Курсовая работа: Аналіз стану і використання основних виробничих фондів (на прикладі підприємства ТОВ "Владана" смт. Степанівка Сумського району)

Міністерство аграрної політики України

Сумський національний аграрний університет

Кафедра статистики, аналізу господарської діяльності та маркетингу

Курсова робота

з аналізу господарської діяльності

на тему:

«Аналіз стану і використання основних виробничих фондів»

( на прикладі підприємства ТОВ «Владана» смт. Степанівка Сумського району Сумської області)

Суми - 2008

План

Вступ

1. Теоретичні основи аналізу стану та використання основних фондів

2. Аналіз стану та використання основних засобів в господарстві

2.1 Організаційно-економічна характеристика господарства

2.2 Аналіз наявності складу структури та руху основних виробничих фондів (Форма 5. Примітки до фінансової звітності)

2.3 Аналіз забезпеченості основними фондами та ефективність їх використання

2.4 Аналіз джерел формування основних виробничих фондів

3. Шляхи покращення використання і вдосконалення джерел формування основних виробничих фондів

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Вступ

На сучасному етапі розвитку економіки дуже мало уваги приділяється сільському господарству, а особливо його складовій - виробничим засобам.

Основні засоби є найважливішою складовою частиною виробничих засобів, бо від них залежить рівень розвитку матеріально- технічної бази та рівень інтенсифікації. Вони є основою для успішного процвітання господарства, мірилом розвитку процесу праці в сільському господарстві, колесом у великій машині аграрного комплексу.

Тому, актуальність даного питання не потребує більш широкої обґрунтованості ніж уже наведена.

Мета курсової роботи полягатиме у вивченні стану та руху основних засобів, рівня їх забезпеченості та ефективного використання, ступеня впливу різних факторів на базові показники основних виробничих фондів.

Дослідити рух основних засобів та виявити резерви ефективного їх використання – це головне завдання.

Аналіз будемо проводити застосовуючи різні методи та способи розрахунків: порівняння, обчислення відносних та абсолютних величин, ланцюгові підстановки, графічний спосіб.

Дані дослідження проводитимемо на конкретному підприємстві, яким обрано ТОВ «Владана».

Виявити шляхи покращення використання та вдосконалення джерел формування основних засобів – головна мета даної курсової роботи.

Задачі аналізу основних засобів :

1.Досліджувати відповідність складу і структури основних фондів – оптимально;

2.Досліджувати недоліки у використанні машинно-тракторного парку і забезпечити його раціональне використання;

3.Контролювати рух і списання основних фондів.

До основних прийомів основних виробничих фондів, відносяться:

-  балансовий прийом;

-  елімінування;

-  синтезу і аналізу;

-  порівняння і відносних величин.

Оцінюються основні фонди, за ліквідаційною, залишковою і справедливою ціною.

Об’єктом дослідження виступає ТОВ АФ «Владана» смт. Степанівка Сумського району.

Всі розрахунки, проводилися на основі даних річних фінансових звітів 2003-2005 рр.

1. Теоретичні основи аналізу стану та використання основних фондів

Процес виробництва на будь-якому підприємстві здійснюється за належної взаємодії трьох визначальних його чинників: персоналу (робочої сили), засобів праці та предметів праці. Використовуючи наявні засоби виробництва, персонал підприємства продукує суспільно корисну продукцію або надає виробничі або побутові послуги. Це означає, що, з одного боку, мають місце затрати живої і уречевленої праці, а з іншого – результати виробництва. Останні залежать від масштабів застосовуваних засобів виробництва, кадрового потенціалу та рівня його використання.

Знаряддя і предмети праці, виражені у вартісній формі, разом з грошовими ресурсами, що обслуговують процес виробництва, становлять поняття виробничих фондів. Їх кругообіг відбувається як рух вартості, результатом якого є виробництво матеріальних благ, що втілюють у собі вартість спожитих засобів виробництва.

Залежно від характеру обороту, а також від функціональної ролі і значення в процесі створення нових споживних вартостей засоби виробництва поділяють на основні й оборотні фонди.

Основні фонди – такі засоби виробництва, які функціонують протягом кількох виробничих циклів і свою вартість переносять на створений за їх участю продукт частинами у вигляді амортизаційних відрахувань, не замінюючи своєї фізичної форми. [1]

Економічне значення основних фондів полягає в тому, що вони є мірилом розвитку процесу праці в сільському господарстві, формують ступінь комплексної механізації та автоматизації виробництва, забезпечують якісне і своєчасне виконання сільськогосподарських робіт і цим визначально впливають на продуктивність праці.

Залежно від цільового призначення основні фонди поділяють на дві групи:

● основні виробничі фонди;

● основні невиробничі фонди.

Основні виробничі фонди беруть безпосередню участь у процесі виробництва, формуванні собівартості та вартості продукції. На них припадає переважна частка основних фондів аграрних підприємств – до 85-90 %. Основні невиробничі фонди не беруть участь у процесі виробництва. Вони формують соціальні умови життя людей на селі, а тому рівень забезпечення ними опосередковано впливає на результати виробничої діяльності. До складу цих фондів відносять фонди житлово-комунального господарства і побутового обслуговування, організацій культури, освіти, охорони здоров’я, фізичної культури і соціального забезпечення.

