Дипломная работа: Анімаційні технології в молодіжному туризмі

Дипломна робота: 129 стор., 3 малюнки, 6 таблиць, 2 додатки, 90 джерел,

Об'єкт дослідження – анімаційні технології в молодіжному туризмі.

Мета і завдання дослідження. Проаналізувати загальні відомості , щодо становлення та розвитку анімаційних технологій в сучасному молодіжному туризмі.

Завдання дослідження:

-  проаналізувати теоретичні основи розвитку молодіжного туризму та анімаційних технологій в ньому;

-  розглянути особливості застосування анімаційних технологій в різних видах молодіжного туризму;

-  розробити анімаційну програму для різноманітних туристичних заходів;

-  зробити висновки та сформулювати пропозиції.

Об’єкт дослідження: молодіжний туризм на сучасному етапі.

Предмет дослідження: анімація та анімаційні технології.

Методи дослідження: теоретичний, аналітичний, описовий, порівняльний, прогнозний.

Молодь, туризм, анімація, аніматор, програма, технологія, рекреація, мотивація, відпочинок, дозвілля, маршрут, гірський туризм, поход, заходи.

Вступ

РОЗДІЛ 1. Суть, специфіка і види туризму в структурі молодіжного дозвілля

1.1 Суть і специфіка молодіжного дозвілля

1.2 Основні види туризму в молодіжному туризмі

1.3. Анімаційні технології, анімаційні послуги в молодіжному туризмі і їх застосування

РОЗДІЛ 2. Особливості застосування анімаційних технологій в різних видах молодіжного туризму

2.1. Світовий і національний досвід організації молодіжних анімаційних послуг в різних видах молодіжного туризму

2.2. Організація анімаційних послуг в різних видах молодіжного туризму

2.2.1. Анімаційні технології в організації велосипедних походів

2.2.2 Анімаційні технології в організації спортивних змагань

2.2.3 Анімаційні технології в організації молодіжного відпочинку та оздоровлення

2.3. Особливості використання форм і методів анімаційної діяльності в процесі створення анімаційних програм для молоді

РОЗДІЛ 3. ПРОГРАМА АНІМАЦІЙНИХ ЗАХОДІВ туристичного туру до Івано-Франківська

3.1 Програма та основні етапи проведення туристичного туру з Запоріжжя до Івано-Франківська

3.2 Анімаційна програма перебування

3.3 Організація туристичного походу

3.4 Анімаційні програми проведення ігрового дозвілля молоді

3.3 Розрахунок вартості туру та анімаційних заходів

Висновки та пропозиції

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів

ВТО – всесвітня туристська організація.

КС – категорія складності.

КМС – кандидат в майстри спорту.

СРСР – союз радянських соціалістичних республік.

США – сполучені штати Америки.

грн. – гривня.

кг. – кілограм.

м. – місто.

р. – рік.

ст. – століття.

т.д. – так далі.

Актуальність теми. Стрімкий розвиток туризму, особливо за останні 50 років, дозволив визначити його як "феномен XX століття". У 2000 р., за даними Всесвітньої туристської організації (ВТО), чисельність міжнародних туристів становила 698,8 млн. осіб, тобто за межами своєї країни відпочивав практично кожний десятий громадянин світу і прогнозується подальше зростання чисельності подорожуючих. Таким чином, феномен XX століття стає невід'ємною складовою життя людей більшості країн світу і одним з провідних напрямків соціально-економічної діяльності в XXI ст. Глобальність туристичної діяльності з рекреаційними, діловими, культурними, релігійними та оздоровчими цілями справляє потужний і неоднозначний вплив на довкілля, економіку і суспільство країн, задіяних в туристичному процесі, їх народи, а також на міжнародні відносини й торгівлю, обумовлюючи необхідність міжнародного регулювання на основі принципів відповідального, стійкого та загальнодоступного туризму, зафіксованих в Глобальному Етичному Кодексі Туризму

Феноменальне зростання, урізноманітнення функцій, введення до споживчих моделей та соціальної поведінки значної частини населення планети дає підстави визначити туризм як суспільне явище, сутністю якого є індивідуальне і колективне удосконалення, саморозвиток в процесі пізнання природного та культурного розмаїття під час відпочинку та дозвілля. Потужне явище спричинило появу та розвиток індустрії туризму - міжгалузевого комплексу з задоволення потреб подорожуючих. За масштабами діяльності та стабільними темпами росту індустрія туризму займає провідні позиції в світовій економіці.

Індустрія туризму, розвиваючись в умовах глобалізації у середовищі, сприятливому для ринкової економіки, приватного підприємництва та вільної торгівлі, набуває глобальних рис галузі світового господарства, позитивно впливає на зростання добробуту та зайнятості. Подальший її розвиток потребує активізації досліджень традиційних та нових сегментів туристичного ринку, споживчих переваг, інформаційних технологій та управлінських методик. Саме цей шлях сприяє підвищенню якості туристичного продукту, а високі стандарти якості є важливим критерієм мотиваційних уподобань і вибору туристичного продукту споживачем. Основою індустрії туризму, незважаючи на вплив глобалізаційних тенденцій, залишається мале та середнє підприємництво, яке діє на основі зростаючої конкуренції, завдяки чому розвивається ринок туристичних послуг. Ринок туристичних послуг характеризується урізноманітненням пропозиції туристичного продукту як за рахунок впровадження нових видів послуг і форм обслуговування, так і за рахунок територіального розширення, формування нових туристських центрів, районів та курортних зон. Тому питання впровадження анімаційних технологій в молодіжний туризм пов'язано з усіма аспектами його функціонування і набувають непересічної актуальності.

Актуальність всебічного дослідження молодіжного туризму обумовлена його багатогранністю та суспільною значущістю. Основна увага в дослідженнях явищ та процесів, пов'язаних з туризмом, приділяється питанням впровадження анімаційних технологій. Взагалі молодіжний туризм розглядається побіжно, розчиняючись в сучасних дослідженнях, в той час як за умов глобалізації та інтенсифікації розвитку туризму значення територіального аспекту його функціонування зростає.

Вирішення означеної проблеми грунтується на теоретичних та методологічних засадах суспільної географії - науки про територіальну організацію суспільства та його складових частин. Розглядаються теоретико-методологічні питання суспільно-географічного дослідження ринку туристичних послуг як об'єкту географії туризму, умови та чинники його розвитку та формування ринкових структур на основі комплексно-пропорційної організації індустрії туризму, що спрямовано на оптимізацію суспільної функції туризму шляхом проведення туристичної політики узгодження туристичного попиту, економічно ефективної діяльності суб'єктів ринку та державних інтересів в сфері туризму.

Основою дослідження є національний ринок туристичних послуг, тому значна увага приділена структурам та типології національних ринків, як складових світового туристичного процесу, закономірностям їх формування, функціонування та територіальної організації. Процеси формування та специфіка функціонування туристичного ринку України розглядаються на тлі загальних закономірностей, притаманних глобальному ринку туристичних послуг, в контексті макрорегіональних європейських особливостей розвитку туризму кінця ХХ-початку XXI століття.

При виборі туристичного продукту 70% звертають увагу на пропоновані анімаційні заходи. Переваги молодих людей виглядають у такий спосіб:90% вибирають розважальні анімаційні заходи, 60% - спортивні, 45% - пізнавальні, 60% - екскурсійні, 60% - пригодницько-ігрові. 90% опитаних хотіли б брати участь у пропонованих анімаційних програмах.60% у спортивних, 90% у розважальних, 60% у пізнавальних, 85% в екскурсійних, 75% у пригодницько-ігрових, 45% хотіли б зробити туристичні піші походи.

Розробляючи проект анімаційної програми враховують, що панування в дозвіллі емоцій і підпорядкування радостям, розвагам, як інтелекту, так і волею продиктовано основним призначенням «дозвільних» занять дати парубку фізіологічно, психологічно відпочити, розрядитися, відключитися від роботи й побутових проблем. Активно відпочивати дозволяють різноманітні перемикання з обов'язкових справ на необов'язкові, із серйозних на веселі, з розумового навантаження на фізичну, з пізнання на розвагу, з пасивного відпочинку на активний. І, навпаки, необхідно опиратися на типові для культурно-дозвільних установ «схеми перемикань» і способи емоційної й іншої розрядки, це має психофізіологічну цінність для різних людей.

Створюючи різні анімаційні заходи для молодих людей, чергуючи заняття у вільний час, треба дотримувати тимчасових, енергетичних і інших лімітів, обмірковуючи певний набір перемикань із одного заняття на інше. Порушення міри в будь-якому виді діяльності (концерти, ігри, свята й т.д.) перетворює її в стомлюючу, а значить і неугодну для відпочинку. Отже: багато гарного - теж погано, адже не завжди чим яскравіше, тим краще, тут теж є свої границі, коли захід стає стомлюючим і навіть починає дратувати.

Мета і завдання дослідження. Проаналізувати загальні відомості , щодо становлення та розвитку анімаційних технологій в сучасному молодіжному туризмі.

Завдання дослідження:

-  проаналізувати теоретичні основи розвитку молодіжного туризму та анімаційних технологій в ньому;

-  розглянути особливості застосування анімаційних технологій в різних видах молодіжного туризму;

-  розробити анімаційну програму для різноманітних туристичних заходів;

-  зробити висновки та сформулювати пропозиції.

Об’єкт дослідження: молодіжний туризм на сучасному етапі.

Предмет дослідження: анімація та анімаційні технології.

Методи дослідження: теоретичний, аналітичний, описовий, порівняльний, прогнозний.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні значимості анімаційних програм у молодіжному туризмі як важливого засобу активного включення молоді в культурно-дозвільну діяльність, у виявленні й розкритті основних організаційно-технологічних вимог до організації анімаційних програм у молодіжному туризмі.

Обґрунтованість і достовірність положень, висновків і рекомендацій. Інтерес до проблем молоді носить постійний і сталий характер у вітчизняній філософії, соціології, психології, педагогіці. Теоретичне осмислення основних положень і понять дійсної дипломної роботи здійснювалося на основі вивчення необхідного масиву спеціалізованої літератури. Так, для розкриття питання про особливості молоді, як особою соціально-психологічної групи використалися праці Вербіна А.А., Андрєєвій Г. М., Бестужевої-Лади І.В., Кулагіна І.Ю. і інших. Виявленню особливостей молодіжного туризму сприяли праці Єгоричевої В., Квартального В.А., Бірженюка М. Б., Александрова А. Ю. і інших. Поняття «анімація», «анімаційна програма», визначення ролі туристської анімації в молодіжному туризмі представлені в працях Приєзжевої О.М., Гараніна Н.І., Курило Л. В. Віддаючи належне тому, що вже зроблено іншими дослідниками, треба визнати недостатність розробленість деяких важливих теоретико-методичних проблем, пов'язаних з організаційно-технологічним забезпеченням анімаційних програм саме в молодіжному туризмі.

Наукове значення роботи полягає в аналізі існуючих анімаційних заходів та технологій в молодіжному туризмі і пропонуванні нових підходів до здійснення гірського походу.

Практична значимість дослідження полягає в тому, що на підставі вивченої теорії, а також досвіду організації молодіжних анімаційних програм були розроблені методичні рекомендації з удосконалювання організації такого роду програм для молодіжних турбаз України. Це дозволило підвищити інтерес молоді до вибору саме України для проведення туристичного дозвілля.

Апробація результатів дипломної роботи відбулась на прикладі складання анімаційних програм для здійснення гірських походів та інших видів молодіжного туризму.

1.1 Суть і специфіка молодіжного дозвілля

Поняття «туризм» почало формуватися з початком масовості, тобто переміщень значної кількості людей з метою змістовного проведення дозвілля, хоча можна з впевненістю стверджувати, що подорожування завжди було властиве людині перш за все як біологічній істоті, для якої рух є невід'ємною потребою організму, а з часів посилення урбанізаційних процесів спілкування з природним середовищем все більшою мірою стає психофізіологічною потребою. По-друге, подорожування є формою пізнання середовища і розширення людських можливостей з адаптації до довкілля, а також одним з найдавніших засобів комунікації, культурного обміну, економічних контактів. Нарешті, подорожування є формою наукового осягнення світу і одним з етапів розвитку сучасної цивілізації. [14, с.83] Але подорожування є також засобом долання бар'єрів - об'єктивних обмежень на шляху поширення явища. Можна визначити такі найбільш суттєві бар'єри: природні (гірські системи, водні простори, пустелі та інші несприятливі фізико-географічні явища), культурні (мовні, релігійні, побутові відміни тощо); технічні, пов'язані з доланням відстаней (шляхи сполучення, транспортні засоби). Тобто, мобільність людства є певною рушійною силою суспільного розвитку, спрямованою на інтенсифікацію господарювання, пом'якшення соціального і політичного напруження, поліпшення умов життя шляхом пізнання природного та соціокупьтурного середовища життєдіяльності. Такими є об'єктивні передумови виникнення та поширення туризму як явища, яке охопило значну частину людства [19, с.59].

Туризм, як явище суспільного життя, є похідною суспільного розвитку. Своєю появою він завдячує індустріальній стадії розвитку людства, якій був притаманний прискорений розвиток продуктивних сил, поглиблення поділу праці, розвиток урбанізаційних процесів. Прискорені інноваційні зміни, пов'язані з науково-технічним прогресом, сприяли загальному соціально-економічному розвиткові певних країн, підвищенню рівня життя їх населення, змінювали характер праці, спосіб та стиль життя, що особливо позначилось в XX ст. розвитком урбанізації та змінами в системі розселення, постіндустріальною фазою розвитку економіки, поглибленням екологічних проблем та осягненням глобальних масштабів діяльності людства, гуманізацією всіх сфер суспільного життя. Саме за цих умов, що докорінно змінювали суспільні моделі життєдіяльності людства, туризм перетворився у форму проведення дозвілля, забезпечену діяльністю міжгалузевого комплексу по задоволенню потреб населення у відпочинку та оздоровленні, у потужну комунікативну складову глобалізаційного процесу [28, с.71].

Туризм - одна з найбільш сталих складових світової економіки, яка за останні десятиріччя має стабільні (в середньому 5% на рік) темпи зростання і не зазнає коливань попиту/пропозиції, тому вважається одним з найперспективніших напрямків соціально-економічного розвитку. На сучасному етапі туризм став частиною стилю життя більш ніж третини людства і участь у туристичному процесі можна розглядати як складову якості життя.

Туризм - явище поліфункціональне. Серед основних функцій туризму слід зазначити рекреаційну, соціальну, культурну, екологічну, економічну, просвітницьку і виховну [15, с.103].

Рекреація як біологічна функція та соціальне надбання певного етапу розвитку людства сама є поняттям широким і поліаспектним. Туризм є мобільною складовою рекреації, пов'язаною з доланням простору задля відпочинку, розваги, лікування або з будь-якою іншою метою, не пов'язаною з отриманням прибутку. Сутністю рекреаційної функції туризму є фізіологічна (відновлення фізичних сил, оздоровлення, відпочинок) та психологічна (зміна місця, оточення, набуття нових вражень та відчуттів) релаксація. Зростання добробуту, зміна характеру праці в бік її інтелектуалізації стимулюють підвищення рівня освіти, самоосвіту та просвітництво. Перехід суспільного розвитку до моделі «вільного часу» урізноманітнює проведення дозвілля в бік інтелектуалізації, саморозвитку, посилюючи культурну функцію туризму. Туризм виступає засобом комунікації та саморозвитку, підвищення рівня освіти та загальної культури шляхом ознайомлення з культурою, побутом, традиціями та віруваннями, стилем та характером життя інших народів, з культурною спадщиною людства та перлинами природи. Безпосереднє спілкування різних народів і різних культур сприяє взаємозбагаченню та саморозвитку культури, відіграє значну роль в укріпленні миру та порозуміння на планеті, розширює культурні та ділові контакти. Можна стверджувати, що саме у XX ст., завдяки масовості, туризм став явищем сучасної культури. З іншого боку, туризм, прискорюючи культурний обмін, прискорює інноваційні процеси в культурі. У зв'язку з цим актуальною стає проблема крос-культурних комунікацій (поведінки туристів в іншому культурному середовищі, спроможність і здатність до сприйняття іншої культури, інших культурних традицій). Туризм як форма проведення дозвілля притаманний лише певній частині населення, що має вільний часта відповідний рівень життя, який дозволяє подорожувати. Тобто, подорожування виступає ознакою певного рівня і стилю життя, фіксатором соціального статусу, засобом закріплення іміджу та інших соціальних ознак. Доступність туристичних послуг, соціальна орієнтованість туризму розширює коло споживачів, прилучаючи нові й нові верстви населення до туризму, вводить його до стилю життя суспільства,, вирівнюючи соціальні можливості населення [20, с.72].

Таким чином, оздоровлення населення, підвищення його працездатності та рівня культури шляхом здійснення культурно-просвітницької та рекреаційної діяльності посилює соціальну значущість туризму. Дедалі більшого значення набуває екологічна функція туризму. З одного боку, туризм виступає споживачем певних природно-рекреаційних благ і зацікавлений в їх збереженні. З іншого боку, зростання попиту призводить до збільшення антропогенного тиску на територіальні рекреаційні системи, особливо традиційні або модні. Це ставить одразу цілу низку питань збереження світової та національної природної та культурно-історичної спадщини, зокрема засобами туризму. В той же час розширення та інтенсифікація туристичної діяльності сприяють залученню нових територій, а технічні можливості дозволяють їх освоїти. Саме тому захист довкілля має бути невід'ємною складовою розвитку туризму, однією з ключових проблем його стійкого розвитку. Беззаперечно значною є економічна функція туризму. Потреби подорожуючої людини, з огляду на масовість, сформували галузь сфери обслуговування населення. Подальше зростання запитів стимулювало розвиток галузі, а мультиплікаційний ефект та комплексний характер споживання/обслуговування сприяли її переростанню в індустрію туризму - міжгалузевий комплекс, спрямований на задоволення туристичних потреб населення. [22, с.86]. Зростаюча індустрія туризму потребує кадрового забезпечення, а різноманітність праці створює широкі можливості використання як кваліфікованої, так і некваліфікованої праці. Зазначені характерні ознаки роблять туризм ефективною галуззю господарства, що відіграє дедалі більшу роль як в національних економіках, так і в світовій торгівлі послугами. Економічна складова туристичної діяльності проявляється не тільки в комерційній спрямованості, айв посиленні соціальної та екологічної ролі туризму (реставрація пам'яток історії та культури, природоохоронні заходи, реконструкція матеріально-технічної бази, освітянська та виховна робота засобами туризму тощо), що свідчить про гуманістичну спрямованість туризму. Тому сучасний етап розвитку туризму можна охарактеризувати, як етап переосмислення його ролі і значення в людській життєдіяльності - від «примхи багатих гультяїв» - через туризм як ефективну галузь господарства зовнішньоекономічного спрямування - до туризму як соціокультурного явища, яке визначає певний етап розвитку людства і є складовою суспільних глобалізаційних процесів [10, с.92].

Молодь - це соціально-демографічна група, що переживає період становлення соціальної зрілості, адаптації до миру дорослі й майбутні зміни [24, с.22].

Молодь має рухливі границі свого віку, вони залежать від соціально-економічного розвитку суспільства, рівня культури, умов життя. Молодь характеризується тими суспільними відносинами й суспільними формами, які визначають її як самостійну соціально-демографічну групу. Молодь має ряд особливостей, що випливають, насамперед із самої її об'єктивної сутності. Соціальні особливості молоді визначаються специфічною позицією, що вона займає в процесі відтворення соціальної структури, а також здатністю не тільки успадковувати, але й перетворювати сформовані суспільні відносини. Протиріччя, що виникають усередині цього процесу, лежать в основі цілого комплексу специфічних молодіжних проблем.

Визначивши, хто така молодь і виділивши її, як окрему соціально-демографічну групу, розглянемо дозвілля молоді, його особливості й популярних форм.

Дозвілля - діяльність у вільний час поза сферою суспільної й побутової праці, завдяки якій індивід відновлює свою здатність до праці й розвивають у собі в основному ті вміння й здатності, які неможливо вдосконалити в сфері трудової діяльності [15, с.5]. Раз дозвілля - діяльність, те це означає, що він не порожнє проводження часу, не просте байдикування й разом з тим не за принципом: «що хочу, то й роблю». Це діяльність, здійснювана в руслі певних інтересів і цілей, які ставить перед собою людина. Засвоєння культурних цінностей, пізнання нового, аматорський працю, творчість, фізкультура й спорт, туризм, подорожі - от чим і ще багатьом іншим може бути зайнятий він у вільний час. Всі ці заняття вкажуть на досягнутий рівень культури молодіжного дозвілля.

Від уміння направляти свою діяльність у годинники дозвілля на досягнення загальнозначущих цілей, реалізацію своєї життєвої програми, розвиток і вдосконалювання своїх сутнісних сил, багато в чому залежить соціальне самопочуття парубка, його задоволеність своїм вільним часом. До специфічних рис молодості ставиться перевага в неї пошукової, творчо-експериментальної активності. Молодь більше схильна до ігрової діяльності, що захоплює психіку цілком, що дає постійний приплив емоцій, нових відчуттів, і із працею пристосовується до діяльності одноманітної, спеціалізованої [8, с. 20].

Ігрова діяльність носить універсальний характер, вона притягає до себе людей практично всіх віків і соціального стану. Інтерес до ігрової діяльності в молоді носить досить виражений характер. Діапазон цих інтересів широкий і різноманітний: участь у телевізійних і газетних вікторинах, конкурсах; комп'ютерні ігри; спортивні змагання. Феномен гри породжує величезний, що неймовірно швидко розростається мир, у який молодь поринає безоглядно. У сьогоднішніх непростих соціально-економічних умовах мир гри впливає на молодь. Цей мир забезпечує молоді переривання повсякденності. У міру втрати орієнтації на працю й інші цінності, молодь іде в гру, переміщається в простір віртуальних світів. Численні спостереження за практикою підготовки й проведення, молодіжних культурно-дозвільних заходів свідчить про те, що їхній успіх значною мірою залежить від включення в їхні структури ігрових блоків, що стимулюють у молодих людей прагнення до змагальності, імпровізації й винахідливості [37, с.125, 248].

До інших особливостей молодіжного дозвілля ставиться своєрідність середовища його протікання. Батьківське середовище, як правило, не є пріоритетним центром проведення дозвілля молоді. Переважна більшість молодих людей воліють проводити вільний час поза будинком, у компанії однолітків. Коли мова йде про рішення серйозних життєвих проблем, молоді люди охоче приймають ради й наставляння батьків, але в області специфічних дозвільних інтересів, тобто при виборі форм поводження, друзів, книг, одягу, вони поводяться самостійно. Цю особливість молодіжного віку точно помітив і описав І.В. Бестужев - Лада: «..для молоді «посидіти компанією» - пекуча потреба, один з факультетів життєвої школи, одна з форм самоствердження!.. При всій важливості й силі соціалізації парубка в навчальному й виробничому колективі, при всій необхідності змістовної діяльності на дозвіллі, при всій масштабності росту «індустрії вільного часу» - туризму, спорту, бібліотечної й клубної справи - при всім цьому молодь уперто «збивається» у компанії однолітків. Виходить, спілкування в молодіжній компанії - це форма дозвілля, у якій юна людина бідує органічно» [3 , с.16]. Тяга до спілкування з однолітками, пояснюється величезною потребою молоді в емоційних контактах. Його можна розглядати як:

-  необхідна умова життєдіяльності людини й суспільства;

-  джерело творчого перетворення індивіда в особистість;

-  форму передачі знань і соціального досвіду;

-  вихідний пункт самосвідомості особистості;

-  регулятор поводження людей у суспільстві;

-  самостійний вид діяльності;

Примітною особливістю дозвільної діяльності молоді стало яскраво виражене прагнення до психологічного комфорту в спілкуванні, прагненні придбати певні навички спілкування з людьми різного соціально-психологічного складу. Спілкування молоді в умовах дозвільної діяльності задовольняє, насамперед, що випливають її потреби:

-  в емоційному контакті, співпереживанні;

-  в інформації;

-  в об'єднанні зусиль для спільних дій.

Потреба в співпереживанні задовольняється, як правило, у малих, первинних групах (родина, група друзів, молодіжне неформальне об'єднання). Потреба в інформації утворить другий тип молодіжного спілкування. Спілкування в інформаційній групі організується, як правило, навколо «ерудитів», осіб, що володіють певною інформацією, який немає в інших і яка, має цінність для цих інших. Спілкування заради спільних погоджених дій молоді виникає не тільки в виробничо-економічної, але й у дозвільної сфері діяльності. Все різноманіття форм спілкування молоді в умовах дозвільної діяльності можна класифікувати по наступних основних ознаках:

-  по змісту (пізнавальні, розважальні);

-  за часом (короткочасні, періодичні, систематичні);

-  по характері (пасивні, активні);

-  по спрямованості контактів (безпосередні й опосередковані).

