Планування виробничо-господарської діяльності деревообробного підприємства

1. Технологічний процес

Сукупність всіх процесів, в результаті яких сировина і матеріали перетворюються в готову продукцію називається виробничим процесом.

Так, виробничий процес виготовлення струганого шпону включає процеси підготовки сировини до стругання, особистого стругання заготівель, переміщення предметів праці, контроль якості, облік, зберігання продукції, забезпечення робочих місць інструментами, парою і електроенергією, управління виробництвом і т. д.

Спочатку лісоматеріали на складі розпилюють на окремі частини, найбільша довжина яких повинна відповідати технічній характеристиці шпоно-стругального верстату. Операція поперечного розпилювання (І) виконується на розпилювальних станках з використанням в якості інструментів пил.

Щоб дістати заготовки для стругання шпону, кряж проходить операцію повздовжнього розпилення на стрічковій лісопильній рамі РГ-1000 ( ІІ ). Це дуже важлива операція, так як від способу розколу кряжу залежить корисне використання деревини, вихід найбільш цілих видів шпону, його якість, трудомісткість виробництва продукції.

Перед струганням заготовки підлягають гідротермічній обробці ( ІІІ ), тобто впливу підвищеної температури і вологи (пару). При цьому змінюються фізико-механічні властивості деревини, створюються сприятливі умови для її різання, зменшується вірогідність утворення тріщин шпону і на його поверхні. Гідротермічна обробка здійснюється в спеціальних механізмах-парильних ямах, автоклавах.

Обкорювання заготовок ( ІV ) (вручну) проводиться звичайно після гідротермічної обробки - кора легше відділяється від деревини.

Операція стругання ( V ) виконується на шпоно-стругальному верстаті ДКВ-4000 (Чехія). Зрізані листи складають і транспортують до роликової сушильної камери СУР-5. В процесі сушки ( VI ) волога листів шпону знижується до 6-10 %.

Подальша обробка шпону полягає у прирізуванні по довжині ( VII ) і ширині ( VIII ), в формуванні пакету шпону з окремих пачок ( ІХ ). В пакетах шпон поступає в склади готової продукції.

Для виготовлення щитів використовуються пиломатеріали твердолистяних порід. Приоритетним форматом меблевого щита є щит розміром 4200 х 1300 мм, чому відповідають технічні характеристики встановленого обладнання.

Висушений необрізаний пиломатеріал відповідних розмірів завозиться в цех спеціально обладнаним транспортом по встановленому графіку. Розвантаження автотранспорту проводиться електрокаром, з подачею пиломатеріалів через ворота тамбурного шлюзу на траверсну теліжку з рольганговою платформою, при допомозі якої пиломатеріал подається до верстата повздовжнього розпилу М-3 або на складське місце розкрійного відділення цеху.

На багато-пильному верстаті М-3 проводиться повздовжній розкрій пиломатеріалів на рейки заданої ширини, попередньо вирізаючи існуючі вади на поперечній пилі RADIAL 800. Укладені в пакети рейки по рольгангам подаються в пакетуючу касету і в ній подаються на другий поверх цеху для подальшої обробки. Для створення технологічного( страхового) запасу , пакети можуть розміщатися на проміжковому складі. При допомозі теліжок з рольганговою платформою, по якій переміщається пакет, з пакетуючої касети рейки поступають на чотирьох-стругальний верстат SUPERSET -XL для першого стругання з чотирьох сторін. Після цього вкладені на звичайну теліжку рейки поступають на лінію оптимізації Т-1020 NC, на якій проводиться за допомогою спеціальної крейди розмітка дефектних місць з послідуючою їх вирізкою ,а також оптимальний розкрій рейок на заготовки необхідних довжин.

2. Організація роботи на майстерських ділянках

При цеховій структурі підприємства цех складається з декількох виробничих ділянок, які очолюють майстри і тому вони зазвичай називаються майстерськими ділянками .

Майстерські дільниці являють собою групи робочих місць, що організовані по предметному, технологічному або предметно-технологічному принципу. Організація роботи на майстерських ділянках створюється з врахуванням такого розподілу праці між робітниками, який забезпечує максимальну неперервність процесу виробництва, спеціалізацію окремих робітників. Така організація повинна сприяти підвищенню продуктивності праці та якості виготовленої продукції, зниженню виробничих витрат й покращенню використання основних й оборотних фондів.

