Обгрунтування стратегії підвищення результативності діяльності підприємства (на прикладі ВАТ "Нікопольський феросплавний завод")

ДИПЛОМНИЙ ПРОЕКТ

Обгрунтування стратегії підвищення результативності діяльності підприємства

(на прикладі ВАТ «Нікопольський феросплавний завод»)

АНОТАЦІЯ

Дипломна робота на тему «Обгрунтування стратегії підви-щення результативності діяльності підприємства (на прикладі ВАТ «Нікопольський феросплавний завод»)» на 140 листах, 29 рисунків, 49 таблиць, 4 додатки на 25 листах. Список використаної літератури з 71 джерела.

Об'єктом дослідження є підприємство - ВАТ «Нікопольський феросплав-ний завод» (м.Нікополь, Дніпропетровської області).

Предметом дослідження є виробнича та комерційна діяльність підприємства й способи аналізу і поліпшення її результативності та ефективності.

Метою дипломної роботи є пошук шляхів оптимізації управління результативністю та ефективністю діяльності підприємства ВАТ «Нікопольський феросплавний завод», що є одним з найбільших виробників феросплавів в Україні з експортно-орієнтованим виробництвом.

Інформаційно-методологічна база досліджень -- фінансово-статистичні щорічні документи ВАТ «Нікопольський феросплавний завод» за 2002-2007 роки та поквартальні журнали виробництва і реалізації продукції за 2002 - 2007 роки, аналітичні матеріали Української асоціації виробників феросплавів та статистичні матеріали Держкомстату України.

Практична цінність отриманих результатів дипломного дослідження полягає в обгрунтуванні “нетіньового шляху” підвищення результативності діяльності підприємства ВАТ “Нікопольський феросплавний завод” та прийнятності проаналізованих методологій розрахунку агрегованих показників кредитоспроможності підприємств як інтегрованого інструментарію для оцінки прогнозування ефективності стратегій розвитку та росту ефективності діяльності підприємства.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ, КРЕДИТОСПРОМОЖНІСТЬ, ЕФЕКТИВНІСТЬ, ЛІКВІДНІСТЬ, ФІНАНСОВА СТІЙКІСТЬ, СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Теоретико-методичні основи визначення результативності діяльності підприємства та підвищення її рівня

1.1 Теоретичні аспекти визначення результативності діяльності суб'єкта господарювання

1.2 Методичні аспекти до визначення результативності функціонування підприємства

1.3 Підходи до формування стратегії підвищення результативності діяльності підприємства

РОЗДІЛ 2. Аналітична оцінка результативності діяльності ВАТ “НІКОПОЛЬСЬКИЙ ФЕРОСПЛАВНИЙ ЗАВОД”

2.1 Характеристика господарської діяльності ВАТ «Нікопольський феросплавний завод»

2.2 Діагностика результативності господарювання ВАТ «Нікопольський феросплавний завод».

2.2.1 Аналіз динаміки складу і структури активів та пасивів балансу

2.2.2 Аналіз фінансової стійкості та платоспроможності підприємства

2.2.3 Показники ділової активності та ефективності господарювання

2.3 Аналіз бізнес-середовища діяльності ВАТ «Нікопольський феросплавний завод» та конкурентної позиції підприємства на ринку

РОЗДІЛ 3. Формування стратегії підвищення результативності діяльності ВАТ “НІКОПОЛЬСЬКИЙ ФЕРОСПЛАВНИЙ ЗАВОД8

3.1 Формування стратегії підвищення результативності діяльності ВАТ «НФЗ» з використанням методології оцінки кредитоспроможності

3.2 Оцінка прогнозного впливу реалізації запропонованих стратегій на результативність діяльності ВАТ «Нікопольський феросплавний завод»

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Процес виробництва на будь-якому підприємстві здійснюється за належної взаємодії трьох визначальних його факторів: персоналу (робочої сили), засобів праці та предметів праці. Використовуючи наявні засоби виробництва, персонал підприємства продукує суспільно корисну продукцію або надає виробничі й побутові послуги. Це означає, що, з одного боку, мають місце затрати живої та уречевленої праці, а з іншого - результати виробництва (діяльності). Останні залежать від масштабів застосовуваних засобів виробництва, кадрового потенціалу та рівня його використання.

Сучасний менеджмент для оцінки бізнесу оперує такими поняттями, як результативність і ефективність. Згідно стандартам ГОСТ Р ИСО 9000-2001. Системы менеджмента качества. Основные положения и

словарь. Госстандарт России. 2001., результативність - це сту-пінь реалізації запланованої діяльності і досягнення запланованих результатів.

Ефективність - це взаємовідношення між досягнутим результатом і використаними ресурсами. Дослідження ефективності виробництва дозволяє визначити шляхи зростання продуктивності праці і зниження зарплатомісткості продукції (економія затрат живої праці), зниження фондомісткості та матеріаломісткості виробництва (економія затрат уречевленої праці), а також раціонального використання природних ресурсів (економія затрат суспільної праці).

Таким чином, результативність - це характеристика системи, обумовлена як її здатність виконувати функції, а ефективність, - це характеристика, оберне-но пропорційна витратам, що поглинаються бізнес-системою.

Іншими словами, для оцінки результативності й ефективності бізнес-системи підприємства необхідно визначити співвідношення між функціями, що виконуються в бізнес-системі, і витратами на їхнє виконання.

З погляду керування бізнесом-системою підприємства актуальність теми дипломного проекту полягає в дослідженні шляхів одночасного підвищення результативності й ефективності діяльності підприємства.

