Центральная Научная Библиотека  
Главная
 
Новости
 
Разделы
 
Работы
 
Контакты
 
E-mail
 
  Главная    

 

  Поиск:  

Меню 

· Главная
· Биржевое дело
· Военное дело и   гражданская оборона
· Геодезия
· Естествознание
· Искусство и культура
· Краеведение и   этнография
· Культурология
· Международное   публичное право
· Менеджмент и трудовые   отношения
· Оккультизм и уфология
· Религия и мифология
· Теория государства и   права
· Транспорт
· Экономика и   экономическая теория
· Военная кафедра
· Авиация и космонавтика
· Административное право
· Арбитражный процесс
· Архитектура
· Астрономия
· Банковское дело
· Безопасность   жизнедеятельности
· Биржевое дело
· Ботаника и сельское   хозяйство
· Бухгалтерский учет и   аудит
· Валютные отношения
· Ветеринария




Реферат: Аудит емісії цінних паперів та ефективності зовнішньоекономічних операцій у підприємницькій діяльності

Реферат: Аудит емісії цінних паперів та ефективності зовнішньоекономічних операцій у підприємницькій діяльності

АУДИТ ЕМІСІЇ ЦІННИХ ПАПЕРІВ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ОПЕРАЦІЙ У ПІДПРИЄМНИЦЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ


1. Аудит емісії цінних паперів і фондові біржі

Цінні папери можна розглядати як письмові свідоцтва, що засвідчують право володіння або засіб регулювання позичкових стосунків між суб'єктами ринку. Суб'єктами ринку цінних паперів є емітенти, інвестори і посередники, кожний з них може виступати в ролі продавця і покупця цінних паперів. Усі цінні папери поділяють на дві групи: пайові і боргові. Більшість із них можна перепродувати, утворюючи так званий вторинний ринок цінних паперів, на відміну від первинною, на якому продають нові цінні папери, що випускають емітенти.

Випуск акцій, облігацій, депозитних сертифікатів та інших довго- і короткострокових боргових зобов'язань називається емісією цінних паперів. Емісія здійснюється промисловими і торговими компаніями, банками та іншими кредитно-фінансовими установами, центральними і місцевими державними органами. Емісія є одним із засобів мобілізації капіталу. Компанії випускають цінні папери для поповнення нестачі капіталу, банки та інші кредитно-фінансові установи - з метою збільшення капіталу і фінансування своєї кредитної діяльності, центральні та місцеві державні органи - для покриття бюджетного дефіциту і фінансування державного боргу (включаючи і зовнішній).

Емісія цінних паперів та розміщення їх здійснюються самим емітентом через банки та інші кредитно-фінансові установи, які для цього часто об'єднуються в емісійні консорціуми. Цінні папери розміщують відкритою передплатою або серед заздалегідь визначеного кола інвесторів, а також на фондовій біржі і позабіржовому ринку цінних паперів.

Емісійний курс, за яким здійснюється емісія цінних паперів, залежить від фінансового стану емітента та його перспектив, становища його на ринку позичкового капіталу, рівня відсоткових ставок. Курс державних цінних паперів, які продаються, підтримується на національних ринках самою державою, яка для цього через центральний банк закуповує або продає свої цінні папери. Обсяг національного ринку цінних паперів залежить не лише від економіки країни, придатності цього ринку для іноземних емітентів, а й від того, на які джерела позичкового капіталу традиційно орієнтуються місцеві позичальники - на випуск цінних паперів або на банківські кредити.

Фондова біржа - це атрибут розвиненого вторинного ринку, хоча на ній можуть продаватися і нові випуски цінних паперів уже досить відомих корпорацій, компаній, акціонерних товариств. Вторинний ринок може бути і позабіржовим. У цих випадках перепродаж цінних паперів здійснюється або зовсім без посередників, або через банки, фінансові і кредитні установи, брокерів та інших посередників.

Фондова біржа - це організація, спеціально визначена для відкритої торгівлі цінними паперами на аукціонній основі, включаючи обладнане приміщення для розташування учасників торгу і штату співробітників, які мають необхідні юридичні права для торгівлі цінними паперами.

