Зовнішньоекономічна діяльність ВАТ "Житомирпиво" за період 2004–2006 роки

Зміст

Вступ

Розділ 1. Економічний зміст дослідження фінансових результатів діяльності підприємств

1.1 Значення, завдання, інформаційне забезпечення аналізу фінансових результатів діяльності підприємства

1.2 Порядок формування фінансових результатів діяльності підприємства

1.3 Показники ефективності фінансової діяльності підприємства

Розділ 2. Фінансові результати діяльності ВАТ "Житомирпиво" та їх вплив на ринкові позиції підприємства

2.1 Організаційно-економічна характеристика ВАТ "Житомирпиво"

2.2 Оцінка ефективності зовнішньоекономічної діяльності ВАТ "Житомирпиво"

2.3 Оцінка показників фінансового стану підприємства

Розділ 3. Оцінка та шляхи підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності ВАТ "Житомирпиво"

3.1 Аналіз зовнішньоекономічної діяльності ВАТ "Житомирпиво"

3.2 Розширення напрямів зовнішньоекономічної діяльності підприємства як шлях збільшення прибутковості підприємства

3.3 Шляхи покращання фінансових результатів діяльності ВАТ "Житомирпиво"

Розділ 4. Охорона праці на ВАТ "Житомирпиво"

4.1 Нормативне забезпечення охорони праці підприємств

4.2 Аналіз стану охорони праці ВАТ "Житомирпиво"

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Актуальність теми. Зовнішньоекономічна діяльність має важливе значення в умовах розвитку ринкової економіки, оскільки дає можливість виходу на нові ринки з метою розширення ринків збуту власної готової продукції і ринків сировинних ресурсів, шляхом появи нових покупців. Завдяки можливості здійснювати зовнішньоекономічну діяльність підприємство має доступ до іноземних технологій, що дає йому змогу опанувати новими модернізованими системами виробництва і запровадити їх на власному підприємстві. Пошук нових партнерів та контрагентів дозволяє розширити або диверсифікувати виробництво через створення спільних підприємств. Ведення зовнішньоекономічної діяльності дає змогу здійснювати пошук споживачів, що в подальшому впливатиме на прибутковість зовнішньоекономічних операцій порівняно з операціями на внутрішньому ринку.

Нині виробництвом пива в Україні займаються 30 пивоварних заводів, серед них шість великих пивкомбінатів. Розповсюдженням пива займається близько 100 операторів. В пивоварній галузі напевне одні з найбільших темпів росту в Україні: за 2004 рік відбулося зростання на 27,8 %, у 2005 р. - 25,1 % і в 2006 р. - 11,3 %. Разом з цим зростає показник споживання пива на душу населення: так у 2003 році українці випили 16 л, а в 2006 році - 27 л на душу населення. Якщо збережуться такі темпи розвитку то незадовго ми наздоженемо Західну Європу де рівень споживання пива знаходиться на рівні 50-60 л на душу населення. Так що в підприємств даної галузі ще є можливість для росту та розвитку як в напрямку збільшення обсягів виробництва так і в напрямку покращення якості пива.

Предметом написання дипломної роботи являється зміст фінансової роботи ВАТ "Житомирпиво" і оцінка її результатів, їх ефективність та резерви покращання.

Об`єктом дипломної роботи виступає зовнішньоекономічна діяльність підприємства за період 2004 - 2006 рр., оцінка її ефективності і напрямки підвищення та резерви зростання з метою подальшого покращання результатів зовнішньоекономічної діяльності.

Метою дипломної роботи є аналіз фінансових результатів здійснення зовнішньоекономічної діяльності ВАТ "Житомирпиво". Однією із поставлених цілей є також оцінка їх ефективності, вказування напрямків та впровадження заходів щодо покращання результативної діяльності підприємства в умовах здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити основні завдання написання дипломної роботи:

значення, завдання, порядок формування та інформаційне забезпечення аналізу фінансових результатів діяльності підприємства;

визначити основні показники ефективності діяльності підприємства;

аналіз організаційно-економічної характеристики ВАТ "Житомирпиво";

оцінити показники фінансового стану підприємства та вказати шляхи покращання фінансових результатів його діяльності;

аналіз та шляхи підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності ВАТ "Житомирпиво";

дати оцінку ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства та вказати резерви її покращання;

проаналізувати створені на підприємстві умови праці, відповідно до встановлених нормативів охорони праці, для здійснення зовнішньоекономічної діяльності;

дати оцінку стану охорони праці на ВАТ "Житомирпиво" та вказати шляхи його покращання.

Отже, лише виконавши вказані вище завдання буде досягнута мета написання даної дипломної роботи.

Розділ 1. Економічний зміст дослідження фінансових результатів діяльності підприємств

1.1 Значення, завдання, інформаційне забезпечення аналізу фінансових результатів діяльності підприємства

Процес здійснення господарської діяльності господарюючими суб`єктами передбачає ефективне поєднання великої кількості організаційних, трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. Даний ефект вимірюється шляхом співставлення отриманого результату з витратами живої і уречевленої праці на його досягнення. Якість і обсяг виробленої продукції, продуктивність праці, рівень собівартості характеризують фінансові результати діяльності.

У величині фінансових результатів безпосередньо віддзеркалюються усі аспекти діяльності господарюючого суб`єкта: технологія і організація виробництва, система внутрішнього і зовнішнього управління, особливості діяльності. Результатом господарської діяльності є економічний її підсумок у грошовій формі, який має два "полюси" прояву: позитивний і негативний, тобто прибуток і збиток.

Позитивний фінансовий результат - прибуток - є метою, заради якої працює або, принаймні, повинно працювати підприємство. Прибуток - це абсолютний показник ефективності діяльності підприємства, позитивна форма фінансових результатів у вигляді перевищення суми доходів над сумою витрат, які були понесені для отримання цих доходів, що в майбутньому формує фінансові ресурси підприємства та держави.

