Поняття фінансового аналізу в ринковій економіц

Перш ніж вести мову про економічний, фінансовий чи фінансово-економічний аналіз, з'ясовувати його роль і місце у системі важелів управління підприємством, доречно визначитись стосовно того, що таке аналіз взагалі, не пов'язуючи це поняття з економікою господарюючого суб'єкта.

Етимологічне слово «аналіз» (від грецького аnаlіsіs) означає розгляд, вивчення, наукове дослідження будь-чого шляхом розчленування, розкладання цілого на його складові. Таке розчленування дає можливість з'ясувати внутрішню суть і природу процесів та явищ, їх залежність від різноманітних факторів, оскільки без такого розчленування (реального або уявного) глибоке вивчення більшості предметів і явищ, що відбуваються у природі та суспільстві, неможливе. Аналіз по суті являє собою неодмінний атрибут діяльності людини у будь-якій сфері буття.

У практичній і науково-дослідницькій діяльності аналіз широко застосовується у фізиці, хімії, психології, медицині, математиці, соціології, в інших сферах діяльності, якщо вони пов'язані з необхідністю розв'язання пізнавальних задач. При цьому дослідження предметів і явищ природничими та технічними науками значною мірою базується на застосуванні відповідних приладів, реактивів, інших технічних засобів, які допомагають формуванню наукових абстракцій. На противагу цим наукам можливості аналізу суспільних явищ (у тому числі економічних) за допомогою технічних за- собів і загалом постановки дослідів вкрай обмежені, що потребує інших, переважно абстрактних, методів розчленування явища як цілого на складові елементи. Вивчаючи структуру об'єкта в цілому, аналіз передбачає не лише пізнання частин, з яких складається ціле, а й з'ясування взаємодії, яка існує між ними.

Аналіз у відриві від синтезу не має пізнавального значення, бо кожен об'єкт пізнання (предмет, явище) -- це не просто сума частин або механічна сукупність властивостей. Щоб одержати знання про ціле і поглиблене знання про кожну з його частин, потрібен синтез -- поєднання частин, властивостей, які вже виділені в аналізі. Досить переконливо це положення ілюструє аналіз і вивчення людського організму: мало проаналізувати стан окремих органів (кісткова, серцево-судинна системи, мозок, нирки, легені тощо), треба виявити взаємодію між ними, між їхніми функціями, і тільки після цього з'являється можливість охарактеризувати стан організму людини в цілому, а потім поглибити знання про стан і функціонування кожного з його складових.

Аналіз і вивчення діяльності підприємств -- суб'єктів ринкових відносин -- потребує аналогічного підходу. Кожне з них функціонує, з одного боку, в умовах дії ринкових механізмів, що постійно змінюються під впливом макроекономічних процесів у народногосподарському комплексі країни (і на світовому ринку), з іншого боку, -- в умовах конкретних особливостей і специфічних задач конкретного підприємства. Ефективність функціонування кожного підприємства залежить насамперед від того, відповідають чи не відповідають управлінські рішення, якими воно керується для досягнення успіху на ринку, цим умовам. Базою для обґрунтування і прийняття оптимальних управлінських рішень може бути тільки глибокий комплексний аналіз діяльності підприємства. У ході такого аналізу всі сторони діяльності підприємства оцінюються з позицій досягнення максимально можливого економічного результату (а саме -- прибутку, рентабельності) за рахунок оптимально ефективного (в тому числі й з точки зору ліквідності, уникнення ризику банкрутства) використання наявних ресурсів, насамперед фінансових.

