Розміщення обладнання та планування приміщень

2

Міністерство освіти і науки України

Кафедра економіки і менеджменту

Курсова робота на тему:

Розміщення обладнання та планування приміщень

Житомир - 2008

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти розміщення обладнання і планування приміщень

1.1 Організаційно-технологічні аспекти розміщення устаткування

1.2 Розміщення обладнання по технологічному принципу

1.3 Розміщення виробництва по предметному принципу

1.4 Розміщення обладнання за принципом групової технології

1.5 Розміщення обладнання за принципом обслуговування нерухомого об'єкта

1.6 Розміщення приміщень сервісних підприємств

1.7 Планування офісу

Розділ 2. Сучасний стан суб'єкта господарювання ПП "Євро стандарт"

2.1 Загальна характеристика суб'єкта господарювання

2.2 Особливості діяльності підприємства

Розділ 3. Шляхи вирішення проблеми

3.1 Використання принципу обслуговування нерухомого об'єкту при зведенні нової будівлі

3.2 Використання технологічного принципу при виготовленні будівельних матеріалів

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

На даний час в Україні підприємства намагаються досягти європейських стандартів: як по підвищенню продуктивності, так і досягнення високої конкурентоспроможності європейського рівня. Значним чинником в досягненні таких результатів є підхід операційного менеджменту в питанні щодо розміщення обладнання та планування приміщень. Сьогодні цим питанням займається далеко не кожне підприємство на теренах України, мало того - відомі лише поодинокі випадки. Більш широко цією проблемою займаються в компаніях США. Так, добре відома книга Річарда Чейза «Виробничий і операційний менеджмент», де глибоко розглянуто дане питання, що неможна сказати про українських дослідників даної теми.

Актуальність обраної теми в тому, що урахування певного наукового принципу розміщення обладнання та планування приміщень та ефективного їх впровадження може істотно позначитися на безпеці, ефективності і мотивації працівників, у той час, як невдалий план, як мінімум, приводить до порожньої витрати виробничих площ, часу, а іноді здатний заподіяти серйозного збитку економіці підприємства в цілому.

Метою даної роботи є визначення найсприятливіших принципів розміщення обладнання та планування приміщень при різних типах виробництва чи надання послуг. Розглянути на конкретному прикладі ПП «Євростандарту» сприятливі принципи розміщення обладнання при виробництві будівельних матеріалів.

Предметом дослідження є виробнича структура підприємства.

Об'єктом дослідження є особливості розміщення обладнання при виробництві будівельних матеріалів на ПП «Євростандарт».

Завданнями є:

- розглянути основні принципи розміщення обладнання;

- визначити основні фактори, що впливають при виборі сприятливого розміщення обладнання на підприємстві;

- виявити фактори, що впливають на якісне планування сервісних приміщень та офісу;

- запропонувати можливі шляхи вирішення проблемного питання на ПП «Євростандарт»

Розділ 1. Теоретичні аспекти розміщення обладнання і планування приміщень

1.1 Організаційно-технологічні аспекти розміщення устаткування

Узгодження проекту будівлі в цілому означає визначення планування відділів, ділянок для робочих груп всередині відділу, розміщення виробничих ділянок, верстатного устаткування і складів всередині виробничих приміщень. Ціллю планування є таке взаєморозміщення цих об'єктів, яке б забезпечувало злагоджений виробничий потік на підприємстві або специфічну схему обслуговування в сервісних організаціях. В будь-якому випадку, при прийнятті рішень про оптимальне розміщення, слід враховувати наступні посилки, фактори й обмеження:

· Конкретні цілі й відповідні критерії, що використовуються для оцінки проекту. Основними критеріями, що враховуються про розміщенні, є: розмір виробничих площ і відстаней, які необхідно долати між різними виробничими елементами;

· Попит на вироби чи послуги, що виробляться в даній системі;

· Вимоги до проведення процесу, що враховують число операцій і обсяги матеріальних потоків між окремими елементами в схемі розміщення;

· Просторові вимоги при розміщенні елементів в приміщеннях;

· Просторова доступність в межах самої будівлі [10, C. 316].

· Безпека при роботі і технічному обслуговуванні: необхідно передбачити досить місця для забезпечення безпеки, наприклад, під'їзні колії повинні бути просторими і чистими, щоб не виникало проблем з їх використання і погіршенням видимості. Небезпечні виробництва необхідно відокремлювати від інших;

· Планування повинно створювати почуття єднання, причому це важливо як для стимулювання мотивації працівників, так і для спрощення завдань контролю. Виробничі приміщення не повинні перешкоджати зближенню і спілкуванню, а також допускати спостереження за всім ходом технологічного процесу.

Можливо, не всі з перерахованих вище факторів будуть мати відношення до конкретної ситуації. Проте, планування розміщення устаткування - це завжди пошук компромісів. Оптимальне планування може виявитись негнучким і навіть не придатним для роботи, коли обставини змінюються.

Існує чотири основних способи розміщення устаткування:

1. Функціональне (технологічне) розміщення. Застосовується в основному в замовленому і серійному виробництві. Разом групується устаткування, що виконує схожі функції. При серійному виробництві така технологічна ділянка буде містити в собі усі верстати, що виконують ту саму стадію процесу, а також всіх обслуговуючих їх робітників, і являє собою окремо контрольовану одиницю. У процесі оптимізації такої схеми розміщення звичайно прагнуть максимізувати використання простору і мінімізувати транспортування заготівель. Функціональне розміщення вимагає відповідного управління. Як одиниці планування й обліку виступають окремі ділянки. Контроль якості звичайно здійснюється в межах ділянок, перед тим, як допустити деталі до наступної стадії процесу. Функціональне розміщення допускає гнучкість, щоб працівники могли обслуговувати будь-яке устаткування в рамках однієї ділянки. Зміни в загальному обсязі випуску продукції можуть позначитися на ступені завантаженості устаткування, зміни в номенклатурі -- не повинні.

2. Розміщення за видами продуктів (предметне). У даному типі розміщення устаткування і робоча сила приписуються до якогось одного продукту. Як правило, при цьому організується потокова лінія, з приводом чи без. Робочі місця розташовуються в порядку стадій технологічного процесу і звичайно зближені настільки, щоб вистачало місця тільки для міжопераційного заділу між ними. У випадку застосування механічного конвеєра такі заділи іноді створюються за рахунок подовження конвеєрної стрічки між операціями. Структура управління відображає структуру планування: майстри відповідають за окремі лінії, а не за окремі технологічні етапи.

Розміщення за видами продуктів має малу гнучкість, оскільки потокова лінія має фіксовану продуктивність для даного продукту. Падіння попиту на нього приводить до недозавантаження потужностей, ріст -- до неможливості його задовольнити. Темп випуску готової продукції на потоковій лінії визначається швидкістю самої повільної операції, звідси випливає, що для ефективного функціонування лінія повинна бути збалансована: кожна стадія повинна займати приблизно однаковий час.

Оскільки устаткування працює на випуск всього одного продукту, має сенс витратити час на розробку максимально ефективного техпроцесу. Для грубої оцінки досить буде розрахувати трудомісткість виконання тижневого плану випуску продукції.

Приклад. Якщо для виробництва 1000 одиниць продукції в тиждень потрібно 800 робочих годин, а тривалість робочого тижня становить 35 годин, то для виконання плану буде потрібно 23 оператори. Це означає, що потокова лінія повинна складатися з 23 стадій. Тому що трудомісткість виготовлення однієї одиниці продукції дорівнює 800/1000 чи 48 хвилинам, середня тривалість операцій на одній стадії повинна дорівнювати 48/23 чи 2,09 хвилини.

Ефективність роботи всієї лінії залежить від того, наскільки близько кожна її стадія підходить до ідеального часу. Стадію, яку неможливо розбити па окремі операції, можна продублювати, щоб вона віднімала не 5 хвилин, а, наприклад, 2,5, якщо її паралельно будуть виконувати два оператори. Подальше розпаралелювання, як правило, приводить до зайвої ускладненості технологічного процесу.

