Малий бiзнес

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ

Допускаю до захисту:

Зав.кафедри філософії, теорії державного управління та менеджменту

к.е.н., **********************.

ДИПЛОМНА РОБОТА

Малий бiзнес

Виконав студент VІ курсу

групи

Керівник ., доц. **************

Консультант з використання

сучасних інформаційних технологій ст. виклад************

Консультант з охорони праці к.мед.н., доц. ***********

Консультант з цивільної оборони к.мед.н., доц. *************

Харків - 2006

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ

Кафедра __________________________

Завдання на дипломну роботу

Студентки курсу факультету

Прізвище, ім'я, по батькові
1. Тема дипломної роботи

Затверджена регіональним інститутом академії від « » 200 р.

№

2. База переддипломної практики: від

відділення

3. Термін подання дипломної роботи

4. Вихідні данні: а) анотація на тему;

б) список використаної літератури;

в) матеріал переддипломної практики.

5. Графік виконання роботи

6. Короткі методичні вказівки до теми

7. Перелік графічного матеріалу

Керівник роботи _____

(дата, підпис)

Дата видачі завдання ______

Завдання прийнято до виконання ______

ЗМІСТ

Вступ

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ І ЗАКОНОДАВЧІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ МАЛОГО БІЗНЕСУ ЯК ЗАСОБУ РОЗВ'ЯЗАННЯ ПРОБЛЕМИ ЗАЙНЯТОСТІ

1.1 Правове регулювання створення і розвитку малого підприємництва в Україні

1.2. Сутність малого бізнесу і його роль у вирішенні проблеми зайнятості

1.3. Державна політика України у сфері зайнятості населення

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СТАНУ ЗАЙНЯТОСТІ ТА МАЛОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ В ПЕРІОД ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ.

2.1. Проблеми безробіття та рівня життя населення

2.2. Зайнятість населення і регулювання її в сучасних умовах

2.3. Аналіз стану, проблем і тенденцій розвитку малого підприємства в Україні та Харківському регіоні

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ РОЗВИТКУ МАЛОГО БІЗНЕСУ І ЙОГО ВПЛИВ НА ПІДВИЩЕННЯ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ В УКРАЇНІ

3.1 Вдосконалення правового забезпечення розвитку підприємництва в Україні

3.2. Удосконалення державного управління зайнятістю населення

РОЗДІЛ 4. ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ПРАЦІ ТА ЦІВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ

4.1. Державне регулювання при надзвичайних ситуаціях

4.2. Державне управління охороною праці

ВИСНОВКИ

Список використаних джерел

Мета проведеного дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та розробці теоретико-методологічних засад дослідження процесу формування та здійснення державної політики в сфері малого бізнесу та зайнятості населення, вивчення на основі теоретичних узагальнень феномена державної політики як системної якості державно-організованного суспільства, що дасть змогу дослідити всі зовнішні та внутрішні фактори, а також висвітлити проблеми державного впливу та заходи щодо їх вирішення.

Об'єктом дослідження виступає сучасна система державного регулювання малого бізнесу як засіб для розв'язання проблеми зайнятості населення в Україні та Харківської області.

Предмет дослідження - відносини між державою та підприємствами малого бізнесу щодо вирішення зайнятості та підвищення ефективності у цій сфері.

РОЗДІЛ 1

· фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності;

· юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно правової форми та форми власності, в яких середньо облікова чисельність працюючих за звітний період(календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 500 000 євро.

Середньооблікова чисельність працюючих визначається з урахуванням усіх працівників, у тому числі і тих, що працюють за договорами та за сумісництвом, а також працівників представництв, філій, відділень та інших відокремлених підрозділів.

Метою державної підтримки малого підприємництва є:

1. Створення умов для позитивних структурних змін в економіці України;

2. Сприяння формуванню і розвитку малого підприємництва, становлення малого підприємництва як провідної сили в подоланні негативних процесів в економіці та забезпечення сталого позитивного розвитку суспільства;

3. Підтримка вітчизняних виробників;

4. Формування умов для забезпечення зайнятості населення України, запобіганню безробіттю, створення нових робочих місць.

Державна підтримка малого бізнесу здійснюється за такими напрямами:

· формування інфраструктури підтримки і розвитку малого підприємництва, організація державної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для суб'єктів малого підприємництва;

· встановлення системи пільг для суб'єктів малого підприємництва;

· запровадження спрощеної системи оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності;

· фінансово-кредитна підтримка малого підприємництва;

· залучення суб'єктів малого бізнесу до виконання науково-технічних і соціально-економічних програм, здійснення поставки продукції (робіт, послуг) для державних і регіональних потреб.

Державна підтримка малого підприємництва здійснюється Кабінетом Міністрів України, Центральним органом виконавчої влади з питань регуляторної політики та підприємництва, іншими центральними органими виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України в межах своїх повноважень сприяє розвитку малого бізнесу, спрямовує, координує і контролює діяльність органів виконавчої влади, які забезпечують проведення державної політики щодо його підтримки.

Верховна Рада АР Крим та Рада міністрів АР Крим, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування на підставі Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні в межах своєї компетенції розробляють, погоджують та затверджують відповідні програми підтримки малого підприємництва та контролюють їх виконання.