Аграрні підприємства, крім сільськогосподарської, можуть виробляти й інші види продукції, займатися торгівлею, будівництвом, тощо. Тому основні виробничі фонди цих підприємств не є однорідними за їх функціональною роллю. Саме за цією ознакою вказані фонди поділяють на:

-   виробничі сільськогосподарського призначення. До них відносять будівлі, споруди, передавальне обладнання, робочі і силові машини та обладнання, вимірювальні і регулюючі прилади, інструменти, транспортні засоби та інші основні засоби. Названі основні виробничі фонди (з метою аналізу забезпечення ними й оцінки ефективності використання ) можуть бути об’єднуватися в три групи: фонди рослинництва, тваринництва і загальногосподарського призначення;

-   виробничі несільськогосподарського призначення. Вони представлені промислово-виробничими і будівельними фондами, фондами торгівлі і громадського харчування. [8]

Згідно з Положенням ( стандартом ) бухгалтерського обліку 7 ( П(С)БО 7 ) до основних засобів відносять матеріальні активи, які підприємство утримує і використовує з метою одержання певної господарської вигоди, строк корисного використання (експлуатації ) яких – більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік ).

Для економічного аналізу і цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікують за такими групами: земельні ділянки; капітальні витрати на поліпшення земель; будинки, споруди та передавальні пристрої; машини і обладнання, транспортні засоби та інструменти, прилади, інвентар; робоча і продуктивна худоба; багаторічні насадження; інші основні засоби. В складі основних засобів виділяють групу інших необоротних активів, до яких відносять бібліотечні фонди, малоцінні необоротні матеріальні активи, природні ресурси, інвентарну тару, тимчасові споруди, предмети прокату.

Основні засоби відображаються в активі балансу в розділі 1 «Необоротні активи» за первісною і залишковою вартістю. Слід при цьому брати до уваги, що будь-який об’єкт основних засобів визнається активом лише в тому разі, коли існує ймовірність отримання підприємством у майбутньому певної економічної вигоди від його використання і коли вартість такого об’єкта може бути достовірно визначена.

Основні виробничі засоби функціонують, плануються й обліковуються в натуральній і вартісній формах. Щоб визначити ступінь участі складових елементів основних засобів у формуванні собівартості продукції, розрахувати обсяг потрібних капіталовкладень на їх придбання, а також ступінь їх придатності і зношеності, обчислити фондоємкість виробництва, грошова оцінка основних засобів здійснюється за первісною, справедливою, переоціненою, залишковою і ліквідаційною вартістю.

Первісна вартість – це фактична вартість їх придбання або фактичні витрати на створення даних засобів. До первісної вартості включають ціну придбання основного засобу, витрати на страхування ризиків доставки вказаного засобу, суми непрямих податків у зв’язку з його придбанням; проте витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються.

Справедлива вартість – це така вартість, за якою може бути здійснений обмін активу чи оплата зобов’язання в результаті операції між обізнаними, заінтересованими та незалежними сторонами.

Переоцінена вартість – вартість основних засобів після їх переоцінки. В процесі такої переоцінки визначається нова ціна основного засобу з урахуванням його фізичного і морального зносу та сучасних способів виробництва, інформаційних процесів, динаміки цін.

При вирішенні питання про доцільність переоцінки основних засобів, відповідно до П(С)БО 7 потрібно враховувати механізм впливу операційного лівереджу ( визначається діленням постійних витрат на змінні витрати ) на прибуток підприємства. Відомо, що при зміні обсягу реалізації продукції у вартісному виразі наявність постійних витрат у сукупних витратах на її виробництво призводить до того, що операційний прибуток при цьому змінюється ще вищими темпами. І чим вищий коефіцієнт операційного лівереджу, тим більша чутливість операційного прибутку до зміни обсягу реалізації продукції, і навпаки. Переоцінка основних засобів у напрямі збільшення їх вартості призводить до зростання постійних витрат, а отже, за однакових умов і до підвищення коефіцієнта операційного лі вереджу.

Тому потрібно брати до уваги ту обставину, що за несприятливої кон’юнктури ринку ( зменшення обсягу реалізації в натурі чи зниження цін на неї, або сукупна дія цих факторів) зростання постійних витрат може вплинути на зниження операційного прибутку підприємства.

Залишкова вартість – вартість основного засобу, одержана як результат від різниці його первісної ( переоціненої ) вартості і суми зносу – нарахованої амортизації з початку корисного використання основного засобу.

Ліквідаційна вартість – це сума коштів, яку підприємство очікує отримати від реалізації ( ліквідації ) основного засобу після закінчення строку корисного використання за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем цього засобу.

Під строком корисного використання, розуміють такий очікуваний період часу, протягом якого він використовуватиметься підприємством з метою одержання певної економічної вигоди. [4]

2.Аналіз стану та використання основних засобів в господарстві

2.1 Організаційно-економічна характеристика господарства

Аналіз стану та використання основних засобів у даній курсовій роботі проведено на основі даних агрофірми ТОВ «Владана», яка знаходиться в смт. Степанівка Сумського району Сумської області. Господарство засноване 28 березня 2000 року. Підприємство здійснює свою діяльність, використовуючи взяті в оренду у ВАТ «Сумсько-Степанівська» землі, серед яких на даний момент 1107,59га – сільськогосподарського призначення. У своїй організаційній структурі агрофірма має 2 відділення: Комсомольське та Жовтневе.