Адже господарська діяльність будь-якого підприємства являє собою ніщо інше, як безперервну зміну форм буття вкладеного ним власного і залученого капіталу. Якщо мова йде, наприклад, про промислове підприємство, то його фінансові ресурси спочатку найчастіше перебувають у грошовій формі, далі вони вкладаються у засоби і предмети праці, що дає змогу капіталу підприємства трансформуватися у незавершене виробництво, а далі -- у готову продукцію. Після продажу готової продукції вкладений капітал знову вивільняється у грошовій формі (з приростом проти початкової суми -- у протилежному випадку господарська діяльність втрачає сенс) і може знову вкладатися у черговий кругооборот. Рух коштів підприємств, постійна зміна активів, у які вони вкладаються, обов'язково пов'язані з виникненням фінансових відносин підприємства як суб'єкта ринкових відносин з постачальниками, покупцями, з державою (головним чином у межах податкового законодавства), з банками, власниками (акціонерами) тощо, а також фінансових відносин всередині підприємства з його працівниками, з приводу розподілу основних і оборотних коштів між структурними підрозділами, з приводу використання прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства після сплати податків та інших обов'язкових платежів, з приводу безлічі інших економічних і соціальних явищ дійсності. У зв'язку з цим з певністю можна твердити, що не існує жодних сторін діяльності підприємства, жодних управлінських рішень, що безперервно приймаються для її здійснення, як би, на перший погляд, вони не були віддалені від суто фінансових процесів (наприклад, зміна технології виробництва, запровадження того чи іншого режиму робочого дня, запровадження нормативної бази використання трудових і матеріальних ресурсів чи системи контролю за її дотриманням, кадрові перестановки тощо), які не були б пов'язані з фінансовою діяльністю підприємства. Все це дає підставу розглядати всі, без винятку, сторони діяльності підприємств через призму фінансів, фінансового результату, а господарську діяльність підприємств -- як фінансову діяльність (вживання у цьому розумінні досить поширеного терміна «фінансово-господарська діяльність» цілком припустиме). Такий підхід несумісний, зокрема, з виділенням так званого «фінансового аналізу» в системі аналітичних дисциплін, розглядом його як складової економічного аналізу. Економічний аналіз діяльності підприємств «нефінансовим» бути не може, а тому доцільно говорити про фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств.

Розвиток ринкових відносин підвищує відповідальність і самостійність підприємств та інших суб'єктів ринку в підготовці та прийнятті управлінських рішень. Ефективність цих рішень багато в чому залежить від об'єктивності, своєчасності та всебічності оцінювання існуючого й очікуваного фінансового стану підприємства.

Оцінювання фінансового стану підприємства становить інтерес для широкого кола суб'єктів ринку:

підприємства, яке хоче знати неупереджену думку про свою
діяльність і розробити заходи щодо її поліпшення;

інвесторів, заінтересованих в ефективності та прийнятній ризиковості інвестування своїх коштів;

кредиторів і постачальників, які бажають впевнитись у плато
спроможності підприємства;

партнерів по бізнесу, які прагнуть встановити з підприємством
стабільні й надійні ділові відносини (постачальники, споживачі,
транспортувальники, страхові компанії та ін.);

сторонніх щодо підприємства структур (так, Державна податкова адміністрація бажає впевнитись у спроможності підприємства сплачувати податки, профспілки -- у стабільності зайнятості працівників і здатності своєчасно виплачувати заробітну плату, благодійні організації -- у потенційній спроможності підприємства допомагати).

Становлення ринкової економіки в Україні, поява фінансових ринків, пріоритет фінансових ресурсів об'єктивно сприяли розвитку такого важливого напрямку аналітичної роботи, як фінансовий аналіз.

Фінансовий аналіз -- це метод оцінювання і прогнозування фінансового стану підприємства. Як метод дослідження аналіз полягає в розчленуванні цілого на складові. Протилежне поняття -- синтез -- це метод вивчення предмета в цілісності, єдності та взаємозв'язку його частин. Зв'язок "аналіз -- синтез" притаманний будь-якому науковому дослідженню. Особливе значення він має в економічних дослідженнях як на макро-, так і на мікрорівні.

Мета фінансового аналізу -- інформаційно забезпечувати прийняття рішень, на які істотно впливають фактичні або прогнозні дані про фінансовий стан підприємства. Ідеться про отримання відносно невеликої кількості ключових, найінформативніших параметрів, що об'єктивно, всебічно характеризують фінансовий стан підприємства (платоспроможність, фінансову стійкість, незалежність, рентабельність діяльності, імовірність банкрутства тощо).

Отже, під фінансово-економічним аналізом діяльності підприємств слід розуміти комплексне вивчення їх функціонування з метою об'єктивної оцінки досягнутих фінансових результатів і виявлення шляхів подальшого підвищення прибутковості (рентабельності) при забезпеченні безпечного рівня ліквідності. Таке тлумачення суті фінансово-економічного аналізу визначає предмет і зміст даної економічної дисципліни.

Перед тим, як перейти до їх характеристики, необхідно зупинитися на термінології, яка запроваджена в Україні у зв'язку з переходом до нових національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку і звітності й має безпосереднє відношення до фінансово-економічного аналізу.