При ретельній розробці потокової лінії можна домогтися від неї дуже високої продуктивності, оскільки основна маса непродуктивної роботи буде усунута. Це, однак, неможна застосувати у випадку організації робіт чи проектів, де в першу чергу важлива гнучкість.

3. Розміщення за групами операцій (технологій). Нерідко трапляється, що при недостатньо великому для предметного розподілу обсязі випуску можна згрупувати продукти за сімействами (технологічними осередками), ґрунтуючись на схожості їхніх технологічних процесів. При цьому необхідно враховувати безпосередньо послідовності операцій, що, втім, не обов'язково повинні бути ідентичні в кожного продукту в сімействі, а також тип і розмір необхідних верстатів.

Загальний обсяг випуску за технологічними осередками може бути досить великим для предметної організації виробництва. Розміщення устаткування за групами технологій звичайно приводить до появи дрібних замкнутих робочих ділянок замість дорогих потокових ліній і може застосовуватися лише для окремої частини технологічного процесу.

Переваги даного розміщення містять у собі скорочення часу налагодження устаткування, площ для збереження запасів, шляху, яка проходить деталь, і тривалості технологічних переходів. Ще важливіше те, що тісний зв'язок працівників і майстрів з невеликим сімейством продуктів веде до підвищення досвіду і компетентності. Оператори самі відзначають, що коли вони бачать, як їхній виріб переходить на фінальні стадії і перетворюється в готовий продукт, їхня мотивація підвищується. Таке рідко відбувається при технологічному чи предметному розміщенні устаткування.

4. Розміщення устаткування за принципом обслуговування нерухомого об'єкта реалізується у випадку, якщо виріб (через великі габарити і масу) протягом усього технологічного процесу (а іноді й постійно) залишається на одному місці. За таким принципом організовані суднобудівні верфі, будівельні, кінознімальні площадки, при якому виробниче устаткування підвозиться до виробу, а не навпаки.

Багато виробничих об'єктів у цілому являють собою комбінацію різних видів розміщення устаткування й організації виробничого процесу. Наприклад, роботу одного цеху можна організувати на основі технологічного принципу, а іншого -- на основі предметного.

Звичайно, робота всього заводу може організовуватися за предметним принципом (виготовлення основних вузлів, проміжна зборка, лінія остаточної зборки). Однак кожна виробнича стадія може реалізуватися за технологічним принципом чи за предметним, наприклад, у складальному цеху [1, C. 187-190].

1.2 Розміщення обладнання по технологічному принципу

При розробці схеми розміщення обладнання по технологічному принципу загальноприйнятий метод формування ділянок, на яких виконуються однорідні технологічні операції і оптимізується їх взаємне розміщення. Наприклад, на фабриці іграшок з невеликим об'ємом виробництва, очевидно, можуть бути відділи збуту і поставки, відділ лиття і штамповки пластмас (ділянка переробки пластмас), ділянка металообробки, ділянка пошиття, ділянка окраски. Комплектуючі для іграшок виготовляють на цих ділянках, а потім передають на ділянки збірки, де з них збирають готову продукцію. Під оптимальним розміщенням частіше всього розуміють таке розміщення ділянок, яке забезпечує максимально можливе число переміщень предметів праці між прилеглими ділянками.

Припустимо, що на фабриці іграшок для мінімізації затрат для переміщення потрібно сформувати вісім ділянок. Для спрощення припустимо, що всі ділянки рівні за площею (12 на 12 метрів) і що ширина приміщення - 24 метри, а довжина - 48 (розміри ділянок повинні бути порівняно з розмірами споруди).

По-перше, потрібно з'ясувати структуру потоку між ділянками і спосіб транспортування матеріалів. Якщо компанія має аналогічну фабрику, яка випускає такі ж вироби, то інформацію про структуру потоку можна отримати з відповідних звітів. Але якщо мова йде про створення нового виробництва, таку інформацію можна отримати з маршрутних технологічних карт або від спеціалістів по організації праці. Звісно, ці дані, незалежно від джерела одержання, потрібно представити таким чином, щоб проектувальне розміщення обладнання віддзеркалювало структуру майбутнього виробничого процесу.

Припустимо, що така інформація у нас вже є. Будемо вважати, що всі матеріали транспортуються в стандартних тарних ящиках з допомогою автонавантажувача з вилковим захватом, переміщення одного ящика (тарного місця) потребує одного автонавантажувача, що становить один лоуд (лоуд - міра завантаження). Тепер припустимо, що транспортні витрати становлять 1 долар при переміщенні одного лоуда між сусідніми ділянками і 1 долар додатково при кожному перетині кордонів між несуміжними ділянками. Очікуваний об'єм транспортованого вантажу в лоудах за одиницю часу представлений у вигляді таблиці на мал. 1.1.; наявні виробничі площі показані на мал. 1.2. варто відзначити, що в нашому прикладі допускаються діагональні переміщення, тому ділянки 2 і 3, 3 і 6 вважаються суміжними.

Мал. 1.1. Матеріальний потік між ділянками

При наявності такої інформації спочатку потрібно графічно зобразити матеріальний потік між ділянками, наприклад, у вигляді графа, зображеного на мал. 1.3. цей граф буде вихідним для пошуку схеми найкращого розміщення ділянок.

Мал. 1.2. Розміри приміщення і розміщення ділянок

По-друге, потрібно визначити транспортні затрати при такому розміщенні ділянок. Для цього вартість транспортування одного лоуда множать на кількість лордів, що переміщаються між певною кількістю ділянок. На мал. 1.4. представлена інформація, отримана наступним чином: річні транспортні витрати на переміщення між ділянками 1 і 2 складають 175 доларів ($ 1 x 175 переміщень), між ділянками 1 і 5 - 60 доларів ($ 2 x 30 переміщень), між ділянками 1 і 7 - 60 доларів ($3 x 20), між ділянками 2 і 7 - 240 доларів ($3 x 80) і т.д. (відстані між ділянками беруться з мал. 1.2. або з 1.3.).

Мал. 1.3. Графік матеріального потоку між ділянками

По-третє, для зниження витрат потрібно проаналізувати інші варіанти розміщення ділянок. Якщо виходити з графа і матриці витрат, то виявиться, що з ціллю зменшення транспортних витрат бажано ділянки 1 і 6 розмістити ближче. Однак це призведе до необхідності перерозташувати інші ділянки, що викличе відповідні зміни транспортних витрат для інших переміщених ділянок і вплине на загальні витрати. На мал. 1.5. показана змінена схема розташування ділянок, яка є результатом переміщення ділянка 6 і суміжної з ним ділянки (ділянка 4 вибрана навмання).

Мал. 1.4. Матриця витрат - перше рішення

Перебудована матриця зі зміненими затратами наведена на мал. 1.6. Зазначимо, що загальні витрати на 262 долари вище, ніж затрати при першому варіанті розміщення. Зрозуміло, що збільшення утримань виникло в основному за рахунок подвоєння відстані між ділянками 6 і 7. Це підтверджує те, що навіть в простих випадках рідко вдається серед «очевидних» швидко вибрати краще розміщення.

Мал. 1.5. Графік зміненого матеріального потоку між ділянками (показана лише частина матеріального потоку, яка зазнає змін).

Поки ми показали тільки один варіант зміни розміщення ділянок серед великої кількості можливих змін, а в дійсності для 8 ділянок існує 8! (або 40320) можливих розміщень. Тому вищезгаданий метод «очевидного» надає нам незначну можливість знайти оптимальне розміщення ділянок. Та на цьому проблеми не закінчуються.

Мал. 1.6. Матриця витрат - друге рішення

Припустимо, що нам вдалося знайти вдале рішення виключно на основі витрат на транспортування матеріалів, як це показано на мал. 1.7., де загальні витрати становлять 3244 долари.