За природнокліматичними умовами агрофірма «Владана», включена до помірно теплого, середньо зволоженого району. Характеризується наступними показниками: сума температур – 2500-2650 оС. Вегетаційний період продовжується 150-170 днів. За цей час випадає 280-310 мм опадів. Тривалість періоду зі стійким змінним покривом складає 95-105 днів. Середня дата зупинення весняних заморозків відноситься до 24-30 бер., а прихід осінніх заморозків – 2-10 грудня. Середньорічна температура складає +6,2 оС. Найхолодніший місяць – січень, найспекотніший – липень.

Ґрунти, що знаходяться у розпорядженні господарства складаються в основному з чорноземів типових опідзолених та з суглинками.

Тож можна зробити висновок, що розташування господарства у лісостеповій зоні, відповідні природнокліматичні умови та ґрунти сприяють розвитку виробництва основних засобів на підприємстві, а близьке розташування до обласного центру сприяє розв’язанню збутової проблеми.

Спочатку проаналізуємо напрямки діяльності ТОВ «Владана».

Таблиця 1

Обсяг та структура товарної продукції

Із розрахунків таблиці можна констатувати, що найбільшу питому вагу у структурі товарної продукції рослинництва і тваринництва в середньому за 3 роки займає молоко (33,1%) та продукція зернових і зернобобових (26,9%). Значно менша частина припадає на вирощування ВРХ (18,0%) та цукрові буряки (6,0%). Виходячи з цього, можна стверджувати, що господарство має молочну спеціалізацію з добре розвиненим виробництвом зернових та зернобобових.

Враховуючи те, що питома вага основного виду товарної продукції у загальній структурі продукції рослинництва і тваринництва складає приблизно 33,1%, то можна стверджувати, що господарство має середній рівень спеціалізації.

Невелику частку в структурі виручки в цілому по господарству займає продукція промислового та переробного виробництв (0,5%). Це пов’язано з нерозвиненістю переробних цехів. Підприємству не вигідно самостійно переробляти вироблену продукцію і реалізувати її готовою продукцією, оскільки це вимагає великих матеріальних затрат.

Виручка від реалізації майже всіх видів продукції зросла за період з 2003 по 2005 роки. В середньому по зернових і зернобобових на 869,3 тис.грн., по молоку на 1068,9 тис.грн., по вирощуванні ВРХ на 582,9 тис.грн. Причиною цього стали: зростання закупівельних та реалізаційних цін на продукцію при одночасному скороченні обсягів виробництва. При цьому питома вага виручки від реалізації зернових і зернобобових зросла на 26,9%, цукрових буряків – на 6,0%, молока – на 33,1%, вирощування ВРХ – на 18,0%. Це свідчить про процес поглиблення спеціалізації у вирощуванні зернових і зернобобових, а також у молочній галузі.

Необхідно відмітити, що основні та допоміжні галузі у товарному виробництві підібрані раціонально, оскільки побічна продукція зернових, цукрових буряків та продукція їх переробки використовується як кормова база для галузі тваринництва, а побічна продукція тваринництва використовується як органічне добриво в галузі рослинництва.

Таким чином слід зазначити, що спеціалізація, яка фактично склалася у господарстві, відповідає запланованій та природнокліматичним умовам її розвитку в зоні лісостепу, оскільки є сприятливі умови для виробництва цих видів продукції. Враховуючи достатню близькість розташування даного господарства до обласного центру, спеціалізацію господарства можна вважати обґрунтованою.

З’ясуємо, які земельні ресурси використовуються у господарстві.

Таблиця 2

Склад і структура землекористування

Із розрахунків таблиці можна стверджувати, що площа сільськогосподарських угідь зменшилась на 34,59 га, зокрема площа ріллі зменшилась на 34,43 га, сінокосів знизилась на 0,17 га, а пасовища взагалі зменшилися на 27,7 га. Причинами зменшення земельної площі є видача земель на присадибні , дачні ділянки та відокремлення земель іншим фермерським господарствам.

Розрахунки таблиці показали, що рілля в загальній площі сільськогосподарських угідь за 2003-2005 роки займала не менше 84%, що свідчить про її інтенсивне використання.

Господарству видані державні акти на право власності на землю. Розмір кожного земельного паю становить 4,21 га вартістю по 549,01 грн.

Для аналізу ефективності використання землі доцільно використати показник вартості валової продукції у спів ставних цінах на 100га сільськогосподарських угідь. За період з 2003р. по 2005р. він знизився на 3,4%. Причиною зниження є відсутність коштів на добрива, на заходи по поліпшенню земельних угідь, що характеризує неефективність використання сільськогосподарських угідь.

Таблиця 3

Середньорічна чисельність працівників та ефективність використання робочої сили

Розрахунки показали, що середньорічна чисельність працівників у 2005 р. порівняно з 2003 р. зменшилась на 20,5% або на 35 чол. Це відбулося за рахунок зменшення кількості працівників у рослинництві на 15,8% або на 9 чол. Та зменшення їх чисельності у тваринництві, що склало 22,8% або 26 чол.

