Управління товарно-матеріальними запасами на підприємстві ЧНПП "Електроюгмонтаж"

74

Вступ

1. Управління товарно-матеріальними запасами на підприємстві

1.1 Поняття товарно-матеріальних запасів

1.2 Моделі нормування та планування товарних запасів

1.3 Планування обсягу товарних запасів та оперативне управління запасами

1.4 Визначення оптимального рівня товарних запасів та точки замовлення

2. Керування товарно-матеріальними запасами підприємства на прикладі ЧНПП “Електроюгмонтаж”

2.1 Основні техніко-економічні показники діяльності

2.2 Рентабельність підприємства

2.3 Собівартість будівельно-монтажних робіт

2.4 Структура запасів і майна підприємства

3. Розробка заходів щодо поліпшення методів керування запасами на ЧНПП «Електроюгмонтаж»»

3.1 Ефективність використання прибутку

3.2 Підвищення рентабельності діяльності підприємства

3.3 Шляхи поліпшення показників фінансової діяльності ЧНПП «Електроюгмонтаж»

Висновки

Список використаної літератури

1. Забезпечення незалежності своєї виробничої діяльності. Запас матеріалів на деякім робочому місці забезпечує певну гнучкість у виробництві. Наприклад, у зв'язку з неминучістю витрат часу на переналагодження для кожного нового виробу, наявність товарно-матеріального запасу дозволяє скоротити втрати часу.

2. Незалежність робочих місць бажана й на складальних лініях. Час, що потрібно на виконання ідентичних операцій, природно, міняється від одного виробу до іншого. Тому на робочому місці бажано мати запас із декількох деталей, щоб при перевищенні планової норми часу на виконання операції з конкретною деталлю можна було із запасу деталей компенсувати таку затримку обробки. Це забезпечує високу сталість продуктивності.

3. Необхідність обліку коливань попиту на продукцію. Якщо попит на продукцію відомий точно, її можна про переводити в точній відповідності із цим попитом (хоча це й не завжди економічно виправдано). Однак звичайно попит неможливо визначити абсолютно точно, і тому, щоб згладити коливання попиту, необхідно підтримувати певний резервний, або буферний, запас готової продукції.

4. Забезпечення гнучкості виробництва. Наявність товарно-матеріальних запасів дозволяє послабити тиск обсягу випуску продукції на виробничу систему. Запас дозволяє збільшити час підготовки до випуску продукції, що у свою чергу дає можливість спланувати більше рівномірний і дешевий виробничий процес за рахунок випуску більших партій продукції. Наприклад, при високих витратах на розміщення замовлення вигідніше випуск більших обсягів готової продукції.

5. Забезпечення захисту від коливань періоду поставки сировини. Коли у постачальника замовляють той або інший матеріал, можуть виникати різні затримки, які пояснюються рядом причин. Серед цих причин можна відзначити звичайні коливання тривалості доставки; дефіцит матеріалу на заводі постачальника, що викликає затримки у виконанні замовлення; несподіваний страйк на заводі постачальника або в одній з компаній, що займаються доставкою продукції; втрату замовлення доставку дефектного матеріалу або не того матеріалу, що був потрібний замовникові.

6. Використання переваг економічного розміру замовлення на закупівлю. Розміщення замовлення пов'язане з певними витратами: прецєвитрати, телефонні переговори, набір відповідних текстів на друкарській машинці або комп'ютері, пересилання поштою й т.п. Таким чином, чим більше обсяг кожного окремого замовлення, тим менше кількість замовлень, які необхідно підготувати. Крім того, витрати на доставку також свідчать на користь більших замовлень: чим більше обсяг поставки, тим менше витрати на одиницю поставляємої продукцції. Розглядаючи кожну з перерахованих причин (особливо це стосується пп. 3, 4 і 5), необхідно пам'ятати, що підтримка запасу пов'язане з певними витратами й що більші запаси в загальному випадку небажані. Необхідність створення більших запасів звичайно обумовлена надмірно тривалими циклами поставок.

Ухвалюючи рішення щодо вибору розміру товарно-матеріального запасу, необхідно приймати в увагу наступні витрати.

1. Витрати зберігання. Ця широка категорія витрат включає витрати на складське устаткування й приміщення, обробку, страховку, а також витрати, пов'язані із дрібними крадіжками, псуванням, старінням, знецінюванням, податками, і витрати невикористаних можливостей капіталу. Очевидно, витрати зберігання запасів, як правило, підштовхують до створення найменших запасів і частому їхньому поповненню.

2. Витрати по освоєнню нової продукції. Виготовлення кожного нового продукту пов'язане з одержанням необхідних матеріалів, організацією певних комплексів устаткування, заповненням необхідної документації, виділенням відповідного часу й матеріалів, вилученням попереднього запасу матеріалів.

3. Витрати, пов'язані з пуско-наладочними роботами при зміні продукції. Якби з переходом від одного продукту до іншому не минулому зв'язані ніякі витрати й втрати часу, продукція провадилася б дрібними партіями. Це дозволило б знизити рівні запасів, що привело б до економії витрат. Тому компанії намагаються знизити пуско-наладочні витрати, щоб мати можливість випускати більше дрібні партії продукції.

4. Витрати, пов'язані з розміщенням замовлень. Ці витрати ставляться до управлінських і канцелярських витрат, пов'язаним з підготовкою замовлення на покупку або виробництво. Витрати на розміщення замовлень включають облік наявної кількості виробів або матеріалів, обчислення необхідного обсягу замовлення й документальне розміщення замовлень. У суму витрат на розміщення замовлень включаються також витрати, пов'язані з відстеженням виконання замовлень.