На майстерських ділянках працюють робітники у три зміни. Це дозволяє більш ефективно використовувати обладнання, тому що досягається збільшення продукції , а отже зниження її собівартості. При встановленні такої системи змінної роботи враховуються особливості виконання робіт на кожній операції, прийняту технологію, склад експлуатаційного обладнання та форму організації праці. Майстерські ділянки виконують комплекс лісосічних робіт, лісовозної дороги, нижнього складу, обробляючих допоміжних цехів.

Майстерська лісо-дільниця розробляє лісосіку площею 5га, ліквідний запас 2710 м3, в тому числі ділової 687м. Склад насадження 10Бк, запас на 1 га-542 м3, група лісів - І, середня віддаль трелювання 400 м.

Лісосіка розробляється комплектною бригадою в кількості 6 чоловік. Ванна дерев проводиться з 2чол.: зварювальника і помічника зварювальника. Після звалювання 3-х, 4-х дерев тої ланки приступають до обробки і обрізки сучків. Перед обрізкою сучків обов'язкова прив'язка звалених дерев.

Розкряжування стовбурів на півстовбури проводиться бензопилою МП-S “Урал” на лісосіці. Набір проводиться трактором ТДТ- 55 і трелюється на нейтральну віддаль (400 м). Трактором ТДТ- 55 дрова зв'язуються та завозиться на верхній склад, де напівстовбури розкряжовують на сортименти і дрова. Навантаження сортиментів проводиться механізованою установкою „FISKARS“, а дрова вручну із землі на автомашину і вивозяться на нижній склад.

3. Організація технічного нормування

Під нормування праці розуміють комплекс робіт, виконуючих по установленій методиці з ціллю визначення технічного нормування. На підприємстві використовуються норми виробітку, норми часу. Під нормою виробітку розуміють кількість продукції вироблену в одиницях часу в умовах, які забезпечують повне використання робочого часу і передового виробничого досвіду.

Під нормою часу розуміються кількість часу в умовах повного використання робочого місця і передового виробничого досвіду , на виробництві одиниця продукції визначеної якості. На підприємстві застосовується аналітичний метод технічного нормування шляхом проведення фотографії робочого (часу) для, хронометражу та фото хронометражу . Ця робота виконується інженером по оплаті і нормуванні праці.

Інженер з організації та нормування виконує комплекс робіт із вдосконаленням організації та нормування праці, вивчає стан організації і нормування праці, розробляє і впроваджує заходи щодо удосконалення з метою підвищення продуктивності праці та ефективності виробництва. Бере участь у складанні проектів, перспективних і річних планів з організації праці з необхідними розрахунками економічної ефективності і контролю здійснення передбачених у них заходів.

Розробляє та впроваджує технічно - обґрунтовані норми трудових витрат на основі використання міжгалузевих, галузевих та інших прогресивних нормативів з праці для різних видів робіт, виконуваних на підприємстві, а також місцеві норми, розраховано на підприємстві технічних даних про продуктивність устаткування, результатів аналізу витрат робочого часу з урахування передових прийомів на методів праці. Встановлює норми часу на разові та додаткові роботи, які пов'язані з відхилення технологічних процесів. Вивчає ступінь і причини невідповідності фактичних витрат часу нормативним, бере участь у підготовці пропозиції, які забезпечують виконання норм, здійснює інструментом робітників з метою освоєння усіма робітниками технічно - обґрунтованих норм. Аналізує норми трудових витрат з метою виявлення застарілих і помилково встановлених норм, проводить роботу зі своєчасної їх зміни новими, більш прогресивними по мірі впровадження організацією заходів, які забезпечують зростання продуктивності праці. Корегує форми трудових витрат підчас зміни організаційно-технічних умов виробництва. Аналізує існуючі організаційно-технічні умови виробництва, трудові процеси, сприяє підвищенню ефективності організації праці на підставі розвитку колективних форм організації і стимулювання праці, атестації на реалізації робочих місць, розширення процесів і посад, багато врожайного обслуговування та інших передових методів праці.

4. Планування в майстерських дільницях і цехах

Організація планування на підприємстві являється складовою частиною й продовженням народногосподарського планування. Вона включає: виконання техніко-економічних розрахунків, розробку й обґрунтування нормативів, планових показників як по підприємству в цілому, так і по його структурним підрозділах, оперативне керівництво і контроль за ходом виконання планових завдань, виявлення і використання внутрішньовиробничих резервів. Основним завданням планування на підприємстві є реалізація в строго встановлені строки затверджених завдань на основі досягнення найкращих результатів при найменших витратах живої та уречевленої праці .

На даному підприємстві діє оперативно-виробниче планування, яке включає: розробку квартальних планів по цехах і ділянках з розподілом по місцях; розробку місячних нарядів-завдань по майстерських ділянках; розробку денних графіків й організацію диспетчерської служби. В плани по цехах і нарядах закази майстерським ділянкам на рівні з основними показниками виділені окремим рядком всі додаткові завдання, що встановлені у зв'язку з виявленням додаткових резервів виробництва.

В цехах проводиться перерахунок зарплати працівників погодинників згідного розкладу та працівників-відрядників, згідно актів розрахунків про виконану роботу. А також ведеться картка по кількісно службовому обліку, так само ведеться облік по бланках звітності.

Розподілення праці являє собою зміст організації оплати з двох джерел: із фонду заробітної плати та із фонду матеріального заохочення. Оплата із двох джерел складає середню зарплату, одна частина якої залежить від трудоємкості продукції, а друга - від інших сторін роботи. Виплати із фонду зарплати здійснюються на основі тарифної системи за допомогою різних систем оплати праці. Основна зарплата представляє собою виплати за час роботи. Додаткова зарплата являє собою разові виплати, відпускні, винагороди та інше.

На підприємстві діє положення про оплату праці працівників, зайнятих у лісопильному цеху. Це положення розроблено відповідно до Закону України від 24.03.95. № 108-95ВР „Про оплату праці із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 29.01.97. № 20-97ВР. Положення визначає економічні, правові та організаційні оплати праці працівників, які зайняті у лісопильному виробництві. Заробітна плата обчислюється в грошовому виразі. Розмір ЗП залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно ділових якостей працівника, результатів його праці, та господарської діяльності лісопильного цеху. В лісопильному цеху застосовується колективна бригадна форма організації оплати праці робітників по кінцевому результату розпиленої, розкроєної, відсортованої, укладеної та упакованої деревини. У лісопильному цеху діє погодинно-преміальна та відрядно-преміальна оплата праці. Заробітна плата виплачується працівникам в робочі дні один раз на місяць з 10 по 13 число. Відрахування з зарплати можуть проводитися тільки у випадках, передбачених законодавством. При кожній виплаті зарплати загальний розмір всіх відрахувань не може перевищувати 20%, а у випадках передбачених законодавством - 50% зарплати, що належить до виплати працівнику. Виплата зарплати може проводитися по бажанню працівника.

Премія розподіляється між робітниками бригад із врахуванням коефіцієнту трудової участі згідно рішення зборів членів бригади, затвердженим директором з виробництва. Премія керівникам і спеціалістам виплачується у розмірі до 50% місячної тарифної ставки з урахуванням рівня виконання плану цехом, дотриманням норм витрат сировини , норм виходу готової продукції, норм витрат паливно-мастильних матеріалів, стану технологічної і трудової дисципліни в колективі, правил експлуатації механізмів, техніки безпеки і охорони праці.

Трудові спори з питань оплати праці розглядаються і вирішуються згідно з законодавством про трудові спори.

5. Планування виробничо-господарської діяльності

На 2009р розроблено план виробництва та реалізації з розбивкою по місяцях. План складено в кількісному і вартісному виразі по номенклатурі виготовленої продукції. На підприємстві застосовують метод прямого розрахунку планової виручки від реалізації продукції. Суть цього методу полягає в тому, що кожній асортиментній позиції визначають:

очікувані вихідні залишки нереалізованої товарної продукції і реалізованої, але неоплаченої продукції не початок планового періоду;

планові вихідні залишки такої продукції на кінець планового періоду;

обсяг реалізації продукції у натуральному виразі, по якій завершені розрахунки з покупцями;

обсяг виручки від реалізації продукції у вартісному виразі з урахуванням реалізаційних цін ( без ПДВ).

5.1 Оцінка основних показників підприємства

Як бачимо, протягом 2009 року підприємство збільшило свій обсяг реалізації на 620тис.грн, що складає 5,9% порівняно з минулим роком. Зріс і балансовий прибуток підприємства, а також загальна рентабельність, яка зросла з 6,9% до 10,1%. Таке зростання є позитивним у роботі підприємства і свідчить про те, що підприємство почало краще працювати. Також збільшилися середня заробітна плата на одного робітника( вона зросла на 4381,98 грн(28,9%)) і продуктивність праці, яка у 2009 році досягла 80958,78 грн, а у 2008році складала - 74375 грн.

5.2 Аналіз продукції підприємства

Об'єм продукції в оптових цінах підприємства

Загалом, обсяг випуску товарної продукції збільшився у 2009 році, порівняно з минулим на 7,4%. Таке зростання було досягнуто за рахунок збільшення пиломатеріалів( на 14,4%), будиночків садових (на 166%)та інших послуг підприємства( на 49,7%). Але було зменшено лісо продукцію на 4,1%, заготівки на 31,8%.

5.3 Виробництво продукції у натуральному виразі

За даними таблиці видно, що у 2009 році було знижено обсяг лісо-продукції у натуральному виразі на 9,7 %, а також заготівок( на 45,5%). Разом із цим було збільшено обсяг випуску пиломатеріалів на 62 м3 ( 2257-5195).

5.4 Аналіз ефективності використання основних фондів

Бачимо, що ефективність використання основних фондів у 2009 році вища ніж у минулому році на 38,9%((2,75-1,98)/1,98*100), внаслідок зменшення середньорічної вартості основних фондів і збільшення товарної продукції.

5.5 Аналіз впливу кількості механізмів і їх використання на обсяг випущеної продукції

Загалом обсяг робіт, які виконують трелювальні трактори зменшився у 2009 році. Їх кількість не змінилася. Зменшилося число відпрацьованих машино-змін на 1 трелювального трактора і середній виробіток на одну машино-зміну, що і дало зменшення об'єму робіт

5.6 Аналіз трудових факторів

На даному підприємстві відбулося зниження промислово-виробничого персоналу у 2009 році порівняно з 2008 роком. У загальній кількості промислово-виробничого персоналу знижена питома вага робітників на 7,5%. Зменшилась кількість спеціалістів( на 4 чол.), службовців( на 2 чол.), тоді як кількість спеціалістів залишилась без змін. Але не можна сказати, що це негативно відобразилося на роботі підприємства, навпаки, збільшилася товарна продукція підприємства на 81,9 тис.грн., що свідчить про зростання продуктивності праці на підприємстві. Число відпрацьованих днів у 2009 році дорівнювало 287 днів, що більше на один день від минулого року.

5.7 Аналіз собівартості продукції

У 2009 році зросли витрати на виготовлення продукції, порівняно 3 2008 роком. Були збільшенні майже всі статті витрат, окрім витрат на утримання і експлуатацію обладнання, які зменшилися на 8,55грн і витрат на транспортування (-12,13грн.)

5.8 Аналіз використання фондів заробітної плати)

З таблиці видно, що товарна продукція зросла у 2009 році на 0,7 %. Середньоспискова чисельність промислово-виробничого персоналу знизилася на 18 чол., але зріс фонд заробітної плати промислово-виробничого персоналу( на 18,6%), що свідчить що зросла середньорічна зарплата одного робітника ПВП ( +4381,98 грн.)

5.9 Аналіз прибутку і рентабельності підприємства

Аналіз прибутку від реалізації продукції

Фактично реалізовано у 2009 році продукції на 8% більше ніж у минулому, але витрати на виготовлення продукції зросли , що і дало зменшення прибутку від реалізації на 909,4 тис.грн.

Аналіз рентабельності виробництва

За рахунок збільшення балансового прибутку на 5,9% і зменшення середньої вартості основних виробничих фондів ( на 27,6%) зросла загальна рентабельність (в абсолютному відношенні зросла на 3,2%)

Висновок

Як бачимо, у 2009 році підприємство почало краще працювати, порівняно з 2008. Зросла загальна рентабельність підприємства, за рахунок збільшення балансового прибутку. Збільшився і обсяг реалізації продукції.

Також зріс середньорічний виробіток та середньорічна заробітна плата робітників підприємства, що є позитивним для підприємства і свідчить про те, що воно почало заохочувати робітників працювати краще.

Необхідно впровадити нову технологію, тому що за останній час зменшився об'єм робіт, які виконують різні механізми на підприємстві. Це негативно відобразилося на роботі підприємства, бо воно, таким чином, могло збільшити обсяг випуску продукції.

Також у 2009 році збільшилася ефективність використання основних фондів, порівняно з 2008 роком

Виручка від реалізації зросла але витрати на виготовлення продукції також досить збільшилися, що і дало зменшення прибутку від реалізації.