Курсовая работа: Аналіз регіональних умов і технологій, пошук резервів і розробка проекту виробництва картоплі в СВК "Ризинський" Звенигородського району Черкаської області

Міністерство аграрної політики України Уманський державний аграрний університет

Кафедра рослинництва

Курсовий проект з рослинництва

на тему:

Аналіз регіональних умов і технологій, пошук резервів і розробка проекту виробництва картоплі в СВК «Ризинський» Звенигородського району Черкаської області

Умань 2009 р.

ЗМІСТ

ВСТУП

1 АНАЛІЗ ГОСПОДАРСЬКИХ ТА ГРУНТОВО-КЛІМАТИЧНИХ УМОВ ВИРОЩУВАННЯ КАРТОПЛІ В СВК «РИЗИНСЬКИЙ»

1.1  Характеристика господарства і аналіз господарських умов

1.2  Агротехнічні умови

1.3  Ґрунти, рельєф і водні ресурси

1.4  Погодні умови

2    АНАЛІЗ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ, ОЦІНКА ДОСЯГНУТОГО РІВНЯ ВИРОБНИЦТВА КАРТОПЛІ ТА ПОШУКИ РЕЗЕРВІВ ЙОГО РАЦІОНАЛІЗАЦІЇ В СВК «РИЗИНСЬКИЙ»

2.1  Біологічні особливості культури

2.2  Розміщення в сівозміні та обробіток грунту

2.3  Система удобрення

2.4  Сорти, гібриди та посівні якості насіння

2.5  Садіння

2.6  Догляд за посівами

2.7  Збирання врожаю

2.8  Економічна ефективність виробництва картоплі в СВК «Ризинський»

2.9   Узагальнені висновки і пропозиції з аналізу і виявлення резервів виробництва картоплі

3      РОЗРОБКА ПРОЕКТУ ВИРОБНИЦТВА КАРТОПЛІ В СВК «РИЗИНСЬКИЙ» НА НАЙБЛИЖЧІ РОКИ

3.1    Оптимальні проектні показники виробництва картоплі в СВК «Ризинський»

3.2  Перспективний агротехплан до технологічної карти

3.3  Висновки і пропозиції про вдосконалення виробництва картоплі

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Картопля посідає одне з перших місць серед інших сільськогосподарських культур за універсальністю використання в господарстві. Вона є важливою продовольчою, кормовою й технічною культурою.

Продовольча цінність картоплі визначається її високими смаковими якостями та сприятливим для здоров'я людини хімічним складом бульб. У них міститься 14 - 22 % крохмалю, 1,5 - 3 % білків, 0,8 - 1 % клітковини. Крохмаль картоплі легко засвоюється організмом, а її білки за біологічною повноцінністю переважають білки інших культур, у тому числі озимої пшениці. Бульби багаті на вітаміни групи В, РР, каротиноїди. У зимовий період картопля є головним продуктом харчування і джерелом вітаміну С.

Вживають картоплю в їжу у вигляді різних страв, яких лише в європейській кухні налічується понад 200. Проте у складі бульб, особливо позеленілих, містяться отруйні речовини (соланін). І хоч вони під час варіння значною мірою розкладаються, все ж при їх вмісті понад 0,01 % краще бульби не вживати в їжу, а використовувати для технічних потреб. [1]

За калорійністю вона в 2 рази перевищує моркву, у 3 - капусту і в 4 рази - томати. На корм використовують бульби в сирому і запареному вигляді, а зелене картоплиння можна використовувати разом з гичкою буряків для виготовлення силосу. Білок картоплі містить незамінні амінокислоти, близько 60 - 70 % загальної їх кількості в молоці. Продукти переробки картоплі (м'язга і барда) також є цінним кормом для тварин. Поживна цінність картоплі така, кормових одиниць на 100 кг корму: сирі бульби - 27-29, силос із зеленого бадилля - 8,5, барда свіжа - 4, барда суха - 52, м'язга свіжа - 13, м'язга суха - 95,5.

Картопля є сировиною для виробництва багатьох видів продукції (крохмалю, спирту, глюкози, декстрину). 3 1т картоплі з вмістом крохмалю 17 % можна мати більше 100 л спирту, 170 кг крохмалю, 17 кг синтетичного каучуку, 1 ц декстрину, 1500 л барди і 1000 кг м'язги, 80 кг глюкози, 65 кг гідролю. Картопля має велике агротехнічне і економічне значення. [2]

При вирощуванні картоплі на корм вихід кормових одиниць з 1 га може перевищувати 5-6 тис.

Картопля як просапна культура має агротехнічне значення: є добрим попередником для ярих культур, а ранні сорти — і для озимих.[1]

1 АНАЛІЗ ГОСПОДАРСЬКИХ ТА ГРУНТОВО-КЛІМАТИЧНИХ УМОВ ВИРОЩУВАННЯ ТРИТИКАЛЕ ЯРОГО В СВК «РИЗИНСЬКИЙ»

1.1 Характеристика господарства і аналіз господарських умов

Фермерське господарство СВК „ Ризинський " розміщене в північно-східній частині, яка характеризується помірно-континентальним кліматом. Звенигородського району, на відстані 150км від обласного центру -м. Черкас, найближчі залізничні станції: м. Ватутіне - 50км, м. Шпола -75км, м. Єрки-45км.

У 1929 році було засновано колгосп, який мав назву ім. Дзержинського. В ньому в основному вирощували зернові культури. Тваринництво на той час було дуже розвинутим.

У 1993 році колгосп було перейменовано на колективне сільськогосподарське підприємство „ Ризинський ".

СВК „Ризинський" створене рішенням загальних зборів від 29.01.99 і почало працювати з 01.02.99.

Склад, структура земельних угідь СВК „ Ризинський " (в середньому за 2007-2009р)

Таблиця №1.1

Загальна площа землекористування становить 3501,7 га, з яких сільськогосподарські угіддя - 2837.6 га, в тому числі орні землі - 2329.7 га.

Характеризуючи матеріально-технічні і трудові ресурси, слід відмітити, що середня кількість працюючих у господарстві - 190 чоловік. З них 150 чоловік, 40 - жінок. Середній вік працюючих - 37 років. Середньорічна чисельність робітників, зайнятих в рослинництві - 130 чоловік, в тваринництві 60 чоловік.

В господарстві налічується така кількість техніки, нгт.:

трактори різних модифікацій - 24, з них гусеничних - 12;

вантажні автомобілі - 25;

комбайни: СК - 5 „ Нива " - 2, „ Дон-1500" - 2, „ Лан " - 1;

тракторні причепи - 13;

косарки - 2;

гичко збиральні машини - 2;

жниварки валкові - 2;

зерноочисні машини - 3;

сівалки - 16;

плуги - 7;

культиватори - 19;

розкидачі твердих мінеральних добрив - 1;

машини для внесення в грунт органічних твердих і мінеральних добрив - 2;

оприскувачі-3. Техніки цілком вистачає, але керівництво не втрачає нагоди по мірі можливості придбати нову техніку. В господарстві є тракторна бригада. Стан зберігання та ремонту техніки в ній на високому рівні, адже очолює її досвідчений спеціаліст.