Обзаведення власною родиною в значній мірі стабілізує тимчасовий бюджет, скорочує вільний час парубка й робить його дозвілля близьким за структурою до дозвілля дорослого. До появи дітей молоді подружні пари ще зберігають багато звичок молодості. З народженням дітей вільний час різко скорочується, з особливості в жінок. Зростає тенденція до сімейного проведення дозвілля, у якому підсилюється рекреативна функція.

Треба підкреслити, що характеристика молодіжного дозвілля з погляду культури його організації й проведення охоплює багато сторін даного явища - як особистісні, так і суспільні. Культура дозвілля - це, насамперед, внутрішня культура людини, що припускає наявність у нього певних особистісних властивостей, які дозволяють змістовно й з користю проводити вільний час [8, с.28,29]. Склад розуму, характер, організованість, потреби й інтереси, уміння, смаки, життєві цілі, бажання - все це становить особистісний, індивідуально-суб'єктивний аспект культури дозвілля молоді. Існує пряма залежність між духовним багатством людини й змістом його дозвілля. Але справедлива й зворотний зв'язок. Культурним може бути тільки змістовно насичений і, отже, ефективний по своєму впливі на особистість дозвілля.

Культура дозвілля характеризують також ті заняття, яким віддається перевага у вільний час. Мова йде тільки про такі види дозвільної діяльності, які сприяють нормальному відтворенню здатності до праці, удосконалюванню й розвитку парубка. У багатьох з них він повинен неодмінно брати участь сам. Нарешті культура розвитку й функціонування відповідних установ і підприємств: клуби, палаци культури, культурно-дозвільні центри, центри народної творчості, кінотеатри, стадіони, бібліотеки й т.д. При цьому особливе значення має творча діяльність працівників даних установ. Багато чого залежить саме від них, від їхнього вміння запропонувати цікаві форми відпочинку, розваг, послуг і захопити людей. Разом з тим культура проведення вільного часу є результатом старань самої особистості, її бажання перетворити дозвілля в засіб придбання не тільки нових вражень, але й знань, умінь, здатностей [15, с.26].

Відмінною якістю культурного молодіжного дозвілля є емоційна офарбованість, можливість привнести в кожну можливість займатися улюбленою справою, зустрічатися із цікавими людьми, відвідувати значимі для нього місця, бути учасником важливих подій. Вищий зміст щирого дозвілля полягає в тому, щоб наблизити коштовне улюблене й відокремити або скасувати порожнє, непотрібне. Тут дозвілля для парубка перетворюється в спосіб життя, у заповненні вільного часу різноманітними, змістовно насиченими висновками діяльності. Основні особливості культурного дозвілля молоді - високий рівень культурно-технічної оснащеності, використання сучасних дозвільних технологій і форм, методів, естетичні насичений простір і високий художній рівень дозвільного процесу.

У кожної людини виробляється індивідуальний стиль дозвілля й відпочинку, прихильність до тих або інших занять, у кожного свій принцип організації проведення вільного часу - творчий або нетворчий. Зрозуміло, кожний відпочиває по-своєму, виходячи із власних можливостей і умов. Однак є ряд загальних вимог, яким повинен відповідати дозвілля, щоб бути повноцінним. Ці вимоги випливають із тієї соціальної ролі, що покликаний грати дозвілля.

У сьогоднішній соціально-культурній ситуації молодіжне дозвілля з'являється як суспільно усвідомлена необхідність. Суспільство кровно зацікавлене в ефективному використанні вільного часу людей - у цілому соціально-екологічного розвитку й духовного відновлення всього нашого життя. Сьогодні дозвілля стає усе більше широкою сферою культурного дозвілля, де відбувається самореалізація творчого й духовного потенціалу молоді й суспільства в цілому [50, с.121].

Молодіжне дозвілля має на увазі вільний вибір особистістю дозвільних занять. Він є необхідної й невід'ємним елементом способу життя людини. Тому дозвілля завжди розглядається як реалізація, інтересів особистості пов'язаних з рекреацією, саморозвитком, самореалізацією, спілкуванням, оздоровленням і т.п. У цьому полягає соціальна роль дозвілля.[8, с. 28,29]

Значення даних потреб надзвичайно велико, адже наявності тільки зовнішніх, хоча б і визначальних умов, недостатньо для реалізації цілей всебічного розвитку людини. Треба, що б і сама людина хотіла цього розвитку, розумів його необхідність. Таким чином, активне, змістовне дозвілля вимагає певних потреб і здатностей людей. Безсумнівно, дозвілля повинен бути різноманітним, цікавим, носити розважальний і ненав'язливий характер. Таке дозвілля можна забезпечити наданням можливості кожному активно виявити себе свою ініціативу в різних видах відпочинку й розваг. У цей час нові тенденції в способі життя молоді значно впливають на вибір форм проведення відпочинку. Такі фактори як демографічні особливості молоді, їх індивідуальний і груповий інтереси, відношення до проведення дозвілля й вільного часу, змінили характер молодіжного попиту й привели до створення нового виду відпочинку молодих людей - молодіжного туризму.

1.2 Основні види туризму в молодіжному туризмі

Туризм – це екскурсії, походи і подорожі в яких відпочинок поєднується з пізнавальними і освітніми цілями. По призначенню і формами проведення туризм поділяється на плановий (екскурс ний) і самодіяльний. При плановому туризмі учасники подорожують на автобусах, літаках, теплоходах, у поїздах по наперед намічених маршрутах, зупиняються в готелях або на турбазах, де їх надається ночівля, харчування і екскурсовод. В самодіяльному туризмі подорож будується повністю або частково на самообслуговуванні. Тут туристи самі намічають маршрути і спосіб пересування, забезпечують собі харчування, нічліг і місце відпочинку, намічають місця для екскурсій.

Молодіжний туризм - це один із соціально-культурних механізмів, за допомогою якого можуть бути створені умови для виникнення й розкриття людських здатностей і потреб для експонування нових можливостей і способів використання в суспільному житті [25, с.128].

Як підкреслюється в багатьох роботах, що відбивають проблеми туризму, зокрема молодіжного, він сполучає в собі спонтанну активність молоді, із планово організованою діяльністю установ туристсько-екскурсійного обслуговування. У цей час туризм є індустрією, що розробляє й пропонує різноманітні типи екскурсій, маршрутів, турів і комплексу культурно-дозвільних послуг, споживання яких повинне організувати активність молоді, направивши її на оздоровлення, соціально-санкціоновані форми розваги, виховання й т.д.

Основною функцією туризму, із соціальної точки зору, можна визнати відтворюючу функцію, спрямовану на відновлення сил, витрачених при виконанні певних виробничих і побутових функцій. При цьому відпочинок не обмежується інертною формою й відновленням фізичних і психічних сил, а включає розваги, що забезпечують зміни характеру діяльності й навколишніх умов, активне пізнання нових явищ природи, культури й т.д.

Сучасна урбанізація, механізація виробництва, комп'ютеризація, «одноманітність споживання», що значно збільшується потік інформації приводить до того, що парубок у цьому випадку залишає роботу, навчання значно більше втомленим, чим колись. Втома ця психологічного характеру й викликає потребу в контрасті, знятті стресу. Справжнім контрастом життя парубка, пов'язаним з нервовою напругою й однаковістю, є відхід з постійного місця проживання, навчання або праці й, насамперед переміщення, що забезпечує зміну обстановки й зміна звичайного способу життя - все це може надати туризм.

Концепція промислових підприємств у місті не дозволять парубку по сьогоденню відпочити після роботи або навчання. Мало вільним, освітленим сонцем простору, молодь, що проживає в місті, виявляється ізольованої від природи. Парків і садових ділянок недостатньо. Такого роду утома створює умови для хвороб і непрацездатності підростаючого покоління. У таких умовах туристичний відпочинок з'являється перед сучасною молоддю як форма всебічного відновлення особистості.

Проведені нами дослідження виявили основні потреби молоді в спілкуванні, розвагах, активному й рухливому відпочинку. Всі ці потреби можна реалізувати в туризмі. Такий відпочинок відновлює повноцінне фізичне самопочуття особистості, збагачує її естетично. На думку Єгоричевої Е., «туризм сьогодні - це переважно активний вид відпочинку, що базується на зв'язках «людина - природне середовище» з обов'язковою зміною середовища й типу життєдіяльності» [20, с.35].

Необхідно відзначити, що комплекс різноманітних потреб молоді, як специфічної соціальної групи може бути реалізований у культурно-дозвільної діяльності, здійснюваної туризмом. Звернемося до робіт Генісаретського О. і Подунової Н. і пояснимо значення кожної з функцій культурно-дозвільної діяльності туризму стосовно для молоді.

-  пізнавальна функція ставить метою інформацію й організацію пізнавальної активності молоді, поширення комплексу різноманітних соціально-гуманітарних знань. Прагнення до пізнання завжди було невід'ємною частиною молоді. Сполучення відпочинку з пізнанням життя, історії, культури інших народів - це завдання, що може здійснити пізнавальна функція туризму.

-  прилучення до матеріальних і духовних цінностей сприяє поширенню культурних цінностей у молодіжному середовищі й вносить свій внесок у розвиток естетичних поглядів підростаючого покоління, виникненню в нього почуття патріотизму, розвиток культури.

-  реалізація творчого потенціалу особистості дозволяє знайти застосування всіх умінь, навичок молоді в якому-небудь виді туризму. При цьому задовольняються її творчі інтереси.

-  організація нерегламентованого спілкування учасників подорожі або комунікативна функція - це організація спілкування молодих туристів для обговорення загальних питань і тим, невимушеного обміну інформацією про яких-небудь події, інтереси й захоплення, зіставлення оцінок, думок.

-  продуктивний відпочинок і розваги або рекреативна функція максимально сприяють повноцінному відпочинку молоді, відновленню їх фізичних і духовних сил, організації активних дозвільних занять і розваг у туризмі, що забезпечують розмаїтість діяльності, зміну вражень, позитивний емоційний настрой, зняття напруги й утоми [25, с. 119-122].

Відмінною рисою молодіжного туризму є те, що молодь є самою невибагливою соціально-демографічною групою. Її в меншому ступені цікавить якість продуктів і рівень обслуговування. Для молоді необов'язкові висококласні умови в туристичній поїздці, її більшою мірою цікавить певний рівень комфорту, помірні ціни й насичена культурно-дозвільна діяльність, що відповідає їхнім віковим потребам.

Як ми вже відзначали, туристичний відпочинок займає в наш час важливе місце в дозвіллі молоді. Ми згодні з думкою Єгоричевої В., що туризм, будучи багатоплановим видом дозвілля, що сполучає в собі різні важливі для молоді функції, може грати в житті молодих людей основну роль у процесі задоволення їхніх потреб [20, с.41]. Підвищений інтерес молоді до туризму Єгоричева В. пояснює відсутністю в ньому повчальності, можливістю реалізувати соціально-культурний потенціал у сприятливій соціально-психологічній атмосфері. І із цим не можна не погодитися. Дослідження показали, що, на думку молодих людей, у туризмі, як правило, відсутня парадність, формалізм і заорганізованість, у туристичній діяльності оптимально сполучаються масові й камерні форми роботи. Інтерес молоді до різних видів туризму пояснюється тим, що кожна окрема людина може вибрати для себе ту область туристичної діяльності, у якій найбільше можуть задовольниться його інтереси. Такі види туризму, як спортивні пізнавальний є найбільш підходящими цієї віковий категорії й найбільше бажаємої нею. У спортивному туризмі переважає атмосфера взаємопідтримки й оптимізму, так необхідні в молодому віці. Для більшості молодих туристів заняття спортивними й іншими видами туризму роблять приємність і радість спілкування один з одним. Перевага туризму в тім, що він у процесі формування турів зближає нових людей, що є не частим явищем в інших дозвільних сферах [25, с.205].

Як відомо споживчий вибір молоді визначають похилості й звички індивіда, його смаки, переваги й мотивація. Всі ці характерні риси дозволяють відповісти на питання: чому велика кількість молодих людей щорічно відправляються в подорож.

Говорячи про конкретні мотиви участі молоді в туристичній діяльності, варто мати на увазі, що ведучим її початком є прагнення змістовне й цікаво провести вільний час.

В теперішній час розгорнулась широка мережа добре обґрунтованих молодіжних туристичних баз, тимчасових турбаз, кемпінгів і туристичних станцій. Завдяки великій підтримці державних органів, мережа туристичних баз постійно розширюється, щоб задовольнити потреби населення. Для полегшення формальностей з заявками створені станції районного та обласного масштабів. Для ліпшого орієнтуванні створені вивіски туристичних маршрутів. Молодіжні туристичні бази – це державні організації з приміщеннями для ночівлі, перебування і харчування, а також установи для культурної, спортивної і туристичної діяльності. Подача заявок і їх роз приділення гарантовані прийнятими законами.

На сучасному етапі розвитку туризм для багатьох країн є провідною галуззю економіки. Різноманіття туристичних послуг, що пропонуються споживачам спричинило необхідність виникнення певної класифікації видів туризму.

Розрізняють наступні види туризму: діловий туризм; спортивно-оздоровчий туризм; хоббі-туризм; пригодницький туризм; навчальні тури; релігійний туризм; розважальні тури; пізнавальні тури; подорожі для людей старшого віку; молодіжний туризм; туризм автостопом; сільський туризм; зелений туризм та інше.

Ринок оздоровчого туризму досить широкий і тісно пов’язаний з використанням рекреаційний ресурсів. Програми таких турів дуже різноманітні, але існують загальні специфічні вимоги до їх організації. Головною ознакою побудови таких турів є урахування того, що приблизно половину масиву часу необхідно витрачати на лікувально-оздоровчі процедури або заняття, а всі інші заходи мають додатковий або супутній характер.

Хобі-туризм-дає можливість зайнятися улюбленою справою в колі однодумців або під час відпочинку або подорожі (автолюбителі, філателісти, вболівальники спортивних змагань, гурмани тощо). При формуванні таких програм необхідно дотримуватись головного правила-формування групи за однорідністю інтересів та тематичної спрямованістю.

Пригодницький туризм-забезпечує перебування туристів у привабливій для них місцевості і зайняття незвичайною справою (полювання на верблюдах в Африці, ловля форелі в Карпатах, сходження на кратер вулкану та інше). Пригодницькі тури поділяють на 3 види: похідні експедиції; сафарі-тури (мисливство, рибальство, фотомисливство та інше); навколосвітнє плавання.

Специфікою такого виду туризму є наявність спеціального роду ліцензій, дозволів (на мисливство, рибальство, вивіз трофеїв),забезпечення гарантій безпеки, що включає в себе, крім страхування, контрольно-порятункові служби, проходження трас маршрутів та перевалів у супроводі кваліфікованих інструкторів. Пригодницький туризм належить до елітних видів туризму і коштує досить дорого.

Спортивний туризм. Основними споживачами таких турів є різні спортивні товариства, а основними крупними сегментами ринку спортивного туризму-любителі спорту, спортсмени, туристи-похідники. Головне завдання спортивного туру-забезпечити можливість протягом усього туру займатися обраним видом спорту. Головна вимога-забезпечення безпеки туристів.

Навчальні тури в основному це мовні тури, а також тури з навчанням спортивним іграм, менеджменту або тури з підвищення кваліфікації. Всі програми навчальних турів включають в себе по 2-4 години занять у день, у першій половині дня, решта часу-відпочинок, спорт, розваги. Бувають тури з інтенсивною програмою навчання (20-30 годин на тиждень),тоді серйозні вимоги пред’являються до викладачів.

Релігійний туризм-це найдавніший вид туризму. У туризмі з релігійними цілями можна окреслити такі види поїздок:

-  паломництво-відвідування святих місць з метою поклоніння церковним реліквіям, святиням і з ціллю відправлення релігійних обрядів;

-  пізнавальні поїздки з ціллю знайомства з релігійними пам’ятками, історією релігії і релігійною культурою;

-  наукові поїздки-поїздки науковців, які займаються питаннями релігії

Дуже важливим у релігійному туризмі є питання підготовки кадрів, які могли б не тільки показати архітектурні та історичні пам’ятки, а розкрити туристам духовність релігійних цінностей.

Розважальні тури-вони не довготривалі (2-4 дні) і можуть біти періодичними і регулярними. В Європі дуже популярними є різдвяні тури. Програми таких турів-це відвідування святкових заходів, концертів, виставок тощо).

Пізнавальні тури-мають велику кількість різновидів: історичні, літературні, знайомство з живописом, балетом, оперою, з місцями діяльності відомих людей тощо. Це, як правило, короткотермінові тури. Важливим моментом таких турів є бажаність проведення екскурсій на рідній мові туриста, оскільки переклад викривляє сприймання теми і погіршує якість екскурсії.

Подорожі для людей старшого віку. За спостереженнями психоаналітиків, сьогоднішнє старіюче покоління розвинутих країн-це активна, вимоглива і платоспроможна категорія населення, орієнтована на якісне обслуговування. Програму обслуговування для цієї категорії туристів рекомендується складати таким чином, щоб клієнти мали більше часу для відпочинку. Переїзди з місця на місце повинні бути по можливості короткочасними. При розміщенні варто надавати перевагу невеликим, не дуже модним готелям з хорошим сервісом.

Отже, ознайомившись загалом з різноманітними видами туризму, я більш детально зупинюсь на спортивно-оздоровчому, оскільки саме цей вид туризму я вважаю найперспективнішим саме для нашого регіону, а також пропоную керівництву спорткомплексу „Каштан” приділити значну увагу організації туристичних походів для молоді по нашій унікальній місцевості.

Спортивно-оздоровчий туризм передбачає подолання маршруту активним способом, тобто без використання транспортних засобів, покладаючись лише на власні сили, реалізуючи вміння і навички пересування пішки, на лижах, плавання на плотах і човнах, їзди на велосипеді тощо.

Метою активного туризму є:

-  оздоровлення, відновлення сил, поліпшення медико-фізіологічних даних за допомогою зміни форм діяльності, дозованого руху, раціонального харчування, нервового розвантаження, підвищення адаптації до незвичних умов;

-  вдосконалення загальної і спеціальної фізичної підготовки, виробленні витривалості, спритності, сили, рівноваги;

-  надання практичних навичок у доланні перешкод, оволодіння технікою пересування пішки, на лижах, їзди на велосипеді, греблі;

-  психічному вдосконаленні та емоційному збагаченні внутрішнього світу людини, вихованні рішучості, сміливості, впевненості в собі, відповідальності;

-  розширення краєзнавчого кругозору, вдосконалення навчально-методичної підготовки, поповненні знань з географії, біології, історії, етнографії і культури;

-  засвоєння теоретичних основ організації і проведення походів, розробки маршрутів, планування роботи туристських гуртків;

-  набуття спортивного досвіду для участі в походах і керівництва походами різного рівня складності, одержання спортивних розрядів і знань, підвищення майстерності та інструментальної підготовки.

До спортивно-оздоровчого туризму найчастіше відносять такі найпоширеніші види активного туризму: пішохідний, гірський, лижний, водний (сплав і гребля на плотах і човнах),велосипедний.

Більшість молоді воліють проводити своє дозвілля разом із друзями (90%). При виборі туристичного продукту 70% звертають увагу на пропоновані анімаційні заходи. Переваги молодих людей виглядають у такий спосіб:90% вибирають розважальні анімаційні заходи, 60% - спортивні, 45% - пізнавальні, 60% - екскурсійні, 60% - пригодницько-ігрові. 90% опитаних хотіли б брати участь у пропонованих анімаційних програмах.60% у спортивних, 90% у розважальних, 60% у пізнавальних, 85% в екскурсійних, 75% у пригодницько-ігрових, 45% хотіли б зробити туристичні піші походи.

Розробляючи проект анімаційної програми треба враховувати, що панування в дозвіллі емоцій і підпорядкування радостям, розвагам, як інтелекту, так і волею продиктовано основним призначенням «дозвільних» занять дати парубку фізіологічно, психологічно відпочити, розрядитися, відключитися від роботи й побутових проблем. Активно відпочивати дозволяють різноманітні перемикання з обов'язкових справ на необов'язкові, із серйозних на веселі, з розумового навантаження на фізичну, з пізнання на розвагу, з пасивного відпочинку на активний. І, навпаки, необхідно опиратися на типові для культурно-дозвільних установ «схеми перемикань» і способи емоційної й іншої розрядки, це має психофізіологічну цінність для різних людей.

Створюючи різні анімаційні заходи для молодих людей, чергуючи заняття і вільний час, треба дотримувати тимчасових, енергетичних і інших лімітів, обмірковуючи певний набір перемикань із одного заняття на інше. Порушення міри в будь-якому виді діяльності (концерти, ігри, свята й т.д.) перетворює її в стомлюючу, а значить і неугодну для відпочинку. Отже: багато гарного - теж погано, адже не завжди чим яскравіше, тим краще, тут теж є свої границі, коли захід стає стомлюючим і навіть починає дратувати.

1.3. Анімаційні технології, анімаційні послуги в молодіжному туризмі і їх застосування

Аніматорами називають фахівців із організації дозвілля на туристських підприємствах, в санаторно-курортних та інших оздоровчих установах. Найчастіше, вимовивши слово "аніматор" , відразу пояснюють: "масовик-витівник" . Проте сучасне поняття анімації кілька ширше.

Анімація у туризмі сприймається як діяльність з розробки надання спеціальних програм проведення вільного часу. Анімаційні програми включають спортивні ігри та змагання, танцювальні вечора, карнавали, гри, хобі, заняття, що входять до сферу духовних інтересів. Отже, туристичний аніматор - фахівець, займається розробкою індивідуальних і колективних анімаційних програм.

Під анімаційної програмою ми розуміємо об'єднаний загальною метою чи задумом план проведення туристських, фізкультурно-оздоровчих, культурно-масових, пізнавальних і аматорських занять.

Крім поняття "анімаційна програма" часто використовується поняття "анімаційне захід" , яке є складовою частиною анімаційної програми. Наприклад, коли ми складаємо анімаційну програму на день, вона включає кілька анімаційних заходів: спортивні змагання, вечірню розважальну програму, гри на пляжі тощо.

Таким чином, анімаційні програми створюються аніматорами для розваги гостей, відновлення (рекреації) здоров'я.

Однак цікаво, що одне й та програма може викликати в одних людей позитивні емоції, а й у інших - протилежні. Процес сприймання запропонованих анімаційних програм залежить від багатьох чинників:

-  віку учасників чи глядачів;

-  рівня освіченості;

-  статі;

-  етнічну приналежність;

-  настрої на даний момент реалізації даної програми розвитку й т.д.

Саме тому важливо диференціювати споживачів даних послуг заздалегідь, мати у запасі кілька різних програм чи заходів, щоб задовольнити різні смаки. З іншого боку, необхідно зміцнення матеріально-технічної бази анімаційних служб на туристських підприємствах.

Для здобуття права анімаційні програми справді цікавими, необхідно їх правильно організувати. Організаторська діяльність припускає наявність у фахівців вміння розподілити роботу, персонально визначити обов'язки, правничий та відповідальність, встановлювати час виконання, розробляти систему контролю над виконанням прийнятих рішень, вести справи те щоб побачити й вирішувати корінні запитання у найближчій перспективі.

Організація покликана забезпечувати оптимальне взаємодія всієї анімаційної команди, то є узгодженість, супідрядність і координацію всіх її структурних елементів. Організація анімаційної діяльності як частину технологічного процесу вимагає суворого дотримання повної професійної самостійності всіх фахівців і водночас всебічного розвитку з їх активності і ініціативи у межах конкретних завдань своїх структурних підрозділів.

Як правило, таких структурних підрозділів кілька.

У кожного організатора на ниві діяльності:

-  Організатор спортивно-оздоровчої діяльності відповідає ранкову гімнастику, заняття аеробікою, заняття в басейнах і море, рухливі ігри, змагання і свята;

-  Організатор розважальних програм займається й розробкою сценаріїв, підготовкою та проведення різноманітних культурно-дозвільних заходів;

-  Організатор роботи з дітьми займається дитячими заходами;

-  Організатор туристсько-екскурсійної роботи комплектує групи для екскурсій, підбирає екскурсоводів тощо.;

-  Менеджер анімаційної служби організовує й координує роботу всіх відділів.

Часто до обов'язків менеджера на вітчизняних українських підприємствах належить рішення комерційних питань, питань організації рекламної кампанії уряду й багатьох інших, що, звісно, віддзеркалюється в ролі роботи.

К жалю, деякі туристські і лікувально-профілактичні установи можуть дозволити собі створення повноцінної анімаційної служби. У більшості з них одну чи дві людини визначають все відділи анімаційної служби відразу: які й співають, і танцюють, і спортивні змагання проводять, і себе рекламують з місцевого радіо та т.д. При цьому викликають у у власного керівництва, що тужить про анімації "буде не гірший, ніж у Туреччині" , виплачуючи мінімальну зарплату таки своїм працівникам.

