Реферат: Найбільші техногенні катастрофи та їх наслідки

РЕФЕРАТ

з дисципліни безпека життєдіяльності

на тему:

«Найбільші техногенні катастрофи та їх наслідки»

ПЛАН

ВСТУП

1.  Найбільші техногенні катастрофи та їх наслідки

2.  Статистичні данні відносно техногенних катастроф та надзвичайних ситуацій

3.  Основні принципи попередження техногенного характеру

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Техногенная катастрофа (англ. Industrial disaster) — крупная авария, влекущая за собой массовую гибель людей и даже экологическую катастрофу. Одной из особенностей техногенной катастрофы является её случайность (тем самым она отличается от терактов[1]). Обычно противопоставляется природным катастрофам[2]. Однако подобно природным техногенные катастрофы могут вызвать панику, транспортный коллапс, а также привести к подъему или потере авторитета власти[3]

Юридически классифицируют как чрезвычайную ситуацию.

В английском языке термин «техногенная катастрофа» практически отсутствует. Американские и английские авторы в таких случаях обычно говорят о «технологических катастрофах» (technological catastrophes[4]) и «технологических бедствиях» (technological disasters). В английской википедии термин техногенная катастрофа разделяется на промышленные бедствия (англ. Industrial disasters), транспортные происшествия (англ. Transportation disasters), прорывы трубопроводов, и все это вместе с войнами и терактами объединяется в рукотворные бедствия (англ. Man-made disasters).

Крупнейшей (по числу жертв) техногенной катастрофой в истории человечества стала Бхопальская катастрофа (Индия, 1984).

Виды техногенных катастроф

Техногенные катастрофы подразделяются на следующие виды:

По субъективному отношению:

·  вызванные халатностью обслуживающего персонала (пример — катастрофа в Чернобыле);

·  вызванные внешними факторами (кораблекрушение);

·  вызванные непредвиденными и нежелательными последствиями штатного функционирования технологических систем.

По объекту:

·  «индустриальные» (взрывы и утечки токсичных веществ на заводах химической или пищевой промышленности[5][6][7], прорыв трубопроводах или аварии на АЭС[8]),

·  «транспортные» (Авиакатастрофа, крушение поезда[9], кораблекрушение[10] и пр.)

По месту возникновения

Авария на газопроводе в Москве (2009 год)

·  аварии на АЭС с разрушением производственных сооружений и радиоактивным заражением территории (единственным примером является авария на Чернобыльской АЭС);

·  аварии на ядерных установках инженерно-исследовательских центров с радиоактивным загрязнением территории;

·  аварии на химически опасных объектах с выбросом (выливом, утечкой) в ОС СДЯВ,

·  аварии в научно-исследовательских учреждениях (на производственных предприятиях) осуществляющих разработку, изготовление, переработку, хранение и транспортировку бактериальных средств и препаратов или иных биологических веществ с выбросом в ОС;

·  авиационные катастрофы, повлекшие за собой значительное количество человеческих жертв и требующие проведения поисково-спасательных работ;

·  столкновение или сход с рельсов железнодорожных составов (поездов в метрополитенах), повлекшие за собой групповое поражение людей, значительное разрушение железнодорожных путей или разрушение сооружений в населенных пунктах.

·  аварии на водных коммуникациях, вызвавшие значительное число человеческих жертв, загрязнение ядовитыми веществами акваторий портов, прибрежных территорий, внутренних водоемов;

·  аварии на трубопроводах, вызвавшие массовый выброс транспортируемых веществ и загрязнение ОС в непосредственной близости от населенных пунктов;

·  аварии на электросистемах;

·  аварии на очистных сооружениях;

·  гидродинамические аварии;

·  прорыв плотин, дамб; (Авария на Саяно-Шушенской ГЭС)

·  пожары, возникающие в результате взрывов на пожароопасных объектах.

1.  Найбільші техногенні катастрофи та їх наслідки

Техногенні катастрофи переслідують людство відтоді як воно замахнулося на роль природи. Це створення нових літальних апаратів, різноманітного наземного, водного транспорту. Але природа в мудрості своїй творила речі досконалі, що не знали недоліків, або зламу. Діяльність же людини по створенню речей, що зараз є надбанням цивілізації складалася методом проб і помилок, за яких гинули люди.