В даний час важкою проблемою є заготівля господарством паливно-мастильних матеріалів через їх дорожнечу. Але керівництво господарства різними способами намагається вирішити цю негативну проблему. [3]

1.2 Агротехнічні умови

В СВК „ Ризинський" вирощують широкий набір сільськогосподарських культур, який включає:

а.      озимі зернові культури - озима пшениця, озиме жито, озиме тритикале;

б.      ярі зернові культури - ячмінь, кукурудза на зерно, яре тритикале;

в.      зернобобові культури - горох;

г.      круп'яні культури - просо, гречка;

д.      технічні культури - соняшник, цукрові буряки; є. бульбоплідні культури - картопля;

ж.    кормові культури - однорічні та багаторічні трави, кормові буряки.

В СВК „ Ризинський " запроваджена така польова сівозміна №1:

1)  кукурудза на зелений корм 100 га;

2)  озима пшениця 100 та;

3)  картопля 60 га, кормові буряки 40 га;

4)  яре тритикале 60 га, гречка 20 га, просо 20 га;

5)  ячмінь 100 га + б/т 100 га;

6)  люцерна на І укіс 100 га;

7)  озима пшениця 100 га;

8)  горох 100 га;

9)  озиме жито 100 га;

10)  соняшник 100 га.

Таким чином картопля в польовій сівозміні №1 господарства розміщене в ланці сівозміни: озима пшениця - картопля, кормові буряки - яре тритикале, гречка, просо. Така ланка сівозміни досить сприятлива для отримання високих врожаїв картоплі.

Система обробітку грунту в польовій сівозміні господарства складається з ранньовесняного та основного обробітку грунту.

Що стосується рівня культури землеробства в господарстві в цілому то він задовільний. [4]

1.3 Грунти, рельєф і водні ресурси

Господарство СВК „ Ризинський " розміщене на чорноземних грунтах, які є найродючіші, з глибоким гумусовим шаром та сприятливими фізичними властивостями, нейтральною реакцією ґрунтового розчину.

В орному шарі в середньому міститься 4.07% гумусу; 47.1 мг/100 г азоту, що легко гідролізується, рухомого фосфору - 6.9 мг/100 г, обмінного калію -9.8 мг/ІООг; середнє значення рН становить від 6.0-6.6. Насиченість грунту основами становить35.2мг-екв/100 г, що на 2.2 мг/екв/ЮОг більше еталонного значення 33.0 мг-екв/100 г.

Грунти даного господарства мають запаси вологи у метровому шарі 100-200 мм, що як правило забезпечує достатню кількість вологи для росту і розвитку рослини протягом вегетації, а також одержується високий урожай. За еколого - географічною оцінкою чорноземні грунти мають такий бал від 61-92, що є свідченням середнього і високого забезпечення фунтів різними елементами і придатністю для вирощування рослин.

Забезпеченість грунтів елементами живлення рослин за даними агрохімічного паспорту поля знаходиться на середньому рівні. Забруднення знаходиться в значно малій кількості в порівнянні з еталонним значенням:еколого - агрохімічна оцінка є високою.

Дані грунти відповідають культурі з несильно глибоким гумусовим шаром та сприятливих фізичних властивостями, з достатніми запасами поживних речовин і вологи з нейтральною реакцією ґрунтового розчину (рН 6.0-7.5), всі ці властивості відповідають чорноземним грунтам, на яких вирощують картоплю в господарстві, отримуючи при цьому стані високі врожаї. [4]

1.4 Погодні умови

Клімат на території Звенигородського району де розташоване господарство помірно-континентальний.

Середня тривалість без морозного періоду за багаторічними даними Новомиргородської метеостанції складає 190-210 днів.

За даними цієї метеостанції середньорічна кількість опадів 578мм з відхиленням по роках від 5 - 100мм.

Погодно - кліматичні умови за 2007 - 2009 рр. приведенні у таблиці 1.4 Запаси продуктивності вологи на час посіву озимих та ярих зернових культур в умовах господарства слідуючі:

Озима пшениця 110 - 120мм;

Ячмінь 120- 130мм;

Горох 115 - 130мм;

Картопля - 130 мм;

Кукурудза на зерно 130мм;

Пшениця яра 130мм;

Із приведених даних кліматичних умов можна зробити слідуючі висновки:

■дані таблиці свідчать про нерівномірність опадів;

■відносна вологість повітря в зоні діяльності господарства міняється по місяцях і роках.

Так середньорічна температура повітря у 2009 р. становила 9.5°С. Тривалість без морозного періоду 165 - 175 днів, а в середньому за багато років 170 днів. Середня багаторічна тривалість вегетаційного періоду 205 днів.

Виходячи з приведених даних кліматичних характеристик можна зробити висновок, що такі кліматичні умови сприятливі для вирощування картоплі.

Погодні умови за даними метеостанції Звенигородка

2 АНАЛІЗ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ, ОЦІНКА ДОСЯГНУТОГО РІВНЯ ВИРОБНИЦТВА КАРТОПЛІ ТА ПОШУКИ РЕЗЕРВІВ ЙОГО РАЦІОНАЛІЗАЦІЇ В СВК «РИЗИНСЬКИЙ»

2.1 Біологічні особливості культури

Картопля належить до родини пасльонових. У сільськогосподарській практиці картоплю використовують як однорічну культуру і розмножують бульбами. Можна розмножувати її частинами бульб, а також ростками, які вирощують у лабораторіях та одержують мікроклонуванням. У селекційній роботі картоплю часто розмножують насінням.

Коренева система картоплі, вирощеної з бульби, мичкувата, а з насіння -стрижнева. Основна маса коренів розмішується переважно у верхньому шарі грунту і проникає в глибину на 70 см. На бульбах на початку їх формування утворюються дрібні етіольовані листочки, у пазухах яких закладаються вічка. В кожному вічку є кілька бруньок, з яких при проростанні росте одна, решта залишаються як запасні. Форма бруньок округла, овальна, довгаста, оберненояйцеподібна, забарвлення - біле, рожеве, червоне, фіолетово-синє залежно від сорту. При проростанні бульб із сплячих бруньок вічок утворюються паростки, які на світлі виростають короткими, міцними і забарвленими, а в темноті - тонкими, довгими, етіольованими. Забарвлення паростків разом із забарвленням бульб є основною сортовою ознакою картоплі. Зрілі бульби вкриті шкіркою з пробкової тканини, під якою знаходяться паренхімні клітини кори, заповнені крохмальними зернами, глибше - кільце судинно-волокнистих пучків, які з'єднуються з вічками. В середині (внутрішній частині) бульби також міститься крохмаль, але менше, як у шкірці. Вміст крохмалю в бульбах коливається від 12-14 до 22-25 % і більше. У бульбах столових сортів його 13-16 %, технічних - 18-25 % Кущ картоплі складається переважно з 4- 8 облистнених стебел. У підземній частині стебла із пазушних вічок розвиваються пагони-столони, на кінцях яких утворюються бульби.

Велика різноманітність сортів дає змогу вирощувати картоплю по всій території України.

Цикл розвитку картоплі умовно поділяють на 3 періоди. Перший триває від появи сходів до початку цвітіння. Під час цього періоду збільшується маса бадилля, приріст бульб незначний. Другий період (від цвітіння до початку в'янення бадилля) є періодом найбільш інтенсивного росту бульб. У цей період формується до 75 % урожаю. Урожайність картоплі значною мірою визначається погодними умовами і рівнем агротехніки.