В рамках дослідження результативності та ефективності діяльності підприємства працюють багато авторів. Так, проф.Лукасевич І.Я. визначає як найбільш об'єктивний показник, що характеризує стратегічні і тактичні цілі підприємства, рентабельність продажів, що розраховується як відношення операційного прибутку до чистої виручки Лукасевич И.Я. Стратегические показатели финансового анализа // Финансы. - 2002.- №7. - с.52-55. Такі автори, як О.Вакульчик та Н.Абрютина критерієм оцінки фінансово-економічної діяльності підприємства вважають показник доданої вартості Вакульчик О. Управління критерієм результативності діяльності підприємств корпоративного типу // Економіст. - 2003. -№8.- с.41-43

Абрютина Н.С. Добавленная стоимость и прибыль в системе макро- и микроанализа финансово-экономической деятельности // Финансовый менеджмент.- 2001. - №1. - с.13-17. М. Білик пропонує аналізувати діяльність підприємства в одразу трьох напрямках: аналіз і оцінка господарського потенціалу підприємства, аналіз і оцінка фінансової рівноваги підприємства, аналіз і оцінка прибутковості підприємства Білик М. Удосконалення методичних підходів до аналізу фінансового стану підприємств // Економіст. - 2001. - №11.- с.40-42. Т.Г.Бень і С.Б.Довбня пропонують для аналізу фінансового стану підприємства інтегральний показник, що враховує фінансову стійкість підприємства, рівень платоспроможності і фінансової незалежності підприємства Бень Т.Г., Довбня С.Б. Інтегральна оцінка стану підприємства // Фінанси України. - 2002. -№6.- с.53-60 . Найбільш послідовний теоретичний підхід до питань визначення результативності та ефективності діяльності підприємства викладений в роботах науковців КНЕУ О.І.Швиданенко та С.Ф.Покропивного Економіка підприємства: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц./ І.О.Швиданенко, С.Ф.Покропивний, С.М.Клименко та ін. - К.: КНЕУ, 2000 -248 с

Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф.Покропивного - Вид 2-ге, перероб. та доп.- К.: КНЕУ, 2000. -528с..

Різнобічні дослідження в даному напрямку потребують узагальнення результатів роботи багатьох науковців в сфері оцінки ефективності діяльності підприємства. Незважаючи на велику кількість та обсяг проведених досліджень, визначення оптимального співвідношення між результативністю та ефективністю діяльності підприємства до кінця є невирішеним, що обумовлює актуальність обраної теми дипломної роботи.

Метою роботи є пошук шляхів оптимізації управління результативністю та ефективністю діяльності підприємства ВАТ «Нікопольський феросплавний завод», що є одним з найбільших виробників феросплавів в Україні з експортно-орієнтованим виробництвом.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання: вивчити теоретичні питання по оцінках результативності та ефективності діяльності підприємстві, а також розглянути досягнутий рівень та основні шляхи вдосконалювання результативності та ефективності діяльності підприємства.

Об'єктом дослідження є підприємство - ВАТ «Нікопольський феросплавний завод» (м. Нікополь, Дніпропетровської області).

Предметом дослідження є виробнича та комерційна діяльність підприємства й способи аналізу і поліпшення її результативності та ефективності.

Представлена робота складається із трьох частин. У першій розглянуті теоретичні питання результативності та ефективності діяльності підприємства й способи її аналізу. У другому розділі більш детально розглянуті методи аналізу, які використані для економічної діагностики на вивченому підприємстві. У третьому розділі описана математична модель функціонування підприємства, проаналізовані шляхи оптимізації та росту результативності та ефективності діяльності підприємства в умовах заходів мінімізації податкового та експортно-регулятивного впливу держави і ринкового попиту на продукцію підприємства.

Методи досліджень : проведення горизонтального(індексно-хронологічного) та вертикального(структурно-хронологічного) аналізу балансу та фінансової звітності підприємства, аналіз фінансових коефіцієнтів, структурний аналіз товарної номенклатури та її класифікація.

Інформаційно-методологічна база досліджень -- фінансово-статистичні щорічні документи ВАТ «Нікопольський феросплавний завод» за 2002-2007 роки та поквартальні журнали виробництва і реалізації продукції за 2002 - 2007 роки, аналітичні матеріали Української асоціації виробників феросплавів та статистичні матеріали Держкомстату України.

Практична цінність отриманих результатів дипломного дослідження полягає в обґрунтуванні “нетіньового шляху” підвищення результативності діяльності підприємства ВАТ “Нікопольський феросплавний завод” та прийнятності проаналізованих методологій розрахунку агрегованих показників кредитоспроможності підприємств як інтегрованого інструментарію для оцінки прогнозування ефективності стратегій розвитку та росту ефективності діяльності підприємства.

РОЗДІЛ 1

Теоретико-методичні основи визначення результативності діяльності підприємства та підвищення її рівня

1.1 Теоретичні аспекти визначення результативності діяльності суб'єкта господарювання

Відповідні види результативності діяльності фірм виділяються переважно за різноманітністю отриманих результатів (ефектів) їх діяльності. Перш за все, результат діяльності буває економічним або соціальним. Економічний ефект відображає різні вартісні показники, що характеризують проміжні і кінцеві результати діяльності фірми. До таких показників відносяться обсяг товарної продукції, чистої або реалізованої продукції, величина отриманого прибутку, економія тих чи інших видів ресурсів або загальна економія від зниження собівартості продукції.

Соціальний ефект зводиться до скорочення тривалості робочого тижня, збільшення нових робочих місць і рівня зайнятості людей, покращання умов праці та побуту, стану навколишнього середовища, загальної безпеки життя тощо. Соціальні наслідки можуть бути не лише позитивними, а й негативними (поява безробіття, посилення інфляції, погіршення екологічних показників).

У зв'язку з цим визначають, оцінюють і регулюють як економічну, так і соціальну ефективність діяльності фірми.