Уся господарська діяльність підприємств поділяється на звичайну діяльність і надзвичайні події. Останні являють собою події або операції, які мають разовий, випадковий характер (наприклад, стихійні лиха, пожежі, техногенні аварії, непрогнозовані доходи тощо). Фінансовий результат (прибуток, збиток) від таких подій виділяється у фінансовій звітності, що має позитивне значення для формування інформаційної бази аналізу. Звичайна господарська діяльність підприємств включає три складові: операційну діяльність, інвестиційну діяльність, фінансову діяльність.

Операційна діяльність -- це основна діяльність суб'єкта підприємництва, у якій реалізуються його статутні завдання; вона включає всі види діяльності, крім тих, які законодавче віднесені до так званих інвестиційної та фінансової діяльності.

Інвестиційна діяльність -- придбання або реалізація основних засобів, нематеріальних активів, вкладення капіталу в акції, облігації, їх реалізація, одержання дивідендів, процентів тощо.

Фінансова діяльність -- зводиться до сукупності операцій, які приводять до зміни величини або складу власного і позикового капіталу підприємства. Маються на увазі випуск акцій акціонерними товариствами і виплата дивідендів за ними, одержання і погашення позик (банківських та ін.), виплата процентів за ними. Таке звуження поняття «фінансова діяльність підприємства» слід розглядати лише як приклад не зовсім вдалого використання укоріненої термінології в державних нормативних актах; воно залишає за межами фінансової діяльності такі явища, як формування фінансових ресурсів підприємств, одержання і використання прибутку, розміщення капіталу в активи, фінансування капітальних вкладень, амортизаційну і цінову політику, сплату податків і т. ін. Таким чином, використовуючи у вузькому значення слова термін «фінансова діяльність», треба пам'ятати про основне, узвичаєне значення цього словосполучення.

Свій предмет дослідження, який вивчається з певною метою і певними методами, має кожна наукова дисципліна. Фінансово-економічний аналіз вивчає економіку підприємств з метою оцінки результатів їх господарської діяльності і використання фінансових ресурсів, причинно-наслідкові зв'язки, які їх визначають, виявлення резервів і шляхів підвищення ефективності роботи підприємств. Таке вивчення господарської (фінансово-господарської) діяльності притаманне фінансово-економічному аналізу, тобто воно формує предмет цієї наукової дисципліни.

Для розкриття предмета фінансово-економічного аналізу і його змісту, визначення завдань, які стоять перед ним в умовах розвитку ринкових засад в економіці, треба правильно розуміти сам термін «фінансово-господарська діяльність». Під фінансово-господарською діяльністю у ринковій економіці розуміють діяльність, спрямовану на раціональне використання наявних власних і залучених фінансових ресурсів з максимальним ефектом (який виражається рівнем прибутковості, рентабельності), на управління всіма господарськими процесами у руслі такого спрямування.

У господарській діяльності підприємства відбувається багато різноякісних процесів суспільного виробництва і відтворення, які переплітаються та взаємозумовлюють один одного. Це і суто технічні процеси, пов'язані з оснащенням його матеріально-технічної бази, конструкторською і технологічною підготовкою виробництва, використанням матеріальних і трудових ресурсів, збутом продукції тощо; це, звичайно, і економічні процеси, пов'язані з формуванням фінансових ресурсів підприємств, їх розміщенням у активи, розподілом накопичень, забезпеченням платоспроможності підприємства тощо; це, нарешті, соціальні процеси, тобто процеси життєдіяльності трудового колективу (поліпшення умов праці, відпочинку і побуту працівників, створення сприятливого мікроклімату в колективі, інші складові так званого людського фактора).

Отже, господарська діяльність -- це досить складний об'єкт управління, який вивчається багатьма науками, у тому числі такими економічними науками, як економіка та організація виробництва (промисловості, сільського господарства, будівництва, торгівлі тощо), фінанси, статистика, бухгалтерський облік та інші. Кожна з них досліджує той чи інший бік господарської діяльності підприємства. Що ж до фінансово-економічного аналізу, то, виходячи з суті поняття про аналіз взагалі і з вищенаведеного визначення його предмета, можна твердити, що об'єктом цієї наукової дисципліни виступає вся господарська діяльність підприємства в комплексі, при цьому аналіз виступає однією з найважливіших управлінських функцій.