У ранньостиглих сортів інтенсивний приріст урожаю триває 25-28 днів, у середньостиглих - 34-36, у пізньостиглих - 43-45 днів.

Бульби картоплі починають проростати при температурі 8-10 °С. Оптимальна температура для росту і розвитку рослини і бульб 17-20 °С. При температурі 25 °С утворення бульб затримується, а при ЗО °С припиняється. За даними А. Г. Лорха, максимальний приріст урожаю бульб картоплі відбувається в той період, коли температура грунту становить близько 17 °С, температура повітря - 23 °С (при температурі грунту близько 29-30 °С ріст бульб припиняється).

Після зав'язування бульб рослинам потрібна температура грунту 15-18°С. Ці особливості покладені в основу боротьби з виродженням картоплі за допомогою літнього садіння в південних районах нашої країни. При садінні бульб у червні-липні бульби формуються наприкінці літа.

Картопля дуже чутлива до заморозків. У більшості сортів при заморозках 1-2 °С гинуть всі надземні частини рослини. Натомість можуть вирости нові, але загальний розвиток рослини при цьому затримується. У деяких диких видів картоплі надземна частина витримує заморозки до -7 °С.

Картопля - рослина пластична і може пристосовуватись до умов вирощування. Потреба у волозі змінюється в неї за фазами росту. На початку розвитку картопля потребує менше вологи, а в міру росту потреба у воді збільшується. Критичним періодом є фаза початку цвітіння. Недостатня кількість вологи в цей період призводить до значного зниження врожаю. Найбільш сприятливі умови для росту картоплі і утворення високого врожаю створюються при вологості 70-80 % НВ. Надмірна вологість затримує розвиток картоплі, погіршує повітряний режим грунту, призводить до загнивання вічок і бульб.

Транспіраційний коефіцієнт картоплі 500-400. При підвищеній вологості повітря зменшуються втрати води. Забезпечення рослин елементами живлення також сприяє економному витрачанню води.

Витрата води на суглинкових грунтах при врожаї 300 ц/га становить 3000 м3. За даними А. Г. Лорха, врожай ранніх сортів визначається опадами в липні, середньостиглих - у липні - серпні, а пізніх - у липні - вересні.

Високі врожаї картоплі мають на нещільних чорноземах, дерново-підзолистих, окультурених торф'яних грунтах. Заболочені та засолені грунти для картоплі непридатні, погано росте вона і на карбонатних грунтах. Найкраще картопля росте на грунтах із слабко кислою і нейтральною реакцією.

Коренева система картоплі у процесі дихання поглинає з ґрунтового повітря багато кисню. Добова потреба коренів рослин у кисні становить близько 1 мг на 1 г сухої речовини. Максимальна потреба в кисні припадає на період бульбоутворення. Для забезпечення достатньої кількості кисню грунт необхідно утримувати в пухкому стані з об'ємною масою не більше 1-1,2 г/см . У таких грунтах добре відбувається газообмін між ґрунтовим і атмосферним повітрям. З грунту в приземний шар повітря виділяється вуглекислий газ (С02), а в грунт надходить кисень. В ущільнених грунтах вміст кисню може зменшуватися до 2 %, а вміст вуглекислого газу значно підвищуватися. За таких умов спостерігається загнивання бульб.

Картопля має слабкорозвинену кореневу систему. Загальна маса коренів, як правило, становить 7-8 % маси бадилля. З урожаєм 200-300 ц/га картопля виносить з грунту 100-125 кг азоту, 40- 50 кг фосфору, 140-230 калію, до 20 кг СаО, 10 кг Мg0. Максимальна потреба картоплі в поживних речовинах спостерігається під час інтенсивного наростання надземної маси і на початку бульбоутворення.

Для одержання високих врожаїв треба збалансувати мінеральне живлення картоплі. При нестачі азоту в грунті рослини розвиваються слабко, у них формується незначна асиміляційна поверхня; знижується продуктивність роботи листкового апарату. Забезпечення рослин азотом сприяє засвоєнню фосфору і калію. Фосфор прискорює розвиток картоплі, підвищує темпи формування кореневої системи, посилює бульбоутворення і фотосинтез. Все це сприяє збільшенню врожаю і вмісту крохмалю в бульбах, такі бульби краще зберігаються і менше уражуються хворобами. Калій підвищує тургор клітин, бере участь у білковому і вуглеводному обміні, підвищує вміст крохмалю і підвищує стійкість картоплі проти хвороб.

Картопля - світлолюбна рослина. За умов недостатнього освітлення жовтіє надземна маса, витягуються стебла, послаблюються процеси цвітіння, знижується врожай. [2]

2.2 Розміщення в сівозміні та обробіток грунту

Картоплю здавна відносять до культур, яка майже не реагує на місце в сівозміні. Не рекомендується вирощувати картоплю в сівозміні повторно через вищу ураженість бульб паршею, сухою гниллю, нематодами та іншими шкідливими організмами, а після цукрових буряків - через надмірне ущільнення грунту, за даними кафедри загального землеробства Уманського ДАУ крім озимих пшениці та жита непоганими попередниками для картоплі вважаються кукурудза на силос, баштанні культури і багаторічні бобові трави однорічного використання на два і більше укосів. А коли картоплю вирощувати після багаторічних трав тривалого використання, то виникає загроза значного пошкодження бульб ґрунтовими шкідниками (дротяниками тощо).

Науковці Хмельницької дослідної станції рекомендують картоплю в сівозміні розміщувати після проміжних (післяжнивних) посівів кормових культур, які відіграють значну санітарну роль, гальмуючи розвиток парші в два рази, а ризоктонії - в п'ять разів. А щоб попередити ураження картоплі й іншими шкідливими організмами, повертати цю культуру на попереднє місце вирощування краще через 1-2 роки. Деякі вчені пропонують збільшити термін повернення картоплі до трьох років на полях із значною наявністю в грунті нематоди, посилаючись при цьому на багатий досвід вирощування високих врожаїв цієї культури в Нідерландах. [5]

Картопля позитивно реагує на глибокий обробіток ґрунту, яким створюється глибокий пухкий орний шар, особливо сприятливий для формування великих бульб на важких ґрунтах. Залежно від зони вирощування картоплі, строку внесення органічних добрив належної розпущеності ґрунту досягають як зяблевим, так і весняним обробітком, включаючи й лущення стерні, основну та передпосівну підготовку ґрунту з диференціацією цих прийомів залежно від типу ґрунту, його фізичних та хімічних властивостей, забур'яненості.

Лущення проводять відразу після збирання попередника або не пізніш як через 3-4 дні після збирання.

На полях з переважанням коренепаросткових бур'янів (осоту, молочаю, березки польової) перший раз лущать на глибину 6 - 8 см дисковими лущильниками (ЛДГ-5А, ЛДГ-15А, ЛДГ-10А, ЛДГ-20), а другий - у період утворення розеток цих бур'янів на 10 - 12 см з використанням лущильників (ППЛ-10-25, ППЛ-5-25, а також ЛДГ-5А, ЛДГ-10А та ін.). Після появи сходів бур'янів поле орють плугами з передплужниками (ПЛН-4-35, ПЛН-5-35, ПЛН-6-35 та ін.) на глибину 27-30 см. На ґрунтах з мілким орним шаром використовують плуги-розігушувачі (ПРПВ-5-50 та ін.).