Становлення організованого ринку цінних паперів і його широкий розвиток пов'язані в основному з діяльністю акціонерних компаній. Акціонерна форма власності є тією основою, на якій активно розширюються, ускладнюються і вдосконалюються операції з цінними паперами, створюються правила торгівлі ними, визначаються обмеження, що гарантують здійснення біржової операції і захист інвесторів і кредиторів.

Біржа як організований ринок виникла не відразу. Спочатку під біржею розуміли лише місце для торгівлі - площу, зал, торговий дім. Потім з'явилися правила торгівлі, визначені самими учасниками операцій. Із розвитком біржової торгівлі виникла потреба у службовцях, обчислювальній техніці для обліку цін і масштабів попиту і пропозицій, рахункові палати та інші необхідні атрибути для торгів. Фондові біржі почали створюватися як акціонерні товариства з певним капіталом, необхідним для торговельного процесу. Разом з тим можуть функціонувати і фондові відділення товарних бірж. У період непу фондові відділення мали товарні біржі Києва, Харкова та ін. В сучасних умовах подібні суміщення спостерігаються рідко.

Основна мета фондової біржі - забезпечення швидкого і ефективного перепродажу цінних паперів, а для їхніх власників - можливість обміну цінних паперів на гроші. Біржа акумулює попит і пропозиції цінних паперів, які користуються попитом на ній, сприяє формуванню біржового курсу їх. Засновники біржі самі визначають необхідні для функціонування її органи управління, регулюють діяльність учасників торгівлі, установлюють плату за послуги. Широкий розвиток біржової торгівлі цінними паперами з постійною публікацією курсу цінних паперів надав біржам функцію визначення фінансового стану в окремих компаніях, галузях господарства тощо. Це дає змогу власникам коштів і цінних паперів приймати рішення про переміщення капіталу з однієї галузі в іншу, стимулюючи перенесення інвестиційних коштів на найбільш перспективні і динамічні напрями розвитку економіки, підтримуючи технічні і технологічні відкриття, нові технології виготовлення суспільне необхідного продукту.

В Україні ринок цінних паперів лише формується, оскільки не набули розвитку акціонерні товариства, а також не налагоджено випуск паперів державних боргових зобов'язань. Торгівля цінними паперами цілком можлива і без посередництва біржі, на первинних і вторинних ринках, що обслуговуються комерційними банками, брокерськими фірмами та іншими позабіржовими ринковими структурами. Проте вирішальною умовою успішного розміщення цінних паперів є можливість справедливого і оперативного перепродажу їх, як тільки у цьому виникне потреба. Такі можливості найкраще виконує біржа, де контролюють попит на всі цінні папери. При цьому-не має значення обсяг цінних паперів, запропонованих для продажу. Якщо обсяг їх невеликий, то біржа може функціонувати періодично. У разі значного попиту на цінні папери біржа працює щодня протягом кількох годин.

Фондові біржі можуть функціонувати при вирішенні організаційних питань, а також за наявності регулюючих і контрольних органів у них. Регулювання і контроль - необхідні елементи, що забезпечують високий ступінь довіри до цінних паперів усіх учасників біржових операцій. У противному разі інвестори не будуть упевнені у збереженні своїх коштів, посередники -т в одержанні доходу від операцій, продавці цінних паперів - у можливості одержання коштів на обумовлених угодах і перепродажу цінних паперів у міру потреби.

Важливі функції у структурі контрольних органів покладаються на аудиторський незалежний контроль, а також внутрішній контроль самих бірж і фінансових органів. Перехід до біржових операцій з цінними паперами зумовлює появ) нових видів доходів і витрат, які необхідно передбачити у податковому законодавстві. Наприклад, зростання ринкової ціни акцій або облігацій дає додатковий доход власнику, так званий доход від приросту капіталу, який у країнах л ринковою економікою, як правило, оподатковується. Одночасно з оподатковуваного прибутку вираховують суми втрат від реалізації акцій, які знецінилися.

Торгівля цінними паперами зумовлює розголошення інформації про емітентів цінних паперів публікацією даних про їхній фінансовий стан. Кожне підприємство, організація, акціонерне товариство, яке пропонує акції і облігації для відкритого продажу, зобов'язане подати інформацію про свою діяльність усім потенційним інвесторам, а також органу, який має дозволити випуск цінних паперів. Достовірність цієї інформації обґрунтовується висновками аудиторської фірми, яка обслуговує емітента на договірних засадах.