5. Втрати, пов'язані з недостачею запасу (дефіцитом). Коли запас якого-небудь виробу або матеріалу вичерпується, замовлення на цей виріб або матеріал або очікує, поки його запас буде поповнений, або повинен бути відмінний. Існує певний компроміс між витратами на підтримку рівня запасу й втратами, що є слідством вичерпання запасу. У цьому випадку іноді не вдається домогтися розумного балансу, оскільки часто не можливо оцінити упущений прибуток, наслідки втрати клієнтів і величину штрафів за несвоєчасне виконання умов контракту. Найчастіше оцінка величини цих витрат є не більш ніж припущенням, хоча часто можна вказати їхній діапазон.

Установлення правильної величини замовлення й розміру партії продукції, необхідної для повного використання виробничих потужностей фірми, пов'язане з визначенням мінімальних загальних витрат, що випливають зі спільного впливу чотирьох видів витрат: витрати зберігання, витрати на пуско-наладочні роботи, витрати на розміщення замовлень і втрати, пов'язані з дефіцитом. Зрозуміло, на витрати по підтримці рівня запасів впливає й складання графіка поставок.

При організації керування товарно-матеріальними запасами дуже важливо розуміти різницю між залежною й незалежною потребою.

Якщо говорити коротко, то різниця між залежною й незалежною потребою, або попитом, укладається в наступному. Коли ми говоримо про незалежну потребу, мова йде про потреби в різних виробах, які не залежать один від іншого. Наприклад, підприємство може випускати безліч деталей, не зв'язаних між собою, але задовольняючим вимогам деякої "зовнішньої потреби". Коли ж ми говоримо про залежну потребу, потреба в якомусь одному виробі виступає безпосереднім слідством потреби в іншому виробі - звичайно виробі більше високого рівня, частиною якого воно є.

Товарний запас - являє собою масу товарів, призначену для наступного продажу, що знаходиться в сфері обігу в процесі переміщення від виробництва до споживача. В процесі переміщення товарні запаси сфери обігу набувають різних форм.

Управління товарними запасами - це система заходів, спрямованих на встановлення й підтримку оптимального обсягу й структури запасів для безперебійного постачання роздрібної торговельної мережі товарами в необхідній кількості й асортиментах.

Основне завдання керування товарними запасами - не допустити перебоїв у товаропостачанні й уникнути затоварення. При цьому необхідно : прискорювати оборотність товарних запасів, скорочувати витрати на їхнє формування й зберігання. Керування товарними запасами на оптових складах передбачає:

Ш нормування товарних запасів;

Ш оперативний облік запасів і контроль за їхнім станом;

Ш регулювання товарних запасів.

Нормування товарних запасів здійснюється різними методами (дослідно-статистичний метод, метод техніко-економічних розрахунків, економіко-математичним моделюванням і ін.).

На основі отриманої інформації про стан товарних запасів (відхиленнях від нормативів) проводиться їхня оптимізація й регулювання, тобто приймаються й реалізуються комерційні рішення по їхній нормалізації. Взагалі, відхилення товарних запасів від установлених нормативів у комерційної роботі небажано. Занижені товарні запаси можуть привести до дефіциту товарів, перебоям у товаро-снабженні роздрібної торговельної мережі.

Забезпечення безперервності процесу реалізації товарів та обслуговування покупців потребує створення на торговельному підприємстві певного обсягу товарних запасів.

Необхідність утворення товарних запасів обумовлена такими причинами:

1. Невідповідністю ритму споживання (реалізації) та виробництва товарів.

2. Сезонністю виробництва та споживання окремих видів товарів.

3. Нерівномірністю розміщення виробництва і районів споживання товарів.

4. Необхідністю перетворення виробничого асортименту в торговий.

5. Необхідністю утворення страхових резервів для згладжування можливих непередбачених коливань в попиті та пропозиції товарів, обумовлених різними факторами.

Необхідність нормування як однієї з функцій управління запасами обумовлена тим, що недостатній обсяг товарних запасів (менший за нормативну величину) призводить до порушення ритму продажу, неотримання належного обсягу товарообороту та прибутку підприємства, формування незадоволеного попиту населення.

Наявність запасів у розмірах, що перевищують норматив, призводить до "заморожування" оборотних коштів підприємства, зростання втрат та витрат обігу, зниження ефективності використання матеріальних ресурсів.

Оцінка розмірів запасів з позиції дотримання нормативу необхідна для обгрунтованої оцінки ефективності комерційної діяльності підприємства, його стратегії й тактики у формуванні та управлінні товарними запасами.

Ш розробці планів товарного забезпечення (запасів та надходження товарів);

Ш визначенні обсягу оборотних коштів та необхідного розміру кредиту для їх формування;

Ш регулюванні завозу товарів та оперативному управлінні запасами, виявленні дефіциту або формування понаднормативних запасів (неходових, залежалих, надмірно завезених товарів);

Ш контролі за забезпеченням товарними запасами товарообороту, розрахунку планової суми витрат на зберігання запасів товарів;

Ш удосконаленні статистичного та управлінського обліку та контролю товарних запасів та діяльності підприємства в цілому.

Нормування товарних запасів базується на таких принципах:

1. Оптимальність. Нормативи повинні передбачати найменші розміри товарних запасів, при яких забезпечується безперервність процесу обігу, задоволення попиту населення на товари. Критерії оп-тимальності визначаються по-різному залежно від того, на якому рівні вирішуються завдання управління запасами.

Критеріями оптимальності можуть бути такі показники, як:

Ш рівень сукупних витрат обігу, пов'язаних із доставкою та зберіганням товарів при умові найбільш повного задоволення попиту населення на товари народного споживання (для роздрібних підприємств);

Ш час обігу товарів при максимальній надійності постачання роздрібної торгівлі (для гуртових підприємств);

Ш ступінь концентрації запасів нерегулярного оновлення в окремих ланках торгівлі або місцях зберігання;

Ш частка неходових та залежалих запасів в загальному обсязі та ін.