Попередники, засмічені кореневищними бур'янами, 2-3 рази дискують на глибину до 12 см дисковими боронами (БД-10Б, БДТ-7А) і після появи «шилець» кореневища глибоко заорюють плугами з передплужниками. На площах з неглибоким орним шаром кореневища «вичісують»: проводять лущення полиневими лущильниками або мілку оранку на глибину залягання кореневищ бур'янів у ґрунті (10-15 см), після чого кореневища витягують з ґрунту (вичісують) пружинними культиваторами або боронами і вивозять за межі поля.

При внесенні восени гною або компостів на запливаючих ґрунтах його звичайно придисковують, а навесні на цих площах орють плугами без полиць на глибину 25-25 см. Якщо восени гній не вносили, часто обмежуються дворазовим лущенням і переносять дальший обробіток ґрунту на весну.

При заміні зяблевої оранки весняною врожаї картоплі практично не знижуються. Однак для того, щоб не пропустити оптимальні строки садіння картоплі, весняну оранку потрібно проводити без запізнення і в стислі строки.

На площах, де можливе періодичне перезволоження ґрунту, слід проводити вузькозагінну оранку при ширині загінок 28-56 м, залишаючи між ними розгінні борозни для стікання води у відкриті канали. У лісостепових районах проводять зяблеву оранку плугами з передплужниками на глибину 25 - ЗО см в агрегаті з кільчасто-шпоровими котками або важкими боронами.

Після зяблевої оранки, поки ґрунт ще не ущільнився, його восени повторно обробляють культиваторами в агрегаті з кільчасто-шпоровими котками або важкими боронами і нарізують гребені 18 - 20 см заввишки з використанням просапних культиваторів (КРН-4,2, КРН-5.6А). На більш легких ґрунтах Лісостепу гребені нарізують навесні, після розпушування ґрунту фрезою (ФБН-1,5), або використовують фрезерний культиватор (КГФ-2,8).

Обробіток ґрунту під післяукісну картоплю включає лущення на глибину 7 - 8 см і неглибоку оранку на 16 -18 см з обов'язковим внесенням органічних і мінеральних добрив.

На полях, призначених для літнього садіння картоплі, основний обробіток ґрунту проводять так само, як і для весняного садіння, з наступним застосуванням 1 -2 культивацій для знищення бур'янів. [1]

Таблиця 2.2. Фактичне використання картоплі

2.3 Система удобрення

Система удобрення - це схема розміщення добрив і хімічних меліорантів на конкретному ґрунтовому контурі поля протягом ротації сівозміни. При її розробці були враховані кліматичні і економічні особливості господарства, чергування культур у сівозміні, їх біологічні особливості і потенціальну продуктивність, охорону навколишнього природного середовища. Передбачаються також такі заходи, як максимально можливе використання традиційних і нетрадиційних видів органічних добрив; правильне зберігання, своєчасне і якісне внесення органічних і мінеральних добрив; розподіл їх між культурами сівозміни.

Послідовність розробки системи удобрення проводять в такій послідовності:

1.  визначають необхідність проведення хімічної меліорації (гіпсування, вапнування);

2.  зазначають джерела органічних добрив в господарстві (гною, торфу, курячого посліду, соломи та ін.);

3.  передбачають перспективи їх виробництва в господарстві традиційними і нетрадиційними методами;

4.  визначають дози і місця внесення органічних добрив у сівозміні з урахуванням особливостей культури;

5.  розраховують баланс елементів живлення за ротацію сівозміни з визначенням їх виносу запланованими врожаями;

6.  визначають витрати елементів живлення від ерозії, азоту близько 5 кг/га, фосфору і калію - відповідно 4-5, 8-10 кг/га;

7.  визначають надходження елементів живлення з органічними добривами, атмосферними опадами (азоту - 4-6 кг/га, фосфору - 0.3 калію 3-8 г/га); з насіннєвим матеріалом, а також кількість азоту, фіксованого несимбіотично (30-40 кг/га протягом року) і симбіотично (при вирощуванні бобових культур).

Визначають кількість елементів живлення, внесення з попереднім урожаєм і втрачених грунтом. Для компенсації їх кількість азоту добрив збільшують на 15% газоподібних втрат і на 1-3% втрати через вимивання з кореневмісного шару грунту. Внесення надмірної кількості азоту в розрахунку на післядію неефективно. Для підвищення родючості грунту передбачають додаткове внесення фосфорних і калійних добрив. Визначну кількість елементів живлення мінеральних добрив розподіляють під культури сівозміни відповідно до рекомендацій науково-дослідних установ з урахування їх біологічних особливостей, а також видів, форм, доз, строків і способів внесення добрив.

Фосфорні і калійні добрива вносять під основний обробіток грунту і в рядки під час сівби, азотні в разі необхідності, ще й восени перед сівбою і в підживлення.

Для розрахунку норм добрив на заплановану врожайність конкретної культури користуються різними методами, з яких найбільш поширені у виробництві такі:

1.  на основі використання результатів польових дослідів;

2.  за виносом елементів живлення на основі коефіцієнтів, їх використання з грунту і добрив;

3.  за рівнем природної родючості (бальною оцінкою грунту);

4.  на запланований приріст урожайності за виносом ним елементів живлення:

5.  за нормативами витрат елементів живлення на одиницю продукції. [6]

За виходом сухих речовин з 1 га картопля є однією з найпродуктивніших культур. На створення 1 т бульб вона виносить з грунту 4-6 кг азоту, 1,5-2 фосфору, 6-10 калію, 2-4 сірки, 1-2,5 магнію, 2-5 кг кальцію.

На всіх грунтах картопля позитивно реагує на внесення гною та інших органічних добрив. Кращою їх формою є напівперепрілий гній. На супіщаних і підзолистих грунтах можна застосовувати свіжий гній, норми якого залежать від гранулометричного складу грунту, забезпечення його рухомими формами поживних речовин та умов зволоження, т/га: на супіщаних - 40-60, на сірих лісових - 30-40, на чорноземних і каштанових -20-30. В умовах достатнього зволоження норми гною можна збільшувати до 80-100 т/га, проте окупність кожної тонни приростом врожаю при цьому зменшується. Крім гною під картоплю можна вносити компости, торф, зелені добрива. Внесення органічних добрив повинно поєднуватися з мінеральними. Норми мінеральних добрив встановлюють залежно від сортових особливостей картоплі, типів та гранулометричного складу грунтів, наявності рухомих форм поживних речовин. Орієнтовні норми добрив під картоплю становлять 90-120 кг/га ИРК.

Урожайність та якість бульб картоплі залежать від форм добрив. Із азотних добрив кращими для картоплі є сульфат амонію, аміачна селітра, карбамід, рідкий аміак; із фосфорних - гранульований суперфосфат, а на кислих грунтах також фосфоритне борошно і фосфатшлак; із калійних -сульфат калію, калімагнезія.