Із розрахунків таблиці можна стверджувати, що трудова участь працівників зросла на 11,4% або на 32 дні. Дана зміна відбулася за рахунок зростання трудової активності працівників у тваринництві на 7,8% або на 70 днів, а трудова активність працівників у рослинництві збільшилась на 30,6 % або на 53 дні. Виробництво валової продукції на 1 середньорічного працівника збільшилось на 112,9% або на 18,53 тис. грн. Причиною цього стало зростання вартості валової продукції на 1 середньорічного працівника у рослинництві на 240,8% або на 53,38 тис. грн. Із розрахунків таблиці констатуємо, що зменшення кількості відпрацьованих днів є недоліком в організації праці і не сприяє підвищенню виробництва.

Отже, можна зробити висновок, що ефективність використання робочої сили знизилась.

Основні фонди складають базис для виробництва будь-якого продукту, тому вивчення питання забезпеченості ними та ефективності їх використання є важливим.

Таблиця 4

Забезпеченість фондами та ефективність їх використання

Розрахунки таблиці показали, що фондозабезпеченість підприємства зросла на 177,6 % або на 1,35 тис. грн., а фондоозброєність зросла на 110,2 % або на 8,73 тис. грн. Причинами цього стало збільшення виробництва валової продукції у співставних цінах на 1 середньорічного працівника. Це свідчить про покращення матеріально-технічної бази та про підвищення рівня інтенсифікації і виробничих можливостей підприємства.

У порівнянні із середніми даними по Сумській області можна відмітити, що забезпеченість господарства основними фондами менша ніж показник по області на 148,39 тис. грн., що є негативним; фондоозброєність підприємства також є меншою на 12,35 тис. грн., що характеризує рівень цього показника як недостатній, причиною чого є завелика кількість середньорічних працівників. Фондовіддача по господарству перевищує показник по Сумській області на 0,34 тис. грн., а обернений показник фондоємності, навпаки, є більшим у порівнянні з середнім по області на 0,97 тис. грн., що свідчить про ефективне використання основних фондів на підприємстві.

Із розрахунків таблиці констатуємо, що фондовіддача знизилась на 86,8%. Причиною цього стало збільшення вартості валової продукції у співставних цінах на 111,5%. Показник фондоємності, що є оберненим до фондовіддачі, навпаки зріс на 114,8%.

Для узагальнення робимо висновок, що господарство забезпечене основними виробничими фондами, які використовуються неефективно, тому що зменшилася фондовіддача.

Розглянемо показники, що безпосередньо характеризують діяльність господарства.

Таблиця 5

Основні економічні показники діяльності господарства

Із розрахунків таблиці можна стверджувати, що вартість валової продукції на 100 га с.-г. угідь збільшилась на 119,6% або на 188,5тис. грн., причиною чого стало збільшення вартості валової продукції у спів ставних цінах на 32,5% або на 9115,67 тис. грн. та зменшення площі сільськогосподарських угідь на 39,7% або на 705,27га. Значення показника вартості валової продукції у співставних цінах на 1 середньорічного працівника зменшилось на 16,5% або на 2,7тис. грн., що стало результатом зниження вартості валової продукції у співставних цінах та зменшення чисельності працівників нижчими темпами, тобто на 20,5% або на 35 чол. У порівнянні із середніми даними по області у 2005 р. занижений на 5,11 тис. грн. Вартість валової продукції на 100 грн. основних виробничих фондів знизилась на 65,9% або на 70,4 тис. грн., основною причиною є збільшення вартості валової продукції. Валова продукція у співставних цінах на 1 люд.-год. знизилась на 84,5% або на 7,1 тис. грн. за рахунок збільшення валової продукції, та визначальний вплив мало зростання затрат праці. У порівнянні із середніми даними по області цей показник у 2005 був нижчим на 12,3 тис. грн.

Розрахунки таблиці показали, що вартість товарної продукції на 100 га сільськогосподарських угідь зросла на 105,0% (перевищує середній по області у 2005р. на 239,0 тис. грн.), що сталося за рахунок зростання вартості виручки на 23,6 % або на 717,9 тис. грн. та зменшення площі сільськогосподарських угідь. Показник вартості товарної продукції на 1 середньорічного працівника збільшився на 55,9% або на 9,9 тис.грн., що є результатом зменшення чисельності працівників на 20,5% або на 35 чол. та збільшення вартості товарної продукції. Цей показник перевищує середній по області на 6,35 тис. грн.. у 2005р.

Як бачимо із таблиці, валовий прибуток на 100 га с.-г. угідь зріс на 93,1% або на 48,8 тис. грн.(зростання у порівнянні із середніми по області на 91,9 тис. грн. у 2005 році), тому що валовий прибуток зріс на 16,5% або на 154 тис. грн.., та площа с.-г. угідь зменшилась на 39,7% або на 705,27 га. Валовий прибуток на 1 середньорічного працівника зменшився на 46,3% або на 2,5 тис.грн., причиною чого стало зниження чисельності працівників та зростання валового прибутку. Спостерігається перевищення цього показника даних по області на 6,1 тис. грн..

Чистий прибуток на 100 га сільськогосподарських угідь зменшився на 29,8% або на 13,7 тис. грн.( перевищує середній по області показник на 30,9 тис. грн. у 2005 р.), що є результатом зменшення чистого прибутку на 57,5% або на 474,9 тис. грн. та скорочення площі с.-г. угідь на 39,7% або на 705,27 га. Показник чистого прибутку на 1 середньорічного працівника зменшився на 45,8% або на 2,2 тис.грн., причиною чого стало збільшення чистого прибутку на 57,5% або на 474,9 тис. грн. та зменшення чисельності працівників на 20,5% або на 35 чол. величина цього показника перевищує середні по області показники на 2,3 тис.грн. у 2005 р.