Така організація праці сучасних туристських установах вже неприйнятна, і кожному грамотному менеджеру зрозуміло. Характерними рисами сучасної анімаційної діяльності є високий рівень культурно-технічної оснащеності, використання сучасних анімаційних технологій, форм і методів організації та високий художній рівень.

Якість анімаційної програми пов'язано, зазвичай, з цікавими режисерськими знахідками, багатим арсеналом сценографічних, музичних, пластичних, мовних, світлотехнічних прийомів у розробці й реалізації анімаційних програм.

Звідси логічно випливає проблема професіоналізму аніматорів всіх рівнів. Сучасні українські клуби, центри, готелю, спеціалізовані парки і турбази гостро потребують організаторів дозвілля, які мають вміти планувати його, спілкуватися із людьми, пропонувати споживачеві великий вибір цікавих, захоплюючих анімаційних програм.

Туристська анімація - це туристська послуга, при наданні якої турист утягується в активну дію. Заснована на особистих контактах аніматора з туристами, на спільному долі їх у розвагах, пропонованих анімаційною програмою туристичного комплексу. Це різновид туристичної діяльності, здійснюваної в туристичному комплексі, готелі, круїзному теплоході, поїзді, що утягує туристів у різноманітні заходи через участь у спеціально розроблених програмах дозвілля [11, с.52].

Туристська анімація - це найважливіша частина сукупної діяльності на туристському підприємстві, найважливіша частина туристичного продукту. Кінцевою метою туристської анімації є задоволеність туриста відпочинком - його гарний настрій, позитивні враження, відновлення моральних і фізичних сил. У цьому полягають найважливіші рекреаційні функції туристської анімації [10, с.8].

Передумовами виникнення туристської анімації є негативні наслідки індустріалізації й урбанізації (рисунок 1.1).

Наслідком швидкого технічного розвитку (індустріалізації) є такі фактори, як повсюдне технічне оточення й екологічне забруднення, монотонність праці, фізична й психологічна стомлюваність, недостача часу й сил на творчість і улюблену справу (хобі).

Реалії сучасного життя

Повсюдне технічне оточення. Екологічне забруднення. Фізична й психічна утома. Збільшення життєвих навантажень. Підвищена щільність населення. Розрив із природою

Бажання: - виїхати з міста на природу - різноманітити враження - пізнати й побачити нових людей - доторкнутися до духовних цінностей - рухатися й розвиватися

Індустріалізація Урбанізація

 

Рисунок 1.1. Передумови виникнення туристської анімації

Урбанізація також створила різні негативні наслідки: підвищену щільність міського населення, збільшені життєві навантаження, утома від множинних випадкових (анонімних) людських контактів у міському середовищі.

Реакцією на ці негативні наслідки є бажання виїхати з міста на чисту природу, доторкнутися до духовних цінностей (історії, культурі, мистецтву), різноманітити життєві враження, усунути фізичну й психологічну утому, пізнати нове, нових людей, знайти й виявити себе в спілкуванні з ними, побувати у дружньому колі в обстановці відпочинку й розваг. І як наслідок цього - підвищений попит на такі туристські послуги, як різні види спортивно-самодіяльного туризму, хобі-тури, екологічні природоорієнтовані тури, ексурсійно-розважальні маршрути, спортивно-розважальні й лікувально-відбудовні послуги.

Таким чином, зміна укладу, стилю життя сучасного парубка, характеру її трудової й навчальної діяльності у зв'язку з індустріалізацією й урбанізацією привело до зміни її потреб у відпочинку й відповідно до зміни змісту туристського продукту. Тепер крім розміщення й харчування він став включати й інші елементи, спрямовані на задоволення потреб у розвагах, веселому проведенні дозвілля, в емоційному розвантаженні. У побуті туристської діяльності й термінології готельного обслуговування виникло поняття «туристська анімація» - вид діяльності, спрямованої на задоволення анімаційних потреб туриста.

Прості форми анімації завжди були обмеженою частиною туристської діяльності й туристичного продукту, але масовим, індустріальним явищем туристична анімація стає в 1970-і роки в результаті збільшення споживчого попиту на різноманітні туристичні продукти й послуги в різних країнах, а також у результаті відгуку туристичних підприємств на попит.

Техніко-технологічний прогрес дозволяв створити необхідне матеріально-технічне оснащення анімаційних програм. У ці роки вже більшість західних туристів не залучали тури й програми подорожей, що пропонують тільки проживання, харчування й деякий набір екскурсій. Виникла необхідність у розробці нової філософії рекреаційної діяльності в туристичних комплексах і готелях (від курортних до ділових і конгресних), у розмаїтості форм і програм. Харчування як послуга, наприклад, прийняло наступні види: дієтичне харчування, харчування плюс медичний контроль, готування їжі за участю туриста, лікувальне харчування, дегустація блюд, вин, свята пива й ін.

У практиці анімаційної справи для цільового конструювання анімаційних програм можна виділити наступні функції туристської анімації:

-  адаптаційну, що дозволяє перейти від повсякденної обстановки до вільної, дозвільної;

-  компенсаційної, звільняючої людини від фізичної й психічної утоми повсякденного життя;

-  стабілізуючу, що створює позитивні емоції й стимулює психічну стабільність;

-  оздоровчу, спрямовану на відновлення розвиток фізичних сил людини, ослаблених у повсякденному трудовому житті;

-  інформаційну, що дозволяє одержати нову інформацію про країну, регіон, людей і т.д.;

-  освітню, що дозволяє придбати й закріпити в результаті яскравих вражень нові знання про навколишній світ;

-  що вдосконалює, що приносить інтелектуальне й фізичне вдосконалення;

-  рекламну, що дає можливість через анімаційні програми зробити туриста носієм реклами про країну, регіон, туристичний комплекс, готель, туристичну фірму [10, с.20-21].

Така розмаїтість функцій туристської анімації обумовило й різноманіття видів анімаційної діяльності, а також і більший різновид анімаційних програм і заходів.

Розходження понять «анімація», «рекреаційна анімація», «готельна анімація», «туристська анімація» пов'язано з різноманіттям існуючих форм і програм дозвільної анімаційної діяльності. Тут ми будемо говорити про туристську рекреаційну й готельну анімацію для молоді, тому розмежуємо ці поняття.

Рекреаційна анімація - вид дозвільної діяльності, спрямованої на відновлення духовних і фізичних сил людини. Програми, реалізовані з рекреаційними цілями, можуть проводиться як туристськими підприємствами з туристами й гостями, так і дозвільними установами з місцевими жителями. Це надає право затверджувати, що поняття «рекреаційна анімація» ширше, ніж поняття «туристська анімація» і «готельна анімація».

Туристська й готельна анімації тісно пов'язані з рекреаційної, тому що головна роль анімаційних програм як у готелях, туристичних комплексах, і санаторіях, так і в спеціалізованих анімаційних турах полягає в оздоровленні відпочиваючих, відволікання їх від повсякденних турбот, у підвищенні настрою, тобто у відновленні життєвих сил і енергії.

Туристська анімація - це туристська послуга, при наданні якої турист утягується в активну дію. При підготовці анімаційних програм ураховуються такі особливості туристів, як підлога, вік, національність, а також активність участі туристів.

Гаранін Н.І. підрозділяє туристську анімацію на три основних типи по важливості, пріоритетності й обсягу анімаційних програм у загальній програмі подорожі (у туристичні продукті):

1.  Перший тип. Анімаційні туристські маршрути - цільові туристичні поїздки заради однієї анімаційної програми, або безперервний анімаційний процес, розгорнутий у просторі у формі подорожі, переїзду від однієї анімаційної послуги (програми) до інший, які надаються в різних географічних крапках. Така анімаційна програма є цільовий, пріоритетної й домінуючої в туристичні пакеті послуг не тільки по фізичному обсязі, але й по змісту, що стимулює щиросердечні сили. До таких анімаційних програм ставляться: культурно-пізнавальні й тематичні, фольклорні й літературні, музичні й театральні, наукові, фестивальні, карнавальні й спортивні.

2.  Другий тип. Додаткові анімаційні послуги в технологічних перервах - програми, призначені для «підтримки» основних туристських послуг, обговорених у туристичному пакеті, і діючі в обставинах, обумовлених переїздами, затримками в шляху й у випадках непогоди (при організації спортивних і самодіяльних турів, на пляжних курортах) і т.д.

3.  Третій тип. Готельна анімація - комплексна рекреаційна послуга, заснована на особистих людських контактах туристичного аніматора з туристом і спільною участю в розвагах, пропонованих анімаційною програмою туристичного комплексу [10, с.22-25].

З погляду системного підходу туристська анімація - це задоволення специфічних туристських потреб у спілкуванні, русі, культурі, творчості, приємному проводженні, розвазі. Всі ці потреби властиві молоді, отже, молодіжному туризму просто необхідні наступні види анімації, що задовольняють їхні потреби:

-  анімація в русі - задовольняє потреба парубка в русі, що сполучається із задоволенням і приємними переживаннями;

-  анімація через переживання - задовольняє потреба у відчутті нового, невідомого, несподіваного при спілкуванні, відкриттях, а також при подоланні труднощів;

-  культурна анімація - задовольнять потребу молоді в духовному розвитку особистості через прилучення до культурно-історичних пам'ятників і сучасних зразків культури країни, регіону, народу, нації;

-  творча анімація - задовольняє потребу молодих людей у творчості, демонстрації своїх творчих здатностей і встановленні контактів із близькими за духом людьми через спільну творчість;

-  анімація через спілкування - задовольняє потреби в спілкуванні з новими, цікавими людьми, у відкритті внутрішнього миру людей і пізнанні себе через спілкування.

Реальні анімаційні програми носять найчастіше комплексний характер, а перераховані види анімації є складовими елементами цих програм.

Анімаційні програми одночасно із чисто розважальними заходами включають різноманітні спортивні ігри, вправи й змагання. Таке сполучення робить ці програми більше насиченими, цікавого й корисними для зміцнення, відновлення здоров'я, тому у взаємозв'язку туристської анімації й спорту найчастіше й досягається найбільший відновно-оздоровчий ефект.

Анімаційні програми протягом усього періоду перебування туриста в отеленні повинні забезпечити йому повну задоволеність (відчуття виконання бажання, мрії, досягнення мети подорожі).

При організації анімаційних програм необхідно враховувати особливості, властивим різним віковим категоріям відпочиваючих на туристських об'єктах. Молодь - дуже активний народ, і головне для них - провести свій відпочинок максимально весело й цікаво. До даного періоду життя юнака й дівчини стають фізично зрілими, формуються їхні характери й світогляду. Основними видами діяльності цього періоду є навчання й продуктивна праця, які вимагають великої напруги сил. Але енергії в цьому віці не займати, тому в дозвільну програму для молодих людей можна включати: КВК (клуб веселих та кмітливих), вечори й дискотеки, фестивалі й шоу, аукціони, ярмарки, спартакіади, олімпіади й диспути, театральні подання, а також різні ігри.

Анімаційна діяльність на туристському підприємстві повинна бути ретельно спланованої, регламентованої й організованої як фінансово, так і методично.

Стратегічне планування в анімаційній діяльності, на думку Курило Л. В. пов'язане з рішенням таких завдань, як:

-  розробка анімаційної стратегії й концепції туристського комплексу, погоджених з його маркетинговою стратегією;

-  розробка типових анімаційних програм і алгоритмів (методик) їхньої адаптації до реальних груп і туристів;

-  аналіз факторів, що впливають на повноту й ефективність здійснення менеджменту й на кон'юнктуру готельного ринку району, регіону, країни з погляду анімаційної діяльності;

-  участь у формуванні цінової політики з урахуванням комплексу питань анімаційних послуг і анімаційного менеджменту туристського комплексу;

-  довгострокове й короткострокове планування анімаційної діяльності, включення в бізнес-план туристського комплексу заходів щодо її вдосконалювання, [35, с. 60-64].

Перші два завдання є основними.

Стратегія анімаційної діяльності визначається стратегічним баченням і місією туристського готельного комплексу. Анімаційний готельний підрозділ повинне мати свої мети (короткострокового й довгострокові) і завдання для досягнення загальної мети готельного підприємства - успішного функціонування на ринку сфери обслуговування. Виконання цих приватних цілей і завдань веде до загальної зацікавленості в результатах роботи всього підприємства.

Створення стратегії - глибокий, творчий, азартний процес. Це особливо стосується анімаційної діяльності. Тут важко дати тверді рекомендації із планування й формулювання концепції. Назвемо лише ті елементи корпоративної готельної філософії, які можна використати при створенні концепції анімаційної діяльності конкретного підприємства сфери гостинності:

-  використання кожної можливості, щоб розбудити гостей до активного життя, привести їх у захват, додати їм задоволення, познайомити один з одним, щоб вони з перших хвилин перебування в отеленні відчули себе комфортно, забезпечити їм приємний, що запам'ятовується відпочинок, створити сімейну атмосферу радості й дружби.

-  створення розслаблюючої обстановки.

-  територіальне розосередження анімаційних програм (гості не повинні випробовувати перешкод від розваг інших).

-  наявність ексклюзивної анімації, попереднє анонсування й запрошення гостей.

-  дотримання високого єдиного стандарту: кожний гість обслуговується однаково.

-  створення умов для необмеженої волі проведення відпустки з найменшою кількістю правил.

-  використання у всьому єдиного дизайну й уніформи.

У готельній анімаційній концепції повинні бути сформульовані основні вимоги до побудови програм. Як базові вимоги можна визначити наступні:

-  Програмами повинні бути охоплені всі способи дозвілля.

-  Реалізація програми повинна перевершити очікування гостей.

-  Програми повинні забезпечити розслаблюючу, приємну обстановку.

-  Щорічно програми повинні змінюватися для задоволення зростаючого бажання й очікування гостей, особливо завсідників.

-  Для досягнення адаптивності необхідно забезпечити баланс між стандартизацією (загальними елементами) програми і її неповторністю (ексклюзивними елементами).

-  Програма кожного дня повинна містити сюрприз, інтригу, пропонувати одночасно 3-4 заходу й відповідати різним бажанням і інтересам.

-  Програма повинна бути ненав'язливої, а захоплюючої.

Немаловажне значення в концепції анімації займає проходження єдиному стандартному фірмовому стилю. Фірмовий стиль повинен бути присутнім у всіх сферах діяльності туристського комплексу й у тому числі в анімаційних послугах.

Отже можна зробити висновки по першому розділу дипломної роботи.

Сфера молодіжного дозвілля має свої особливості. Дозвілля молоді істотно відрізняється від дозвілля інших вікових груп у силу його специфічних духовних і фізичних потреб і властивих їй соціально психологічних особливостей. До таких особливостей можна віднести підвищену емоційну, фізичну рухливість, динамічну зміну настроїв, зорову й інтелектуальну сприйнятливість. Молодих людей тягне до себе все нове, невідоме. До специфічних рис молодості ставиться перевага в неї пошукової активності. Сьогодні, через піднесення духовних потреб молодих, росту рівня їхнього утворення, культури, найбільш характерною особливістю молодіжного дозвілля є зростання в ньому частки духовних форм і способів проведення вільного часу, що з'єднують розважальність, насиченість інформацією, можливість творчості й пізнання нового. Молодь активна, динамічна й звикла до активного відпочинку й необхідно розробляти такі анімаційні програми, які б утягували молодь у різні види соціально-культурної активності. Але проблема в тому що, при організації молодіжних турів не завжди приділяється належна увага саме змісту цих програм. Не пророблені відповідні методики організації анімаційних програм. Це робить турів менш привабливими, або спонукує молодь самостійно організовувати своє дозвілля, не завжди з користю. Анімація у туризмі сприймається як діяльність з розробки надання спеціальних програм проведення вільного часу. Анімаційні програми включають спортивні ігри та змагання, танцювальні вечора, карнавали, гри, хобі, заняття, що входять до сферу духовних інтересів. Отже, туристичний аніматор - фахівець, займається розробкою індивідуальних і колективних анімаційних програм. Під анімаційної програмою ми розуміємо об'єднаний загальною метою чи задумом план проведення туристських, фізкультурно-оздоровчих, культурно-масових, пізнавальних і аматорських занять. Крім поняття "анімаційна програма" часто використовується поняття "анімаційне захід" , яке є складовою частиною анімаційної програми. Наприклад, коли ми складаємо анімаційну програму на день, вона включає кілька анімаційних заходів: спортивні змагання, вечірню розважальну програму, гри на пляжі тощо. Якість анімаційної програми пов'язано, зазвичай, з цікавими режисерськими знахідками, багатим арсеналом сценографічних, музичних, пластичних, мовних, світлотехнічних прийомів у розробці й реалізації анімаційних програм. Туристська анімація - це туристська послуга, при наданні якої турист утягується в активну дію. Заснована на особистих контактах аніматора з туристами, на спільному долі їх у розвагах, пропонованих анімаційною програмою туристичного комплексу. Це різновид туристичної діяльності, здійснюваної в туристичному комплексі, готелі, круїзному теплоході, поїзді, що утягує туристів у різноманітні заходи через участь у спеціально розроблених програмах дозвілля. Туристська анімація - це найважливіша частина сукупної діяльності на туристському підприємстві, найважливіша частина туристичного продукту. Кінцевою метою туристської анімації є задоволеність туриста відпочинком - його гарний настрій, позитивні враження, відновлення моральних і фізичних сил. У цьому полягають найважливіші рекреаційні функції туристської анімації. Анімаційні програми протягом усього періоду перебування туриста в отеленні повинні забезпечити йому повну задоволеність (відчуття виконання бажання, мрії, досягнення мети подорожі). При організації анімаційних програм необхідно враховувати особливості, властивим різним віковим категоріям відпочиваючих на туристських об'єктах. Молодь - дуже активний народ, і головне для них - провести свій відпочинок максимально весело й цікаво. До даного періоду життя юнака й дівчини стають фізично зрілими, формуються їхні характери й світогляду. Основними видами діяльності цього періоду є навчання й продуктивна праця, які вимагають великої напруги сил. Але енергії в цьому віці не займати, тому в дозвільну програму для молодих людей можна включати: КВК (клуб веселих та кмітливих), вечори й дискотеки, фестивалі й шоу, аукціони, ярмарки, спартакіади, олімпіади й диспути, театральні подання, а також різні ігри. Анімаційна діяльність на туристському підприємстві повинна бути ретельно спланованої, регламентованої й організованої як фінансово, так і методично.

2.1. Світовий і національний досвід організації молодіжних анімаційних послуг в різних видах молодіжного туризму

У цей час в усьому світі стало активно використатися такий новий напрямок, як анімація, тобто пожвавлення відпочинку й організація безпосередніх вражень від особистої участі в заходах. Це явище в туризмі породжено конкуренцією між рівними по пишноті інтер'єрів і сервісу курортами. Анімаційна або дозвільна, діяльність людини, насамперед, пов'язана з рекреацією. У Тлумачному словнику туристських термінів поняття "рекреація" визначається як «розширене відтворення сил людини (фізичних, інтелектуальних і емоційних)». Енциклопедія туриста визначає рекреацію як «відновлення й розвиток фізичних і духовних сил людини за допомогою відпочинку, у тому числі занять туризмом».

Від організації дозвілля населення залежить морально-психологічний клімат у суспільстві, його культурний рівень, фізичне й моральне здоров'я. Рекреація - це відновлення сил людини. Відпочинок - це засіб, за допомогою якого відбувається відновлення сил і працездатності людини.

Дозвілля можна визначити теж як засіб відновлення сил людини в процесі його діяльності (наприклад, аматорських занять); тобто дозвілля є частиною відпочинку, оскільки не містить у собі час на сон і інші непорушні витрати, які ми могли б назвати відпочинком (рисунок 2.1).

Туризм є одним з найбільш активних і цікавих видів дозвілля, що сполучає одночасно захоплююча й пізнавальна діяльність. У походах, поїздках, подорожах виховуються терпіння, сміливість, витривалість, допитливість; на екскурсіях заохочується пізнавальна активність; у клубах по інтересах розвиваються творчі здатності.

Рис. 2.1. Рекреація

Анімація розглядається як діяльність по розробці й поданню спеціальних програм проведення вільного часу. Анімаційні програми включають спортивні ігри й змагання, танцювальні вечори, карнавали, ігри, хобі, заняття, що входять у сферу духовних інтересів і т.п.

Анімація - це новий напрямок у туризмі, що покликано "вдихнути душу" у туристські програми й тим самим залучити до них учасників. Отже, аніматор - фахівець, що займається розробкою індивідуальних і колективних програм проведення дозвілля, що орієнтує людину в різноманітті видів дозвілля, що організує повноцінне дозвілля.

Програма відпочинку - це об'єднаний загальною метою або задумом план проведення туристських, фізкультурно-оздоровчих, культурно-масових, пізнавальних і аматорських занять.

Анімація як фактор соціальної активності людини виступає як форма й методу вивчення сформованої практики, що вимагає професійно підготовлених фахівців даного напрямку суспільної діяльності.

Один з напрямків анімації в туристській індустрії - анімація відпочинку туристів у готелях і центрах відпочинку (курортах), де аніматори працюють із туристами постійно, і основне завдання цих працівників - не дати людям скучити.

Найчастіше такі працівники зустрічаються в клубах типу «all inclusive». Удень туристи можуть їх бачити за прилавком бутіка або навчальних новачків на корті, на спортивних змаганнях або риболовлі, організованих для туристів.

Увечері ті ж аніматори організують барвисте шоу, що передбачає участь у ньому туристів. Як форма аніматори мають яскраві футболки. На футболці - картка з ім'ям аніматора й прапорами країн, мовами яких він володіє.

Підготовка й розробка анімаційних програм - особлива діяльність туристської галузі. Вони включають спортивні ігри й змагання, танцювальні вечори, карнавали, ігри, заняття, що входять у сферу духовних інтересів і т.д.

Програма відпочинку - це об'єднаний загальною метою або задумом план проведення туристських, фізкультурно-оздоровчих, культурно-масових, пізнавальних і аматорських занять.

Функції анімаційних програм - організація й керівництво культурними, оздоровчими й спортивними заходами, їхнє подальше поширення серед туристів.

У період формування анімаційної програми її організаторам варто відповісти на питання:

1. Для кого робиться програма, де визначається:

-  вік і стать майбутніх глядачів;

-  соціальний стан і професійну зайнятість

-  національність (особливості культур і традицій);

-  стиль життя відпочиваючих людей (класичний, екстремальний, «домострой», і т.д.);

-  стан здоров'я (особливо це важливо в розробці спортивно-оздоровчих програм);

2. Що закладено в основу анімаційної програми (головна ідея й мета її досягнення);

3. Як побудувати анімаційну подію.

Як правило, на початку нового сезону шеф аніматорів при сприянні команди розробляє й затверджує анімаційну програму на весь сезон.

На кожен день тижня (по годинам) складається точний розклад заходів, і на кожного члена команди покладають певні обов'язки по їхньому проведенню. Загальна програма анімації готується таким чином, щоб розважальні й спортивні елементи були різноманітні за своєю формою, цікаві туристам і щоб у проведених заходах було задіяно якнайбільше учасників.

Вечірні шоу повинні повторюватися не частіше, ніж один раз у два тижні, з розрахунку звичайно двотижневого перебування туристів. Сценарій, музика, світло, хореографія, костюми - все чітко продумується й організується членами команди й керівником, що часто сам бере участь у шоу-програмах.

Одним із самих популярних анімаційних заходів пропонованих як туристичними фірмами, так і турбазами є екскурсія. Екскурсія являє собою наочний процес пізнання людиною навколишнього світу, побудована на заздалегідь підібраних об'єктах, що перебувають у природних умовах або розташованих у приміщеннях підприємств, лабораторій, науково-дослідних інститутів і т.д. [54].

Показ об'єктів відбувається під керівництвом кваліфікованого фахівця - екскурсовода. Процес сприйняття об'єктів екскурсантами підлеглий завданню розкриття певної теми. Екскурсовод передає аудиторії бачення об'єкта, оцінку пам'ятного місця, розуміння історичної події, пов'язаного із цим об'єктом. Йому небайдуже, що побачить екскурсант, як він зрозуміє й сприйме побачене й почуте. Він своїми поясненнями підводить екскурсантів до необхідних висновків і оцінок, домагаючись тим самим потрібної ефективності заходу. Екскурсія задовольняє духовні й естетичні потреби екскурсанта, при цьому саме екскурсія дає можливість парубку пізнавати природні явища, визначні пам'ятки й цінності, побутові елементи й сцени. Туристські організації пропонують молоді самі різноманітніші екскурсії: оглядові, історичні, історико-військові, природознавчі.