Мал. 1.7. Можливе розміщення виробничих ділянок

Тоді слід відзначити, що при такому розміщенні ділянок по збуту і постачанню знаходиться близько до центру будівлі, що, ймовірно, не дуже вдале рішення. Швейний відділ розміщений поряд з ділянкою окраски, що викликає небезпеку попадання на окрашені деталі часточок матерії, пилу, ниток. Крім того, лінії попередньої і заключної збірки іграшок в різних кінцях приміщення, що збільшить час переміщення робітників-збірників, яким, ймовірно, в різний час робочої зміни необхідно знаходитись на обох ділянках, і контролюючого, який повинен слідкувати за якістю одночасно на двох ділянках. Тому при заключному виборі розміщення, крім транспортних витрат, часто потрібно розглядати і інші фактори.

Серед відомих комп'ютерних розробок щодо пошуку оптимального варіанта розміщення обладнання по технологічному принципу найвідомішим є порівняльний метод комп'ютерного розміщення виробничих об'єктів - CRAFT (Computerized Relative Allocation of Facilities Technique -- CRAFT). Цей метод використовує ту ж базову ідею, що й метод, розглянутий при виборі розміщення виробничих ділянок на фабриці іграшок, але з деякими вагомими відмінностями. Програма відшукує кращі варіанти розміщення, замінюючи пари ділянок через декілька ітерацій до тих пір, поки можливо зменшити утримання. Іншими словами, програма розраховує вплив перестановок ділянок на загальні транспортні витрати. Якщо наступний варіант приводить до зменшення витрат, то проводиться заміна попереднього. Отже, розглянутий метод CRAFT повинен перебрати всі можливі варіанти перестановки ділянок [10, С. 317-319].

Розміщення обладнання методом системного планування

Для певних проблем, пов'язаних з організацією виробництва, часто неможливо отримати кількісний опис потоку деталей або важко виявити якісні фактори, які можуть виявитися вирішальними при прийнятті рішень про розміщення. В таких ситуаціях можна використовувати раніше випробуваний метод, відомий як метод системного планування розміщення обладнання (Systematic Layout 415 Planning -- SLP). Метод включає розробку матриці взаємних зв'язків, що відображає ступінь переваги кожного виробничого об'єкту по відношенню до всіх інших зокрема. На основі цієї матриці розробляють схему взаємних зв'язків (відношень) між окремими об'єктами, аналогічний графік матеріальних потоків, який був вже використаний вище для ілюстрації руху матеріалів між ділянками. Потім методом проб і помилок цю схему коректують до тих пір, поки не буде отримано прийнятне взаєморозміщення об'єктів. І під кінець, отриману таким способом схему допрацьовують з урахуванням недоліків в плануванні будівлі. На мал. 1.8 показано приклад використання цього методу для вирішення задачі розміщення в магазині п'яти відділів, також наведений приклад планування поверху магазину.

Мал. 1.8. Рішення задачі про розміщення 5-ти відділів в магазині методом системного планування

Метод SLP використовують для кількісної оцінки альтернативних схем розміщення виробничих ділянок в тих випадках, коли можливий тільки якісний опис взаємозв'язків об'єктів. Для цього встановлюються числові значення в балах для ступенів (вагомості) переваг того чи іншого відділу, а потім випробовуються різні варіанти розміщення. Варіант розміщення вибирається по найбільшій сумі балів, підрахованої по всім можливим парам відділів[10, С. 320-321].

1.3 Розміщення виробництва по предметному принципу

Основна відмінність розміщення виробництва по предметному принципу (тобто орієнтованого на виріб) і розміщення виробництва по технологічному принципу (орієнтованого на технологію) прихована в структурі виробничого потоку. Як ми бачили, при організації виробництва по технологічному принципу структура потоку досить різнорідна, і матеріал в ході свого виробничого циклу може проходити через один і той же технологічний відділ декілька разів. При організації виробничого процесу по предметному принципу обладнання чи ділянки призначаються для виробництва цілком визначених видів продукції, для безперебійної роботи використовують резервне обладнання і в цілому досягається прямолінійний рух матеріального потоку. Розміщення обладнання по предметному принципу має сенс, коли об'єми партій конкретних виробів чи деталей великі, а асортимент деталей що виробляються обмежений декількома найменуваннями.

Поточні лінії

Поточні лінії є прикладом організації виробничого процесу, орієнтованого на виріб. Зазвичай термін «поточна лінія» припускає багатократно повторюваний процес, окремі ланки якого зв'язані між собою пристроєм для транспортування матеріалів. Поточні лінії, як правило, працюють з певним темпом і норми часу кожної технологічної операції однакові. В рамках такого широкого визначення серед різних типів ліній збірки існують важливі відмінності. Деякі поточні лінії являють собою лише пристрій для транспортування матеріалів (мостовий кран, стрічковий чи роликовий транспортер); інші відрізняються конфігурацією лінією збірки (конвеєр U-подібної форми, прямолінійний) або асортиментом продукції (збирається один виріб чи багато різних виробів); лінії відрізняються характеристикою робочих місць (працюючі можуть сидіти, стояти, ходити вздовж складальної лінії або їздити), а також довжиною лінії збірки (кількістю працюючих на конвеєрі).

Асортимент виробів, що частково чи повністю збираються на складальних лініях, включає іграшки, різноманітне приладдя, автомобілі, літаки, зброю, а також різноманітні комплектуючі для електронної техніки. По суті, при виробництві будь-якого складового виробу чи виробу, що випускається у великих об'ємах, в тій чи іншій мірі використовують поточні лінії. Безперечно, що на поточних лініях виконується важкий технологічний процес.

Балансування поточної лінії

Незважаючи на те, що календарне планування має першочергове значення, часто при розміщенні виробничих ділянок виникає необхідність спочатку збалансувати поточну лінію. Необхідність балансування виникає також, коли розміри чи кількість робочих місць на поточній лінії потрібно змінити. В більш загальних випадках поточна лінія являє собою конвеєр, який постійно рухається, предмети праці на якому проходять через ряд робочих місць (станцій) через однакові проміжки часу, які називають тактом поточної лінії (проміжок часу між виготовленням на поточній лінії двох сусідніх одиниць продукції). На кожному робочому місці виготовляється певна технологічна операція. Така операція складається з безлічі окремих елементів, дій та рухів, які об'єднуються разом в робочі блоки. Зазвичай робочі блоки згруповані з елементів і рухів таким чином, що їх важко розподілити на дрібніші групи дій.

Проблема балансування поточної лінії зводиться до проблеми встановлення тривалості всіх операцій таким чином, щоб кожний працюючий виконував стільки елементів (робочих блоків), скільки їх можна виконати за такт поточної лінії, і щоб вільний час (простій) був мінімальним на всіх робочих групах. Проблема може ускладнитись наявністю взаємозв'язків між операціями, зумовлених конструкцією виробу і технологічним процесом. Ці взаємозв'язки визначають порядок виконання елементів операцій під час збірки.

Для балансування поточної лінії необхідно виконати наступне.

1. Побудувати графік послідовності виконання елементів. Графік складається з кружків і стрілок. Кружками зазначені елементи операцій, а стрілками - порядок їх виконання.

2. Визначити такт поточної лінії С по формулі:

Денний робочий час

С= Необхідний обсяг денного випуску продукції

3. Теоретично визначити мінімальну кількість робочих місць N1, необхідне для забезпечення заданого такту по формулі:

N1 = Загальний час виконання всіх операцій = Т

Такт С

4. Сформулювати перше правило, згідно з яким потрібно виявити послідовність виконання елементів на робочих місцях, і друге правило для формування операцій.

5. Визначте тривалість операції для першого робочого місця, додаючи елементи і робочі блоки до тих пір, поки загальний час виконання операції не буде дорівнювати такту поточної лінії або поки стане можливо додати які-небудь елементи через обмеження або послідовності виконання елементів. Повторити цю дію для робочого місця 2,3 і т.д., доки не буде визначено всі операції.

6. Оцінити ефективність балансування по формулі:

Ефективність = Загальний час виконання всіх операцій

Фактичне число робочих місць ? Такт

7. Якщо ефективність недостатня, потрібно провести повторне балансування, використовуючи інші правила формування операцій [10, С. 321-324].