Для прикладу подаємо інформацію про випуск акцій Акціонерного банку розвитку промисловості будівельних матеріалів України - АК Будбанку.

Характеристика емітента. АК Будбанк зареєстровано в Національному банку України 2 жовтня 1996 р. як Акціонерний комерційний банк розвитку промисловості будівельних матеріалів із статутним фондом 125 млрд грн. Створено АК Будбанк з метою мобілізації тимчасово вільних коштів підприємств та організацій, зацікавлених у розвитку галузі промисловості будівельних матеріалів, трудових заощаджень населення та інших ресурсні для кредитування заходів щодо виробничого та соціального розпитку галузі, зміцнення ЇЇ матеріально-технічної бази, збільшення випуску товарів народного споживання, а також здійснення всіх видів кредитних, фінансових, розрахункових, касових та інших банківських операцій. АК Будбанк мас генеральну ліцензію Національного банку України на проведення операцій із валютою, а також дозвіл Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на випуск цінних паперів.

Загальне керівництво діяльністю АК Будбанку здійснюють збори акціонерів та рада банку. Поточною діяльністю банку керує правління, яке призначає рада банку.

Адміністративні та економічні санкції з моменту утворення на банк не накладалися. Економічні нормативи, встановлені Національним банком України, дотримуються з моменту створення банку, що свідчить про його фінансову стабільність (підтверджена висновком аудитора).

Ділова активність. За період своєї діяльності АК Будбанк збільшив статутний фонд та інші власні кошти, додатково залучив кошти у вигляді вкладів, депозитів, збільшилися залишки коштів на розрахункових рахунках підприємств та організацій, що дало змогу збільшити активні операції банку.

За рахунок цих коштів здійснюються технічне переоснащення, реконструкція та розширення діючих підприємств, випуск нової продукції, житлове будівництво, виконання експортно-імпортних операцій клієнтів.

У цифрових показниках тут подаються дані про фінансовий стан ЛК Будбанку, розмір виданих кредитів підприємствам, виплата акціонерам банку дивідендів та інша інформація, що характеризує ділову активність,

Дані про емісію. Рішення щодо випуску акцій прийнято зборами акціонерів байку. Фінансові ресурси, добуті в результаті емісії акцій, використовуватимуться для:

·  розвитку підприємств промисловості будівельних матеріалів, зміцнення фінансового стану їх;

·  розвитку банківської справи;

·  сприяння становленню економіки України.

Подаються також дані про запланований обсяг емісії цінних паперів, а саме простих, іменних і привілейованих іменних акцій. Прості акції розповсюджуються відкритою передплатою, що провадиться банком, серед юридичних та фізичних осіб, у тому числі її іноземних громадян. Ці акції мають бути реалізовані або анульовані протягом року.

Привілейовані іменні акції розповсюджують серед працівників банку, а також у трудових колективах засновників банку, вони дають право на пріоритетне отримання дивідендів у розмірі не менш як 30 % річних від номінальної вартості акцій.

Акціонеру видається свідоцтво (сертифікат) на загальну номінальну вартість акцій, яке в подальшому може бути обміняне на акції.

Одночасно АК Будбанк докладне висвітлює вигоди, які матимуть власники акцій щодо розподілу дивідендів, першочергового кредитування тощо.

На дату випуску акцій АК Будбанк у пресі опублікував свій баланс, перевірений аудиторською фірмою і який має сертифікат її.

Як видно з наведеного прикладу, опублікована інформація АК Будбанку спрямована на залучення широкого кола покупців акцій з метою використання додаткового капіталу для ділової активності.

У висновках аудиторської фірми висвітлюють фінансовий стан емітента на момент випуску цінних паперів, а також визначають перспективи діяльності його на майбутнє. Висновки аудитора зміцнюють довіру інвесторів до цінних паперів емітентів, дають змогу учасникам ринку приймати важливі рішення про інвестування коштів, забезпечують економічно обґрунтоване перенесення фінансових ресурсів на перспективні напрями капіталовкладень.

Аудит допомагає органам, які управляють випуском цінних паперів, регулювати діяльність емітентів, зокрема встановлювати параметри інвестиційних портфелів банків, холдингових компаній, страхових товариств, пенсійних фондів тощо. У кожному випадку нормативи розміщення активів мають задовольняти вимогам ліквідності, забезпечувати надійність функціонування компаній і збереження коштів, внесених населенням. Досвід показує, що високий ступінь обґрунтованості нормативів забезпечує захист вкладників.