При виділенні показників оцінки соціально-економічної діяльності фірми

- на рівні фірми модифікованою формою єдиного критерію ефективності (ре-зультативності) її діяльності може бути максимізація прибутку за умови еконо-мічно обґрунтованої побудови систем цін на продукцію, що виробляється, та оплати праці залежно від кінцевих результатів виробництва. Кількісна визначе-ність і зміст критерію знаходять найбільш повне відображення в конкретних показниках ефективності фірми.

При формуванні системи показників соціально-економічної ефективності фірми бажано дотримуватись певних принципів:

1) забезпечення взаємозв'язку критерію і системи конкретних показників ефек-тивності фірми;

2) відображення ефективності використання усіх видів ресурсів, що застосову-ються у виробництві;

3) можливість застосування показників ефективності в управлінні різними лан-ками виробництва у фірмі;

4) виконання найбільш важливими показниками стимулюючої функції у проце-сі використання наявних резервів зростання ефективності фірми.

Система показників ефективності фірми, що побудована з урахуванням зазначених принципів, повинна включати декілька груп:

1) узагальнюючі;

2) показники ефективності використання праці (персоналу);

3) показники ефективності використання виробничих основних фондів і обо-ротних коштів;

4) показники ефективності використання фінансових коштів (оборотних коштів і капітальних вкладень).

Кожна з цих груп охоплює певну кількість конкретних абсолютних чи відносних показників, що характеризують загальну ефективність фірми або ефективність використання окремих видів ресурсів (що застосовують та спожи-ваються).

Для всебічної оцінки рівня і динаміки абсолютної економічної ефектив-ності фірми, результатів виробничо-господарської і комерційної діяльності, по-ряд з наведеними основними показниками, слід також використовувати специ-фічні показники, що відбивають ступінь використання кадрового потенціалу, виробничих потужностей, устаткування, окремих видів матеріальних ресурсів.

При вимірюванні економічної ефективності конкретні види ефективності можуть розрізнятись не лише за видами результатів (ефектів) діяльності фірми, що отримуються, але й залежно від того, які ресурси (що застосовуються чи споживаються) беруться для розрахунків. Ресурси, що застосовуються - це су-купність живої та уречевленої праці, а ті, що споживаються, є поточними витра-тами на виробництво продукції. У зв'язку з цим у практиці господарювання варто виділяти також ефективність ресурсів, що застосовуються і споживають-ся, як специфічні форми прояву загальної ефективності фірми.

У зарубіжній практиці як синонім терміна “результативність господарювання” зазвичай застосовується термін “продуктивність системи виробництва та обслуговування”, коли під продуктивністю розуміють ефективне використання ресурсів (праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації) за виробництва різноманітних товарів і послуг.

Не варто забувати також, що загальна продуктивність системи є понят-тям набагато ширшим, ніж продуктивність праці та прибутковість виробництва.

Родовою ознакою ефективності (продуктивності) може бути необхідність досягнення мети виробничо-господарської діяльності підприємства (організації) з найменшими витратами суспільної праці або часу.

У кінцевому підсумку змістове тлумачення ефективності (продуктивності) як економічної категорії визначається об'єктивно діючим законом економії робочого часу, що є основоположною субстанцією багатства й мірою витрат, необхідних для його нагромадження та використання суспільством. Саме тому підвищення ефективності виробництва треба вважати конкретною формою вияву цього закону.

Математично (у формалізованому виразі) закон економії робочого часу, який відображає механізм зниження сукупних витрат на виробництво продукції або надання послуг, має такий вигляд [33]:

ВС = (ВУП + ВЖП + ВМП) / ЕСК min (1.1)

де ВС - сукупні витрати на виробництво продукції (надання послуг)

протягом життєвого циклу товару;

ВУП - затрати минулої (уречевленої) праці на виробництво і споживання

товару;

ВЖП - затрати живої праці, тобто заробітна плата всіх працівників, що

припадає на даний товар на тій чи тій стадії його життєвого циклу, плюс

прибуток на цій стадії (необхідна й додаткова праця);

ВМП - затрати майбутньої праці в процесі споживання (експлуатації)

товару;

ЕСК - сумарний корисний ефект (віддача) товару для споживача за нормативний строк служби.

Процес формування результатів та ефективності виробництва (продуктивності системи) показано на рис. 1.1.

Сутнісна характеристика ефективності виробництва (продуктивності системи) знаходить відображення в загальній методології її визначення, формалізована форма якої має вигляд:

Ефективність (продуктивність) = Результати / Ресурси (витрати)

Результативність виробництва як найважливіший компонент для визна-чення його ефективності не варто тлумачити однозначно. Необхідно розріз-няти:

1) кінцевий результат процесу виробництва;

2) кінцевий народногосподарський результат роботи підприємства або іншої інтеграційної структури як первинної автономної ланки економіки.

Перший відбиває матеріалізований результат процесу виробництва, що вимірюється обсягом продукції в натуральній і вартісній формах; другий включає не тільки кількість виготовленої продукції, а також її споживну вартість. Кінцевим результатом процесу виробництва (виробничо-господарської діяльності підприємства) за певний період часу є чиста продукція, тобто новостворена вартість, а фінансовим результатом комерційної діяльності - прибуток (прибутковість).

Відмітимо, що необхідні для одержання певного результату виробництва (діяльності) ресурси розподіляються на одноразові (інвестиційні) та поточні, які витрачаються щоденно.

Слід зазначити, що процес вимірювання очікуваного чи досягнутого рівня ефективності діяльності підприємства (організації) методологічно пов'язаний передовсім із визначенням належного критерію і формуванням відповідної системи показників.