Підтримка малого підприємництва здійснюється відповідно до Національно програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні, програми підтримки малого підприємництва в АР Крим, регіональних та місцевих програм підтримки малого підприємництва, які затверджуються відповідно до законодавства.

Національна програма сприяння розвитку малого підприємництва в Україні є комплексом заходів, спрямованих на реалізацію державної політики щодо вирішення проблем розвитку малого підприємництва. Дана програма затверджується Верховною Радою України шляхом прийняття відповідного закону.

Кабінет Міністрів України щорічно разом з проектом Закону України про Державний бюджет України подає на розгляд Верховної Ради інформацію про стан виконання відповідної Національної програми та обґрунтування виділення коштів на виконання заходів щодо реалізації зазначеної Програми в наступному бюджетному році із зазначенням джерел фінансування.

Відбір проектів по реалізації Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні здійснюється на конкурсних засадах. Положення про проведення конкурсів проектів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Закон України “ Про державну підтримку малого підприємництва” на даний час є досить актуальним. Адже він стверджує, по-перше, що підтримка малого підприємництва є одним з найважливіших завдань державної політики. А по-друге, закон наголошує на потребі спрямування державних та регіональних програм підтримки малого підприємництва саме на створення інфраструктури підтримки і розвитку підприємництва - бізнес-інкубаторів, бізнес-центрів, консультаційних та інформаційних систем тощо[2].

З метою ефективного використання можливостей підприємництва для розвитку національної економіки, прискорення економічних реформ, вирішення соціальних проблем та забезпечення реалізації конституційного права громадян на підприємницьку діяльність, діє Указ Президента України “Про заходи щодо забезпечення підтримки та подальшого розвитку підприємницької діяльності ” затверджений 15 липня 2000 року №906/2000 [19].

Стосовно розвитку малого бізнесу як засобу вирішення проблеми зайнятості населення України в даному Указі постановлено:

· поліпшити умови для залучення до підприємницької діяльності соціально незахищених категорій населення - інвалідів, безробітних тощо;

· розробити та запровадити в установленому порядку механізм надання до набрання чинності Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” одноразової допомоги безробітним для організації ними підприємницької діяльності в межах кошторису витрат державного фонду сприяння зайнятості населення, передбачених на ці цілі;

· вжити заходів щодо створення в навчальних закладах I-V рівнів акредитації бізнес-інкубаторів та використання інших форм підготовки молоді до започаткування підприємницької діяльності, роботи у сфері малого підприємництва;

· вжити заходів щодо впровадження ефективних форм підготовки, перепідготовки, перекваліфікації незайнятих громадян для роботи у сфері малого підприємництв;

· забезпечити розробку та реалізацію протягом 2000-2001 року інформаційно-пропагандистських заходів, спрямованих на стимулювання створення та діяльності суб'єктів малого підприємництва, підготовку населення до зайняття власним бізнесом, на формування позитивної громадської думки стосовно підприємництва [4].

Відповідно до Закону України “ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” 20.11.2000 року затверджено Наказ Міністерства праці та соціальної політики України №307 про Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності.

Цей порядок визначає механізм призначення, виплати допомоги по безробіттю, у т.ч. одноразової для організації безробітними підприємницької діяльності, та обчислення страхового стажу.

Одноразова виплата допомоги по безробіттю для організації безробітними для організації підприємницької діяльності надається застрахованим та незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними.

Допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості, на які покладено функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем перебування безробітного на обліку і виплачується в установленому порядку через банківські установи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 року №578 затверджено Положення про порядок надання безпроцентної позики безробітним для зайняття підприємницькою діяльністю.

Безпроцентна позика для зайняття підприємницькою діяльністю надається за рахунок Державного фонду сприяння зайнятості населення в межах коштів, передбаченими державною та територіальними програмами зайнятості, що затверджуються щорічно Кабінетом Міністрів України і місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад з метою сприяння зайнятості населення .

Безпроцентна позика надається тільки на підприємницьку діяльність, пов'язану з виробництвом продукції, і може бути використана на придбання обладнання, інструменту, сировини і матеріалів, оренду приміщення, організацію робочих місць та інші витрати, пов'язані з цією діяльністю.

Дана позика надається громадянам, які досягли 18-річного віку, зареєстровані як безробітні у державній службі зайнятості за місцем проживання, отримують допомогу по безробіттю і не можуть бути працевлаштовані у зв'язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи.

Не може бути надано безпроцентну позику безробітним, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, перебували у лікувально-трудових профілакторіях, а також тим, яким виплата допомоги по безробіттю відкладалася або припинялася відповідно до законодавства про зайнятість [5].

Отже, законодавство відносно розвитку малого бізнесу і само зайнятості населення на даний час є досить суперечливим.

Держава, формуючи правове поле, досить успішно сприяє розвитку малого бізнесу, розв'язуючи проблеми, що одна за одною неминуче виникають під час запровадження нових принципів господарювання. Але, на жаль, переважна більшість цих позитивних надбань упродовж останніх років потонула у вирі законодавчих і підзаконних актів, які буквально поринули з численних міністерств і відомств. Саме через це чимало малих підприємств опинилися у стані застою.

