Система цін та особливості вітчизняного ціноутворення в ринкових умовах

10

Міністерство освіти і науки України

Українська академія друкарства

Реферат

з предмету: "Ціни та ціноутворення"

на тему:

"Система цін та особливості вітчизняного

ціноутворення в ринкових умовах"

виконав:

студент групи Б-41

Зінов'єв Максим

Львів-2009

План

• Вступ
• 1. Суть процесу ціноутворення
• 2. Система цін і ознаки, покладені в її основу
• 3. Система цін та особливості вітчизняного ціноутворення в умовах переходу до ринку
• Висновок
• Список використаної літератури

Рис 3.1 Основні ознаки класифікації цін в умовах вітчизняної економіки

1. З урахуванням характеру економічного обороту ціни поділяються на:

* оптові ціни, за якими підприємство реалізує свою продукцію іншим підприємствам, а також збутовим організаціям і посередникам. Оптові ціни виробника включають повну собівартість продукції, прибуток підприємства-виробника та непрямі податки (акцизний збір з підакцизних товарів, податок на додану вартість і мито). Оптова ціна торгівлі включає оптову ціну виробника та витрати і прибуток збутової організації. Вона також включає податок на додану вартість, визначений за діючою ставкою до величини поверх оптової ціни виробника;

* закупівельні ціни, що являють собою різновид оптових цін, за якими виробники сільськогосподарської продукції продають її державним організаціям у порядку держзамовлення, а також підприємствам і підприємницьким структурам для подальшої переробки і продажу;

* ціни на будівельну продукцію, що встановлюються переважно за згодою між замовником і підрядчиком. Можуть бути представлені у вигляді: прейскурантних цін або кошторисної вартості будівельного об'єкта;

* тарифи, що являють собою відповідну плату за надання певних послуг при перевезенні пасажирів і вантажів, у системі побутового та сервісного обслуговування, інших видах обслуговуючої діяльності;

* роздрібні ціни - це ціни, за якими товари продаються в роздрібній торговій мережі індивідуальним або дрібнооптовим споживачам, переважно населенню. Товари з роздрібної торгової мережі вибувають із сфери обігу і споживаються в домашньому господарстві або виробництві. Роздрібна ціна включає оптову ціну, затрати і прибуток торгових організацій.

Значну питому вагу в структурі оптових та роздрібних цін займають непрямі податки: акцизний збір та податок на додану вартість. Особливо значна їх частка в таких товарах, як тютюнові вироби та алкогольні напої. Тому визначення їх величини в ціні товарів набуває важливого значення.

Акцизний збір являє собою непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари, який включається до ціни цих товарів. Перелік товарів, на які встановлюється акцизний збір, а також ставки цього збору затверджуються Верховною Радою України.

Акцизний збір обчислюється у твердих ставках євро з одиниці реалізованих (переданих, ввезених в Україну) товарів, а для імпортних товарів - до оборотів, які визначаються виходячи з митної вартості з урахуванням фактично сплачених сум митних зборів, ввізного (імпортного) мита та акцизного збору. Акцизний збір з продажу товарів вітчизняного виробництва обчислюється виходячи з їх вартості за реалізаційними цінами, включаючи акцизний збір, але без сум податку на додану вартість.

Податок на додану вартість (ПДВ) являє собою частину заново створеної вартості, яка підлягає сплаті до державного бюджету на кожному етапі виробництва і реалізації товарів. Об'єктом обкладання податком на додану вартість є операції з продажу товарів, робіт та послуг на території України, ввозу та вивозу їх за кордон. Сума цього податку визначається як різниця між загальним обсягом нарахованого податку (податковими зобов'язаннями) та сумою податкового кредиту. Ставка податку на додану вартість встановлюється у відсотках до бази оподаткування, яка визначається, виходячи з вартості товарів, робіт та послуг, за вільними чи регульованими цінами. Основною ставкою податку на додану вартість є 20 відсотків до бази оподаткування (обсяг продажу без ПДВ). Але якщо ціна товару включає податок на додану вартість, то суму цього податку можна визначити за ставкою 16,67 відсотка.