Критерій - це головна відмітна ознака й визначальна міра вірогідності пізнання суті ефективності виробництва (діяльності), відповідно до якого здійснюється кількісна оцінка рівня цієї ефективності. Правильно сформульований критерій має якнайповніше характеризувати суть ефективності як економічної категорії і бути єдиним для всіх ланок суспільного виробництва чи господарської діяльності.

Суть проблеми підвищення ефективності виробництва (діяльності) полягає в тім, щоб на кожну одиницю ресурсів (витрат) - трудових, матеріальних і фінансових - досягати максимально можливого збільшення обсягу виробництва (доходу, прибутку). Виходячи з цього, єдиним макроекономічним критерієм ефективності виробництва (діяльності) стає зростання продуктивності суспільної (живої та уречевленої) праці. Кількісна визначеність і зміст критерію відображаються в конкретних показниках ефективності виробничо-господарської та іншої діяльності суб'єктів господарювання.

Формуючи систему показників ефективності діяльності суб'єктів господарювання, доцільно дотримуватися певних принципів, а саме [32]:

забезпечення органічного взаємозв'язку критерію та системи конкретних показників ефективності діяльності;

відображення ефективності використання всіх видів застосовуваних ресурсів;

можливості застосування показників ефективності до управління різними ланками виробництва на підприємстві (діяльності в організації);

виконання провідними показниками стимулюючої функції в процесі використання наявних резервів зростання ефективності виробництва (діяльності).

Система показників ефективності виробництва (діяльності), що її побудовано на підставі зазначених принципів, має включати кілька груп:

1) узагальнюючі показники ефективності виробництва (діяльності);

2) показники ефективності використання праці (персоналу);

3) показники ефективності використання виробничих (основних та оборотних) фондів;

4) показники ефективності використання фінансових коштів (оборотних коштів та інвестицій).

Кожна з цих груп включає певну кількість конкретних абсолютних чи відносних показників, що характеризують загальну ефективність господарювання або ефективність використання окремих видів ресурсів (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Система показників ефективності виробництва (діяльності) первинних суб'єктів господарювання [30]

Для всебічної оцінки рівня й динаміки абсолютної економічної ефективності виробництва, результатів виробничо-господарської та комерційної діяльності підприємства (організації) поряд із наведеними основними варто використовувати також і специфічні показники, що відбивають ступінь використання кадрового потенціалу, виробничих потужностей, устаткування, окремих видів матеріальних ресурсів тощо.

Конкретні види ефективності можуть виокремлюватися не лише за різноманітністю результатів (ефектів) діяльності підприємства (організації), а й залежно від того, які ресурси (застосовувані чи споживані) беруться для розрахунків. Застосовувані ресурси - це сукупність живої та уречевленої праці, а споживані - це поточні витрати на виробництво продукції (надання послуг). У зв'язку з цим у практиці господарювання варто виокремлювати також ефективність застосовуваних і споживаних ресурсів як специфічні форми прояву загальної ефективності виробництва (діяльності). У даному разі йдеться про так звані ресурсні та витратні підходи до визначення ефективності із застосуванням відповідних типів показників.

Узагальнюючий показник ефективності застосовуваних ресурсів підприємства (організації) можна розрахувати, користуючись формулою [28]:

ЕЗР = VЧП / (ЧП + (ФОС + ФОБ) / kПВП), (1.3)

де ЕЗР - ефективність застосовуваних ресурсів, тобто рівень

продуктивності суспільної (живої та уречевленої) праці;

VЧП - обсяг чистої продукції підприємства;

ЧП - чисельність працівників підприємства;

ФОС - середньорічний обсяг основних фондів за відновною вартістю;

ФОБ - вартість оборотних фондів підприємства;

kПВП - коефіцієнт повних витрат праці, що визначається на макрорівні як відношення чисельності працівників у сфері матеріального виробництва до обсягу утвореного за розрахунковий рік національного доходу і застосовується для перерахунку уречевленої у виробничих фондах праці в середньорічну чисельність працівників.

Узагальнюючим показником ефективності споживаних ресурсів може бути показник витрат на одиницю товарної продукції, що характеризує рівень поточних витрат па виробництво і збут виробів (рівень собівартості).

Як відомо, до собівартості продукції споживані ресурси включаються у вигляді оплати праці (персонал), амортизаційних відрахувань (основні фонди і нематеріальні активи) і матеріальних витрат (оборотні фонди).

З-поміж узагальнюючих показників ефективності виробництва (діяльності) того чи того первинного суб'єкта господарювання виокремлюють насамперед відносний рівень задоволення потреб ринку. Він визначається як відношення очікуваного або фактичного обсягу продажу товарів (надання послуг) суб'єктом господарювання до виявленого попиту споживачів.

До важливих узагальнюючих показників ефективності виробництва (діяльності) належить також частка приросту продукції за рахунок інтенсифікації виробництва. Це зумовлюється тим, що за ринкових умов господарювання вигіднішим економічно й соціальне є не екстенсивний (через збільшення застосовуваних ресурсів), а саме інтенсивний (за рахунок ліпшого використання наявних ресурсів) розвиток виробництва.

Визначення частки приросту продукції за рахунок інтенсифікації виробництва здійснюється за формулою [28]:

ЧІНТ = 100 (1 - РЗ / VВ), (1.4)

де ЧІНТ - частка приросту обсягу продукції, зумовлена інтенсифікацією виробництва;

РЗ - приріст застосовуваних ресурсів за певний період (розрахунковий рік), %;

VВ - приріст обсягу виробництва продукції за той самий період (рік), %.