Окремій аудиторській перевірці підлягають біржові операції.

Біржові операції на фондовій біржі провадяться в основному з раніше випущеними паперами відкритих корпорації! за умови, що вони допущені до обігу на біржі. Цінні папери нового випуску, як правило, за передплатою розміщуються в інвестиційних дилерів і спочатку реалізуються через позабіржовий ринок. Тільки після цього компанія може одержати допуск для своїх цінних паперів на фондову біржу, тобто добитися включення їх до списку паперів, які котируються на біржі. Процедура допуску цінних паперів на біржу називається лістингом.

До біржового обігу за рішенням біржового комітету допускаються цінні папери лише великих відомих компаній. Щоб бути включеною у цей обіг, корпорація повинна відповідати суворим кількісним і якісним критеріям і дати згоду на додержання правил операцій, які є на цій біржі. На біржах існують різні критерії допуску цінних паперів до обігу. Важливими із них є: порівняно великий випуск цінних паперів, публічне розміщення їх серед широкого кола власників, наявність у корпорації-емітента робочого капіталу у певному мінімальному розмірі, прибуткова діяльність цієї корпорації протягом кількох останніх років.

Обмежений допуск цінних паперів для обігу на біржі обумовлює появу на фондових біржах окремих секцій, що дістали назву других ринків. До цінних паперів, які допускаються біржею на цей ринок, висуваються менш суворі вимоги, ніж до паперів, що включаються до основного біржового списку. Другий ринок дає можливість новим, невеликим, венчурним компаніям підвищити ліквідність їхніх цінних паперів.

Крім других ринків при деяких фондових біржах функціонують ринки вторинних щодо акцій і облігацій цінних паперів - опціонів, ф'ючерсів.

Опціон - це контракт на право купити або продати певну кількість цінних паперів у будь-який момент протягом визначеного строку за фіксованою ціною. При сприятливій для власника опціону зміні ціни на цінні папери він це право використовує і одержує доход у вигляді різниці між поточною ринковою ціною і тією, що зафіксована в контракті. За несприятливої зміни ціни власник опціону своїм правом не скористається і втратить при цьому суму, які він заплатив при придбанні опціону. Фінансові ф'ючерси, що є також контрактом на операцію з цінними паперами у чітко встановлений час у майбутньому, відрізняються від опціонів тим, що вони передбачають зобов'язання, а не право на проведення тієї чи іншої операції, яке бере на себе покупець ф'ючерса.

Біржові операції за своєю суттю - це купівля і продаж цінних паперів. Вони здійснюються з різною метою. Цінні папери купують для одержання доходів у вигляді дивідендів або відсотків. У цьому випадку покупцями є інвестори. Вони можуть продавати свої цінні папери з метою придбання акцій і облігацій, які дають більший доход, або коли відчувають потребу у грошах. Крім того, купівля-продаж цінних паперів може здійснюватися для одержання доходів у вигляді курсової різниці. Основний об'єкт таких біржових операцій - звичайні акції, оскільки курс їх найбільше зазнає коливань. Для торговця цінними паперами немає значення, в якому напрямі змінюється їхній курс. Для нього важливо передбачити цей напрям. Якщо передбачається, що курс цінних паперів підніметься, то він скуповує їх з тим, щоб пізніше перепродати за вищою ціною, і навпаки.

Операції з цінними паперами на біржі здійснюються за певними правилами. Найчастіше цінні папери продаються і купуються стандартними пакетами (100 акцій і більше).

Для участі в операціях на біржі клієнт подає їй замовлення за типовою формою. У ньому міститься інструкція для клієнта відносно строку, протягом якого чинним є замовлення, і ціни угоди. Клієнт може змінити цей строк. У замовленні може бути зазначена конкретна ціна, за якою повинна відбутися операція, або максимальна вартість угоди - верхня при купівлі і нижня при продажу. Замовлення за "ринковою" ціною означає, що клієнт згоден купити або продати певну кількість цінних паперів за ціною відкриття ринку. Дозволяється зазначати у замовленні особливі інструкції, наприклад, виконувати замовлення частинами, щоб не вплинути на ціну у гірший бік, використовувати виторг від продажу одних цінних паперів для придбання інших.