1.4 Розміщення обладнання за принципом групової технології

При розміщенні обладнання за принципом групової технології, або формування технологічних осередків, різне обладнання групують в осередки для виконання операцій з деякими виробами, однорідними по конструктивно-технологічним ознакам. В нинішній час цей принцип широко використовується при металообробці, виробництві чипів для комп'ютерів і на складальних роботах. Найбільші переваги при розміщенні обладнання за принципом формування технологічних осередків має виробництво, яке працює за замовленнями, і дрібносерійне виробництво. До цих переваг належить наступне:

1. Покращення людських взаємовідносин. До складу осередку входять декілька працюючих, які утворюють невелику робочу бригаду, які виконують закінчений блок робіт;

2. Швидке набуття і накопичення виробничого досвіду. Працівники мають справу з обмеженим числом різнотипних деталей. Тому завдяки частому повторенню робіт з одними й тими ж деталями, робітники швидко навчаються;

3. Зменшення незавершеного виробництва і витрат на транспортування матеріалів. Осередок поєднує декілька виробничих операцій, тому деталі в ній менше затримуються на обробці і не потрібні їх великі запаси;

4. Швидке переналагодження виробництва. Обмежена кількість видів виконуваних робіт потребує відносно невеликого комплекту необхідних інструментів, який можна швидко замінити при переході на випуск іншої продукції.

Формування виробничих осередків

Перехід від організації виробництва і розміщення обладнання, орієнтованих на технологічний процес, до організації виробництва за принципом групової технології передбачає три стадії:

1. групування компонентів виробу в сімейства, що мають загальні етапи обробки. Ця стадія потребує розробки комп'ютеризованої системи класифікації і кодування деталей. Часто ця стадія є найдорожчою, не дивлячись на те, що багато компаній розробили короткі процедури для ідентифікації і формування сімейств деталей.

2. визначення структури домінуючих потоків сімейств компонентів, на основі яких розміщуються або перерозміщуються технологічні процеси.

3. фізичне групування обладнання і технологічних процесів в осередки. На цьому етапі іноді деякі компоненти неможливо включити в якесь сімейство, а спеціалізоване обладнання неможливо розмістити в одному з осередків через те, що воно часто використовується для виконання робіт, які відносяться до різних осередків. Такі незгруповані компоненти виробу і обладнання розміщають в окремому осередку «надлишків».

Мал. 1.9. Формування осередків для виробництва компонентів

Схема на мал. 1.9 ілюструє процес розробки технологічних осередків, який втілюють на практиці в компанії Rockwell Telecommunication Division. На частині А мал. 1.9 показано вихідне розміщення, орієнтоване на технологічний процес; на В - план розміщення технологічних операцій, основаних на спільності етапів обробки, компонентів виробу, об'єднаних в сімейства; на С - розміщення обладнання і операцій в технологічному осередку, в якій виконуються всі операції за винятком останнього. Згідно з Р.Дж. Шонбергером, організація технологічного осередку в цьому випадку найбільш прийнятна, так як:

· Були окремі сімейства виробу;

· Було декілька верстатів кожного типу, тому виведення з осередку якого-небудь станка не зменшувало його пропускної здатності;

· Робочі центри являли собою легко пересувні окремо стоячі станки, важкі, але достатньо просто закріплювались на підлозі.

«Віртуальний» технологічний осередок

Якщо обладнання не так легко пересувається, його не включають в комплект однорідних одиниць обладнання при формуванні технологічного осередку. Якщо до того ж однорідні сімейства компонентів виробляються короткий час, скажімо, два місяця, формують тимчасові умовні («віртуальні») групової технології, що складаються, наприклад, з одного свердлильного верстату на ділянці свердління, трьох фрезерних верстатів на фрезерній ділянці і одної лінії збірки на ділянці збірки. При цьому, у відповідності з принципом групової технології, в конкретному осередку повинні виконуватися всі роботи з конкретним сімейством компонентів виробу.

1.5 Розміщення обладнання за принципом обслуговування нерухомого об'єкта

Розміщення обладнання за принципом нерухомого об'єкта використовується при відносно невеликій кількості одиниць випуску продукції, але, як правило, великогабаритної і складної.

Для організації виробництва нерухомого виробу необхідно встановити порядок виконання робіт, який визначається виробничими стадіями. Розміщення обладнання і компонентів навколо нерухомого об'єкту слід розробляти за принципом групування матеріалів за їх технологічним пріоритетом. Цей принцип використовують при монтажі великогабаритного обладнання, наприклад штампувального пресу, виконання монтажних робіт на якому здійснюється в суворій послідовності. Цього ж принципу притримуються при збірці виробів, коли вона починається з самої основи виробу, а потім до нього додаються компоненти у вигляді стандартних блоків.

Що стосується кількісних методів при розміщенні обладнання навколо нерухомого об'єкту, то у відповідній літературі цій проблемі приділяли мало уваги, хоча сам принцип розміщення застосовують вже багато років. Однак для конкретних ситуацій можна визначити об'єктивні критерії і розробити розміщення обладнання навколо нерухомого об'єкта з допомогою кількісних методів. Наприклад, якщо вартість транспортування матеріалів значна, і будівельний майданчик допускає більшу чи меншу кількість пересувань матеріалів по прямій лінії, то можливо застосувати метод CRAFT.

1.6 Розміщення приміщень сервісних підприємств

Ціллю удосконалення розміщення (планування) приміщень сервісних підприємств і підприємств роздрібної торгівлі (в магазинах, банках, і ресторанах) є максимізація чистого прибутку, отримуваного з одного квадратного метра площини приміщення що використовується. Компанія Taco Bell Restaurants досягла великих успіхів у використанні кожного дюйма корисної площі. Мал. 1.10 ілюструє розміщення виробничих приміщень в ресторані Taco Bell в 1986 році і в 1991 році (останнє збереглося і до нашого часу).

Характер змін в розміщенні виробничих приміщень відображає дії, необхідні компанії для підтримки своєї стратегії: висока швидкість обслуговування і низькі ціни. Ключові перетворення стосуються виключення багатьох етапів приготування страви в окремому приміщенні, що дозволяє одночасно збільшити швидкість обслуговування і зменшити необхідну кількість робочого простору.

Мал. 1.10. Розміщення виробничих приміщень в ресторані компанії Taco Bell

Фактично ціль максимізації прибутку переводиться в русло мінімізації транспортних витрат або максимізації вигоди при виборі місця представлення товару. Хоча, на думку М.С. Сомерса і Дж. Б. Кернена, яку було висловлено більше 30 років назад, використання цих і аналогічних критеріїв при розміщенні приміщень в сервісних організаціях «призводить до створення складських приміщень, які виглядають як великі магазини і потребують наявності співробітника, який слідкував би за цінами і асортиментами інших фірм, наприклад, це може бути сортувальник замовлень або оформлювач вітрин. Існують і інші аспекти сервісу, які необхідно приймати до уваги при розміщенні приміщень.

Мері Джо Бітнер (M.J. Bitner) запропонувала новий термін «сервісний ландшафт», під яким розуміється фізичне середовище, де надаються послуги, яке впливає на споживачів і обслуговуючий персонал. Розуміння концепції «сервісного ландшафту» необхідно для вибору найбільш сприятливого розміщення приміщень сервісної фірми. Ці концепції містять три елементи, які необхідно розглянути окремо: навколишнє середовище, просторове і функціональне розміщення товару, зовнішні атрибути.

Навколишнє середовище. Поняття навколишнього середовища включає такі фактори як рівень шуму, музика, рівень освітлення, температура і запах, які можуть впливати на роботу і моральний стан працюючих, а також сприйняття сервісу клієнтами, тобто як довго вони очікують і як багато грошей витрачають на сервіс. Не дивлячись на те, що багато з цих характеристик з самого початку залежать від дизайну приміщень (наприклад від розміщення освітлювальних приладів, обробка звукопоглинаючими плитами тощо), розміщення приміщень всередині будівлі також може виявити вплив. Наприклад, поблизу місця приготування страв зазвичай стоїть запах тих же страв, освітлення столиків у вестибюлі тьмяне, столики біля сцени будуть шумними, а столики розміщені біля входу будуть стояти на протязі.