2. Надійність. Реалізація цього принципу досягається за рахунок формування страхових запасів з метою захисту торговельного процесу від непередбачених коливань з боку попиту (виникнення ажіотажного попиту) або пропозиції товарів (в результаті порушення графіків завозу). Особливо важливо з соціальної точки зору забезпечити утворення страхових запасів в обсягах, що повністю виключають можливість виникнення дефіциту щодо товарів першочергового попиту (борошно, крупа, бобові, макаронні вироби, цукор, сіль, сірники, мило, керосин та інше).

3. Науковість. Відповідно до даного принципу нормування товарних запасів має здійснюватися на базі застосування техніко-економічних та економіко-математичних методів, базуватися на виявлених в результаті аналізу основних закономірностях формування товарних запасів (їх зміні в часі, співвідношенні між товарними запасами та товарооборотом, залежності від найважливіших економічних та організаційних факторів, розподілі товарів між гуртовими та роздрібними ланками та інше).

4. Реальність. При розробці нормативів слід враховувати матеріальні передумови формування їх розміру: обсяг товарних ресурсів, які може бути закуплений підприємством; складські площі та ємкості, що забезпечують зберігання певної кількості товарів, їх технічна оснащеність; обсяг власних оборотних коштів, який обумовлює реальні можливості накопичення товарних запасів. При використанні економіко-математичних моделей реальність нормативів забезпечується введедням ряду обмежень.

5. Ефективність. Нормування товарних запасів має забезпечити прискорення їх обіговості, раціональне розміщення між гуртовою та роздрібною ланкою, по підприємствах та місцях зберігання, скоротити сукупні витрати, пов'язані з доставкою та зберіганням товарів.

В процесі нормування повинен забезпечуватися не тільки власне економічний ефект, але й враховуватися соціальні аспекти проблеми ритмічності та безперервності товаропостачання населення необхідними товарами.

В умовах планової економіки в торгівлі існувало два поняття нормативу товарних запасів як економічної категорії:

1. Норматив як запас, необхідний для забезпечення безперервної реалізації з метою найбільш повного задоволення обсягу та структури споживчого попиту населення. В цьому розумінні норматив товарного запасу забезпечує зберігання більш або менш стабільного рівня запасів з тенденцією до розширення товарного асортименту. Норматив товарного запасу відображає потреби організації (підприємства) в товарах незалежно від ресурсних можливостей держави забезпечити ці потреби.

2. Норматив як товарний запас, що забезпечує рівномірний розподіл ресурсів по районах, організаціях та періодах року (тобто в просторі та часі) відповідно можливостей суспільства направити визначену масу товарів до сфери обігу. Норматив товарних запасів в такому розумінні був рухомим та змінювався як в бік збільшення, так і в бік зменшення залежно від обсягу товарних ресурсів, ступеня насиченості товарами каналів обігу.

В умовах ринкової економіки суперечності, що існували між "нормативом за можливостями" та "нормативом за потребами" змінюють свій зміст, але за суттю проблеми залишаються. Конкретне торговельне підприємство може стати неспроможним сформувати необхідний товарний запас не в зв'язку з ситуацією відсутності пропозиції товарів, а у зв'язку з фінансовими труднощами. У наш час ця проблема є найбільш гострою.

Нормування товарних запасів торговельними підприємствами суттєво відрізняється від організації та методики здійснення цього процесу в інших галузях народного господарства. Причина різниці -в характері витрат.

Використання виробничих запасів суворо обумовлене виробничою програмою. Його можна розрахувати, якщо знати план випуску продукції та норми використання сировини, матеріалів на одиницю виробу; воно більш детерміноване. Ця обставина при ідеально налагодженій доставці дозволяє взагалі відмовитись від складських приміщень, вести постачання "з коліс".

Використання товарних запасів носить непослідовний та важко прогнозований характер, оскільки це пов'язано з такою рухомою категорією, як попит населення, чітко реагуючий на будь-які соціально-економічні, кліматичні, психологічні та інші зрушення. Тому часті випадки, коли дефіцитні на момент замовлення товари в час надходження до торговельної мережі підпадають під категорію, що користується слабким попитом і осідає у запасах, та навпаки, товари з ряду неходових починають користуватися підвищеним попитом.

Товарні запаси є функцією попиту індивідуальних споживачів (населення), схильних до великого впливу випадкових обставин (їх кількісне співвідношення виявляється лише в досить великій кількості елементів сукупності, знаходить своє відображення в масі явищ), а отже, потребує систематичного вивчення.

Норматив товарних запасів має виступати як середня величина, що нівелює випадкові та другорядні відхилення як закономірність стохастичного характеру. Проблема полягає у вивченні та моделюванні закономірностей товарних запасів та створенні на цій основі науково обгрунтованих нормативів.

Нормування товарних запасів може здійснюватися різними методами (рис. 1.1).

Нормування методом техніко-економічних розрахунків.

Суть цього методу полягає у визначенні норм за елементами запасу, які виділяються, виходячи з цільового використання товарних ресурсів.

Рис. 1.1 - Методи нормування товарних запасів

Розрахунок товарних нормативів при цьому здійснюється по товарних групах з виділенням трьох складових елементів запасу: робочого запасу, запасу поповнення та страхового запасу (рис. 1.2).

Робочий запас та запас поповнення в сукупності складають торговий запас. Робочий запас (ТЗрз) являє собою сукупність 3-х найважливіших елементів:

Ш представницького асортиментного набору (Зас);

Ш запасу на одноденну реалізацію (Зср);

Ш запасу на час прийомки та підготовки товарів до реалізації (Зпід).