На основі одержаних замовлень біржа (курсові брокери, трейдери, комп'ютерна система), зіставляючи попит і пропозицію, а також ціни, знаходить для кожного викупу цінних паперів варіант, за яким буде реалізовано найбільшу кількість замовлень. Ціна (курс), за якої задовольняється найбільша кількість замовлень, оголошується як ціна відкриття біржі. Ці операції підлягають обов'язковому аудиту.

Українську фондову біржу як акціонерне товариство закритого типу створено у Києві в 1991 р. Вона здійснює комерційну діяльність з цінними паперами, тобто купівлю-продаж цінних паперів від свого імені та за свої кошти.

2. Державний контроль і аудит реєстрації цінних паперів

Контроль за обігом цінних паперів в Україні здійснюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Зокрема, нею затверджено Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, яким передбачено порядок ведення реєстрів власниками. Якщо кількість іменних цінних паперів емітента перевищує 500, то емітент зобов'язаний ведення реєстру доручити реєстратору, укладаючи з ним відповідний договір. Реєстратор має бути юридичною особою, зі штатною чисельністю не менше від трьох працівників (емітенти, що ведуть власний реєстр самостійно, - одного), які безпосередньо займаються реєстраційною діяльністю. Для цього необхідно, щоб працівники були атестовані і отримали кваліфікаційні сертифікати від Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку або її територіальних відділень. Реєстратор використовує у своїй діяльності також Положення про діяльність з обліку прав власності на іменні цінні папери та депозитну діяльність та інші нормативно-правові акти.

Реєстратор здійснює такі основні функції щодо власників та належних їм іменних цінних паперів:

·  ведення реєстру власників іменних цінних паперів та особових рахунків емітента і зареєстрованих осіб;

·  облік зареєстрованих заставодержателів;

·  облік нарахованих та виплачених доходів за іменними цінними паперами;

·  облік нарахованих та виплачених доходів за іменними цінними паперами;

·  облік іменних цінних паперів на рахунках емітента, пов'язаних із проведенням корпоративних операцій та операцій з викупу і погашення їх;

·  ведення журналів з обліку по кожному виду іменних цінних паперів, запитів, виданих, погашених, анульованих та втрачених сертифікатів цих паперів, випущених у паперовій формі.

При веденні реєстру у вигляді записів в електронних базах даних він повинен забезпечувати можливість перевірки кожної операції щодо перереєстрації прав власності і підтвердження її за відповідним особовим рахунком у системі реєстру. Для цього розробляють порядок встановлення па-ролей при роботі з програмою ведення реєстру. Копії електронних масивів (файлів) зберігаються в інших приміщеннях за межами перебування реєстратора і систематично поповнюються. Це необхідно для запобігання несанкціонованому доступу до електронних баз даних з метою викрадення їх, розголошення таємниці.

Ведення реєстрів власників цінних паперів та операцій з ними пов'язано з використанням спеціальної термінології, якою мають володіти реєстратори, а також аудитори, яких залучають до контролю емісії, обліку, використання, сплати дивідендів та відсотків за цінними паперами.

Блокування іменних цінних паперів - операція реєстратора щодо припинення переходу прав власності на іменні цінні папери, обтяжених обов'язками, без відповідного документального підтвердження на визначений строк та до виконання певних умов.

Виписка з реєстру - письмовий документ, що підтверджує запис у реєстрі власників іменних цінних паперів і видається реєстратором.

Власник іменних цінних паперів - особа, якій іменні цінні папери належать за правом власності

Діяльність щодо ведення реєстру власників іменних цінних паперів (далі - ведення реєстру) - збирання, фіксація, обробка, зберігання та надання даних, які становлять систему реєстру власників іменних цінних паперів (їхніх емітентів та власників).

Дата обліку - встановлюється виконавчим органом емітента, на яку реєстратор зобов'язаний скласти реєстр у паперовій формі, завірений підписами посадових осіб та скріплений печаткою реєстратора з прошитими та пронумерованими сторінками.