Як виходить із усього перерахованого вище підприємства туризму пропонують молоді досить великі анімаційні програми - це спортивні, культурно-пізнавальні (відвідування музеїв, вечорів поезії, виставок), видовищно-розважальні (дискотеки, КВВ, голи-ринги), спортивно-оздоровчі (футбольні, тенісні, волейбольні турніри), спортивно-пізнавальні (походи, піші екскурсії) і екскурсійні програми. Але, на жаль ще не всі підприємства туризму орієнтують свою діяльність на молодь та усвідомили необхідність у нових формах і методах організації дозвілля. Ті підприємства, які почали піклуватися про якісне анімаційне обслуговування відразу відчули до себе інтерес із боку молоді.

Природно, що всі види пропозицій на туристському ринку повинні бути зорієнтовані на конкретного споживача, на його побажання, смаки й мети подорожі. Тому наступним етапом стало виявлення переваг і мотивів подорожей.

Смаки можуть бути різноманітними. Це залежить від цілого ряду факторів. Мети подорожей у різних людей також розрізняються: хтось їде відпочити у води, комусь хочеться зайнятися на дозвіллі спортом, хтось цікавиться екскурсіями й музеями, а комусь потрібні тільки розваги. Поводження споживачів неможливо зрозуміти, не з'ясувавши його джерела, спонукальні мотиви.

Мотиви - це спонукання, мрії, бажання або міркування, які ініціюють деяку послідовність дій, що представляють собою поводження. Мотив подорожі - це причина, при відсутності якої дана поїздка не відбулася б.

Відмітною ознакою мотивів є їхня цілеспрямованість. А для того, щоб дія була цілеспрямованим, людина повинен усвідомлювати, у чому саме він бідує, чого йому не вистачає.

Серед студентів велике значення має фізична мотивація. Фізична мотивація підрозділяється на відпочинок, лікування й спорт. Оскільки серед відповідей на першому місці коштує відпочинок, отже, основною причиною подорожей є відновлення фізичних сил.

Не менш важливої є й психологічна мотивація. Головна психологічна мотивація подорожі - бажання побачити що-небудь нове, піти від повсякденної рутини, необхідність зміни обстановки.

Відмітна риса молоді - прагнення до спілкування. Багато з людей шукають під час поїздки необхідні їм соціальні контакти. Велике значення в цій групі займають відвідування друзів, знайомих, родичів. Таким чином, особливого значення набуває й міжособистісна мотивація.

Менш вираженої виявилася культурна мотивація, що припускає знайомство з іншими країнами й регіонами, з їхніми звичаями, традиціями й мовами, інтерес до мистецтва, а також релігійні причини.

У силу, бути може, вікових особливостей не знайшли відбиття й мотивації престижу й статусу. Основна мета мандрівників цієї групи - домогтися загального визнання й удержати його. Розвиток особистості найчастіше пов'язане із професійною підготовкою, а також з підвищенням кваліфікації або перепідготовкою.

Таким чином, серцевину продукту, його сутнісну сторону представляє так званий задум, тобто його спрямованість на рішення певної проблеми, задоволення конкретного нестатку.

Однак варто помітити, що потреба в туризмі ставиться до верхніх рівнів піраміди потреб людини (теорія мотивації А. Маслоу). Корисність цієї теорії для маркетингу полягає в можливості зрозуміти, у якому ступені готовий споживач платити гроші за задоволення своїх потреб. Звичайно більше висока потреба задовольняється лише тоді, коли задоволені попередні. Це означає, що товар, що забезпечує самовираження, буде придбана лише тоді, коли людина вже придбала товари, орієнтовані на задоволення його елементарних потреб.

Природно: для того щоб потреба в подорожах придбала масовий характер, суспільство повинне мати необхідний рівень добробуту. Люди починають активно подорожувати, маючи на це гроші. Ринок туристських товарів і послуг, як правило, ефективно працює при досить високому рівні життя населення. Один з головних обмежників на ринку - купівельна спроможність громадян. Результати проведених досліджень показали: 0,3% респондентів уважають свої фінансові можливості відмінними, 18% - гарними, 58,8% - задовільними, 14,6% - поганими, 7% - дуже поганими.

Люди витрачають на подорожі не тільки гроші, але й свій час. Ніякі доходи, навіть найвищі, не зможуть допомогти людині зробити туристичну поїздку, якщо в нього немає на це часу. Недостача часу, так само як і низький доход, у сучасному суспільстві ставиться до основних обмежень туризму. Останнім часом особливу актуальність придбав і питання безпеки поїздок у зв'язку з погрозою тероризму. Всі ці фактори позначаються як на частоті турів, так і на їхній тривалості.

В Україні, як і в більшості країн, існує два вихідних. Саме тому значну частку займає туризм вихідного дня. Тижневі й двотижневі подорожі також досить популярні. На більше тривалі туристські поїздки доводиться менша частка.

Як ми вже відзначали вище, для того щоб туризм утягнув значні верстви населення, необхідний фінансовий статок, що дозволяє виділяти із сімейного бюджету деяку частину засобів на забезпечення відпочинку. Як правило, на відпочинок потрібно значно більше грошей, чим на проживання у звичайному режимі й при звичайному способі життя. Це пов'язане з витратами на переміщення, проживання в іншім місці, харчування й розваги.

Цілком природно, що реальна частота туристичних поїздок і їхню тривалість прямо залежать від рівня доходів респондентів.

Турист користується комплексом послуг, які надаються йому в певнім місці або регіоні, де відбувається туристський захід. Коли турист визначає мета своєї подорожі, він порівнює різні місця й ті послуги, які там є, і вибирає з них те, що йому більше підходить. Територія, де пропонується комплекс послуг, необов'язково має чітко виражені границі - це може бути частина регіону або туристський центр. Така територія може охоплювати яку-небудь область, країну або навіть групу країн, які турист вибирає як мета своєї подорожі.

Туризм відрізняється схильністю впливу факторів сезонності, які, у загальному випадку, є наслідком періодичної зміни кліматичних умов протягом року. Розрізняють високий, середній і низький сезони.

У нашому випадку визначалися сезонні рамки для досліджуваного сегмента ринку. Отже, звичайно подорожують узимку - 6,4%, навесні - 4%, улітку - 96%, восени - 7%. При цьому хотіли б подорожувати взимку - 22%, навесні - 9%, улітку - 93%, восени - 16,7%.

Основними факторами, що впливають на сезонність молодіжних поїздок, є наявність вільного часу й необхідні фінансові засоби. Виходячи з тимчасових обмежень, пов'язаних з навчальним процесом, студенти мають можливість робити багатоденні тури лише під час зимових і літніх канікул.

Крім того, існують природно-кліматичні ознаки. Кожний курорт або туристський центр має характерні притягальні властивості для туризму залежно від кліматичних особливостей даної місцевості й властиво виду туризму. Також установлено, що жителям країн з відносно холодною зимою властиве прагнення відпочивати влітку й переважно в туристських центрах з більше теплим кліматом, що й знайшло підтвердження в результатах опитування. Аналіз рівня доходів респондентів указує на те, що для досліджуваного сегмента туристичного ринку недоступними є курорти Червоного моря, Південно-Східної Азії, привабливі в зимові місяці.

2.2. Організація анімаційних послуг в різних видах молодіжного туризму

Спортивний туризм, що прийнято називати активним туризмом, включає походи за маршрутами певної категорії складності та змагання з техніки туризму. Він націлений на підвищення майстерності туристів, вдосконалення маршрутів, відпрацювання різних прийомів страховки і освоєння нових видів спорядження. Як і в спорті, в активному туризмі існують ступені (розряди) і звання майстра спорту. Складність походу визначається категорією складності маршруту.. В даний час до активних видів туризму відносять пішохідний, лижний, водний, велосипедний, гірський, кінний, авто-і мототуризм і спелеотуризм Наймасовіші з них - піший, водний, гірський і лижний Найбільш динамічно розвиваються гірський та водний туризм. Спортивний туризм - це насамперед засіб підвищення майстерності туриста і серйозна фізичне навантаження. Якщо це стає вторинним, а на перше місце виходять випробування резервів людини, гострі відчуття, нові враження та відкриття, спортивний туризм перетворюється на екстремальний, тобто спортивний туризм на рівні найвищих категорій складності. У цьому випадку в ньому з'являються елементи ризику, реальної небезпеки. Абсолютно екстремальні види туризму - дельтапланеризм і польоти на парапланах.

Спелеотуризм передбачає відвідування природничих чи рукотворних печер та лабіринтів Він цікавий різноманітністю їх рельєфу, що створює перешкоди для проходу (колодязі, завали, вузькі щілини, підземні ріки і т.д.), а також екстремальними - несприятливими - фізичними умовами (висока вологість і відсутність природного освітлення). Все це вносить у спелеотуризм елемент пригод і робить його надзвичайно популярним серед молоді. Опускатися до печери варто лише при наявності її плану і не менш ніж удвох. Невідомі печери - тільки для досвідчених спелеотурістов. Зламаний сталактіт відновлюється протягом сотень років, тому важливо дбайливо ставитися до підземної природі.

Гірський туризм - це подорож в горах по схилах, гребенів, льодовика, через перевали та гірські потоки. Найчастіше під гірським туризмом на увазі тільки альпінізм, а тим часом до нього належать також геотурізм і мінерологіческій туризм. Альпінізм вважають екстремальним видом спорту, оскільки він пов'язаний з реальними небезпеками - подоланням крутих схилів і гребенів, щілин, тріщин, а також ризиком попадання в снігові лавини, камнепади, селі - в умовах поганої погоди, низького атмосферного тиску і високої сонячної радіації. Особливо екстремалів альпінізм в зимовий час. Водний туризм - походи по річках, озер, морів і водосховищ на надувних човнах, розбірних байдарках, катамаранах, плотах і він поєднує в собі елементи познаванія, активного відпочинку, оздоровлення та спорту і доступний всім здоровим людям. Водний туризм широко розвинений на великих рівнинних річках і гірських річках Особливо водні походи на байдарках та плотах дивно там, де вони проходять по озерно-річковим системам.

Велосипедний туризм - це подорожі та спортивні походи на велосипедах по рівнині, ярах, пісків, гірськими стежками, річками (убрід) на дорожніх, спортивних і гірських (т.зв. маунтінбайкі) велосипедах. Цей вид транспорту найбільш екологічні. У багатоденні походи вирушають групи з 4-6 осіб. Подорож на конях - кінний туризм - надає оздоровчий вплив. Там, де населення традиційно розводить коней - цей вид туризму розвивається вже понад 30 років. Він стає все популярнішим, до старих маршрутами додаються нові. Більшість кінних маршрутів проходить по лісовим та гірськими стежками, степи, лугах і полях, ярах, по берегах річок та озер. На маршруті передбачено самообслуговування (приготування їжі та догляд за конем), проживання в польових умовах влітку або на турбазах взимку. Тури, у яких можуть брати участь зовсім недосвідчені наїзники, підкажуть у фірмах. Однак деякі тривалі кінні походи вимагають підготовки: до них допускаються добре підготовлені мандрівники.

Альпінізм - вважається самим екстремальним відпочинком. Сьогодні альпінізм є цілу індустрію, яка рівномірно розвивається і популяризувався. Як правило, для сходжень прийнято вибирати літо, коли погода дозволяє з мінімальними втратами дістатися до наміченої вершини. Проте любителі найгостріших відчуттів не зупиняються і взимку.

А складні погодні умови і схід лавини тільки додають гостроту подорожі. У гори йдуть, щоб випробувати себе, ризикнути, подолати все і дістатися до вершини. Смак перемоги солодкий, навіть якщо альпініст підкорив не Ельбрус, а всього лише стінку на місцевому ськалодроме.

Для цього потрібно бути добре фізично підготовленим, бажано мати сильні передпліччя, хорошу “розтяжку” і невелику вагу, яку доведеться утримувати на одних лише пальцях. При підйомі доведеться працювати не тільки м’язами, але і головою, щоб правильно вибрати, за які зацепи вхопитися.

Альпіністські снасті коштують дорого, повний комплект якісного спорядження обійдеться екстремальному в $1500-2000. Втім, якщо хочеться просто раз в житті піднятися на Ельбрус, то можна узяти спорядження і в оренду. Коштувати такий 10-денний тур буде близько $200.

Головною проблемою альпінізму, крім своєї дорожнечі, є мала кількість досвідчених інструкторів. Адже вони необхідні для сходження альпіністів-любителів. В основному інструкторів мало із-за не великої зарплати. До речі не рідкість зустріти російського інструктора за кордоном.

Гірські лижі один з найстаріших видів активного відпочинку. Із закінченням років кількість охочих підкотитися на гірських лижах не зменшилося, а скоріше збільшилося. До того ж, зараз набагато якісний і різноманітніше гірськолижний сервіс, чим років 10 тому, не говорячи вже про 80-і, 70-і роки.

Майже в будь-якому гірськолижному курорті є спуски, як для професіоналів, так і для новачків. Яких завжди можуть навчити правильно кататися місцеві інструктори. Спорядження: комплект лижі, кріплення, палиці, черевики, костюм, шлемо, маска, рукавички обійдеться в середньому в $700-800. А оренда - приблизно $30-40 в день.

Сноубордінг - спуск по снігу з гірських схилів на спеціально обладнаній дошці. Це агресивніший, активніший і екстремальний вигляд, ніж гірські лижі. Сноубордінг як окремий вид спорту з’явився в Америці в 60-х роках XX століття.

Лютими поклонниками новомодного захоплення стали здебільшого серфери, що не бажали сидіти без діла в очікуванні літніх днинок. У нашій країні сноуборд масове визнання отримав тільки в середині 90-х років. Проте зараз в Росії можна придбати різноманітну екіпіровку від провідних світових виробників і отримати уроки катання у досвідчених інструкторів.

Зараз зроблене багато спеціальних трас з трамплінами і іншими всілякими перешкодами, на яких сноубордисти можуть витворяти різні акробатичні трюки. Але в останнє особливо популярним серед сноубордистів став Хаф-пайп (від англ. half-pipe “пол-трубы”) - споруда з снігу, схожа на рампу для ролерів.

Взагалі екстремальні захоплення, пов′язані з гірськими лижами і сноубордом, можна розділити на декілька груп: freeskiing або freeride - це спуск по крутих непідготовлених схилах з складним рельєфом; heliskiing - те ж саме, але з використанням вертольота як засіб доставки на гору; ski-touring (randonee ski) - ські-тур, гірський туризм з використанням лиж і спеціальних кріплень для підйому в гору; ski-mountaineering (лижний альпінізм) - сходження на гору з метою спуститися з вершини на лижах або сноуборді (використання страховки, або якого-небудь додаткового спорядження, окрім лиж, на спуску порушує “чистоту” такого сходження); останніми роками з’явилася new school - щось ніби сноубордічеського фристайлу.

Гірськолижний туризм, мабуть, найбільш розвинений зі всіх видів екстремального туризму. У нас є достатньо високого рівня гірськолижні курорти. І хоча вони значно поступаються своїм аналогам, наприклад, в Європейських країнах, наші туристи з середнім доходом із задоволенням відвідують курорти.

2.2.1. Анімаційні технології в організації велосипедних походів

Велотуризм привабливий насамперед високою мобільністю - відстань, подолана групою за день, може становити 100-150 км. Велотуристу підвластні будь-які дороги й тропи. Дальність велоподорожей практично необмежена й визначається лише кількістю днів, виділюваних для походу.

Прикладом було й залишається унікальне по довжині й тривалості подорож Г. Л. Травина в 1928- 1931 р., що проїхали на велосипеді уздовж границі Радянського Союзу, включаючи й морське узбережжя Північного Льодовитого океану. Досвід його подорожей і тренувань описаний у книзі Л. Харитонівського.

Вибір типу велосипеда. У цей час у країні випускається чотири основних типи велосипедів для дорослих: дорожні, дорожні складні, спортивно-туристські й спортивні.

Перед початком використання велосипеда варто ретельно відрегулювати всі основні обертові й перемикаючі вузли по заводській інструкції, що додається до кожного велосипеда, або ж по «Довіднику велосипедиста». При цьому бажано зробити повне розбирання й зборку відповідних вузлів, що дасть необхідні навички, які завжди придадуться в похідних умовах.

Після того як відрегульовані обертові й перемикаючі вузли, а також гальма, необхідно зробити припасування (установку) сідла й рулячи відповідно до індивідуальних особливостей велосипедиста. Загальноприйнята методика, установки сідла така:

1) по висоті сідло встановлюється так, щоб сидячий на ньому велосипедист міг упертися п'ятою в площину педалі, що перебуває в нижнім положенні;

2) по довжині сідло встановлюється таким чином, щоб центр колінного суглоба велосипедиста був над віссю педалі, що перебуває ув крайнім переднім положенні.

Первісна установка рулячи виробляється, як правило, так, щоб висота його верхньої площини збігалася з висотою сідла. Після пробних поїздок висота, а також нахил рулячи коректується залежно від росту велосипедиста, довжини й сили його рук і визначається в остаточному підсумку зручністю посадки й прийнятного навантаження на руки. На оптимальне припасування рулячи варто звернути особливу увагу, тому що від цього за інших рівних умов залежить ступінь стомлюваності, особливо при тривалій їзді.

Кілька слів про вибір сідла. Зручність того або іншого типу сідла визначається в основному індивідуальними особливостями велосипедиста, тому бажано випробувати кожного з типів, що є в наявності, не крім і тверд спортивного, і вибрати для себе підходящий. Для жінок рекомендуються вкорочені широкі м'які сідла від дорожніх велосипедів, наприклад сідло від дорожнього велосипеда «Салют».

Установка багажників. Деяке число спортивно-туристських велосипедів, що випускаються, забезпечується переднім і заднім багажниками. Вони вузькі й недостатньо міцні, тому що виготовляються з відрізків сталевого дроту. Із цих багажників для подорожей можна використати як допоміжний тільки передній, що витримує навантаження 5-6 кг. Задній багажник повинен витримувати довгострокове навантаження до 30-35 кг

Для створення певних зручностей у подорожі при підготовці велосипеда рекомендується зробити наступні роботи:

1. Установити скобу для кріплення фляги. Доцільно встановлювати її традиційно на підсідельну трубу над переднім перемикачем передач, причому бажано використати готовий комплект велогонщика. Можна застосувати й саморобне кріплення, конструкція якого визначається формою використовуваної фляги. Наприклад, для розповсюдженої півлітрової поліетиленової фляги овальної форми цілком надійне кріплення забезпечується найпростішою скобою 0-образної форми. Скоба може бути виготовлена з 5-6-міліметрового дроту, що обтягається тонкою гумовою або хлорвініловою трубкою й кріпиться до рами за допомогою хомута

2. Установити відкидну підставку для велосипеда, що дозволяє залишати його у вертикальному положенні, що представляє велику зручність у дорожніх умовах. Підходящої є підставка від велосипеда «Україна», що використається без переробок.

3. Подовжити рукоятки, перемикача передач, знаходящейся на нижній рамі. Після цієї переробки перемикати передачі набагато зручніше: при цьому не потрібно сильно нагинатися, зменшується зусилля на перемикання й зростає точність установки перемикача. Такий варіант більше надійний, чим установка перемикача з подовженими рукоятками на кермі.

4. «Зм'якшити» кермо шляхом обмотки його смугою тонкої губчатої гуми, а поверх - бавовняною стрічкою. Це зменшує вплив вібрацій, що передаються через кермо на кисті рук.

5. Навісити «мова» з тонкої гуми на нижній кінець щитка переднього колеса. Це дозволяє істотно зменшити забруднення кареточного вузла при русі по мокрій дорозі.

6. Установити велосчетчик з індексом 27". Ця цифра позначає діаметр колеса спортивно-туристського велосипеда в дюймах.

При необхідності оперативно контролювати швидкість руху можна встановити велоспідометр, що випускає промисловістю за назвою «веломер», за допомогою якого можна вимірювати як швидкість руху, так і пройдена відстань.

Варто пам'ятати, що при експлуатації веломера або велосчетчика з індексами 28", розрахованих на колесо дорожнього велосипеда, у їхні показання необхідно вносити відповідне виправлення.

7. Замінити передню малу провідну зірочку на еліптичну, промисловий випуск якої вже освоєний. Її перевага - у більшій рівномірності зусиль, переданих задньому колесу при круговому педалюванні, що істотно полегшує рух на важких ділянках дороги й підйомах.

Для цього ж необхідні й тукліпси, що забезпечують правильну фіксацію стопи на педалі й що дозволяють передавати зусилля на неї й при русі ноги нагору.

Оскільки велосипедів, що випускають мало, постачене тукліпсами, те при самостійній установці бажано використати тукліпси в комплекті з більше зручними педалями човникового типу.

Принципи розміщення вантажу. При завантаженні велосипеда можна обійтися без переднього багажника й переднього вантажу. Однак розміщення частини спорядження попереду досить доцільно, тому що, вирівнюючи навантаження на колеса, воно підвищує загальну стійкість велосипеда.

Але перевантаження переднього колеса утрудняє керування. Тому маса вантажу, розташованого попереду, не повинна перевищувати 15-20 % загального навантаження велосипеда, тобто, виходячи із середньої маси спорядження для багатоденного походу порядку 20-25 кг, цей вантаж повинен бути не більше 4-5 кг.

Розміщення вантажу попереду. Доцільно розміщати на передньому багажнику досить об'ємний, але не важкий вантаж. Звичайно це вогнищевий набір (казанки, миски, примус) у щільному полотняному чохлі або спальний мішок у водонепроникному впакуванні. Щоб не занадто збільшувати інерційність рулячи, центр ваги вантажу повинен бути якнайближче до осі кермової труби.

Розміщення вантажу позаду. На задньому багажнику розміщається основний вантаж. Головна вимога - максимально тверде й зручне закріплення спорядження.

Спорядження велотуриста в загальному мало відрізняється від класичного спорядження туриста-пішоходника, тому розглянемо коротко лише особливості спеціального спорядження.

В особистому спорядженні необхідно передбачити, насамперед, велотруси, вовняні й бавовняні. Застосовуються ті або інші, залежно від погоди. Надягати їх треба обов'язково, щоб запобігти потертості шкірного покриву, які можуть виникнути при тривалій їзді в не пристосованій для цього одягу.

Взуття повинна бути легкої, із твердою передньою частиною підошви. Бажано велотуфлі або, через брак їх, звичайні кросовкі.

Спеціальні велорубашки (з кишенями позаду) у крайньому випадку можна замінити футболками. Добре мати по запасній сорочці або футболці загальних кольорів і фасону для можливості використання як форма для групи.

Варто взяти в похід легку плащ-накидку. Для захисту голови на випадок можливих падінь, особливо при русі в складних умовах (вузьке шосе, спуски й т.д.), кожному учасникові походу рекомендується мати захисний шолом. Звичайний велосипедний шолом у таких випадках малоефективний, тому що він не охороняє від поранення гострими предметами. Більше підходять для велоподорожей легкі, але досить міцні пластмасові хокейні шоломи «Salvo» вітчизняного виробництва. Крім того, у жарку погоду вони захищають голову від сонячних променів.

При русі в сиру й вітряну погоду варто звертати увагу на утеплення попереку.

Відмінною частиною групового спорядження велотуриста є ремонтний набір, комплект якого повинен бути добре продуманий. Досвід показує, що якщо для короткочасних подорожей (2-3 дні) досить мати запас спиць і камери (найбільш уразливі частини велосипеда), те для багатоденних цей перелік значно подовжується.

Тримати ремонтний набір треба в спеціально зшитій м'якій «касі», де для кожного предмета повинен бути передбачений карманчик.

До складу медичної аптечки повинне входити, насамперед, достатня кількість дезінфікуючих засобів і перев'язного матеріалу, тому що велотуризм у цілому малотравматичен і для нього характерні в основному забиті місця й садна, пов'язані з падінням велосипедиста.

Необхідно передбачити в груповому спорядженні й плівка-тент для накриття велосипедів на ніч і на випадок дощу.

При комплектуванні спорядження необхідний самий ретельний підбор речей з метою максимального зменшення вантажу.

Для збереження гарної мобільності бажано, щоб навантаження, що доводиться на учасника, не перевищувало 20- 25 кг.

Підготовка учасників. При формуванні групи варто керуватися звичайними критеріями підбора. Оптимальна чисельність групи - 4-6 чоловік, при більшому числі учаснику вона стає важкоуправляємою. Після того як склад групи визначений, необхідно:

-  розподілити обов'язку в поході, у тому числі призначити механіка;

-  детально проробити намічений маршрут, залежно від сезону, рельєфу місцевості й типу доріг спланувати величину денного пробігу. За основу беруться середньостатистична швидкість руху по рівнині 15 км/год і середня норма «робітника» часу 6-8 ч;

-  розробити склад групового й особистого спорядження з попереднім розрахунком навантаження на кожного учасника походу;

-  скласти кошторис витрат, оформити маршрутні документи.

Потім треба етап безпосередньої підготовки, на якому одночасно з комплектуванням спорядження проводяться спільні тренування групи з повним навантаженням, що імітує (камені, пісок), рівній розрахунковій масі спорядження. Ціль тренувань - відпрацьовування техніки їзди з вантажем і вироблення взаємодії учасників при груповій їзді.