Просторове і функціональне розміщення товару. Під просторовим і функціональним розміщенням розуміють планування шляху пересування клієнтів і групування товарів. Ціллю планування шляху руху є пошук такого маршруту, який представив би клієнтам максимально можливий доступ до товарів і дозволив би розмістити повздовж цього маршруту необхідні послуги в послідовності, яка була б зручною для клієнтів.

Особливо важливі параметри проходів. Крім визначення необхідної кількості коридорів, потрібно розрахувати їх ширину, так як вона впливає на зручність пересування. Ширина проходу впливає також на напрям потоку, що проходить через даний сервіс. Молочний магазин компанії Stu Leonard, в м. Норфолк штату Коннектікут, спланований таким чином, що практично неможливо розвернути візок для покупок, якщо його вже ввезли в секцію з товарами, то зворотній потік вже неможливий. Щоб направити клієнтів в бажане русло, можна при розміщенні обладнання використовувати привабливість незвичайних об'єктів (точки протяжності).

Для покращення огляду товарів в магазині самообслуговування вздовж руху покупців по головному проходу можна спланувати додаткові і допоміжні проходи, розміщені під кутом до головного. Розміщення під прямим кутом, ймовірно, потребує дешевшого обладнання для торгового залу і, крім того, вона представляє більше місця для товарів. Якщо при управлінні запасами необхідно вирішувати проблему ефективного зберігання товарів, то саме ця схема буде найбільш підходящою. З іншої сторони, кутове розміщення проходів надає покупцю кращий огляд товарів і, за інших рівних умов, така схема забезпечує найбільш сприятливе торгове середовище.

Необхідно зосередити увагу на деяких положеннях, що випливають з маркетингових досліджень і що відносяться до планування маршруту і групування товарів.

1. покупці в супермаркеті, здійснюючи покупки, схильні пересуватися по периметру. Розміщення високоприбуткових товарів вздовж стін магазину збільшує ймовірність їх придбання.

2. товари, розміщені в супермаркеті в кінці проходу, майже завжди продаються краще, ніж та самі товари, розміщені десь посеред центру проходу.

3. кредитний та інші відділи, що не займаються продажем, в яких покупці очікують обслуговування, слід розміщувати на верхніх поверхах чи в «мертвих» зонах.

4. з точки зору потенційних продажів, найбільш ефективне розміщення торгових прилавків безпосередньо біля входів в магазин і по сусідству із зовнішніми вітринами.

Зовнішні атрибути. До зовнішніх атрибутів відносяться вивіски, символи і реклама, які виступають соціально значущими елементами сервісу. Як і навколишнє середовище, ці елементи визначаються дизайном будівлі, хоча орієнтація, розміщення і розмір багатьох об'єктів і зон може носити в собі певний смисл.

· В далекі часи службовці, які займалися видачею банківських кредитів можна було легко знайти, так як їх столи розташовувалися на подіумі.

· Службовець, який сидить за столом біля входу, зустрічає і проводжає відвідувачів до місця призначення.

· В магазині ділянки підлоги, покриті керамічною плиткою, вказують на те, що це проходи, а килимові покриття - що це відділи, призначені для огляду товарів.

· У деяких продавців автомобілів в офісі повішені шкільні дошки, так як людину, що пише на шкільній дошці, ототожнюють зі вчителем, якого потрібно слухати і якому можна довіряти.

Із вищенаведених прикладів видно, що врахування поведінкових факторів ускладнює планування сервісних підприємств на основі концепції «сервісного ландшафту» і вибір планування приміщення перетворюється в проблему вибору між місцем представлення товару і зручності обслуговування клієнтів.

1.7 Планування офісу

На сьогодні в плануванні офісу з'явилась тенденція до організації відкритих офісів з робочими місцями, відокремленими тільки невисокими перегородками. Щоб створити сприятливі умови для спілкування і командної роботи компанії, усувають капітальні стіни. Вивіски, символи і реклама при плануванні офісу ще важливіше, ніж для підприємства роздрібної торгівлі. Наприклад, габарити і орієнтація робочих столів можуть вказувати на рівень професіоналізму, чи на посаду, яку займає службовець.

Центральні адміністративні офіси часто спроектовані і побудовані таким чином, щоб створити бажаний імідж компанії. Наприклад, адміністративний офісний комплекс скандинавської компанії Scandinavian Airlines System недалеко від Стокгольму представляє собою групу двоповерхових будівель зі скляними стінами, які наводять на думку про відкритість взаємовідносин і «плоскої» ієрархії (невелика кількість рівнів управління), що є характерною особливістю управління даної компанії.

Компанія Service-Master (високорентабельна компанія) в своїй штаб-квартирі створила так звану кімнату «ноу-хау». В цій кімнаті зібрані документи, практичні рекомендації і графічні матеріали, а також різні символи, що мають відношення до бізнесу, які всі разом дають цілісне уявлення про шляхи, які ведуть до успіху і будування кар'єри.

Резюме

Розміщення обладнання при проектуванні функціонування виробничої системи відіграє ту ж роль щеплення, що й покришка колеса на дорозі. Розумне планування підприємства (чи офісу) дає реальну конкурентну перевагу за рахунок покращення руху матеріальних та інформаційних потоків. Вона також сприяє створенню сприятливого виробничого клімату. Наведемо деякі ознаки сприятливого розміщення.

Ознаки сприятливого розміщення для виконання виробничих і офісних операцій:

Ознаки вдалого розміщення для виконання виробничих і офісних операцій:

1. прямолінійна структура потоку

2. мінімальний час повернення у вихідне положення

3. передбачуваність часу виробництва

4. невеликий запас проміжних матеріалів

5. відкриті заводські цехи, що дозволяє кожному бачити процес виробництва

6. контроль «вузьких» місць

7. близьке розміщення робочих місць

8. чітко організоване транспортування і зберігання матеріалів

9. відсутність непотрібних приміщень

10. адаптація до змінних умов

Ознаки сприятливого розміщення сервісних служб «обличчям до обличчя»:

1. зрозуміла структура сервісного потоку

2. наявність приміщення для очікування

3. зручність спілкування з клієнтами

4. легко підтримуване спостереження за клієнтом

5. вільний вхід і вихід з відповідними засобами контролю

6. відділи і робота організовані таким чином, що клієнти бачать тільки те, що ви хочете, щоб вони побачили

7. рівномірний розподіл приміщень для очікування і сервісу

8. мінімум переміщень матеріалів та ходінь

9. відсутність безладу

10. високий об'єм продажу на один квадратний метр площини.

Розділ 2. Сучасний стан суб'єкта господарювання ПП «Євростандарт»

Пріоритетним напрямком діяльності підприємства є виробництво різноманітних будівельних матеріалів та конструкцій, збут виробленої продукції, торгівля, склаські послуги, комерційна діяльність.

На даному етапі, ПП „Євростандарт” спеціалізується на наданні наступних видів послуг:

- виконання проектно-конструкторських, дослідних і експертних робіт;

- будівництво житлових будинків та об'єктів промислового і соціально-культурного призначення;

- виробництво будівельних матеріалів та конструкцій;

- виконання ремонтно-будівельних та монтажних робіт.

Показники обсягів продажу продукції приведені у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Обсяги продажу продукції ПП „Євростандарт” за 2004-2006 рр., тис. грн.

Згідно з даними таблиці 2.1 загальний обсяг реалізованої продукції збільшився майже в двічі і склав 241,9 тис. грн., що на 61,7 тис. грн. більше ніж за 2004 рік.

Загалом спостерігається тенденція росту обсягів продажу продукції по всіх пунктах із року в рік. Найбільшим попитом користуються, судячи з обсягів реалізації, бетонна суміш. Обсяги її реалізації складають в 2006 році 118,5 тис. грн., що на 26,7 тис. грн. більше ніж у 2004 році.

Як видно з даних таблиці 2.2 обсяги реалізації послуг такожмають тенденцію до підвищення. Відмітимо, що сума загального обсягу реалізації послуг значно перевищує загальну суму реалізації послуг.