Дроблення акцій - зменшення номінальної вартості акції і цього випуску діленням на визначений уповноваженим органом емітента коефіцієнт. При цьому кількість акцій збільшується пропорційно до коефіцієнта дроблення, а сумарна номінальна вартість акцій цього випуску не змінюється.

Емітент - юридична особа, яка від свого імені випускам цінні папери і зобов'язується виконувати обов'язки, що випливають з умов випуску їх, а також держава в особі своїх органів та органи місцевого самоврядування, які можуть випускати цінні папери.

Зареєстрована особа - записана в реєстрі власників іменних цінних паперів як власник чи номінальний власник зазначеної кількості іменних цінних паперів певної номінальної вартості.

Заставодержатель - фізична або юридична особа, на ім'я якої оформлена застава цінних паперів відповідно до укладеного договору застави.

Конвертація іменних цінних паперів - переведення іменних цінних паперів одного виду або форми випуску в інший вид або форму випуску, що здійснюється за рішенням відповідного органу управління емітента або відповідно до зареєстрованого проспекту емісії.

Консолідація акцій - зменшення загальної кількості акцій випуску щодо прийнятої відповідно до заданого коефіцієнта водночас із пропорційним збільшенням номінальної вартості акцій. Операція консолідації не призводить до зміни сумарної номінальної вартості акцій цього випуску.

Корпоративні операції - пов'язані з анулюванням, дробленням, консолідацією та конвертацією іменних цінних паперів.

Номінальний утримувач - юридична особа (торговець цінними паперами, депозитарій або довірче товариство), зареєстрована в системі ведення реєстру власників іменних цінних паперів, якій цінні папери передані для здійснення операцій з ними за дорученням і в інтересах власника.

Обтяження іменних цінних паперів обов'язками - будь-які обмеження щодо володіння, користування чи розпорядження іменними цінними паперами, пов'язані з умовами успадкування, застави, рішенням суду тощо.

Особовий рахунок - існуюча в системі реєстру сукупність даних про зареєстровану особу, кількість, номінальну вартість, вид іменних цінних паперів, що зареєстровані реєстратором на її ім'я, виключаючи дані про всі зміни у кількості вказаних цінних паперів та відомості про обтяження їх обов'язками з моменту відкриття рахунку,

Передавальне доручення - письмове розпорядження власника або особи, що діє за його дорученням, яким дається розпорядження реєстратору внести зміни до реєстру власників іменних цінних паперів у зв'язку з передаванням іменних цінних паперів іншій особі.

Реєстр власників іменних цінних паперів - перелік за станом на певну дату власників іменних цінних паперів, належних їм іменних цінних паперів, що є складовою частиною системи реєстру та дає змогу ідентифікувати цих власників, кількість, номінальну вартість та вид належних їм іменних цінних паперів.

Розпорядження застави -- документ, що містить вимогу до реєстратора зареєструвати у реєстрі виникнення або припинення існування застави на користь заставодержателя.

Сертифікат цінних паперів - документ, який видається власнику іменних цінних паперів та підтверджує сукупність прав на вказану в сертифікаті кількість іменних цінних паперів.

Система реєстру власників іменних цінних паперів - сукупність даних, зафіксованих у паперовій та у вигляді записів в електронних базах даних, що забезпечує ідентифікацію зареєстрованих у цій системі власників, номінальних власників іменних цінних паперів, зареєстрованих на їх ім'я, одержання та надання інформації цим особам і складання реєстру власників іменних цінних паперів.

Уповноважена особа - юридична або фізична особа, яка діє на підставі доручення згідно з вимогами цивільного права України.

Державний контроль за додержанням порядку ведення реєстрів власників іменних цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів фондового ринку та її територіальні відділення. Інші державні органи мають право здійснювати контроль щодо порядку ведення реєстру власників іменних цінних паперів лише в межах повноважень, наданих їм чинним законодавством. Наприклад, Державна контрольно-ревізійна служба України може здійснювати контрольні перевірки діяльності реєстраторів за рішенням правоохоронних органів.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку встановлює типові форми документів, які стосуються реєстраційної діяльності, видає нормативні документи щодо застосування їх тощо.

Аудитори (аудиторські фірми) можуть залучатися до контрольних перевірок при емісії цінних паперів, складанні звіту за результатом емісії, на вимогу емітента в разі порушення договірних умов з реєстратором власників іменних цінних паперів та за іншими обставинами.