Я вважаю, що найжахливішим відкриттям людства, хоча всі винаходи і відкриття спочатку призначені для добра, є атом, який мав давати людині електроенергію і бути безпечним. Але факт залишається фактом жертвами страшної ядерної бомби стали японські міста Хіросіма й Нагасакі. Атомна бомба під кодовою назвою «Маля» була скинута над центром Хіросіми й вибухнула на висоті 580 метрів над містом. У результаті вибуху загинули близько 100 тисяч чоловік, до кінця року від променевого враження й травм померло ще 40 тисяч.

Жителька Хіросіми Кейко Огура тоді була 8-річною дівчинкою. Але вона чітко пам'ятає, що відбувалося в той день. «Я хотіла йти в школу, але батько сказав: « У мене сьогодні дуже дивне передчуття - краще тобі не йти в школу, залишайся з нами». У той ранок я вийшла на дорогу біля нашого будинку й раптом побачила дуже яскравий спалах біло-блакитного світла, потім пролунав голосний вибух, мене обволокло пилом і віднесло убік. Я впала на землю біля будинку. Навколо стало дуже темно, на мене сипалися дерев’яні уламки. І в цій темряві дул дуже сильний вітер - такий сильний, як тайфун. Я не могла відкрити ока, але намагалася повернутися в будинок. Крізь темряву до мене доносився плач - це були мій брат і сестра. Я була на відстані 2 кілометри від епіцентру, і в будинках, що розташовані ближче, почалася сильна пожежа. Я бачила довгі низки людей, що йшли відтіля, які йшли в повній тиші - навіть не знаю чому було так тихо. Вони все йшли і йшли, як приведення. Більшість із них ішли з витягнутими руками, тому що від кінчиків їхніх пальців відшарувалася шкіра. Я дуже добре бачила шкіру, що звисала з рук, і червоне м'ясо. Їхнє волосся були обпалені й сильно пахнули. Скрізь стояв запах обпаленого волосся. Ще падав чорний дощ із попелом, уламками сміття і якимсь маслом. Від нього дуже погано пахнуло, і на моїй білій кофточці залишилося багато чорних плям - липкий чорний дощ. Я була допитливою маленькою дівчинкою й захотіла подивитися, як виглядає місто. Мій будинок стояв у підніжжі пагорба, я піднялася на вершину й тоді побачила місто цілком. Він весь був зруйнований. Я нарахувала тільки пари вцілілих цегельних будиночків. Наступного дня пожежа в місті тривав, і наступного дня, і на наступний теж…»

Техногенні катастрофи поділяють на такі, що трапились з повітряним, морським, річковим, залізничним транспортом.

Отже, до 1930-х число жертв літакових аварій було порівняно невеликим. Перша дійсно велика авіакатастрофа відбулася в СРСР 18 травня 1935 р. Найбільший у світі, восьмимоторний літак АНТ-20 «Максим Горький», роблячи демонстраційний політ у московському небі, зштовхнувся з винищувачем І-5, що виконував довкола нього фігури вищого пілотажу. Гігантський літак зруйнувався в повітрі. Всі 45 чоловік, які перебували на борті АНТ-20, і пілот І-5 загинули.

У другій половині XX в. великі авіаційні катастрофи стали «звичайними», от кілька прикладів. В 1974 р. під Парижем при аварійній посадці розбився авіалайнер DC-10 компанії «Turkish Air-lines», забрав життя 346 чоловік. В 1978 р. вибухнув у повітрі «Боїнг-747» компанії «Air India». Причина вибуху не встановлена, загинули 213 чоловік. В 1979 р. під час польоту над Антарктидою розбився пасажирський літак DC-10 компанії «Air New Zealand», що урізався в схил вулкана Еребус; загинули всі 257 чоловік. В 1985 р. зазнав катастрофи погано відремонтований «Боїнг-747» компанії «Japan Airlines». З 524 чоловік урятувалися тільки четверо. Ця авіакатастрофа дотепер тримає рекорд по числу людей, що загинули при аварії однієї машини. В 1996 р. в індійському аеропорті зіштовхнулися Мул-76 компанії «Казахстанські авіалінії» й «Боінг-747» компанії «Saudi Arabian Air-lines», загинули 349 чоловік. В 1998 р. пасажирський лайнер MD-11 компанії «Swissair» упав в Атлантичний океан, маючи на борті 229 чоловік.