· діяльність, заради мети отримання прибутку за рахунок власних або залучених коштів;

· діяльність, засновану на новаторстві і творчому пошуку;

· діяльність по використанню майна;

· діяльність з виявленням особистих якостей: ініціативи, спроможності йти на ризик, прагнення найти спільну мову з контрагентами;

· створення господарських товариств заради виробництва і реалізації товарів (робіт, послуг), з метою прогнозу очікуваного прибутку.

Узагальнюючи вищесказані поняття підприємництва ряду вчених, можна зробити висновок, що підприємництво - це діяльність, де господарчі суб'єкти, використовуючи свої особисті якості, виконують на інноваційній, ризиковій основі відповідні функції для досягнення прибутку чи доходу. Базуючись на даному визначені, треба вважати, що в сучасних умовах в країнах з перехідною до ринку економікою підприємництво характерне переважно для малих підприємств.

Так звана мала економіка - важливий сектор повноцінного ринку. Без малого бізнесу неможливе становлення цивілізованої ринкової економіки [12].

Малий бізнес виконує декілька функцій, з числа яких можна виділити найбільш суттєві. Їх декілька:

По-перше, боротьба з безробіттям. Існує думка, що якщо в бюджеті недостатньо коштів, то всі їх потрібно направляти в соціальну сферу. І нема що в таких умовах говорити про підтримку малого бізнесу, ніби-то дешевше платити допомогу по безробіттю. Але ця думка нічим не обумовлена. Як свідчить світовий досвід, підтримка малого бізнесу є найбільш розумною і ефективною формою боротьби з безробіттям. Вартість створення робочих місць в цій сфері в півтора рази дешевше, ніж в будь-якій іншій. Тобто, підприємці беруть участь у вирішенні державної проблеми забезпечення трудової зайнятості.

Для України на даний час це особливо актуально, так як розміри безробіття безперервно зростають. В той же час відомо, що в США за останні 15 років фірми з чисельністю персоналу до 200 чоловік створили до 60 % нових робочих місць, головним чином в сфері послуг. За цей же період малі підприємства надали роботу 25 млн. чоловік, в той час, коли великі корпорації скоротили число зайнятих майже на 3 млн. чоловік;

По-друге, підприємницьку діяльність можна розглядати як своєрідну форму само зайнятості (у разі відкриття власного бізнесу у формі одноосібного володіння);

По-третє, підприємці виступають як роботодавці, адже відкриваючи нове підприємство вони тим самим створюють нові робочі місця для інших людей;

По-четверте, формування середнього класу - опори демократичного режиму. Як показує практика приватне виробництво народжується з великим трудом. За короткий час неможливо створити на підприємстві повноцінного власника, сформувати нову (ринкову психологію). А підтримка малого бізнесу - це і є найбільш ефективний засіб генерування приватної власності;

По-п'яте, пожвавлення конкуренції. Конкурентоспроможність товарів є найважливішою умовою виходу фірми на зовнішні ринки. Створення конкурентного середовища в значній мірі залежить від умов, які створені для розвитку підприємництва і малого бізнесу. Поява на ринку безлічі малих фірм і створює для розвитку економіки сприятливе конкурентне середовище. Жодна, навіть сама конкурентоспроможна, фірма в ринкових умовах не може бути спокійною за свої ринкові позиції, якщо вона не буде своєчасно обновляти свою технологію, підвищувати якість і розширяти асортимент випускаємої продукції, за її після продажне обслуговування відповідно з вимогами ринкового попиту. Малі підприємства здатні швидше пристосуватися до змін споживчого попиту, найти свою нішу в ринковому середовищі, проводити постійний пошук нетрадиційних рішень і нових способів дій [32].

Цілями створення малих підприємств, або підприємств малого бізнесу, являються:

· насичення споживчого ринку товарами;

· подолання галузевого і регіонального монополізму;

· розширення конкуренції;

· створення матеріальної основи для працевлаштування робітників, що вивільнюються з діючих підприємств;

· закріплення економічної бази місцевих органів влади;

· розвиток сіл, невеликих міст;

· відродження художніх промислів.

Роль і місце малого бізнесу в економіці України важко переоцінити.

В умовах переходу України до ринкової економіки активізуються проблеми розвитку підприємницької діяльності, з яким пов'язуються надії на соціально-економічне зростання і підвищення рівня життя населення. У наш час у різних країнах світу найбільш розповсюджені такі форми участі підприємств у сприянні зайнятості:

· обов'язкові відрахування у фонд зайнятості (фонд безробіття);

· обов'язкові повідомлення( під загрозою штрафу) державній службі зайнятості (біржі праці) про наявність вакансій на своїх підприємствах.

Цивілізований бізнес взагалі не повинен нехтувати проблемами суспільства, і у цьому пояснення прагнення підприємств знайти компроміс між максимізацією прибутку і необхідністю задовольняти деякі суспільні потреби, зокрема брати участь у реалізації такої соціальної гарантії як право на працю.

