Франчайзинг як спосіб ведення бізнесу

18

ПЛАН

ВСТУП ……………………………………………………………………...3

РОЗДІЛ 1. ФРАНЧАЙЗИНГ ЯК ЗАСІБ ОРГАНІЗАЦІЇ ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ ФІРМ ………………………………………………………………...5

1.1. Загальна характеристика франчайзингу ………………………5

1. 2. Види франчайзингу ……………………………………………6

РОЗДІЛ 2. ФРАНЧАЙЗИНГОВИЙ ДОГОВІР (ФРАНШИЗА) ………...9

РОЗДІЛ 3. ВИБІР ФРАНЧАЙЗИНГУ ЯК СПОСОБУ ВЕДЕННЯ БІЗНЕСУ …………………………………………………………………………….12

3.1. Переваги франчайзингу ………………………………………12

3.2. Недоліки франчайзингу ………………………………………12

3.3. Аналіз франчайзингової компанії ……………………………12

3.4. Перспективи успішного франчайзингу ……………………...14

ВИСНОВОК ………………………………………………………………15

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ……………………………17

ВСТУП

Франчайзинг історично і міцно закріпився в розвинених країнах під впливом об'єктивних потреб економічного розвитку.

Франчайзинг можна розуміти як пільгове підприємництво, як форму тривалого ділового співробітництва, у процесі якого велика компанія надає індивідуальному підприємцю чи групі підприємців ліцензію (франшизу) на виробництво продукції, торгівлю товарами чи надання послуг під торговою маркою даної компанії на обмеженій території, на термін і умовах, визначених договором.

Для компаній франчайзинг - це спосіб поширення бізнесу.

Для підприємців франчайзинг - це один зі способів стати власником бізнесу.

На зростаючих ринках франчайзинг є самим швидким способом навчання підприємців практичним стандартам, що необхідні, щоб вести прибутковий бізнес.

В період входження України в ринкові відносини об'єкти інтелектуальної власності стають предметом купівлі-продажу, а точніше виникає комплекс пов'язаних з цим майнових прав що охороняються Законом. Договірна передача прав інтелектуальної власності є ефективним засобом впровадження науково-технічних розробок. На цій основі виникли нові види договірних відносин - ліцензійний договір, договір франчайзингу, договір концесії та подібні до них. Але слід відзначити, що договір франчайзингу найбільш перспективний та ефективний засіб ведення бізнесу.

Для нашої економіки франчайзинг сьогодні є відносно новим явищем, у той час як у розвинутих країнах він сторіччями практикувався як засіб забезпечення потреб суспільства в різних послугах.

Привабливість франчайзингу в наявності незаперечних переваг для обох учасників франчайзингових відносин. Для малих підприємств і індивідуальних підприємців він надає в розпорядження стабільний прибутковий бізнес, для відомих фірм і компаній - можливість розширити й закріпити свої позиції на ринку. Саме цим можна пояснити настільки широке поширення франчайзингу як у Європі, так і в Америці.

Організація підприємства на умовах франшизи значно знижує підприємницький ризик, тому що в цьому випадку відбувається використання уже відпрацьованого бізнесу, що довів свою ефективність. Таким чином, розвиток франчайзингу може виявитися однією з найбільш ефективних форм підтримки підприємництва, одним з можливих рішень важливої державної задачі.

У сучасному вигляді франчайзинг виник у США - країні з найбільш розвинутою економікою, в якій ринкові відносини існували і розвивалися у чистому вигляді, з мінімальними обмеженнями і мінімальним втручанням у них держави. Основою створення франчайзингу стали процеси ускладнення й вдосконалення форм і методів збуту внаслідок загострення конкуренції, насамперед - у сфері збуту товарів і послуг. Спочатку найбільше поширення франчайзинг, як особливий метод збуту товарів, отримав у трьох галузях промисловості США: автомобілебудуванні, виробництві прохолодних напоїв і аптечному бізнесі. Пізніше - у ресторанах їжі швидкого приготування.

Отже, франчайзинг - це специфічний метод розповсюдження товарів і послуг, що розвивався від простого права на дарування, використання до сучасної розвиненої франчайзингової концепції ведення бізнесу.