В усіх зонах вирощування картоплі в Україні роздрібне внесення добрив за ефективністю не має переваг перед одноразовим їх застосуванням до садіння картоплі. Досить ефективно застосовувати локальне внесення добрив з внесенням частини поживних речовин безпосередньо в рядки під час посадки картоплі. Ефективність внесення добрив при цьому підвищується на 12 - 15 %. Оптимальних норм мінеральних добрив, особливо азотних, завищувати не слід, оскільки це призводить до погіршення смакових якостей бульб, зниження в них вмісту крохмалю та скорочення строків лежкості під час зберігання. [7]

При вирощуванні картоплі в господарстві за інтенсивною технологією застосовують такі орієнтовні норми добрив N50P90K120

В даному господарстві із азотних добрив використовується: аміачна селітра (NН4NО3) - 34% вміст діючої речовини - для внесення під час садіння. Із фосфорних суперфосфат гранульований (Са(НР04)2+СаS04) -20% вміст діючої речовини, із калійних сульфат калію (К2SО4) - 50% вміст діючої речовини. Фосфорні і калійні добрива вносяться як основне з осені під оранку.

В СВК „ Ризинський " внесення органічних добрив з кожним роком зменшується. Це відбувається в зв'язку з тим, що галузь тваринництва дещо занепадає, і не вистачає коштів на їх внесення, і застаріла техніки, для їх внесення.

Таблиця 2.3

Розрахунки норм добрив для отримання 50 т/га картоплі

2.4 Сорти, гібриди та посівні якості насіннєвого матеріалу

Сорт є важливим резервом підвищення врожайності. Сорти з великою потенціальною врожайністю мають і підвищений фотосинтетичний потенціал, краще використовують поживні речовини і вологу і формують на 20% більший врожай, ніж звичайні. Більші врожаї забезпечують сорти, які найбільше відповідають конкретним природо-кліматичним умовам. [2]

Залежно від використання сортів в господарстві їх поділяють на 4 групи: столові, кормові, технічні та універсальні. Найпоширеніші (займають близько 60% посівних площ картоплі) сортові сорти. Вони відзначаються високими кулінарними та смаковими якостями, сприятливим співвідношенням білка й крохмалю (не менш, як 12 і не більш як 16) та підвищеним вмістом вітаміну С в бульбах, мають звичайно округлу і овальну форми бульб з поверхневим розміщенням вічок.

За часом достигання сорти поділяють на ранньостиглі з періодом достигання 70-80 днів, середньоранні 90-120, середньопізні 120-130 і пізньостиглі 130-150 днів. [1]

В даному господарстві вирощують такі сорти картоплі: ранньостиглий -„Рів'єра ", середньоранній - „ Аріелль ", середньостиглий - „ Легенда ".

Рів'єра

Кущ - напівпрямий, низький, листкового типу. Стебло -середньої товщини з слабким антоціаном. Листок - помірно зеленого забарвлення, великий, відкритого типу. Віночок квітки -білого кольору, рясність квіток - низька. Бульби - овально-округлої форми, жовтого кольору. М'якуш - кремовий.

Урожайність в Лісостепу - 419,0 ц/га. Гарантована прибавка 197,8 ц/га. Гарантована прибавка 89,4. Вміст крохмалю 12,8. Збір крохмалю 48,5 ц/га. Вегетаційний період 90 днів. Маса бульб 71 г.. Смакові якості 7,4 бала. Група стиглості - ранньостиглий. Напрям використання -столовий.

Аріелль

Кущ - напівпрямий, середньої висоти, листкового типу. Листок -помірно зеленого кольору, закритого типу. Віночок квітки - білого кольору. Бульби - жовті, овально-округлої форми з неглибокими вічками, поверхня шкірки - гладенька. М'якуш - жовтий.

Урожайність 285,8 ц/га. Гарантована прибавка 53,9 ц/га. Гарантована прибавка 23.3 %. Вміст крохмалю 12,8 %. Збір крохмалю 32,8 ц/га. Вегетаційний період 103 днів. Маса бульб 87 г.. Смакові якості 6,6 бала. Група стиглості - середньоранній. Напрям використання - столовий.

Легенда Кущ - прямий, високий, проміжного типу із слабким антоціановим забарвленням на стеблі. Листок - темно-зеленого кольору, відкритого типу. Віночок квітки - червоно-фіолетового кольору. Бульби - рожеві, овальної форми з неглибокими червоними вічками, поверхня шкірки - слабкошерхата. М'якуш - кремовий.

Урожайність 235,9 ц/га. Гарантована прибавка 4,1 ц/га. Гарантована прибавка 1,8%. Вміст крохмалю 14.7 %. Збір крохмалю 29.6 ц/га. Вегетаційний період 115 днів. Маса бульб г.. Смакові якості 7,0 бала. Група стиглості - середньостиглий. Напрям використання -столовий.

В СВК „ Ризинський " поєднують вирощування ранньостиглих, середньоранніх і середньостиглих сортів. Це дає змогу провести збирання врожаю у відповідні строки, без залучення додаткових технічних засобів.

2.5 Садіння

Підготовка бульб до садіння - складний процес, який передбачає такі операції: вивантаження картоплі із картоплесховищ, сортування їх за фракціями, прогрівання або пророщування, протравлювання бульб та обробка їх мікроелементами. Для садіння використовують здорові, типові для сорту бульби, відповідно до вимог державних стандартів, а елітний насінний матеріал - положення про елітну картоплю.

За масою бульби картоплі сортують і калібрують на 3 фракції - 30-50 г, 50-80, 80-100 г. Калібрування проводять на сортувальних пунктах КПС-15Б, КСП-25, К-750. Найбільш придатні для садіння бульби середнього розміру. Дрібні бульби висаджують більш загущено. Бульби масою понад 100 г перед садінням слід різати на частини. У передових господарствах цей процес механізовано. За одну годину агрегат готує до садіння 3-4 тонни бульб, замінюючи 50 працівників.

Ефективним агротехнічним прийомом підготовки бульб для садіння є пророщування. Воно прискорює появу сходів, сприяє розвитку рослин і підвищенню врожаю. Пророщують бульби протягом 25-30 днів при температурі 12-15 °С у добре освітлених вентильованих приміщеннях.

Для знищення хвороб бульби перед садінням протруюють бенлатом (фундазолом 50% з. п.-0,6 кг/т); вітаваксом 200 (75 % з.п. - 2,0); ТМТД (60% злі. 2,5); цинебом (80% з.п.-І кг/т).

Висаджують картоплю з шириною міжрядь 70 см і відстанню між бульбами в рядку від 18 до 35 см картоплесаджалками СН-4Б, КСМ-4, КСМ-6. Для пророщеної картоплі слід використовувати саджалку САЯ-4. Якісне садіння бульб забезпечується при швидкості агрегату 4,5-6 км/год. Картоплесаджалки СН-4Б завантажують за допомогою автомобілів-самоскидів (САЗ-3502, ГАЗ-53Б та ін.).

Одночасно з садінням можна робити і невисокі гребені, нарощуючи їх під час догляду до оптимальних розмірів.