Зниження на 32,1 % такого основного економічного показника, як рівень рентабельності, характеризує діяльність господарства як неефективну. Але цей показник перевищує середній по області на 11,6 тис.грн. у 2005р.

2.2 Аналіз наявності складу структури та руху основних виробничих фондів (Форма 5. Примітки до фінансової звітності)

ТОВ «Владана» більшу увагу приділяє основним виробничим фондам. Задачами аналізу основних виробничих фондів є : вивчення її структури і стану; визначення забезпеченості ними господарства з урахуванням потреби в сільськогосподарській та іншій техніці; виробничих приміщеннях; обчислення показників використання основних фондів по господарству в цілому та основних чинників, які впливають на ці показники.

За даними річного звіту, аналізують наявність основних засобів на початок і кінець року, а також їх структуру. Структуру основних засобів визначають як відношення вартості окремих її видів до їх загальної вартості. Цей показник є досить істотним при аналізі основних виробничих фондів і дає змогу раціонально встановити величину питомої ваги того чи іншого виду основних засобів (табл. 6)

Таблиця 6

Склад і структура основних виробничих фондів

З розрахунків таблиці можна стверджувати, що загальна вартість основних виробничих фондів збільшилася на 74 %. Це збільшення в основному відбулося за рахунок зростання вартості машин та обладнання на 95 %. Відбулося також збільшення вартості транспортних засобів на 47 %, робочої і продуктивної худоби на 47 %, будинків, споруд та передавальних пристроїв на 125 %. Таке збільшення частини вартості основних виробничих фондів може бути зумовлене збільшенням активної частини фондів (силові і робочі машини, транспортні засоби, продуктивна худоба), раціональним співвідношенням між окремими структурними елементами основних фондів і насамперед між тими з них, ефективність використання яких взаємозумовлена.

Щодо питомої ваги основних виробничих фондів, то тут наступна ситуація. Перше місце за структурою займають будинки, споруди, передавальні пристрої, їх частка у 2005 р. збільшилася на 3,0 п.в., а також інструменти, прилади, інвентар – 2,0 п.в. Також відбулося зменшення певної частини основних виробничих фондів: робоча і продуктивна худоба на – 5,4 п.в., транспортні засоби на – 3,4 п.в., машини та обладнання на – 3,8 п.в..

Отже загальна картина структури основних виробничих фондів як стверджують розрахунки досить втішна.

Рух основних засобів можна проаналізувати на основі нижче наведених показників:

-  коефіцієнт вибуття – відношення вартості вибулих основних засобів до вартості основних засобів на початок року;

-  коефіцієнт оновлення – відношення вартості основних засобів, що надійшли до вартості основних фондів на кінець року;

-  коефіцієнт зносу на початок року – відношення суми зносу на початок року до вартості основних засобів на початок року;

-  коефіцієнт зносу на кінець року;

-  коефіцієнт придатності на початок року – різниця між 1 та коефіцієнтом зносу на початок року;

-  коефіцієнт придатності на кінець року.

Стан та рух основних виробничих фондів, простежимо на основі нижче наведених даних (табл.. 7).

Таблиця 7

Аналіз стану та руху основних виробничих фондів

Розрахунки таблиці, показали що: коефіцієнт вибуття збільшився на 0,02 п.в. причиною цього стало збільшення основних засобів, що прибули на 203,9 тис.грн. та збільшення вартості основних виробничих фондів на початок року на 174,3 тис.грн. Коефіцієнт оновлення збільшився на 0,02 п.в., це було зумовлено збільшенням вартості основних засобів, що надійшли на 181,5 тис.грн. і наявності основних засобів на кінець року на 175,4 тис.грн.

Темпи коефіцієнта оновлення і коефіцієнта вибуття однакові, тобто маємо оновлення основних засобів і це свідчить про стабільність матеріально-технічної бази підприємства, про своєчасне проведення технічної політики і про постійність рівня інтенсифікації виробництва.

Загалом вартість основних виробничих фондів збільшилась на кінець року на 175,4 тис.грн., що становить 110 тис.грн. зростання порівняно з початком року. Це збільшення свідчить про збільшення обсягів господарства, чи вартість фондів була куплена підприємством.

Коефіцієнт зносу, на початок року збільшився на 0,058 п.в., а на кінець року збільшився на 0,03 п.в. Причинами цього стало збільшення суми зносу на початок і на кінець року на 276,5 і 209,2 тис.грн. відповідно, та збільшення вартості основних виробничих фондів на початок і на кінець року.

Коефіцієнт придатності і на початок року зменшився на 0,058 п.в., а на кінець року зменшився на 0,03 п.в., за рахунок збільшення коефіцієнту зносу. Зниження цього коефіцієнту свідчить про звуження щодо використання фондів.

Отже, розрахунки показали, що на даному підприємстві стан основних виробничих фондів досить втішний і не потребує кардинальних заходів, щодо покращення якісного стану основних засобів.