Чимало великих авіакатастроф уже встигло відбутися й в XXI в. 19 лютого 2003 р. іранський Мул-76 в умовах поганої видимості урізався в схил гори Сирач - 275 загиблих. Найбільшою авіакатастрофою 2004 р. стала загибель «Боїнга-737» єгипетської компанії «Flash Airlines», що виконував чартерний рейс із Шарм-аль-Шейха в Каїр - 148 чоловік загинуло. У 2005 році на першому місці аварія лайнера тієї ж моделі афганської компанії «Kam Air», що летіли з Герата в Кабул - 104 загиблих.

Космічних катастроф з людськими жертвами поки було всього п'ять - дві в СРСР і три в США. 23 квітня 1967 р. при аварійній посадці корабля «Союз» загинув Володимир Комарєв; 30 червня 1971 р. така ж доля членів команди «Союзу-11» Георгія Добровольского, Владислава Волкова й Віктора Пацаева. 27 січня 1967 р. на мисі Канаверал під час імітаційного тренування згорів «Аполлон-1» із трьома астронавтами. 28 січня 1986 р. відразу після старту, на 74-й секунді польоту вибухнув космічний корабель «Челленджер», команда якого складалася із семи чоловік. Нарешті, 1 лютого 2003 р. при заході на посадку загинув шаттл «Колумбія» із сімома астронавтами.

Статистика показує, що найчастіше що на морі судна тонуть у результаті зіткнень. Імовірно, найбільше жертв, не менш 3 тис. чоловік, віднесло зіткнення перевантаженого філіппінського морського порома «Dona Paz» з невеликим танкером «Victor», що відбулося в 1987 р. В 1914 р. в устя ріки Святого Лаврентія в узбережжя Канади норвезьке судно «Storstad» ударило й потопило британський трансатлантичний лайнер «Empress of Ireland» (1027 загиблих).

В 1956 р. в Атлантичному океані затонув італійський одинадцятипалубний лайнер «Андреа Доріа», перший пасажирський корабель міжнародного класу, побудований на італійських верфях після Другої світової війни. За вісім днів до цього він відплив з Генуї в Нью-Йорк, маючи на борті 1134 пасажира й 572 чоловік команди. Поблизу від американського узбережжя, неподалік від острова Нантакет, йому в борт урізалося шведсько-американське пасажирське судно «Стокгольм». Видимість була практично нульова, однак на містку «Андреа Доріа» вчасно помітили зустрічний корабель на екрані радіолокатора. Оскільки «Стокгольм» перерізував курс «Доріа», він зобов'язаний був відвернути, на що й розраховував капітан італійського лайнера. Однак на «Стокгольмі» взагалі не було радара, і до того ж ним керувала усього лише одна людина, третій помічник капітана. Коли капітан «Доріа» запідозрив неладне й наказав змінити курс, було вже пізно. Під час зіткнення ніс «Стокгольма» розвернув борт «Андреа Доріа», і корабель став швидко кренитися на правий борт і поринати у воду. По радіосигналу рятуйте! «Доріа» прийшли чотири кораблі, що знаходились неподалік, які врятували всіх людей, що залишилися в живих після зіткнення. Жертвами аварії корабля стали 43 пасажира, що загинули при зіткненні суден.

Така ж причина загибелі радянського пасажирського пароплава «Адмірал Нахімов», протараненого незадовго до півночі 31 серпня 1986 р. у Новоросійській бухті сухогрузом «Петро Васєв» (422 загиблих). Експерти прийшли до висновку, що капітан «Петра Васєва» поклався на систему автоматичної прокладки курсу й фактично усунувся від керування кораблем аж до його безпосереднього зближення з «Нахімовим». Велика кількість жертв порозумівається тим, що побудований в 1925 р. «Нахімов» був зовсім зношений і дуже швидко затонув. Можна знову згадати критерії Девіса: користь разом з дурістю («Нахімов» уже не підлягав експлуатації, однак керівництво Чорноморського пароплавства не бажало його списувати) і недбалість (погане керування «Васєвим»).

Щодо подій на залізниці, то найстрашніша залізнична катастрофа в Індії відбулася в 1981 р. у Біхара. Пасажирський поїзд був буквально здутий з моста наймогутнішим циклоном й упав у річку (не менш 800 загиблих).

А найбільша аварія югославських залізниць трапилася в 1974 р., коли пасажирський поїзд зійшов з рейок і розбився на вокзалі в Загребі тільки через те, що його вели п'яні машиністи (175 убитих).