Звертання людини до підприємництва, як виду трудового заняття може зумовлюватись як ситуативними, так і ціннісними моментами. На думку американських дослідників, існує три головні джерела мотивації для тих американців, хто вирішив розпочати власну справу, а саме:

1. Бажання встановити більший контроль за своїм майбутнім;

2. Надія більше пов'язати свою роботу і власне життя, зробити свою трудову діяльність немовби продовженням останнього;

3. Прагнення розповсюдити власний стиль і образ життя, свої інтереси, звички і нахили на бізнес.

Тобто, ключову роль у мотивації підприємництва відіграє потяг людей до само удосконалення.

Таким чином, початок підприємницької діяльності блокують насамперед процедури її державної реєстрації, кредитно-фінансова система. Крім того, розвиток підприємницької активності стримує недосконалість законодавства, недосконалість системи оподаткування, відсутність правових гарантій для підприємців, непослідовність ринкових реформ, відсутність умов для чесного підприємництва.

Становлення підприємця - це процес як придбання певних професійних навичок та знань, так і формування необхідних особистих якостей. Дослідники вказують на деякі риси характеру, які заважають підприємництву:

· недостатня вірність обраному шляху;

· спрощений погляд на речі;

· недовірливість;

· надмірне теоретизування, не підкріплене практикою;

· прихильність заведеному порядку;

· неадекватна мотивація;

· надмірна мрійливість та інші.

Практика свідчить, що відмінною рисою підприємця як суб'єкта трудової діяльності є прагнення працювати у не структурному оточенні, яке сприяє швидким змінам і реалізації нових ідей, тобто відповідає природі підприємницької діяльності. Не випадково підприємство відносять до класу продуктивної новаторської діяльності, в процесі якої в результаті комбінування виробничих факторів створюється дещо нове ( нове підприємство, новий продукт, нові зв'язки, нові ринки збуту). Традиційно у багатьох країнах світу підприємці прагнуть відкрити власну справу і діють по одинці, часто як фізичні особи. Про організаційно-новаторську роль підприємців свідчить наявність у їх діяльності елементів новизни, ініціативи, творчості.

В США однією з основних соціально значущих галузей підприємництва, є так званий “четвертий сектор” державно-приватного партнерства. Суть його полягає в тому, що державні структури (штати або муніципалітети) визначають приоритетні напрямки розвитку бізнесу на своїх територіях, вкладають кошти і на конкурсній основі передають приватним підприємцям функції по обслуговуванню - протипожежна охорона, прибирання сміття, поштові послуги тощо. Впровадження аналогічної системи в Україні може не тільки підвищити зайнятість, хоча б тимчасово вивільнених з виробництва, але й знизити витрати, підвищити якість обслуговування населення, що дуже актуально в сучасних умовах.

Звертає увагу та обставина, що у наших підприємців практично відсутня потреба в іноземних трудових ресурсах та іноземних фахівцях, вчених. Тобто на ринку праці в Україні підприємці не знаходять фахівців відповідного рівня кваліфікації.

Слід зазначити, що особливим суб'єктом підприємницької діяльності виступають жінки.

Обрати підприємництво як вид трудової діяльності жінок перш за все спонукає бажання покращати своє матеріальне становище, потяг до самостійності і потреба в самореалізації. Жінки, що прийшли у бізнес, мають однаковий з чоловіками мотиваційний комплекс, міру задоволеності своєю підприємницькою діяльністю та її результативність, але зазнають більше труднощів, займаючись організаційним новаторством. Так, частіше ніж чоловіки, жінки зустрічаються з перешкодами при одержанні дозволу на відкриття власного підприємства та з волокитою в органах влади.

В сучасних умовах, щоб прийти у бізнес і утриматись у ньому, жінкам доводиться докладати більше зусиль, ніж чоловікам, навіть при однакових стартових умовах.

Якщо ж шлях до бізнесу жінок і надалі буде ускладнюватись, то безробіття серед них не буде зменшуватись [33].

Мале підприємництво - це багатогранне соціально-економічне явище, яке включає в собі наступні якісні характеристики:

· гнучкість і швидкість прийняття рішення, так як саме діяльність малого підприємництва легше проаналізувати відносно змін умов ринку, визначаючи господарську політику;

· малі розміри підприємства дозволяють контролювати виробничий процес, переналагоджуючи його в зв'язку з актуальними запитами споживача, ринку, господарського механізму;

· пряма передача інформації, швидке засвоєння швидка реакція на зміни;

· особисті зв'язки - основа малого підприємництва;

· низькі оперативні витрати, невеликий фонд заробітної плати, невеликі інвестиції;

· швидкий матеріальний успіх;

· довгострокові вигоди;

· підприємницький і інноваційний дух.

Але ці якості можуть проявлятись тільки при визначених умовах - при розвинутому “зовнішньому середовищі”, в умовах якого функціонують малі підприємства. “Зовнішнє середовище”, тобто інфраструктура, - система спеціалізованих інститутів, які допомагають розробці і реалізації державної політики в сфері малого підприємництва, які створюються і діють як при державній участі, так і по ініціативі самих підприємницьких і громадських структур. Інфраструктура - система організацій, метою яких є надання допомоги суб'єктам малого підприємництва на пільгових умовах. Саме це виділяє інфраструктуру із значно обширної сукупності організацій, які спеціалізуються на наданні ділових послуг. Одною із умов ефективного функціонування сфери малого підприємництва є розвиненість її інфраструктури, яка , на жаль, тільки починає формуватись [12].