Зміст і завдання економічного аналізу залежать від соціально-економічного устрою, в умовах якого функціонує підприємство. В умовах одержавленої адміністративно-командної економіки, з якої Україна поступово виходить в останнє десятиріччя, головним в економічному аналізі були насамперед оцінка виконання підприємствами централізовано затверджуваних планових завдань (головним чином кількісних показників виробництва і реалізації продукції) і визначення відповідності господарської діяльності підприємств економічній стратегії панівної політичної партії. У ринковій економіці зміст і завдання аналізу докорінно змінюються адекватно змінам, які відбуваються у характері і цілях господарської діяльності підприємств -- суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої форми власності і організаційно-правової форми функціонування. У процесі фінансово-економічного аналізу в умовах ринкової економіки вирішуються такі завдання.

По-перше, це об'єктивна і всебічна оцінка досягнутих результатів діяльності підприємства з точки зору їх сумірності з вкладеним капіталом і поточними витратами на ведення господарської діяльності. Оскільки результати фінансово-господарської діяльності будь-якого підприємства в умовах ринкової економіки оцінюються головним чином у термінах прибутковості і рентабельності, в коло аналітичних задач, які розв'язуються в процесі аналізу, включають задачі, пов'язані з оцінкою ефективності використання всіх ресурсів, якими розпоряджається підприємство, а саме: матеріальних (включаючи основні засоби, оборотні засоби), нематеріальних активів, трудових ресурсів, фінансових ресурсів. Оцінка результатів діяльності підприємства має здійснюватися як на рівні господарюючого суб'єкта в цілому, так і на рівні його окремих структурних підрозділів (філія, цех, дільниця тощо).

Виконання сформульованого як перше завдання фінансово-економічного аналізу здійснюється паралельно з визначенням рівня дотримання вимог ліквідності як необхідної умови функціонування підприємств у ринковій економіці, яка через об'єктивність законів свого існування не забезпечує жодному суб'єкту господарювання гарантії від банкрутства. І хоч у практичній діяльності підприємств управлінські рішення, спрямовані на підтримку певного рівня ліквідності розміщення фінансових ресурсів у активи, нерідко вступають у протиріччя з міркуваннями щодо рентабельності роботи, від таких рішень відмовлятися не можна; задача ж аналізу -- дати оцінку оптимальності таких рішень і в першу чергу виявити, чи не створюється при цьому зайвий «запас міцності» щодо ліквідності на шкоду рентабельності.

Наступним важливим і найбільш трудомістким завданням фінансово-економічного аналізу є виявлення факторів, які визначили той або інший результат фінансово-господарської діяльності підприємства, їх взаємозв'язків і причинних зв'язків між управлінськими рішеннями, які приймаються у ході виробничого або іншого підприємницького процесу, і досягнутими результатами. Одночасно на цьому етапі аналізу розв'язується безліч задач, пов'язаних з визначенням наявних резервів підвищення ефективності функціонування підприємства, намічаються шляхи і засоби мобілізації цих резервів, зокрема через ліквідацію причин виявлених недоліків у роботі. Фінансовий аналіз -- це складова загального, повного, всебічного аналізу господарської діяльності, що охоплює два взаємопов'язаних розділи: аналізи фінансовий та управлінський (рис. 1). Такий розподіл досить умовний і відповідає розподілу бухгалтерського обліку на підприємстві на фінансовий та управлінський, що є об'єктивною потребою під час діяльності підприємства в ринкових умовах .

Аналіз господарської

Діяльності

Фінансовий Управлінський

Зовнішній Внутрішній Внутрішньо-

господарський

(управлінський)

Рис. 1 Види аналізу господарської діяльності

Основний зміст зовнішнього фінансового аналізу -- надання інформації численним користувачам про прибутковість діяльності підприємства, його платоспроможність, фінансову незалежність, ділову активність, ринкову стійкість тощо. Відповідні аналітичні показники розраховують за даними публічної фінансової звітності підприємства) із залученням даних ринку цінних паперів. Стандарти обліку та звітності сприяють розробці регламентованих, типових методик аналізу. Так, Методика інтегральної оцінки привабливості підприємств та організацій та Методика поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій, що розроблені Агентством України з питань запобігання банкрутству, зорієнтовані на показники зовнішнього фінансового аналізу. Тест на ймовірність банкрутства також базується на даних зовнішнього аналізу. Оскільки зовнішній аналіз базується на обмеженій кількості інформації про діяльність підприємства, він не дає змоги розкрити всі причини успіху або невдач підприємства.