Основним прибутковим видом послуг для підприємства є ремонтно-будівельні роботи. Загальна сума отриманих коштів за даний вид послуг у 2006 році становила 431,8 тис. грн., що на 149,2 тис. грн. більше ніж у 2004 році.

Найменш прибутковим в 2006 році для ПП „Євростандарт” є монтажні та проектно-конструкторські роботи, реалізація яких в даному році відсутня, що викликано необхідністю отримання додаткового дозволу (ліцензії) на здійснення даного виду послуг в 2006 році.

Таблиця 2.1

Обсяги реалізації послуг ПП „Євростандарт” за 2004-2006 р., тис. грн.

Структура ПП „Євростандарт” - це склад і співвідношення її внутрішніх ланок виробництва: підрозділів основного виробництва, підсобного виробництва, обслуговуючих господарств, відділів, лабораторій та інших компонентів, що складають єдиний господарюючий суб'єкт.

Щоб забезпечити нормальне функціонування, будівельна організація повинна мати у своєму складі підрозділи основного виробництва (виконання будівельно-монтажних робіт), підсобного виробництва (виготовлення напівфабрикатів для будівельного виробництва) і по обслуговуванню основного будівельного виробництва (транспорт, постачальницькі підрозділи, склади та ін.). Щоб кожний працівник у будь-який час робив саме те, що необхідно, потрібні керівні органи, на які покладаються визначення довгострокової стратегії, координація та контроль поточної діяльності персоналу, а також наймання, оформлення і розстановка кадрів. Усі структурні ланки будівельної організації, таким чином, пов'язані між собою за допомогою системи управління, яка стає її головним органом.

2.2 Особливості діяльності підприємства

На відміну від великих будівельних організацій функції малих будівельних підприємств, в тому числі і ПП „Євростандарт”, не диференціюються, а навпаки, інтегруються іноді до такого ступеня, що у керівника немає жодного заступника. Тоді під час його відсутності функції керівника виконує головний бухгалтер або майстер, які також можуть суміщати багато функцій щодо матеріально-технічного постачання, організації ремонту механізмів, транспорту тощо.

Організаційна структура управління - це сукупність організаційно впорядкованих відносин і зв'язків між ланками та рівнями керівництва. Ланка в організації - це структурно відособлений елемент, який наділений конкретними функціями керівництва, повноваженнями та відповідальністю. Ланкою в організації можуть бути: підрозділ, цех, сектор, дільниця, конкретний виконавець.

Сучасна організаційна структура ПП „Євростандарт” представлена на мал. 2.1.

2

мал. 2.1. Організаційна структура ПП „Євростандарт”

Організаційну структуру управління ПП „Євростандарт” можна віднести до лінійної.

У лінійній структурі кожний підлеглий має лише одного керівника і в кожній ланці виконується весь комплекс робіт, пов'язаних з управлінням об'єктом. Переваги лінійної структури:

- чіткість та простота взаємовідносин;

- оперативність підготовки та проведення управлінських рішень;

- відсутність паралелізму в роботі;

- надійний контроль.

Недоліки:

- обмеження ініціативи у працівників на нижчих рівнях;

- значний обсяг інформації, який передається з одного рівня на інший;

- високі вимоги до кваліфікації керівників та їх компетенції за всіма питаннями роботи підлеглих ланок.

Структура управління відображає підпорядкованість органів управління та окремих працівників та зв'язки між ними (мал. 2.2).

2

мал. 2.2. Структура управління ПП „Євростандарт”

Управління підприємством здійснюється директором Філоненко Івана Петровича шляхом поєднання прав власника щодо управління власним майном та прав трудового колективу ПП „Євростандарт”.

Директор діє від імені підприємства в межах, встановлених чинним законодавством та Статутом і, зокрема, без доручення:

- керує господарською діяльністю підприємства;

- видає накази, інструкції, інші акти з питань діяльності підприємства, є розпорядником його кредитів;

- розпоряджається майном та засобами ПП „Євростандарт”;

- представляє підприємство в усіх організаціях, підприємствах, установах на Україні та за її межами, видає доручення;

- здійснює від імені ПП „Євростандарт” юридично значимі дії, підписує угоди, контракти, інше;

- затверджує штатний розклад підприємства, визначає форми та розміри оплати праці найманих працівників;

- приймає на роботу працівників та звільняє їх, заохочує працівників, накладає на них дисциплінарні стягнення, притягує їх до майнової відповідальності;

- приймає рішення про пред'явлення від імені підприємства в порядку, встановленому законодавством, позовів та претензій до юридичних та фізичних осіб;

- визначає склад і обсяг відомостей, що складають комерційну таємницю Підприємства, встановлює порядок її захисту.

В умовах функціонування ПП „Євростандарт” можна виділити деякі організаційно-управлінські недоліки.

На підприємстві відбувається дещо нераціональне делегування повноважень. Директор нераціонально делегував права та обов'язки щодо питань керівництва. Він переобтяжує себе питаннями фінансового та маркетингового характеру, які було б доречно виконувати іншим працівникам. Це обумовлено відсутністю на підприємстві маркетингової служби, що свідчить про відсутність ринкової спрямованості підприємства.

В той же час, позитивною рисою компанії є раціональне співвідношення між робітниками та адміністративними працівниками. Організаційна структура підприємства не дає можливості побачити розподіл основного та допоміжного персоналу між відділами, оскільки робітники підприємства є мобільними та взаємозамінними, що покращує діяльність підприємства та значно покращує ефективність використання людських ресурсів.

Проте, в особливостях організаційної структури управління можна виділити і позитивні сторони. На підприємстві відсутні підрозділи соціального призначення, що не переобтяжує роботу компанії витратами соціального призначення.

Організаційна структура ПП „Євростандарт” має невелику кількість структурних підрозділів, що покращує ефективність діяльності компанії.

ПП „Євростандарт” є суб'єктом однієї з перспективних галузей економіки України, а саме - будівництва. До будівельних організацій належать підрядні будівельні і монтажні, ремонтно-будівельні та інші організації, основною діяльністю яких є виконання за контрактами підряду з замовниками робіт, що згідно із Загальним класифікатором видів економічної діяльності відносяться до секції „Будівництво”. До підрядних робіт включена вартість робіт з нового будівництва, реконструкції, розширення, технічного переозброєння діючих підприємств, вартість робіт з капітального та поточного ремонтів та інших підрядних робіт (пусконалагоджувальні, гідронамивні, вскришні, культуртехнічні та ін.).

Прослідкуємо стан та перспективи розвитку галузі на основі узагальнюючих статистичних показників по Житомирській області за 2006 р.. Будівельними підприємствами усіх форм власності, що працювали за контрактами підряду, за 2006 рік виконано підрядних робіт на 113,6 млн. грн., що становить 100,1 % від обсягу, передбаченого контрактами, і 90,0 % від обсягу 2005 року.

Обсяги підрядних робіт було нарощено будівельниками Лугинського району (на 93,0 %), Олевського (на 56,0 %), Ємільчинського (на 45,4 %), м. Новоград-Волинського (на 30,1 %), Лубарського (на 28,2 %), Коростишівського (на 17,5 %), Баранівського (на 17,5 %), м. Бердичева (на 6,7 %)% Коростенського району (на 6,5 %), Житомирського (на 5,4 %), Чуднівського (на 4,2 %) та Попільнянського (на 3,8 %).

На збільшення обсягів будівельних робіт у цих регіонах вплинула в основному робота підрядних організацій, що займаються будівництвом та ремонтом доріг. В решті регіонів області обсяги будівництва нижчі минулорічного. Як і раніше, основною причиною зменшення обсягів будівництва є неплатоспроможність замовників. Однак порівняно з 2005 роком платіжна криза у будівництві дещо послабшала. Якщо в 2005 році неоплачено замовниками 27,2 % підрядних робіт, то в 2006 році - 19,1 %.

Поряд з цим, знизилась і кількість непрацюючих організацій (із 42 до 36) та тих, що не досягли минулорічного рівня виконаних обсягів робіт (із 106 до 84).

