Доклад: Форми та принципи контролю за охороною праці

Доповідь

Форми та принципи контролю за охороною праці

Київ 2010р.

Розвиток техніки і удосконалення технологій, підвищення рівня механізації, автоматизації виробництва, впровадження досягнень науки – все це створює реальні передумови для полегшення трудомістких і некваліфікованих робіт, для покращення умов і збагачення змісту праці. Проте науково-технічний прогрес, характерний для розвитку будь-якої галузі народного господарства, пов’язаний з інтенсифікацією праці, використанням складнішої техніки. А це, у свою чергу, вимагає підвищення рівня профілактичної роботи щодо запобігання дії на працюючих додаткових небезпечних і шкідливих чинників.

Державний контроль і нагляд за станом охорони праці в сучасних умовах набуває важливого значення щодо забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці.

Державний нагляд – це діяльність уповноважених органів і посадових осіб, спрямована на забезпечення виконання органами виконавчої влади, суб’єктами господарювання й працівниками вимог законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про охорону праці» державний нагляд за дотриманням законодавства та інших актів про охорону праці здійснюють:

1.  Державний департамент з нагляду за охороною праці, його управління в областях та державні інспекції;

2.  Органи, установи, заклади Державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ та інших центральних органів виконавчої влади;

3.  Головне управління державної пожежної охорони МНС, територіальні і місцеві органи пожежного нагляду;

4.  Головна державна інспекція з нагляду за ядерною безпекою та Державна екологічна інспекція, тощо.

5.  Органи державного нагляду за охороною праці є незалежними від державних адміністрацій, господарських, громадських і політичних організацій і діють відповідно до положень, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Державні інспектори або контролери органів державного нагляду мають право:

- відвідувати в будь-який час підприємства, що контролюються, перевіряти стан охорони праці, знайомитися з документацією та отримувати інформацію і пояснення роботодавця з питань, що перевіряються тощо;

- видавати керівникам підприємств, керівним посадовим особам міністерств, комітетів, об'єднань підприємств та ін., відповідальним за охорону праці працівникам держадміністрацій приписи (розпорядження), обов'язкові для виконання про виявлені порушення і недоліки в галузі охорони праці і про строки їх усунення;

- призупиняти роботу підприємства або об'єкта, де виявлені небезпечні для життя та здоров'я працюючих порушення норм і правил охорони праці;

- притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці;

- подавати позов до прокуратури для притягнення до кримінальної відповідальності винних у порушенні вимог охорони праці, що призвело до матеріальних збитків або завдало шкоди працюючим;

- надсилати роботодавцям або відповідальним посадовим особам подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді або про накладання на них стягнення за порушення вимог охорони праці.

Однією з основних складових системи управління охороною праці є контроль за охороною праці, і від того, наскільки він чітко виконується, залежить стан охорони праці на підприємстві. Зміст функції контролю полягає у перевірці додержання вимог законодавства про охорону праці, дотримання умов праці, виявленні відхилень від вимог законодавства про працю, від стандартів безпеки праці, правил і норм охорони праці, рішень директивних органів, а також у перевірці виконання службами й підрозділами своїх обов’язків у сфері охорони праці.

Контроль буває технічний, якщо його об’єктами є предмети праці (продукція, технічна документація), засоби праці (обладнання, інструмент), трудові процеси, а також соціальний, якщо його об’єкт становить діяльність людини.

До основних форм контролю за охороною праці на підприємстві належать:

·  відомчий контроль, який здійснюється шляхом систематичної перевірки міністерствами й відомствами дотримання умов стандартів, норм і правил охорони праці та трудового законодавства на підлеглих їм підприємствах;

·  державний контроль – це контроль державних органів за додержанням законів, інших нормативних актів за господарською діяльністю підприємств, установ, організацій згідно законодавства;

·  регіональний контроль реалізується посадовими особами, представниками та службами місццевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на підприємствах певного регіону;

·  громадський контроль, який здійснює профспілковий комітет через уповноважених трудових колективів та комісію з охорони праці підприємств;

·  адміністративно-громадський контроль, що може здійснюватися на основі триступінчастої системи і тримірної просторової системи. Триступінчаста система являє собою: перший ступінь – ділянка цеху, другий цех, третій ступінь – підприємство.