Представницький асортиментний набір - це частина загального нормативу товарних запасів, призначений для забезпечення в торговому залі оптимальної кількості різновидів товарів. Його обсяг залежить від широти асортименту, обсягу товарообороту, спеціалізації підприємства та специфічних особливостей; вартісна оцінка встановлюється за даними про середню роздрібну ціну та кількість різновидів в кожній товарній групі.

Запас на час прийомки, підготовки товарів до продажу в днях встановлюється шляхом хронометрування часу, витраченого на окремі операції. Час прийомки складається з часу на зовнішній огляд тари, пломб, на розвантаження, перевірку на кількість та якість, переміщення товару до місця продажу та зберігання. Час на підготовку товарів до продажу складається з часу, що витрачається на розпаковку та викладку товарів в торговельній залі.

74

Рис.1.2. Елементи по товарного нормативу товарного запасу.

Загальний розмір робочого запасу в днях обороту визначається так:

(1.2)

де т - кількість різновидів товарів;

Ці - середня ціна різновидів товарів і-тої групи;

Зпідг - запас на час прийомки та підготовки товарів до продажу;

ТО - середньоденна реалізація товарів і-тої групи;

к - кількість товарних груп, що реалізуються.

Запас поточного поповнення необхідно утворювати для забезпечення регулярної торгівлі в періоди між черговими постачаннями товарів. Його обсяг залежить від періодичності (частоти) завозу, широти асортименту та комплектності партій товарів, що надходять. Щодо продуктових та окремих непродовольчих товарів, то враховуються також лімітні строки їх зберігання. Комплектність однієї партії встановлюється шляхом ділення загальної кількості різновидів на кількість поставок.

В період між черговими надходженнями товарів запас поповнення коливається від максимуму (в день доставки) до мінімуму (перед завозом). Тому при визначенні норм запасу використовують середній час періодичності, тобто половину інтервалу надходження товарів. В процесі нормування виходять з оптимального розміру партії та інтервалу завозу, раціонального асортименту по типах торговельних підприємств.

Розрахунок норми запасу поточного поповнення проводиться за формулою:

Зіпп = t /2 (1.3)

де Зіпп - запас поточного поповнення і-го товару;

і; - період завозу товарів і-го товару.

Період завозу товарів розраховується за формулою:

t = r*m/n (1.4)

де r - середня частота завозу товарів;

m - кількість різновидів товарів, які повинні бути присутніми в асортименті магазину даного типу;

n - кількість різновидів товару, що надходять в середньому в одній партії товарів.

Таким чином формулу для розрахунку запасу поточного поповнення можна подати так:

Зіпп = (r*m/n) /2 (1.5)

У разі, коли асортиментні різновиди товарів не можна замінити іншими, запас поточного поповнення в днях вважається рівним середньому інтервалу поставки по товарній групі:

Зпп=і. де і - середній інтервал поставки.

Щодо різновидів товару, що має вузький асортимент, то нормативи розраховуються в цілому по товарній групі без врахування асортиментних позицій за наступною формулою:

i = Д / r (1.6)

де Д - кількість днів в періоді;

r - кількість поставок по товарній групі в періоді, на який планується.

Страховий (гарантійний) запас створюється для забезпечення безперервної торгівлі у разі значного збільшення попиту в окремі періоди, можливого порушення термінів та обсягів поставки товарів та інших непередбачуваних обставин.

Величина цього запасу визначається у відсотках від розміру торгового запасу залежно від способів та частоти доставки товарів, транспортних умов, а також від міри коливальності окремих випадкових факторів. На основі вивчення досвіду роботи торговельних підприємств прийнято враховувати страховий запас в розмірі до 100 % по товарах простого асортименту і до 50 % розміру торговельного запасу складного асортименту (з врахуванням кількості різновидів в кожній групі товарів).

Для визначення розміру страхового (гарантійного) запасу використовується наступна формула:

ТЗістр = к(ТЗірз + ТЗіпп) (1.7)

де ТЗістр - страховий запас;

Т3ірз - робочий запас;

ТЗіпп - запас поточного поповнення, к-коефіцієнт резервування.

Норми резервування по кожній товарній групі можуть розраховуватися індивідуально з використанням теорії ймовірності. Розмір страхового запасу залежить від відхилення фактичних строків постачання товарів, що склалися, від встановлених. Кожна з цих випадкових змінних має ряд можливих значень, які можуть виникнути з визначеною імовірністю. На основі законів розподілу є можливість встановити розміри страхового запасу. Цей запас в роздрібній торгівлі за багатьма групами товарів може бути розрахований на основі даних про середньоквадратичне відхилення фактичного обсягу реалізації товарів в окремі періоди (місяці, квартали) від середньорічного значення цього показника при заданій величині імовірності).

Кпр - коефіцієнт приведення величини у вартісному вираженні до об'ємних одиниць, м3.

Кпр = 1 / (di * mi) (1.8)

де di - кількість одиниць і-го товару, які займають об'єм 1 м3;

тi - середня ціна однієї одиниці і-го товару, грош. од. Коефіцієнт використання складського об'єму (КV) розраховується за формулою:

KV = (Зпс * Кпр) / (Кс *Vскл) (1.9)

де Зпс - норматив запасу поточного поповнення та страхового запасу, тобто запаси, що знаходяться на складах, грош. од.

Загальний норматив товарних запасів дорівнює сумі потоварних нормативів, нормативу запасу товарів в дорозі та неоформлених відвантажень.

