Курсовая работа: Економічна ефективність виробництва зерна та шляхи її підвищення у товаристві з обмеженною відповідальністю "Райдолина" Веселинівського району

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра економіки сільського господарства

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

На тему

Економічна ефективність виробництва зерна та

шляхи її підвищення у товаристві з обмеженною відповідальністю

«Райдолина» Веселинівського району

Виконала

студентка групи ЗБ – 3/4

обліково-фінансового

факультету

Ніколаєнко Ганна

Перевірив

Іваненко Г.М

Миколаїв 2010р.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Науково-практичні основи підвищення економічної ефективності зерновиробництва

1.1  Основні напрямки підвищення економічної ефективності зерновиробництва

1.2  Показники економічної ефективності зерновиробництва та їх методика визначення

Розділ 2. Сучасний стан зерновиробництва в товаристві з обмеженою відповідальністю «Райдолина» Веселинівського району

2.1  Організаційно-економічна характеристика підприємства

2.2   Динаміка виробництва і реалізації зерна

2.3  Економічна ефективність зерновиробництва

Розділ 3. Динаміка та фактори виробництва зерна та врожайності

3.1  Індексний аналіз валового збору зернових і зернобобових культур

3.2  Кореляційний аналіз факторів врожайності зернових

Розділ 4. Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва зерна

4.1 Резерви збільшення обсягів виробництва і підвищення якості зерна

4.2 Удосконалення внутрішньогосподарських економічних взаємовідносин

4.3 Розвиток ринку зерна і зерно продуктів

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

Одним з основних економічних аспектів гарантії державної незалежності є продовольча безпека. У її досягненні і підтримці велику роль відіграє агропромисловий комплекс, який є найважливішим сектором економіки України взагалі.

Особливе місце у структурі агропромислового комплексу посідає зерно продуктовий підкомплекс. Його функціональна діяльність спрямована на забезпечення населення хлібом і хлібопродуктами, промисловості – сировиною, тваринництво – концентрованими кормами, зовнішньої торгівлі – високоліквідним товаром, тобто зерном.

Світова практика показує, що саме ринок зерна є дзеркалом розвитку сільського господарства, бо він охоплює практично всі елементи ринкових відносин. Останнім часом для розвитку зернового ринку характерна нестабільність. Протягом 2004 – 2008 років щорічні валові збори складали 33,5 млн. тон зерна, що на 17,5 млн тон або на 34,7 % менше, ніж у 1990 році.У 2008 році ціна реалізації однієї тони зерна склала по Україні 683,8 грн. ( на 21,3 грн менше у порівнянні з 2005 роком) і за рахунок зростання собівартості виробництва знизилась рентабельність його виробництва – з 45,8 % до 3,1%. Раніше згадане і обумовило вибір теми курсової роботи.

За об’єкт дослідження взято сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ( надалі – ТОВ) “Райдолина” Веселинівського району.

Метою курсової роботи є аналіз сучасного стану зерновиробництва, визначення перспектив його розвитку та заходів щодо удосконалення виробництва з метою підвищення його ефективності.

Для досягнення цієї мети у курсовій роботі будуть вирішені слідуючи завдання:

1.  Розглянути науково-практичні основи підвищення економічної ефективності зерновиробництва;

2.  Проаналізувати сучасний стан виробництва та економічної ефективності зерновиробництва;

3.  Визначити шляхи удосконалення і підвищення ефективності виробництва зерна.

Предметом дослідження є питання підвищення економічної ефективності виробництва зерна в ринкових умовах.

Теоретичною та методологічною основою є праці економістів-аграрників з питань економіки виробництва зерна та аналізу його економічної ефективності. При виконанні поставлених завдань у роботі використані такі наукові методи і прийоми дослідження, як економіко-статистичний, балансовий і монографічний методи, прийоми обчислення різниць, прямих та обернених зв’язків та інш.

В процесі виконання курсової роботи були використані дані статистичної звітності, річного звіту за 2006 - 2008 роки, виробничо-фінансових планів, технологічних карт та дані первинного обліку ТОВ «Райдолина» за останні роки.

Курсова робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних літературних джерел. Загальний його обсяг - 54 сторінок в тому числі 24 таблиць.

