Силова безпека

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КРИВОРІЗЬКИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ, ОРГАНІЗАЦІЇ ТА УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни"ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА"

Виконала

студентка гр. ЗЕП-05-2

Плюсніна Г.О.

Перевірив

доцент к.е.н. Іванова І.С.

Теоретичне завдання

Силова (фізична) безпека. Технічні заходи забезпечення безпеки

Силова складова економічної безпеки в програмі антикризового господарства має: забезпечити фізичну і моральну безпеку співробітників; гарантувати безпеку майна та капіталу підприємства; гарантувати безпеку інформаційного середовища підприємства; забезпечити сприятливе зовнішнє середовище бізнесу.

До основних негативних впливів, що характеризують цю складову характеризують: фізичні і моральні впливи, спрямовані на конкретних особистостей (особливо на керівництво та провідних спеціалістів) з метою заподіяти шкоду їх здоров'ю та репутації, що становить загрозу нормальній діяльності їх підприємства.

Негативні впливи, що завдають шкоди майну підприємства, несуть загрозу зниження вартості його активів і втрати економічної незалежності (дезінформація, знищення інформації).

Причинами цих негативних явищ є:

- нездатність підприємств-конкурентів досягти переваг коректними методами ринкового характеру, тобто за рахунок підвищення якості власної продукції, зниження поточних витрат на виробництво (діяльність), удосконалення маркетингових досліджень ринку тощо.

- кримінальні мотиви одержання злочинними юридичними (фізичними) особами доходів через шантаж, шахрайство або крадіжки;

- некомерційні мотиви посягань на життя та здоров'я керівників і працівників підприємства (організації), а також на майно фірми.

Протидією цим негативним впливам повинна займатися служба охорони. Її обов'язок - забезпечувати фізичний захист керівництва підприємства, організовувати пропускний режим, здійснювати охорону приміщень, ліній зв'язку й устаткування.

Названі спонукальні мотиви можуть зумовити спроби негативного впливу (фізичного та морального характеру) на працівників фірми. Спроби фізичного усунення керівників, вищих менеджерів і головних спеціалістів спричинюються переважно зіткненням комерційних інтересів підприємств (організацій)-конкурентів, конфліктами керівництва підприємства (організації) з кримінальними організаціями (особами), а також політичними мотивами. Спроби морального тиску на працівників тієї чи тієї фірми, як правило, робляться з метою змусити їх учинити дії, що завдаватимуть шкоди економічній безпеці та ефективному функціонуванню фірми. Виконавцями таких дій можуть бути представники криміналітету, корумповані чиновники служб безпеки та податкових служб або спеціально найняті для цього люди та організації.

У кінцевому підсумку сукупність негативних дій щодо силової складової економічної безпеки можна стисло сформулювати так:

1) фізичні та моральні впливи особистого спрямування (спрямовані проти конкретної особистості);

2) негативні дії, спрямовані на завдання шкоди майну, включаючи загрози зменшення активів підприємства (організації) і втрати ним (нею) фінансової незалежності;

3) негативний вплив на інформаційне середовище суб'єкта господарювання (так званий промисловий шпіонаж).

Основні види дій з метою організації силової складової економічної безпеки.

На всіх великих і середніх підприємствах (в організаціях) звичайно створюються автономні служби безпеки, а безпека функціонування невеликих фірм може забезпечуватися територіальними (районними або міськими) службами, що в них фірма наймає одного чи кількох охоронців.

Такі служби охорони, як правило, створюються при місцевих органах внутрішніх справ або при державній службі безпеки. Пріоритетним принципом організації та функціонування системи безпеки фірми треба вважати її комплексність, яку можна зобразити у вигляді тривимірної моделі.

