий варіант. За період війни матеріальні втрати СРСР дорівнювали третині національного багатства. Виробництво товарів народного споживання в 1945 році складало 59% від довоєнного рівня, продукції сільського господарства - 60%, роздрібний товарообіг - 45%.

Реалізація п'ятирічного плану відбудови та розвитку народного господарства на 1946-1950 рр. дозволила вже в 1948 р. перевищити довоєнний рівень промислового виробництва на І8%. Національний доход в 1950 р. в порівнянні з 1940 р. зріс на 64%. Виробництво предметів споживання в 1950 р. майже вдвічі перевищило рівень 1945 року. Доходи населення (в співставних цінах) в 1950 р, в порівнянні з 1940 роком збільшились на 62%, Чисельність наукових співробітників перевищила довоєнний рівень майже вдвічі.

Планово-ринковой варіант. В порівнянні з 1913 роком валова продукція промисловості зменшилась в 1917 р. до 71%, сільського господарства - до 88%, а в 1920 р. - відповідно до 13,6% та 60%,

Планово-ринкове регулювання економіки під час НЕПу дозволило відбудувати економіку СРСР за 5-6 років. Рівень 1913 р, був перевищений у сільському господарстві на 12% в 1925 р., в промисловості - на 8% в 1926 р. Середньорічний темп зростання промислової продукції за роки її відбудови складав 38,7%.

Ринковий варіант. Виробництво промислової продукції в Західній Німеччині в 1947 р. складало 36% від рівня 1936 р. Західна Німеччина переживала інфляцію при заморожених цінах. Товарообмін вівся за допомогою бартеру, обминаючи звичайно нормальний шлях регулярної гуртової та роздрібної торгівлі. Запаси товарів, які все зростали, затримувалися заводами для збереження на складах, бо вони не могли слугувати шляхом обміну дальшій підтримці скороченого у своєму обсязі виробництва.[2, c.123]

Нормальна дія ринкового механізму та механізму відтворення була порушена. Метою реформи Л. Ерхарда було відновлення нормальної дії цих механізмів саморегуляції ринкового господарства.

Була проведена грошова реформа з тим, щоб відновити правильне співвідношення цін. Рейсхмарку нуліфікували, замість неї ввели дойчмарку. Кожен німець отримав 40 марок, а потім ще 20 марок. Заощадження населення були в певній мірі збережені: це забезпечувало попит на товари тривалого користування, отже - відновлення виробництва в тих галузях, де їх виробляють.

В червні 1948 р. були відмінені всі приписи, якими регулювалися ціни, і здійснено перехід до вільних цін. Підприємці та профспілки домовилися щодо доречних цін на товари.

Вихід на новий рівень цін, нове співвідношення попиту і пропозиції створили умови для нормальної дії ринкового механізму. Виробництво почало швидко відроджуватись. За другу половину 1948 р. промислове виробництво зросло приблизно на 50%, У І півріччі 1950 р. індекс промислової продукції складав 99,7 (у 1936 р. - 100), у ІІ-му півріччі -127,7. Завдяки налагодженню дії ринкового механізму та механізму відтворення промислове виробництво Західної Німеччини було відбудоване практично за два роки. [3, c.76]

Положення в економіці України дуже подібне до того стану речей, який існував в економіці Західної Німеччини у 1947 р. Промислова продукція в Україні в 1998 р. в порівнянні з дореформеним рівнем складає 49%, розірваний спільний економічний простір: у нас - внаслідок дезінтеграції СРСР, в Західній Німеччині - внаслідок поділу рейху на зони окупації, передачі частини території Польщі та СРСР.

Але причини порушення дії ринкового механізму та механізму відтворення в Західній Німеччині та в Україні різні. В Західній Німеччині це було наслідком надлишку грошей при заморожених цінах. В Україні це сталося внаслідок завищення курсу гривні у умовах введення внутрішньої конвертованості валюти та лібералізації зовнішньоекономічних зв'язків. Занадто дешевий імпорт привів до встановлення таких цін на нашому внутрішньому ринку, за яких виробництво в основній своїй масі стало збитковим.

Тому й заходи по відновленню нормальної дії ринкового механізму та механізму відтворення в Україні повинні бути іншими, ніж в Західній Німеччині у 1948 році.

Економіка України має певну матеріально-технічну базу (МТБ), яку не вдасться замінити в короткі строки на більш сучасну. Ця МТБ обумовлює певні, національні витрати виробництва товарів. Нормально функціонувати вона зможе, якщо ціни базуватимуться на національних витратах виробництва.

Вивести ціни внутрішнього ринку на рівень національних витрат виробництва можливо двома способами. Перший - піти на інфляцію. Емісія грошей створить умови для зміни цін, виходу їх на рівень національних витрат. Другий - провести реформу цін разовим актом держави.

В першому випадку для відбудови економіки буде потрібно щонайменше 15 років. В другому випадку економіку можна буде відбудувати в значно коротші строки, уникнути наслідків довгорічної інфляції. Можна буде швидко вирішити ті проблеми, які при теперішньому стані економіки вирішити неможливо або ж вирішення яких вимагає значних жертв з боку населення: провести реформу пенсійної та податкової систем, системи соціального захисту та ін.

Щоб визначити сьогодні ціни, які матимуть в основі національні витрати виробництва, треба буде:

виходячи з наявних виробничих потужностей, робочої сили та сировини, визначити можливий обсяг вітчизняного виробництва і, зокрема, величину фонду споживання;

відновити попит, провівши реформу розподілу: пенсійної системи, оподаткування, соціального захисту, зарплати, виходячи з можливого обсягу фонду споживання. Відновити внески населення в ощадкасах, щоб створити достатній попит на товари тривалого користування;

з врахуванням змін в розподілі визначити національні витрати виробництва й на цій основні встановити ціни внутрішнього ринку;

виходячи з нових цін внутрішнього ринку, встановити нову систему захисту вітчизняного виробника: курс гривні, застосування квот та ліцензій, розмір мита по товарах;

наділити підприємства коштами, необхідними для ведення виробництва в зрослих обсягах.