РОЗДІЛ 1 НАУКОВО-ПРАКТИЧНІ ОСНОВИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ЗЕРНОВИРОБНИЦТВА

1.1 Основні напрямки підвищення економічної ефективності зерновиробництва

Україна здавна відома як країна з добре розвинутим зерновим господарством. Природно-кліматичні умови сприятливі для вирощування практично всіх відомих зернових і зернобобових культур. В кінці ХІХ сторіччя Україна займала одне із провідних місць в Європі за виробництвом високоякісного зерна різного призначення. Нині наша держава з ряду об’єктивних та суб’єктивних причин переживає труднощі у розвитку зернового виробництва. Його різкий спад у 2003 та нинішньому, 2008 роках - валовий збір зерна склав відповідно 20,2 і 29,5 млн. тон, що вдвічі менше ніж у 2001 році, зумовлений природно-кліматичними умовами – сильні заморозки взимку 2003 року призвели до повного вимерзання посівів озимих і пересіву навесні 2003 року, а значна посуха у південних областях України у 2007 році.

Як вже відмічалося, протягом 2004 – 2008 років валові збори зерна в Україні склали 33,6 млн. тон, але великої користі селянам це не принесло. Внаслідок зростання цін на виробничі ресурси промислового походження ( особливо пального, мінеральних добрів, запчастин ) та падіння цін на зерно на внутрішньому ринку ( 45 – 50 % від ціни на світовому ринку) у багатьох сільськогосподарських товаровиробників зерновиробництво стало у 2006-2008роках збитковим.

Сьогодні над проблемою покращення зерновиробництва працюють чи мало економістів-аграрників, фінансистів та аграріїв. Основна увага приділяється питанню повернення втрачених позицій за урожайністю та валовим збором зерна, ефективності зерновиробництва.

Зокрема, професор О. Богуцький головним напрямом вирішення проблеми підвищення урожайності зернових вважає забезпечення інтенсифікації землеробства, провідне місце в якій надає хімізації [4]. За останні роки в наслідок зменшення кількості внесених мінеральних та органічних добрив, низької культури землеробства зменшилася родючість ґрунтів – вміст гумусу складає в середньому майже 3,2 %. Кризове становище господарств, відсутність коштів, скорочення поголів’я великої рогатої худоби призвело до зменшення можливостей удобрювати ґрунти. Так, у 2008 році, за даними Держкомстату України, на 1 га посівів в Україні вносили в середньому лише 32 кг мінеральних та 0,8 тони органічних добрив, тоді, як у 1990 році – 109 кг та 8,6 тон відповідно[41]. І це при тому, як свідчать дані наукових досліджень, що половину приросту врожаю одержують за рахунок достатнього і обґрунтованого використання добрив.

П. Коренюк [16] за допомогою комп’ютерної сервісної програми провів регресійний аналіз залежності урожайності від рівня використання органічних та мінеральних добрив. Створена ним програма дає можливість кожному господарству встановити оптимальні співвідношення у внесених добривах та , як наслідок, отримати бажаний приріст урожайності.

Але, як зазначає П.Н. Рибалкін, якщо на початковому етапу підвищення і стабілізації врожаю головну роль відіграє кількісний фактор, тобто збільшення доз, то в подальшому все більшого значення набуває якісна сторона. Мається на увазі використання добрив з високим вмістом поживних речовин та складних добрив, насичених всіма поживними елементами для одноразового внесення у грунт. Все це дозволяє скоротити витрати на транспортування, зберігання і внесення добрив.

Важливими факторами впливу на урожайність зернових виступають хвороби шкідники та бур’яни, що спричинюють щорічні втрати до третини врожаю. Необхідність застосування інтегрованої системи захисту рослин відзначав у програмі стратегічних аспектів реформування зернового виробництва в Україні академік УААН П.Т Саблук [36]. Він відмічає доцільність застосування комплексу агротехнічних та біологічних методів боротьби поряд з хімічними, а також включення у сівозміни азотонакопичувальних попередників.

Основним напрямом покращення стану виробництва, як зазначає М.Ю. Куліш повинне бути впровадження нових сортів, а також повніше використання потенційних можливостей районованих сортів.

Проблему забезпечення високоякісним насінням піднімає у своїх працях І.П. Пазій. Кожна 8 – 9 тона валового збору зерна – це насіння і воно є одним із головних і незамінних засобів сільськогосподарського виробництва. На його думку, за рахунок високоякісного насіння можна одержати додатково 20 – 25 % валового збору, тому запорукою високих врожаїв якісного зерна є використання насіння першої та другої репродукції.

В підвищенні родючості ґрунтів та, як наслідок, зростанні урожайності зернових велику роль відіграють сівозміни. Співвідношення культур у сівозмінах залежить не лише від біологічних особливостей, а й від кон’юктури ринку. Професор М.Ю. Куліш відмічає можливість переходу у господарствах Миколаївської області до більш коротких сівозмін з метою розвитку високорентабельного зернового господарства. Чмирь С.М. відмічає, що врожайність більшості сільськогосподарських культур при вирощуванні їх у сівозмінах у півтора і навіть у два рази вища, ніж при тривалих беззмінних посівах.