Отже, контроль реєстрації власників іменних цінних паперів сприяє раціональному обігу їх на фондовому ринку, захищав інтереси емітентів і власників щодо збереження і використання їх, а також функціонуванню фінансового менеджменту.

3. Аудит ефективності зовнішньоекономічних операцій

Зовнішньоекономічні зв'язки - це міжнародні господарські і торговельно-політичні відносини, що передбачають обмін товарами, спеціалізацію і кооперування виробництва, науково-технічне співробітництво, економічне і технічне сприяння, створення спільних підприємств та інші форми економічного співробітництва. Через зовнішньоекономічні зв'язки здійснюється міжнародний розподіл праці, метою якого є економія суспільної праці у процесі виробництва і обміну його результатами між різними країнами.

Міжнародний обмін товарами економічно доцільний для країни, якщо вона витрачає на виробництво експортних товарів менше суспільної праці, ніж має витратити на виробництво товарів замість імпортованих на кошти від експорту. Участь у міжнародному розподілі праці дає змогу досягти поставленої економічної мети при менших затратах суспільної праці. Отже, з метою прискорення соціального і економічного розвитку країни необхідно збільшити масштаби випуску конкурентоспроможної продукції.

Для досягнення найбільшого економічного ефекту від участі у міжнародному поділі праці потрібно розвивати експорт тієї продукції, яка дає найбільший валютний виторг на одиницю затрат суспільної праці. Імпортувати слід ті товари, власне виробництво яких пов'язано з великими затратами суспільної праці на одиницю валютних коштів, які при цьому витрачаються. Досвід показує, що у світовій економіці вартісних пропорцій найбільший ефект досягається від експорту наукоємної готової продукції.

Економічна доцільність зовнішньоторговельного обміну визначається зіставленням суспільних витрат праці на виробництво експортної продукції із затратами, які б мали місце при самостійному виробництві продукції замість імпортованої.

Для оцінки аудиторами економічної ефективності діяльності зовнішньоторговельних організацій використовують показники валютної (бюджетної) ефективності. Початкові дані для розрахунку цих показників мають постачальники експортної продукції, замовники імпортних товарів і зовнішньоторговельні організації.

Показники бюджетної ефективності експорту Е1 та імпорту Е2 при розрахунках готівкою аудитори визначають за такими формулами:

де В1 - чистий валютний виторг від експорту товарів, приведений до внутрішньої валюти за офіційним курсом;

З1 - повні витрати у власній валюті України на експорт продукції (оптова або погоджена з постачальником відпускна вартість, збільшена на транспортні та інші накладні витрати);

З2 - вартість реалізованої імпортної продукції вітчизняним замовникам у власній валюті України за оптовими або договірними цінами, за вирахуванням транспортних та інших накладних витрат;

В2 - повні валютні витрати на імпорт продукції, приведені до внутрішньої валюти за офіційним курсом, з урахуванням транспортних і накладних витрат.

В основу чистого валютного виторгу і повних валютних затрат покладено зовнішньоторговельні ціни, близькі до цін світового ринку, що під впливом конкуренції наближаються до вартості, яка відбиває суспільне необхідні затрати праці на виробництво продукції.

За показниками експортної та імпортної ефективності аудиторам складно визначити економічну доцільність зовнішньоторговельної операції, бо невідомо, наскільки оптові або договірні ціни відхиляються від вартості товарів. Тому застосовують показник народногосподарської ефективності.

Народногосподарську ефективність аудитор визначає за такими алгоритмами;

для експорту

для імпорту

де 3 - витрати на виробництво і транспортування товарів до кордону України у власній валюті (3 = С + NефК);

Nеф - єдиний норматив ефективності по народному господарству (0,15);

К - капіталовкладення в основні й оборотні фонди та інші одноразові затрати на виробництво або капіталоємність продукції;

Ккр - коефіцієнт кредитного впливу, прийнятий при експорті та імпорті товарів у кредит;

В3 - вартість імпортної продукції у власній валюті України.

Показники ефективності зовнішньоекономічних операцій, у тому числі й народногосподарських витрат, вартості імпортної продукції і коефіцієнт кредитного впливу аудитори визначають за методикою, яка ґрунтується на народногосподарській ефективності.







Информация 







© Центральная Научная Библиотека