1.3. Державна політика України у сфері зайнятості населення

В усіх країнах світу управління зайнятіс-тю населення займає одне з провідних місць у механізмах реалізації державної політики. Це невипадково, оскільки стан ринку праці, забезпечення достат-нього для конкретних демосоціальних умов рівня зайнятості населення характеризують загальний со-ціально-економічний стан країни, спроможність дер-жавної політики вирішувати найбільш гострі пробле-ми свого розвитку та соціальної безпеки.

На сучасному етапі досить поширеними є принай-мні два механізми регулювання зайнятості: держав-но-централізований та децентралізований. Співвід-ношення чи перевага одного відносно іншого знач-ною мірою залежить від технологічного, структурно-го та інституціонального складу економіки, положен-ня у міжнародному розподілі праці, включення у про-цеси глобалізації. Але незалежно від цього, у кожній країні регулювання зайнятості, намагання підтриму-вати баланс на ринку праці є пріоритетним напрямом державної політики.

В Україні за часи радянської влади сформувалась централізована державна система регулювання зай-нятості населення. Акцентуємо увагу на тому, що цей механізм також був поширений у багатьох країнах з ринковою економікою і вважався доволі об'єктивним і соціальне справедливим. Як відмічається багатьма авторами, використання як головного в регулюванні зайнятості населення механізму державного центра-лізованого управління є найбільш прийнятним для рівня індустріального розвитку суспільства. Але пос-тупово під впливом переходу до більш високого ста-ну індустріального, а саме до постіндустріального, а потім інформаційного, централізована спрямованість державного регулювання теж трансформується у більш гнучку модель, а саме модель створення необ-хідних умов до більш вільного вибору кожним грома-дянином своєї форми зайнятості, змін його протягом свого життя.

В сучасній Україні склалась цікава ситуація з цьо-го приводу. По-перше, в Конституції України у статті 43 йдеться, що “Кожен має право на працю, що вклю-чає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується”. Тобто кожен громадянин одержав право вільно оби-рати для себе зайнятість, сферу своєї діяльності. Це свідчить, що державне централізоване регулювання передає свої повноваження безпосередньо людині як носію своєї робочої сили. Держава не тільки передає це право, але й покладає на неї відповідальність за своє майбутнє у професійному відношенні, забезпе-ченні конкурентоспроможності на ринку праці та одержанні доходів. Якщо з цих позицій оцінювати сучасний механізм регулювання зайнятості населення, то зауважимо, що цей механізм ще не може спрацьо-вувати в повну силу. Цьому є низка причин:

· перехідний етап соціально-економічної системи суспільства від адміністративно-централізованої мо-делі до ринкової соціально-орієнтованої;

· занепад певний час соціально-економічного стану і, як наслідок, поширення безробіття та зрос-тання його рівня, поява такого явища як хронічне безробіття;

· знецінення вартості робочої сили, поява люмпенізованого прошарку населення, жебрацтва та інших соціальних небезпечностей.

Все це викликало необхідність збереження, хоча і в модифікованому вигляді, механізму державного ре-гулювання зайнятості - обмеження безробіття як складового загальнодержавного механізму управлін-ня економікою у поєднанні з новими правовими принципами зайнятості. Нині у державі існує систе-ма регулювання зайнятості, яка складається з орга-нів, головною функцією яких є саме вирішення проб-лем зайнятості населення та підтримки збалансова-ності на ринку праці. Зокрема, Міністерство праці та соціальної політики України, територіальні центри зайнятості, які створені і працюють на всіх рівнях, а також відповідні управління в системі державних ад-міністрацій - створюють досить впорядкований ме-ханізм регулювання процесів зайнятості на загально-державному та регіональному рівнях. Поступово в цьому механізмі набувають значення відносини соці-ального партнерства та формування підприємниць-ких структур, що беруть на себе функцію працевлаш-тування в країні та за кордоном безробітних, які ма-ють високий професійний рівень. Не менш значущим слід вважати діяльність різних державних установ, що сприяють організації підприємницької діяльності, навчанню ведення власного бізнесу. Важливою особ-ливістю нових підходів до вирішення проблем зайня-тості в сучасному механізмі регулювання є те, що по-ряд зі створенням через державні важелі системи працевлаштування діє система підвищення конку-рентоспроможності на ринку праці людей, які бажа-ють працювати, але недостатньо для цього підготов-лені. Це свідчить про наявність у цьому механізмі ак-тивної складової щодо відповідальності держави за виконання своїх функцій відносно захисту конститу-ційних прав громадян на працю та одержання міні-мального доходу чи матеріальної підтримки під час безробіття. Створення механізму страхування на ви-падок безробіття та спеціальних фондів для здійснен-ня активної політики щодо працевлаштування теж є важливим механізмом державної політики у сфері зайнятості населення [40].