2.3 Аналіз забезпеченості основними фондами та ефективність їх використання

Таблиця 8

Співвідношення активної і пасивної частини основних засобів

Розрахунки таблиці показали, що активна частина основних засобів у 2003р. склала 1064,9 тис.грн. або 89,2% , а у 2005р. – 1753,2 тис.грн. або 84,2 %. Але загалом активна частина основних засобів, зменшилась на 5%. Пасивна частина основних засобів у 2003р. склала 128,4 тис.грн. або 10,8 % , а у 2005р. – 326,2 тис.грн. або на 15,8 %. Взагалі пасивна частина, збільшилась на 5 %. Це відбулося за рахунок збільшення частини вартості основних виробничих фондів, а саме збільшенням активної частини фондів (машини та обладнання, транспортні засоби, робоча і продуктивна худоба).

Узагальнюючими показниками ефективності використання основних фондів є фондовіддача, або вартість валової продукції на одиницю основних виробничих засобів сільськогосподарського призначення у грошовому виразі. Оберненим показником фондовіддачі є фондоємкість продукції, тобто вартість основних засобів з розрахунку на одиницю вартості виробленої продукції сільського господарства. Аналізуючи ці показники в динаміці, обсяг валової продукції за порівнювані роки оцінюють в співставних цінах, а середньорічний залишок основних засобів – за початковою вартістю і з урахуванням переоцінки основних засобів; інакше зміна показника використання основних засобів характеризуватиме не тільки рівень їх використання, а і вплив вартісних чинників на обчислювальні показники.

Кількість виробленої продукції, залежить від частки в складі основних фондів найактивніших засобів. Тому фондовіддачу основних виробничих фондів обчислюють множенням фондовіддачі активної частини основних фондів на відсоток їх у вартості всіх основних виробничих фондів підприємства. Це дає змогу глибше проаналізувати причини відхилень фактичного рівня фондовіддачі від базисного. Раніше (пункт 2.1.) вже було проаналізовано показники забезпеченості та ефективності використання основних фондів, нагадаємо ще раз, але візуально.

Фондозабезпеченість розраховують як відношення вартості основних виробничих фондів до площі сільськогосподарських угідь, а фондоозброєність – до середньорічної кількості працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві.

Проведемо факторний аналіз фондовіддачі за методом ланцюгових підстановок на основі певного прикладу.

Наведемо основні показники, та розрахунки необхідні для аналізу фондовіддачі (табл.9)

Таблиця 9

Забезпеченість фондами та ефективність їх використання

Розрахунки таблиці показали, якщо порівнювати дані показники з обласними то можна констатувати, що всі показники по господарству більші ніж в середньому по господарствах Сумської області.

На основі наведених даних, проведемо факторний аналіз через вартість валової продукції у співставних цінах та середньорічної вартості основних засобів (табл. 10)

Таблиця 10

Вплив факторів на зміну фондовіддачі

Розрахунки таблиці показали, що фондовіддача знизилась на 22 % або на 0,4 грн. Це було зумовлене тим, що вартість валової продукції зросла на 911567 тис.грн. або на 33 % в результаті чого фондовіддача зросла на 0,99 грн. Також відбулося збільшення середньорічної вартості основних фондів на 1160,7 тис.грн. або на 75 % , що призвело до зростання фондовіддачі на 0,03 грн.

Отже, результативним показником, який вплинув на фондовіддачу є вартість валової продукції. Адже збільшення вартості валової продукції випереджаючими темпами середньорічну вартість основних засобів, призводить до зниження фондовіддачі.

Такий же факторний аналіз можна провести використовуючи продуктивність і фондоозброєність.

Провівши аналогічні розрахунки, можна зробити слідуючий підсумок, що результативним показником, який вплинув на фондовіддачу є продуктивність ( аналізуючий показник при збільшенні продуктивності на 4139,5 тис.грн. зменшився на 0,99 грн., а при збільшенні фондоозброєності на 8,73 тис.грн. – збільшився на 0,59 грн.). Адже перевищення темпів зростання продуктивності праці випереджаючими темпами фондоозброєність (49,5 % і 110 % відповідно) свідчать як уже зазначалося, про підвищення інтенсифікації та виробничих можливостей даного підприємства.

Рівень показників фондовіддачі пов'язаний з темпами зростання продуктивності і фондоозброєності праці на підприємстві.

Таблиця 11

Вплив факторів на зміну фондовіддачі

З розрахунків таблиці, можна стверджувати, що фондовіддача в 2005 році порівняно з 2003 роком зменшилась на 0,4 грн. Причиною цього стало зниження продуктивності праці на 2,66 тис.грн., в результаті чого фондовіддача збільшилася на 3,98 грн. А за рахунок того, що відбулося збільшення фондоозброєності на 8,73 тис.грн., фондовіддача знизилась на 4,38 тис.грн.

Вирішальним фактором, який призвів до зменшення фондовіддачі є продуктивність праці.

Розглянемо вплив факторів на показник фондозабезпеченості (табл.12)

Таблиця 12

Вплив факторів на зміну фондозабезпеченості

Розрахунки таблиці показали, що фондозабезпеченість в 2005 році, порівняно з 2003 роком збільшилась на 1,35 тис.грн. Причиною цього стало збільшення середньорічної вартості ОВФ на 1160,7 тис.грн., в результаті чого фондозабезпеченість збільшилась на 0,76 тис.грн. А за рахунок того, що відбулося зменшення площі с.-г. угідь на 705,27 тис.грн., Фондозабезпеченість зросла на 0,59 тис.грн. Вирішальним фактором, який привів до збільшення фондозабезпеченості є середньорічна вартість основних засобів.