У сучасних умовах не слід віддавати перевагу одному тлумаченню прибутку. Необхідно розглядати різні ситуації його походження, які взаємно не виключають, а доповнюють одна одну. Так, наприклад, у ринкових умовах розрізняють прибуток, зароблений "на ініціативі"; прибуток, отриманий за сприятливих умов; прибуток, вилучення якого можливе, завдяки визнанню громадськими інститутами, серед яких важливу роль відіграють органи державної влади (допустимий прибуток). Жодна з вищеописаних ситуацій у чистому вигляді в дійсності не зустрічається. У переважній більшості випадків прибуток є одночасно отриманим, заробленим і допустимим. Він є рушійною силою ринкового механізму господарювання, основним джерелом економічного та соціального розвитку підприємства й держави в цілому. Така важлива роль прибутку зумовлена його функціями.

Функціями прибутку є:

оціночна: прибуток - критерій і показник ефективності діяльності, сама наявність прибутку свідчить про ефективність діяльності підприємства;

стимулююча: прибуток - мета, яка визначає поведінку суб`єктів господарювання, їх кінцевий добробут;

фондоутворююча:

- на макрорівні - прибуток є базою економічного розвитку держави, так як через систему оподаткування мобілізуються необхідні грошові ресурси до державного бюджету;

- на мікрорівні - прибуток є джерелом зростання ринкової вартості підприємства;

соціальна: на основі розподілу та перерозподілу прибутку задовольняються різноманітні потреби колективу підприємства, держави та суспільства в цілому.

З огляду на це, в отриманні прибутку насамперед зацікавлені підприємства, а також банки, підприємства-контрагенти, власники. Держава, суспільство, що свідчить про значимість прибутку в умовах ринкової економіки на макро- і мікрорівні.

Аналіз фінансових результатів діяльності дозволяє визначити найбільш раціональні шляхи використання ресурсів і сформувати оптимальну структуру засобів підприємства. Крім того, такий аналіз може виступати як інструмент прогнозування окремих показників діяльності підприємства. Підприємець зацікавлений у тому, щоб отримати максимум прибутку, який необхідно обгрунтувати аналітичними розрахунками.

Класифікація показників прибутку:

За змістом:

економічний - частина загального доходу після вирахування економічних витрат (включають зовнішні (бухгалтерські) та внутрішні (приховані) витрати);

бухгалтерський (обліковий) - у бухгалтерському обліку сума прибутку до оподаткування, визначена та відображена у Звіті про фінансові результати за звітний період;

податковий - сума прибутку, визначена за податковим законодавством як об`єкт оподаткування за звітний період;

За видами діяльності:

2.1 від звичайної діяльності:

від операційної - прибуток від реалізації, який визначається як різниця доходу від реалізації продукції (робіт, послуг), зменшена на суму нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість, акцизного збору, а також на суму витрат, включених до собівартості продукції (робіт, послуг), адміністративних, збутових та інших операційних витрат;

від інвестиційної - прибуток підприємства, який отримано від діяльності, не пов`язаної з реалізацією продукції (робіт, послуг). Визначається як різниця між доходами від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів тощо та відповідними витратами понесеними на отримання цих доходів;

від фінансової - прибуток, який отримано від діяльності, яка призвела до зміни розміру власного та позикового капіталу;

2.2 від надзвичайної діяльності - прибуток, який отримано внаслідок подій, які не є характерними для діяльності підприємства.

За характером використання:

розподілений - сума чистого прибутку, яка розподілена в звітному періоді за напрямами, передбаченими установленими документами (поповнення статутного капіталу, резервного капіталу, виплата власникам);

нерозподілений - сума чистого прибутку, яка не була розподілена в звітному періоді;

За складом:

валовий - прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), який визначається як різниця між чистим доходом і собівартістю реалізованої продукції;

чистий - прибуток, що залишається у підприємства після сплати податків, відрахувань, обов`язкових платежів і надходить у повне його розпорядження;

маржинальний - граничний додатковий прибуток, одержуваний внаслідок реалізації додаткової одиниці продукції;

загальний - загальна сума прибутку підприємства, що включає фінансові результати від різних видів діяльності;

За періодом, який досліджується:

базовий - прибуток, який приймається за базовий для оцінки динаміки абсолютної величини прибутку, проведення порівняльного аналізу;

плановий - сума прибутку, яку підприємство планує отримати в звітному періоді;

фактичний - сума прибутку, отриманого в звітному періоді, з урахуванням всіх видів доходів і витрат понесених на їх отримання.

Усі зазначені види показників прибутку аналізуються у першу чергу підприємством, а також іншими зацікавленими користувачами згідно їх інтересів. Відповідно виділяють два види аналізу фінансових результатів діяльності підприємства: внутрішній і зовнішній. Особливо це важливо в умовах ринкової економіки, адже результати проведеного аналізу сприяють найбільш обгрунтованому вибору об`єктів можливих інвестицій. Насамперед, управлінський персонал для аналізу діяльності та визначення ефективності прийнятих рішень використовує показники економічного, маржинального прибутку, прибутку за видами діяльності, а також за періодами, які аналізуються. Для цього у розпорядженні аналітика є широкий обсяг інформації (внутрішня, бухгалтерська звітність, фінансовий план). Внутрішній аналіз фінансових результатів діяльності підприємства необхідний для задоволення власних потреб підприємства. Його метою є забезпечення надходження грошових коштів, розміщення власних і залучених джерел таким чином, щоб отримати максимальний прибуток і уникнути банкрутства. Результати аналізу використовуються для планування, контролю і прогнозування фінансового стану підприємства. Засновники та акціонери аналізують структуру та динаміку чистого прибутку з метою визначення можливості отримання дивідендів, мінімізації власного фінансового ризику.

