Особливості кредитування сільськогосподарських підприємств

ОСОБЛИВОСТІ КРЕДИТУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

План

Постановка проблеми

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Викладення основного матеріалу. Визначальним орієнтиром стратегії

Висновки

Список використаних джерел інформації

Постановка проблеми

Вичерпання чинників екстенсивного економічного розвитку в сільському господарстві обумовлює пошук нових факторів прискорення економічної динаміки, адекватних сучасному стану розвитку світової економіки. Україна стала членом Світової організації торгівлі (СОТ). Це вимагає від вітчизняних підприємств функціонувати в якісно нових умовах. Зростання економіки матиме кумулятивний характер лише за рахунок підвищення конкурентоспроможності продукції сільськогосподарських підприємств, тобто ефект від екстенсивного використання наявних виробничих потужностей перевищить потенційно можливий за рахунок інвестиційно-інноваційного зростання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питанням кредитування сільськогосподарських підприємств та економіки в цілому завжди приділялась значна увага, що постійно знаходить відображення у працях В.М. Алексійчука, А.М. Власової,

A. С.Гальчинського, В.М. Геєця [7], М.Я. Дем'яненка [8], В.Л. Карпенка [2],

B. В.Стадник [6] та ін.

Особливості процесу перебудови економічної системи в Україні значно впливають на реалізацію кредитної політики підприємств. Нестабільність політичних та економічних відносин, інфраструктурна недовершеність ускладнюють її реалізацію та потребують значних витрат.

Повільний розвиток соціально-економічної та науково-технічної діяльності сільськогосподарських підприємств України робить перехід до інноваційного типу розвитку неодмінною умовою збереження економічної стабільності. Економічне зростання без активізації інноваційної складової веде до вичерпання резервів екстенсивного зростання. Досягнути цієї мети на сучасному етапі неможливо без залучення позичених фінансових ресурсів. Тому реалізація стратегії інноваційного розвитку на основі кредитування є одним з основних способів скорочення технологічного та економічного відставання вітчизняних сільськогосподарських підприємств від іноземних.

Метою статті є обґрунтування методів вибору оптимальних управлінських рішень щодо залучення кредитних ресурсів для розвитку підприємств та розробка пропозицій щодо активізації фінансування інноваційної діяльності сільськогосподарських підприємств в Україні.

Викладення основного матеріалу

Визначальним орієнтиром стратегії розвитку сільськогосподарських підприємств у сучасних умовах має стати забезпечення готовності до широкомасштабного здійснення інноваційної діяльності та функціонування в умовах інноваційного розвитку.

Нагромаджений потенціал повинен бути використаний для розвитку галузей, в яких Україна має перспективні порівняльні конкурентні переваги та які можуть розвиватися в умовах вже структурованого та місткого ринку, готового до споживання сільськогосподарської продукції, в тому числі екологічно чистої, а також попиту на передову технологію з боку вітчизняних виробників, які дійшли до стадії оновлення виробничих фондів. Кваліфікований підхід до інвестування в цих сферах дає підстави прогнозувати пошук інвесторами так званих "точок зростання", визначальною ознакою яких є зростання віддачі на капітал та зниження питомих витрат виробництва.

Особливістю діяльності сільськогосподарських підприємств є те, що на базі розвитку таких "точок" мають розгорнутися інвестиційні процеси, насамперед за рахунок залучення зовнішніх джерел для конкретно взятого підприємства. В умовах Пилипенко О.О. довготривалого обороту капіталу у сільському господарстві фінансово-кредитні установи не мають великого бажання надавати кредити. Однак, не дивлячись на це, банківські кредити залишаються основним джерелом фінансування виробничої діяльності підприємств у сільському господарстві.

Розрахунок величини необхідного зовнішнього фінансування використовується у тих випадках, коли потужності виявляються недостатніми для збільшення обсягів продажів і потрібні додаткові вкладення в основний і оборотний капітал. Залучення того чи іншого ресурсу потребує ґрунтовного порівняльного аналізу. Загалом, критерієм визначення ціни капіталу, що може бути залученим до інвестування сільськогосподарських підприємств, є відсоткова ставка, яку пропонує кредитний ринок [3]. Висока ціна кредитних ресурсів стосовно прибутковості сільськогосподарського виробництва стримує їх залучення в АПК, особливо у сільське господарство. Крім того, сільськогосподарські підприємства, як правило, мають недостатньо власних оборотних коштів для забезпечення у повній мірі своєї виробничої діяльності, а тому виникає потреба у залучених коштах, і, насамперед, потреба у банківських кредитах. При цьому важливим моментом є умови погашення кредиту, розмір банківського відсотку тощо. На сучасному етапі розвитку економіки України значно підвищуються можливості залучення коштів, причому не лише через банківські установи.

Важливо також розрахувати можливий план погашення по залучених кредитах, адже якраз найменший обсяг сплачених відсотків за кредитом визначає ефективність залучення позикових коштів [5]. Тому приведемо розрахунок надання та погашення кредиту трьома різними способами і визначимо, який з них найефективніший.

Спосіб 1 - погашення кредиту стандартним (класичним) методом. Цей метод є найпоширенішим через простоту розрахунку плану погашення кредиту і вигідність для позичальника.

Підприємством одержано кредит розміром 500 тис. грн. строком на 4 роки під 18% річних. Кредит погашається рівними платежами плюс відсоток. Відсотки розраховуються раз на рік на кінцеву суму заборгованості за кредитом (табл. 1).