Народногосподарський ефект використання одиниці продукції як узагальнюючий показник ефективності того чи того виробництва обчислюється як приріст чистого прибутку (доходу), тобто як приріст загального ефекту (збільшення прибутку внаслідок зростання обсягу виробництва і продуктивності праці, економії експлуатаційних витрат та інвестиційних ресурсів тощо) за відрахуванням вартості придбаної (купленої) продукції виробничо-технічного призначення.

Щодо решти системи показників, диференційованих за видами ресурсів та наведених у табл. 1.1, то вони використовуються відповідно до заздалегідь визначеної цілі вимірювання ефективності та способів використання результатів такого вимірювання.

Існує дві загальні і постійно існуючі мети:

1) виявлення, оцінка та узагальнення відносної ефективності виробничих підрозділів і діяльності функціональних ланок з наступним пошуком пріоритетних напрямів мотивації та реальних механізмів впливу на її позитивну динаміку у майбутньому;

2) порівняння ступеня ефективності, досягнутого даною фірмою і його конкурентами на ринку, для недопущення зниження престижу і конкурентоспроможності у сфері бізнесу.

При оцінці соціальної ефективності, перш за все, необхідно відзначити, що постійне зростання соціальної ефективності є кінцевою метою сукупної виробничо-господарської і комерційної діяльності фірм. З огляду на це, економічну ефективність щодо соціальної слід вважати проміжною. Саме рівень економічної результативності функціонування фірм є матеріальною і фінансовою базою розв'язання будь-яких соціальних проблем. З урахуванням цієї важливої обставини і потрібно оцінювати соціальну ефективність.

Проте об'єктивна оцінка соціальної ефективності зараз наражається на суттєві труднощі, пов'язані з відсутністю науково обґрунтованої і загальновизнаної методики визначення її рівня. Таке явище зумовлене не лише браком уваги відповідних галузей науки до розв'язання цієї актуальної проблеми, але й надзвичайною складністю самих соціальних процесів. Тому за цих умов можна спиратися на дещо інтуїтивне та емпіричне уявлення про принципові підходи до оцінки соціальної ефективності.

По-перше, соціальна ефективність повинна визначатись на двох рівнях: локальному (ступінь задоволення певної сукупності соціальних потреб працівників) та муніципальному і загальнодержавному (ступінь соціального захисту людей і рівня забезпечення соціальних потреб різних верств населення з боку місцевих органів та держави в цілому).

По-друге, важливим є визначення абсолютних масштабів і відносного рівня задоволення різноманітних соціальних потреб працівників фірми за рахунок власних матеріальних і фінансових коштів, нових форм господарювання.

По-третє, при загальній оцінці соціальної ефективності треба враховувати також ряд соціально важливих доходів, що постійно здійснюються за рахунок муніципальних (місцевих) і загальнодержавних бюджетів, що формуються під впливом існуючої системи оподаткування виробничих та інших прибуткових фірм та підприємств, а також їх спонсорської та благодійної діяльності.

По-четверте, конкретне визначення рівня соціальної ефективності повинно оцінювати ефект та витрати за усією сукупністю заходів, зміст і характер яких дозволяє це зробити, а також якісну характеристику і вияв впливу на ефективність тих груп заходів, за якими кількісне вимірювання прямого ефекту є неможливим.

Кількісне вимірювання соціальної ефективності зводиться до розрахунку непрямого економічного ефекту і витрат на його досягнення з наступним їх порівнянням.

Якісна характеристика ефективності соціальних заходів повинна передбачати більш-менш детальний словесний опис їх реального впливу на результативність виробництва і життєдіяльність населення.

1.2 Методичні аспекти до визначення результативності функціонування підприємства

Планування результативності діяльності підприємства можна здійснювати, використовуючи такі три головні його системи [38]:

1) прогнозування рівня результативності діяльності підприємства та його використання;

2) поточне планування рівня результативності діяльності підприємства та його використання;

3) оперативне планування рівня результативності діяльності підприємства та його використання.

Кожній із цих систем властиві свої форми реалізації.

Перша з них реалізується у вигляді розробки політики формування та використання рівня результативності діяльності підприємства (політика регулювання результативності); період планування -- до трьох років. Друга система реалізується у вигляді розроблення поточних планів з усіх головних аспектів формування й використання рівня результативності діяльності підприємства; період планування -- рік. Третя система реалізується у вигляді розробки та доведення до виконавців бюджетів з усіх головних питань формування і використання рівня результативності діяльності підприємства; період планування -- місяць, квартал.

Усі системи планування результативності діяльності підприємства взаємопов'язані й реалізуються у певній послідовності. Початковим етапом планування є розробка політики регулювання результативності діяльності підприємства, яка покликана визначати завдання і параметри поточного її планування. Поточне планування результативності діяльності підприємства, у свою чергу, створює основу для розроблення й доведення до виконавців оперативних бюджетів з усіх головних питань її формування та використання.

Система прогнозування рівня результативності діяльності підприємства (перша із зазначених вище трьох систем планування) -- найскладніша у загальному механізмі її регулювання, її реалізація полягає у розробленні політики регулювання результативності діяльності підприємства на наступні роки. Під такою політикою розуміють визначення системи довгострокових цілей формування рівня результативності діяльності підприємства у відповідності із завданнями розвитку підприємства та вибір найефективніших шляхів їх досягнення.

Процесу розроблення політики регулювання результативності діяльності підприємства відповідають такі послідовні етапи:

-- визначення загального періоду розроблення політики формування рівня результативності діяльності підприємства;

-- дослідження факторів зовнішнього середовища та ступеня їх впливу н результативність діяльності підприємства;

-- визначення системи стратегічних цілей формування рівня результативності діяльності підприємства;

-- конкретизація цільових показників формування рівня результативності діяльності підприємства за періодами їх реалізації;

-- розроблення політики формування рівня результативності діяльності підприємства;

-- розроблення політики використання рівня результативності діяльності підприємства;

-- розроблення системи організаційно-економічних заходів щодо забезпечення реалізації політики регулювання результативності діяльності підприємства;

-- оцінка розробленої політики регулювання результативності діяльності підприємства.