Варто нагадати, що протягом усього періоду підготовки до подорожі кожний учасник повинен регулярно займатися індивідуальною загальфізичною підготовкою, спрямованої, у першу чергу, на розвиток витривалості, що є заставою успішної участі в поході.

Відпрацьовування техніки їзди. Навантажений велосипед стає досить інерційною машиною, тому потрібна вироблення певних навичок керування ім. Спрацьовуються: їзда «у колесо»; з дотриманням дистанції; по пересіченій місцевості; по лісовій стежці з подоланням корінь і купин; їзда по м'яких ділянках доріг; техніка педалювання й техніка гальмування. Варто приділити особлива увага техніці педалювання.

Велосипедист-гонщик виробляє в себе навичка рівномірного кругового педалювання, при якому в роботі беруть участь всі головні групи м'язів нижніх кінцівок. Велотуристу ж при рівномірному русі по рівній дорозі раціональніше докладати основних зусиль на натискання педалей униз - зона I кола педалювання. У цій роботі беруть участь головним чином м'яза - розгибателі стегна. Час від часу потрібно включати в роботу м'язи-згиначі, підтягуючи педалі нагору - зона II кола педалювання. Такий режим забезпечує найменшу стомлюваність. І лише на важких ділянках дороги, при русі на підйомах і при рушанні з місця доцільно включати в роботу всі групи м'язів, забезпечуючи педалювання в I-III зонах.

Під час тренувань на шосе добре відробити техніку проходження підйомів і спусків. При проходженні підйомів важлива навичка своєчасного перемикання передачі. Затяжні пологі підйоми краще переборювати сидячи в сідлі, коротк і круті - використовуючи розповсюджений спосіб «танцівниця» (піднявшись із сідла, по черзі переносити масу тіла на випрямлену ногу; при натисканні на педаль правої ноги правою рукою тягти кермо на себе, і навпаки).

При проходженні спуска потрібно поставити педалі горизонтально, злегка підвестися із сідла, зігнути руки й пригорнути коліна до рами велосипеда. Кисті рук повинні постійно перебувати на гальмах. Щоб уникнути заметів і падінь гальмувати потрібно завжди плавно й в основному заднім гальмом, застосовуючи передній тільки як допоміжний. Регулювання велосипеда. У процесі тренувань необхідно остаточно підібрати положення сідла, висоту й нахил рулячи й надійно зафіксувати їх у цьому положенні.

Після кожного дня тренування з вантажем потрібно перевіряти стан велосипеда в цілому. При наявності люфтів у втулках коліс відрегулювати їх заново, при наявності биттів коліс усунути їх, регулюючи натяг спиць. Після декількох тренувань, коли биття перестануть з'являтися, потрібно залити ніпелі спиць нітролаком, при цьому регулювання їх зберегтися надовго, і в поході спиці не будуть доставляти неприємностей. Останні передпоходні тренування потрібно проводити вже не з імітацією, а з реальним завантаженням спорядженням. Це дозволить виявити й усунути слабкі місця в його кріпленні.

Взаємодія учасників походу. Повинна бути розроблена чітка система сигналізації (наприклад, при необхідності екстреної зупинки). Найкращої є звукова сигналізація за допомогою, наприклад, звичайного спортивного свистка, що повинен мати кожний учасник походу.

У процесі тренувань всі члени групи повинні добре освоїти роль ведучого. Обов'язку провідного наступні:

-  підтримувати рівномірний рух з постійною швидкістю, не роблячи «ривків»;

-  постійно оглядатися на їдучих позаду й коректувати темп руху залежно від стану групи;

-  не гальмувати різко й без попередження;

-  вчасно сигналізувати про дорожні перешкоди.

У процесі тренувань необхідно також відробити порядок зупинки групи й початку руху після зупинки.

Коли взаємодія учасників налагоджена й відбувається без збоїв, можна вважати, що група до подорожі готова.

Проведення подорожі.

Режим руху. Якщо подорож проходить у жарку погоду, то підйом виробляється не пізніше 6 ч ранку, а починають рух не пізніше 8 ч. Якщо погода прохолодна, ці строки можна на годину відсунути.

Починати рух треба не раніше чим через 30- 40 хв послу сніданку (не дуже щільного) і не раніше чим через 1 ч послу обіду. Темп руху збільшувати повільно, з досягненням «крейсерської» швидкості через 20-30 хв, щоб організм втягувався в роботу поступово. Сам рух варто організовувати за схемою: 50-55 хв їзди чергувати з 5-10 хв пішого ходу. Це зменшує монотонність руху й знижує утома. Зрозуміло, цифри ці орієнтовні, і залежно від тренованості туристів зазначене співвідношення може мінятися.

Норма денного пробігу, запланована заздалегідь, коректується залежно від стану дороги, погоди, сили вітру й самопочуття учасників велопохода. У першу половину дня бажано проходити відстань в 2/3 денної норми, причому обід і відпочинок повинні становити разом не менш 2-3 ч.

Розбивка біваку повинна починатися не менш чим за 1 ч до заходу сонця.

Техніка безпеки в шляху. Ще в період підготовки до подорожі кожний велотурист повинен досконально вивчити загальносоюзні правила дорожнього руху, від дотримання яких залежить безпека групи при русі по місту й по заміському шосе.

Перед початком подорожі керівник зобов'язаний перевірити знання правил дорожнього руху всіма учасниками походу.

Нагадаємо, що їзда по проїзній частині дороги на велосипедах дозволяється тільки в один ряд на відстані не більше 1 м від її правого краю. Виїзд на більшу відстань допускається лише для обгону, об'їзду, повороту ліворуч і розвороту. Лівий поворот дозволяється тільки в одному випадку: на дорогах без трамвайного руху, що мають не більше однієї смуги для руху в даному напрямку.

Цих правил потрібно дотримуватися неухильно. Варто лише помітити, що при русі по дорозі треба повністю використати дозволену відстань в 1 м і намагатися не їхати ближче до краю, тому що через скупчення сміття на краях дороги зростає ймовірність проколу.

Перед початком руху кожному необхідно перевірити надійність кріплення багажу, міцність затягування рулячи, справність гальм і стан коліс.

При русі по дорозі один з учасників групи призначається ведучим. Кожний велосипедист зобов'язаний повторювати маневри ведучого й строго дотримувати обраного інтервалу руху, що становить звичайно до 2-3 м на шосе й 5-6 м - у лісі.

Порушення інтервалу припустиме лише при крутому нетривалому підйомі, що кожний з учасників може переборювати на зручній для себе швидкості й з найменшою витратою сил.

Рух на спуску вимагає особливої обережності. Періодичним підгальмуванням потрібно обмежувати швидкість спуска в строгій відповідності з якістю дороги, не забуваючи про те, що в низинах наприкінці спуска часто збирають пісок і сміття. Інтервал при спуску повинен бути збільшений до 15-25 м, щоб можливе падіння одного велосипедиста не спричинило падіння інших.

Необхідно пам'ятати, що при русі під дощем або по мокрій дорозі різко знижуються ефективність і рівномірність дії гальм, а це може бути причиною заметів і падінь.

При русі по завантаженому автотранспортом шосе кожний учасник повинен проявляти максимум обережності; замикаючий бажано мати закріплений за сідлом або на багажнику винесений уліво пруток або відрізок легкої трубки довжиною 60-80 див із прапорцем на кінці. Цей знак дозволяє водіям краще дотримувати дистанції при обгоні групи.

Рух групи в сутінках і темряві категорично забороняється.

Харчування в поході. Для покриття енерговитрат добова калорійність харчування велотуриста повинна становити 5000-6000 ккал. Дуже важливий питний режим. Середньодобова норма споживання рідини - близько 2 л. Не можна допускати зневоднювання організму, але разом з тим і зловживати прийомом рідини щоб уникнути перевантаження серцево-судинної системи.

Розподіл денного раціону між сніданком, обідом і вечерею не слід строго нормувати, вона визначається умовами подорожі й індивідуальних звичок учасників. Цілком припустиме додаткове харчування в дорозі між основними прийомами їжі. Для цього придатні сухофрукти, сухе печиво, твердий сир, свіжі фрукти й т.д.

Як напої можна використати відвар з вівсяної крупи, популярний серед велогонщиків, підсолоджену суміш сподіваючись із фруктовим соком або інші вітамінізовані напої.

Технічне обслуговування велосипеда в шляху. В обов'язку механіка групи входить щоденний контроль за технічним станом велосипедів, тому що вчасно замічена несправність може запобігти серйозній поломці в шляху. При цьому потрібно насамперед звертати увагу на стан гальм, підшипників, втулок коліс, каретки, педалей, кермового стовпчика: на ступінь биття коліс і роботу перемикачів.

Необхідно перевіряти затягування кріпильних деталей і особливо надійність закріплення рулячи.

2.2.2 Анімаційні технології в організації спортивних змагань

Спортивна анімація припускає теоретичну підготовку, тому що результат можливий тільки тоді, коли є теоретична база.

В основі спортивної анімації лежить здоровий спосіб життя. Здоровий спосіб життя поєднує все те, що сприяє виконанню людиною суспільних, професійних і побутових функцій.

Збереження й зміцнення здоров'я - це основні функції спортивної анімації.

Особливе значення в комплексі заходів, спрямованих на розвагу туристів, приділяється всіляким спортивним заняттям, змаганням, конкурсам.

І тут може бути використане все, що напрацьовано й створене людством у цій області на даний момент. Це й давно знайомі всім гри з відомими умовами й правилами; і зовсім нові, розроблені прямо отут, у процесі спілкування; і запропоновані кимсь із відпочиваючих, модернізовані, пристосовані до даної ситуації й запозичені в колег із сусіднього готелю.

В іграх аніматори беруть участь у якості гравців, ведучих і суддів. У їхнє завдання входить підігрів інтересу й контроль за ходом гри, улагоджування можливих конфліктних ситуацій.

Під час гри аніматор чітко викладає правила, забезпечує її безперервність, безпеку, організоване початок і закінчення з обов'язковим підсумком і оголошенням переможців.

Аніматори створюють таку атмосферу захопленості й азарту, що туристи, що перебувають неподалік, перемикають свою увагу на гру й помалу самі втягуються в процес.

Динамічність, заводний характер змагальності дозволяє людям розкріпачитися, виявити якісь здатності, таланти. А, крім того, командні ігри ще й зближають.

Отже, створювана атмосфера суперництва - з однієї сторони й колективізму, взаємовиручки - з іншої сприяють пожвавленню відпочинку, а це і є основне завдання, що стоїть перед аніматорами.

Нагадаємо, що у відповідність із «Правилами проведення спортивних туристських походів» спортивні туристські групи формуються на добровільних початках з молоді, об'єднаної загальними спортивними інтересами й обладаючою спортивно-технічним досвідом і рівнем підготовки, що відповідають складності маршруту, що заявляє до проходження, і необхідними для успішного й безаварійного здійснення походу. Фактично тільки учасники походів 1-й і 2-й категорій складності можуть бути новачками в туризмі. Учасники походів 3-й - 5-й категорій складності неодмінно повинні мати досвід походів попередніх категорій у тім же виді спортивного туризму. Керівник походу певної категорії складності зобов'язаний мати досвід участі в поході даної категорії складності й досвід керівництва походом попередньої категорії складності. До участі в походах 1-й к.с. допускаються учасники, що досягли 12 років, а до участі в походах 2, 3, 4, 5 і 6-й к.с. допускаються особи, що досягли відповідно 14, 15, 17, 18, і 20 років. До керівництва походом 1-й к.с. допускаються особи, що досягли 18 років. У даних «сухих» пунктах «Правил» і проявляється принцип поступального вдосконалювання у вигляді спорту «спортивний туризм».

Він же ясно «читається» і в розрядних вимогах. Підставою для присвоєння спортивного розряду (звання) є подолання спортсменом певної кількості класифікованих маршрутів різної категорії складності, зроблених спортсменом як учасник або керівника (читай - накопичений туристський досвід). Причому «ріст» розряду прямо пропорційний росту складності переборених маршрутів у даному виді туризму, а кожний наступний розряд привласнюється після присвоєння попереднього.

Необхідна кількість і категорії складності спортивних походів по класифікованих маршрутах, для присвоєння певних спортивних розрядів, представлені в таблиці 2.1.

Для присвоєння звання «Майстер спорту» чоловікам необхідно зробити два походи V к.с. як керівник групи. Вимогами так само допускається для присвоєння даного звання зробити один похід V к.с. як керівник групи й набрати 10 балів на чемпіонатах і міжнародних змаганнях зі спортивного туризму; або набрати 20 балів на чемпіонатах і міжнародних змаганнях зі спортивного туризму.

Таблиця 2.1. Розрядні вимоги в спортивному туризмі.

У - похід зроблений як учасник. Р - похід зроблений як керівник.

Для присвоєння звання «Майстер спорту» жінкам необхідно зробити один похід V к.с. як учасниця й два походи IV к.с. як керівник групи. Вимогами так само допускається для присвоєння даного звання зробити один похід V к.с. як учасниця, один похід IV к.с. як керівник і набрати 5 балів на чемпіонатах і міжнародних змаганнях зі спортивного туризму. Допускається набрати 10 балів на чемпіонатах і міжнародних змаганнях зі спортивного туризму.

Принцип нарахування балів для присвоєння звання «майстер спорту» представлений у таблиці 2.2.

Бали в графі «Вихідна оцінка» привласнюються тільки за керівництво походом (капітанові команди). Додаткові бали нараховуються як керівникам (капітанам), так і учасникам походів, проведених у рамках змагань. Бали нараховуються тільки за умови, що кількість балів, отримана командою на змаганні, складе не менш 75% від максимально можливої суми балів для даних змагань. При цьому число команд минулі затверджені маршрути повинне бути не менш чотирьох. У випадку трьох команд, бали привласнюються, як за друге-четверте місце.

Таблиця 2.2 Порядок нарахування балів за участь спортсменів у чемпіонатах по спортивному туризмі (III група змагань).

Для присвоєння розрядів і звань зараховуються походи й маршрути на змаганнях, що відповідають вимогам «Правил проведення спортивних туристських походів» і «Правил змагань» спортивного туризму. Після успішного закінчення походу й розгляду необхідних документів, учасникам і керівникам походу видаються довідки про здійснення спортивного походу.

Звання «майстер спорту» привласнюється за зроблені походи й (або) по балах, що не ввійшов у залік на розряд КМС. При цьому одне керівництво походом V к.с. (10 балів на змаганнях) для чоловіків або одне керівництво походом IV к. с. (5 балів на змаганнях) для жінок повинні бути виконані (отримані) протягом 4-х років попередньому одержанню звання. Розрядні вимоги строго розмежовують роль учасника й керівника походу. Зрозуміло, що обсяг проведеної роботи й рівень відповідальності при підготовці й організації походу, безпосередньо в поході й після його закінчення в керівника походу незмірно вище, ніж в учасників. Відповідно в керівника походу повинна бути й відповідна спортивна кваліфікація. Розрядні вимоги це строго враховують і стимулюють ріст спортивної майстерності. Так для присвоєння звання «майстер спорту» необхідно мати досвід керівництва не менш чим трьома походами по класифікованих маршрутах і (або) відповідною кількістю походів по технічних маршрутах. Без зазначеного досвіду керівництва спортивною групою, навіть за умови набраних балів за участь у змаганнях, звання «майстер спорту» не привласнюється.

У той же час, далеко не всім дано бути гарними керівниками, хоча спортсменами-учасниками вони можуть бути відмінними (мати тактико-технічну майстерність; гарною фізичною підготовкою та ін.). Розрядні вимоги ураховують і дану особливість. При присвоєнні розрядів від другого, до КМС допускається заміна керівництва походами I,II,III і IV категорій складності - участю в походах відповідно III, IV, V і VI категорій складності. Походи, зроблені по тому самому маршруті в даному виді туризму зараховуються, якщо вони зроблені один раз як учасник, іншої - як керівник.

У спортивному туризмі, як треба з вище представленого матеріалу, існує досить унікальна для спорту ситуація - є можливість одержати спортивні розряди й звання без участі в офіційних змаганнях. Така ситуація продиктована сутністю спортивного туризму - група самостійно розробляє маршрут, включаючи необхідний набір класифікованих ділянок, і переборює його. При цьому самі маршрути й умови їхнього проходження різними групами різні, що, загалом, не відповідає вимогам спортивних змагань. Учасники походу скоріше «борються» з «природними» труднощами, проявляючи необхідну майстерність і морально-вольові якості, ніж із суперниками з інших спортивних команд. Безсумнівно, що такого роду боротьба має право на існування й може заохочуватися присвоєнням спортивних розрядів.

При розгляді звіту й визначенні результатів змагань комісією, серед іншого, ураховується наступне.

Район проведення походу (його кліматогеографічні й інші характеристики).

Розроблений командою маршрут (його логічність, оригінальність, послідовність включених класифікованих ділянок різної категорії труднощі, відповідність категорії складності походу, довжина, висотні характеристики та ін.).

Техніку подолання командою класифікованих ділянок, що визначають складність походу (технічні параметри перешкод, використана командою техніка й тактика їхнього подолання, правильність застосованих технічних прийомів і засобів і т.д.).

Тактичні рішення групи при підготовці маршруту й при його здійсненні (логічність включення радіальних ділянок на маршруті, розподіл закидань продуктів і спорядження, організацію харчування, біваків і т.д.).

Ступінь виконання групою заявлених завдань (повноту й точність проходження заявленого маршруту, строки проходження).

Після аналізу всієї представленої інформації (звичайно кожному критерію надається бальна оцінка) виявляються переможці й призери.

Зовсім очевидно, що заочна форма змагань має істотні недоліки. Групи роблять походи даної категорії складності в різних районах, у різних погодних умовах, з різними по змісту й складності класифікованими ділянками. Досить важко, навіть для досвідчених експертів, об'єктивно провести порівняння походів однієї категорії складності, але проведених у різних умовах. Приміром, у лижному поході 6-й категорії в субарктичної зоні (наприклад, архіпелаг Північна Земля) - технічна складність визначається багато в чому складністю орієнтування, складністю життєзабезпечення групи в умовах автономності походу. А на складність такого походу в цілому, безсумнівно, впливають «тверді» кліматичні умови його проведення. У лижному поході тієї ж категорії складності в горах технічна складність визначається багато в чому самим гірським рельєфом - подоланням гірських схилів, перевалів, зимовими сходженнями на вершини (так само, втім, «на тлі» твердих кліматичних умов). Як зрівняти такі різні по змісту, тактичним і технічним рішенням походи? При всім багатому досвіді експертів частка суб'єктивізму в ухваленому рішенні буде досить велика.

Щоб перебороти зазначені недоліки заочної форми змагань, була запропонована очна форма змагань по спортивному туризму й розроблені правила таких змагань. Очні змагання відповідно до розрядних вимог і «Правилами змагань» проводяться в ранзі чемпіонату по всіх видах спортивного туризму. Чемпіонат проводиться серед команд, що виступають в один час, в одному районі; команди безпосередньо «на місці» оцінюються суддями змагань. Змагання проводяться в районах, у яких можливе здійснення класифікованих маршрутів не нижче V категорії складності.

Очні змагання здійснюється у формі двоєборства – на спортивному й технічному маршрутах. Спортивний маршрут являє собою 5-6 класифікованих ділянок (КУ) довжиною від 0.5-0.7 до повного денного переходу, характерного для даного виду туризму. Категорії труднощів ділянок відповідають IV-VI, при цьому не менш двох ділянок повинне бути V категорії труднощів. Спортивний маршрут проходиться поетапно: група виходить на подолання КУ й повертається в базовий табір змагань (фактично протягом декількох днів група здійснює кілька радіальних виходів). Категорія труднощів і оцінка кожного такого етапу, виражається в балах (визначається суддями-експертами). Сума балів, що виражають технічну складність етапу змагань, визначається при цьому як безпосередньо природною складністю перешкод (крутістю схилів, глибиною сніжного покриву, швидкістю плину гірської ріки та ін.), так і тими техніко-тактичними завданнями, які визначені суддями й умовами змагань.

Технічний маршрут являє собою туристський похід тривалістю 5-7 днів і відповідною довжиною. Технічний маршрут включає не менш 4-5 класифікованих ділянок, у тому числі не менш 2-х ділянок 4-й к.т. і не менш одного (не більше 2-х) - 5-й к.т. Категорії труднощів КУ технічного маршруту (як і спортивного) визначаються експертами на підставі максимально повної наявної про їх інформації. Результати експертизи затверджуються рішенням головної суддівської колегії (ГСК). Технічні маршрути розробляються командами самостійно в межах району змагань і переліку класифікованих ділянок, затвердженого ГСК. Таким чином, технічні маршрути, містять КУ в меншому числі, чим це передбачено для відповідних класифікованих маршрутів, а так само зменшені параметри по довжині маршруту й тривалості походу.

Перевага змагань технічних маршрутів перед змаганнями в програмі класифікованих маршрутів полягає в наступному. Технічні маршрути здійснюються командами в одному районі, в один час, при приблизно подібних погодних умовах. Передбачено загальний старт, загальний контрольний час і єдине місце фінішу. Таким чином, у випадку заочних змагань команди веде спортивну боротьбу в максимально подібних умовах.

Маршрути всіх команд повинні мати в мінімумі одна загальна контрольна ділянка, обслуговува безпосередньо суддями. Судді не по фотографіях і описам, а безпосередньо можуть бачити роботу команд і оцінити їхню тактико-технічну підготовку. У той же час, наявність технічного багатоденного маршруту докорінно відрізняє очні змагання зі спортивного туризму від змагань по ТПМ. У цьому випадку, як і при проходженні класифікованих маршрутів, учасники повинні володіти всіма компонентами туристської техніки й тактики, і, що саме головне, застосовувати їх у реальних умовах (наприклад, на різноманітних формах рельєфу); мати відмінну фізичну форму й психологічну стійкість.

Результати змагань визначаються окремо по спортивному й технічному маршрутах. Спортивний маршрут оцінюється суддями за правилами, аналогічним правилам ТПМ. Кожний етап одержує певну оцінку в балах (сумарний показник складності, УПС), що складається з показника технічної складності й показника швидкості команди (показник труднощі). Дані складові УПС приблизно рівні. Після проходження даного етапу (КУ) команда одержує бали за техніку, за винятком набраних нею штрафних балів. Бали за показник труднощів визначаються з урахуванням коефіцієнта часу. Команда, що переборола етап за найменший час, одержує всі бали за труднощі етапу. Бали інших команд розраховують, як добуток показника труднощі на коефіцієнт часу команди. При цьому коефіцієнт часу визначається як відношення кращого часу, показаного при подоланні даного етапу на змаганнях, вчасно даної команди.

2.2.3 Анімаційні технології в організації молодіжного відпочинку та оздоровлення

Одним з найпоширеніших серед молоді видів дозвільної діяльності, відпочинку, розваги є дискотека. Вона - засіб ідейно-естетичного виховання всіх її відвідувачів [22, с.10]. Аудиторія сьогоднішньої дискотеки величезна, вона включає практично ціле покоління молоді, а також людей інших віків.

Дискотека виникла із глибин самодіяльної творчості. До моменту її появи просто не існувало того професійного зразка, на який, вона могла б орієнтуватися. Цей зразок складався поступово, як вистражданий результат самодіяльних творчих шукань. Характерно, що перші досвіди теоретичного й методичного осмислення практичних пошуків у цій області також належать перу самодіяльних ентузіастів; деякі з них виросли згодом у професіоналів дискотеки. Серйозно збагатили її творчий багаж професіонали, що працюють у близькі по характері сферах діяльності, насамперед режисери. Одні як практики дискотеки (М.Копелєв), інші і як педагоги-методисти-теоретики (В.Царьов, Е.Рижик), вони ввели в оборот дискотечної справи знання, накопичені в інших областях творчої діяльності задовго до народження дискотеки.

Істотною особливістю дискотеки є її спрямованість до подій дня, насамперед до явищ музичного життя. Молодь іде в дискотеку, крім усього іншого, ще й заради того, щоб одержати свіжу інформацію про новинки естради, року-музики, почути не тільки улюблені мелодії, але й нові, ще жодного разу не чуті, одержати кваліфікований коментар, довідатися щось цікаве про співаків, композиторів, групи. «Відповідати на цю потребу - функція дискотеки.

Із самого виникнення дискотеки стали для молоді своєрідним інформаційним центром молодіжної музики, клубом музичних новин [33, с.220]. Диск-жокеї (як вони тоді йменувалися) відігравали роль самодіяльних інформаторів, оглядачів, коментаторів. Одним з головних напрямків у їхній діяльності став пошук, збір, систематизація нової інформації. Недарма «предками» дискотеки по праву вважаються радіо й телебачення. Саме від них вона успадкувала цю свою інформаторську суть.