Зовнішній аналіз проводиться аналітиками - сторонніми особами для підприємства, що не мають доступу до внутрішньої інформаційної бази. Його метою є прогнозування ступеня ризику вкладення інвестицій і рівня його доходності. Зовнішній аналіз менш деталізований і більш формалізований. Власники оцінюють доцільність виробничих витрат і досягнутих результатів, фінансової стійкості та конкурентоспроможності, можливостей і перспектив подальшого розвитку, ефективності використання залучених коштів; виявляють збитки невиробничих витрат та втрат; складають аргументовані прогнози про фінансові результати діяльності підприємства.

Акціонери аналізують склад управлінських витрат та оцінюють їх цілеспрямованість; проводять аналіз загального прибутку та прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства для виплати дивідендів; структурний аналіз напрямів використання прибутку; оцінюють збитки, невиробничі витрати та втрати; проводять оцінку ефективності дивідендної політики. Банки та кредитори проводять оцінку складу майна (активів)підприємства, аналіз платоспроможності та фінансової стійкості підприємства, оцінку ефективності використання власного та залученого капіталу, аналіз складу, структури та співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості, оцінку розрахунків за раніше отриманими короткостроковими та довгостроковими кредитами та позиками.

Постачальники та покупці оцінюють ліквідність поточних зобов`язань, наявність простроченої дебіторської та кредиторської заборгованостей, аналіз структури оборотних активів, платоспроможність та фінансову стійкість підприємства. Інвестори оцінюють фінансовий стан підприємства, ефективність використання власного та залученого капіталів, дебіторської та кредиторської заборгованостей, майна підприємства, необоротних та оборотних активів; аналізують рівень ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості інвестиційної привабливості, ефективності довгострокових і короткострокових фінансових інвестицій за рахунок власних засобів підприємства. Такі зовнішні суб`єкти аналізу як, наприклад, податкові органи вивчають елементи прибутку, який підлягає оподаткуванню з метою перевірки правильності розрахунків і сплати податків. Вони використовують дані фінансової і податкової звітності.

Кожна група користувачів інформації переслідує власні цілі при проведенні оцінки фінансових результатів діяльності підприємства. Для керівництва цей аналіз виступає вихідною точкою при формуванні фінансової і комерційної стратегії, що впливає на розвиток подій у майбутньому. Використання результатів аналізу дозволяє керівництву контролювати діяльність підприємства та вносити позитивні зміни в його роботу. Представники банків (аналітики, кредитори, аудитори) використовують аналіз розрахункових показників для оцінки платоспроможності підприємства. Фінансові аналітики та фінансисти на біржових ринках і ринках капіталів зацікавлені в оцінці ефективності та можливостей розвитку підприємства, а також надійності капіталовкладень. Інвестор прогнозує перспективи потенційних інвестицій у дане підприємство.

У реальній практичній дійсності підприємства не завжди мають змогу отримати прибуток. Існує також така негативна форма фінансових результатів як збиток. Збиток - це певні втрати, шкоди, упущені вигоди підприємства у вигляді перевищення суми витрат, здійснених для отримання доходів, над сумою цих доходів. Наявність збитку свідчить, що підприємство не враховує або ігнорує об`єктивні закони ринкової економіки. Іншими причинами появи збитку можуть бути порушення прав господарюючого суб`єкта, недоліки господарської діяльності, стихійні лиха. Це негативно впливає на фінансовий стан підприємства і може призвести до банкрутства.

Перед аналітиками стоїть завдання спрогнозувати і розробити рекомендації щодо попередження появи та усунення збитків. Необхідно враховувати, що будь-які збитки є реальними резервами підвищення прибутку.

Основними рекомендаціями щодо недопущення збитків є наступні:

формування цінової політики, адекватної ринковій кон`юнктурі;

дотримання платіжної дисципліни;

впровадження новітніх технологій або перелаштування технологічного процесу на випуск новіої продукції.

Якщо господарська діяльність є прибутковою, то утворюються додаткові джерела засобів, які в кінцевому результаті сприяють зміцненню фінансового стану підприємства. Брак або неправильне формування і використання активів може виявитися головною причиною несвоєчасності оплати заборгованості перед постачальниками за одержану сировину та матеріали, неповного та неритмічного забезпечення необхідними ресурсами, а отже й погіршення результатів виконання підприємством своїх зобов`язань перед найманими працівниками, власниками та державою.

Забезпеченість підприємства активами в межах розрахункової потреби та їх раціональне використання створюють широкі можливості для подальшого поліпшення кількісних і якісних показників господарювання.

Фінансовий стан може бути стійким, нестійким і кризовим. Стійкий фінансовий стан передбачає здатність підприємства функціонувати і розвиватися, належний рівень ліквідності та фінансової стійкості; забезпеченість власними оборотними засобами та ефективне використання наявних ресурсів. Завдання аналізу фінансових результатів діяльності підприємства:

Ш систематичний контроль за формуванням фінансових результатів;

Ш загальна оцінка динаміки, обсягів, якості та структури фінансових результатів;

Ш виявлення факторів і кількісна оцінка їх впливу на фінансові результати;

Ш встановлення доцільності ефективності використання прибутку;

Ш визначення резервів зростання прибутку та рентабельності, розробка рекомендацій з їх впровадження;

Ш оцінка динаміки, складу і структури активів і пасивів;

Ш аналіз структурної динаміки балансу;

Ш виявлення динаміки негативних статей балансу;

Ш оцінка різких змін окремих статей балансу;

Ш аналіз ліквідності та платоспроможності;

оцінка фінансової стійкості;

оцінка руху грошових коштів;

аналіз ділової активності;

пошук шляхів покращення фінансових результатів.

Об`єктами аналізу фінансових результатів є активи та їх складові; зобов`язання та їх складові; грошові потоки; показники рентабельності діяльності підприємства; напрями розподілу та використання прибутку; резерви збільшення прибутку та рентабельності.