РОЗДІЛ 1. ФРАНЧАЙЗИНГ ЯК ЗАСІБ ОРГАНІЗАЦІЇ ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ ФІРМ

1.1. Загальна характеристика франчайзингу

Франчайзинг -- система угод, за якими власник торгової марки, торгового імені чи авторських прав (франчайзер) дозволяє іншій фірмі (франчайзі) використовувати їх на певних умовах [13, ст. 26].

Франчайзі зобов'язується продавати цей продукт чи послуги по заздалегідь визначених законах і правилах ведення бізнесу, що встановлює франчайзер. В обмін на здійснення всіх цих правил франчайзі одержує дозвіл використовувати ім'я компанії, її репутацію (гудвіл), продукт та послуги, маркетингові технології, експертизу, і механізми підтримки. Таким чином, виконання вимог франчайзера не є недоліком, навпаки, дотримання правил означає, що франчайзі має прекрасну можливість отримати прибуток. Щоб одержати такі права, франчайзі робить первісний внесок франчайзеру, а потім виплачує щомісячні внески. Це свого роду оренда, тому що франчайзі ніколи не стає повним власником товарного знаку, а лише має право використовувати товарний знак на період виплати щомісячних внесків. Суми цих внесків обмовляються в франчайзинговому договорі і є предметом переговорів. Франчайзинговий пакет (повна система ведення бізнесу, передана франчайзі) дозволяє відповідному підприємцю вести свій бізнес успішно, навіть не маючи попереднього досвіду чи знань в даній галузі.

Для компаній франчайзинг - це спосіб поширення бізнесу. Для підприємців франчайзинг - це один з шляхів стати власником бізнесу. На зростаючих ринках, таких як Україна, франчайзинг є швидким способом навчання підприємців практичним стандартам, що необхідні, щоб вести прибутковий бізнес [11, ст. 34].

Отже, один із засобів організації нового підприємства -- вкласти капі-тал у франшизу чи ліцензію, яка дає можливість використовувати торгову марку крупнішої або відомішої компанії та продавати її товари чи послуги в певному регіоні.

Франшиза -- явище не нове. Воно виникло у XIX ст., коли ком-панії "Зінгер" та "Інтернешнл Харвестер" засновували в усьому світі фірми, уповноважені здійснювати операції з продажу їх про-дукції. Подальший розвиток франчайзинг отримав у першій поло-вині XX ст. Але справжній бум у цій сфері почався наприкінці 50-х років.

Популярність франчайзингу зумовлена переважно тим, що він по-єднує переваги малого й великого бізнесу. Найпоширенішими при-кладами формального франчайзингу є автофірми, сервісні станції та розливання напоїв.

Ліцензіар виграє тому, що закладає міцні підвалини для своєї ком-панії, a ліцензіат тому, що може скористатися перевіреними еконо-мічними засобами ліцензіара. Широка громадськість виграє від того, що вона без перебоїв отримує товари і послуги [13, ст. 26].

1. 2. Види франчайзингу

Виділяють три основних види франчайзингу - товарний франчайзинг, виробничий і діловий.

Товарний франчайзинг іноді називають «франчайзинг продукту (торгового імені)». Це франчайзинг у сфері торгівлі на продаж готового товару. У товарному франчайзингу франчайзером зазвичай є виробник, що продає продукт чи напівфабрикат дилеру-франчайзі. Останній здійснює передпродажне і післяпродажне обслуговування покупців продукції франчайзера і відмовляється від продажу товарів конкурентів. Це правило є істотним змістом взаємин партнерів - франчайзера і франчайзі-дилера.

Цей вид діяльності, спрямований на придбання у ведучої компанії права на продаж товарів з її торговою маркою. У цьому випадку франчайзі купує у франчайзера товари і після цього перепродає їх від імені франчайзера. В окремих випадках ведуча компанія має відношення і до оплати гарантійних послуг, відшкодуванню витрат на спільну рекламу. Як правило, для товарного франчайзингу характерна вузька спеціалізація франчайзі на реалізації одного виду товарів і послуг.