Правильна постановка дискотечного справи припускає централізовану систему оперативного збору необхідної інформації, її швидкої обробки й розсилання на місця, авторам програм і ведучим дискотек. Крім того, варто пам'ятати, що дискотека покликана не тільки реагувати на події музичного життя світового й російського масштабу, але й висвітлювати поточні питання життя (у тому числі й музичної) на місцях. Тут уже централізована інформаційна служба не допоможе, зате дуже корисний оперативний контакт дискотек з місцевими редакціями радіо, телебачення, газет, тобто всіх місцевих засобів масової інформації. Лише в цьому випадку дискотека зможе повноцінним образом виконувати властиву їй функцію одного з каналів масової інформації. Є в цього каналу свої особливості: спрямованість переважно на молодіжну аудиторію; висока питома вага новин музичного життя; наявність живого контакту ведучого з аудиторією; самодіяльний характер. Ці особливості необхідно постійно враховувати.

Однієї з постійних тем дископрограм, як тематичних, так і танцювально-розважальних, виступають новини музичного життя. Інформацію такого роду можна одержувати з газетних і журнальних публікацій (як вітчизняних, так і закордонних), з радіо й телепередач. Процес цей, однак, досить трудомісткий, потребуючий не тільки більших витрат часу, але й кваліфікації, який автори й ведучі дискотечних програм не завжди володіють. Тому концентрована добірка свіжої інформації, постаченої кваліфікованим коментарем, виявляється дуже корисною.

Інтелектуальні й творчі ігри є в нашій країні одним з улюбленіших форм організації дозвілля. Одержавши, завдяки телебаченню, мільйони шанувальників всіх віків, вони широко ввійшли в практику роботи шкіл, бібліотек, установ культури, клубів по роботі з молоддю. Клуб інтелектуальної гри здійснює не тільки ігрові проекти, але й задовольняє інші різноманітні запити молодих людей. Інтелектуальні ігри розширюють ерудицію, кругозір, розвивають логікові мислення, мова, тренують пам'ять, привчають працювати зі словником.

Заняття фізичною культурою й спортом є одними з найбільш доступних і ефективних засобів формування здорового способу життя, а також позитивних ціннісних орієнтацій молоді. Рівень фізичної підготовленості, фізичний стан визначають можливість протистояння несприятливим умовам зовнішнього середовища, є показником фізичного здоров'я суспільства. Практично жодна турбаза, табір для молоді не обходяться без спортивних площадок, тренажерних і спортивних залів. Футбол, баскетбол, волейбол, настільний теніс, велоспорт - от лише частина того, що пропонують туркомплекси.

Культурно-дозвільні, ігрові, спортивно-оздоровчі й театралізовані шоу-програми в умовах санаторно-курортних комплексів будуються з обліком того, що відпочиваючі приблизно половину часу приділяють на лікувально-оздоровчі процедури. Отже, анімаційна програма не повинна бути занадто насиченої. При організації анімаційних програм необхідно віддавати перевагу наступним заходам: проведення конкурсів, вечорів танців, вікторин, занять по інтересах, що дозволяє різноманітити дозвілля. Допускаються спортивні програми у вигляді прогулянок-походів по околицях, нескладних спортивних змагань, занять по аеробіці, шейпінгу, йозі, плаванню. У санаторно-курортних місцевостях рекомендується створювати курортно-туристські комплекси для родин, що дозволяють здоровим членам родини займатися спортом, туризмом, активними іграми, а нужденної в лікуванні - проходити курс лікування й відпочивати. Санаторно-курортні програми, залежно від місця проведення лікувального тура, можуть передбачати спеціальні морські оздоровчі процедури, грязелікування, водолікування, прийняття мінеральних вод, відпочинок у соляріях, аераріях.

Відмінною рисою анімаційних заходів при наданні лікувально-профілактичних процедур є нестандартний підхід до розробки сценаріїв індивідуального або групового обслуговування відпочиваючих.

Будь-яка процедура повинна бути яскравої, незвичайної, що запам'ятовується, що, безумовно, послужить якнайшвидшому видужанню, зміцненню нервової системи, створенню гарного настрою. Відпочиваючої не прийде нудьгувати, якщо протягом усього маршруту їх чекають різноманітні розважальні програми, ігри, атракціони, концерти, вікторини й тематичні вечори, сюрпризи й надзвичайні зустрічі.

«Полювання». Для багатої молоді влаштовують полювання на зайців, вовків, лисиць. Із цією метою тварин вирощують на спеціальних фермах, привозять у відведені для полювання місця й випускають на волю. Учасникам заходу залишається тільки вчасно нажати на курок і потрапити в мету. Трофей дістається як винагорода. Після полювання пропонуються різноманітні види послуг: вечеря в мисливському ресторані, сауна, лазня, ігри в більярд, боулінг. Для проведення даного заходу необхідно одержати документи, дозволи, ліцензію на відстріл тварин.

«Солдати». Багато військових частин перекваліфікувалися у своїй діяльності й у неділі надають послуги полігона для розваги туристів. Цілком за помірну плату можна зробити марш-кидок на танку й глянути на мир із щілини амбразури; майбутні воїни із задоволенням проходять смугу перешкод; у тирі надається можливість стрілянини на влучність по мішені, що рухається, із пневматичної зброї. Разом з несучу термінову службу проходить воєнно-польова гра «Розмінування». Умовне «мінне поле» заміновано навчальними снарядами. Завдання туристів відшукати міну міношукачем і знешкодити неї без шкоди для свого здоров'я. У такий спосіб можна сказати, що зароджується новий напрямок - «Солдатська анімація».

«Космічна анімація». Америка крокує вперед семимильними кроками з питань розробки нових послуг для населення. Створюється спеціальний центр космічної підготовки майбутніх космонавтів, призначений для цікавих туристів. Тут можна перевірити здатності свого вестибулярного апарата на обертовій центрифузі; зробити 10-ти кілометрову пробіжку по спортивній доріжці «Здоров'я»; спробувати з тюбиків їжу, призначену для вживання в невагомості; облачитися в костюм астронавтів; провести певний час у космічному апарату; вийти в безповітряний простір і випробувати в реальності почуття невагомості (Для цього підготовлені спеціальні космодроми, які нагадують поверхня планети Марс). Однак, не всім вдається витримати подібні випробування, хтось сходить із дистанції.

«Экстрим». Учасникам гри пропонується пройти певну смугу перешкод (аналогом може служити популярна телепередача «Останній герой» або «Фордів-Бояр»). Як неприємні випробування учасникам пропонується: з'їсти черв'яків, виявитися в акваріумі зі зміями, пацюками або кажанами, певне час просидіти в холодній або гарячій воді, на час переплисти бурхливу гірську ріку, спуститися в печеру, здійнятися на вершину гори, зробити стрибок з парашутом.

Багато міст створюють міні-музеї «Українська хата», стилізовані під старовину й традиції, що відбивають побут, обряди, звичаї народу. У програму анімаційного обслуговування туристів включене відвідування культурно-пізнавального об'єкта «Українська хата» на конях. Команда аніматорів і акторів дає театралізоване подання: у українських національних убраннях «древні майстри» тчуть килими на ткацькому верстаті; з береста й лубу плетуть кошика, козуби, постоли; з липи вирізують ложки, плошки, іграшки; дівчини і юнаки виконують українські народні пісні й танці.

Також команді аніматорів рекомендується підготувати анімаційну програму, у якій туристи візьмуть безпосередню участь - обрядове свято. На галявині передбачається розставити дерев'яні крамниці, столи. У центрі перебуває піч, що палиться дровами. Звучить козба, народні пісні створюють особливий колорит.

Дуже важливі для анімаційно-видовищних театралізованих програм залучення й активізація глядачів, що є засобом прилучення їх до культурних традицій, до історії країни, до збагнення її своєрідності, тобто до тому, заради чого багато туристів відвідують різні країни миру.

Численні опитування учасників анімаційних програм показують, що саме можливість брати участь у тім або іншім дійстві залучає туристів, відбивається на оцінці заходу.

Аналіз анімаційних програм у санаторно-курортному комплексі вимагає осмислення організації просторового середовища. Специфіка цього питання укладена в тім, що саме вдалий вибір місця дії (природний природний ландшафт: беріг ріки, озера, ставка; лісова галявина, мінеральне джерело), його органічний зв'язок з історичним, культурним або фольклорним змістом створюють необхідну атмосферу й підсилюють емоційно-образний вплив анімаційної програми. При цьому реалістична сценографія звичайно відсутня, а епіцентр дії оформляється за рахунок деталей, що доповнюють місцевість,, що підсилюють уяву аудиторії.

Головним методичним принципом у створенні анімаційних програм у природному ландшафті санаторно-курортному комплексі є органічне сполучення природно-архітектурного середовища з уписаними в неї як стаціонарними установками, так і спонтанно виникаючими сценічними площадками.

Лікувально-анімаційні програми повинні створюватися практично у всіх санаторно-курортних комплексах з метою забезпечення туристів максимально можливої релаксації фізичних, інтелектуальних, психологічних і психічних сил. Сполучення спортивно-оздоровчих, анімаційних, культурно-пізнавальних, художніх, театралізованих шоу-програм, народних гулянок, ходів, карнавалів, фестивалів - все це допоможе забезпечити затребуваність відпочинку в санаторно-курортній зоні.

Із цією метою необхідно провести аналіз внутрішніх санаторно-курортних комплексів і спланувати конкретні лікувально-анімаційні програми різних видів і напрямків. Анімаційно-видовищні програми в Україні беруть свій початок в історії з народних гулянок, ярмарків, свят.

2.3. Особливості використання форм і методів анімаційної діяльності в процесі створення анімаційних програм для молоді

Розглянемо технологію створення анімаційних програм. Під технологією створення анімаційних програм розуміється комплекс прийомів праці аніматора, організація цієї праці, використання спеціальних технічних засобів (об'єктів, споруджень, інструментів і пристосувань). Це складний і багатоплановий процес, оскільки вирішує наступні завдання: створення анімаційних програм, економічний прорахунок вартості кожної програми, їхню реалізацію й, нарешті, творче втілення запрограмованих анімаційних заходів з наступним аналізом. Даний технологічний процес являє собою цілісну систему, у якій взаємодіють усе компоненти.

Технологія створення й реалізації анімаційних програм для молоді, як система складається з декількох взаємозалежних підсистем. Розглянемо кожну з них:

Організаційна - організація спільної діяльності анімаційної команди, економічних, технічних, рекламного відділів;

Інструкторсько-методична - створення й розробка сценаріїв заходів, текстів екскурсій, підбор спортивних ігор і змагань, складання маршрутів походів з наступною розробкою методичних рекомендацій на основі узагальнення досвіду;

Режисерська - розподіл ролей, складання планів репетицій, постановка спектаклю, шоу;

Технічна - підготовка технічних засобів (об'єктів, споруджень, інструментів і т.д.), площадки (сцени) для анімаційних заходів, реквізиту, декорацій, висвітлення, музичного супроводу та ін.

Всі підсистеми становлять систему технології, що служить підставою функціонування анімаційної служби. Анімаційна діяльність - це реальний і зовсім особливий мир із властивими тільки йому правилами дії, які роблять професіонали, щоб включити в процес їхнього здійснення якнайбільше людей. Тут існують свої специфічні закономірності функціонування анімаційної діяльності.

Технологічний процес створення анімаційних програм включає наступні елементи:

-  об'єкт діяльності - обслуговують туристи, що, населення (групи й окремі особистості);

-  суб'єкт діяльності - керівник, фахівець анімаційної служби;

-  властиво анімаційна діяльність із усіма її компонентами - процес взаємодії суб'єкта на об'єкт.

Всі елементи функціонування технологічного процесу перебувають у єдності взаємодій і утворять єдину систему. Головний елемент цієї системи - об'єкт діяльності, люди (туристи, гості, що відпочивають). Усе призначено для задоволення їх духовних і фізичних потреб. Тому спеціалістам-аніматорам треба знати ці потреби, вивчати аудиторію, настрої, інтереси й запити молоді. Без знання людей важко розраховувати на досягнення бажаного результату й на підвищення ефективності інтелектуального й емоційного впливу на аудиторію.

Успіх анімаційної програми багато в чому залежить від правильно організованої рекламної кампанії. Реклама, як відомо, це інформація про споживчі властивості товарів і види послуг з метою їхньої реалізації й створення попиту на них. Це інструмент, за допомогою якого споживачеві дається інформація про зміст, особливості, привабливість конкретної програми з метою зацікавити його, спонукати придбати рекламованих товар і стать учасником анімаційної програми. Для організації рекламної кампанії необхідно:

-  розрахувати витрати на рекламу, з огляду на власні фінансові можливості, оцінити одержувану від реалізації програм прибуток;

-  визначити потенційних споживачів і скласти їхню характеристику по демографічним (вік, підлога), етнічним ознакам, соціальному статусу, рівню доходів та ін.;

-  виявити конкурентів і визначити переваги власних програм, на які можна звернути увагу в рекламі;

-  вибрати канали й способи поширення реклами.

У готельних комплексах на видних місцях вивішуються стенди з інформацією про розваги, де повинні бути зазначені анімаційні заходи, час їхнього проведення й інші необхідні повідомлення. Анімаційну програму дня необхідно повідомляти ранком по готельному радіо. У деяких готелях, щоб додатково привернути увагу гостей до анімаційних програм, по території комплексу расхаживает клоун у різнобарвному костюмі й запрошує гостей на захід. Важливо, щоб манера поводження клоуна була дружелюбної, а інформування велося в розважальній формі, що передає атмосферу анімаційної діяльності в готелі.

Важливе місце в анімаційній програмі займає гра. Гра є засобом розваги людей, їхнього спілкування, відпочинку. У грі людин одержує задоволення, знімає нервова напруга. Гра носить характер активної пізнавальної діяльності, стає діючим засобом розумового й фізичного розвитку, морального й естетичного виховання. За допомогою гри пізнається мир, виховується творча ініціатива, пробуджується допитливість, активізується мислення.

Головне призначення гри - розвиток людини, орієнтація його на творче, експериментальне поводження. Гра навчає, допомагає відновити сили, дає гарний емоційний заряд бадьорості й т.д. Всі функції гри тісно взаємозалежні. Їх визначає головна мета - розвага плюс розвиток основних якостей, здатностей, закладених у людині.

До основних функцій гри відносяться:

-  комунікативна - обладаюча експансивним впливом. Гра охоплює всіх присутніх (учасників, глядачів, організаторів), тобто встановлює емоційні контакти;

-  діяльнісна - виявляюча взаємодію людей один з одним і навколишнім світом;

-  компенсаторна – оновлююча енергію, життєву рівновагу, що тонізує психологічні навантаження;

-  виховна - організуюча діяльність людини. Гра дозволяє створити цілеспрямоване виховання й навчання;

-  педагогічна, дидактична - розвиваючі вміння й навички (тренуються пам'ять, увага, сприйняття інформації різної модальності);

-  прогнозуюча - що пророкує, що експериментує;

-  моделююча - єднальна дійсність із нереальним;

-  розважальна - створююча сприятливу атмосферу, що перетворює науковий захід у захоплюючу пригоду;

-  релаксаційна - знімаюча емоційну напругу, що позитивно впливає на нервову систему;

-  психотехнічная - перестраїваюча психіку гравця для засвоєння більших обсягів інформації;

-  розвиваюча - коригувального прояву особистості в ігрових моделях життєвих ситуацій.

В ігровій діяльності об'єктивно сполучаються два важливих фактори: з однієї сторони граючі включаються в практичну діяльність, розвиваються фізично; з іншого боку - одержують моральне й естетичне задоволення від цієї діяльності, поглиблюють пізнання про світ, життя. Все це в остаточному підсумку сприяє вихованню особистості в цілому.

Проаналізувавши даний розділ, дійдемо висновку, що туристська анімація - це задоволення специфічних туристських потреб у спілкуванні, русі, культурі, творчості, приємне проводження часу, розвазі.

3.1 Програма та основні етапи проведення туристичного туру з Запоріжжя до Івано-Франківська

Формування маршрутів, турів, екскурсійних програм, надання основних, додаткових і додаткових послуг складають технологію туристичного обслуговування, тобто це формування конкретного туристичного продукту для задоволення потреби в туристичній послузі. Для складання туристичного маршруту або ж просто туру потрібно рахуватися з їхніми класифікаціями по типу, сезонності, тривалості, віковій ознаці тощо.

Туристична група з 16-ти туристів. Туристичний маршрут Запоріжжя Рівно – Івано-Франківськ – Рівне. Термін перебування – 7 днів. Пізнавально-екскурсійний тур «Карпатський автобус». При складанні програми обслуговування, як правило, використовуються наступний підхід:

1. Підготовка туру передбачає надання туристам комплекс послуг відповідно до їхніх вимог щодо рівня обслуговування, змісту туру і технології надання послуг. Рівень обслуговування залежить від рівня складових туристичних послуг: проживання, харчування, екскурсійного, транспортного обслуговування, дозвілля, а також від чіткої їхньої відповідності меті подорожі. Технологія організації і проведення туру визначається оптимальністю обслуговування, що полягає в комплексному підході до оформлення всієї програми обслуговування і складання щоденних екскурсійне - розважальних програм.

При складанні програми туру необхідно врахувати не тільки визначений рівень комфортності обслуговування, а й відповідність програм обслуговування меті подорожі

2. При укладанні договору між туроператором і турагентом програма обслуговування складається, узгоджується і затверджується сторонами у вигляді набору послуг, без розподілу за конкретними днями обслуговування. Так краще узгоджувати тому що заздалегідь дуже важко визначити конкретні дати і час роботи музеїв, проведення екскурсій цікавих для туристів атракцій: театральної вистави концерту тощо.

3. Туристична фірма "Надія" страхує туристів на основі договору з
страховою компанією "Скайд Вест.". Туристична фірма "Надія" співпрацює з
туристичними фірмами в багатьох містах України і за кордоном. Вона також
співпрацює з туристичною фірмою "Маггі-Тур" в м. Запоріжжя, яка буде
відправляти дану туристичну групу.

При узгоджені програми семиденного туру по маршруту Запоріжжя - Рівне – Івано-Франківськ – Рівне - Запоріжжя, фірми затвердили наступну програму обслуговування:

-  Виїзд з Запоріжжя до м.Рівно та повернення з Рівно до Запоріжжя..

-  Розміщення у 2-х місних номерах готелю туристичного класу.

-  Харчування в ресторані - напівпансіон.

-  Екскурсія: по Івано-Франківську (пішохідна), Коломия (комбінована), Яремне (пішохідна), Ворохта (пішохідна), Манява (пішохідна), Галич (комбінована), Гошів (пішохідна), Пнів (пішохідна).

-  Додаткові заходи: відвідання драматичного театру ім. Івана Франка, кінотеатру «Космос».

-  Трансфер туристів – зустріч на залізничному вокзалі, і доставка їх назад до поїзда. Також трансфер до кожного місця перебування туристів під час проходження програми.

Для даного маршруту характерний радіальний маршрут.

Готелі класифікуються за рівнем запропонованих послуг. Існує три рівні обслуговування: 1). Обслуговування на світовому рівні; 2). Середній рівень обслуговування; 3). Обмежений рівень обслуговування.

Запоріжжя

Рівне

Манява

Пнів

Ворохта

Яремче

Гошів

Галич

В готелі «Надія» послуги надаються на середньому рівні. Одним з найголовніших питань є контроль над якістю надання готельних послуг. Вивченням рівня готельних послуг займається персонал кадрової служби готелю. Працівники цієї служби ведуть постійний контроль за якістю наданих послуг.

Слід враховувати запити, пропозиції і потреби гостей. Для забезпечення задоволення потреб відвідувачів потрібно надавати їм:

-  безпечні умови проживання;

-  чисті і комфортабельні номери;

-  справне функціонуюче обладнання.

Номери готелю «Надія» містять в собі таке обладнання і меблі: ліжко (односпальне ліжко має розміри 100х180 см., а двохспальне 200х180 см.), тумбочка біля ліжка (одна на проживаючого), стільці по одному га проживаючого. Письмовий столик, люстра, при ліжкова лампа, лампа на письмовому столі, вимикачі освітлення при вході і біля ліжка. Шафа з вішаками і поличками, письмовий стіл, всі номери обладнані телевізорами, телефонами, холодильниками або мінібарами. Ковбик біля ліжка, дзеркало, ящик для сміття, письмова інформація про готель.

На якість готельних послуг впливає:

-  матеріально-технічна база;

-  висококваліфікований персонал;

-  широкий асортимент послуг.

Послуги які надаються в готелі повинні повністю відповідати запитам і потребам клієнтів. Для цього час від часу проводяться дослідження ринку послуг шляхом анкетування, опитування, спостереження.

Готель «Надія» пропонує клієнтам широкий асортимент додаткових послуг:

-  інтернет центр;

-  перукарня;

-  парфумерний салон магазин «Для тебе»;

-  відділення Укрексімбанку;

-  автостоянка під охороною;

-  технічно обладнаний конференц-зал.

За додаткову плату в готелі «Надія» у номер принесуть квіти, газети, замовлення із ресторану.

Керівництво готелю визначає якість наданих готельних послуг на основі маркетингових досліджень.

Готель «Надія» знаходиться в приватній власності та має приватне управління. Тут створені всі умови як для молоді з її романтичними захопленнями, так і для сімейних пар, у тому числі й для тих, хто проводить відпустку разом з дітьми. Самі готелі не схожі одна на іншу, мають свій, зовсім неповторний образ, тут і витриманий у молодіжному стилі. Звичайно, подорож сюди - це завжди свято, але залежить він від роботи багатьох тисяч людей, від спільних зусиль і організації роботи служб підприємств туристського обслуговування.

Однак, мало побудувати шикарні готелі. Пожвавити ці стіни, дати можливість туристам перейнятися ідеєю влаштовувачів даного готелю й стати її учасниками (будь те спортивна, оздоровча або пізнавальна спрямованість) - от головне завдання приймаючої сторони. І допомагають у рішенні цього завдання аніматори - люди, у чиїх руках - самопочуття й комфорт, настрій і захопленість найрізноманітнішими ідеями, витівками, розвагами туристів, із чого в результаті й складається повноцінний відпочинок. Удень і вночі працює ця професійна команда масовиків-витівників, гарантуючи незабутні дні, насичуючи їхніми іграми, спортивними конкурсами й змаганнями. А ввечері відпочиваючих запрошують на подання, театральні й танцювальні шоу, мюзикли, комедії, концерти класичної музики, кінофільми на великому екрані. javascript:okno(%22turkey_map.gif%22,600,305) Адже саме головне їхнє завдання – створити туристові комфорт, зробити його відпочинок цікавим, незабутнім, щоб він згадував його як своє краще проводження часу

Все вищевикладене підводить нас до думки про те, що кожна людина, переходячи в розряд туриста, у якімсь змісті міняється внутрішньо. Тому що більшість готелів орієнтовані на іноземців та українців, які від майбутнього відпочинку чекають не просто фізичного й психологічного відновлення організму, але й ще чогось особливого й незвичайного, чого вони позбавлені в повсякденному житті у своїй країні, то готель і повинна стати тим місцем, феєрією, чарівною казкою, куди б вони змогли зануритися, відкрити для себе зовсім інший світ всесвіту й забути на цей тиждень, дві, три насущні проблеми їхнього дійсного життя.

Головний у системі анімації - менеджер по анімації. Він підкоряється безпосередньо генеральному менеджерові, що, у свою чергу, підкоряється власникові готелю.

Як фахівець широкого профілю, менеджер анімаційної діяльності покликаний виявляти, задовольняти й розвивати соціально-культурні інтереси різних груп населення, розробляти цільові анімаційні програми й соціальні технології їхнього здійснення, стимулювати інноваційні рухи в сфері туризму, управляти економічними механізмами організації анімаційної діяльності, впроваджувати ефективні педагогічні методики розвитку культурно-естетичної творчості.

Менеджерові по анімації підкоряються:

-  методист-аніматор (хореограф), що займається підготовкою сценаріїв і постановкою шоу, розробкою костюмів і проведенням репетицій;

-  організатор-аніиматор, що забезпечує організацію процесу анімаційної діяльності всім необхідним.

Крім людей, які безпосередньо є частиною команди анімації, робити більше яскравими й барвистими подання допомагає й художник (якщо його немає серед аніматорів), що оформляє декорації до подань, малює до них анонси, афіші й інші матеріали, і кравець, що шиє й відповідає за вечірні костюми аніматорів.

Разом з аніматорами працюють співаки, професійні танцюристи й музиканти, яких часто спеціально на вечір запрошує й оплачує адміністрація готелю.

Таким чином, ми робимо висновок про те, що в сучасному світі в умовах твердої конкуренції на ринку туристських послуг неможливо представити готельний комплекс без організації в ній анімаційної діяльності. Тому пропонуємо впровадити анімаційну програму відпочинку саме в готелі «Надія». Для цього в наступному підрозділі розглянемо основні критерії до анімаційної програми готелю.