Садіння картоплі в оптимально ранні строки - одна з основних умов інтенсивного утворення бульб картоплі. Ранні і середньоранні сорти при ранніх строках садіння забезпечують вищу врожайність, середньопізні і пізньостиглі - менше реагують на ранні строки садіння.

Сума температур у період садіння - поява сходів для ранніх сортів становить 295-305°С, середньоранніх і середньостиглих - 330-346°С, середньопізніх і пізньостиглих - 367-385°с.

Оптимальний строк садіння картоплі збігається з настанням плюсових температур (7-8 °С) грунту на глибині 8-10 см. Як правило, це припадає на період закінчення сівби ярих зернових. У Лісостепу це І- II. Запізнення з садінням картоплі призводить до значного зниження врожаю, бо в південних районах значно висушується грунт, а в північних картопля не встигає до настання заморозків закінчити вегетацію. Дуже раннє садіння в непрогрітий і надмірно вологий грунт призводить до зрідження сходів (проростки уражуються ризоктоніозом, а окремі бульби загнивають).

При визначенні строків садіння в кожному господарстві враховують конкретні умови поля, особливості сортів, родючість грунту, призначення врожаю тощо. Насамперед висаджують ранньо - і середньостиглі сорти. На легких піщаних і супіщаних грунтах, на підвищених місцях і південних схилах бульби висаджують раніше, ніж на важких суглинкових. У першу чергу картоплю садять на насінних ділянках, потім — на площах, де її вирощуватимуть для продовольчих потреб. Садіння треба закінчити за 8-10 робочих днів.

Способи і глибина садіння бульб визначаються типом грунту і кліматичними умовами. Гребеневий спосіб ефективніший у районах, де мало тепла і надмірна кількість вологи. У ранній період поверхня рядків краще прогрівається, грунт менше ущільнюється від опадів, є можливість розпушувати грунт у міжряддях до появи сходів. Це сприяє боротьбі з бур'янами без застосування гербіцидів і створюються сприятливі умови для застосування комбайнового збирання. Глибина садіння бульб у гребені становить 8-12 см,

У районах південного Лісостепу, де вологість грунту значною мірою залежить від погодних умов, застосовують напівгребеневий спосіб садіння картоплі. Бульби висаджують на глибину 7-9 см від поверхні грунту, а від поверхні напівгребеня до поверхні бульб має бути 12-14 см. Напівгребені можна формувати до і під час садіння.

Неглибоке садіння (6-8 см від поверхні гребеня) потребує високої культури землеробства. Як уже зазначалося, під час догляду за цими насадженнями нарощують гребені до оптимальних розмірів (підгортають рослини розпушеним грунтом при міжрядних обробітках). Нарощування гребенів є ефективним заходом боротьби з бур'янами, бо при цьому можна повністю обійтись без гербіцидів. При неглибокому садінні сходи з'являються раніше, а бульби нового врожаю розміщуються мілкіше, що полегшує збирання врожаю.

У районах недостатнього зволоження, де всі агрозаходи повинні бути спрямованими на зберігання вологи в грунті, особливо на піщаних грунтах, застосовують гладку посадку із заробкою бульб на 8-10 см. Великі бульби загортають глибше.

Після появи сходів роблять гребені, вносять гербіциди і більше не проводять ніяких обробітків. Такий спосіб придатніший для вирощування ранньостиглих сортів насінної картоплі на легких супіщаних фунтах за умов достатнього зволоження. На суглинкових грунтах треба розпушувати міжряддя і підгортати рослини, поступово нарощуючи висоту гребеня. Якщо цього не робити, грунт пересихає. Така технологія вирощування спричинює додаткове забруднення середовища.

Основною причиною низької врожайності картоплі у деяких господарствах є недостатня густота насаджень. Оптимальна площа листкової поверхні насаджень становить 40-45 тис. м /га, коефіцієнт листкової поверхні - 4-4,65. Густота насадження як фотосинтезуюча поверхня залежить не лише від кількості кущів на площі, а й від кількості вічок на бульбах. Останнє визначає кількість стебел у-кущі.

За місяць до садіння слід визначити середню кількість майбутніх паростків, відбираючи 2-3 проби по 25-50 бульб. Бульби витримують у затемненому місці при температурі 15-20°С протягом 14 днів, потім

60000 - кількісна норма висіву насіння; 14285 - перерахунок 1 га у м. п..

2.6 Догляд за насадженнями картоплі

Досходовий період у картоплі триває від 18 до ЗО днів. За цей час випадають дощі, грунт ущільнюється і площа забур'янюється. Тому основним завданням догляду за картоплею є створення нещільного шару грунту і знищення бур'янів на вершині гребенів і в міжряддях. Вирощування картоплі за екологічно чистою технологією повинно повністю виключати застосування гербіцидів.

Перший досходовий обробіток проводять на 5-7-й день після садіння, коли бур'яни перебувають у фазі «білої ниточки». Виконують цю роботу культиватором КОН-2.8ПМ або КРН-4,25, а на 8-рядкових насадженнях - культиваторами КРН-5,6 або переобладнаними культиваторами КРН-4,2Г. На кожну секцію встановлюють по одній стрілчастій лапі посередині міжрядь на глибину 14 - 16 см і по дві широкозахватні лапи (бритви), які підрізують вершину гребеня на 3-5 см. Для кращого знищення бур'янів культиватори доповнюють спеціальною профільною борінкою, яка переміщується посередині рядків за культиватором, або використовують сітчасті борони БСО-4А.

Другий обробіток проводять через 7-10 днів. Під час другого обробітку на гребеневих насадженнях доцільно використовувати сітчасті борони в агрегаті з культиваторами з одночасним обробітком плоскорізальними лапами гребенів. Наступний обробіток - міжрядні культивації з присипанням сходів бур'янів на гребенях.

Для кращого розпушування грунту в міжряддях у період підгортання - присипання бур'янів слід встановити долота із захисною зоною по 10-12 см в обидва боки від центра вершини гребенів. Чотирирядкові насадження обробляють відповідно культиваторами КРМ-2,8 ПМ, шестирядкові - КРН-4,2Г або їх аналогами.

Основним шкідником картоплі в більшості районів є колорадський жук, а хворобою - фітофтороз. Поки що важко обійтись без обробітку посівів відповідними препаратами (децисом, дилором, дурсбаном, цимбушем та ін.), але існують уже і альтернативні заходи. Так, у районах інтенсивного картоплярства, наприклад у Рівненській області, на фоні високих норм органічних добрив (80 - 100 т/га) на густих насадженнях (70-80 тис. бульб на 1 га) розвивається велика надземна маса рослин. Таким насадженням жуки завдають мінімальної шкоди. Слід зазначити, що за умов достатнього живлення, коли рослини мають темно-зелений колір, вони менш пошкоджуються цим шкідником, ніж кущі малорозвинені з світлими зеленими листками. [2]

2.7 Збирання врожаю

Ранню картоплю збирають, коли в неї ще зелене бадилля - у фазі технічної стиглості бульб. Бадилля перед збиранням скошують кормозбиральними машинами (КСГ-Ф70, КСК-100А) і силосують. Збирають ранню картоплю картоплекопачами з ручним підбиранням бульб.

Середньо - й пізньостиглі сорти починають збирати на початку відмирання бадилля. Закінчують збирання за 20 - 25 днів до настання постійної середньодобової температури 7 °С. За нижчої температури під час збирання різко збільшується пошкодженість бульб.