В даний час цей вид франчайзингу використовується багатьма компаніями, наприклад, по виробництву автопокришок. Якщо ж товари і послуги не мають торгових марок, вони не включаються в цю категорію [11, ст. 35].

Другим видом франчайзингу є виробничий франчайзинг. Цей вид франчайзингу найбільш широко представлений у виробництві безалкогольних напоїв. Кожен з місцевих чи регіональних розливальних і пакувальних заводів є франчайзі від основної компанії. Coca Cola, Pepsi продають концентрати та інші продукти, необхідні для виробництва місцевим розливальним компаніям, що потім змішують концентрати з іншими складовими продуктами і розливають у пляшки чи банки для розповсюдження по місцевих дилерах.

Третім видом франчайзингу є діловий франчайзинг, який ще називають «франчайзинг бізнес-формату». При цьому франчайзер продає ліцензію приватним особам чи іншим компаніям на право відкриття магазинів, кіосків, або цілих груп магазинів для продажу покупцям набору продуктів і послуг під ім'ям франчайзера.

Таким чином, це франчайзинг на вид діяльності, тобто включення малого підприємства в повний виробничо-господарський цикл великої корпорації. Ледь не самий популярний вид франчайзингу, при якому ведуча фірма продає ліцензію приватним фірмам чи компаніям на право відкриття власної фірми з продажу продуктів і послуг під ім'ям франчайзера (наприклад, прокат і побутове обслуговування, ділові і професійні послуги, магазини, мережі закусочних, готелів). З боку великої корпорації пред'являються рівні з нею вимоги до технологічного процесу, якості, а також забезпечується навчання персоналу, вибір площадки будівництва підприємства, інші послуги (методи забезпечення продажів, ведення оперативної звітності і т.п.).

При діловому франчайзингу потрібно, щоб франчайзі оплачував постійні внески, а також робив внески в рекламний фонд, що знаходиться у віданні франчайзера. Франчайзер може здати в оренду франчайзі основні фонди, запропонувати йому фінансування; він вправі також виступати і як постачальник для своїх франчайзі [11, ст. 35].

Поряд з основними видами можна відмітити корпоративний та конверсійний види франчайзингу.

Корпоративний франчайзинг - сучасна форма організації франшизного бізнесу, при якій франшизоотримувач оперує не окремим підприємством, а мережею франшизних підприємств із використанням найманих менеджерів.

Конверсійний франчайзинг - спосіб розширення франшизної мережі, при якому діюче самостійне підприємство переходить на роботу за договором франчайзингу і приєднується до системи франшизних підприємств, що працюють під контролем одного франшизоотримувача [4, ст. 98].

РОЗДІЛ 2. ФРАНЧАЙЗИНГОВИЙ ДОГОВІР (ФРАНШИЗА)

Франчайзинговий договір, франшизна угода, або франшиза визначає правові і ділові відносини між суб'єктами франчайзингу, за якими франчайзер, що має розроблену систему ведення певної діяльності, дозволяє франчайзі використовувати цю систему відповідно до вимог франчайзера в обмін на винагороду (компенсацію). Взаємовідносини є довгостроковими, тому що франчайзі працює відповідно до вироблених стандартів і практики, якими керує франчайзер, при його постійному сприянні та підтримці [4, ст. 99].

Отже, франчайзинговий договір стосується системи, яку франчайзер дозволяє використовувати або ліцензує франчайзі і яка може бути названа франшизною системою. Франшизна система, або франшиза - це означає пакет прав, що охоплює права інтелектуальної власності на один або кілька товарних знаків, фірмових найменувань, промислових зразків і зразків, що охороняються авторським правом, а також технологію, ноу-хау і комерційну таємницю, якими будуть користуватися для продажу товарів або надання послуг користувачам. Тоді франшизна угода - це угода, за якою франчайзер надає франчайзі право на використання франшизи, причому ліцензія, видана франчайзером на використання франчайзингової системи франчайзі, є її основою. Вона дає франчайзі право здійснювати свою діяльність відповідно до правил, розроблених франчайзером.