Кожна ціна включає певні елементи. Такими складовими роздрібної ціни є собівартість, акцизний збір з підакцизних товарів, податок на додану вартість, торгові націнки збутових організацій. Елементи ціни становлять основні частини, що впливають на її рівень. Тому для практики ціноутворення виключно важливе значення має точність визначення її складових елементів. Залежно від виду ціни її складові елементи можуть змінюватися. Питома вага окремих елементів у складі ціни в грошовому виразі становить структуру ціни.

Структура ціни на різні види продукції не залишається стабільною. Її динамічність вимагає постійного спостереження за змінами з метою вжиття відповідних заходів до того, як такі зміни почнуть негативно впливати на господарсько-фінансову діяльність суб'єкта господарювання. Для належного керівництва підприємницькою структурою необхідні детальні відомості не тільки про рівень і співвідношення цін, але і про формування їх структури. З цією метою необхідно виконувати відповідні розрахунки для отримання інформації про калькуляції собівартості окремих виробів. Без них підприємницька структура працює наосліп і тому не може застосовувати всю повноту методів і важелів економічного управління. [3, с.74,77,79; 4, с. 20-21]

2. Залежно від особливостей процесу просування продукції до споживача всі ціни можна поділити на три групи:

* оптова ціна підприємства, по якій одне підприємство реалізує свою продукцію іншому самостійно;

* оптова ціна промисловості, по якій реалізація продукції підприємства відбувається через збутові організації або посередників;

* роздрібна ціна, по якій підприємство реалізує промислову продукцію безпосередньо населенню.

3. За часом дії ціни класифікують так:

* довгострокові та короткострокові ціни;

* поточні ціни, що змінюються в рамках одного контракту відповідно до коливань кон'юнктури ринку;

* ковзні, або спадаючі ціни, що встановлюються залежно від рівня попиту, поступово знижуючись в міру насичення ринку продукцією;

* гнучкі ціни, що швидко реагують на зміну попиту і пропозиції на ринку;

* сезонні ціни, що діють у певний період року.

4. За територією дії ціни поділяються на міжнародні, загальнодержавні (єдині), регіональні та зональні. Особливістю регіональних та зональних цін є те, що рівень їх визначається регіональними (зональними) органами влади та управління економікою. При цьому враховуються величини витрат на виробництво продукції, особливості її реалізації в регіоні та за його межами, а також інші регіональні чинники ціноутворення.

5. За порядком відшкодування споживачем транспортних витрат по доставці пасажирів і вантажів розрізняють ціни (тарифи) залежно від:

* місця, до якого всі витрати на транспортування бере на себе виробник, а подальше перевезення оплачує покупець (ціни ФОБ, ФОР, СІФ та франко-ціни);

* зон, для яких встановлюється єдиний тариф по перевезенню пасажирів і вантажів;

* наявності базисних пунктів, для яких на перевезення однакової продукції встановлюються різні тарифи. Між цими пунктами тарифи відповідним чином диференційовані.

6. За ступенем новизни продукції розрізняють ціни на нові товари та на ті, що реалізуються на ринку вже тривалий час. Від цього чинника та попиту на продукцію залежить методика визначення рівня ціни.

7. Урахування меж держави в процесі реалізації продукції поділяє ціни на зовнішні та внутрішні. На рівень цін зовнішньоторговельного обороту значний вплив мають ціни світових ринків, що характеризують умови виробництва та реалізації продукції у світовому господарстві. Такі ціни використовуються при експорті та імпорті товарів, певною мірою формуючи економічні зв'язки з іншими країнами. Зовнішньоторговельні операції здійснюються, як правило, на базі цін основних світових товарних ринків. Внутрішні ціни визначаються особливостями вітчизняних ринку виробників і ринку споживачів, а також рівнем конкурентоспроможності вітчизняної продукції відносно імпортних аналогів.

У процесі переходу вітчизняної економіки до ринкових відносин запроваджена система цін, яка враховує характер впливу держави на процес ціноутворення в умовах підприємства (рис.3.2). Дані ціни залежно від ступеня свободи при їх формуванні та використанні поділяють на фіксовані, регульовані та вільні. [1; 2; 4, с.21-22].

Рис.3.2 Система цін вітчизняної економіки в перехідних умовах до ринку

Фіксовані ціни на продукцію розробляються відповідними державними органами та затверджуються Управлінням з питань цінової політики при державній адміністрації. Вони залишаються незмінними по всій території та протягом усього періоду їх дії. У сучасних умовах такі ціни встановлюються на окремі види стратегічної сировини (уранову руду, кіновар), дорогоцінні та рідкісноземельні метали, продукцію військового призначення тощо.

Регульовані ціни встановлюються федеральними або регіональними органами ціноутворення, що функціонують при відповідних виконавчих органах влади. Управління з питань цінової політики при державній адміністрації визначає для таких цін граничні рівні, перевищення яких неприпустиме. Регулювання їх здійснюють регіональні (федеральні) органи ціноутворення в межах установлених верхньої та нижньої границь ціни на основі коефіцієнтів зміни цін, граничних рівнів рентабельності або іншими аналогічними методами.

Вільні ціни формуються на підприємстві та затверджуються його керівництвом. Вони встановлюються на ті види продукції, що не входять до державного переліку фіксованих та регульованих цін. За своєю економічною сутністю вільні ціни є ринковими. Держава у даному разі може прямо впливати на зміну їх рівня через систему фінансового державного механізму або побічно, певною мірою впливаючи на динаміку кон'юнктури ринку. У сучасних умовах фіксовані, регульовані та вільні ціни з урахуванням особливостей їх формування та використання контролюються Державною інспекцією з контролю за цінами при Міністерстві економіки України та відповідними її структурними підрозділами на регіональних рівнях. Це забезпечує підтримку необхідного рівня цінової дисципліни при реалізації продукції в умовах вітчизняного ринку. [1; 3, с.73-74; 4, с.23-24]

8. Залежно від маркетингових цілей ціна в умовах ринку виконує певні функції і має відповідну назву. В ринковій економіці існує багато різних цін, кожна з яких зорієнтована на певний напрям маркетингової діяльності та характеризується деякими особливостями. Основні види ринкових цін, що діють в умовах сучасної вітчизняної економіки (рис.3.3).

Рис.3.3 Основні види ринкових цін, що використовуються в умовах вітчизняної економіки.

Договірні та контрактні ціни встановлюються між виробником і споживачем продукції, між підприємством і посередником (збутовою організацією), між посередницькою структурою та покупцем у разі досягнення згоди відносно процесу купівлі-продажу продукції на момент двостороннього підписання договору (контракту).

Трансфертна ціна застосовується в комерційних операціях в середині підприємства (фірми) в процесі передачі продукції від одного виробничого підрозділу іншому. Вона може встановлюватися на готові вироби, напівфабрикати, сировину, а також на різноманітні послуги. Трансфертна ціна може використовуватися як у процесі функціонування підприємства (фірми) в межах держави, так і за її межами у діяльності міжнародних компаній. Рівень трансфертної ціни повинен визначатися з орієнтацією на оптимізацію процесу реалізації продукції в межах підприємства та досягнення високих загальних результатів його діяльності. При цьому необхідно враховувати такі особливості:

* ціна має бути досить високою, щоб стимулювати діяльність кожного підрозділу в процесі виробництва продукції та її реалізації в межах підприємства через відповідну мережу збуту;

* ціна має бути досить низькою, щоб зовнішньоторговельний підрозділ був конкурентоспроможним на зовнішньому ринку.

Ціна на основі відчутної цінності товару встановлюється з урахуванням купівельного сприйняття ціннісної значущості продукції споживачем, а не реальних витрат підприємства на її виробництво та реалізацію. Формування такої ціни ґрунтується на основному підході до організації маркетингової діяльності на підприємстві.

Рівень дискримінаційної ціни визначається ставленням підприємства до конкретних груп споживачів. При цьому враховуються потреби споживачів, їхні вимоги до продукції та купівельна спроможність. Продаж однакової продукції відбувається за двома чи більше цінами, що встановлені безвідносно щодо різниці між ціною та рівнем витрат підприємства.

Аналізуючи види ринкових цін, притаманних вітчизняній економіці, зазначимо, що вони за характером дії переважно відповідають гнучким (еластичним) цінам. На відміну від стабільних цін вони змінюються залежно від ринкової ситуації та характерні для ринків, де домінують індивідуальні угоди. Сутність гнучких цін полягає в тому, що ще в процесі формування їх рівень свідомо відхиляється в той чи інший бік від середнього рівня ринкової ціни на аналогічні види продукції. Використання таких цін зумовлене особливостями перехідного періоду до ринкової економіки. Більш детально про деяких із них.

При переважній ціні передбачається зниження її рівня на продукцію, яка займає основну частку ринку (70-80%). Це відбувається за рахунок зменшення величини питомих витрат шляхом зростання обсягів виробництва та економії на витратах з реалізації продукції. Головна мета маркетингової діяльності підприємства при використанні такої ціни полягає у перешкоді проникненню на ринок нових конкурентів.

Пільгові, або стимулюючі ціни часто використовують у сучасних умовах під час реалізації товарів широкого вжитку. Прикладом такої практики, що має місце при продажу товарів масового попиту, є встановлення підприємством або комерційною структурою збиткових цін. При цьому, по-перше, збільшується обсяг реалізації цієї продукції, по-друге, споживачі можуть придбати й іншу, яка є поряд, але запропонована за нормальними цінами. Використання пільгових цін доцільно в короткочасному періоді, інакше споживач звикає до їх рівня і починає сприймати як нормальні.

Престижна ціна встановлюється на ексклюзивні товари дуже високої якості та відповідного іміджу підприємства (фірми). Як правило, такі види продукції характеризуються унікальними ознаками та властивостями.

Ціна для стимулювання збуту використовується в умовах жорсткої конкурентної боротьби. При цьому тимчасово встановлюється рівень даної ціни нижчий від планового значення, а іноді навіть менший від величини собівартості продукції.

Ціни споживчого сегмента ринку встановлюються на приблизно аналогічні види товарів і послуг, які реалізуються різним групам споживачів продукції. Залежно від купівельної спроможності кожної із груп визначаються різні рівні ціни на дані види продукції. Основна проблема при використанні таких цін полягає в установленні обґрунтованих співвідношень цін на різноманітні види аналогічної продукції.

Ціна, що формується з урахуванням рівня поточних цін, зорієнтована на конкурентне середовище. Базою при визначенні її рівня є не величина власних витрат на виробництво та реалізацію продукції, а ціни конкурентів.

Біржові ціни, як правило, застосовуються при реалізації продукції оптовими партіями на товарних біржах. По аукціонних цінах продається продукція, що характеризується унікальними властивостями та ознаками. Особливістю біржової та аукціонної цін є те, що їх рівень при продажу продукції значною мірою залежить від майстерності особи, яка проводить даний процес. [3, с.80-86; 4, с.24-26]

Як показав аналіз діяльності вітчизняних підприємств і комерційних структур у сучасних умовах, інші види ринкових цін використовуються меншою мірою. Зумовлено це тим, що вони не повною мірою враховують особливості маркетингової діяльності суб'єктів вітчизняної економіки в процесі реалізації продукції. Крім того, такі ціни базуються переважно на використанні вже розглянутих підходів до формування ринкової ціни.

Кожне підприємство залежно від мети та особливостей маркетингової діяльності при реалізації продукції вибирає одну із ринкових цін. На процес прийняття цінового рішення впливає багато різних чинників (рис.3.4). В умовах вітчизняної економіки необхідно також ураховувати ступінь новизни продукції та її споживчі властивості, рівень попиту та його цінову еластичність, коло споживачів продукції, фінансовий стан підприємства, рівень монополізації економіки та характер інфляційних процесів у ній, інші особливості, що визначають результати маркетингової діяльності підприємства.

Рис.3.4 Основні чинники, що впливають на процес прийняття цінового рішення при виборі виду вільної ціни

Кожний із розглянутих чинників по-різному впливає на процес формування цінової політики підприємства. Зумовлено це характером їх дії як у процесі формування ціни, так і при реалізації продукції на ринку. В зв'язку з цим ефективність прийняття цінового рішення значною мірою визначається не тільки кількісним, але і якісним підходом до оцінки впливу даних чинників.

Відношення держави до діючої системи ціноутворення на вітчизняних підприємствах певним чином визначається особливостями перехідного періоду до ринкових умов (рис.3.5). Звичайно, в цих умовах держава повністю не усувається від процесу ціноутворення як на рівні підприємства, так і в межах усієї країни, але її сучасні функції порівняно з використанням цін при плановій економіці суттєво змінилися. Так, при зростанні концентрації та спеціалізації в окремих галузях виробництва держава повинна певним чином впливати на процес монополізації, який на сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки має місце в провідних галузях промисловості.

Рис.3.5 Функції держави в системі ціноутворення при переході до ринкових відносин

Державна цінова політика має бути зорієнтована на встановлення партнерських економічних відносин між виробниками та споживачами продукції. Реально це проявляється в розробці та прийнятті відповідних законів, що визначають основні правила поведінки суб'єктів на ринку. Такий підхід сприяє створенню умов для здорової конкуренції в процесі реалізації продукції. При цьому держава стримує прагнення окремих підприємців нейтралізувати або послабити таку конкуренцію, в законодавчому порядку коригуючи їх комерційну діяльність на ринку, а також захищаючи інтереси споживачів продукції. [4, с.28-29]

Складовою частиною системи ціноутворення є широко поширена система знижок з встановлених прейскурантних цін. Знижки застосовують фірми - виробники продукції та роздрібна торгівля. Знижки - це своєрідна відповідь на дії конкурентів, коли вони починають знижувати ціни. Знижки використовуються для залучення нових споживачів та скорочення великих запасів.

Встановлення знижок має цілий ряд причин:

1. Знижка сама собою створює у покупця переконання і впевненість про те, що фірма - продавець (відповідно прямий виробник) йде саме йому на зустріч, що, звичайно, підкреслює значення покупця-споживача у власних переконаннях.

2. У покупця складається враження, що фірма - продавець є безумовно солідною та стабільною організацією, оскільки вона може собі дозволити певне зниження цін. Справжню ж користь з всіх цих заходів отримує перш за все фірма - продавець через те, що вона прискорює товарорух та збільшує об'єм продажу.

Таким чином розрізняють наступні види знижок:

За оплату товару готівкою (загальна чи проста знижка). Така форма платежу покращує фінансове положення виробника з точки зору готівкових грошей, оскільки зазвичай в практиці ринкових відносин строки оплати рахунків за відвантажену продукцію коливаються від 30 до 90 днів. В залежності від суми угоди такі знижки можуть складати від 3 до 6%.

Кількісна - зниження ціни за купівлю великих партій товару. Продаж і транспортування продукції такими партіями знижують збутові витрати виробника. Йому такі знижки вигідні, так як одночасно знижується і собівартість продукції по мірі збільшення об'єму партії, що виробляється.

Дилерська надається дилерам чи посередникам за послуги, пов'язані з просуванням продукції до кінцевого споживача. Слід відмітити, що такий вид знижок також досить важливий для виробника, оскільки просування товарів таким чином перекладається на плечі посередників.

Спеціальна (персоніфікована), надається певній категорії покупців, якими безпосередньо зацікавлені продавці.

Сезонна надається покупцеві за купівлю несезонного товару або в період сезонного розпродажу. Величина таких знижок доходить до 50-80%.

Бонусна надається постійним покупцям, якщо вони за певний період купляють попередньо обумовлену кількість товару. Вона може складати 7-8% вартості обороту.

Закрита робиться на продукцію, що виробляється в замкнених формуваннях, наприклад, у внутрішньофірмових поставках, внутрішні торгівлі економічних угрупувань, а також на товари, що поставляються за спеціальним міжуправлінською домовленістю.

Непомітна - форма додаткових безкоштовних послуг продавця покупцю. Наприклад, надання льготних кредитів. Такі знижки стимулюють купівлю оптових партій товарів. [6]