Служба безпеки будь-якої фірми постійно виконує певний комплекс завдань. Головними з них для будь-якої фірми є такі:

1) охорона виробничо-господарської діяльності та захист відомостей, що вважаються комерційною таємницею даної фірми (підприємства, організації);

2) організація роботи з правовою та інженерно-технічного захисту комерційних таємниць фірми;

3) запобігання необґрунтованому допуску й доступу до відомостей та робіт, які становлять комерційну таємницю;

4) організація спеціального діловодства, яке унеможливлює несанкціоноване одержання відомостей, віднесених до комерційної таємниці відповідної фірми;

5) виявлення та локалізація можливих каналів витоку конфіденційної інформації в процесі звичайної діяльності та за екстремальних ситуацій;

6) організація режиму безпеки за здійснення всіх видів діяльності, включаючи зустрічі, переговори й наради в рамках ділового співробітництва фірми з іншими партнерами;

7) забезпечення охорони приміщень, устаткування, офісів, продукції та технічних засобів, необхідних для виробничої або іншої діяльності;

8) організація особистої безпеки керівництва та провідних менеджерів і спеціалістів фірми;

9) оцінка маркетингових ситуацій та неправомірних дій конкурентів і зловмисників.

Зрозуміло, що перелік конкретних завдань стосовно організації системи безпеки фірми залежно від специфіки її діяльності може бути більшим або меншим, але він завжди має бути достатнім та обґрунтованим.

Функції, об'єкти та управління безпекою.

Сукупність конкретних завдань, що стоять перед та управління службою безпеки фірми, зумовлює певний набір виконуваних нею функцій. Загальні функції, що звичайно покладаються на службу безпеки фірми (підприємства, організації), їх сформульовано достатньо конкретно й чітко, що має суттєве практичне значення.

У нормативних документах, які визначають організацію діяльності служб безпеки фірм, виокремлюються конкретні об'єкти, що підлягають захисту від потенційних загроз і протиправних посягань. Беручи загалом, до них належать:

* персонал (керівні працівники; персонал, який володіє інформацією, що становить комерційну таємницю фірми);

* матеріальні засоби праці та фінансові кошти (приміщення, споруди, устаткування, транспорт; валюта, коштовні речі, фінансові документи);

* інформаційні ресурси з обмеженим доступом;

* засоби та системи комп'ютеризації діяльності фірми (підприємства, організації);

* технічні засоби та системи охорони й захисту матеріальних та інформаційних ресурсів.

Служба безпеки фірми завжди має бути готовою до подолання критичної (кризової) ситуації, що може постати через зіткнення інтересів бізнесу та злочинного світу. Для управління безпекою багато які фірми створюють так звані кризові групи, до складу яких входять керівник фірми, юрист, фінансист і керівник служби безпеки. Головна мета діяльності кризової групи -- протидіяти зовнішнім загрозам для безпеки фірми.

До технічних засобів силової безпеки відносять охоронну сигналізацію. Охоронна сигналізація призначена для швидкого звіщення про факт проникнення порушника на об'єкт при організації захисту його периметру та приміщень. Автономна охоронна сигналізація підвищує загальний рівень безпеки житлових, складських, виробничих приміщень, магазинів та офісів і вимусить відступити злочинців завдяки аварійним сиренам. Але якщо охоронна сигналізація підключена ще й до пульту централізованої охорони, тоді її ефективність стає значно вищою.

Застосування системи охоронної сигналізації надає можливість бути впевненими у тому, що приміщення знаходяться під постійною надійною охороною, незалежно від часу року або доби. Системи охоронної сигналізації забезпечують безперервний контроль ситуації у охороняємому приміщенні, а також в межах периметру контролюємої території.

Охоронна сигналізація складається з набору охоронних датчиків різного принципу дії (контактні, об'ємні, вібраційні та інші), центрального контролера системи, який опрацьовує інформацію що надходить, а також засобів звіщення (сирен, мигалок або строб-спалахів) і контрольної панелі, котрі монтуються у приміщенні. Сучасна охоронна сигналізація у змозі попередити про тривогу дзвінком на номер мобільного телефону контактної особи підприємства-замовника.