Метод техніко-економічних розрахунків має немало переваг: в ньому враховано не тільки загальний обсяг товарних запасів за вартістю, а й його речовий склад; він передбачає розробку асортиментного мінімуму для кожного магазину та контроль за його дотриманням; дає можливість простежити весь процес створення та витрачення товарних запасів; враховує умови та особливості роботи кожного підприємства - організацію завозу товарів, комплектування асортименту, порядок прийомки та підготовки товарів до продажу та інше.

Незважаючи на переваги цього методу, тривалу, (майже напіввікову) історію його удосконалення та широку пропаганду, застосування на практиці він не знайшов. Основними недоліками цього методу є:

Ш складність та працемісткість розрахунків;

Ш необхідність детальної інформації про умови торговельного процесу та постачання підприємства в плановому періоді, про кількість асортиментних різновидів, їх середню ціну, обсяг товарообороту по групах товарів, їх внутрішньо-групову структуру, витрати часу на прийомку товарів;

Ш неврахування фінансових можливостей підприємства щодо утворення товарних запасів.

Незважаючи на недоліки, метод техніко-економічних розрахунків доцільно застосовувати періодично (понад один раз на 5 років) на діючих підприємствах, при обгрунтуванні нормативів товарних запасів нових підприємств, а також в умовах асортиментної та регіональної диверсифікації діяльності.

Економіко-статистичні методи нормування

Економіко-статистичні методи нормування товарних запасів базуються на вивченні рівня товарних запасів, що склався за минулі періоди, з врахуванням впливу окремих факторів на швидкість обігу товарів.

Перевагою методів цієї групи, які визначили популярність їх практичного застосування, є простота та непрацемісткість розрахунків. Однак їх застосування має суттєвий недолік: у встановлений норматив певною мірою переносяться упущення, що раніше мали місце в організації торговельного процесу.

Основними методами цієї групи є:

1. Нормування товарних запасів з урахуванням їх середньорічних змін. Цей метод застосовується в разі розвитку торговельного підприємства.

Застосування цього методу передбачає побудову динамічного ряду товарних запасів та проведення його згладжування з використанням ковзких середніх простих. Середньорічну зміну товарних запасів () визначають за формулою:

= (Уп - У1) / (п - 1) (1.10)

де Уп - завершуючий показник (рівень) згладженого динамічного ряду;

У1 - перший показник (рівень) згладженого динамічного ряду; п - кількість показників (рівнів) динамічного ряду.

Норматив товарних запасів на плановий рік визначається як сума завершуючого показника (рівня) згладженого динамічного ряду та середньорічної змінності товарних запасів.

2. Нормування товарних запасів з використанням коефіцієнтів еластичності. Нормування за даним методом здійснюється в наступній послідовності:

а) розраховуються значення коефіцієнтів еластичності зміни запасів і-тої групи при зміні товарообороту:

Еі = (Зі * Ті) / (Ті * Зі) (1.1)

де Зі - приріст запасів товарів і-тої групи в базисному періоді, грош. од. (дн.);

Ті - приріст обсягу продажу товарів і-ї групи в період, що передує базисному, грош. од.;

Зі - запаси товарів і-ї групи в період, що передує базисному, грош. од. (дн.);

Ті - товарооборот по і-тій групі товарів, в період, що передує базисному;

б) визначається приріст обсягу продажу товарів і-тої групи в періоді, що планується (ДТпі), %;

в) визначається приріст запасів товарів і-тої групи в періоді, що планується, %:

ДЗпі = Еі * ДТпі, (1.13)

г) розраховується норматив запасів товарів і-тої групи:

Нзі = (Збпі(100+ДЗпі))/ 100 (1.14)

де Збпі - запаси товарів і-тої групи в базисному періоді, грош. од.

3. Нормування товарних запасів з урахуванням пропорційності коливань рівня запасів коливанням обсягу реалізації (метод пропорційного відхилення).

Розрахунок товарних запасів за даним методом робиться за формулою:

Зп = З * 0,5 (1 + Тм / Т) (1.15)

де Зп - запаси на початок місяця;

З - середньомісячний запас;

Тм - реалізація товарів за місяць;

Т - середньомісячний обсяг реалізації.

В основі цього методу лежить принцип, за яким відхилення фактичного запасу від середнього завжди має бути вдвічі меншими (складати 50 %), відхилення обсягу реалізації від середньомісячного.

4. Нормування запасів на основі відносних коефіцієнтів співвідношення товарних запасів та товарообороту (індексний метод).

При розрахунку, коригуванні, обгрунтуванні нормативних показників товарних запасів необхідно правильно оцінити співвідношення товарних запасів і товарообороту та визначити оптимальну пропорційність між їх динамікою.

В практиці управління прийнято вважати найбільш раціональним співвідношення, при якому темпи росту товарних запасів приблизно відповідають кореню квадратному з темпів росту товарообороту. При цьому, однак, особливу увагу слід звернути на те, щоб розміри запасу були дещо більші від середніх розмірів продажу за відповідний період.

Для цього рекомендовано розраховувати коефіцієнти співвідношення товарних запасів та товарообороту:

К = З / (Т+З) (1.16)

де К - відносний показник співвідношення запасів та товарообороту;

З - середні товарні запаси за період, що аналізується; Т - товарооборот за той же період.

Норматив товарних запасів на плановий період (Зн) розраховується так:

Зн = Тпл (К/(1-К)) (1.17)

де Тпл - план роздрібного товарообороту;

К - середній рівень коефіцієнта співвідношення товарних запасів та товарообороту.

Експертні методи нормування

Метод експертних оцінок передбачає експертне (суб'єктивне) коригування розрахункових даних, отриманих в результаті використання інших методів, з врахуванням очікуваних (прогнозованих) змін окремих факторів або закономірностей (тенденцій), що склалися.