Результати внутрішнього фінансового аналізу призначені для керівництва підприємства. Основний зміст цього аналізу -- факторний аналіз прибутку (збитку), рентабельності, собівартості виробництва за видами продукції та видами витрат, пошук точки збитковості (критичного обсягу виробництва), фінансовий аналіз інвестиційних проектів. Методичним рекомендаціям з аналізу фінансово-господарського стану підприємств та організацій, що розроблені Державною податковою адміністрацією України, властиві ознаки як зовнішнього, так і внутрішньогосподарського фінансового аналізу.

Основні відмінності між зовнішнім та внутрішнім аналізами ілюструє табл. 1.

Таблиця 1

Ознаки видів фінансового аналізу

Одним із ефективних засобів управління підприємницькою діяльністю є її планування і оцінка виконання намічених планів (графіків, кошторисів) з кількісних й якісних показників роботи підприємства. У ході фінансово-економічного аналізу вирішуються завдання, пов'язані як з оцінкою рівня виконання намічених планів (бізнес-планів), так і якості самих планів, їх спрямованості на досягнення підприємством найвищих результатів. Хибним є погляд на планування лише як на рудимент неефективної адміністративно-планової економіки: в умовах ринкової економіки роль планування (особливо внутрішньогосподарського) навіть підвищується. Якщо плани складені грамотно і враховують усі резерви, які є в розпорядженні підприємства, якщо на підприємстві діє ефективна система контролю за виконанням планових завдань у всіх ланках підприємницької діяльності, це є запорукою успішного досягнення високих кінцевих результатів. Такі плани, з іншого боку, є базою для виявлення резервів подальшого зростання якості роботи підприємства.

Завдання фінансового аналізу зумовлені завданнями управління підприємством у трьох сферах діяльності -- фінансовій, інвестиційній та операційній (виробничій), що поєднані рухом фінансових ресурсів. Такий поділ, що є традиційним для країн з розвиненою економікою, нещодавно набрав чинності і в Україні.

Звідси завдання фінансового аналізу полягають в інформаційному забезпеченні прийняття обгрунтованих рішень за такими напрямками діяльності підприємства:

1) фінансовою -- управління пасивами; забезпечення підприємства фінансовими ресурсами; визначення оптимального розміру, складу і структури джерел фінансування зі свідомим ризиком за очікувані вигоди, що пов'язаний з використанням зовнішніх позик;

2) інвестиційною -- управління активами; розподіл фінансових ресурсів, визначення оптимального розміру, складу і структури активів підприємства, вибір і реалізація інвестиційних проектів;

3) операційною -- управління фінансовими результатами діяльності; прибуткова поточна діяльність завдяки ефективному використанню наявних ресурсів.

Важливим завданням фінансово-економічного аналізу є визначення ефективності впровадження на підприємстві комерційного розрахунку. Саме цей метод господарювання повною мірою відповідає характеру виробничих відносин ринкової економіки, забезпечує реальне втілення принципу матеріальної зацікавленості підприємств та їх працівників у підвищенні ефективності роботи, поєднує суспільні, колективні та особисті інтереси учасників ринкових відносин.

Сформульовані основні завдання фінансово-економічного аналізу діяльності підприємств не вичерпують його змісту. Паралельно розв'язується низка взаємопов'язаних аналітичних задач, критерієм оцінки якості виконання яких є ступінь впливу на прийняття управлінських рішень і досягнення підприємством реальних позитивних зрушень від втілення у життя результатів аналізу.

Основним принципом вирішення завдань фінансово-економічного аналізу є принцип комплексності, системного підходу.

Для досягнення успіху в ринковій конкурентній боротьбі підприємець повинен мати точне уявлення про розвиток безлічі економіч- них явищ, таких як попит і пропозиція на засоби виробництва, конкретні товари і послуги, що його підприємство пропонує ринкові, на гроші, про шляхи досягнення економи витрат на виробництво, підвищення ефективності використання наявних ресурсів та про інші складові підвищення ефективності своєї діяльності. Всі вони мають бути певним чином описані, в тому числі обов'язково у взаємозв'язку, взаємозалежності й взаємозумовленості. Для того щоб таке описання і аналіз були ефективним інструментом управління підприємством, вони не можуть обмежуватися лише низкою безладних перерахувань і констатацій, локальних висновків. Вони обов'язково мають бути підпорядковані певній системі, і перш за все це стосується, як зазначалося, необхідності додержання діалектичного підходу до цілого та його частин, до аналізу і його протилежності -- синтезу. Системний підхід передбачає вивчення й аналіз будь-якого об'єкта (звичайно ж, і господарської діяльності суб'єктів підприємництва) як єдиного цілого, єдиної системи; економічне явище в цілому не можна дослідити, якщо, насамперед, чітко не сформульовані проблема, мета і критерії оцінки її досягнення, якщо не досліджені і не вивчені всі сторони явища у їх зв'язках і взаємозалежностях, не визначені система пріоритетів у дослідженні (ієрархічність) і основна ланка (тобто найсуттєвіший елемент цієї системи).