Реформа цін і розподілу усуває ті перешкоди, які на протязі років заважали відбудові економіки: масову збитковість виробництва, порушення паритету цін, недостатність попиту, нестачу коштів у підприємств, надмірні податки.

Швидка відбудова економіки дає можливість підвищити життєвий рівень населення і зняти соціальну напругу. 3'являється можливість набагато збільшити фонд нагромадження і за рахунок цього значно успішніше провести реальне реформування економіки: її структурну перебудову, розвиток експортного потенціалу, конкурентного середовища, реконструкцію підприємств.

Швидше буде завершений процес реформування економіки, переходу до ринкового її регулювання. Ціни будуть виведені на рівень національних витрат виробництва, що забезпечить нормальне відтворення на переважній більшості підприємств. Попит буде відповідати пропозиції товарів та послуг, що дозволить уникнути інфляції. Будуть приведені у відповідність доходи і видатки бюджету.

Висновки

Отже, після дослідження теми: «Кейнсіанський варіант виходу з кризи. «Новий курс» Ф.Д.Рузвельта та можливості його застосування в Україні», можна зробити наступні висновки:

1. Розвиток сучасної макроекономічної теорії часто пов'язують з одного боку з іменем Джона Мейнарда Кейнса, а з іншого боку з періодом - великої депресії, що вразила економіку та ряд європейських країн та США в повоєнні роки. Осмислення уроків великої депресії зумовило появу кейнсіанства та макроекономічної теорії втручання держави в економіку через реалізацію фіскальної політики, що мала забезпечувати порівняно рівномірний розвиток з мінімальним відхиленням від лінії тренда.

2. Чільне місце Кейнс у стимулюванні економіки відводив бюджетній політиці «великих» витрат, допускаючи для збільшення державних місць інвестицій, фінансування громадських робіт створення нових робочих місць та здешевлення кредитів, помірний дефіцит державного бюджету та приріст грошової маси, оскільки дефіцит державного бюджету та приріст грошової маси, на його думку подвоєння маси грошей не призведе до подвоєння цін, а збільшення зайнятості, навіть за рахунок дефіцитного фінансування, сприятиме збільшенню доходу країни та державному регулюванню норми відсотка.

3. Джон Кейнс пропонує впливати на попит за допомогою кредитно-грошової і бюджетної політики. Кредитно-грошова політика спрямована на зниження відсоткової ставки.

4. Крім того, варіюючи податкові ставки і податкові пільги, держава може впливати на розміри і потоки капіталовкладень, на фонд споживання, на рівень цін. Але, і можливий дефіцит державного бюджету, оскільки пов'язаний з таким явищем, як інфляція, робить непривабливою ліквідну форму заощаджень і сприяє перетворенню їх на інвестиції.

5. Кейнсіанський підхід був застосований адміністрацією Франкліна Делана Рузвельта при реалізації "Нового курсу", так званої системи заходів для подолання економічної кризи 1929-1933 рр.

6. Суть «Нового курсу», перш за все полягала у послідовності проведення економічних реформ, зокрема американський уряд здійснив ряд наступних заходів. В першу чергу, для того, щоб якось налагодити банківську систему. На початку березня 1933 року банки припинили функціонувати. Рузвельт був змушений оголосити надзвичайне становище і зачинити банки на так звані «банківські канікули».

7. Банківська реформа - це не єдиний захід, який був проведений під час економічної кризи. Під час кризової ситуації існувала також ще й проблема соціального захисту. Наступним кроком адміністрації Ф.Д. Рузвельта, було здійснено фінансування у розмірі 500 млн. дол., яке було спрямоване на допомогу та підтримку безробітних.

8. Золотий вміст долара було зменшено на 41%. Це сприяло скороченню імпорту і збільшенню експорту, а в підсумку - зростанню попиту на товари виробництва США.

9. Аналізуючи досвід зарубіжних країн, наслідки по застосуванню саме кейнсіанської моделі, має певні протиріччя. Зокрема, на прикладі Болгарії, де була спроба збільшити попит, підвищивши пенсії та мінімальну зарплату за рахунок емісії грошей привела в до вкрай негативних наслідків.

10. Реформа цін і розподілу усуває ті перешкоди, які на протязі років заважали відбудові економіки: масову збитковість виробництва, порушення паритету цін, недостатність попиту, нестачу коштів у підприємств, надмірні податки.

11. Швидка відбудова економіки дає можливість підвищити життєвий рівень населення і зняти соціальну напругу. 3'являється можливість набагато збільшити фонд нагромадження і за рахунок цього значно успішніше провести реальне реформування економіки: її структурну перебудову, розвиток експортного потенціалу, конкурентного середовища, реконструкцію підприємств.

Список використаної літератури та інформаційних джерел

1. Геєць В.М. Нестабільність та економічне зростання. - Київ: Ін-т екон. прогнозув., 2000.

2. Економіка України: десять років реформ // За ред. З. Ватаманюка та С. Панчишина. - Львів, 2005. - 495 с.

3. Зарембо Ю.Г. Економічна реформа в Україні: передумова, концепція, проблеми. - Рівне: РДТУ, 2001. - 124 с.

4. Чистов С.М., Никифоров А.Є, Куценко Т.Ф., та ін. Державне регулювання економіки. Друге видання. - Київ: КНЕУ, 2004 р.

5. http://www.bank.gov.ua

6. http://kmu.gov.ua