Визначення загального періоду розроблення політики формування рівня результативності діяльності підприємства залежить переважно від тривалості періоду, прийнятого для формування загальної стратегії розвитку підприємства та його фінансової стратегії. Це пов'язано з тим, що політика регулювання результативності діяльності підприємства є складовою частиною цих стратегій, а тому вона не може виходити за межі періоду їх розроблення, хоч цей період може бути коротшим.

До інших умов визначення загального періоду розроблення політики формування рівня результативності діяльності підприємства можна віднести: ступінь передбачуваності розвитку економіки в цілому та кон'юнктури тих сегментів товарного і фінансового ринків, із якими пов'язана діяльність підприємства (в умовах сучасного нестабільного, а з окремих аспектів і непередбачуваного розвитку економіки країни цей період не може бути дуже тривалим і в середньому повинен визначатися у межах трьох років); галузеву приналежність підприємства; розмір підприємства; стадію його життєвого циклу тощо.

Дослідження факторів зовнішнього середовища і ступеня їхнього впливу на результативність діяльності підприємства потребує попереднього вивчення економіко-правових умов діяльності підприємства та можливої їхньої зміни у наступному періоді, аналізу кон'юнктури товарного й фінансового ринків і факторів, що їх визначають, розроблення прогнозу кон'юнктури у розрізі окремих сегментів товарного і фінансового ринків, пов'язаних із діяльністю підприємства.

Визначення системи стратегічних цілей формування рівня результативності діяльності підприємства має бути підпорядковане головній меті її регулювання -- максимізації добробуту власників підприємства у поточному та перспективному періоді у гармонійному поєднанні з інтересами держави і персоналу підприємства. Ця головна мета потребує певної конкретизації з урахуванням завдань і особливостей подальшого розвитку підприємства, а тому необхідно встановити певні цільові показники, які дають змогу оцінити: наблизилося підприємство до своїх стратегічних цілей чи віддалилося від них. До таких цільових показників можна віднести середньорічні темпи зростання результативності процесів праці, розподілу чистої продукції процесу праці, розподілу чистого прибутку та інших процесів.

Конкретизація цільових показників формування рівня результативності діяльності підприємства за періодами їх реалізації передбачає здійснення її за роками перспективного періоду, що створює основу подальшого поточного її планування. При цьому слід забезпечити синхронізацію у часі всіх стратегічних цільових показників регулювання результативності діяльності підприємства з урахуванням послідовності й комплексності усіх завдань, що розв'язуються підприємством.

Оцінка розробленої політики регулювання результативності діяльності підприємства має провадитися за такими головними параметрами:

1) ступінь узгодженості політики із зовнішнім середовищем (у процесі оцінки визначається, наскільки розроблена політика регулювання результативності діяльності підприємства відповідає прогнозованому розвиткові економіки країни та змінам кон'юнктури товарного і фінансового ринків);

2) рівень внутрішньої збалансованості політики (при цьому визначається, наскільки вона узгоджується із загальною фінансовою стратегією підприємства, наскільки узгоджуються між собою окремі цілі й цільові показники політики регулювання результативності діяльності підприємства, наскільки ефективні й узгоджені між собою заходи щодо забезпечення її реалізації);

3) можливість реалізації політики з урахуванням наявного ресурсного потенціалу підприємства (виробничого, фінансового, інноваційного, кадрового тощо);

4) прийнятність рівня ризиків, пов'язаних із реалізацією політики (позаяк рівень результативності діяльності підприємства тісно пов'язаний із рівнем ризиків, то у процесі оцінки необхідно визначити, наскільки рівень господарських ризиків допустимий для діяльності підприємства з позицій можливого розміру фінансових втрат);

5) очікувані результати реалізації політики. Окрім того, можна оцінити зростання ділової репутації підприємства, підвищення рівня керованості його структурними підрозділами, поліпшення умов роботи і побуту працівників, підвищення рівня матеріальної і соціальної задоволеності персоналу тощо.

Розроблення політики регулювання результативності діяльності підприємства дає змогу вживати ефективних управлінських заходів з усіх головних аспектів формування її рівня та використання у процесі поточного планування.

Система поточного планування формування і використання рівня результативності діяльності підприємства (друга із зазначених трьох систем планування) базується на політиці її регулювання і полягає у розробленні конкретних видів планів.

Вихідними показниками для таких поточних планів є: цільові показники, розроблені у процесі формування політики регулювання результативності діяльності підприємства; заплановані обсяги операційної, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства; системи розроблених на підприємстві норм і нормативів затрат окремих видів ресурсів; наявна система ставок податкових платежів; дані аналізу результативності діяльності підприємства за попередній період.

Оскільки низка вихідних передумов розроблення поточних планів має імовірнісний характер і розсіювання їхніх параметрів в умовах сучасної економічної нестабільності країни досить високе, поточні плани бажано розробляти у кількох можливих варіантах -- "оптимістичному", "ймовірному", "песимістичному".

Головним видом поточного плану, пов'язаного з результативністю діяльності підприємства, є план доходів і витрат із діяльності підприємства. Узагальнена форма цього плану тісно пов'язана з формою бухгалтерського обліку "Звіт про фінансові результати". Класифікація доходів і витрат за видами діяльності й функціями співвідноситься із цим звітом.