Комплекс заходів по охороні об'єкту, які забезпечують спеціалізовані охоронні підприємства:

1) встановлення на шляху порушника фізичних перепонів;

2) раннє виявлення порушника (ще до того, як він дістанеться до мети свого наміру);

3) оцінку ситуації;

4) прийняття термінових заходів що до припинення дій злодія;

5) відеодокументування;

6) передача сигналів тривоги або повідомлень про пригоду.

Також до засобів силової безпеки відносять контрольно-пропускний пункт.

Існує суперечність у природі таких явищ як заборони (обмеження) і підприємництво. Тому від розробника контрольно-пропускного режиму потрібна велике мистецтво, щоб знайти розумний баланс між інтересами підприємства та необхідними обмеженнями.

Перш ніж приступити до розробки нормативних документів контрольно-пропускного режиму, а тим більше практичних заходів, необхідно визначитися з вихідними даними. Розробник при цьому повинен провести їх комплексну оцінку, за результатами якої визначаються основні положення інструкції про КПР. Важливо витримати послідовність оцінки вихідних даних:

1. Оргструктура об'єкта, дислокація його частин і ступінь впливу на організацію КПР характеру діяльності на кожній частині (визначення об'єктів, які потребують організації контрольно-пропускного режиму; специфікації та загальної характеристики елементів КПР)

2. Добовий "Трафік", тобто обсяги потоків людей, вантажів, матеріальних цінностей та транспортних засобів, які будуть проходити через кожне КПП (підбір найбільш адекватної виробничим завданням пропускної здатності КПП

3. Ранжування категорій об'єктів, вантажів і транспортних засобів за ступенем важливості. Ранжуються також категорії осіб, що перетинають межі об'єктів, які потребують КПР. Додаткову чіткість дає класифікація об'єктів виходячи зі ступеня захищеності і умов доступу. Так, приміщення поділяються на загальнодоступні, об'єкти обмеженого доступу та відкриті об'єкти. Після цього необхідно прояснити питання, що виникають при організації КПР і розробці вихідних документів на обладнання об'єкта і саме розподіл категорій режиму на ці питання відповідає.

Приміщення закріплюється в конкретній категорії і це обгрунтовує ряд особливостей:

необхідність фізичної охорони (і вигляд);

технічні засоби, що використовуються для створення режиму безпеки;

можливі варіанти порядку щодо пропуску осіб, ТЗ і матцінностей на об'єкт передаються адміністрації підприємства для вибору;

умови доступу на об'єкт відвідувачів і співробітників.Для великих підприємств характерно створення кількох видів перепусток, серед яких можна виділити матеріальні пропуску, разові, постійні та тимчасові. Служба безпеки або адміністрація об'єкта розробляє зразки бланків, при цьому робиться це з обов'язковим виконанням умови відмінності за зовнішнім виглядом. До того ж, пропуску повинні мати кілька ступенів захисту. Пропуску оформлюються за письмовим заявка і видаються через бюро перепусток (крім матеріальних). Види пропусків розробляються виходячи з характеристик підприємства.

Постійні перепустки призначені для постійних співробітників, яких приймають на постійну роботу. Також такі перепустки видаються працівникам інших підприємств, які з тих чи інших причин мають необхідність доступу до об'єкта, наприклад, для обслуговування. Цей вид перепусток найчастіше ділиться на кілька груп, а їх призначення, кількість та інші характеристики визначаються інструкцією про КПР. Можливо два варіанти зберігання постійних перепусток - в кабінах на КПП і на руках у співробітників об'єкта. У разі тривалої відсутності співробітника, він зобов'язаний здати свою перепустку на зберігання у відділ кадрів або бюро перепусток. Начальником служби безпеки забезпечується організація регламенту знищення перепусток у разі звільнення працівника.

Тимчасові перепустки призначені для працюючих за контрактом, тимчасово, а також для прикомандированих до підприємства Тимчасові перепустки рекомендується зберігати на контрольно-пропускному пункті. Спеціально для тимчасових перепусток розробляється окрема інструкція, що регламентує їх термін дії та порядок оформлення. З обов'язковим пред'явленням документа, що посвідчує особу допускається використання тимчасових перепусток без фотографії.