Державна політика України у сфері зайнятості на-селення базується на таких принципах:

· забезпечення рівних можливостей усім громадя-нам, незалежно від походження, соціального і майно-вого стану, расової та національної незалежності, віку, статі, політичних переконань, ставлення до релігії, в реалізації права на вільний вибір виду діяльності від-повідно до здібностей та професійної підготовки з ура-хуванням особистих інтересів і суспільних потреб;

· сприяння забезпеченню ефективної зайнятості, запобіганню безробіттю, створенню нових робочих місць та умов для розвитку підприємництва;

· координація діяльності у сфері зайнятості з ін-шими напрямами економічної й соціальної політики на основі державної та регіональних програм зайня-тості;

· співробітництво професійних спілок, асоціацій підприємців, власників підприємств, установ, органі-зацій чи уповноважених ними органів у взаємодії з органами державного управління в розробці, реаліза-ції та контролю за виконанням заходів щодо забезпе-чення зайнятості населення;

· міжнародне співробітництво у розв'язанні проб-лем зайнятості населення, включаючи працю грома-дян України за кордоном та іноземних громадян в Ук-раїні.

Закон України “Про зайнятість” закріплює основні принципи державної політики в галузі сприяння зайнятості; забезпечення певних можливостей всім громадянам України незалежно від національності, статі, віку, соціального положення, політичних і релігійних переконань у реалізації права на добровільну працю і вільний вибір зайнятості; розвиток людських ресурсів і попередження масового і скорочення тривалого безробіття; підтримка трудової і підприємницької ініціативи громадян; сприяння розвиткові їхніх здібностей до продуктивної, творчої праці і забезпечення соціального захисту в галузі зайнятості, включаючи спеціальні заходи для громадян, що мають особливі труднощі в пошуку роботи; заохочення роботодавців до створення нових робочих місць тощо [ 5 ].

З метою реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки й пере-підготовки, працевлаштування та соціальної під-тримки громадян, які тимчасово не працюють, у по-рядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, функціонує державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих дер-жавних адміністрацій і органів місцевого самовряду-вання. До складу державної служби зайнятості вхо-дять також навчальні заклади професійної підготов-ки незайнятого населення, інформаційно-обчислю-вальні центри, територіальні та спеціалізовані бюро зайнятості, центри реабілітації населення, підпри-ємства, установи та організації, підпорядковані служ-бі зайнятості.

Послуги, пов'язані із забезпеченням зайнятості на-селення, надаються державною службою безкоштов-но. Діяльність державної служби зайнятості фінансу-ється за рахунок коштів державного фонду загально-обов'язкового соціального страхування на випадок безробіття, передбачених на ці цілі. Оподаткування діяльності підприємств та організацій, що входять до складу державної служби зайнятості, здійснюється відповідно до законодавства України.

Нині служби зайнятості проводять велику повсяк-денну роботу з різних питань працевлаштування на-селення. Приміром, центр зайнятості:

· аналізує і прогнозує попит та пропозицію на ро-бочу силу, інформує населення й державні органи уп-равління про стан ринку праці;

· консультує громадян, власників підприємств, ус-танов і організацій чи уповноважених ними органів, які звертаються до служби зайнятості, про можли-вість одержання роботи і забезпечення робочою силою, вимоги, що висуваються до професії та з інших питань, що є корисними для сприяння зайнятості на-селення;

· проводить облік вільних робочих місць і грома-дян, які звертаються з питань працевлаштування; допомагає громадянам у доборі підходящої роботи і власникам підприємств, установ, організацій чи уповноваженим ними органам у доборі потрібних працівників;

· організовує професійну підготовку та перепідго-товку громадян у системі служби зайнятості чи нап-равляє їх до інших навчальних закладів;

· надає послуги з працевлаштування та професій-ної орієнтації працівникам, які бажають змінити про-фесію або місце роботи (у зв'язку з пошуками високооплачуваної роботи, зміною умов і режиму праці тощо), вивільнюваним працівникам і незайнятому населенню;

· реєструє безробітних і надає їм у межах своєї компетенції допомогу, в тому числі й грошову;

· бере участь у підготовці міської програми зайня-тості та заходів щодо соціальної захищеності різних груп населення від безробіття.

Таке соціально-економічне явище як безробіття, його зростаючі масштаби та тривалість загострю-ють відповідальність діяльності державної служби зайнятості. Особливо велике навантаження лягає на первинні ланки центрів зайнятості. На вирішення цієї проблеми спрямована єдина технологія обслу-говування незайнятого населення (ЄТОН), яка зат-верджена Наказом Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України №49 від 15.08.2000 р. Вона є розробкою колективу авторів інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України. Зокрема, така техноло-гія була запроваджена у діяльності центру зайнятості. Головна ідея створення та функціонування ЄТОН -- це впровадження ак-тивного менеджменту зайнятості, адаптованого до умов ринку праці, включаючи системи соціального захисту та самозахисту населення шляхом підви-щення ефективності роботи державної служби зай-нятості щодо надання соціальних послуг безробіт-ним громадянам та роботодавцям, сприяння само-зайнятості населення. В основу ЄТОН покладено дотримання певних принципів та критеріїв органі-зації роботи персоналу: по-перше, спеціалізація і ко-оперування праці фахівців служб зайнятості, по-друге, синхронність у вирішенні проблем, по-третє, безперервність діяльності самої служби. Система ЄТОН складається з набору стандартних уніфікова-них умов праці та типізованих трудових процесів. Вона побудована на нормах чинного законодавства. Зміст менеджменту зайнятості, побудований за сис-темою ЄТОН, спрямований на організацію забезпе-чення порядку і виконання процедур і операцій спе-ціалістами служби зайнятості. Відповідно до цього систему побудовано на засадах соціальної спрямо-ваності та економічної ефективності. Це забезпечує стабільність складових механізмів системи ЄТОН та ЇЇ гнучкість відповідно до певних змін.