Експертне коригування базується на особистісній (суб'єктивній) оцінці перспектив розвитку товарообороту, споживчого попиту, швидкості обігу товарів, на прогнозуванні наслідків змін факторів, що не мають кількісної оцінки.

До експертного методу звертаються в тому разі, якщо ставиться завдання, методи рішення якого невідомі, або коли отримання додаткової інформації пов'язане з великими матеріальними чи трудовими витратами, тобто коли використання інших (більш об'єктивних) методів стає неможливе або неекономічне.

Економіко-математичні методи нормування

В основі методів цієї групи лежить застосування апарату математичної статистики. Незважаючи на значну трудомісткість та складність розрахунків (застосування ЕОМ для виконання необхідних розрахунків суттєво спрощує проведення обчислювальних процедур) економіко-математичні методи все ширше використовуються в практичній діяльності по управлінню запасами, особливо на великих торговельних підприємствах та в гуртовій ланці.

Безліч реальних ситуацій обумовлює велику кількість варіантів нормування товарних запасів на основі застосування математичної статистики. Більшість з них базується на статистичному вивченні закономірностей зміни споживчого попиту, його розміру та структури; інших факторів, що визначають потребу підприємства в створенні товарних запасів.

Простішим прикладом визначення нормативу запасів в сумі або днях є метод екстраполяції (трендовий метод), який переносить темпи, що склалися в минулому, на майбутнє.

При цьому норматив товарних запасів визначається на основі параметрів наступної функції:

ТЗ = f(t) (1.19)

де t - час спостережень за станом товарних запасів.

1.3 Планування обсягу товарних запасів та оперативне управління запасами

Планування обсягу товарних запасів проводиться на основі розрахованих нормативів утворення запасів поточного зберігання, а також виходячи з умов та потреб формування інших видів запасів (сезонного зберігання та дострокового завозу, цільового призначення).

Розрахунок суми товарних запасів (в цілому по підприємству та в розрізі окремих груп товарів) провадиться за формулою:

ТЗпл = (Нпз * То) + ТЗсз + ТЗцп (1.20)

де ТЗпл- планова сума товарних запасів на кінець планового періоду;

Нпз - норматив запасів товарів поточного зберігання, в днях обороту;

То - одноденний обсяг реалізації товарів у плановому періоді;

ТЗсз - сума запасів товарів сезонного зберігання та дострокового завозу, що планується;

ТЗцп - сума запасів товарів цільового призначення, що планується.

Ефективність розробленого плану формування товарних запасів оцінюється за допомогою системи показників ефективності, які були розглянуті вище.

При суттєвому зниженні показників ефективності використання товарних запасів в плановому періоді в розрахунки планового обсягу товарних запасів вносяться необхідні корективи. Незначне зниження цих показників припускається для забезпечення стійкості асортименту та підвищення ритмічності здійснення торговельно-технологічного процесу, якщо ситуація в передплановому періоді не відповідає сучасним потребам.

В окремих випадках план товарних запасів має забезпечувати підвищення показників обіговості та рентабельності товарних запасів.

Оперативне управління товарними запасами передбачає систематичне проведення роботи з спостереження (моніторингу) стану товарних запасів, підтримки їх оптимального розміру, своєчасного поповнення та підтримки товарних запасів на рівні встановленого нормативу. Метою проведення цієї роботи є забезпечення безперервного та ритмічного продажу товарів, зокрема в умовах зміни споживчого попиту, мінімізація сукупних витрат з формування та зберігання запасів, недопущення втрат товарних та фінансових ресурсів підприємства.

Оперативне управління товарними запасами передбачає проведення наступної роботи (рис. 1.3).

Рис. 1.3 - Зміст оперативного управління товарними запасами

Нині у вітчизняній та іноземній практиці накопичений достатній досвід організації робіт з контролю рівня товарних запасів. При цьому методичний апарат, який використовується, залежить від розміру підприємства, політики та технології менеджменту, обсягу, видів та інших особливостей запасів.

Найбільше розповсюдження в іноземній практиці отримали наступні системи контролю рівня запасів:

1. Метод червоної літі. Суть методу полягає у визначенні мінімальної (лімітної) межі, нижче якої рівень запасів не повинен опускатися. По досягненні цієї межі відбувається автоматичне розміщення нового замовлення.

2. Двосекторний метод контролю, відповідно якого запаси для зберігання розміщуються в двох секторах - робочому та резервному. Коли запаси робочого сектора витрачено, включаються два процеси - поповнення робочого сектора за рахунок резервного, та розміщення нового замовлення.

Для вибору методу управління та контролю щодо рівня товарного запасу використовується класифікаційний підхід до управління запасами. Його ідея полягає у використанні класифікації запасів та виділенні трьох груп - А, В і С, залежно від ступеня впливу певного виду запасів на зростання товарообороту підприємства. До групи А відносять запаси, реалізація яких дає найбільший внесок до обсягу товарообороту у грошовому вимірі (70 % обсягу реалізації). Як правило, це найбільш коштовні товари, їх питома вага в обсязі запасів у натуральному вимірі не перевищує 10 %. Запаси цього виду потребують особливої уваги менеджерів та використання кількісних методів і моделей для оптимізації прийняття рішень. До групи В відносять запаси середнього рівня вагомості, які забезпечують близько 20 % обсягу реалізації підприємства. їхня питома вага у натуральному вимірі, як правило, складає також приблизно 20 %. Вибір методів управління запасами групи В має бути заснований на співставленні витрат на управління та економічного ефекту від їх використання.

Товарні запаси, реалізація яких дає незначний вклад до обсягу товарообороту, близько 10 %, відносять до групи С. Досить часто вони складають переважну частину в обсязі запасів в натуральному вимірі приблизно 70 %. До управління запасами групи С недоцільно застосовувати складні кількісні методи управління, так як витрати на управління можуть не відповідати економічному ефекту від їх використання. Принцип класифікації запасів на групи за їх значущістю для підприємства наведено у табл. 1.1.