Одним з важливих елементів інтенсивної технології вирощування зернових є ґрунтозахисна система. З 1960 року і до цього часу площа еродованої ріллі збільшилася втричі. В багатьох країнах світу увага зосереджена на застосуванні таких прийомів боротьби з вітровою та водною ерозією ґрунтів, як використання стерні колосових культур в якості захисного засобу від ерозії, безвідвальний обробіток ґрунту, запровадження науково-обгрунтованих сівозмін з включенням в них багаторічних трав. Цю проблему вивчав і Д. Бабліндра, який пропонує розроблену ним комплексну програму захисту ґрунтів від ерозії шляхом оптимізації структури земельних угідь.

Останнім часом за умов фінансової нестабільності і кризи все більшого значення набувають інтенсивні ресурсо- та енергозберігаючі технології виробництва зерна. Відомо, що урожайність озимих, вирощуваних за традиційною технологією, на 20 – 35% нижча, ніж за інтенсивною. Як відмічає А.П. Михайлов, основним елементом тут виступає система обробітку ґрунту. Насамперед – це щорічне відведення 30 – 35% ріллі під чорні пари, які сприяють накопичуванню вологи і підвищенню родючості ґрунтів, а це – підґрунтя сталих врожаїв.

В умовах переходу до ринкових відносин надзвичайно важливе значення має ефективність використання наявного виробничо-технічного потенціалу, окупності витрачених ресурсів, їх економії. Як зазначає П.Н.Рибалкін [29], аналіз технологій вирощування зернових у ряді країн (США, Канада та ін.) показує, що пріоритетними напрямками енерго- та ресурсозберігаючих технологій є нульовий та мінімальний обробіток ґрунту, його мульчування, використання комбінованих агрегатів. Останнє дає змогу скоротити у 1,5 рази витрати на енергетичні ресурси.

Важливим аспектом реформування зернового виробництва вважаємо оптимізацію структури зернових культур, що дозволяє без додаткових витрат підвищити його ефективність. Останнім часом чітко виражена тенденція до скорочення посівних площ жита, кукурудзи, ячменя, хоча, приймаючи до уваги їх високу урожайність і рентабельність, підстав для скорочення їх площ немає. Розглядаючи питання оптимізації структури зернового клину, М.І.Щур [46] відмічає необхідність збільшення у господарствах Миколаївської області виробництва проса та зернобобових, а також озимого ячменю, який дозріває на 15 – 20 днів раніше від озимої пшениці, а за кормовими якостями і стійкістю до хвороб перевищує її.

Ми поділяємо думку І. Нетіса , що значно підвищити рентабельність зерновиробництва можливо за рахунок вирощування високоякісного зерна пшениці. Одна тона зерна третього класу майже в 1,6 разів більша ніж зерна п’ятого класу. Рентабельність виробництва при цьому зростає у 2,5 разів[23].

В умовах ринкових відносин в Україні актуальним є питання якісного зберігання і первинної обробки зернових безпосередньо у виробника. Розв’язання цього питання дозволить уникнути втрати майже 20% валового збору та дасть змогу виробнику бути незалежнішим і продавати зерно за найприйнятнішими цінами.

Останньому сприятиме також прийнятий у липні 2002 року Закон України «Про зерно та ринок зерна в Україні», який спрямований на створення правових, економічних та організаційних умов конкурентоспроможного виробництва і формування ринку зерна для забезпечення внутрішніх потреб держави, нарощування його експортного потенціалу [ 10].

Досвід багатьох господарств Півдня України свідчать, що ті господарства, які налагодили переробку зерна, збільшили прибутки від його реалізації у 1,5 – 2 рази.

За підрахунками зарубіжних вчених, сьогодні приріст урожайності зернових на 50% досягається за рахунок впровадження нових сортів, а 50 – за рахунок удосконалення технології вирощування. Відповідно до висновків експертів ФАО, протягом найближчих 30 років весь світовий приріст виробництва продукції рослинництва буде досягнуто за рахунок селекції, тобто нових сортів. На Півдні України у порівнянні з районованим сортом озимої пшениці Альбатрос одеський, приріст урожайності – 5 – 7 ц /га забезпечують такі нові сорти, як Знахідка, Ніконія і Лада одеська (селекційно – генетичний інститут УААН), а також сорт Херсонська безоста (Інститут зрошуваного землеробства УААН).