Розглянемо більш повний аналіз ефективності використання основних засобів (табл.13)

Таблиця 13

Вплив факторів на зміну норми прибутку

2.4 Аналіз джерел формування основних виробничих фондів

Стійке фінансове положення підприємства, залежить насамперед від поліпшення таких якісних показників, як – продуктивність праці, рентабельність виробництва, фондовіддача, а також виконання плану по прибутку. Раціональному розміщенню основних засобів підприємства, сприяє правильна організація матеріально-технічного забезпечення виробництва. Тому аналіз фінансового стану, проводиться на завершальній стадії аналізу фінансово-господарської діяльності. У той же час фінансові труднощі підприємства, відсутність коштів для своєчасних розрахунків можуть вплинути на стабільність постачань, порушити ритм матеріально-технічного постачання. Амортизація є грошовим виразом фізичного та матеріального зносу основних фондів і здійснюється з метою повної заміни основних фондів при вибутті. Сума амортизаційних відрахувань, залежить від вартості основних фондів, часу їх використання, витрат на модернізацію. У зв’язку з цим аналіз фінансового стану підприємства й аналіз інших сторін його діяльності повинні взаємно доповнювати один одного. [2]

Основні засоби функціонують протягом ряду років, не змінюючи форми. Їхня вартість ставиться на витрати виробництва протягом усього терміну їх експлуатації. Ефективне використання основних засобів є важливим фактором збільшення випуску продукції з кожної одиниці виробничих фондів. [5]

Значну частку в структурі основних засобів займають інструменти, прилади, інвентар, а також будинки, споруди, передавальні пристрої.

Також джерелами відтворення основних засобів на АФ «Владана» є прибуток, кредити банків і оновлення машин та обладнання.

Основні фонди є одним з головних технічних ресурсів господарської діяльності підприємства. Використання їх вимагає організації нагляду та контролю, за їх наявністю й збереженням з моменту придбання до вибуття.

3. Шляхи покращення використання та вдосконалення джерел формування основних засобів

При оцінці структури основних виробничих фондів необхідно враховувати, що їх структурні елементи істотно відрізняються за функціональною роллю в процесі виробництва, а тому не з однаковою активністю впливають на кінцеві результати господарювання. За інших однакових умов, вищих результатів досягають ті господарства, які краще оснащені так званими активними основними фондами. Тому, на прикладі, визначимо структуру основних виробничих фондів на перспективу використовуючи інформацію зі статистики. [11]

Таблиця 14

Тенденції зміни вартості будинків, споруд, передавальних пристроїв

З даної таблиці, необхідно визначити середній рівень вартості (α) та щорічну зміну (α), а також обсяг при щорічній зміні (y) та відсоток зміни на майбутній період (2006 р.)

∑n α = ∑y ,

∑ t² α = ∑yt ,

y = α +α t ,

де, y – вартість основних фондів (будинки, споруди…), за кожен рік, t – умовний рік

3α = 504,4 α = 168,1

2α = 148 α = 74

Методом пропорції, визначаємо відсоток зміни на 2006 рік :

168,1 – 100 %

74 – х

х = 74 * 100 % / 168,1

х = 44,0 %

Відсоток (44,0) свідчить, що в 2006 р. даний вид основних виробничих фондів збільшиться рівно на таку величину. Це можливо зобразити графічно.

Із графіка із таблиці можна чітко сказати, що вартість цього виду основних виробничих фондів збільшиться.

Провівши аналогічні розрахунки з інших видів основних виробничих фондів, отримали такі дані (табл.15).

Таблиця 15

Структура основних виробничих фондів на перспективу.

Розрахунки таблиці показали, що в 2006 році вартість ОВФ збільшиться на 607,4 тис.грн., в основному за рахунок зменшення вартості машин та обладнання, адже відсоток їх зміни становить 0,7% , що значно більше від інших видів. Також відбудеться зменшення вартості будинків та споруд на 0,6 % , транспортних засобів на 0,1 %. Але збільшиться вартість інструментів та інвентарю на 0,7 % , робоча та продуктивна худоба – 0,7 %.

Для покращення структури основних виробничих фондів і використання їх, необхідні кардинальні зміни.

Необхідно встановити раціональне співвідношення між окремими структурними елементами основних фондів і насамперед між тими з них, ефективність використання яких взаємозумовлена. Наприклад , неможливо досягти бажаних результатів, якщо не буде встановлено необхідної пропорційності між силовими і робочими машинами, між будівлями , спорудами і продуктивною худобою.

Важливим напрямком поліпшення використання ОВФ є встановлення оптимального співвідношення між основними та оборотними фондами з урахуванням виробничого напрямку господарства, ступеня розвитку головної галузі і досягнутого ними рівня фондооснащеності основних виробничих фондів. Кращого результату фондовіддачі, можна досягти при вдосконаленні структури основних виробничих фондів; збільшення вартості більш активними основними засобами в розрахунку на одиницю вартості менш активних основних засобів; впроваджувати своєчасне технічне переозброєння виробництва, капітальні та поточні ремонти; запроваджувати нову технологію, що зменшить моральне та фізичне зношення устаткування та основних виробничих фондів в цілому; необхідно поглиблювати спеціалізацію та комбінувати виробництво; запроваджувати прогресивну форму оплати праці; підвищувати кваліфікацію кадрів – що приведе до підвищення продуктивності праці – до збільшення обсягів валової продукції; на сучасному етапі важливим напрямком поліпшення стану основних засобів – приватизація власності і запровадження внутрішньогосподарського комерційного розрахунку на підприємствах. [7]

Подальше збільшення основних фондів у сільському господарстві сприятиме підвищенню продуктивності праці на основі підвищення рівня механізації виробничих процесів, застосування комплексної механізації і використання засобів автоматизації при впровадженні систем машин з високими техніко-економічними показниками, що відповідають умовам нашої зони.