Таблиця 1.1 - Класифікація запасів за їх значущістю для підприємства

Побудова та реалізація сучасних систем контролю рівня товарних запасів може бути організована тільки на основі використання комп'ютерних технологій, автоматизованих систем обліку запасів та розміщення замовлень у постачальників.

Використання таких систем, а також магнітного штрихового кодування товарів дозволяє спостерігати рух кожної одиниці товарів, отримувати інформацію про стан запасів при досягненні точки замовлення, автоматично розміщувати запаси через комп'ютерну мережу за допомогою вбудованого модельного інструментарія, контролювати поповнення запасів.

Описані системи комп'ютерного управління запасами отримують все ширше розповсюдження в торговельних підприємствах України, особливо великих роздрібних підприємствах, спільних підприємствах з участю іноземного капіталу, у фірмових магазинах та супермаркетах, на гуртових базах.

В найбільших за розмірами та некомп'ютеризованих торговельних підприємствах контроль за станом товарних запасів базується на інформації, яке отримується від матеріально-відповідальних осіб товарних секцій та складів.

Їх систематична звітність повинна вміщувати наступну інформацію:

Ш обсяг товарних запасів по товарних групах та позицій асортиментного переліку, в тому числі тих, що втратили товарний вигляд та непридатних до реалізації, а також тих, по яких встановлений лімітний термін реалізації завершився;

Ш наявність понаднормативних товарів, що не користуються попитом населення;

Ш норматив товарних запасів по кожній товарній групі;

Ш роздрібний продаж, документовані витрати, надходження товарів по товарних групах.

Визначена інформація повинна збиратися за спеціально розробленою формою, що забезпечить можливість її оперативного узагальнення та аналізу.

Таблиця 1.2 - Класифікація витрат управління запасами

Зростання рівня запасів супроводжується збільшенням витрат зберігання в прямо пропорційній залежності (пряма А на рис. 1.4), так як зростає обсяг капіталу, іммобілізованого в запасах, складські витрати, витрати, пов'язані з старінням та ушкодженням товарів.

На другу та третю групи витрат збільшення рівня запасів створює протилежний вплив та веде до їх зниження за рахунок економії від масштабу діяльності, використання оптових знижок постачальників, попередження дефіциту товарних запасів та зниження рівня обслуговування клієнтів при коливаннях попиту. При цьому, темпи зниження витрат зменшуються з ростом рівня запасів. Закономірність зниження витрат управління запасами, що відносяться до другої та третьої груп, описується кривою гіперболічного вигляду (крива В на рис. 1.4).

Динаміка сукупних витрат, що є сумою витрат перерахованих груп, визначається двома протилежними тенденціями при збільшенні рівня запасів: одна складова цих витрат зростає, друга - знижується. Результуючим ефектом двох зустрічних процесів є характер поведінки сукупних витрат, що описуються кривою С на рис. 1.4. їх поведінка характеризується наявністю оптимальної точки Q*, тобто таким рівнем запасів, при якому сукупні витрати досягають мінімального рівня. Якщо рівень запасів менший Q*, то збільшення їх обсягу веде до зниження сукупних витрат. Це досягається за рахунок того, що витрати зберігання зростають повільніше, ніж скорочуються витрати другої та третьої груп. В точці оптимального рівня запасів Q*, в якій лінії А та В перетинаються, темпи зміни витрат різних груп врівноважуються, а сукупні витрати стають мінімальними. При подальшому збільшенні запасів, темпи росту витрат зберігання перевищують темпи зниження другої та третьої групи, внаслідок чого сукупні витрати зростають.

Рис. 1.4 - Залежність рівня витрат від обсягу товарних запасів

Побудова моделі базується на наступних основних припущеннях: попит на товари відомий та на певному проміжку часу залишається постійним; ціна закупівлі товарів у постачальників не залежить від обсягу закупівель; час поставки, тобто час між розміщенням замовлення та надходженням товарів до складу відомий та є постійною величиною; при даному рівні запасів витрати не змінюються в часі; поставка товарів здійснюється однаковими партіями в дискретні проміжки часу.

В цих умовах в рамках перерахованих припущень, процес формування та реалізації товарних запасів може бути представлений динамічною схемою, відображеною на рис. 1.5.

Точки t1, t2, t3 … на часовій осі відповідають моментам поставки партії товарів, величина Q на осі ординат - обсягу наявних запасів. Кут нахилу прямих, що моделюють динаміку товарних запасів, відображає швидкість їх реалізації.

Рис. 1.5 - Динамічна схема процесу формування та реалізації товарних запасів

В моделі оптимального рівня запасів ЕОQ використовуються наступні позначення:

S - обсяг реалізації товарів на рік (у нат. од.);

N - кількість замовлень на рік;

Q - розмір одного замовлення;

t - період реалізації партії товарів;

А - середній розмір наявних запасів протягом періоду і;

P - ціна закупівлі одиниці товару у постачальника;

С - середні витрати зберігання (у відсотках від вартості запасів);

T1 - сукупні витрати зберігання;

F - витрати розміщення одного замовлення та його транспортування;

Т2 - сукупні витрати розміщення та транспортування запасів;

Т - сукупні витрати управління запасами.