За 10-15 днів до збирання насінної картоплі і за 3-6 днів - товарної скошують бадилля на висоті 8 - 10 см при збиранні картоплі копачами або на 18 - 20 см - при комбайновому збиранні. Залишки бадилля обприскують хлоратом магнію (30 кг/га) або реглоном (2-3 л/га), розчиненими у 400 - 500 л води. Це сприяє швидкому фізіологічному дозріванню бульб, дозріванню та огрубінню шкірки, що запобігає пошкодженню хворобами.

На важких ґрунтах за 3 - 4 дні до збирання міжряддя розпушують культиваторами КОН-2,8А, КРН-4,2Д, які обладнані долотами, на глибину 14-16 см, завдяки чому поліпшується робота картоплекомбайнів (КПК-2, КПК-3 та ін.). Бадилля, уражене фітофторою, скошують і вивозять з поля.

У роки надмірного зволоження і нестачі тепла, коли затягується вегетація рослин, рекомендується проводити сенікацію бадилля. Для цього в 500 л води настоюють протягом 1-2 діб суперфосфат (20 % від кількості води), додають 20 г гербіциду 2,4Д і гектарну норму фунгіциду ридомілу (0,8-1 кг/га).

При збиранні середньопізніх та пізньостиглих сортів картоплі підсушують бадилля, тобто проводять його десикацію. Посіви картоплі при цьому за 10-15 днів до збирання обприскують розчинами хлорату магнію (25 - 30 кг/га в 400 - 600 л води) або реглону (2-3 л/га). Завдяки десикації швидше достигають бульби, грубіють покривні тканини бульб і вони менше уражуються хворобами.

Збирають картоплю прямим комбайнуванням, комбінованим або роздільним способом. Пряме комбайнування застосовують на чистих площах, легких і середніх за механічним складом ґрунтах, на яких ґрунт легко відсівається на робочих органах комбайна. При комбайновому збиранні можливі втрати з мінімальним пошкодженням бульб - не більше 3 % від загального урожаю.

При комбінованому збиранні використовують копачі-валкоутворювачі КСТ-1.4А, КТН-2В, які викопують картоплю із двох рядків і укладають у міжряддя не викопаних двох рядків, а бадилля залишають за собою. При наступному проході копачі пропускають два не викопаних рядки із зібраними бульбами з двох попередніх рядків і викопують наступні два рядки картоплі. Залишені рядки з бульбами викопують комбайном КПК-2.

Роздільний спосіб збирання застосовують на вологих ґрунтах. Копачами-валкоутворювачами викопують бульби і укладають їх у валки з двох, чотирьох або шести рядків. Підбирають рядки комбайнами, котрі обладнані підбирачами.

Збирання може бути потоковим або потоково-перевалочним. При потоковому способі зібрані комбайном бульби відразу доставляють на сортувальні пункти КСГ-15В, КСП-25, де їх розділяють на фракції і кожну фракцію відправляють на зберігання <- в засіки, сховища та кагати. При потоково-перевалочному збиранні бульби спочатку зберігають під шаром соломи в наземних кагатах з витяжною вентиляцією протягом 15-20 днів. Після цього товарну картоплю сортують на фракції і відправляють на постійне зберігання.

Насінну картоплю з незначною домішкою ґрунту (до 12 %) та при видаленні бульб, уражених хворобами, закладають на зберігання, не сортуючи.

Зберігають картоплю у спеціалізованих, типових картоплесховищах та кагатах.

Картоплесховища до закладання бульб на зберігання дезінфікують 1 %-м формаліном з витратою 40 л розчину на 100 - 150 м сховища або обкурюють сіркою в дозі 40 - 50 г на 1 м приміщення. Крім того, їх білять свіжогашеним вапном з додаванням на кожні 10 л «вапняного молока» 100 г мідного купоросу.

У картоплесховищах кожен сорт картоплі зберігають окремо. Цього особливо потрібно дотримуватись при зберіганні насінної картоплі. Температура тут має становити 1,5-5°С (залежно від сорту й тривалості зберігання), відносна вологість повітря 90 - 95 %.

Кагати влаштовують на злегка підвищених місцях рельєфу. їх довжина становить 15 - 20 м, ширина 2 м, глибина 20 см. Вони можуть бути з проточною вентиляцією, коли повітря надходить через душники й вентиляційні канали, та активною вентиляцією, за якої повітря подається вентилятором у вентиляційний канал. Температура зберігання картоплі в кагатах (2-4 °С) підтримується регулюванням товщини солом'яного і земляного накриттів.

Картоплю для літнього садіння зберігають у траншеях довільної довжини, глибиною 1 - 1,5 м і шириною до 1 м. У довгих траншеях через кожні 5 -10 м залишають земляні перегородки товщиною 40-50 см, які захищають здорові бульби від можливого масового ураження хворобами. Траншеї також накривають соломою і землею і підтримують в них температуру при зберіганні бульб 3-5 °С. При зберіганні картоплі у поглиблених траншеях, де можливе самозігрівання бульб, стежать за тим, щоб температура не перевищувала 7 - 8 °С. [1]

2.8 Економічна ефективність виробництва картоплі в СВК «Ризинський»

Картопля — досить економічно вигідна культура. Собівартість її виробництва майже у 2-2,5 раза більша порівняно з зерновими, а затрати на 1 ц бульб становлять 0,5-0,8 людино-години; це перевищує аналогічні показники по цукрових буряках принаймні у 2-3 рази. Рентабельність культури також нижча порівняно з рентабельністю зернових, соняшнику і цукрових буряків та інших і становить близько 40-60 %. У багатьох районах інтенсивного картоплярства, наприклад у Рівненській області, де врожайність її в господарствах становить 36-40 т/га і більше, показники економічної ефективності її оптимальні. Відповідно до цього нижчі і показники біоенергетичної ефективності вирощування картоплі. Слід зазначити, що безгербіцидна технологія вирощування картоплі реальна уже в багатьох господарствах, але ефективно боротися з колорадським жуком та фітофторою можна поки що переважно хімічним способом. Витрати сукупної енергії як при обробітку гербіцидами, так і при механічному догляді практично однакові і становлять близько 40 тис. МДж/га. При врожайності бульб ЗО т/га енергетичний коефіцієнт становить близько 3, а коефіцієнт енергетичної ефективності виробництва - 2,4. [1]

Таблиця 2.8.

Економічна ефективність виробництва картоплі в СВК „ Ризинський "

2.9 Узагальнені висновки і пропозиції з аналізу і виявлення резервів виробництва картоплі

В даному курсовому проекті детальний аналіз стану і рівня виробництва картоплі в господарстві дало можливість виявити конкретні недоліки в організації виробничих процесів по підготовці грунту (основному та передпосівному обробітках), проведені садіння, догляду за посівами та збирання культури, організації праці, а також доведення можливості виявити резерви підвищення рівня продуктивності цієї культури.