Переважаюча частка будівельних робіт виконана підприємствами колективної форми власності (61,9 %), на державну та приватну припадає 34,0 і 4,1 % відповідно. Якщо організації державної форми власності наростили обсяги будівництва на 1,3 % проти торішнього, то в приватному та колективному секторах їх спад становив 22,3 і 14,3 % відповідно.

На протязі року не виконували підрядні роботи 9 організацій, а з тих, що працювали, більше половини (59,6 %) не досягли минулорічного рівня. В грудні 2006 р. не працювало 35 організацій, або кожна п'ята будівельна організація області. Основною причиною цього є несвоєчасні розрахунки замовників з підрядними організаціями. За виконані підрядні роботи оплачено лише 87 % їх вартості (борг замовників складає 14,8 млн. грн.).

У складі підрядних робіт ремонтно-будівельні складають 38,1 % загального обсягу, лишившись на рівні попереднього року. В будівельних організаціях зростають послуги небудівельного характеру, їх виконано на 7,5 млн. грн. проти 6,7 млн. грн. в попередньому році.

Продовжує скорочуватись середньооблікова чисельність будівельно-виробничого персоналу підрядних організацій: середньооблікова чисельність будівельно-виробничого персоналу становила 8,6 тис. осіб, що на 0,8 тис. осіб, або 8,6 % менше, порівняно з 2005 роком. В підприємствах колективної форми власності вона зменшилась на 10 %, приватної - на 6,2 % і державної - на 4,3 відсотка.

Будівельна галузь займає вагоме місце в економіці України, продовжує свій розвиток та формування в непростих умовах переходу до ринкової економіки.

Неефективне використання ресурсного потенціалу, структурні диспропорції та висока енергоємність виробництва призвели до погіршення економічного стану підприємств галузі. Основною проблемою в будівництві є криза неплатежів, яка загострилася на ранніх етапах реформування економіки. Причина цієї кризи - висока ціна на товари у зв'язку з використанням застарілих технологій та зниження продуктивності праці, що призводить до втрати конкурентоспроможності товарів на внутрішньому та світових ринках. Перед будівельними підприємствами України стоїть завдання нарощування виробництва конкурентоспроможної продукції та запобігання старіння виробничого потенціалу. Його можна вирішити через стимулювання інвестиційної діяльності. Інвесторів, що вкладають кошти в ту чи іншу галузь (підприємство), безпосередньо цікавить прибутковість, значний вплив на яку має ефективність та доцільність використання капіталу.

Засновник ПП „Євростандарт” досягнення максимальної ефективності діяльності організації та основну передумову одержання прибутків вбачає у запроваджені політики, що відповідає меті підвищення інвестиційної привабливості, полягає у збільшенні обсягів виробництва і реалізації продукції, яка користується попитом, зорієнтована на довгострокову перспективу і поліпшення ринкової кон'юнктури.

Головною запорукою поліпшення фінансового стану є створення умов для формування ефективної галузевої структури із замкнутим технологічними циклами виробництва, які знизили б витрати на виробництво одиниці продукції, сприяли б поповненню оборотних засобів, завантаженню виробничих потужностей, стимулюванню розвитку нових видів продукції.

Протягом 2006 року ПП „Євростандарт” уклало 18 договорів на виконання робіт, з яких 3 з корпорацією „Укрбуд” на будівництво 10 офісних будівель, інші з підприємствами та організаціями, серед яких найбільшими по вартості є договори на будівництво автозаправної станції ТОВ „Арт-Деко” м. Житомир, реконструкція приміщення по вул. Київська, 124 (приміщення КБ „ВаБанк” м. Житомир, проведення внутрішньо ремонтних робіт в готелі „Лазер” по вул. Щорса 32-б м. Житомир.

Поряд з цим у підприємства з'явилися постійні клієнти, такі як ТОВ „Арт-Деко” м. Житомир, ТОВ „Лазер-Сервіс” м. Житомир, що свідчить про достатньо високу якість виконання робіт в порівнянні з конкурентами в Житомирській області.

В переважній більшості ПП „Євростандарт” здійснює ремонтно-будівельні послуги власними силами, тобто відповідні матеріали для будівництво або виготовляються самостійно, або купуються за кошти підприємства. Так, в сфері оптово-роздрібної закупівлі будівельних матеріалів ПП „Євростандарт” співпрацює з ПП „Свєтолюкс”, ТОВ „Дюна Лідер”, ДП „Снежка-Україна”, ВАТ „Будексім”, ВАТ „Коростенський шляхзалізобетон”, ТОВ „Полісся”, ПП Дяченко І.В.

Дане підприємство має у своєму розпорядженні виробниче приміщення, параметри якого: ширина -12м., довжина - 24м. В приміщенні в наявності є відділи де виготовляються будівельні матеріали:

- відділ постачання і збуту;

- відділ приготування будівельного розчину;

- відділ зварювання металоконструкцій;

- відділ виготовлення кінцевого продукту;

- відділ сушки готових виробів.

Особливості взаємного розміщення цих відділів ми розглянемо в наступному розділі.

Розділ 3. Шляхи вирішення проблеми

3.1 Використання принципу обслуговування нерухомого об'єкту при зведенні нової будівлі

Оскільки приватне підприємство займається будівництвом житлових будинків та об'єктів промислового і соціально-культурного призначення, то для цього випадку застосовується розміщення обладнання за принципом обслуговування нерухомого об'єкта (в даному випадку - будівлі).

Розміщення обладнання за принципом нерухомого об'єкта використовується при відносно невеликій кількості одиниць випуску продукції, але, як правило, великогабаритної і складної.

Для організації виробництва нерухомого виробу необхідно встановити порядок виконання робіт, який визначається виробничими стадіями. Розміщення обладнання і компонентів навколо нерухомого об'єкту слід розробляти за принципом групування матеріалів за їх технологічним пріоритетом. Цей принцип використовують при монтажі великогабаритного обладнання, наприклад штампувального пресу, виконання монтажних робіт на якому здійснюється в суворій послідовності. Цього ж принципу притримуються при збірці виробів, коли вона починається з самої основи виробу, а потім до нього додаються компоненти у вигляді стандартних блоків.

В даному випадку ми будемо розташовувати за технологічним принципом будівельні матеріали та інше необхідне обладнання. Наприклад, цегла та цементна суміш, які в даному випадку є найважливішими, мають розміщуватись поряд споруди, що будується, або в ній. Звичайно наявність підйомного крану також є необхідною, який би своєчасно міг всі ресурси підносити до місця їх безпосереднього використання. Для конкретних ситуацій можна визначити об'єктивні критерії і розробити з допомогою кількісних методів. Наприклад, якщо вартість транспортування матеріалів є вагомою і будівельний майданчик допускає більшу чи меншу кількість пересування матеріалів по прямій лінії, то можна застосувати метод CRAFT. Проте на даному етапі не слід зациклюватися, оскільки накопичено вже багато досвіду в цьому питанні.

3.2 Використання технологічного принципу при виготовленні будівельних матеріалів

ПП «Євростандарт» займається крім виконання проектно-конструкторських, дослідних і експертних робіт, будівництва житлових будинків та об'єктів промислового і соціально-культурного призначення, виконанням ремонтно-будівельних та монтажних робіт, ще й виробництвом будівельних матеріалів та конструкцій. Тому тут слід зосередити увагу на розміщенні обладнання для виготовлення даних виробів.

Нижче представлені відділи, які є в наявності у приміщення де виготовляються будівельні матеріали та наявні матеріальні потоки між ними (мал. 3.1):

- відділ постачання і збуту;

- відділ приготування будівельного розчину;

- відділ зварювання металоконструкцій;

- відділ виготовлення кінцевого продукту;

- відділ сушки.

Мал. 3.1 Матеріальний потік між відділами

Наявні виробничі площі показані на мал. 3.2. Потрібно відмітити, що тут допускаються діагональні переміщення, тому відділи 2 і 3, 3 і 6 вважаються суміжними.