3.2 Анімаційна програма перебування

Пропонується наступна програма здійснення екскурсійного туру з Запоріжжя через м.Рівно до Івано-Франківська.

Перший день

Зустріч в Запоріжжя та виїзд до м.Рівно де о 7.50 – пересадка на інший потяг та виїзд до Івано-Франківська;

8.00-9.00 – поселення в готелі «Надія»;

9.00-9.30 – сніданок, шведський стіл;

9.30-13.00 – екскурсія історичною частиною Івано-Франківська із відвіданням Художнього музею, Кафедрального собору, огляду міської ратуші, похід у Краєзнавчий музей, ознайомлення із палацом А.Потоцького, прогулянка меморіальним кладовищем.

13.00-14.00 – вільний час;

14.00-15.00 – обід, українські страви, у ресторані готелю «Надія»;

15.00-17.00 – перегляд вистави у драматичному театрі;

17.00-19.00 – відвідання сувенірних магазинів;

19.00 – вечеря у ресторані готелю.

Другий день.

9.00-10.00 – сніданок, шведський стіл.

10.30 – поїздка комфортабельним автобусом до міста Коломиї, зупинка біля меморіального комплексу жертвам голок осту;

12.00 – прибуття в місто Коломия;

12.00-13.00 – екскурсія старовинними вуличками міста Коломия із відвіданням музею історії міста;

13.00-14.00 – обід у затишному ресторані готелю «Писанка»;

14.00-15.00 – похід у єдиний у світі музей писанки;

15.00-16.00 – відвідання нової і старої синагоги;

16.00-17.00 – виїзд з міста Коломия і повернення до Івано-Франківська;

17.00-18.00 – відпочинок у номері готелю;

18.00 – вечеря у ресторані «Надія».

Третій день.

9.00-10.00 – сніданок, шведський стіл;

10.00-11.00 – виїзд і прибуття до міста Яремне;

11.00-13.00 – огляд незрівнянного яремчанського водоспаду, гірськолижних трамплінів, пам’яток дерев’яного церковного будівництва.

13.00-14.00 – обід у ресторані «Гуцульщина».

14.00-15.30 – похід до Довбушевського каменю;

15.30-16.30 – похід на сувенірний базар, де можна придбати витвори гуцульської культури;

16.30-17.00 – переїзд у с. Ворохта;

17.00-18.30 – ознайомлення з історією міста, прогулянка мальовничим містечком;

18.30-20.00 – повернення до Івано-Франківська;

20.30 – вечеря у ресторані готелю «Надія».

Четвертий день.

9.00-10.00 – сніданок, шведський стіл;

10.00-11.00 – виїзд і прибуття у с. Манява.

11.00-12.00 – похід до Манявського монастиря, у супроводі екскурсовода;

12.00-13.00 – відвідання Манявського водоспаду;

13.30-14.30 – спуск до Манявського скиту;

14.30-15.30 – обід;

15.30-17.00 – час дозвілля;

17.00-18.00 – повернення до Івано-Франківська;

18.00 – вечеря в ресторані «Надія»

П’ятий день.

9.00-10.00 – сніданок;

10.00-11.00 – поїздка до мальовничого міста Галич;

11.00-12.00 – екскурсія по місту;

12.00-13.30 – відвідання Успенського собору і церкви Різдва Христового;

13.30-14.30 – обід;

14.30-16.00 – похід у музей історії давнього Галича і музей народної архітектури і побуту;

16.00-17.00 – ознайомлення з унікальною пам’яткою архітектури храмом Св. Пантелеймона;

17.00-18.00 – повернення в готель «Надія»;

18.00 – вечеря.

Шостий день.

9.00-10.00 – сніданок;

10.00-11.00 – поїздка до с. Гошова;

11.00-13.00 – відвідання монастиря Св. Василя Великого, огляд чудотворної ікони;

13.00-14.00 – повернення в м. Івано-Франківськ;

14.00-15.00 – обід;

15.00-16.30 – прогулянка парком ім. Тараса Шевченка;

16.30-18.00 – перегляд кінофільму у кінотеатрі «Космос»;

18.00 – вечеря.

Сьомий день.

9.00-10.00 – сніданок, шведський стіл;

10.00-10.40 – поїздка до м. Пнів;

10.40-12.00 – екскурсія руїнами замку Куропатових;

12.00-13.00 – повернення у готель;

13.00-14.00 – вільний час;

14.00-15.00 – обід, прощання з групою;

15.00-15.30 – отримання в ресторані «Україна» «вечері туриста» на дорогу;

15.30-16.00 – виписка з готелю;

16.00-16.30 – від’їзд до Рівня поїздом.

Виїзд до Запоріжжя.

Під час перебування у готелі пропонуються різноманітні анімаційні заходи. Щодня зранку в обід та увечері аніматори організують барвисті шоу, конкурси, вистави та інші заходи, що передбачає участь у ньому туристів. Підготовка й розробка анімаційних програм - особлива діяльність туристської галузі. Вони включають спортивні ігри й змагання, танцювальні вечори, карнавали, ігри, заняття, що входять у сферу духовних інтересів і т.д. Програма відпочинку - це об'єднаний загальною метою або задумом план проведення туристських, фізкультурно-оздоровчих, культурно-масових, пізнавальних і аматорських занять. Функції анімаційних програм - організація й керівництво культурними, оздоровчими й спортивними заходами, їхнє подальше поширення серед туристів.

Загальна програма анімації готується таким чином, щоб розважальні й спортивні елементи були різноманітні за своєю формою, цікаві туристам і щоб у проведених заходах було задіяно як багато більше учасників. Вечірні шоу повинні повторюватися не частіше, ніж один раз у два тижні, з розрахунку звичайно двотижневого перебування гостей в отеленні. Сценарій, музика, світло, хореографія, костюми - все чітко продумується й організується членами команди й керівником, що часто сам бере участь у шоу-програмах. Під час обіду й перед вечерею аніматори зустрічають гостей у входу в ресторан, бажають приємного апетиту, знайомлять із новоприбулими гостями, спілкуються з тими, з ким сьогодні грали ,підсаджуються за столики ,і ,намагаючись не допускати паузи в розмові, розважають гостей і запрошують взяти участь в іграх і розважальних шоу після обіду. А зайняті у вечірньому шоу аніматори проводять репетиції вечірнього спектаклю. Всі аніматори, не зайняті в спектаклі, беруть участь у підготовці вечірніх шоу й розважальних програм: готовлять декорації, костюми, інший реквізит, гримують акторів, допомагають їм одягтися й т.д.

Нижче приводиться зразковий зміст програми відпочинку туристів, розрахованої орієнтовно на два тижні.

Таблиця 3.1 Зміст програми відпочинку туристів

Спортивна анімація припускає теоретичну підготовку, тому що результат можливий тільки тоді, коли є теоретична база. В основі спортивної анімації лежить здоровий спосіб життя. Здоровий спосіб життя поєднує все те, що сприяє виконанню людиною суспільних, професійних і побутових функцій. Збереження й зміцнення здоров'я - це основні функції спортивної анімації.

Особливе значення в комплексі заходів, спрямованих на розвагу туристів, приділяється всіляким спортивним заняттям, змаганням, конкурсам. І тут може бути використане все, що напрацьовано й створене людством у цій області на даний момент. Це й давно знайомі всім гри з відомими умовами й правилами; і зовсім нові, розроблені прямо отут, у процесі спілкування; і запропоновані кимсь із відпочиваючих, модернізовані, пристосовані до даної ситуації й запозичені в колег із сусіднього готелю. В іграх аніматори беруть участь у якості гравців, ведучих і суддів. У їхнє завдання входить підігрів інтересу й контроль за ходом гри, улагоджування можливих конфліктних ситуацій. Під час гри аніматор чітко викладає правила, забезпечує її безперервність, безпеку, організоване початок і закінчення з обов'язковим підсумком і оголошенням переможців Аніматори створюють таку атмосферу захопленості й азарту, що туристи, що перебувають неподалік, перемикають свою увагу на гру й помалу самі втягуються в процес. Динамічність, заводний характер змагальності дозволяє людям розкріпачитися, виявити якісь здатності, таланти. А, крім того, командні ігри ще й зближають.

Приблизний перелік ігор готелю можна побачити в додатку А.

Одним з важливих напрямків аніматорської діяльності в готелях є анімація для дітей. На території готелю діють спеціальні дітячі клуби: «міні» - для дітей 3-12 років, і «юніор» - для молоді 12-15 років, де батьки можуть залишити своїх дітей на цілий день під доглядом досвідчених аніматорів (як правило, з педагогічним утворенням).

Про наявність міні-клубу в готелі повідомляє великий барвистий стенд, установлений у холі готелю, у входу в головний ресторан або на пляж, на якому розписаний графік роботи й майбутні заходи для дітей, щоб уже при в'їзді в готель гості могли швидко зорієнтуватися й визначити туди своєї дитини. Назва міні-клубу - сугубо індивідуально, але воно визначає подальшу політику й девіз даного відділу.

План роботи, як і загальний план анімаційної діяльності в готелі, (виходячи із двотижневого, у цьому випадку, перебування туристів), складається заздалегідь і, можливо, коректується в ході проведення занять, залежно від присутнього контингенту дітей і інших умов. У цьому плані повинні вдало сполучатися й мати оптимальне кількість спортивних і культурних заходів, необхідних для розвитку дитини.

Робота в міні-клубі аніматором - велика праця, так, ця людина повинен ураховувати цілий ряд фізіологічних і психологічних особливостей дітей різного віку, створити такі умови, щоб будь-якій дитині було в ньому цікаво й він зміг виявити й реалізувати себе як особистість.

Для організації ефективної роботи з дітьми необхідно мати відповідні приміщення перебування дітей у літні місяці й у непогоду, оснащені різним інвентарем для малювання, ліплення, рухливих і розвиваючих ігор і т.д.

Щодня незмінно починається зі знайомства (діти встають у коло, називають своє ім'я, повторюють і запам'ятовують імена інших) і має свою тему, що розкривається в ході спортивних і пізнавальних занять і змагань, спільно поставлених маленьких спектаклів, концертів і свят.

Увечері всі збираються на подання, де діти, переодягнені й розфарбовані за допомогою аніматорів, грають на сцені заздалегідь виучені ролі. Отже, робота міні-клубу в отеленні - творчий і кропіткий процес і завданням дитячого аниматора є не просто організація дозвілля дітей, розвиток їх пізнавальної, фізичної й психологічної сфери, але й такої організації, при якій щодня, проведений дитиною в міні-клубі, перетворювався б у ціла подія, свято, що залишиться яскравим враженням його відпочинку. Велике значення в роботі аніматорів готелю мають культурно-дозвільні заходи. Основами культурно-дозвільної анімації туристського обслуговування в готелях є:

-  комплексний підхід до організації заходів;

-  воля вибору цих заходів;

-  театралізація: використання різноманітних прийомів (образність, символістика, метафоричность, стилізація) і всіх видів мистецтва (живопис, музика, література), при цьому хід події визначається сценарієм;

-  персоніфікація.

До традиційних форм організації таких заходів відносять:

-  карнавал (народне гуляння у вигляді вуличного ходу, параду, маскараду),

-  раут (збори людей, що не припускає танці);

-  банкет (масові збори людей, в основі якого - рясне частування);

-  містерія (театралізована постановка п'єси релігійного змісту);

-  раус (захід щодо зазивання глядачів перед презентаціями, культурно-дозвільними програмами);

-  церемонія (культовий побожний /державний/ акт, що проводиться в строгому порядку /церемоніалі/);

-  шоу-подання, масове видовище.

Для того, щоб вдало скласти розважальну програму для готелю, необхідно визначитися з рядом критеріїв, а саме, з:

-  жанром, при якому створюється особлива атмосфера й відчуття для глядачів (драма, клоунада, мюзикл і т.д.). При цьому номери й фрагменти повинні сполучатися таким чином, щоб зложилася єдина картина й зв'язана структура елементів даного подання;

-  назвою даного show, що створює настрой і розкриває його суть;

-  сценарним планом, у якому позначений перелік елементів, фрагментів, подій у процесі їхнього розвитку, персонажів, їхні відносини й рух. Обов'язково повинна бути зав'язка, кульмінація й розв'язка;

-  сценарієм, тобто деталізацією пунктів сценарного плану, а також робота над літературною частиною - проробленням монологів і діалогів, вивченням мовного стилю;

-  режисерським планом - переклад літератури на язик дії (якщо це постановка за мотивами літературного твору), складання й координація безперервного діючого ланцюжка ,і робота з технікою, світлом і звуком.

Далі приводиться невеликий перелік шоу, що користуються особливою популярністю в гостей готелів.

Таблиця 3.2 Шоу, що користуються особливою популярністю в гостей готелю «Надія»

Крім цього важливо - де буде розігруватися дане дійство (на літній площадці, у барі, біля басейну), визначитися з темпом, ритмом, включенням ефектних моментів і репетиційним періодом. Вечірні подання є головною частиною розважальної програми готелю. Вони повинні бути дуже різноманітні по змісту, постановці, костюмам і цікаві для всіх відпочиваючих. Як правило, у них беруть участь всі аніматори. Організатори прагнуть зробити кожне подання яскравим, барвистим, що запам'ятовується, у кожному з них повинна бути своя ізюминка. І за формою вечірні шоу бувають самі різні: це й невелика побутова сценка, розіграна акторами-аніматорами, і серйозне театралізоване подання, у якому можуть взяти участь глядачі із залу, гості, заздалегідь запрошені на ту або іншу роль.

Розглянемо сценарій вечірнього подання. Як приклад більш докладно зупинимося на барвистому шоу «Легенда про кохання», що вперше було поставлено аніматорами готелю «Надія» у сезоні 2005 р. Його сценарій заснований на народному епосі. Дія спектаклю відбувається на площадці в басейну, освітленого смолоскипами, які розставлені по всьому його обрисі. Тут же, на протилежній площадці розташувалися глядачі.

У спектаклі беруть участь 8-10 активно зайнятих аніматорів і 12-15 залучаються додатково, у тому числі глядачі із залу. Репетиції спектаклю йшли кілька днів. Основні реквізити: 2 намети, вогненні кулі, цебро з бензином, настегнові пов'язки імітують костюми артистів.

Вечір, зоряне піднебіння, віддалений шум морського прибою, що горять смолоскипи, відбиті у воді басейну заздалегідь створюють атмосферу таємничості, загадки, у сполученні з тихо звучною музикою Вагнера вони дають відчуття лиха, що наближається, неминучої трагедії. Діючі особи під урочисту музику із запаленими смолоскипами проходять у ряд по краї басейну на сцену й вставляють їх у спеціально відведені отвори (у ґрати стоку води) і починають подання. Сюжет розвертається в часи вікінгів. Вороги коштують у воріт держави, і всі чоловіки-воїни йдуть його захищати. У цей час з'являється зла чаклунка й зачаровує всіх, крім молодої королеви, що веде й приковує до скелі, а ключ викидає в озеро. Закінчилися воєнні дії, з війни повертаються перемігші воїни й бачать сплячих жителів. Доторкаючись до кожного з них, воїни їх розчаровують, але не бачать серед городян дружини короля. У результаті пошуків її, нарешті, виявляють, але не можуть звільнити, тому що не можуть знайти ключ від ланцюгів, якими вона прикута. Тут звучить арія прикутої королеви, вона розповідає, при яких обставинах з нею відбулася трагедія. Вона ж повідомляє всім, що ключ лежить на дні озера. Король у горі, у своїх стражданнях він нерозважний. У пошуках ключа на озеро відправляються люди, але повертаються ні із чим. (Аніматори випливають на віндсерфінгах у центр басейну й виконують ряд синхронних рухів на воді.). Придворні, щоб якось розважити короля, улаштовують перед ним танці (музика Вагнера цілком гармонійно чергується із запальними сучасними мелодіями), вогненне шоу (двоє акторів-факірів показують номер з палаючими кулями. (на кінцях двох довгих ланцюгів закріплені більші кулі з вати, просоченої гасом. Гас підпалюють і актори починають ритмічно розкручувати кулі на ланцюгах, обертаючи їх з різною амплітудою, у різних напрямках,) Видовище незвичайно гарне, якесь жутковато-феєричне. Але розваги не приносять задоволення королеві. Він співає арію, у якій призиває всіх до пошуку ключа. На вимогу короля, кожний повинен принести йому який-небудь ключ. Але той, чий ключ не підійде до замка ланцюгів, у які закована королева, буде підданий покаранню. Королеві приносять ключі, але жоден з них не підходить, а тих, хто їх приніс, король саджає у в'язницю. Одна з дівчин теж вирішує віддати знайдений нею ключ, однак, її наречений, Аскольд, переконує не робити цього, але вона все-таки йде до короля. Її ключ не підходить, і її теж заточают у міцність, а її друга виганяють із міста. (Звучить арія дівчини: вона співає про розлуку з улюбленим). Уночі Аскольд прокрадається в село й намагається викрасти свою дівчину. Але стража прокидається, їх ловлять, дівчину знову замикають, а парубок викликає на дуель короля. Аскольд і король б'ються, і Аскольд роняє меч. Ледь король схилився, щоб убити Аскольда, з'являється ангел і говорить Аскольду, де перебуває ключ. Той поринає в озеро, дістає його й віддає королеві, що звільняє королеву й відпускає наречену Аскольду. Король щасливий. Народ радіє. Перемогла любов, справедливість восторжествувала. Описане подання, у силу казковості й романтичності сюжету, вийшло дуже видовищним і захоплюючим. І, незважаючи на не зовсім професійну гру акторів, не залишило байдужим жодного глядача, викликало буру емоцій, вигуки схвалення з боку «залу для глядачів». І особливе торжество й задоволення випробовували актори із числа відпочиваючих. Вони випробували ні із чим не порівнянне відчуття причетності до дії. Програму завершує клубний танець на сучасну музику, де називаються імена аніматорів, задіяних у цьому поданні.

3.3 Організація туристичного походу

Під час екскурсійного туру надається можливість здійснення туристичного походу. Пропонується наступна легенда. Ще зовсім недавно, коли ми всі, змученими трудовими будні, чесні й дружні громадяни своєї великої країни, збиралися відпочити, то питання, як це зробити в нас не виникало! Згуртованим і дружним колективом ми збиралися і їхали подалі від шуму Мегаполіса, глибше в ліс, на не ким не звідане місце! І так ми, що зібрали намети й закинули на плечі рюкзаки із усякою провізією, висуваємося! Тут, у лісовому просторі нам ніхто не перешкодить, насолодитися всією принадністю природи, а якщо неподалік виявиться ще і яка-небудь водойма, то про змагання із запливів можна було й не згадувати! А де вода там і екстрим! Немає ні чого екстримальніше чим сплав по гірській ріці.

Механізм заходу. Біля готелю всі учасники походу садяться в автобус. Як тільки весь колектив зібрався, висуваємося до місця проведення заходу. Місце призначення 35 км від Івано-Франківська. По прибуттю до місця призначення виходимо з автобуса й підготовляємося до сплаву (захисні жилети, інструктаж). Після того, як усі готові, починаємо сплавлятися по ріці. Орієнтовний маршрут сплаву становить порядку 12-15 км! Можливий перекус під час сплаву. По прибуттю на галявину розташовуємося, відпочиваємо.

Після невеликого відпочинку обід.

По закінченні обіду за бажанням гри (футбол, волейбол, теніс, купання), звучить весела музика (Dj).По настанню вечора всім учасникам сплаву видаються дипломи (за бажанням феєрверк) усіх запрошують на вечерю. Після вечері вільний час (пісні під гітару, дискотека).

По закінченні свята частина співробітників їде додому, а частина залишається на ніч. Наступного дня після сніданку збір і відправлення автобусом у Івано-Франківськ.

Розглянувши загальні вимоги до учасників гірських походів перейдемо до складання анімаційної програми для здійснення гірського походу.

1. Основні показники:

-  Вид маршруту: Скелелазання та спуск зі скель на мотузках.

-  Тривалість маршруту: від 1 доби

-  Кількість туристів у групі: Від 5 осіб.

-  Період роботи маршруту: з травня до жовтня.

-  Графіки заїздів: щодня.

2. У вартість путівки входить:

-  зустріч групи;

-  супровід кваліфікованих інструкторів;

-  забезпечення спорядженням для скелелазання.

3. Необхідне особисте спорядження

-  зручне взуття (туристські черевики);

-  спортивний костюм, светр;

-  тепла білизна;

-  посуд для харчування,

-  засоби особистої гігієни,

-  плащі-дощовики.

4. За додаткову плату надаються такі послуги:

-  намети на 2 – 4 особи,

-  спальні мішки, коврики.

Разом з туристичним походом пропонується організація та проведення «Дня здоров'я» - велике спортивне свято для дружної компанії. Всім відомо, що спорт поєднує, як ніякий інший захід всіх учасників команди.

Командам необхідно виставляти своїх представників на різні конкурси. Тому що всі конкурси відомі заздалегідь, те учасники можуть брати участь у будь-якому випробуванні, що сподобався їм, залежно від ступеня фізичної підготовленості. Кожний учасник або група будуть приносити команді певна кількість балів, які будуть вноситися в загальну скарбничку команди. Одна з найбільш бюджетних програм, для співробітників всіх віків і їхніх дітей.

Наявні спортивні завдання:

- турнір по пейнтболу

- водна регата

- турнір по пляжному волейболі

- турнір по стрілянині з лука

- турнір по стрілянині з духової рушниці

- турнір по стрілянині зі спортивної рогатки

- турнір по грі в городки

- турнір по настільному тенісі

- турнір по грі в бадмінтон

- турнір по грі в петанк

- анімаційна програма.

Під час проведення туристичних походів пропонується також ситуаційна гра «Переправа». http://www.sharmol.ru/content/Image/scenary_dlya_otkritih_ploshadok/800_01.jpgПрограма призначена для сильних духом і тілом людей, готових випробувати себе в екстремальних умовах і відчути дух пригод і азарту. На один день Ви станете учасником небувалих подій і повністю зануритеся в реалії Другої Світової Війни й візьмете безпосередню участь у побудові переправи для висадження наших військ на ворожу територію.

Легенда. Всі учасники гри стають членами окремого моторизованого розвідувального полку, керує, яким усім відомий Василь Теркін. Вам має бути прорватися у ворожий тил і зібрати необхідні матеріали й інструменти для побудови переправ. Плюс д всьому цього Вам необхідно зібрати кілька цифр секретного коду для активації вибухового механізму, що спрацює після переправи військ на інший берег.

Механізм проведення заходу: Всі учасники діляться на 4 загони по 5-6 чоловік. До кожної загону прикріплюється один сержант (вони ж аніматори), що буде допомагати, учасникам освоїтися в суворих умовах проходження програми. На площадці розвідників зустрічає ведучий, він розповідає загонам про ті складності, з якими їм має бути зштовхнутися в ході виконання завдання. Ці загони й відправляться в ліс для проходження маршруту по крапках і збору необхідного інвентарю для будівлі переправи. Переміщення від крапки до крапки буде відбуватися за допомогою компасів і карт (GPS навігаторами)

3.4 Анімаційні програми проведення ігрового дозвілля молоді

Для туристів групи пропонуються ігрові програми під час проведення походів та іншого різноманітного відпочинку.

1. „Острах висоти”

Для гри потрібно двоє сильних хлопців і декілька не дуже важких добровольців (бажано жіночої статі). Добровольці виганяються за двері і запускаються по одному. Того, хто увійшов, ставлять на стілець, зав'язують очі і повідомляють, що зараз стілець будуть піднімати, але боятися не треба. Щоб не було страшно, перед тим, хто стоїть на стільці, стає людина і дозволяє покласти руки собі на голову – для збереження рівноваги. Сіль гри в тому, що за командою „Піднімаємо!” мускулисті хлопці дуже повільно й обережно піднімають стілець буквально на 1-2 см, а людина, на голові якої лежать руки того, хто стоїть на стільці, повільно і рівномірно присідає. Цим створюється ефект підняття стільця на декілька метрів нагору. Коли стілець піднятий на 2 см, а помічник присів так, що руки того, хто стоїть на стільці вже не дістають до його голови, ведучий диким голосом кричить: „Стрибай!”. Бажано, щоб біля стільця не було гострих, твердих і битких предметів. Також слід підстрахувати стрибаючого зі стільця (адже він вважає, що знаходиться на висоті декількох метрів).

2. „Асоціації”

Усі сідають у коло. Хто-небудь говорить на вухо своєму сусідові будь-яке слово, той повинен моментально сказати на вухо наступну свою першу асоціацію з цим словом, другий – третьому і т.д., доки слово не повернеться до першого. Якщо з необразливої „люстри” у вас вийшла „груповуха” – вважайте, що гра удалася.