Етапи аналізу фінансових результатів:

1) аналіз структури та динаміки активів і пасивів:

загальне ознайомлення з даними балансу

аналіз структури і динаміки активів

аналіз структури і динаміки пасивів

2) оцінка ліквідності і платоспроможності:

аналіз активів за рівнем ліквідності

аналіз зобов`язань за строками погашення

комплексна оцінка ліквідності

3) оцінка впливу факторів на фінансові результати від різних видів діяльності;

4) аналіз взаємозв`язку "витрати-обсяг-прибуток";

5) аналіз показників рентабельності;

6) аналіз розподілу та використання прибутку підприємства, його впливу на фінансовий стан;

7) аналіз резервів збільшення прибутку та підвищення рентабельності;

8) аналіз руху грошових коштів;

9) оцінка фінансової стійкості:

загальна оцінка фінансової стійкості;

визначення типу фінансової стійкості;

комплексна оцінка фінансової стійкості;

10) оцінка ділової активності:

загальна оцінка ділової активності;

комплексно оцінка ділової активності;

аналіз дебіторської та кредиторської заборгованостей;

аналіз стійкості економічного зростання.

Джерелами інформації, які використовуються при проведенні аналізу фінансових результатів підприємства, є:

Ш первинні документи - розрахунки та довідки бухгалтерії, накладні, рахунки, товарно-транспортні накладні;

облікові регістри - журнали;

дані рахунків бухгалтерського обліку;

фінансова звітність - баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал, примітки до річної фінансової звітності;

податкова звітність - декларація про податок на прибуток підприємства;

статистична звітність - звіт про основні показники діяльності підприємства, звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість, звіт про суми отриманих пільг з оподаткування в розрізі окремих видів податків і пільг з кожного виду податку, звіт про обсяг реалізації платних послуг населенню, звіт про випуск, реалізацію та обіг цінних паперів;

інші джерела - бізнес-план, фінансовий план, управлінська (внутрішня звітність), матеріали маркетингових досліджень, матеріали ревізій або аудиторських перевірок, результати попередніх аналітичних досліджень.

Основним джерелом інформації для аналізу фінансових результатів діяльності підприємства є фінансова звітність. Фінансова звітність - це сукупність форм бухгалтерської звітності, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів за звітний період. Метою складання фінансової звітності є забезпечення користувачів повною, правдивою і неупередженою інформацією про фінансові результати діяльності, фінансовий стан підприємства. Фінансова звітність надає інформацію як про фінансові результати діяльності підприємства на певну дату, так і про специфіку його діяльності за певний період.

Дані фінансової звітності виступають не лише основою аналізу та оцінки результатів звітного періоду, а є підставою для їх прогнозування. Майно знаходиться у русі, а рух утворює майно, формуючи джерело його утворення - дохід, прибуток. Тому для всебічного аналізу фінансових результатів діяльності підприємства необхідний спільний аналіз "моментних", балансових даних на певну дату (момент) і (поточних) показників за період часу.

Фінансова звітність є комплексом показників, яким притаманні як логічний, так і інформаційний зв`язок. Логічний взаємозв`язок полягає у взаємодоповненні та взаємній кореспонденції розділів і статей звітних форм. Регулярність формування на підприємствах фінансової звітності дає можливість проводити аналіз оперативно, без витрачання додаткових зусиль на пошук інформації. Крім цього можна говорити про динаміку показників, про визначення загальних тенденцій розвитку підприємства. Окрім перерахованих форм, необхідно мати додаткову інформацію про підприємство, яку не завжди можна виділити з бухгалтерської звітності. Зміст та обсяг інформації визначається характерними особливостями галузі або конкретного підприємства.

Проте, перш ніж користуватися інформацією бухгалтерських звітів, необхідно переконатися в її достовірності, впевнитися у правильності і точності зроблених арифметичних підрахунків при визначенні окремих показників. Узгодженість показників різних форм звітності перевіряють за допомогою прийому порівняння. Деякі показники входять до різних звітних форм, а отже, при правильному складанні звіту обов`язково повинні збігатися. Перераховані джерела інформації використовуються для проведення ретроспективного аналізу.

Оперативний аналіз проводиться на підставі даних бухгалтерського обліку (за інформацією на рахунках класу 7 "Доходи і результати діяльності", класу 8 "Витрати за елементами", класу 9 "Витрати діяльності").

Прогнозний аналіз фінансових результатів здійснюється на основі показників бізнес-плану підприємства (фінансового плану), внутрішньої управлінської звітності, матеріалів маркетингових досліджень. Необхідно пам`ятати, що будь-який висновок і рекомендації, зроблені за результатами аналізу, можуть бути сумнівними, якщо джерела інформації не перевірені та не підготовлені належним чином.

Економічний аналіз фінансових результатів діяльності підприємства базується, по-перше, на повному розумінні бухгалтерського обліку, його мови, значення, важливості та обмеженості фінансової інформації, що міститься у звітності, по-друге, на спеціальних методичних прийомах аналізу, за допомогою яких вивчаються найважливіші питання для отримання обгрунтування висновків.

Методичні прийоми аналізу інформації, яка міститься у фінансовій звітності:

аналіз абсолютних показників дозволяє оцінити статті звітності в статиці та в динаміці, визначити питому вагу статей балансу;

горизонтальний аналіз надає можливість виявити тенденції зміни окремих статей звітності в динаміці;

вертикальний аналіз дозволяє визначати та прогнозувати структурні зрушення у складі майна та капіталу і напрямах його використання. Перевагою цього виду аналізу є можливість зіставлення вираженої у відсотках структури показників одного звітного періоду з іншим незалежно від зміни їх розмірів. Структурні зрушення дають змогу вивчити внутрішні негативні та позитивні зміни, які відбуваються на підприємстві з його активами та зобов`язаннями. Порівнюючи структуру змін в активах та зобов`язаннях, можливо зробити висновок про те , через які джерела поповнювалося майно і в які активи це майно було вкладене;

аналіз коефіцієнтів надає можливість провести порівняння з аналогічними даними за попередні періоди для вивчення тенденцій зміни фінансових результатів діяльності підприємства, аналогічними даними інших підприємств для вивчення можливостей підприємства і негативних моментів діяльності, теоретично обгрунтованими або одержаними в результаті експертного опитування величинами, які характеризують оптимальні або критичні значення відносних показників;

методика аналізу фінансових результатів діяльності підприємства, деталізація її процедурної сторони залежить від поставлених цілей, а також різноманітних факторів інформаційного, часового, методичного, кадрового та технічного забезпечення.