Ще одна причина залізничних катастроф - пожежі й вибухи. В 2000 р. в Австрії згорів поїзд фунікулера (155 загиблих). В 2002 р. вогонь осягнув пасажирський поїзд, що йшов з Каїра в Луксор (загинули 383 чоловік). Причиною пожежі став вибух кухонного балона з горючим газом в одному з вагонів.

Найсмертоносніша в історії залізнична аварія трапилася 26 грудня 2004 р. Основна провина за неї лежить на сумно відомому мега-цунамі. Шестиметрова океанська хвиля обрушилася на пасажирський поїзд «Королева моря», що йшов з Коломбо в курортне місто Галлі. З 1,7 тис. пасажирів урятувалися лише кілька десятків. Є спокуса сказати, що цю катастрофу не можна вважати техногенною, тому що цунамі - це все-таки стихійне лихо. Однак сама поява поїзда на ділянці дороги, що лежить поруч із узбережжям, стало можливим тільки через відсутність надійно й оперативно працюючої комунікаційної системи, що розсилає оповіщення про підводні землетруси й хвилі цунамі в басейні Індійського океану (у Тихоокеанському регіоні така система є). Про створення системи попередження для Індійського океану розмови велися давно, однак далі їх справа не пішла. Найбільшою катастрофою 2005 року вважається аварія, що відбулася 25 квітня в Японії поблизу міста Амагасакі неподалік від Осаки. Склад, що йшов на занадто великій швидкості на крутому повороті зірвався з колії й урізався в багатоквартирний житловий будинок (106 загиблих, 460 поранених).

Аварії вантажних потягів іноді теж приводять до наслідків катастрофічного масштабу. Наприклад, 24 квітня 2004 р. на північнокорейській станції Ренчхон вибухнули вагони з нітратом амонію, які зійшли з рейок і торкнулися лінії електропередачі. За офіційним даними влади КНДР, вибух зруйнував або сильно пошкодив 129 будов; 154 чоловік загинули й близько 1300 одержали поранення.

У ранзі техногенних катастроф перебувають і великі аварії магістральних електричних мереж. 14-15 серпня 2003 р. у результаті каскадного відключення енергії на сході Канади й США без електрики залишилося порядку 50 млн. чоловік. Через місяць із невеликим, 23 вересня, енергії втратилися 5 млн. датчан і шведів, а 28 вересня - 57 млн. жителів Італії, практично все населення країни. 25 травня 2005 року без електроенергії залишилася значна частина Москви, а 22 червня через відключення електрики на три години зупинилися потяги на швейцарських залізницях.

Найцікавіше те, що люди більше сумують і пам’ятають ті життя, які відібрала інша людина, наприклад на війні, а понесенні людські втрати в таких катастрофах не зачіпають усе людство, а мали б. Тому що соромно, весь науковий прогрес не може захистити одних людей, від елементарних помилок, яких можна було уникнути, але все ж таки припущені іншими. І ніхто не кається за свої вчинки

До кінця життя пілот американського бомбардувальника В-29 з якого 9 серпня 1945 року була скинута атомна бомба на Нагасакі, Фред Оливи вважав, що США вчинили правильно, застосувавши цю зброю проти Японії. «Хоча загинули тисячі людей, я впевнений, що бомбу треба було скинути, оскільки, якби американцям довелося почати вторгнення в Японію, це було б смертовбивством. Ми б втратили мільйони людей» - заявив він в 1995 році в інтерв'ю.

Міжнародний центр досліджень епідеміології катастроф (CRED) протягом декількох десятиліть складає базу даних різних нещасть. Подія визнається катастрофою, якщо вона відповідає хоча б одному із чотирьох критеріїв: загинуло десять або більше чоловік, 100 і більше людина постраждала, місцеві влади оголосили про введення надзвичайного стану, і/або постраждала держава звернулася за міжнародною допомогою. Статистика показує, що число техногенних катастроф у світі різко збільшилося з кінця 1970-х. Особливо почастішали транспортні катастрофи, насамперед морські й річкові.

Кожна техногенна катастрофа по-своєму унікальна. Американський дослідник Лі Девіс, автор довідника «Рукотворні катастрофи», перераховує їх у такому порядку: дурість, недбалість і користь. Я згодна з думкою Девіса, що так званий «людський фактор» у техногенних катастрофах практично цілком зводиться саме до цих обставин.