3. „Асоціації – 2”

Компанія (бажано, щоб хоча б половина гравців були вже давно знайомі один з одним) вибирає у своєму середовищі „ЖЕРТВУ” і „ВАДУ”. „ВАДА” йде в іншу кімнату і чекає, доки його покличуть, або просто закриває очі, тоді вибір „ЖЕРТВИ” відбувається в безмовності. Після прибуття „ВАДА” починає усім по черзі задавати питання типу: „Якщо це машина, то яка?”, „Якщо це квітка, то яка?”, „Якщо це целофановий пакет...”, „Якщо це сайт...” і т.д. На що одержує відповіді „раздовбаний „Запорожець”, „кактус” і ін. Запитує доти, поки не вирішує, кого ж вибрали „ЖЕРТВОЮ”. Якщо „ВАДА” угадав, то стає звичайним гравцем, а на його місце заступає „ЖЕРТВА”. Якщо ні, то водить 123 Продовження додатку А знову. Бажано не затягувати опитування до 10-20 кіл, а то гравці заснуть, та й питання закінчаться. Гра цікава тим, що довідаєшся про себе багато нового. Питання бувають смішні.

4. „Балон”

Зміст гри полягає в тому, щоб вчасно назвати предмет (можна одушевлений, наприклад кошеня), яке поміститься в трилітровий балон. Кількість граючих – від двох і більш осіб. Обирається ведучий (причому він може грати нарівні з усіма), і йому вручаються годинник, бажано із секундною стрілкою. Ведучий обирає букву, на яку буде починатися предмет, і призначає штрафний час. Гравці сідають у коло і по черзі починають думати і називати предмети. У випадку результату штрафного часу гравець вибуває – стає „трупом”. Не можна повторюватися, але можна інтерпретувати сказане раніше тебе, наприклад, замість „совок” сказати „совочок” і т.д. При цьому можна використовувати різні „підлі прийоми”: „красти” випадково вилетілі слова, користуватися підказками „трупів” і т.д.

5. „Боксерський матч”

Перед початком конкурсу ведучий викликає двох справжніх чоловіків, які заради своєї дами серця готові майже на все. Дами серця присутні відразу, щоб робити доброчинний психологічний вплив на своїх лицарів. Кавалерам надягають боксерські рукавички, інші гості утворять символічний боксерський ринг. Задача ведучого – якнайсильніше нагнітати обстановку, підказувати, які м'язи краще розім'яти, попросити навіть провести коротенькі бої. Після того як фізична і моральна підготовка довершені, лицарі виходять у центр рингу, вітаючи один одного. Ведучий, він же суддя, нагадує правила: нижче пояса не бити, синці не залишати тощо. Після цього ведучий вручає бійцям по однаковій цукерці, бажано карамелі (їх важче розвертати), і просить для своєї дами серця розгорнути якомога швидше цю цукерку, не знімаючи боксерських рукавичок. Виграє той, хто ранішеза суперника справиться з завданням.

6. „Паперове плаття”

Викликаються дві (або більше) пари. Після вступної бесіди про моду і модельєрів кожному „кравцю” видається рулон туалетного паперу, з якого йому потрібно виготовити плаття для своєї „моделі”. (Плаття повинно бути тільки з паперу. Допускаються розриви, вузлики, але забороняються скріпки, шпильки й інші з'єднуючі предмети.) На якийсь час (10-30 хв) пари віддаляються, після чого модель повертається в новому „вбранні”. Оцінивши зовнішній вигляд плаття, журі пропонує парам потанцювати. На очах здивованої публіки плаття „розповзається по швах”!

Крім шоу, у вечірню розважальну програму входять також різні конкурси, вікторини, лотереї.

Як правило, на території готелю організоване велике вечірнє кафе, куди після вечері збирається значна частина відпочиваючих туристів. Для них проводяться всілякі вікторини з тематикою пізнавального характеру, конкурси, лотереї, такі, як наприклад: лотерея «Бінго», конкурси на кращу пару, «Місс готелю», «Жінки проти чоловіків» і ін. із врученням простих і оригінальних призів за рахунок готелю.

Крім того, в аніматоров у запасі є безліч різноманітних ігор, які можуть бути також використані в ході заходу.

Взагалі, організація свят - це один з важливих моментів у побудові анімаційних програм, і тут головне - не упустити деталей, характерних саме для цього свята, і внести сюди пізнавальні й привабливі для всіх туристів елементи. Отже, на основі матеріалів третього розділу ми робимо висновок про те, що анімація в готелі «Надія» грає велике значення в створенні сприятливого психологічного клімату в готелі, тим самим створює передумови для повторного приїзду гостей, що помітно сприяє збільшенню іміджу й доходу даного готелю.

3.3 Розрахунок вартості туру та анімаційних заходів

Нижче наведений розрахунок одного з анімаційних заходів що впроваджуються під час перебування туристів у готелі «Надія»

Таблиця 3.3 Розрахунок вартості анімаційної програми.

В основному, всі наведені цифри є розрахунковими, тому що значна частина зазначеного в таблиці переліку найменувань, як наприклад, устаткування, костюми, здобуваються на початку сезону, а зарплата персоналу виплачується один раз на місяць.

Таблиця 3.2 Розрахунок вартості туру

Отже, загальна вартість туру на 1 особу становить 1662-00 грн., на групу 16 чоловік – 26592-00 грн.

Працюючи над темою дипломної роботи було опрацьовано багато літературних джерел: нормативних документів, Законів, Положень, проводилося детальне дослідження посібників інформаційних довідників, статистичних матеріалів, журналів, газет, статей, книг, з метою детального вивчення молодіжного туризму в Україні та можливих шляхів удосконалення його розвитку. При написанні роботи найбільш були використані літературні логічні методи, методи порівняння. Дослідження даної теми дало змогу виконати роботи чітко окресливши статність становлення і розвитку молодіжного туризму, показати його особливості в певний період.

Ми вивчали організацію молодіжного туризму в контексті розвитку туризму України в цілому адже молодіжний туризм – це туризм, який охоплює молоде покоління різними видами, формами оздоровлення, відпочинку, дозвілля, пізнання. Велика увага була приділена висвітленню сучасного стану дитячо-юнацького туризму в Україні, шляхи організацій якого відбуваються через діяльності гурткової роботи в туристських ПНЗ професійних туристичних установах загальноосвітніх навчальних закладах.

Для того щоб запропонувати шляхи удосконалення організацій молодіжного туризму в Україні необхідно було вивчити ряд державних документів. Програм розвитку туризму, краєзнавства, молодіжного туризму станом до 2010 року, які передбачають заходи, акції форми та методи організації молодіжного туризму, але для планування завдань, заходів необхідні фінансові витрати, які не завжди є доступними і достатніми на рівні місцевих бюджетів.

Необхідною умовою популяризації і організації молодіжного туризму в Україні є привертання уваги громадських організацій, приватних фірм, установ до цього виду туристичного бізнесу. Адже, головне завдання на сьогодні розглядати молодіжний туризм як галузь економіки держави. Спортивний туризм, його види є найбільш популярними серед молоді, але теж вимагають матеріально-технічної допомоги на сьогоднішній день.

Україна має всі передумови для розвитку туризму, рекреаційні ресурси, історико-архітектурні об’єкти дають можливість ще краще розвивати молодіжні екскурсії, подорожі, експедиції з метою популяризації країни в світі, залучення іноземного капіталу, створення спільних молодіжних міжнародних туристичних фірм й надалі.

При розгляді можливості використання анімаційних програм у молодіжному туризмі було виявлене наступне:

Туристська анімація - це туристська послуга, при наданні якої турист утягується в активну дію. Заснована на особистих контактах аніматора з туристами, на спільному долі їх у розвагах, пропонованих анімаційною програмою туристичного комплексу. Це різновид туристичної діяльності, здійснюваної в туристичному комплексі, готелі, круїзному теплоході, поїзді, що утягує туристів у різноманітні заходи через участь у спеціально розроблених програмах дозвілля.

Анімаційна програма спрямована на задоволення специфічних туристських потреб у русі, культурі, творчості, спілкуванні, розвазі. Всі ці потреби властиві молоді, отже, молодіжному туризму необхідні наступні види анімації, що задовольняють їхні потреби:

-  анімація в русі - задовольняє потреба парубка в русі, що сполучається із задоволенням і приємними переживаннями;

-  анімація через переживання - задовольняє потреба у відчутті нового, невідомого, несподіваного при спілкуванні, відкриттях, а також при подоланні труднощів;

-  культурна анімація - задовольнять потребу молоді в духовному розвитку особистості через прилучення до культурно-історичних пам'ятників і сучасних зразків культури країни, регіону, народу, нації;

-  творча анімація - задовольняє потребу молодих людей у творчості, демонстрації своїх творчих здатностей і встановленні контактів із близькими за духом людьми через спільну творчість;

-  анімація через спілкування - задовольняє потреби в спілкуванні з новими, цікавими людьми, у відкритті внутрішнього миру людей і пізнанні себе через спілкування.

При розгляді специфіки організації анімаційних програм у різних видах молодіжного туризму були виявлені наступні умови до їхньої організації:

-  диференційований підхід до виявлення й обліку соціокультурних потреб і інтересів різних груп молоді;

-  включення в анімаційні програми турів популярних у молодіжному середовищі форм дозвільної діяльності;

-  стильова єдність між основною екскурсійною програмою тура і його анімаційною частиною.

Була охарактеризовані особливості анімаційних програм в різних видах молодіжного туризму. Анімаційні програми в молодіжному туризмі сприяють активному включенню молоді в різні види соціально-культурної діяльності. Анімаційні програми задовольняють потреби молоді в спілкуванні, розвагах, активному й рухливому відпочинку, емоційній розрядці. Анімаційні програми помітно підвищують інтерес споживача до підприємств туризму, що пропонує такі програми.

Отже, на підставі даної роботи можна зробити наступні висновки: Міжнародний туризм грає усе більше помітну роль у світовій економіці й стає одним з найважливіших його факторів. Все більше значення приділяється анімаційним технологіям у туризмі. У сучасному світі в умовах твердої конкуренції на ринку туристських послуг неможливо представити готельний комплекс без організації в ній анімаційної діяльності. Анімація в готелі грає велике значення в створенні сприятливого психологічного клімату в готелі, тим самим створює передумови для повторного приїзду гостей, що помітно сприяє збільшенню іміджу й доходу даної готелю.

1.  Ариарский М.А. Прикладная культурология. – СПб.: ЭГО, 2000. – 530 с.

2.  Афанасьев С.П., Коморин С.В., Тимонин А.И.. Что делать с детьми в загородном лагере. — 3. изд. — Кострома : МЦ "Вариант", 2001. — 220с.

3.  Безпалько О. В., Годлевська А. І., Ірза Г.О., Капська А. Й., Карпенко О. Г. Молодь і дозвілля: Теорія, методика і практика роботи з підлітками та молоддю за місцем проживання / Український науково- дослідний ін-т проблем молоді. — К. : А.Л.Д., 2000. — 208с.

4.  Бейден-Пауел оф Гілвел (лорд). Пластування для хлопців / "Пласт" Українська скаутська організація / О. Кульчицький (авториз.пер.). — 2. укр. вид. — Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2000. — 303с.

5.  Бочелюк В.Й., Бочелюк В.В. Дозвіллєзнавство. Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 208 с.

6.  Булыгина И. И., Гаранин Н. И. Об анимационной деятельности в туристских и спортивно-оздоровительных учреждениях// Теория и практика физической культуры.-2000.-№11.-С.26-29

7.  Былеева Л.В., Таборко В.А.. Игра?. Игра! — М. : Мол. гвардия, 1998. — 221 с.

8.  Вайнола Р. Х. Особливості використання ігрових технік в соціальній вуличній роботі: Метод. рек. / Ліга соціальних працівників м. Києва; Соціальна служба для молоді м. Києва. — К. : НПУ, 2001. — 48с.

9.  Вершковский Э.В. Режиссура массовых представлений. – М.: Просвещение, 2004. – 165 с.

10.  Виженко О. Козацькі забави: Сценарії проведення театралізованих спортивно-розважальних дійств. — Т. : Підручники & посібники, 2004. — 64с.

11.  Внутрішній туризм в Україні: окремі аспекти / Інститут туризму Федерації профспілок України / О.І. Лугова (ред.). — К., 2002. — 162 с.

12.  Воловик А.Ф., Воловик В.А.. Педагогіка дозвілля: Підручник. — Х. : Харківська державна академія культури, 1999. — 332с.

13.  Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис: В 2-х т. – К.: Оберіг, 2001. – Т.2. – 448 с.

14.  Воропай О. Звичаї українського народу: Етногр. нарис / Іван Андрусяк (підгот.тексту та післям.). — К. : Школа, 2006. — 384с.

15.  Гальперина Т. И. Актерское мастерство в деятельности менеджера туристской анимации. - М.: РИБ «Турист», 2004.- 54 с.

16.  Гаранин Н. И., Булыгина И. И. Менеджмент туристской и гостиничной анимации. – М.: Советский спорт, 2004.- 127 с.

17.  Генкин Д.М. Массовые праздники. Учебное пособие для студентов институтов культуры. – М.: Просвещение, 2005. – 175 с.

18.  Генкин Д.М., Конович А.А. Массовые театрализованные праздники и представления. Учебно-методическое пособие. – М.: Просвещение, 2005. – 186 с.

19.  Гольцов Г.Г. Проектирование социально-культурной деятельности. – Орел, 1998.-68 с.

20.  Гониянц С. А. Физическая рекреация и «спорт для всех»: основные проблемы и перспективы исследования // Олімпійский спорт для всіх: Тези доповідей IХ міжнародного наукового конгресу. – Київ: НУФВСУ, 2005. – С. 673.

21.  Горшкова А. Организатору досуга молодежи. — М.: Мол. гвардия, 1994. — 160 с.

22.  Грушин Б. Творческий потенциал свободного времени. – М: Профиздат, 2000.-57 с.

23.  Гуляев В.Г. Организация туристкой деятельности. – М.: Нолидж, 1996.-250 с.

24.  Давня українська література: Хрестоматія / Упоряд. М.М.Сулима.- К.: Освіта, 1994. – 340 с.

25.  Даринский А. В. Культурно-массовая работа в здравницах и на турбазах. - М.: ПРОФИЗДАТ, 1980. - 112с.

26.  Дозвілля школярів: Ігрові програми / Л. Шелестова (упоряд.). — К.: Редакції загальнопедагогічних газет, 2004. — 127с.

27.  Дурович А. Маркетинговые исследования в туризме.- М.:Новые знания,2002.-347 с.

28.  Егорычева В., Хохлов А. Спутник: 40 лет в туризме.- М.; Новые знания,1998.- 65 с.

29.  Ерасов Б.С. Социальная культурология: Учебное пособие. – М: Аспект пресс, 1997.- 360 с.

30.  Ерошенков И.Н. Культурно-дозвільна деятельность в современных условия.- М.: НГИК, 1994.- 32с.

31.  Єфименко Г.П.. Основні форми та засоби фізкультурно-рекреативної діяльності майбутніх інженерів-педагогів// Педагогіка, психологія та мед.-біол. пробл. фіз. виховання і спорту. — 2005. — N 24. — С. 66-68.

32.  Забалдіна Ю. Б. Маркетинг туристичного підприємства: Навч. посібник/ Федерація профспілок України; Інститут туризму. — К., 2002. — 196с.

33.  Завацький В.І., Цьось А.В., Бичук О.І., Пономаренко Л.І. Козацькі забави: Навчальний посібник. – Луцьк: Надстир'я, 1994. – 112 с.

34.  Зайцев В. П. Режисура естради та масових видовищ: Навчальний посібник. (2-е вид.). - К.: Дакор, 2006. - 252 с.

35.  Збірник сценаріїв масових заходів: Вид. для організації дозвілля. — Д. : ТОВ "ЕНЕМ", 2006. – 175 с.

36.  Игры - обучение, тренинг, досуг... / В.В. Петрусинский (ред.). — М. : Новая шк., 1994. — 368с.

37.  Игры детей мира: Попул. пособие для родителей и педагогов / Сост. Линго Т. И.. — Ярославль : Акад. развития, 1998. — 174 с.

38.  Квартальнов В.А. Туризм: Учебник. - М.: Финансы и статистика, 2001. - 320 c.

39.  Килимистий С.М. Анімація в туризмі. Навч. посібник. – К.: Видавництво ФПУ, 2007. – 188 с.

40.  Килимистий С.М. Особливості ігрової анімації в туризмі // Туристично-краєзнавчі дослідження. – 2007. - № 7. – С. 200-213.

41.  Кисилева Т.Г., Красильникова Ю.Д. Межведомственные культурно-досуговые центры открытого типа // Социальная педагогика: Проблемы, поиски, решения: Проспект / ВНИК АПН СССР.- М., 1991-с.3.

42.  Кисилева Т.Г., Красильников Ю.Д. Основы социально-культурной деятельности: Учебное пособие. – М.: Издательство МГУК, 1995.-136с.

43.  Клюско Е.М. Центры досуга: содержание и формы деятельности // Центры досуга. – М.: НИИ культуры, 1987.-С.31-33.

44.  Козацькі легенди: Для дітей середнього шкільного віку / Жабська Т.С.(упоряд.), Т.О. Батьканова (худож.). — Х.: Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2005. — 80 с.

45.  Константинова А.И. Игровой стретчинг. – С.-Пб.: Аллегро, 1993-71с.

46.  Конституція і регіональні закони світової організації руху скаутів. — Л., 1990. — 15с.

47.  Котлер Ф. Маркетинг. Гостеприимство и туризм. – М., 1998.

48.  Кулагина Г.А. Сто игр по истории: Пособие для учителя / Г. А. Кулагина. — 2-е изд., доп. и перераб. — М. : Просвещение, 1983. — 240 с.

49.  Кулагин И.Ю., Колюцкий В.Н. Возрастная психология: Полный жизненный цикл развития человека: Учебное пособие. – М.: ТЦ «Сфера» при участии «Юрайт-М», 2001.- 400 с.

50.  Культура досуга. – Киев: Высшая школа, 1990.-108 с.

51.  Культурно-дозвільна деятельность: Учебное пособие/Под ред. А.Д.Жаркова, В. М. Чижикова.-М.: Издательство МГУК, 1981.-462с.

52.  Культура духовных запросов личности. – Киев: Высшая школа, 1986.-203с.

53.  Курило Л. В. Теория и практика туристской анимации в 2 т: Т.1. Теоретические основы туристской анимации. - М.: Советский спорт, 2006.- 180 с.

54.  Курило Л. В. Краеведение и туризм: Учебное пособие. – М.: РИБ «Турист», 1999, 180 с.

55.  Курило Л.В. Теория и практика анимации: Учебное пособие. – М.: Советский спорт, 2006. – 195 с.

56.  Лисовский В. Т. Духовный мир и ценностные ориентации молодежи России. – СПб.: СПбГУП, 2000. – 519 с.

57.  Марков А. П., Бирженюк Г.М. Основы социокультурного проектирования: Учебное пособие. СПб.: СПбГУП, 1998.- 364с.

58.  Массовые праздники и зрелища./ Сост. Б. Н. Глан. – М.: Просвещение, 1961.-120 с.

59.  Мосалев Б.Г. Досуг. – М.: Изд-во МГУК, 1995.-85с.

60.  Москаленко В.В., Лавренко О.В., Никифоренко Н.О. Виховання підлітків: скаутський рух (соціально-психологічний аспект): Навч. посіб. / Донецький ін-т управління / В.В. Москаленко (ред.). — Донецьк, 2003. — 186с.

61.  Наулко В.І., Артюх Л.Ф. Культура і побут населення України. – К.: Либідь, 1991. – 250 с.

62.  Новаторов В.Е. Организаторы досуга. – М.: сов. Россия, 1987.-62с

63.  Новаторов Р.Б. Маркетинг культурных услуг. – Омск, 1992.-190с.

64.  Новаторов Р. Б. Культурно – дозвільна деятельность. Словарь-справочник. Омск: АГИК, 1992.-182с

65.  Окаринський В. Український скаутсько-пластовий рух в Центральній та Південно-Східній Україні. - С.1-16.

66.  Пенішкевич Д.І., Платаш Л.Б., Шоліна Т.В. Методика організації табірної зміни: Навч.-метод. посібник / Чернівецький національний ун-т ім. Юрія Федьковича. — Чернівці : Рута, 2004. — 159с.

67.  Петрова З.А. Методология и методика социологических исследований культурно-досуговой деятельности: Учебное пособие. – М.: МГИК, 2000. – 158 с.

68.  Петрова І.В. Дозвілля в зарубіжних країнах: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Київський національний ун-т культури і мистецтв; Український центр культурних досліджень. — К. : Кондор, 2005. — 406с.

69.  Пластовий довідник / Під ред. Т.Джулинської. - Торонто, 1999. – 55 с.

70.  Поломис К. Дети в летнем лагере: Занятия в дождливую погоду. — М.: Профиздат, 2001. — 151 с.

71.  Приезжева Е. М. Организация и методы игровой деятельности в туризме: учебно-методическое пособие. – М.:Советский спорт, 2005.- 129 с.

72.  Приезжева Е. М. Социально-культурная анимация в туризме.- М.: РИБ Турист, 2003.- 120 с

73.  Продленный день в школе: режим и организация досуга / Под ред. О. А. Лосевой. — М. : Педагогика, 2001. — 108 с.

74.  Савчук Б. Український Пласт 1911-1939.- Ів.-Фр., 1996. – 76 с.

75.  Сайгушев Н. Я., Сычкова Н. В. Непрерывное воспитание: Организация досуга в летнем лагере : Учеб.-метод. Пособие. — Магнитогорск: Б. и., 1997. — 103 с.

76.  Скрипунова Е.А., Морозов А.А. О предпочтениях городской молодежи // Социс.-2002.-№1.- С.105-110.

77.  Скороходов В.В. Интерес молодежи к восточным культурам: социокультурный анализ на примере традиции боевых искусств Востока // Материалы конференции молодых ученых и студентов РГАФК. - М.: 1999. - С. 93-96.

78.  Социология: Учебное пособие./ Под. ред. Тадевояна Э.В.-М.:Знание, 1995.-363 с.

79.  Стрельцов Ю.А. Культурология досуга – М: Просвещение, 2003.- 214 с.

80.  Трегубов Б.А. Свободное время молодежи: сущность, типология, управление. – СПб., 2001. – 152 с.

81.  Триодин В.Е. История и теория социально-культурной деятельности. – СПб: СПбГУП, 2000, 241 с.

82.  Трубачева Н. В. Курортная анимация//Курортные ведомости.-2005.-№2.-С.41-43.

83.  Українські козацькі пісні: Збірка / О.С. Олійників (упоряд.,передм.). — О. : Маяк, 2003. — 113с.

84.  Українські народні пісні: Колядки, щедрівки, пісні про кохання, козацькі пісні, романси. — Х. : Фоліо, 2001. — 250с.

85.  Уроки з народознавства: Посібник / Упоряд. М.К. Дмитренко. – К.: «Народознавство», 1995. – 224 с.

86.  Фісенко Л. І., Пономаренко В. І., Сисоєва І. О., Ніколаєва Л. І. Організація дозвілля дітей та підлітків в санаторно-курортних закладах: Метод. рек. / ЗАТ "Укрпрофоздоровниця". — Бердянськ, 2001. — 28с.

87.  Форми організації дозвілля дітей та молоді: Метод. матеріали до тренінгу / І.Д. Звєрєва (заг.ред.), В.В. Молочний (авт.-упоряд.). — К. : Науковий світ, 2004. — 58с.

88.  Хилкорт В. Официальное руководство для скаутов. — Б. м., Б.г.. — 61с.

89.  Цимбалюк Н.М.. Соціологія дозвілля: Навч. посібник / Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв. — К. : ДАКККіМ, 2001. — 180с.

90.  Чеботарь Ю.М. Туристский бизнес. - М.: Мир деловой книги, 1997.- 250 с.

91.  Чудновский А.Д. Гостиничный и туристический бизнес. – М., 1998.-307с.

92.  Шарапова А. О. Фінанси туристичного підприємства: Навч. посібник / Федерація профспілок України; Інститут туризму. — К., 2005. — 238 с.

93.  Шпанов В.И., Радчич И.Ю., Васильев Г.И.. Детские игры, оборудование игровых площадок с использованием современных технологий в дошкольных образовательных учреждениях, школах, оздоровительных лагерях и по месту жительства. — М. : МГИУ, 2002. — 214с.

94.  Шейко В.М., Гаврюшенко О.А., Кравченко О.В.. Історія світової культури: Навч. посіб. — К. : Кондор, 2006. — 407с.

95.  Яременко Н.В. Дозвіллєзнавство: навч. посіб. — Фастів : Поліфаст, 2007. — 460 с.

96.  Ярошенко Н. Н. Социально-культурная анимация: Учеб. пособие / Московский гос. ун-т культуры и искусств. Рязанский заочный ин-т. — М., 2000. — 109 с.