Усі складові системи ЄТОН спрямовані на опе-ративне та якісне надання послуг клієнтам, а їхня доцільність та корисність залежить від категорії центру зайнятості, його чисельності за спеціаліс-тами та рівня матеріально-технічного забезпечен-ня. Зміни і доповнення до технології вносяться на підставі наказу Державного центру зайнятості. Під час розроблення цієї технології був застосований досвід кращих вітчизняних центрів зайнятості, досвід зарубіжних країн Великобританії, Німеччи-ни, Данії, Польщі, Росії. Найбільш ефективні ме-тоди обслуговування незайнятого населення, інно-ваційні елементи технології були максимально адаптовані до конкретних умов, стандартизовані та уніфіковані.

Порядок обслуговування незайнятих громадян в державних центрах зайнятості має за мету спряму-вати діяльність фахівців міської служби зайнятості щодо надання клієнтам ефективних соціальних послуг, передбачених законодавством (рис. 1).

Засади ЄТОН складаються з таких напрямів:

· сприяння активізації зусиль клієнтів щодо са-мостійного працевлаштування шляхом певної соці-ально-психологічної орієнтації та свідомості на під-вищення їх відповідальності перед своєю сім'єю, суспільством;

· організація інформаційного забезпечення про вакантні місця в місті, для чого створена єдина регі-ональна інформаційна комп'ютерна система забез-печення доступу кожного клієнта до цієї інформа-ції;

· створення в центрі зайнятості сектора самос-тійного пошуку вільних робочих місць (вакансій);

· сприяння безробітним щодо започаткування власної підприємницької справи;

· сприяння залученню незайнятих громадян до їх участі в оплачуваних громадських роботах;

· організація роботи функціонального сектора профінформування та профорієнтації незайнятого населення;

· використання механізму зворотного зв'язку клієнтів щодо пошуку роботи зі спеціалістами місь-кого центру зайнятості.

Рис. 1 Схема єдиної технології обслуговування незайнятого населення

Важливим блоком регіональної системи ЄТОН є забезпечення відповідальності фахівців за заходи, що спрямовувались на працевлаштування клієнтів. До таких заходів належать:

· обговорення на засіданнях призначених комі-сій регіонального центру зайнятості ефективності заходів щодо влаштування клієнта, який довгий час не був працевлаштований та перебував на обліку в центрі;

· впровадження механізму атестації фахівців центру, проведення конкурсів на заміщення вакан-тних посад, механізму морального та матеріального заохочення службовців за якісну роботу, формуван-ня резерву на висування на більш високі посади.

Ефективними засобами організаційної роботи міського центру зайнятості є забезпечення постій-ної взаємодії з роботодавцями міста, а в окремих випадках поза межами міста. Для цього:

· проводиться інформування роботодавців про професійно-кваліфікаційний склад осіб, які зареєс-тровані в центрі і поки не працевлаштовані;

· вивчаються структурні зміни в економіці міста, робочих місцях і потреби підприємств щодо ком-плектування їх персоналом та організовується .не-обхідний професійний підбір кадрів на замовлення підприємств зі складу зареєстрованого незайнятого населення міста;

· постійне забезпечення консультаціями з пи-тань законодавства про працю, зайнятість, обов'язки роботодавців та права осіб, що працевлаштовуються;

· на замовлення роботодавців ведеться підбір працівників з проведенням атестування за психодіагностичними методиками у відповідності до вимог роботи;

· постійний моніторинг регіонального ринку праці та чинників, що впливають на його тенденції;

· забезпечення раціональних витрат з боку цен-тру зайнятості коштів страхового фонду, ефекту за кожною статтею витрат бюджет).

Досвід роботи зайнятості за технологією ЄТОН показав, що для цього необхідно забезпечити раціональний розпо-діл персоналу служби і ефективне використання робочого часу. З цією метою проведений розподіл персоналу з урахуванням його оптимального «на-вантаження», а саме -- чисельності незайнятого на-селення, яке може обслужити один працівник цен-тру:

· впровадження системи автоматизованого нара-хування всіх видів допомоги;

· розділення технологічно-організаційних про-цедур на прості елементи;

· забезпечення умов зосередженої та уважної ро-боти фахівців, які працюють з клієнтами, впровад-ження автоматизації статистичного обліку та орга-нізації системи документообігу;

· впровадження посадових інструкцій для кож-ного спеціаліста.

З метою більш чіткої роботи центру зайнятості впроваджено розподіл потоків клієнтів залежно від цілі відвідування. Для цього в Центрі створено дис-петчерсько-консультаційний сектор, робочі примі-щення розміщено відповідно до технологічної схе-ми обслуговування різних категорій.