У договорі на роздрібну торгівлю одна сторона, яка виробляє і (або) розподіляє товари, передає їх іншій стороні за ціною, що містить прибуток виробника, а інша сторона перепродає ці товари за більш високою ціною, забезпечуючи собі прибуток. У цьому договорі виробник і торговці (оптові або роздрібні) зазвичай не залежні один від одного. Виробник не контролює спосіб продажу товарів кінцевому споживачу. На відміну від подібних взаємовідносин за звичайної франшизної угоди франчайзер роз'яснює кожному франчайзі правила використання своєї системи і замість того одержує дохід як частину прибутку франчайзі (наприклад, відсоткове відрахування від продажів). Крім того, франчайзер може одержувати дохід від продажу товарів франчайзі, якщо останній стає його постійним "клієнтом" за франшизною угодою на одержання деяких товарів, необхідних для функціонування франшизи. Згідно зі стандартною ліцензійною угодою одна особа (ліцензіар), яка має право забороняти третім особам комерційне використання або застосування результатів інтелектуальної творчості (наприклад, винаходів, промислових зразків) або відмітних позначень (наприклад, знаків і фірмових найменувань), погоджується за винагороду не користуватися цим правом щодо іншої особи (ліцензіата) і, можливо, висуває умову контролю за таким комерційним використанням або застосуванням. У разі укладення ліцензійних угод на знаки або інші відмітні позначення ліцензіар може мати право на контроль за ліцензіатом у процесі торгівлі товарами і надання послуг установленої якості або певних зумовлених характеристик, що відповідають престижу його товарного знака. Це дає ліцензіару можливість запобігти падінню престижу свого товарного знака внаслідок погіршення якості товарів або послуг, вироблених або наданих ліцензіатом.

Відмінність франшизної угоди за названими ознаками від стандартної ліцензійної угоди мало помітна. Тому існує думка, що франчайзинг - це всього лише складна форма стандартної ліцензійної угоди, а франчайзинговий договір виходить за межі простого ліцензування одного або кількох конкретних прав інтелектуальної власності (наприклад, товарних знаків), оскільки він є ліцензією на використання системи, що включає права інтелектуальної власності, але не обмежується ними. За угодою про франшизу франчайзі не просто продає товари або надає послуги з використанням товарних знаків іншого власника, хоча сам він, можливо, взагалі нічого не виробляє. Насправді франчайзинг дозволяє франчайзі виробляти і продавати товари або надавати послуги у рамках більш великої системи.

Франшизна угода нарівні з деякими спільними із стандартною ліцензійною угодою положеннями має істотні відмінності. Так, у франшизних угодах і стандартних ліцензійних угодах сторони, як правило, не залежні одна від одної, але водночас вони перебувають у тісних робочих відносинах, визначених відповідно умовами цих договорів. Прибуток кожної сторони залежить від загальних зусиль обох сторін - чим успішніша діяльність франчайзі (або ліцензіата), тим вище прибуток обох сторін. Однак успіх франчайзі, на відміну від ліцензіата, залежить і від уміння франчайзера створювати прибуткову систему, навчати користувача франшизи правил належної роботи системи, удосконалювати і розвивати систему, постійно контролювати франчайзі і сприяти йому протягом терміну дії франшизної угоди. У франшизній угоді передбачається (хоча б частково), що франчайзер продовжує розвивати франшизну систему та інформує франчайзі про нові розробки.

Крім того, ступінь впливу франчайзера на франчайзі значно вищий, ніж ліцензіара на ліцензіата. Так, відповідно до договору на франшизу власник франшизи не лише контролює правила користування визначеними правами, наприклад, правами на товарний знак, а й встановлює вимоги щодо реалізації та управління основними елементами системи франшизи [6, ст. 133].

РОЗДІЛ 3. ВИБІР ФРАНЧАЙЗИНГУ ЯК СПОСОБУ ВЕДЕННЯ БІЗНЕСУ

3.1. Переваги франчайзингу:

1) якщо бізнес має високу репутацію, то існує велика вірогідність того, що він буде успішним і за нового власника;

2) наявність перевіреного місця для успішної роботи;

3) відсутність необхідності в затратах часу, грошей та енергії на планування нової фірми, можливість швидшого отримання при-бутку;

4) наявність клієнтури існуючого бізнесу;

5) наявність виробничих запасів, постачальників;

6) визначеність необхідних для бізнесу обладнання та інших ре-сурсів;

7) можливість фінансування бізнесу діловою угодою про ку-півлю [13, ст. 27].