Були виявлені такі недоліки, що стосуються недотримання оптимальних параметрів виконання тих чи інших технологічних процесів:

•  виявлена низька якість виконавчої дисципліни;

•  великий негативний вплив на рівень вирощування картоплі, так і інших сільськогосподарських культур здійснює хронічна недостача, а то і повна відсутність коштів, що призводить до дефіциту пального, до недостатньої кількості нової сільськогосподарської техніки, для доочистки і зберіганні продукції в господарстві;

•  визначені недоліки вказують також на недостатній рівень організації вироблених процесів та вирощування картоплі.

СВК„ Ризинський " (керівникам і спеціалістам) можна рекомендувати здійснити вдосконалення елементів інтенсивної технології, згідно вказаних недоліків з метою їх оптимізації. В господарстві необхідно звернути увагу на нагромадження коштів, щоб придбати нову техніку, запасних частин, паливо-мастильних матеріалів.

3 РОЗРОБКА ПРОЕКТУ ВИРОБНИЦТВА КАРТОПЛІ В СВК „РИЗИНСЬКИЙ " НА НАЙБЛИЖЧІ РОКИ

3.1 Оптимальні проектні показники виробництва картоплі в СВК «Ризинський»

На сучасному рівні розвитку економіки відбувається перехід сільського господарства на шлях інтенсивного розвитку, що передбачає збільшення виробництва за рахунок впровадження елементів інтенсивної технології вирощування культури.

Показник „ врожайність " є комплексним і він залежить від взаємодії факторів зовнішнього середовища та біологічних властивостей культури.

Для щоб отримати запланований урожай необхідно обґрунтувати оптимальні розміри виробництва. В нашому господарстві картоплю висаджують на площі 60 га. Збільшення площі посіву не передбачається, так, як в цьому немає такої необхідності, для господарства, з цієї площі продукції вистачає.

Крім збільшення врожайності велике значення має підвищення якості продукції, то плануємо давати рекомендовані норми добрив, що даватиме кращу якість продукції.

Урожайність картоплі на сортодільниці становила не менше 54 ц/га. Отже в нашому господарстві буде знаходитись в межах 50 ц/га.

Якщо в СВК „ Ризинський " буде дотримання всіх запланованих заходів для підвищення врожайності та якості коренеплодів то звичайно збільшиться прибуток, і вирощування картоплі буде значно ефективніше.

3.2 Перспективний агротехплан до технологічної карти

Технологічна карта - це документ, в якому визначаються технологія виробництва, технічні засоби, виробничий персонал і витрати на вирощування сільськогосподарських культур.

Технологічні карти розроблені на перспективу і дають змогу виявити та використати резерви підвищення продуктивності праці і знизити витрати на виробництво продукції за рахунок впровадження більш нової техніки та прогресивної технології і організації праці.

У технологічній карті в чіткій послідовності передбачені всі види робіт, починаючи з підготовки грунту і закінчуючи збиранням врожаю, визначенні фізичний обсяг кожного виду робіт, склад агрегатів та їх обслуговуючий персонал, норми виробітку і кількість нормо-змін. Це дає змогу визначити потребу в тракторах, сільськогосподарських машинах і знаряддях та зіставити їх з наявністю на підприємстві.

При розробці технологічних карт враховувались обґрунтовані системи землеробства, які охоплюють такі важливі елементи: систему сівозмін, систему обробітку грунту, посіву, догляду за рослинами і збирання врожаю; систему добрив; систему насінництва; заходи по боротьбі зі хворобами, шкідниками, бур'янами та ін..[8]

При складанні агротехплану, який буде перспективніший порівняно з тим за яким вирощувалась картопля в попередні роки.

При забезпеченні рослин всіма факторами життя та відповідний догляд і сприятливі ґрунтово-кліматичні умови, дадуть можливість досягнути запланованого рівня врожайності картоплі.

Агротехплан для технологічної карти вирощування картоплі за технологією в СВК,. Ризинський " Звенигородського району Вінницької області. Ґрунт - чорнозем типовий, рельєф - середньо пересічений широко хвилястий. рН-6.5, доступних форм N14.2 Р2О5 12.1 К2О 14.3 мг/100г, попередник пшениця озима, віддалення 5км, планова врожайність 500 ц/га

3.3 Висновки і пропозиції про вдосконалення виробництва картоплі

Впровадження в СВК „ Ризинський " інтенсивної технології вирощування картоплі дає можливість значно підвищити застосування передових агротехнічних прийомів, найголовніших досягнень у рослинництві.

Як свідчить проведений аналіз стану виробництва досліджуваної культури в СВК „ Ризинський " і валових зборів цієї культури, в галузі рослинництва, як відомо існують два основних шляхи збільшення врожайності та валового виробництва конкретної сільськогосподарської культури:

а.      екстенсивний, тобто шлях просторового розширення виробництва за рахунок збільшення посівних площ без додаткових капітальних затрат;

б.      інтенсивний, тобто шлях, при якому потребуються додаткові капітальні вкладення, збільшення затрат праці, коштів, а також енергоресурсів.

До першої групи резервів належать:

1.  вдосконалення структури сівозмін та структури посівних площ господарства;

2.  неухильне і чітке дотримання оптимальних строків виконання всіх технологічних операцій;

3.  постійний контроль за якістю виконання робіт;

4.  диференціація і витрати праці за якісне виконання робіт в межах ліміту коштів, які передбачені для виробництва даної сільськогосподарської культури.

Друга група - це та, яка потребує додаткових матеріальних затрат:

1. виділення і вкладання коштів, для придбання нової, більш високопродуктивної сільськогосподарської техніки;

2.  виділення коштів для придбання необхідної кількості мінеральних добрив, гербіцидів, засобів захисту від шкідників, хвороб;

3.  будівництво критих токів, зерноочисних комплексів та сховищ, для зберігання, переробки, очистки товарної, фуражної сільськогосподарської продукції, та посівного матеріалу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.  Зінченко О.І. та ін. Рослинництво: Підручник / О.І. Зінченко, В.Н. Салатенко, М.А. Білоножко; За ред.. О.І. Зінченка. - К.: Аграрна освіта, 2003. - 591 с: іл..

2.  Біологічне рослинництво: Навч. Посібник / О.І. Зінченко, О.С. Алексєєва, П.М. Приходько та ін.; За ред. О.І. Зінченка. - К.: Вища шк., 1996.-239 с: іл..

3.  Річні звіти господарства за 2007-2009 роки

4.  Книга історії полів господарства СВК „Ризинський" Звенигородського району, Черкаської області

5.  Єщенко В.О. та ін. Сівозміни лісостепової зони / В.О. Єщенко, В.П. Опришко, П.Г. Копитко; За ред.. В.О. Єщенка. - Умань, 2007. - 176 с.

6.  Системи технологій в рослинництві: Навч.посіб. / Г.М. Господаренко, В.О. Єщенко, С.П. Полторецький та ін. - Умань: СПД Сочінський, 2008 - 368 с.

7.  Агрохімія: Підручник / І.М. Карасюк, О.М. Геркіял, Г.М. Господаренко та ін.; За ред. І.М. Карасюка. - К.: Вища школа, 1995. - 471 с: іл..

8.  Технологічні карти та витрати та витрати на вирощування сільськогосподарських культур, За ред.. академіка УААН П.Т. Саблука, чл..-кор. УААН Д.І. Мозоренка, професора Г.Є. Мазнєва. - К.: 2005. - 402 с.