Як відомо, чимало громадян звертаються до цен-тру зайнятості з приводу одержання різних довідок. Тому це питання було виділено в окрему ланку. Для організації чіткої, майже без чергової роботи центру зайнятості було проведено розподіл приміщень на певні функціональні зони. Це дозволило створити великі просторові зони для зручності клієнтам, де вони можуть одержати декілька послуг. Крім того, покращилось інформаційне наповнення примі-щень. У цих умовах клієнти самостійно можуть одержати корисну для них інформацію.

Найважливішою засадою практичної системи по-будови ЄТОН в центрі зайнятості є розподіл клієнтів на певні категорії/

Такий підхід обумовлений різницею в змісті тех-нологічних процедур і операцій, що виконують кон-кретні фахівці центрів зайнятості при наданні тієї чи іншої послуги.

При визначенні процедур щодо обслуговування конкретної категорії громадян, послідовності опера-цій у центрі зайнятості враховуються різні обставини, які можуть виникати у клієнтів, обумовлювати багатоваріантність можливого роз-витку подій та впливати на зміст дій спеціалістів.

Отже, запропонований поділ клієнтів, який дозво-ляє запроваджувати спрямовані дії спеціалістів цен-тру зайнятості залежить від потреб клієнтів та ознак ситуації. Це допомагає також чітко визначити зміст операцій, їх послідовність розподілити функції та обов'язки між співробітниками центру, здійснити нормування часу на операції і процедури. Допомагає фахівцям надавати більш якісні послуги клієнтам.

У центрі зайнятості створено сім функціональних секторів, а саме: довідково-консультаційний; самостійного пошуку вакансій; профінформаційний, реєстраційно-приймаль-ний, активної підтримки безробітних, взаємодії з роботодавцями; адміністративно-господарський.

Кожен зі згаданих секторів має технологію ор-ганізації роботи, її мету, обладнання, фахівців. Наприклад, «Довідково-консультаційний сектор» обладнаний плакатами з інформацією про права та обов'язки безробітних, зразки оформлення різних документів. У секторі працює спеціаліст, який виконує диспетчерсько-консультаційні функції.

Сектор самостійного пошуку роботи надає клі-єнтам можливості самостійно користуватись ін-формацію про вільні робочі місця і знаходити для себе найкращі варіанти працевлаштування.

Принциповим є те, що самостійний пошук ро-боти на стендах вакансій є обов'язковою проце-дурою під час кожного відвідування клієнтом центру зайнятості, а також передує будь-яким наступним технологічним операціям. У цьому секторі розташовується стенд з картками, на яких міститься інформація про вільні робочі міс-ця, систематизована за ознаками груп професій та територій.

Це робиться з метою запобігання зверненню до роботодавця тих клієнтів, професійні якості яких не відповідають вимогам даного вільного робочого місця. Для уникнення такої ситуації і організо-вуються співбесіди спеціаліста з клієнтом, якщо він підібрав собі вакансію в секторі самостійного пошуку вакансій.

В інформаційному секторі міського центру роз-міщуються профінформаційні матеріали: інфор-маційна література з описами професій (спеціаль-ностей); довідкові матеріали про навчальні закла-ди, що здійснюють професійне навчання; перелік професій, за якими організовує навчання центр зайнятості та іншу інформацію, що може заціка-вити відвідувача центру зайнятості.

Рис. 2. Класифікація клієнтів за категоріями звернень до центру зайнятості

У реєстраційно-приймальному секторі центру зайнятості м. Бердянська проводяться співбесіди під час реєстрації клієнтів, а також під час їхнього повторного відвідування центру зайнятості.

Активізація зусиль клієнтів у пошуку роботи за-безпечується планом самостійного пошуку роботи. У ньому вказуються спільні дії громадянина та спе-ціаліста центру зайнятості в цьому напрямі.

Принципове значення має організація узгоджен-ня з представником роботодавця, направлення до нього конкретного клієнта для співбесіди. Досвід показав, що відвідування клієнтом підприємства без попереднього узгодження може викликати певні ускладнення, а інколи образу як з боку громадяни-на, так і представника роботодавця, може завдати непоправної шкоди іміджу служби зайнятості.

Розміщення функціональних секторів у центрі зайнятості дозволяє наблизити пос-луги до клієнта, тобто ще до початку співбесіди клі-єнта зі спеціалістом, який здійснює функції працев-лаштування, надати йому інші потрібні послуги: ін-формування про вільні робочі місця, профінформування та довідково-консультаційні. Це дозволяє на-дати клієнту пакет послуг з перших хвилин відвіду-вання ним центру зайнятості.

З метою активізації власних зусиль клієнта та йо-го мотивації щодо влаштування власного життя та підвищення конкурентоспроможності на ринку пра-ці створений спеціальний самостійний сектор ак-тивної підтримки безробітних. У ньому розміщу-ються робочі місця спеціалістів, які здійснюють під-тримку клієнтів шляхом залучення їх до громад-ських та інших тимчасових робіт, профорієнтації, профнавчання та самозайнятості, участі в семінарах з техніки пошуку роботи.

Обов'язковим елементом роботи центру зайнятості є проведення семінарів з безро-бітними по опануванню ними методів самостійного пошуку роботи. Як свідчить вітчизняний та зару-біжний досвід, така форма роботи без вагомих до-даткових витрат дозволяє значно підвищити ефек-тивність працевлаштування безробітних.