Технічне переозброєння сільського господарства має поєднуватися, як уже зазначалося, з найбільш прогресивними формами і методами організації праці і виробництва, а також з підвищенням культурно-технічного рівня працівників. Оснащення новою технікою не лише полегшить умови праці робітників і знизить затрати праці на одиницю продукції, а й дасть можливість скоротити терміни проведення сільськогосподарських робіт, що сприятиме підвищенню врожайності культур та зменшенню втрат продукції під час збирання. Ефективне використання основних виробничих фондів, сприятиме збільшенню виробництва валової продукції за рахунок росту урожайності та плодючості худоби.

На результати поліпшення стану основних виробничих фондів вагомий вплив мають несільськогосподарського призначення основні виробничі фонди. Поліпшення останніх сприятиме покращенню продуктивності праці, а отже і результатів виробничої діяльності. [9]

Висновки та пропозиції

Дослідження основних виробничих фондів показали, що їх стан і структура досить втішна. Збільшення коштів у господарстві, постійне збільшення чистого прибутку, наявність будь-яких стимулів в організації праці привели до поступового зростання питомої ваги майже всіх видів основних виробничих фондів. За останні 3 роки, оновлення основних засобів збільшилося на 0,02 п.в., але і вибуття також збільшилося на 0,02 п.в. Причиною цього стало збільшення основних засобів. І на перспективу, розрахунки показали, що покращиться стан і рух основних виробничих фондів.

Позитивним є те, що фондоозброєність зросла на 110,2 % і фондозабезпеченість на 177,6 % , фондовіддача - 22,3 % , що свідчить про ефективне використання основних засобів та рівня інтенсифікації.

Постійне покращення стану основних виробничих фондів, приведе в майбутньому до можливого зростання показників забезпеченості та фондовіддачі.

Але для покращення все ж таки слід застосовувати певні заходи :

-  встановити пропорційність у раціональному співвідношенні між окремими видами основних виробничих фондів ;

-  впроваджувати досягнення науково-технічного прогресу та передових господарств ;

-  застосовувати більш якіснішу техніку та оновлену технологію ;

-  впровадити матеріальні та духовні стимули ;

-  використовувати економічні та аналітичні методи для поглиблення спеціалізації.

Слід шукати вільні кошти для капіталовкладення в розвиток основних виробничих фондів; розширювати виробничі можливості у використанні основних засобів; наявними способами досягти чистого прибутку на виробництво сільськогосподарської продукції.

Таким чином, потрібно вже зараз взяти курс на прогресивне вдосконалення матеріально-технічної бази.

Список використаної літератури

1.Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. – 2-ге видання, доп. і перероблене / В.Г. Андрійчук. – К.: КНЕУ,2002. – 324с.

2.Бойчук І.М. Економіка підприємства. Навчальний посібник.-К.: Атака, 2002.-280с.

3.Івахненко В.М. Курс економічного аналізу: Навчальний посібник.-3-е вид., перероб і доп. - К.: Знання-Прес, 2002.-185с.

4.Економіка сільського господарства/ В.П. Мертенс, В.І. Мацибора, Л.Ф. Жигало та ін.; За ред. В.П. Мертенса.- К.:Урожай, 1995.-215с.

5. Економіка підприємства: Підручник/За заг. ред. С.Ф.Покропивного.-Вид.2-ге, перероб. та доп.- К.: КНЕУ, 2001.-128с.

6. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз сільськогосподарських підприємств: Навчальний посібник. – КНЕУ. –2004. – 414 с.

7. Попович П.Я. Економічний аналіз діяльності суб’єктів господарювання. - Тернопіль: Економічна думка, 2001.-154с.

8.Руснак П.П. Економіка сільського господарства. Підручник. П.П. Руснак, В.В. Жибко, М.М. Рудий, А.А. Чалий.; За ред. П.П. Руснака.– К.: Урожай, 1998.–20с.

9.Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства.: Навч. посібник.-К.: Знання, 2004.-354с.

10. Тарасенко Н.В. . Економічний аналіз діяльності підприємства. – 2-ге видання. – К.: Алеута, 2003. – 585 с.

11. Царенко О.М. Економічний аналіз діяльності підприємств АПК: Навч. посібник.-К.: Вища школа, 1998.-185с.

12.Фіщук О.М. Організаційно-економічні аспекти підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва // Збірник наукових праць Луганського НАУ. Сер. Економічні науки. Вип. 14. Т.1: мат. міжнародної науково-практичної конференції, – Луганськ, 2002 – с. 218

13. Чумаченко М.Г. Економічний аналіз: Навч. посібник / М.А. Болюх, В.З. Бурчевський, М.І. Горбаток та ін.: За ред. акад.. НАУ, проф. М.Г. Чумаченка .-2-е вид, перероб. і доп.-К.: КНЕУ, 2003.-506с.