На першому етапі протягом робочої зміни або робочого дня контролюється хоча б один раз кожне робоче місце, контроль здійснюють начальник ділянки, майстер, механік, уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, які щоденно перевіряють готовність машин до роботи, а виконавців – до трудової діяльності, відповідність та дотримання умов праці й вимог безпеки на робочих місцях і ділянках під час виконання трудових і виробничих процесів. На другому етапі комісія на чолі з начальником цеху разом з представниками комісії з охорони праці, представником технічних служб цеху, інженером відділу охорони праці перевіряє стан охорони праці в цеху згідно із затвердженим графіком – один раз на тиждень, (але не рідше два рази на місяць). На третьому етапі контролю комісія у складі керівника підприємства чи головного інженера, керівників технічних служб, інженера з охорони праці, комісії з охорони праці один раз на місяць перевіряє стан охорони праці на підприємстві. Всі виявлені недоліки записуються в спеціальному журналі.

На відміну від одномірної триступінчастої системи контроль на основі тримірної просторової системи проводиться безперервно на трьох рівнях: управлінському, організаційному, виконавчому; на трьох стадіях виробничих процесів: перед початком роботи, в процесі її виконання, після закінчення роботи; на трьох часових інтервалах: щодня (щозмінно), щомісячно, щоквартально.

Зазначена система безперервного контролю дасть можливість одержувати як систематичну підсумкову інформацію про стан охорони праці на підприємстві в цілому для прийняття стратегічних рішень, так і оперативну – про характер порушень технологічної дисципліни, норм та правил безпеки безпосередньо в місцях виконання робіт з метою вжиття заходів, що унеможливлюють передумови травм і аварій.

До числа основоположних принципів контролю та нагдяду можна віднести такі:

1. Контроль повинен бути безперервним у часі, тобто мати систематичний характер, проводитися в кожному часовому інтервалі (день, тиждень, місяць, квартал, рік), на всіх стадіях організації та здійснення виробничої діяльності, ієрархічних рівнях управління й виконання. В окремих випадках необхідним є постійне і безпосереднє спостереження за виконанням робіт.

2. Контроль має бути повним, всебічним, об’єктивним; охоплювати всі аспекти діяльності підприємства в галузі охорони праці, відображати реальний стан цієї діяльності в контрольованих підрозділах, на ділянках і робочих місцях; забезпечувати одержання на кожному обліковому часовому інтервалі даних, необхідних для оцінки стану охорони праці

3. Контроль повинен бути випереджаючим, тобто мати профілактичний характер. Це необхідно для того, щоб запобігти нещасному випадку, аварії, профзахворюванню. Прикладами запобіжного контролю є: діагностика технічного стану технологічного устаткування та механізмів, інвентаря, оснастки; перевірка наявності й стану засобів індивідуального захисту; первинний та періодичний медичний контроль працівників тощо.

4. Система контролю має бути пов’язана з економічним механізмом регулювання та мотивацією безпечної роботи. За результатами контролю й оцінки стану охорони праці повинно здійснюватися заохочення (за роботу без травм та аварій), а також покарання (за низький рівень охорони праці) посадових осіб, окремих порушників, виробничих колективів і підрозділів.

5. Контроль повинен бути ефективним. Даний принцип полягає в тому, що наглядові функції здійснюються не заради самого контролю, а для усунення виявлених недоліків з метою приведення умов праці на робочих місцях та ділянках до нормативних вимог, для зниження потенційного ризику, підвищення безпеки трудових і виробничих процесів.

державний контроль охорона праця

Список використаних джерел

1.  Про охорону праці. Закон України Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 49. – ст. 668 (в ред. від 01.01.2010 р.)

2.  Науково-практичний коментар до закону України «Про охорону праці». – К., 1997. – 528 с.

3.  Основи охорони праці під редакцією д.т.н. професора М.П. Купчика, д.т.н. професора М.П. Гандзюка – Київ, 2000. – 410 с.

4.  Жидецький В.П., Джигирей В.С., Мельников О.В. Основи охорони праці. – Вид. 3-є, доп. – Львів: Афіша, 2000. – 350 с.

5.  Грузінова Л. П., Короткін В. Г. Трудове право України: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – К.: МАУП, 2003. – Ч. 4. – 152 с.

6.  Керб Л.П. Основи охорони праці: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 215