Використання разових перепусток обумовлено необхідністю підприємства взаємодіяти із зовнішнім світом. Ці перепуски видаються відвідувачам і клієнтам, на одну особу і винятково для одноразового проходу через КПП на конкретний об'єкт. Тут же необхідно відзначити деякі нюанси використання разових перепусток. Перш за все, разова перепустка, видана водію транспортного засобу може бути одночасно разовою перепусткою і для самого транспортного засобу - це найбільш логічно. Використовувати разову перепустку можна протягом певного часу для разового проходу на територію об'єкта. Необхідно організувати контроль за відвідувачами, їх переміщенням всередині об'єктів. Це здійснюється проставлянням часу і підпису особи, що прийняла відвідувача на зворотному боці перепустки. На зворотному шляху через КПП разова перепустка вилучається у відвідувача і його прізвище та ім'я записується в спеціальну книгу обліку разом з часом відвідування. Якщо відвідувач не вийшов з об'єкта після закінчення терміну дії перепустки, контролер повинен доповісти начальнику варти про це (або, залежно від інструкції, черговому по КПП). Останній вживає заходів щодо з'ясування причин затримки, визначає ймовірне місцезнаходження відвідувача.

Матеріальні перепустки. Як зрозуміло з назви, такі перепустки видаються для того, щоб забезпечити контрольоване вивезення через КПП товарно-матеріальних цінностей. Ці перепустки видаються виключно адміністрацією підприємства і термін їх дії визначається не інакше як інструкціями про КПР, які розробляються службою безпеки. Такі перепустки в обов'язковому порядку вилучаються на КПП і здаються в бюро перепусток, при цьому на КПП обов'язково повинні бути зразки діючих перепусток, також кілька зразків виділяється для навчання співробітників охорони.

Використання Контрольно-пропускних пунктів

Пропускний режим на підприємстві організується обладнанням спеціальних контрольно-пропускних пунктів (КПП). Вони повинні забезпечувати потрібну пропускну спроможність, а також зручність при перевірці документів з достатнім увагою. Документи має бути можливо перевірити у всіх осіб, до того ж, деякі пропускні пункти повинні обладнуватися можливістю огляду будь-яких видів транспорту, матеріальних цінностей і вантажів.

Контрольно-пропускні пункти повинні задовольняти ряду вимог, серед яких основним вважаються:

Вимога виключення можливості проникнення на об'єкт через КПП без перевірки. Так само важливо виконання цієї вимоги як для транспортних засобів, так і для людей.

Мінімізація часу, що йде на перевірку документів, матеріальних цінностей і огляд транспорту.

Максимальна робота щодо забезпечення безпеки співробітників охорони при огляді транспортних засобів і людей.

Наблизити до нуля можливість помилки при огляді та пропуску транспортних засобів і людей.

На будь-яке КПП мають бути проведені всі види зв'язку, а також в обов'язковому порядку встановлено пристрій для виклику підкріплення охорони, також необхідний список телефонів адміністрації, щоб будь-які питання можна було вирішити не залишаючи КПП.

Практичне завдання

1. Проаналізувати ймовірність виникнення банкрутства підприємства за наступними моделями:

дво та п'ятифакторна модель Альтмана;

п'ятифакторна модель (індекс) Копана і Гольдера;

чотирьохфакторні моделі Тішоу і Таффлера.

За двофакторною моделлю Альтмана ймовірність банкрутства (індекс Z) визначається за значеннями коефіцієнтів покриття (Кn) і коефіцієнтів автономії (Ка) на підставі рівняння:

Z = -0,3877 - 1,0736Kn + 0,0579Ka.

Z = -0,3877 - 1,0736·0,78 + 0,0579·0,26 = -1,21

Для підприємств, у яких значення Z = 0, ймовірність банкрутства становить 50%. Від'ємні значення Z(Z < 0) свідчать про зменшення ймовірності банкрутства, а додатні (Z > 0) -- про підвищення зі зростанням значень (Z).

Отже для вивчаємого підприємства ймовірність банкрутства зменшуєтся.

П'ятифакторна модель Альтмана , за якою (індекс Z) розраховується:

Z = 1,2K1 + 1,4К2 + 3,3K3 + 0,6K4 + 0,999K5,

;

;

;

;

;

Z = 1,2·(-0,16) + 1,4·0,134 + 3,3·0,015 + 0,6·0,353 + 0,999·0,264=0,52

Залежно від значень "індексу Z" визначають ступінь можливого банкрутства (табл. 1).

Таблиця 1 Оцінка ймовірності банкрутства за значеннями "індексу"

Отже за даною моделлю існує дуже висока ймовірність банкрутства.

Для українських підприємств коректнішим є застосування п'ятифакторної моделі, запропонованої у 1983р. з такими оцінками "індексу Z":

Zk = 0,717K1 - 0,847K2 + 3,107K3 + 0,42К4+ 0,995K5,

.

Zk = 0,717·(-0,16) - 0,847·0,134 + 3,107·0,015 + 0,42·0,357 + 0,995·0,264 = 0,23

Граничне значення "індексу ZK" дорівнює 1,23. Якщо Z < 1,23, то підприємству в найближчі два-три роки загрожує банкрутство, коли ZK > 1,23, то фінансовий стан треба вважати стійким.

Тобто й за даною моделлю підприємству загрожує банкрутство.

Крім індексу Альтмана, в практиці аналітичних оцінок ймовірності банкрутства використовують індекс Конана і Гольдера.

Він характеризується як п'ятифакторна модель за рівнянням:

ZКГ = 0,16Х1 - 0,22Х2 + 0,87Х3 + 0,10Х4 ± 0,24Х5,

;

;

;

.

ZКГ = 0,16·0,461 - 0,22·0,131 + 0,87·0,011 + 0,10·0,075 ± 0,24·0,062=0,077

Ймовірність виникнення ознак банкрутства визначають за шкалою (табл. 2).

Таблиця 2 Ймовірність затримки платежів при значеннях

За чотирьохфакторними моделями розраховують індекс Z за тестами Тішоу (Z,) і Таффлера (ZT).

Індекс за Тішоу має вигляд:

Zi = 0,063X1 + 0,092X2 + 0,057Х3 + 0,001 Х4,

;

;

;

.

Zi = 0,063·0,576 + 0,092·0,019 + 0,057·0,134 + 0,001·0,357=0,046.

Граничне значення Zі = 0,037.

Якщо Zі < 0,037, то підприємству загрожує банкрутство, якщо Zі > 0,037, то у підприємства стійкий фінансовий стан.

За індексом Тішоу у підприємства стійкий фінансовий стан.

Індекс Z за Таффлером має вигляд:

ZТ = 0,03Х1+ 0,13 Х2 + 0,18Х3 + 0,16Х4,

;

=0,781;

;

.

ZТ = 0,03·0,081+ 0,13·0,781 + 0,18·0,235 + 0,16·0,316=0,2

Якщо ZT > 0,3, то підприємство має стійкий фінансовий стан, коли ZT < 0,2, то є ймовірність банкрутства.

Згідно індексу Таффлера підприємство має не досить стійкий фінансовий стан.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Андрощук Г. А., Крайнев П. П. Экономическая безопасность предприятия. - К.::"Ин Юре", 2000.- 400 с.

2. Економіка підприємства // За ред. С. Покропивного. -К.: КНЕУ, 2000.-528с.

3. Барановський А. Экономическая безопасность регионов. - Финансовая Украина. 1995.-№48.

4. Павловский М. Основы национальной безопасности Украины на переходном этапе // Голос Украины. -1997.- №59

5. Безопасность бизнеса : Справоч. Пособие //Под ред. Ю.И. Когута. -К ., 1993.