Розмір одного замовлення визначається обсягом реалізації товарів на рік та кількістю замовлень, що прогнозуються:

Q=S/N (1.21)

середній розмір наявних запасів протягом періоду t;, де t=360/N, складає:

A=(Q+0)/2=S/2N (1.22)

Тоді, сукупні витрати зберігання можуть бути розраховані так:

T1=CpA=CpQ/2, (1.23)

сукупні витрати розміщення та транспортування:

T2=FN=FS/2A=FS/Q (1.24)

В цьому разі сукупні витрати управління запасами визначаються співвідношенням:

T=T1+T2=CpQ/2+FS/Q. (1.25)

Оптимальний розмір запасів Q*, що мінімізує сукупні витрати, є рішенням рівняння:

(1.26)

(1.27)

Звідки:

(1.28)

Після розрахунку оптимального рівня запасів, стає можливим визначення оптимальної кількості замовлень на рік (N*) та оптимальної кількості днів між замовленнями (t*):

(1.29)

(1.30)

Побудована модель дозволяє також визначити точку замовлення Qo, тобто рівень запасів, після досягнення якого слід розміщувати замовлення.

Необхідність цього розрахунку обумовлена тим, що між розміщенням замовлення та отриманням товарів підприємством проходить деякий проміжок часу, який зветься періодом поставки tn . Якщо цей часовий ланцюг не враховувати, виникає небезпека збоїв у реалізації товарів споживачем внаслідок незабезпеченості підприємства товарними запасами.

Точка замовлення розраховується, виходячи із співвідношення:

Q0=tnq (1.31)

де q - обсяг реалізації товарів у день, коефіцієнт попиту (рис. 1.6).

Рис. 1.6. Графічна ілюстрація розрахунку точки замовлення

Наведена базова модель ЕОQ є найбільш розповсюдженою та застосовується більшістю компаній розвинених країн в якості основи прийняття рішення з управління товарними запасами.

Оскільки в основу побудови базової моделі покладена досить жорстка система вихідних передумов, яка не завжди враховує реалії, вчені-дослідники багатьох країн протягом останніх 80 років займаються проблемами удосконалення базової моделі.

Найбільше розповсюдження отримала модифікація базової моделі ЕОСІ, яка враховує можливі зміни попиту.

Якщо попит на товари зміниться, та швидкість реалізації запасів збільшиться, базова динамічна схема стане некоректною, і не зможе адекватно відображати реальні процеси. Виникає небезпека дефіциту запасів внаслідок несвоєчасного розміщення замовлення та несвоєчасної поставки товарів. Незабезпеченість запасами зростання товарообороту веде до втрати доходів та збоїв в операційній діяльності підприємства.

З цих причин виникає потреба введення категорії страхових запасів, створення яких необхідне для захисту підприємства від втрат внаслідок коливання попиту, тривалості періоду поставки та інших збуджуючих впливів зовнішнього середовища. При цьому оптимізація обсягу страхових запасів має розв'язувати дилему для підприємства між дохідністю та ризиком. Зростання страхових запасів веде до зниження ризику виникнення їх дефіциту та втрат доходів від незабезпеченості запасами зростаючого товарооборту. З іншого боку, дотримування їх надмірно високого рівня веде до невиправданого зростання витрат зберігання. Таким чином, оптимальний рівень страхових запасів повинен забезпечувати стан динамічної рівноваги двох зустрічних процесів - втрату доходів від дефіциту запасів та від їх надміру.

Таким чином, по першому розділу роботи можна зробити висновки. Центральною ланкою механізму управління товарними запасами на рівні торговельного підприємства є нормування та планування їх обсягу. Ефективність роботи з формування, використання та розміщення товарних запасів оцінюється на базі використання часткових та узагальнюючого показників ефективності.

Критерієм ефективності управління товарними запасами є організація безперервної торгівлі усіма різновидами товарів (в межах встановленого асортиментного переліку та обсягу запасів, що не перевищує встановлені нормативи) при мінімальних витратах на їх зберігання, транспортування та продаж при високому рівні культури обслуговування.

Метою нормування товарних запасів є визначення їх оптимальних розмірів для забезпечення планового обсягу товарообороту у визначених умовах, місці та часі створення необхідних матеріальних передумов для ритмічного та безперебійного продажу товарів при найменших витратах щодо їх формування, зберігання, регулювання.

Метою проведення цієї роботи є забезпечення безперервного та ритмічного продажу товарів, зокрема в умовах зміни споживчого попиту, мінімізація сукупних витрат з формування та зберігання запасів, недопущення втрат товарних та фінансових ресурсів підприємства.

Оперативне управління товарними запасами передбачає систематичне проведення роботи з спостереження (моніторингу) стану товарних запасів, підтримки їх оптимального розміру, своєчасного поповнення та підтримки товарних запасів на рівні встановленого нормативу.

В 2008 році виторг від реалізації продукції (робіт, послуг) ЧНПП «Електроюгмонтаж» склала 14970,8 тис.грн., а витрати на виробництво реалізованої продукції 11171,6 тис.грн. В 2009 році ці показники відповідно склали 11982,4 тис.грн. і 9864,7 тис.грн.

Таким чином, прибуток від реалізованої продукції (робіт, послуг) ЧНПП «Електроюгмонтаж» склала в 2008 році:

14970,8 - 1536,1 - 11171,6 = 2263,1 тис.грн.,

а в 2009 році:

11982,4 - 2021,1 - 9864,7 = 96,6 тис.грн.

Коли виторг перевищує собівартість, фінансовий результат свідчить про одержання прибутку. Значить можна сказати, що ЧНПП «Електроюгмонтаж» працювало із прибутком.

При реалізації без збитків, відсутній і прибуток як джерело виробничого, науково-технічного розвитку. При витратах перевищуючий виторг підприємство одержує збитки - негативний фінансовий результат, що ставить його в досить складне фінансове становище, що не виключає й банкрутство.

Прибуток як найважливіша категорія ринкових відносин виконує певні функції.

По-перше, характеризує економічний ефект, отриманий у результаті діяльності підприємства.