Таблиця 1

Спосіб 2 -- погашення кредиту стандартним методом з пільговим періодом погашення кредиту. Може використовуватися сільськогосподарськими позичальниками з огляду на довготерміновий характер отримання віддачі від вкладених коштів (може досягати до одного року) при встановленій вимозі комерційних банків щомісячного повернення кредиту і відсотків за ним. Для здійснення розрахунків по цьому методу використаємо ті ж самі вихідні дані (розмір кредиту 500 тис. грн., строк 4 роки під 18% річних). Кредит погашається щорічними рівномірними виплатами з пільговим періодом 1 рік (табл. 2). Спосіб 3 - погашення кредиту рівними щорічними виплатами, які включають в себе тіло кредиту та відсоток (ануїтетний метод) (табл. 3). Цей метод дає можливість сплати рівної щомісячної (щорічної) суми та відносну перевагу при передбаченій можливості у кредитній угоді дострокового повернення кредиту.

Таблиця 2

Для здійснення розрахунків по цьому методу використаємо ті ж самі вихідні дані (розмір кредиту 500 тис. грн., строк 4 роки під 18% річних). Кредит погашається рівними щорічними виплатами.

Рівна щорічна виплата (Вр) визначається за формулою:

Вр = K x {r x (1 + r)n / [(1 + r)n - 1]},(1)

де К - сума кредиту; r - відсоткова ставка за кредит; n - термін кредитування.

Визначимо щорічну виплату (Вр) за формулою 1: Вр = 500 х {0,18 х (1 + 0,18)4 / [(1 + 0,18)4 - 1]} = 185869 тис. грн. Таким чином, аналізуючи результати розрахунків, здійснених у таблицях 1-3, можна зробити такі висновки.

При погашенні кредиту щорічними платежами стандартним методом розмір сплачених відсотків за чотири роки становить 225 тис. грн., або 45% від основної суми кредиту.

При погашенні кредиту стандартним методом з пільговим періодом кредитування в 1 рік розмір сплачених відсотків за чотири роки становить 270 тис. грн., або 54% від основної суми кредиту.

При погашенні кредиту ануїтетним методом розмір сплачених відсотків за чотири роки становить 243476 тис. грн., або 49 % від основної суми кредиту (табл. 4).

Отже, якщо підприємство буде здійснювати погашення кредиту за першим методом (стандартним), то воно досягне економії своїх витрат на виплату відсотків порівняно з іншими методами. Однак при цьому слід враховувати, що навантаження по погашенню кредиту та виплаті відсотків протягом перших років також буде значно вищим. Крім того, при розрахунках не була врахована можливість дострокового погашення кредиту підприємством.

Висновки

Використання кредитів в якості джерела фінансування сільськогосподарських підприємств має важливе економічне значення. По-перше, кошти, вивільнені в одних ланках процесу відтворення, спрямовуються в інші ланки, що прискорює оборот капіталу та сприяє господарській діяльності на основі розширеного відтворення. По-друге, тимчасово вільні кошти через кредит спрямовують у ті ланки виробництва, на продукцію яких передбачається зростання попиту, а отже одержання вищих прибутків. Це створює можливості для запровадження новітньої техніки, прогресивного коригування всієї структури виробництва, підвищення його ефективності.

Крім того, завдяки кредитуванню грошові нагромадження та заощадження перетворюються у вартість, що дає дохід, тобто в позичковий капітал. Слід зазначити, що банківський кредит має певні особливості: складність залучення та оформлення; необхідність надання відповідних гарантій чи застави майна; підвищений ризик банкрутства через неможливість своєчасного погашення отриманих позик; втрата частки прибутку у зв'язку з необхідністю сплати відсотків за кредит.

Тому доцільно проводити попередні розрахунки планів погашення кредиту за різними методами, що адаптовані до сучасних умов діяльності вітчизняних сільськогосподарських підприємств, з метою визначення найбільш прийнятного варіанту у кожному конкретному випадку. Таким чином, кредитування належить до основних джерел позичкових коштів і виступає вагомим фінансовим важелем стимулювання та забезпечення діяльності підприємств.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ

1. Долинський В.П., Долинський С.В., Дяченко І.Б. Особливості та розвиток підприємництва в аграрних і аграрнопереробних підприємствах // Економіка АПК. - 2000. - №2. - С. 46-54.

2. Карпенко В.Л., Йохна М.А. Екзогенні та ендогенні фактори активізації інноваційної діяльності підприємств // Вісник Технологічного університету Поділля. - 2003. - №2. - Т. 1. - С. 92-96.

3. Коденська М.Ю. Стан розвитку сільськогосподарського виробництва та концептуальні засади його інвестування // Економіка АПК. - 2004. - №5. - С. 71-76.

4. Лукінов 1.1. Державні і ринкові регулятори соціально-економічних перетворень // Економіка АПК. - 2000. - №2. - С. 35-38.

5. Румик 1.1. Фінансове забезпечення інноваційної діяльності в українській економіці. Збірник наукових праць "Вчені записки Інституту економіки та права "КРОК". - Вип. 16. - К., 2007. - С. 89-95.

6. Стадник В.В., Скиба Г.В. Напрями та моделі інноваційного розвитку регіонів України // Вісник КНУТД. - 2003. - №3. - С. 111-117.

7. Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004-2015 роки) "Шляхом європейської інтеграції" / Авт. кол.: А.С. Гальчинський, В.М. Геєць та ін. - К.: ІВЦ Держкомстату України, 2004. - 416 с.

8. Фінанси сільськогосподарських підприємств / За ред. М.Я. Дем'яненка. - К.: ІАЕ, 2000. - 64 с.