24м

Мал. 3.2 Розміри приміщення і розміщення ділянок

При наявності такої інформації спочатку слід зобразити графічно зобразити матеріальний потік між ділянками, наприклад у вигляді графіка, що показаний на мал. 3.3. Цей графік буде вихідним для пошуку схеми найкращого розміщення ділянок.

Мал. 3.3. Графік матеріального потоку між ділянками

Потім потрібно визначити транспортні витрати при такому розміщенні ділянок. Для цього вартість транспортування одного лоуда множать на кількість лоудів, що переміщуються між кожною парою ділянок. На мал. 3.4 представлена інформація, отримана наступним чином: річні транспортні витрати на переміщення між ділянками 1 і 2 становлять 100 грн. (1?100 грн.), між ділянками 1 і 6 - 120 грн. (2?60 грн.) і т.д. («відстані» між ділянками беруться з мал. 3.2 або з мал. 3.3).

Мал. 3.4. Матриця витрат

Для зниження витрат потрібно проаналізувати інші варіанти розміщення ділянок. Виходячи із графіку і матриці витрат, то виявиться що з ціллю зменшення транспортних витрат бажано ділянки 1 і 6 розмістити поближче. Однак не все так просто: розмістивши таким чином ділянки хоч і зменшаться витрати на пересування матеріальних потоків між ділянками 1 і 6, проте збільшаться витрати між ділянками 2 і 4 у 2 рази. В підсумку ми отримаємо той же результат, по сумі загальних витрат на переміщення, що й був з самого початку.

Поки що ми показали один варіант розміщення ділянок серед великого числа можливих розміщень, а в дійсності для 6 ділянок існує 6! (або 720) можливих розміщень.

Та на цьому всі проблеми не закінчуються. Припустимо, що нам вдалося знайти оптимальне рішення виключно на основі витрат на транспортування матеріалів. Але ж тоді випливає і ряд інших, не менш важливих, факторів. Наприклад, відділ збуту і постачання повинен розташовуватися ближче до входу в приміщення, також слід враховувати, чи не вплине суміжне розміщення певних відділів на їх взаємну роботу. Тому при заключному виборі розміщення, крім транспортних витрат слід враховувати й ряд інших факторів.

Припустимо, що розмістити обладнання для виробництва будівельних матеріалів можливо і по технологічному принципу, де структура потоку досить різнорідна, і матеріал в ході свого виробничого циклу може проходити через один і той же технологічний відділ декілька разів. При організації виробничого процесу по предметному принципу обладнання чи ділянки потрібно призначити для виробництва цілком визначених видів продукції, для безперебійної роботи потрібно використовувати резервне обладнання і в цілому досягти прямолінійний рух матеріального потоку. Розміщення обладнання по предметному принципу має сенс, коли об'єми партій конкретних виробів чи деталей великі, а асортимент деталей що виробляються обмежений декількома найменуваннями.

При цьому слід встановити тривалість всіх операцій таким чином, щоб кожний працюючий виконував стільки елементів (робочих блоків), скільки їх можна виконати за такт поточної лінії, і щоб вільний час (простій) був мінімальним на всіх робочих групах. Проблема може ускладнитись наявністю взаємозв'язків між операціями, зумовлених конструкцією виробу і технологічним процесом. Ці взаємозв'язки визначають порядок виконання елементів операцій під час збірки.

Висновок

Отже, розглянувши питання розміщення обладнання і планування приміщень, можна зробити висновок, що вибір розміщення обладнання за певним принципом залежить від продукції, яку випускає виробник. Якщо дана організація, наприклад, - лікарня чи фабрика з виготовлення іграшок, то обладнання в ній буде розміщуватись за технологічним принципом (коли однакове обладнання чи однорідні технологічні операції групуються разом). Для заводів з виготовлення взуття, хімічних заводів чи для мийки автомобілів підходить розміщення обладнання за предметним принципом. Якщо ж підприємство виготовляє занадто габаритні вироби і обладнання потрібно підносити до самого виробу - то використовується розміщення обладнання за принципом обслуговування нерухомого об'єкта (наприклад, при зведенні будинків, будівництві літаків).

При плануванні приміщень сервісних підприємств, головною ціллю виступає максимізація чистого прибутку з використання одного квадратного метру приміщення. Тут враховується «сервісний ландшафт», до якого входять: навколишнє середовище, просторове і функціональне розміщення товару, та зовнішні атрибути які певним чином впливають на вибір клієнтами певної послуги чи товару. Під навколишнім середовищем розуміють рівень шуму, яскравість освітлення, температуру тощо. При просторовому і функціональному розміщенні товару враховують планування шляху пересування клієнта і групування товарів. Під зовнішніми атрибутами розуміють вивіски, символи, рухома реклама, що виступають соціально значущими елементами сервісу.

При плануванні офісу потрібно створювати сприятливі умови для спілкування і командної роботи компанії. Також офіси повинні бути спроектовані таким чином, щоб створити бажаний імідж компанії, підкреслити принципи її дії.

На прикладі ПП «Євростандарт» ми розкрили загальну характеристику суб'єкта господарювання, визначили особливості та принципи його діяльності. Отже, даний суб'єкт господарювання займається наступними видами робіт:

- виконання проектно-конструкторських, дослідних і експертних робіт;

- будівництво житлових будинків та об'єктів промислового і соціально-культурного призначення;

- виробництво будівельних матеріалів та конструкцій;

- виконання ремонтно-будівельних та монтажних робіт.

При будівництві житлових будинків та інших об'єктів ми запропонували йому при виконанні такого завдання розміщувати обладнання за принципом обслуговування нерухомого об'єкта та встановити порядок виконання робіт, який визначається виробничими стадіями. Також групувати обладнання та матеріали навколо будинку, що будується, за їх технологічним пріоритетом. Наприклад, цегла та будівельний розчин повинні знаходитись завжди «під рукою» будівельника, відповідно це потрібно забезпечити необхідною наявність підсобників, підйомних кранів.

При виробництві будівельних матеріалів, було запропоновано розміщувати обладнання за технологічним принципом. Тобто групувати однакове обладнання разом. На жаль, при спробі краще розмістити взаємне розміщення обладнання, «ручним способом» нам це не вдалося. Для більш якісного вирішення цієї проблеми слід використовувати комп'ютерні програми (наприклад програму CRAFT).

Список використаних джерел

1. Василенко В.О., Ткаченко Т.І. Виробничий (операційний) менеджмент: Навч. пос., 2-ге вид. - К.: ЦНЛ, 2005. - 530с.

2. Васильков В.Г. Організація виробництва: Навч. пос. - К.: КНЕУ, 2003. - 524с.

3. Горелик О.М. Производственный менеджмент: принятие и реализация управленческих решений: Учеб. Пособие. - М.: КНОРУС, 2007. - 272с.

4. Комарницький І.Ф., Белінський П.І., Кравець В.І. Менеджмент виробництва та операцій (тестові, проблемні ситуації, практичні завдання). - К.: ЦНЛ, 2005. - 308с.

5. Курочкин А.С. Операционный менеджмент: Учебное пособие. - К.: МАУП, 2000. - 144с.

6. Соснін О.С., Казарцев В.В. Виробничий і операційний менеджмент: Навч. пос. - К.: Вид-во Європ. Університету, 2001. - 147с.

7. Сумець О.М. Основи операційного менеджменту: теоретичний аспект і практичні завдання: Підр. за ред. О.Л. Яременка. - 3-е вид. доповн. і переробл. - К.: Професіонал, 2006. - 480с.

8. Сумець О.М. Основи операційного менеджменту: Підр за ред. О.Л. Яременка. - К.: Професіонал, 2005. - 412с.

9. Онищенко В.О., Редкін О.В., Старовірець А.С., Чевганова В.Я. Організація виробництва: Навч. пос. - К.: Лібра, 2003. - 336с.

10. Чейз Ричард Б., Эквилайн Николас Дж., Якобс Роберт Ф.

Производственный и операционный менеджмент, 8-е издание.: Пер. с англ.: М.: - Издательский дом "Вильяме", 2004. -- 704 с.