2.  Статистичні данні відносно техногенних катастроф та надзвичайних ситуацій

Статистичні дані про частоту катастроф, %

Значний інтерес представляють статистичні дані про можливість виникнення і ймовірні прогнози НС, що найбільш часто зустрічаються на території нашої країни.

Характеристика жертв при техногенних катастрофах

За даними літературних джерел тільки один раз, у 1963 році у Китаї вдалося завчасно сповістити людей про можливий землетрус. Як слідство цього, загинуло всього 1 300 людей, а по масштабах зруйнувань могли загинути десятки тисяч. Землетрусам піддається 1/10 частина усієї поверхні континентів Землі. За даними ЮНЕСКО за останні десятиріччя від цього стихійного лиха загинуло більше 1 млн. людей. Деякі відомості про землетруси і їхню імовірність на території нашої країни приводяться в таблиці.

Територія нашої країни, що має прибережну смугу, піддана штормам та ураганам. За останні 200 років зареєстровано кілька десятків ураганів, що стали причиною тисяч жертв. Разом з тим, повені спричиняють смерть не на всій території нашої країни. Людські жертви можуть бути невеликими, але величезне число тих, хто залишився без даху, а також значний матеріальний збиток практично завжди має місце.

Найбільші природні катастрофи XX століття

3.  Основні принципи попередження надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру

Попередження надзвичайних ситуацій – це комплекс заходів, що проводяться завчасно і спрямовані на максимально можливе зменшення ризику виникнення події, а також на збереження здоров’я людей, зниження розмірів збитку навколишньому середовищу і матеріальним втратам у випадку їхнього виникнення.

Організація роботи з попередження надзвичайних ситуацій у масштабах країни проводиться в рамках цільової програми щодо зниження ризиків і зм'якшення наслідків надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру. Відповідно до цієї програми визначені основні напрямки попередження НС та зменшення втрат і збитку від них. Серед них основними є:

·  моніторинг навколишньої природного середовища і стану об'єктів народного господарства;

·  прогнозування НС природного і техногенного характеру й оцінка їх ризику;

·  раціональне розміщення продуктивних сил по території країни з погляду природної і техногенної безпеки;

·  запобігання в можливих межах деяких несприятливих і небезпечних природних явищ і процесів шляхом систематичного зниження їхнього потенціалу, що накопичується;

·  запобігання аварій і техногенних катастроф шляхом підвищення технологічної безпеки виробничих процесів і експлуатаційної надійності устаткування;

·  розробка і здійснення технологічних заходів для зниження можливих втрат і збитку від НС (зм'якшенню їхніх можливих наслідків) на конкретних об'єктах і територіях;

·  підготовка об'єктів економіки і систем життєзабезпечення населення до роботи в умовах НС;

·  розробка та участь у спеціальних заходах щодо попередження терористичних і диверсійних актів і їхніх наслідків;

·  декларування промислової безпеки і ліцензування видів діяльності в області промислової безпеки;

·  проведення державної політики в області захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій;

·  проведення державного нагляду і контролю з питань природної і техногенної безпеки;

·  страхування природних і техногенних ризиків;

·  інформування населення про потенційні природні і техногенні загрози на території проживання.

Список використаних джерел

1.  Анастасия Медведева. «Звезда-4»- 2006 г. – 27 апреля – с. 53.

2.  «Зеркало недели» - 2002 г. - № 29 – с. 3.

3.  «Техника молодежи» - 2005 г. - № 11 – с. 20.

4.  Авария на Саяно-Шушенской ГЭС – не теракт, а техногенная катастрофа

5.  В 2009 году природных катастроф стало больше, убытков от них - меньше

6.  Миронов: техногенные катастрофы угрожают социальной стабильности страны

7.  Technological catastrophes: their causes and prevention

8.  Сегодня – 25 годовщина одной из крупнейших техногенных катастроф в истории

9.  Взрыв на химическом комбинате в Тулузе крупнейшая техногенная катастрофа во Франции

10.  Техногенная катастрофа в Москве: на хладокомбинате произошел взрыв аммиака

11.  В США - годовщина "американского Чернобыля", самой крупной техногенной катастрофы в стране

12.  Взрыв под Уфой: крупнейшая в истории СССР техногенная катастрофа

13.  Эра техногенных катастроф