1.2 Порядок формування фінансових результатів діяльності

Фінансові результати господарської діяльності формуються поступово протягом звітного періоду. Розмір і характер прибутків і збитків за кожний період діяльності підприємства є найважливішими підсумковими показниками його роботи. Визначення фінансових результатів полягає у визначенні чистого прибутку (збитку) звітного періоду. Так, згідно П(с)БО 3 "Звіт про фінансові результати": прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов`язані з ними витрати; збитки - перевищення суми витрат над сумою доходів, для отримання яких здійсненні ці витрати. Отже, для визначення фінансових результатів у бухгалтерському обліку передбачається послідовне зіставлення доходів і витрат, здійснених для отримання цих доходів від усіх видів діяльності.

Під видом діяльності розуміють сукупність подібних за економічним змістом господарських операцій. Розрізняють наступні види діяльності:

) звичайна (операційна, інша звичайна і надзвичайна). У розрізі таких видів діяльності досліджуються показники фінансових результатів:

фінансовий результат від основної діяльності;

фінансовий результат від іншої операційної діяльності;

фінансовий результат від іншої звичайної діяльності;

фінансовий результат від звичайної діяльності;

фінансовий результат від надзвичайної діяльності.

Фінансовий результат від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

Валовий прибуток (збиток) - це різниця між чистим доходом і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) податку на додану вартість, акцизного збору, інших зборів, знижок вирахувань.

Фінансовий результат від іншої звичайної діяльності визначається як алгебраїчна сума доходів від участі в капіталі, інших фінансових доходів, інших доходів, втрат від участі в капіталі, фінансових витрат і інших витрат. Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів і витрат. Фінансовий результат від звичайної діяльності визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування і сумою податку на прибуток.

Окремо від фінансових результатів від звичайної діяльності відображаються невідшкодовані витрати та доходи від надзвичайних подій.

Остаточний фінансовий результат - чистий прибуток (збиток) - визначається як різниця між різними видами доходів і витрат підприємства за звітний період. Така методика формування показників фінансових результатів здійснює визначальний вплив на проведення їх аналізу, зокрема факторного.

На зміну показників прибутків (збитків) впливають як внутрішні так і зовнішні фактори. Кожен фактор по-своєму впливає на результативний показник, окремі фактори розкладаються на ряд факторів нижчих рівнів. Зокрема, це стосується показників фінансових результатів від основної, іншої операційної діяльності.

Внутрішні фактори є суб`єктивними. Їх особливістю є те, що вони можуть певним чином регулювати вплив зовнішніх. Зокрема, такий фактор як облікова політика дає можливість підприємству обирати методи обліку, які спричиняють істотний вплив на фінансові результати (методи оцінки запасів, амортизації, розподіл витрат і доходів між звітними періодами, порядок регулювання сумнівної заборгованості), тим самим регулюючи розмір прибутку до оподаткування. Система оподаткування, як найважливіший зовнішній фактор, відіграє вирішальну роль у формуванні фінансових результатів. Так, якщо прибутки оподатковуються високими ставками податків, це не стимулює розвитку господарської діяльності. Тобто, скорочуються обсяги виробництва, вивільнюється робоча сила, зменшуються внутрішні накопичення. У майбутньому це призводить до старіння необоротних активів, скорочення оборотного капіталу, зниження життєвого рівня працівників, а отже, й надходжень до бюджету. Тому, в оптимальному оподаткуванні прибутків зацікавленні підприємства, держава та суспільство в цілому. У результаті зменшення суми податку збільшується чистий прибуток підприємства, залучаються до обороту додаткові кошти, зростає ймовірність залучення інвестицій.

Оскільки фінансові результати діяльності підприємства знаходять відображення у відповідній системі показників, значна їх кількість створює методичні труднощі при систематичному аналізі. Крім того, наявність такої кількості показників ускладнює вибір кожним учасником господарської діяльності тих з них, які найбільше задовольняють його потреби в інформації щодо реального стану певного підприємства. Наприклад, керівництво підприємства цікавлять обсяги отриманого прибутку та його структура, а також фактори, які впливають на його розмір. Податкові органи зацікавлені в отриманні достовірної інформації про всі складові фінансових результатів: прибуток від реалізації продукції, майна, інших видів діяльності підприємства.

Аналіз кожної складової прибутку підприємства має не абстрактний, а цілком конкретний характер, а тому дозволяє власникам і акціонерам обирати пріоритетні напрями активізації діяльності підприємства. Іншим учасникам ринкових відносин аналіз фінансових результатів дає можливість виробити необхідну стратегію поведінки, спрямовану на мінімізацію втрат і фінансового ризику від інвестицій у дане підприємство.

Приступаючи до аналізу фінансових результатів, необхідно впевнитися у достовірності даних, визначити чи відповідає встановленому порядку розрахунок показників прибутку: від звичайної діяльності, нерозподіленого прибутку (збитку) та всіх вихідних складових для їх формування (зокрема, чистого доходу від продажу товарів, продукції (робіт, послуг), собівартості реалізації продукції, витрат на збут і адміністративних витрат, інших операційних, фінансових, інвестиційних і надзвичайних доходів і витрат).

У процесі аналізу на першому етапі необхідно оцінити рівень і динаміку фінансових результатів; дослідити структуру прибутку звітного періоду (здійснити вертикальний аналіз); зміну окремих складових та їх вплив на суму прибутку, зміну темпів зростання прибутку в розрізі окремих складових частин (горизонтальний аналіз).

У процесі аналітичного дослідження необхідно оцінити виконання плану по прибутках, який у ринкових умовах має не директивний, а прогнозний характер на найближчу перспективу. Такий план враховує реальні можливості підприємства отримувати прибутки, а отже, є інструментом перспективного аналізу. Контроль за виконанням плану необхідно здійснювати до та у ході здійснення операцій. Це вимагає налагодженої системи прогнозування обсягів реалізації продукції, витрат.

Після оцінки динаміки фінансових результатів необхідно провести аналіз їх структури. Але перед цим доцільно проаналізувати структуру доходів і витрат, понесених для отримання цих доходів, адже у ході їх порівняння й визначаються фінансові результати. Аналіз структури доходів і витрат і їх динаміки свідчать про доцільність здійснення витрат у порівнянні з отриманими доходами. Поряд з витратами аналізується також структура вирахувань з доходу (непрямі податки, знижки). Для оцінки структури доходів, витрат і фінансових результатів також використовуються дані Звіту про фінансові результати і складаються аналітичні таблиці.

На підставі сформованих висновків управлінським персоналом приймаються рішення щодо реальності прогнозних показників, оцінюються можливості нарощування (скорочення або припинення) виробництва певних видів продукції, розробляються заходи щодо підвищення ефективності діяльності підприємства.

Якість прибутку є комплексним поняттям. Метою її оцінки є прогнозування можливості суб`єкта господарювання отримувати прибуток, зберігати та нарощувати темпи його зростання. Вивчення якості прибутку здійснюється за багатьма критеріями, головними з яких є: достовірність, реальність звітності, частота зміни облікової політики та її вплив на формування фінансових результатів, стабільність основних складових фінансового результату, діловий імідж підприємства.

Вивчення і підтвердження достовірності звітності може здійснюватися аудиторами. Однак, враховуючи вплив людського фактору, аналітику потрібно особисто впевнитися у реальності відображених даних. Реальність даних про прибутки є одним з основних критеріїв високої якості прибутку.

Важливим є вивчення впливу використання загальних принципів відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку на якість прибутку. Якщо суб`єкт господарювання щорічно змінює свою облікову політику, то дані обставини знижують якість досліджуваних якісних показників прибутку. Для оцінки якості прибутку використовуються результати аналізу його динаміки та структури. Якщо протягом тривалого часу спостерігаються стабільні темпи зростання, а в складі прибутку переважна його частина належить результату основної діяльності, то якість прибутку є досить високою.

Одним з показників низької якості прибутку є негативний діловий імідж підприємства. Діловий імідж формується на підставі виконання взаємних зобов`язань, особистих контактів, публікацій у пресі, неофіційних джерел. Також можуть бути використані й інші критерії оцінки якості прибутку. Їх перелік і вагомість потрібно встановлювати з урахуванням специфіки діяльності суб`єктів господарювання. Використання оцінки якості прибутку зовнішніми суб`єктами аналізу (банками, інвесторами, діловими партнерами) буде сприяти правильному обгрунтуванню перспективної платоспроможності, зниження ризику. Якщо якість прибутку отримає низьку оцінку, то це матиме негативні економічні наслідки для суб`єкта господарювання. Наприклад, процентна ставка при наданні кредиту визначається з урахуванням якості прибутку: чим нижчою є якість, тим вищою є ставка, адже кредитор намагається застрахувати себе від ризику неповернення або невчасного повернення позичених коштів. Тому й знижується доступність позикових коштів, скорочуються ринки сировинних ресурсів, збуту.

Конкретна методика оцінки якості прибутку на сьогодні не розроблена. Найчастіше використовуються методи експертних оцінок, які є недостатньо точними та одночасно дорогими (через залучення сторонніх висококваліфікованих спеціалістів-експертів).

1.3 Показники ефективності фінансової діяльності підприємства

Кінцеві результати діяльності характеризуються не лише абсолютними показниками прибутку або збитку. Суб`єкти господарювання, які зацікавлені у віддачі від використаних ресурсів і вкладеного капіталу, аналізують співвідношення отриманого ефекту з понесеними витратами (використаними ресурсами). Для цього обчислюються показники рентабельності і окупності покриття. Рентабельність - це відносний показник прибутку, який відображає відношення отриманого ефекту (доходу, прибутку) з наявними або використаними ресурсами. Рентабельним є такий стан діяльності, коли протягом певного періоду грошові надходження компенсують понесені витрати, створюється і накопичується прибуток. Протилежним станом є збитковість, коли грошові надходження не компенсують понесені витрати.

Показники ефективності характеризують здатність понесених витрат окупитися, що є основою подальшої діяльності підприємства. Показники рентабельності більш повно, ніж прибуток, відображають результати діяльності підприємства; вони використовуються як інструменти інвестиційної, цінової політики.

Витратні показники рентабельності характеризують доходність понесених витрат у процесі діяльності. Для їх розрахунку використовуються показники чистого прибутку, загального прибутку, а також прибутку від реалізації продукції, які співвідносяться із загальною сумою витрат на виробництво та реалізацію, собівартістю виробленої (реалізованої) продукції. Загальна формула витратних показників рентабельності має вигляд:

Рв - рентабельність, П - прибуток, С - повна собівартість.

Показники рентабельності характеризують ефективність використання засобів, спожитих у процесі виробництва, а саме скільки підприємство отримує прибутку з кожної вкладеної гривні, витраченої на здійснення певного виду діяльності.

Ресурсні показники рентабельності розраховуються, якщо необхідно визначити доходність ресурсів або капіталу підприємства. Вони визначаються як відношення прибутку (валового або чистого) до вартості активів (капіталу):

де А - сума активів підприємства, К - сума капіталу підприємства.

Результати розрахунку показують ефективність діяльності підприємства, активів (капіталу) і їх складових.

Доходні показники рентабельності розраховуються як відношення прибутку від реалізації продукції до чистого доходу підприємства:

Цей показник характеризує ефективність комерційної діяльності та відображає, яку суму прибутку отримує підприємство з кожної гривні продажу. Дослідження показників рентабельності дає змогу комплексно оцінити ефективність господарської діяльності підприємства.

Одними з фінансових результатів діяльності підприємства є показники оцінки його ліквідності, фінансової стійкості, ділової активності.

Ліквідність - здатність підприємства перетворити свої активи в грошові кошти для покриття боргових зобов`язань. Для власників підприємства недостатня ліквідність може означати зменшення прибутковості, втрату контролю та часткову або повну втрату капіталу.

Для кредиторів недостатня ліквідність у боржника може свідчити про затримку у сплаті процентів та основної суми боргу. Поточний стан ліквідності підприємства може також вплинути на його взаємовідносини з контрагентами (покупцями та постачальниками товарів та послуг). Такі зміни можуть викликати неспроможність даного підприємства виконати умови контрактів та призвести до втрати зв`язків з постачальниками. Ось чому аналізу ліквідності надається важливе значення. Якщо підприємство не може погасити свої поточні зобов`язання в міру того, як наступає строк їх оплати, його подальше існування ставиться під сумнів.

Наведемо деякі пояснення до значення і сутності показників ліквідності.

Коефіцієнт покриття визначається як співвідношення усіх оборотних активів до поточних зобов`язань, характеризує достатність оборотних засобів для покриття боргів. Показує скільки гривень оборотних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов`язань.

Коефіцієнт швидкої (абсолютної) ліквідності показує, яка частина поточних зобов`язань може бути погашена активами, що мають абсолютну ліквідність (грошові кошти). На коефіцієнт абсолютної ліквідності в основному повинні звертати увагу банки при видачі короткострокових кредитів в незначній сумі на короткий термін, які зацікавлені у поверненні кредитів та відсотків за ними в грошовій формі та своєчасно.

Коефіцієнт проміжної ліквідності характеризує яка частина зобов`язань може бути погашена не лише за рахунок грошових коштів, але й за рахунок очікуваних надходжень за відвантажену продукцію (дебіторська заборгованість). Вірогідність результатів розрахунків залежить від якості дебіторської заборгованості. Значна питома вага сумнівної дебіторської заборгованості може створити умови для загрози фінансової стійкості підприємства.

Оцінка надійності визначених коефіцієнтів ліквідності здійснюється в процесі вивчення питомої ваги оборотних активів та їх окремих видів в складі майна підприємства. Від оптимального співвідношення майна оборотного та постійного капіталу значною мірою залежить ефективність роботи суб`єкта господарювання. Частка оборотних активів в активах визначається шляхом ділення оборотних активів на валюту балансу і показує їх питому вагу в майні підприємства.

Величина робочого капіталу і спроможність підприємства платити за поточними зобов`язаннями особливо цікавить керівництво підприємства і кредиторів, які надають короткострокові кредити (банки, постачальники). Робочий капітал - це різниця між оборотними активами підприємства та його поточними зобов`язаннями, є "фінансовою подушкою", що теоретично дає можливість підприємству погасити всі або більшу частину своїх поточних зобов`язань та продовжувати працювати. Розмір робочого капіталу є показником безпечності, тобто можливості підприємства платити за поточними зобов`язаннями.

Під фінансовою стійкістю підприємства розуміють його платоспроможність в часі з дотриманням умови фінансової рівноваги між власними та залученими коштами. Фінансова стійкість передбачає, що ресурси, вкладені в підприємницьку діяльність, повинні окупитися за рахунок грошових надходжень, а отриманий прибуток забезпечувати самофінансування та незалежність підприємства від зовнішніх джерел формування активів.

Фінансова стійкість відображає збалансованість засобів і джерел їх формування, доходів і витрат, грошових і товарних потоків, оцінюється на підставі співвідношення власного і залученого капіталу підприємства, темпів нагромадження власних засобів внаслідок господарської діяльності, співвідношення довгострокових і поточних зобов`язань, достатності забезпечення матеріальних оборотних засобів власними джерелами.

Комплексна оцінка фінансової стійкості підприємства проводиться шляхом розрахунку наступних відносних показників:

- коефіцієнт автономії - характеризує питому вагу власного капіталу в загальній сумі балансу. Чим більше значення коефіцієнта, тим менша залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування;

- коефіцієнт фінансової залежності - обернений до коефіцієнта автономії і показує, яка сума загальної вартості майна припадає на 1 грн. власних коштів;

- коефіцієнт маневреності робочого капіталу - показує частку запасів (матеріальних оборотних активів) у загальній сумі робочого капіталу;

- коефіцієнт маневреності робочого капіталу розраховується як відношення вартості робочого капіталу (власних оборотних засобів) до суми джерел власних засобів, характеризує ступінь мобільності використання власних коштів підприємством. Величина цього показника суттєво залежить від структури капіталу та галузевої незалежності підприємства;

- коефіцієнт фінансової стійкості визначається як відношення власного та залученого капіталу;

- коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу розраховується як відношення всієї суми залучених засобів та суми власних засобів, показує скільки залученого капіталу припадає на 1 гривню власного;

- коефіцієнт стійкості фінансування показує частину майна підприємства, яка фінансується за рахунок стійких джерел;

- коефіцієнт концентрації залученого капіталу характеризує частку залученого капіталу в загальній сумі капіталу підприємства;

- коефіцієнт структури фінансування необоротних активів показує частину необоротних активів, яка фінансується за рахунок довгострокових залучених коштів;

- коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів - характеризує частку довгострокових позик в загальному обсязі джерел формування, які можна спрямувати на реалізацію довготермінових програм;

- коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами визначається як відношення власних оборотних активів до всіх оборотних активів і показує, яка частина оборотних активів забезпечується власними джерелами фінансування;

- коефіцієнт довгострокових зобов`язань визначає частину довгострокових зобов`язань в загальній сумі джерел формування.

Результатом аналізу фінансової стійкості підприємства повинен бути висновок щодо його спроможності здійснювати господарську діяльність, отримувати прибуток в умовах економічної самостійності, а також вірогідність збереження такого стану підприємства.

Ділова активність проявляється в динамічності розвитку підприємства, швидкості обороту засобів підприємства. Критеріями ділової активності є рівень ефективності використання ресурсів підприємства, стійкість економічного зростання, ступінь виконання завдання за основними показниками господарської діяльності. Однак, головним критерієм ефективності роботи підприємства є його прибутковість, тому, здійснюючи господарську діяльність підприємство повинно намагатися не лише прискорювати рух засобів, але й отримувати максимальну віддачу від цього проекту.

Аналіз ділової активності полягає у дослідженні рівнів і динаміки показників оборотності. Так як розмір річного обороту залежить від швидкості оборотності засобів, тому з розмірами обороту та, відповідно, із оборотністю пов`язана величина умовно-постійних витрат: чим швидший оборот, тим менше на кожен оборот припадає сума цих витрат. Зміна в валюті балансу характеризує ділову активність підприємства, його здатність нарощувати свій економічний потенціал. Розраховується індекс ділової активності як співвідношення підсумків балансу станом на початок та на кінець року. Оборотність обігових коштів в найбільшій мірі впливає на фінансові результати господарювання. Позитивні зміни показників коефіцієнту обертання оборотних засобів, середнього строку обороту оборотних засобів свідчать про поліпшення ділової активності підприємства.

Фінансовий стан підприємства визначається сукупністю параметрів, які виражають наявність, доцільність розміщення та ефективність використання фінансових ресурсів, реальні та потенційні фінансові можливості. Отже всі вище наведені показники дають змогу провести повний і послідовний аналіз фінансових результатів діяльності ВАТ "Житомирпиво".

2.1 Організаційно-економічна характеристика ВАТ "Житомирпиво"

Відкрите акціонерне товариство "Житомирпиво" зареєстроване від 11.10.94 р. Одним із предметів діяльності даного підприємства є виробництво товарів народного споживання, а саме - пива, яке є підакцизним товаром. Згідно статуту метою діяльності Товариства є отримання прибутку та сприяння розвитку пивоваріння України.

Статутний фонд ВАТ "Житомирпиво" складає 1064,8 тис. грн. Його розподілено на 27856 простих іменних акцій. Товариство, згідно статуту, має право збільшувати чи зменшувати розмір статутного фонду. Рішення про зміну статутного фонду приймається вищим органом товариства в розмірі більше, ніж одна третина голосів, Правлінням товариства - в розмірі не менше, ніж одна третина голосів.

Вищим органом ВАТ "Житомирпиво" є загальні збори акціонерів, Управління товариством здійснюється вищим органом товариства, Правлінням товариства, ревізійною комісією, спостережною Радою. Голові правління ВАТ "Житомирпиво" безпосередньо підпорядковується заступник голови з маркетингу і комерційних питань, головний інженер, головний економіст, головний бухгалтер. Діяльність апарату управління ВАТ регламентують наступні організаційно-правові документи: статут, колективний договір між адміністрацією та профспілковим комітетом, посадові інструкції.

В статуті вказані загальні положення, місцезнаходження, юридичний статус, мета та предмет діяльності підприємства, засновники та акціонери товариства, майно і статутний фонд, порядок розподілу прибутку та покриття збитків. Також в статуті вказані органи управління та контролю товариства, їх права, компетенції та порядок скликання. До таких органів належать: Загальні збори, Правління, Спостережна Рада, ревізійна комісія.

Колективний договір є нормативним актом, на підставі якого здійснюється регулювання всіх соціально-економічних, виробничих і трудових відносин. У посадових інструкціях регламентуються завдання та обов`язки, права та відповідальність працівника.

Стиль керівництва ВАТ "Житомирпиво" демократичний. Це дозволяє підлеглим приймати участь в прийнятті рішень, він характеризується розподілом влади, участю трудящих в управлінні. Акціонери приймають участь в загальних зборах акціонерів товариства, на яких відбувається затвердження річного балансу, річного звіту, порядку розподілу прибутку.

Управління підприємством ґрунтується на демократичних засадах, тому всі найважливіші питання, пов`язані з виробництвом, вирішуються на зборах, засіданнях чи нарадах. Загальні збори акціонерів можуть бути черговими і позачерговими. Чергові загальні збори збирає Правління товариства не рідше одного разу на рік, та не пізніше, ніж через шість місяців після закінчення фінансового року товариства. Позачергові загальні збори збираються Правлінням товариства разі неплатоспроможності, для вирішення термінових питань, за письмовою вимогою Ревізійної комісії, Спостережної ради, у випадку якщо цього вимагають інтереси акціонерного товариства.

Про проведення Загальних зборів акціонери повідомляються персонально. На загальних зборах ведеться протокол, який містить питання порядку денного, прийнятті рішення, результати голосування. Протокол підписується Головою та секретарем Загальних зборів і вноситься до Книги протоколів Загальних зборів. Правління товариства збирається за необхідністю, але не рідше одного разу на квартал. Засідання правління товариства скликається головою Правління або будь-якими двома членами правління. Рішення Правління товариства оформлюються протоколом, який підписує Голова та секретар Правління. Протоколи вносяться до Книги протоколів Правління товариства.

ВАТ "Житомирпиво" знаходиться за адресою: місто Житомир, вулиця Млинова, 26.