3.2. Недоліки франчайзингу:

1) наслідування покупцем вад існуючої фірми;

2) сталість товарів і послуг бізнесу, які можуть не задо-вольняти покупця;

3) можливість успадкування недобросовісних працівників;

4) стара організаційна форма фірми може стати на заваді змінам;

5) ціна покупки може бути дуже високою і стати тягарем стосов-но майбутніх прибутків [13, ст. 27].

3.3. Аналіз франчайзингової компанії

Купівля існуючої фірми чи діючої франшизи не завжди може мати мінуси, але кожна фірма, що розглядається як об'єкт купівлі, повин-на бути ретельно досліджена. Купівля діючої франшизи може мати і додаткові обмеження, пов'язані з продажем і покупкою прав на ве-дення бізнесу в першоджерела франчайзингової мережі. Фактори, що визначають оцінку бізнесу, наведено на рис. 1.

Рис. 1. Фактори, що визначають оцінку бізнесу

Оцінка доцільності купівлі існуючого бізнесу може здійснюватися за такими сферами (функціональними зонами):

* фінанси;

* маркетинг;

* мотивація продавця;

* операції.

Стан бізнесу оцінюють за деякими специфічними питаннями.

Фінанси:

* яким був напрям руху прибутків фірми;

* чи збігається обсяг прибутку з обсягом продажу;

* чи відображає балансовий звіт існуючий фінансовий стан;

* чи відповідають затрати фірми середньостатистичним для пев-ного типу фірм;

* які перспективи збільшення прибутків та ін.

Маркетинг:

* бізнес зростає, скорочується чи відносно стабільний;

* яка конкуренція в даній галузі бізнесу;

* яке ставлення покупця до фірми;

* яка репутація фірми серед місцевих бізнесменів та ін.

Мотивація персоналу:

* чому власник хоче продати підприємство;

* які плани продавця після продажу тощо.

Операції:

* якщо магазин здається в оренду, то яка його особливість;

* чи відчуватиме потенційний покупець потребу в колишніх пра-цівниках;

* які відгуки постачальників про продавця та ін.

Для того щоб франчайзинг був вдалим, нова ідея повинна відпо-відати освіті, знанням та інтересам підприємця. Якщо інтерес та енергія, необхідні для відкриття нового бізнесу, не можуть бути підтри-мані, то це підприємство, найімовірніше, розвалиться.

Місце розташування має бути вдалим, планування і дизайн бізне-су -- адекватними, підприємець повинен мати знання з маркетингу і фінансового менеджменту, бути в змозі профінансувати заснування і роботу бізнесу [13, ст. 28].

3.4. Перспективи успішного франчайзингу:

1. Не чекайте, що франшизодавець розпланує все до Вас. Почи-наючи створювати самостійну фірму, потрібно вирішити, чи відпові-дає франшиза тому, чого Ви хочете і чим можете займатися.

2. Звертайте увагу на якість навчання, яке заплановане франшизо-давцем. Це найбільша перевага у взаємовідносинах франшизи.

3. Уважно перегляньте усю документацію франшизодавця. Чи довго він був у бізнесі? Чи має репутацію чесного і справедливого?

4. Вивчіть уважно закупівельну ціну.

5. Перегляньте франчайзингову угоду з адвокатом, який є спеціа-лістом з цих питань. Чи містить угода обмеження і вигоди, які є прий-нятними лише для франшизодавця? [13, ст. 29].

ВИСНОВОК

Франчайзинг -- система угод, за якими власник торгової марки, торгового імені чи авторських прав (франчайзер) дозволяє іншій фірмі (франчайзі) використовувати їх на певних умовах.

Франчайзі зобов'язується продавати цей продукт чи послуги по заздалегідь визначених законах і правилах ведення бізнесу, що встановлює франчайзер. В обмін на здійснення всіх цих правил франчайзі одержує дозвіл використовувати ім'я компанії, її репутацію (гудвіл), продукт та послуги, маркетингові технології, експертизу, і механізми підтримки. Таким чином, виконання вимог франчайзера не є недоліком, навпаки, дотримання правил означає, що франчайзі має прекрасну можливість отримати прибуток. Щоб одержати такі права, франчайзі робить первісний внесок франчайзеру, а потім виплачує щомісячні внески.