У цьому плані поквартальне відображаються такі статті доходів: дохід від реалізації (готової продукції, товарів, робіт і послуг); інший операційний дохід (реалізація іноземної валюти, реалізація інших оборотних активів, крім фінансових інвестицій, операційна оренда активів, інші операції); дохід від участі у капіталі (від інвестицій в асоційовані підприємства, від спільної діяльності, від інвестицій у дочірні підприємства); інші фінансові доходи (одержані дивіденди, одержані відсотки, інші доходи від фінансових операцій); інші доходи (реалізація необоротних активів, реалізація фінансових інвестицій, реалізація майнових комплексів, інші доходи від звичайної діяльності).

У плані відображаються ще й такі статті витрат: собівартість реалізації (продукції, товарів, робіт і послуг); адміністративні витрати; витрати на збут; інші операційні витрати (витрати на дослідження та розроблення, собівартість реалізованої іноземної валюти, собівартість реалізованих виробничих запасів, операційна оренда активів, інші витрати операційної діяльності); витрати від участі у капіталі (втрати від інвестицій в асоційовані підприємства, втрати від спільної діяльності, втрати від інвестицій у дочірні підприємства); фінансові витрати (відсотки за кредит, інші фінансові витрати); інші витрати (собівартість реалізованих необоротних активів, собівартість реалізованих фінансових інвестицій, собівартість реалізованих майнових комплексів, інші витрати від звичайної діяльності); податки із прибутку від звичайної діяльності.

Система оперативного планування формування та використання рівня результативності діяльності підприємства (третя із зазначених трьох систем планування) полягає у розробленні системи бюджетів (бюджетуванні). Бюджет являє собою оперативний фінансовий план короткострокового періоду (зазвичай місячний чи квартальний), який відображає витрати і надходження коштів у процесі здійснення конкретних видів господарської діяльності. Він деталізує показники поточних планів і є головним документом, який доводиться до центрів відповідальності усіх типів.

Бюджети, що застосовуються у процесі оперативного планування результативності діяльності підприємства, класифікуються за рядом ознак: за сферами діяльності (операційної, інвестиційної, фінансової); за змістом показників (за затратами, доходами, прибутком); за видами витрат (поточний бюджет -- бюджет поточних витрат, капітальний бюджет -- бюджет капітальних витрат); за широтою номенклатури витрат (функціональний бюджет, комплексний бюджет); за методами розробки (стабільний бюджет, гнучкий бюджет).

Бюджети за сферами діяльності й за змістом показників відображають особливості регулювання результативності діяльності підприємств за сферами діяльності та центрами відповідальності різних типів.

Поточний бюджет контролює план доходів і витрат підприємства, що доводиться до центрів прибутку.

Він складається із двох розділів: 1) поточні витрати; 2) доходи від поточної (операційної) господарської діяльності. Загальна форма цього бюджету містить показники, що відповідають його призначенню і пов'язані з поточними витратами, доходами від операційної діяльності підприємства, податковими платежами, валовим прибутком (збитком), фінансовими результатами від операційної діяльності, фінансовими результатами від звичайної діяльності до оподаткування, податком на прибуток від звичайної діяльності, фінансовими результатами від звичайної діяльності, чистим прибутком.

Капітальний бюджет являє собою форму доведення до конкретних виконавців результатів поточного плану капітальних вкладень. Він розробляється на етапі здійснення нового будівництва, реконструкції та модернізації головних фондів, придбання нових видів обладнання і нематеріальних активів тощо.

Він складається із двох розділів: 1) капітальні витрати (витрати на придбання позаоборотних активів); 2) джерела надходження коштів (інвестиційних ресурсів). Загальна форма капітального бюджету містить показники, що відповідають його призначенню і пов'язані з капітальними витратами та джерелами надходження коштів.

За широтою номенклатури розрізняють бюджети функціональний і комплексний.

Функціональний бюджет розробляється за однією (чи двома) статтями витрат -- наприклад, бюджет оплати праці персоналу, бюджет інноваційних заходів, бюджет рекламних заходів тощо. Комплексний бюджет розробляється за широкою номенклатурою витрат -- наприклад, бюджет виробничої ділянки підприємства, бюджет адміністративно-управлінських витрат підприємства тощо.

За методами розроблення розрізняють стабільний та гнучкий бюджети.

Стабільний бюджет не змінюється із зміною обсягів діяльності підприємства -- наприклад, бюджет з охорони підприємства. Гнучкий бюджет передбачає встановлення запланованих поточних чи капітальних витрат підприємства не в чітко зафіксованих сумах, а у вигляді нормативу витрат, які залежать од відповідних показників обсягу його діяльності, -- наприклад, від обсягу випуску продукції чи обсягу будівельно-монтажних робіт. У цьому разі витрати в цілому з конкретного підрозділу операційної діяльності підприємства плануються за відповідним алгоритмом і залежать від запланованого обсягу постійних статей бюджету, обсягу випуску чи реалізації продукції, встановленого нормативу змінних витрат бюджету на одиницю продукції.

Особливою формою бюджету є платіжний календар, який розробляється з окремих видів руху коштів (податковий платіжний календар, платіжний календар розрахунків із постачальниками тощо) та по підприємству в цілому (у цьому разі він деталізує поточний фінансовий план надходження і витрачання коштів).

Платіжний календар складається, як правило, на наступний місяць (із розподілом на дні, тижні та декади). Він містить графік витрачання коштів і графік їх надходження.

Використання розглянутих систем і методів планування результативності діяльності підприємства як складової частини систем і методів планування його господарської діяльності дає, на наш погляд, змогу підвищити ефективність її регулювання.

Сучасними методологічними аспектами визначення результативності функціонування підприємства є впровадження концепції контролінгу.