Системність, комплексність аналізу виявляються також у необхідності дослідження будь-яких економічних процесів як єдності економічного і політичного, економічного і соціального. Зокрема, відрив політичного аспекту проблем господарської діяльності від економічного не може не призводити до прийняття волюнтаристських, економічно недоцільних рішень: найбільшою мірою це виявляється на макрорівні, але у масштабах підприємств (особливо державних) такі факти можуть мати і мають місце. Досить наочно вони виявляються через неадекватну цінову політику, створення штучних пільгових умов партнерства для «необхідних» юридичних і фізичних осіб, кон'юнктурний підхід до участі підприємства на ринку цінних паперів, ринку позикових капіталів тощо.

Водночас економічна ефективність роботи підприємства як головного об'єкта фінансово-економічного аналізу не може оцінюватися без урахування і визначення соціальної спрямованості діяльності підприємств та досягнутих результатів. Цей аспект проблеми, однак, не можна сприймати лише у межах розвитку на підприємстві об'єктів соціальної сфери -- спрямування того чи іншого обсягу фінансових ресурсів на будівництво житла, утримання закладів охорони здоров'я, освіти, культури тощо. Таке розуміння соціального ефекту діяльності підприємств не є повним і вичерпним. Ідеться про такі соціальні «індикатори», як вплив організації та результатів роботи підприємства на створення в колективах атмосфери творчості, здорового трудового суперництва, стимулювання участі кожного працівника в управлінні, у прийнятті господарських рішень тощо. Якщо при аналізі ці та подібні соціальні явища ігноруються, тобто виносяться за межі фінансово-господарської діяльності, визначення її ефективності набуває однобокого характеру.

Виконання завдань фінансово-економічного аналізу ґрунтується також на дотриманні принципу науковості й принципу оперативності. Перший з них передбачає використання у методології аналізу знань і досягнень економічної теорії, статистики, математики, інших теоретичних і прикладних наук, економіки відповідних галузей сфери підприємництва. Принцип оперативності полягає у тому, що фінансово-економічний аналіз повинен здійснюватися у таких обсягах і тоді, коли виникає потреба виявити причини недоліків у роботі підприємств і розробити шляхи підвищення її ефективності. У такому разі результати аналізу можуть бути оперативно враховані при прийнятті управлінських рішень.

Жодний фінансовий аналіз не вважається повним, якщо не охоплює всіх сфер діяльності підприємства і складається лише з цифр. Якісний аналіз має передувати кількісному, оскільки за його допомогою можна встановити найактуальніші для підприємства проблеми щодо показників його виробничої діяльності. Необхідно враховувати істотний вплив зовнішніх чинників: зміни рівня цін на матеріально-технічні ресурси, зокрема на енергоносії; зміни ставок процентів; зміни в податковому законодавстві тощо. Важливо визначити місце підприємства в галузі, його конкурентоспроможність. У процесі аналізу слід ураховувати специфіку галузі, форму власності, розміри підприємства. За результатами аналізу розроблюють заходи поліпшення фінансового стану підприємства.

Список використаної літератури

1. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посіб. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: Т-во „Знання”,2002р.

2. Ізмайлова К.В.Фінансовий аналіз:Навч. посіб. - 2-ге вид., стереотип. - К.: МАУП. 2001р.

3. Абрютина М.С., Грачев А.В. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия: Учебно-практическое пособие. - 2-е изд., испр. - М.: Издательство «Дело и Сервис», 2000г.

4. Харламова Г.В, Экономический анализ финансово-хозяйственной деятельности предприятий. Харьков:- 1995г.

5. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Методика финансового анализа. - М.: Инфра-М, 1995г.

6. Костыpко Л.А. Финансовый анализ: Учеб. пособие/ Восточноукp. гос. ун-т.- Луганск, 1998г.

7. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Упpавление капиталом. Выбоp инвестиций. Анализ отчетности.- М.: Финансы и статистика, 1995г.