Для компаній франчайзинг - це спосіб поширення бізнесу. Для підприємців франчайзинг - це один з шляхів стати власником бізнесу.

Франчайзинговий договір, франшизна угода, або франшиза визначає правові і ділові відносини між суб'єктами франчайзингу, за якими франчайзер, що має розроблену систему ведення певної діяльності, дозволяє франчайзі використовувати цю систему відповідно до вимог франчайзера в обмін на винагороду (компенсацію). Взаємовідносини є довгостроковими, тому що франчайзі працює відповідно до вироблених стандартів і практики, якими керує франчайзер, при його постійному сприянні та підтримці.

Отже, франчайзинговий договір стосується системи, яку франчайзер дозволяє використовувати або ліцензує франчайзі і яка може бути названа франшизною системою. Франшизна система, або франшиза - це означає пакет прав, що охоплює права інтелектуальної власності на один або кілька товарних знаків, фірмових найменувань, промислових зразків і зразків, що охороняються авторським правом, а також технологію, ноу-хау і комерційну таємницю, якими будуть користуватися для продажу товарів або надання послуг користувачам.

Франчайзинг поєднує перевагу малого та великого бізнесу. Він також пропонує щось середнє між початком власного бізнесу з нуля та купівлею існуючого бізнесу. Оскільки допомога з менеджменту за-безпечується франшизодавцем, франчайзинг має набагато більше шансів на успіх, ніж незалежний бізнес.

Неважко передбачити, що в Україні можливості для розвитку сис-теми франчайзингу великі. Ймовірно, найближчими роками ця сис-тема набуде такого самого значного поширення, як і в інших країнах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України «Про підприємства в Україні» від 27.03.1991

2. Господарський кодекс України від 16.01.2003р.

3. Цивільний кодекс України від 16.01.2003р.

4. Бедринець М. Д. Франчайзинг: світовий досвід і перспективи розвитку в Україні. - Фінанси України. -2001.- №2.- С. 96- 104.

5. Виноградська А.М. “Основи підприємництва: Навчальний посібник, 2-е видання”. - К.: Кондор, 2005. - 544 с.

6. Ґудзь О., Кохановська О. Договір франчайзингу: світовий досвід 1 і перспективи розвитку в Україні. - Людина і політика. - 2003. - №1, - С. 129-136.

7. Довгань В. Франчайзинг путь к расширению бизнеса.- М.: Дело, 1991. - 242 с.

8. Введенние во франчайзинг /Под ред. С. А. Силинга. - Санки-Петербург, 1992. - 302 с.

9. Котлер Ф. Основы маркетинга. - М.: Прогресс, 1991. - 356 с.

10. Коростелев В.А. «Роль консалтинга в управлении бизнесом: Учеб. Пособие». - К.: МАУП, 2004. - 252 с.

11. Кредисов А. І., Панченко С. Т., Кредисов В. А. “Менеджмент для керівників” - К.: Товариство “Знання”, КОО, 1999 - 556 с.

12. Манів З.О., Луцький І. М. Економіка підприємства: Навч. посіб. - К.:Знання, 2004. - 580 с.

13. Сидоров Я. Франчайзинг - нова договірна форма здійснення бізнесової діяльності в Україні. - Підприємництво, господарство і право. - 2003. - №3. - С. 34-36.

14. Федоренко В.Г., Денисенко М.П., Руженський М.М. «Підприємництво». - К.: МАУП, 2005. - 280 с.

15. Федулова Л. І., Федоренко В. Г., Гриньов В. Ф. “Бізнес-менеджмент” - К.: МАУП, 2007, - 632 с.

16. Хомяков В.І. “Менеджмент підприємств” - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Кондор, 2005. - 434 с.

17. Щекин Г.В. «Управление бизнесом: Экспресс-курс для деловых лю-дей». -- К.: МАУП, 2004. -- 232 с.