Контролінг - це синтетична дисципліна, яка розвивається на основі даних маркетингу, менеджменту, планування, обліку, аналізу та контролю. Метою контролінгу є отримання даних, обробка і трансформація в інформацію для управління та прийняття рішень, яка є нестандартною і призначається для виявлення тенденцій та закономірностей явищ і процесів у діяльності підприємства, допомагає розробити заходи, які забезпечують його життєдіяльність.

Контролінг є системою інформації, яка сприяє забезпеченню тривалого існування підприємства та спрямована на майбутнє.

Зміст контролінгу як науки пов'язаний з управлінням і регулюванням господарської та фінансової діяльності, для чого використовується система отримання та обробки інформації про техніко-економічні показники роботи фірми.

Контролінг базується на системі нормування витрат, визначенні залежності між обсягом реалізованої продукції, витратами та прибутком, кількості витраченого часу на виробництво продукції, експлуатацію машин і управління та інших показників, які характеризують рівень використання виробничих потужностей і ресурсів усіх видів.

Функції контролінгу досить різноманітні і включають такі основні напрями:

- нормування витрат;

- розробку заходів щодо покращання роботи на підставі інформації про відхилення від норм;

- прогнозування ціноутворення;

- аналіз тенденцій розвитку підприємства;

- передбачення господарської і комерційної діяльності залежно від зміни умов роботи;

- координацію мети різних рівнів управління для досягнення загальної мети фірми;

- відстеження фінансового стану фірми.

Контролінг виконує функцію внутрішнього контролю у фірмі, визначає економічність роботи її окремих структурних підрозділів, здійснює сервісне обслуговування апарату управління, забезпечує інформацією, необхідною для прийняття рішень. Якщо контроль є однією з функцій управління, то контролінг є концепцією ефективного управління фірмою та забезпечення її тривалого існування в умовах конкуренції.

Служба контролінгу аналізує звітність (внутрішню і зовнішню), економічні показники використання ресурсів, визначає напрями майбутнього розвитку фірми.

Концепцію контролінгу можна представити за допомогою схеми, яка зображена на рис.1.1.

Основними завданнями контролінгу є:

- ліквідація ”вузьких місць”, які визначаться на основі даних планування, обліку (інформації), аналізу, контролю і використання методів оперативного та стратегічного менеджменту;

- орієнтація на отримання результату, для чого створюється система планування, збору інформації про використання ресурсів, аналізу та прийняття управлінських рішень.

Щоб система контролінгу могла виконати свої завдання, необхідно розробити концепцію управління господарською і фінансовою діяльністю, яка включає три основні блоки.

1) Визначення цілей фірми - ідеальної мети, реальних цілей, стратегії розвитку. Ідеальна мета визначається філософією бізнесу та культурою фірми. Вона може бути сформульована лише добре підібраним корпусом висококваліфікованих, економічно грамотних менеджерів. Реальні цілі визначаються прийомами найбільш раціонального використання ресурсів, формуванням портфеля замовлень, визначенням ринку та мотивів покупок тощо.

Рис. 1.1. - Концепція контролінгу [22]

Стратегічне планування передбачає розробку мети та шляхів її досягнення на період від 5 до 10 років.

2) Управління цілями вимагає розробки показників-індикаторів, які забезпечують пошук “вузьких місць”, визначення результатів діяльності не лише фірми, але й структурних підрозділів, формування собівартості, ефективність використання основних засобів, матеріальних ресурсів, персоналу, ефективність процесів постачання, виробництва, збуту, маркетингу, науково-дослідної роботи тощо.

3) Досягнення цілей фірми характеризує продуктивність, платоспроможність, ділову активність, рентабельність, ліквідність, інноваційну діяльність фірми. Особлива роль у досягненні результатів належить системі планування, обліку та аналізу показників фінансової діяльності, яка забезпечує існування та розвиток фірми.

Об'єктами контролінгу виступають:

- ресурси фірми (матеріальні, засоби фірми, персонал, інформаційні);

- господарські процеси (інвестиційна діяльність, постачання, виробництво, збут, науково-дослідні та експериментальні роботи);

- фінансова діяльність фірми;

- показники ефективності роботи фірми.

За кожною з груп об'єктів контролінгу визначаються конкретні об'єкти з визначенням системи показників, щодо яких планується, обліковується, аналізується та контролюється певний аспект функціонування фірми.

Система контролінгу вимагає розробки переліку показників планування, обліку, статистики та аналізу щодо основних об'єктів спостереження.

1. Показники використання засобів праці та інвестицій

Засоби праці є одним із факторів виробництва, що забезпечують механізацію та автоматизацію трудових процесів і сприяють підвищенню продуктивності праці. З метою визначення ефективності використання засобів праці необхідно отримати принаймні раз на місяць наступні показники.

1.1. Вартість основних засобів:

а) за місцем експлуатації;

б) за матеріально-відповідальними особами.

1.2. Надходження за видами і групами.

1.3. Вибуття за видами і групами.

1.4. Внутрішнє переміщення основних засобів

1.5. Амортизаційний фонд і його зміни.

1.6. Знос за видами і групами, місцем експлуатації засобів.

1.7. Витрати на ремонти (капітальний, поточний).

1.8. Структура основних засобів та її динаміка.

1.9. Віковий склад обладнання.

1.10. Середній вік обладнання.

1.11. Коефіцієнти вибуття, надходження, оновлення, зносу, придатності.

1.12. Фондовіддача (загальної і активної частини)

1.13. Коефіцієнт використання устаткування.

1.14. Відпрацьований час устаткування.

1.15. Техніко-економічні показники окремих груп устаткування.

1.16. Інші показники.

За допомогою цих показників та їх співставлення з іншими можна відстежувати тенденції, що характеризують динаміку основних засобів.

Для стратегічного контролінгу важливе значення має прийняття рішень щодо інвестування коштів. Ці рішення залежать від факторів двох видів: