Світова організація торгівл

Міністерство освіти і науки України

Львівський військовий інститут НУ “Львівська політехніка”

СВІТОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ТОРГІВЛІ

(Курсова робота)

Виконав:

ст.групи 31-ВПс

Бураков А.О.

Керівник:

п-к Власюк С.І,

Львів-2004

ЗМІСТ

Вступ..........................................................................................................с.

РОЗДІЛ 1. Історична основа СОТ...........................................................с.

1.1. Історія ГАТ.........................................................................................с.

1.2. Торговельні переговори в рамках ГАТТ..........................................с.

РОЗДІЛ 2. Правові основи і структура СОТ...........................................с.

2.1. Історія СОТ..........................................................................................с.

2.2. Структура СОТ....................................................................................с.

РОЗДІЛ 3. Перспективи вступу України до СОТ....................................с.

Висновок......................................................................................................с.

Список використаних джерел....................................................................с.

ВСТУП

На сучасному етапі розвитку жодна країна не може бути повноцінним учасником міжнародних економічних відносин без членства у Світовій органіцації торгівлі (СОТ).

Вибір мною цієї теми пояснюється тим, що останнім часом активізувалися переговори щодо приєднання України до СОТ. Я знайшов необхідним поглиблено вивчити дану організацію, її структуру, функції і, особливо, роль у міжнародній торгівлі. Саме значимість цієї організації для світової економіки і визначає актуальність обраної теми.

У даній роботі я визначив цілі:

Розгляд сутностей, механізмів функціонування СОТ;

Визначення “плюсів” і “мінусів” вступу України у СОТ.

РОЗДІЛ 1. ІСТОРИЧНА ОСНОВА СОТ

1.1. ІСТОРІЯ ГАТТ

ГАТТ (Генеральна угода з тарифів і торгівлі) була створена на тимчасовій підставі після Другої світової війни слідом за іншими новими міжнародними організаціями, які мали за мету сприяти економічному співробітництву.

Споконвічно в ГАТТ входили 23 країни - майже половина з яких раніше підписала “чорновий”, попередній статут ITO, що був спеціалізованою установою Організації Об'єднаних Націй. Статут ГАТТ повинен був не тільки встановлювати визначений порядок міжнародної торгівлі, але, також, і містив правила у відношенні трудових угод, обмежувальних методів бізнесу, міжнародних капіталовкладень і послуг.

Щоб дати поштовх до лібералізації торгівлі після Другої світової війни і виключити перевагу протекціоністських заходів над ліберальними у світовій торгівлі, у 1946р. були відкриті тарифні переговори між 23-ма країнами, тобто "договірними сторонами", що надалі об'єдналися в ГАТТ.

Функціями ГАТТ були:

1. Вплив на державну торговельну політику шляхом встановлення правил світової торгівлі;

2. Виконання функцій форуму для переговорів, що роблять торговельні відносини більш ліберальними і передбачуваними;

3. Врегулювання спорів.

Таким чином, метою ГАТТ було забезпечення безпеки і передбачуваності міжнародних торгових відносин шляхом ліквідації митних і інших торгових обмежень; усунення усіх форм дискримінації в міжнародній торгівлі з метою підвищення рівня життя і забезпечення повної зайнятості; підвищення реальних доходів і попиту, поліпшення використання сировини, зростання виробництва і торгового обміну.

ГАТТ ґрунтувалася на наступних принципах:

1. Торгівля без дискримінацій;

2. Захист за допомогою митних зборів;

3. Стабільна основа для торгівлі шляхом заморожування митних ставок;

4. Заохочення справедливої конкуренції;

5. Кількісні обмеження на імпорт;

6. Консультації і вирішення спорів;

7. Регіональні торгові угоди;

8. Пільговий режим для країн, що розвиваються.

Система ГАТТ розвивалася за допомогою проведення торгових угод (тобто “раундів”).

Перший раунд переговорів завершився сорока п'ятьма тисячами (!) тарифних знижок, на загальну суму в 10 мільярдів доларів, що було приблизно п'ятою частиною обсягу світової торгівлі. Було також обговорено, що значення цих поступок повинно бути захищено тимчасовим прийняттям деяких з торгових правил із проекту статуту ITO. Прийняті тоді тарифні знижки і правила стали відомі як Генеральна угода з тарифів і торгівлі, що вступила в силу в січні 1948 року.

Незважаючи на тимчасовий характер, ГАТТ залишалась єдиним інструментом, що керував міжнародною торгівлею з 1948 по 1995 рік, коли було заснована Світова організація торгівлі. Однак, за 47 років базисний статут ГАТТ залишився багато в чому таким, яким він був у 1948 році, хоча і був спрямований на зменшення тарифів додавання у формі “добровільних угод”, встановлених відносною більшістю голосів.

Перші раунди стосувалися зниження тарифів, але більш пізні угоди були присвячені таким питанням, як антидемпінгові і нетарифні заходи.

1.2. ТОРГОВЕЛЬНІ ПЕРЕГОВОРИ В РАМКАХ ГАТТ

Найбільший прогрес у лібералізації міжнародної торгівлі був досягнутий у ході міжнародних торговельних переговорів або "торгових раундів", які проводилися під егідою ГАТТ. Останнім і самим тривалим з них був Уругвайський раунд.

Хоча торгові раунди найчастіше носили затяжний характер, проте, вони являли собою комплексний підхід до торгових переговорів, тобто підхід, що має ряд переваг перед переговорами, на яких кожне питання обговорюється не в "пакеті" чи комплексно, а окремо від інших. По-перше, торговий раунд дозволяє учасникам одержати гарантовані переваги по широкому колу питань. По-друге, поступки, на котрі необхідно піти тим чи іншим країнам, найчастіше нелегко обґрунтувати на власній території з розумінь внутрішньої політики, але ці ж самі поступки приймаються більш охоче, якщо вони представлені в одному контексті чи "пакеті" з відчутними політичними й економічними вигодами. По-третє, країни, що розвиваються й інші менш впливові учасники переговорів мають більше шансів вплинути на міжнародну систему в контексті раунду, ніж якби на все впливали двосторонні відносини між основними торговими державами. Нарешті, загальна реформа в політично чуттєвих секторах світової торгівлі може виявитися більш доцільної, якщо її розглядати в глобальному контексті чи "пакеті". Як приклад можна привести реформування торгівлі сільськогосподарською продукцією, саме це рішення було прийнято в ході Уругвайського раунду.

Більшість торгових раундів ГАТТ на початкових етапах були присвячені продовженню процесу зниження тарифів. У той же час, у ході раунду Кеннеді, що проходив у середині шістдесятих років, була укладена нова антидемпінгова угода ГАТТ. Токійський раунд, що проходив у сімдесяті роки, характеризувався більш рішучими зусиллями подальшого розвитку й удосконалюванню системи.

Таблиця 1. Торгові раунди ГАТТ

Вперше про Уругвайський раунд заговорили в листопаді 1982 р. на нараді міністрів держав-членів ГАТТ у Женеві. Хоча міністри ставили перед собою завдання почати нові великі переговори, нарада зайшла в кут з питання про торгівлю сільськогосподарською продукцією. На ділі ж, робоча програма, погоджена міністрами, заклала ті основи, на яких надалі був сформований порядок денних переговорів у рамках Уругвайського раунду.

Проте, треба було ще чотири роки для вивчення й уточнення питань у важких переговорах, у ході яких створювався консенсус, перш, ніж міністри змогли зустрітися знову у вересні 1986 р. у Пунта-дель-Есте (Уругвай), де домовилися про початок Уругвайського раунду. На цій зустрічі міністри змогли прийняти порядок денних переговорів, у яких охоплювалися практично всі питання торгової політики, включаючи розширення системи торгівлі. Насамперед, мова йшла про торгівлю послугами й інтелектуальною власністю. По суті справи, це був самий великий мандат з числа тих, який узгоджувався на переговорах з питань торгівлі.

Переговори, які відбулися на нараді міністрів у Монреалі (Канада) досягли стадії "підведення проміжних підсумків". На цій нараді мандат переговорів був дороблений, що дозволило перейти до другого етапу раунду. Міністри затвердили пакет перших результатів, включаючи поступки, які стосуються доступу до ринків тропічних продуктів, прийняття яких було націлено на надання допомоги країнам, що розвиваються, а також більш чітку систему врегулювання спорів і механізм огляду торгової політики, що передбачав проведення на регулярній основі всеосяжних, систематичних оглядів національної торгової політики і заходів, що реалізують держави-члени ГАТТ.

Розбіжності щодо характеру майбутніх зобов'язань по відношенню до реформи торгівлі сільськогосподарською продукцією, що проявилися на нараді міністрів, яка проходила в Брюсселеві в грудні 1990 р., привели до того, що було прийнято рішення про продовження раунду.

До грудня 1991 р. був підготовлений всеосяжний проект ("Заключний акт"), який був обговорений на переговорах у Женеві і прийняття якого означало виконання кожного розділу з мандата переговорів, за винятком рішень, що стосуються питання про доступ до ринків. Наступні два роки обстановка на переговорах безупинно коливалася то в одну, то в іншу сторону: сьогодні їм пророкували неминучий провал, а завтра - неминучий успіх. Делегати періодично встановлювали крайній термін закінчення раунду, але ці терміни постійно порушувалися. Перелік розбіжностей зростав і зростав: слідом за торгівлею сільськогосподарською продукцією до нього додалися питання торгівлі послугами, доступ до ринків, антидемпінгові правила і, нарешті, пропозиція про створення нової організації. Від вирішення ключових розбіжностей між Сполученими Штатами Америки і Європейським Співтовариством залежали всі надії на успішне завершення переговорів. До 15 грудня 1993 р. усі питання були остаточно вирішені. Тоді ж завершилися і переговори про доступ на ринки товарів і послуг. Міністри з 125 країн, що приймали участь у переговорах, підписали заключний документ 15 квітня 1994 р. на нараді в Марракеші (Марокко).

У ході роботи офіційних переговорних груп і численних неофіційних робочих груп були розроблені нові підходи до вирішення актуальних проблем.

Потенційно членами СОТ можуть бути 152 країни і території, з яких 76 є членами СОТ з першого дня її існування. Ще приблизно 50 країн знаходяться на різних етапах ратифікації документів, що стосуються їхньої участі у СОТ, а інші держави ведуть переговори щодо умов їхнього приєднання до цієї організації.

СОТ відрізняється від ГАТТ не тільки тим, що в ній представлено більше держав-членів, ніж у ГАТТ (140), але і більш широкими масштабами тієї комерційної і торгово-політичної діяльності, у якій вона задіяна, а також своїм юридичним статусом (СОТ є юридичною особою, і кожний з її Членів надає їй таку право спроможність, яка може бути необхідною для виконання її функцій. СОТ через Генеральну раду може укладати необхідні угоди про співробітництво з міжурядовими та неурядовими організаціями). ГАТТ діяла винятково в сфері торгівлі товарами, а сфера діяльності СОТ:

1. СОТ забезпечує загальну інституціональну основу для здійснення торговельних відносин між її Членами з питань, які регулюються угодами та пов'язаними з ними правовими документами, включеними у Додатки до цієї Угоди:

Додаток 1A - Багатосторонні угоди з торгівлі товарами:

Генеральна угода з тарифів і торгівлі 1994 року

Угода про сільське господарство

Угода про застосування санітарних та фітосанітарних заходів

Угода про текстиль та одяг

Угода про технічні бар'єри у торгівлі

Угода про пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи

Угода про застосування Статті VI Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року

Угода про застосування Статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року Угода про передвідвантажувальну інспекцію

Угода про правила визначення походження

Угода про процедури ліцензування імпорту

Угода про субсидії та компенсаційні заходи

Угода про захисні заходи

Додаток 1B - Генеральна угода про торгівлю послугами

Додаток 1C - Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності

Додаток 2 - Домовленість про правила і процедури врегулювання суперечок

Додаток 3 - Механізм огляду торговельної політики

Додаток 4 - Багатосторонні торговельні угоди з обмеженою кількістю учасників:

Угода про торгівлю цивільною авіатехнікою

Угода про державні закупівлі

Міжнародна угода про торгівлю молочними продуктами

Міжнародна угода про торгівлю яловичиною

2. Угоди та пов'язані з ними правові документи, включені у Додатки 1, 2 і 3 (які у подальшому іменуються “багатосторонні торговельні угоди”), є невід'ємними частинами цієї Угоди, обов'язковими для всіх Членів СОТ.

3. Угоди та пов'язані з ними правові документи, включені у Додаток 4 (які у подальшому іменуються “багатосторонні торговельні угоди з обмеженою кількістю учасників”), також є частиною цієї Угоди для тих Членів СОТ, які їх прийняли, і є обов'язковими для таких Членів. Багатосторонні торговельні Угоди з обмеженою кількістю учасників не утворюють ні зобов'язань, ні прав для тих Членів СОТ, які їх не прийняли.

4. Генеральна угода з тарифів і торгівлі 1994 року, наведена у Додатку 1а (яка у подальшому іменується ”ГАТТ 1994”) юридично окремою від Генеральної угоди з тарифів і торгівлі від 30 жовтня 1947 року, доданої до Заключного акту, прийнятого на завершення другої сесії Підготовчого комітету конференції ООН з торгівлі та зайнятості, з подальшими уточненнями, поправками чи змінами (у подальшому - “ГАТТ 1994”).

СОТ розташовується в Женеві (Швейцарія). Основними функціями організації є:

· сприяє реалізації, застосуванню, функціонуванню та досягненню цілей правових документів, включених у Додатки до Угоди про СОТ, а також результатів подальших багатосторонніх переговорів;

· є форумом для переговорів з питань, які регулюються діючими багатосторонніми торгівельними угодами, а також щодо подальшого розвитку багатосторонніх торгівельних відносин між її Членами ;

· керує врегулюванням суперечок між членами СОТ;

· керує періодичним оглядом торгівельної політики Членів;

· співробітничає з МВФ та Світовим банком.

2.2 СТРУКТУРА СОТ

1. Засновується Конференція Міністрів, що складається з представників усіх Членів СОТ, яка проводиться не рідше одного разу кожні два роки. Конференція Міністрів виконує функції СОТ і вживає необхідних для цього заходів. На вимогу Члена СОТ Конференція Міністрів має повноваження приймати рішення з усіх питань, які регулюються багатосторонніми торговельними угодами, відповідно із конкретними вимогами прийняття рішень, встановленими цією Угодою та відповідною багатосторонньою торговельною угодою.

2. Засновується Генеральна рада, що складається з представників усіх Членів СОТ, засідання якої проводяться у міру необхідності. У проміжках часу між засіданнями Конференції Міністрів функції останньої виконуються Генеральною радою. Генеральна рада також може виконувати функції, покладені на неї цією Угодою. Генеральна рада повинна встановити свій регламент, а також затвердити регламент засідань Комітетів, передбачених параграфом 7.

3. Засідання Генеральної ради скликаються у міру необхідності для виконання обов'язків Органу врегулювання суперечок, передбаченого Домовленістю про врегулювання суперечок. Орган врегулювання суперечок може мати свого власного голову і встановлює такий регламент, який він вважає необхідним для виконання своїх обов'язків.

4. Засідання Генеральної ради скликаються у міру необхідності для виконання функцій Органу по огляду торговельної політики, передбаченого ТПРМ. Орган по огляду торговельної політики може мати свого власного голову і встановлює такий регламент, який він вважає необхідним для виконання своїх обов'язків.

5. Засновується Рада з торгівлі товарами, Рада з торгівлі послугами та Рада з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності (яка у подальшому іменується “Рада ТРІПС”), які функціонують під загальним керівництвом Генеральної ради. Рада з торгівлі товарами здійснює нагляд за функціонуванням багатосторонніх торговельних угод, які включені у Додаток 1А. Рада з торгівлі послугами здійснює нагляд за функціонуванням Генеральної угоди про торгівлю послугами (яка у подальшому іменується “ГАТС”). Рада ТРІПС здійснює нагляд за функціонуванням Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (яка у подальшому іменується “Угода ТРІПС”). Ці Ради виконують функції, покладені на них відповідними угодами та Генеральною радою. Вони встановлюють свої відповідні регламенти, які підлягають затвердженню Генеральною радою. Членство в цих Радах відкрито для представників усіх Членів СОТ. Для виконання своїх функцій ці Ради скликають свої засідання в міру необхідності.

6. У разі необхідності Рада з торгівлі товарами, Рада з торгівлі послугами та Рада ТРІПС засновують допоміжні органи. Ці допоміжні органи встановлюють свої відповідні регламенти, які підлягають затвердженню відповідними Радами.

7. Конференція Міністрів засновує Комітет із торгівлі та розвитку, Комітет із обмежень, пов'язаних із платіжним балансом, а також Комітет із питань бюджету, фінансування та управління, які виконують функції, покладені на них цією Угодою та багатосторонніми торговельними угодам, а також будь-які додаткові функції, покладені на них Генеральною радою. Конференція міністрів може також засновувати такі додаткові Комітети і з такими функціями, які вона може вважати необхідними. Однією з функцій Комітету з торгівлі та розвитку є періодичний перегляд спеціальних положень багатосторонніх торговельних угод щодо найменш розвинених країн-Членів СОТ і представлення Генеральній раді доповідей з метою вжиття необхідних дій. Членство в цих Комітетах відкрито для представників усіх членів СОТ.

8. Органи, передбачені багатосторонніми торговельними угодами з обмеженою кількістю учасників, виконують функції, покладені на них цими угодами, і функціонують у рамках інституціональних рамок СОТ. Ці органи повинні регулярно інформувати Генеральну раду про свою діяльність.

РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ ВСТУПУ УКРАЇНИ ДО СОТ

Проблеми вступу до Світової організації торгівлі (СОТ) виходять сьогодні для України на перший план. Подальша неучасть України у цій глобальній економічній організації не має раціональних обґрунтувань в умовах, коли наприкінці 2001р. до цієї організації приєднався Китай. Початок нового раунду багатосторонніх торгових переговорів у рамках СОТ, очевидно, приведе до піднесення на новий рівень системи глобального економічного регулювання і чинитиме значний вплив на Україну. Нарешті, вступ до СОТ -- обов'язкова передумова для реальної, а не декларативної інтеграції України до Європейського Союзу

Саме відносинам України з СОТ, оцінці умов та наслідків вступу до неї був присвячений «круглий стіл», організований у Києві 3 липня 2002р. Українським центром економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова спільно з Київським регіональним представництвом Фонду «Євразія», в якому взяли участь близько 150 представників органів державної влади та управління, посольств ряду країн, співробітників Національної академії наук та експертів недержавних науково-дослідних організацій, представників засобів масової інформації.

Нові перспективи розвитку СОТ визначено в Декларації IV Конференції міністрів СОТ у м. Доха (Катар), яка передбачає проведення до 1 січня 2005р. переговорів із широкого кола питань, що стимулюватиме значний розвиток механізмів міжнародного економічного регулювання, подальше розширення сфери їх дії та поглиблення впливу на окремі національні економіки. Для України надзвичайно багато важить можливість безпосередньо взяти участь у таких переговорах з метою відстоювання власних національних інтересів. Водночас початок нового раунду переговорів ускладнює завдання пристосування до параметрів багатосторонньої торгової системи. І за цих обставин Україні навряд чи можна розраховувати на істотні послаблення в умовах приєднання.

Досвід ведення іншими країнами переговорів щодо набуття членства в СОТ свідчить, що конкретні умови приєднання можуть істотно модифікуватися залежно від рівня професіоналізму та політичної волі тих, хто веде переговори. Саме тому в результатах домовленостей про умови приєднання до СОТ різних країн спостерігаються разючі відмінності, коли окремі країни, що перебувають в істотно кращому макроекономічному становищі та мають вищий рівень розвитку, отримують згоду на застосування, наприклад, вищих рівнів імпортного тарифу.

При цьому дуже короткий термін ведення переговорів може бути пов'язаний зовсім не з ефективністю переговорного процесу, а з наміром країни-претендента набути членства за будь-яку ціну, зі швидкою здачею нею позицій на переговорах. Тривалість же переговорного процесу може свідчити або про принципове відстоювання країною своїх позицій, або, навпаки, про слабкість процесу реформ у ній чи невміння послідовно та цілеспрямовано вести переговори. У випадку України на різних етапах переговорного процесу ми могли спостерігати дію всіх згаданих чинників.

Ключовим у контексті приєднання до СОТ виступає питання: як максимізувати потенційні переваги участі в багатосторонній торговельній системі та мінімізувати можливі негативні наслідки приєднання до неї?

Можливі наслідки приєднання України до СОТ

Зараз в Україні побутують переважно розрізнені, несистематичні оцінки можливих наслідків її приєднання до СОТ. На відміну від Росії, в країні не проводився конкурс на підготовку незалежного дослідження цієї проблеми. Уряд не проводив належним чином консультацій з питань формування умов вступу до СОТ з представниками вітчизняного бізнесу; до цієї роботи на систематичній основі не залучалися науковці. В тій таки ж Росії, навпаки, лише протягом 2001 р. Міністерство економічного розвитку та торгівлі РФ провело понад 260 зустрічей з різними спілками та об'єднаннями виробників, на яких обговорювалися позиції Росії на переговорах з приєднання до СОТ.

Безумовно, такий стан речей негативно позначається на спроможності уряду об'єктивно оцінити численні позитивні та негативні чинники впливу майбутнього членства в СОТ на економіку й соціальну сферу України.

Теоретично приєднання України до СОТ може створити для України низку нових можливостей. Українські споживачі мають виграти від розширення внаслідок більш ефективної конкуренції на ринку асортименту та якості товарів і послуг, зниження їх ціни. Зниження цін стосуватиметься не лише готових імпортних товарів та послуг, а й вітчизняних, у виробництві яких використовуються імпортні компоненти. Водночас відбудуться відповідні зміни в обсягах і структурі споживання, яке наближатиметься до стандартів розвинених країн. Підвищення платоспроможного попиту позитивно позначатиметься на зростанні виробництва, свідчитиме про покращання соціально-економічного становища населення.

Для виробників потенційні вигоди будуть пов'язані з отриманням полегшеного доступу до світових ринків товарів, послуг, капіталів, міжнародно визнаних прав для захисту національних економічних інтересів на цих ринках. Відбудеться зниження комерційних ризиків -- внаслідок встановлення більш стабільного режиму торгівлі, а також зменшення транспортних витрат -- внаслідок гарантування свободи транзиту товарів територією країн-членів СОТ. Усе це загалом сприятиме зниженню собівартості української продукції і, відповідно, підвищенню конкурентоспроможності українських компаній.

Експортоорiєнтовані галузі економіки можуть виграти від зменшення втрат від дискримінаційних заходів (які сьогодні становлять $2--3 млрд. на рік), зокрема через отримання недискримінаційного ставлення в рамках антидемпінгових розслідувань. З'являться нові можливості для відстоювання національних інтересів через застосування багатосторонніх механізмів справедливого вирішення торговельних спорів, що діють у рамках СОТ.

Водночас слід зазначити, що головні позитивні ефекти слід пов'язувати з дією додаткових стимулів для проведення необхідних внутрішніх реформ. Впровадження цивілізованих умов конкуренції і прозорого правового поля стимулюватиме загальне прискорення структурних реформ і створить стимули для підвищення конкурентоспроможності, для інновацій. Цьому сприятиме приведення національного законодавства (зокрема у сфері оподаткування, митного регулювання, стандартизації та сертифікації, регулювання сфери послуг, конкурентної політики, охорони інтелектуальної власності) у відповідність до норм і правил СОТ. Підвищення прозорості державної політики, усунення значної кількості персональних преференцій сприятиме звільненню торгівлі від адміністративного тиску та водночас усуне потребу надмірного лобіювання корпоративних інтересів у парламенті та уряді. І це є важливою передумовою для ефективнішої боротьби з корупцією.

Практичний досвід багатьох країн світу, які нині є членами СОТ, особливо країн, що розвиваються, вказує на те, що більшість потенційно можливих позитивних наслідків для країни, її виробників реалізується не автоматично, а є результатом розумної політики, яка створює потенціал для використання таких можливостей. Саме тому сьогодні в рамках СОТ одним з найуживаніших термінів став «capacity building», тобто створення потенціалу використання можливостей.

Як підвищити можливості використання Україною переваг членства в СОТ?

Для того, щоб оптимально використати потенційні переваги від членства в СОТ, слід чітко усвідомлювати, які саме існують обмеження у використанні переваг членства в міжнародній торговій системі.

Переваги вільного доступу на ринки, які надасть членство в СОТ, більшою мірою стосуються ринків з переважно ціновою конкуренцією, тобто ринків сировинної продукції і стандартизованих масових готових виробів. Вони значно меншою мірою стосуються високотехнологічних виробів, що постачаються переважно в рамках замкнутих систем обороту ТНК та мінімально піддаються впливу лібералізаційних заходів СОТ. Отже, якщо Україна покладатиметься лише на дію ефектів торговельної лібералізації, то ще тривалий час вона буде утримуватися у сфері низькотехнологічного експорту з низькими рівнями прибутків, що стримуватиме темпи внутрішніх реформ. Тобто ми постаємо перед необхідністю використання більш широкого арсеналу заходів економічної політики, які б, зокрема, впливали в напрямі прискорення інновацій у секторах потенційних конкурентних переваг української економіки, створення умов для формування потужних українських ТНК, здатних до конкуренції в глобальному економічному середовищі.

Можливість нарощування обсягів продажу українських товарів і послуг на зарубіжних ринках може стримуватися несумісністю сучасної товарної структури експорту України зі структурою світової торгівлі. Так, за підсумками 2001р., в структурі українського експорту переважали недорогоцінні метали та вироби з них (41,3%), продукція АПК (близько 11%), хімічна продукція (близько 9%), текстиль (3,8%); продукція машино- та приладобудування, виробництва транспортних засобів становила лише 14,3%. Зовсім інша ситуація, за даними WTO International Trade Statistics 2001, на світовому товарному ринку, де частка чорних металів за 1990--2000 рр. зменшилася з 3,1 до 2,3% (до $144 млрд.), текстильних виробів -- з 3,1 до 2,5% (до $157 млрд.), сільськогосподарських продуктів -- з 9,3 до 7,2% (до $558 млрд.), а, наприклад, частка офісного та телекомунікаційного обладнання, навпаки, зросла з 8,8 до 15,2% (до $940 млрд.). Схожа ситуація спостерігається у сфері експорту послуг, де найбільша питома вага в 2001р. в Україні належала транспортним послугам (83,5%) -- тоді як у світовому експорті вони не перевищують 23%. З другого боку, експорт туристичних послуг України становить 2,3%, а в світовому експорті послуг -- 23%.

Отже, без структурної адаптації до пріоритетів світової економіки, формування з цією метою адекватної інноваційної та інвестиційної стратегії (і не тільки держави, а й передусім сфери бізнесу!) нам годі й думати про використання переваг міжнародної торгової системи.

Не варто гадати, що вступ до СОТ повністю усуває загрозу антидемпінгових розслідувань, хоч він і потенційно покращує позиції країни, проти якої вони ініціюються. Кількість таких розслідувань та реалізованих антидемпінгових заходів членів СОТ має тенденцію до зростання. Так, за даними Секретаріату СОТ, за 1995--2001рр. було порушено 1845 антидемпінгових розслідувань і зареєстровано 1066 випадків накладення антидемпінгового мита -- причому кількість таких випадків у 2001р. зросла, порівняно з 1995р., зі 157 до 330 та зі 118 до 163, відповідно.

Успішне використання існуючих у СОТ механізмів багатостороннього врегулювання спорів може стримуватися відсутністю в різних сферах економіки належної кількості добре підготовлених, досвідчених фахівців у галузі міжнародного торгового права. За наявності дефіциту таких фахівців, Україні буде непросто скористатися перевагами членства в СОТ і запобігти невиправданим витратам у процесі приєднання.

Як мінімізувати можливі негативні наслідки приєднання до СОТ?

Приєднання до СОТ може загострити ряд внутрішніх економічних проблем України, що зараз є менш вираженими, з огляду на наявність певних бар'єрів для торгівлі та використання заходів державної підтримки окремих виробництв. Найбільш істотними напрямами такого несприятливого впливу можна вважати наступні.

Подальша лібералізація торгівлі поступово посилить вплив світової кон'юнктури на економіку України, зумовить підвищення економічних ризиків у періоди глобальної економічної нестабільності. Ці ризики можуть неадекватно компенсуватися позитивним впливом світової кон'юнктури в періоди її сприятливого розвитку, -- зважаючи на те, що лібералізація і включення до глобальних процесів автоматично не призводять до виправлення структурних вад менш розвинених країн.

Негативний вплив світової кон'юнктури здатен інколи істотно зменшити переваги від лібералізації доступу до ринків. Так, можна було б очікувати, що за рахунок скорочення та поступового скасування кількісних обмежень відбудеться збільшення обсягів українського експорту до ЄС продукції чорної металургії. Проте цю можливість навряд чи можна буде реалізувати в умовах структурної кризи ринку чорних металів у світі та перспективи скоординованого країнами ОЕСР вимушеного згортання виробничих потужностей у цій сфері.

Концентрація на потенційних довгострокових перевагах членства в СОТ може спричинити недооцінку наслідків початкового періоду. Отже, можуть своєчасно не бути передбачені дії уряду за несприятливих умов (що цілком можливі, особливо при неправильному підході до формулювання умов та неадекватному відстоюванні національних інтересів у процесі приєднання).

Цілком можливі тимчасові ускладнення у сфері державного регулювання економічного розвитку, спричинені необхідністю (а) переходу на нові, міжнародно погоджені умови державного регулювання економіки та (б) відмови від використання традиційних важелів економічної і, перш за все, вертикальної промислової політики, а саме: можливості застосовувати пільги до оподаткування, мита та інших платежів, списувати заборгованість підприємств перед державою, використовувати державні закупівлі як інструмент стимулювання вітчизняного виробництва, контролювати та регулювати фінансові потоки, висувати до іноземних інвесторів вимоги стосовно джерел придбання ними комплектуючих (вимога місцевого компоненту виробництва) та напрямів збуту товарів. Потрібно буде відмовитися від багатьох положень, закріплених в існуючих галузевих програмах (зокрема відповідно до законів про підтримку вітчизняних гірничо-металургійного комплексу, суднобудування, автомобілебудування, літакобудування), які несумісні з нормами СОТ. І хоча в більш довгостроковому контексті всі ці зрушення можна розглядати як позитивний фактор, у короткостроковому це може викликати проблеми для секторів, які користуються значними державними субсидіями. Певні ускладнення можуть виникнути і для виробників, які підпадають під дію системи державних закупівель, що зараз здійснюються за відсутності відкритої конкуренції.

Одним з найістотніших негативних чинників, дія якого активізується при вступі до СОТ, є те, що окремі вітчизняні виробники можуть виявитися не готовими до жорсткої міжнародної конкуренції. Україна має сьогодні невисокий, за міжнародними критеріями, потенціал конкурентоспроможності. Так, за індексом поточної конкурентоспроможності, що складається в рамках «Глобального звіту про конкурентоспроможність» (World Economic Forum. Global Competitiveness Report 2001--2002), у 2001р. Україна за рейтингом конкурентоспроможності зростання посіла серед 75 країн лише 69-те місце.

Результати експертного опитування Центром Разумкова у період з 28 травня по 14 червня 2002 р. 83 українські та зарубіжні експерти підтверджують правомірність сумнівів у високому рівні готовності багатьох вітчизняних виробників вистояти в майбутній конкурентній боротьбі. Жодна з потенційних проблем, що фігурували в опитуванні, не зібрала такої кількості голосів, як «загострення проблем, пов'язаних з неконкурентоспроможністю окремих галузей національної економіки, скорочення в них виробництва, зростання рівня безробіття»: на це вказали 58,5% респондентів стосовно періоду до одного року після вступу, 59,8% -- стосовно періоду до п'яти років після вступу та 30,5% -- щодо періоду понад п'ять років після приєднання до СОТ.

Водночас немає достатніх підстав вважати такий негативний вплив всеохоплюючим. Це слід підкреслити, маючи на увазі появу останнім часом деяких майже апокаліптичних прогнозів нібито руйнівного впливу приєднання до СОТ на українську економіку. Насправді навряд чи є достатні підстави очікувати шокового впливу приєднання до СОТ на ринок товарів.

Так, за даними Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, рівень тарифного захисту внутрішнього ринку України вже сьогодні перебуває на рівні країн, що вступили до СОТ після 1995р., причому 80% ставок мита -- на рівні країн, які приєдналися нещодавно (Албанія, Естонія, Латвія, Литва, Молдова, Китай, Китайський Тайвань, Хорватія), близько 7% ставок -- нижчі зазначеного рівня і лише 13% ставок перевищують цей рівень. Більше того, за підрахунками фахівців Українсько-європейського консультативного центру, реальні адвалорні митні тарифи в Україні можна визначити на рівні 1-2% -- тобто вони вже зараз, а не після вступу до СОТ, нижчі, ніж у ЄС, США чи Японії. Такий низький показник спричинений тим, що значна частина імпортерів споживчих товарів в Україну взагалі сьогодні уникає сплати мита. Отже, не можна всерйоз очікувати істотного зменшення рівня тарифного захисту за умов вступу країни до СОТ, коли правила та вимоги СОТ, зокрема стосовно процедур митної оцінки товарів та щодо скасування пільг окремим підприємствам та галузям, спрямовані саме на протилежне -- збільшення рівня збирання мита.

Зважаючи на ці аргументи та на результати докладного опитування експертів, можна стверджувати, що вплив приєднання до СОТ буде для різних галузей економіки досить різним. Але в будь-якому разі цей негативний вплив зменшуватиметься з часом, що засвідчують експерти, рівень песимізму яких стосовно довгострокового періоду після набуття членства в СОТ майже вдвічі нижчий.

ВИСНОВОК.

Повноправна участь у СОТ припускає прийняття нормативно-правовової бази і розробку механізму державного регулювання зовнішньоекономічних зв'язків. Як уже показав досвід, міжнародне право сприяє промисловому росту по засобах збільшення зовнішньоторговельного обороту. Ставши повноправним членом СОТ, Україна зможе значно збільшити доступ до ринків інших країн-членів СОТ, буде мати право захищати свої інтереси, буде користатися режимом найбільшого сприяння і т.п.

Ніхто не каже, що процес входження в цю багатобічну систему буде швидким і безболісним, але ті вигоди, що одержить Україна від вступу у СОТ, з лишком покриють можливі витрати. І, нарешті, Україна зможе проводити ту торгову політику, що їй найбільш вигідна, що незмінно приведе до розвитку всіх галузей промисловості, соціальної й іншої сфер життя суспільства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Международные экономические организации./ И.Н.Герчикова.-М.: “Консалтинг”, 2000.-389с.

2. Світова економіка: Підручник / А.С.Філіпченко, О.І.Рогач, О.І.Шнирков та інші.-К.: Либідь, 2000.-582с.

3. Світова організація торгівлі./ Осика С.Г., Пятницький В.Т.-К: ”К.І.С”, 2001.-491с.

4. Система світової торгівлі ГАТТ/СОТ в документах.-К.: УАЗТ, 2000.-598с.

5. www.agris.com (Дзеркало офіційного сайту СОТ в інтернеті)

6. www.agris.ru/ICSAIS/WTO (Історія ГАТТ/СОТ)

7. www.ueplac.kiev.uam (Українсько-європейський консультативний центр (Ukrainian-European Policy and Legal Advice Centre))

8. www.wto.org (Світова організація торгівлі (World Trade Organization))