До когорти вищенаведених сортів слід віднести також сорти Вікторія одеська, Українка одеська, а також ще новішій сорт Лузанівка одеська. Останій сорт належить до групи сильних пшениць.

Досвід розвинутих країн свідчить, що зростання виробництва зерна можливе за рахунок подальшої інтенсифікації. За прогнозом наукового ценру компанії ІСІ (Велика Британія) у перспективі приріст урожаю зернових культур здійснюватиметься в результаті впровадження нових сортів (8,6 ц/га), добрив (15 ц/га), зниження втрат при збиранні (0,5 ц/га), захисту від злакових бур’янів (17,5 ц/га), хвороб (16,5 ц/га) і шкідників (6 ц/га). Ці прогнози підтверджуються і даними кращих фермерських господарств. Кращі фермери в країні (більше 5%) одержують у середньому по 60 ц/га зерна [22].

Лихочвор В. відмічає, що вчасне і повне звільнення посіві озимої пшениці від конкуренції з бур’янами за життєвий простір, світло, вологу, елементи живлення є основою одержання високих урожаїв зерна. За великої забур’яненості посівів урожайність зерна зменшується на 25 – 30 %, а то й у 1,5 2 рази[18].

Обелець О.С. відмічає загальну тенденцію в Україні зростання виробничих витрат на 1 га посівної площі зернових при неадекватному зростанні урожайності. Витрати на 1 га зібраної площі у 2002 році збільшилися проти 1996 року у 3,6 рази, а врожайність підвищилася лише на 39,2 %. В результаті собівартість 1 ц зерна у порівнянні з 1996 роком зросла майже утричі. Ми підтримуємо його думку з приводу того, що збільшення витрат на 1 га зернових зумовлене насамперед істотним здороженням виробничих матеріально-технічних ресурсів[26].

1.2 Показники економічної ефективності виробництва зерна та методика їх визначення

Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва є однією з актуальних проблем, успішне вирішення якої надає можливість призупинення спаду і подальшого його розвитку. Ефективність виробництва – складна економічна категорія, вона є формою вираження мети виробництва.

Слід розрізняти поняття ефекту та економічної ефективності. Ефект являє собою наслідок, результат тих чи інших заходів, що проводяться у сільському господарстві. Так, у зерновиробництві ефект від використання добрив виступає у вигляді приросту урожаю. Але отриманий ефект не дає уявлення про вигідність застосування добрив. Лише по одному ефекту недостатньо судити про доцільність здійснюваних заходів. Для цього існує показник економічної ефективності, який вказує на кінцевий якісний ефект від застосування засобів виробництва та живої праці, віддачу сукупних вкладень. У зерновиробництві це одержання максимального обсягу продукції з 1 га посіву при найменших витратах праці. Слід мати на увазі, що ефективність – не лише співвідношення витрат на результати виробництва, але і якість, корисність продукції для споживача. Підвищення економічної ефективності виробництва сприяє зростанню доходів господарства, отриманню додаткових засобів для оплати праці та покращення соціальних умов. Кінцевий економічний ефект залежить від раціонального використання земельних, матеріальних і трудових ресурсів, від економії та ощадливості, зниження собівартості продукції і підвищення продуктивності праці.

Для оцінки економічної ефективності виробництва зерна використовують як натуральні, так і вартісні показники. Вихідною є їх натуральна форма і, насамперед, це урожайність, яка відображує ступень та ефективність використання землі, результат інтенсифікації виробництва. Величина урожайності безпосередньо впливає на величину інших показників і визначається як відношення обсягу отриманої продукції до зібраної площі. Слід відмітити, що при визначенні економічної ефективності продовольчого та фуражного зерна є деякі особливості. У першому випадку ефективність виробництва показують з врахуванням його якості, вмісту клейковини, витрати праці в розрахунку на 100 грн. валової продукції. Для зернофуражних культур необхідно показати і їх кормову цінність.

Натуральні показники (урожайність, вихід клейковини з 1 га, вихід кормових одиниць та перетравного протеїну з 1 га) відображають лише одну сторону досягнутої ефективності.

Для виявлення економічного ефекту необхідне знання сукупних витрат праці, що забезпечили отриманий рівень урожайності. Для цього при визначенні ефективності виробництва продовольчого зерна розраховують розмір праці на 1 ц зерна і на 100 грн. валової продукції, фуражного зерна – витрати праці на 1 ц зерна і на 1 ц кормових одиниць. Під витратами праці розуміють кількість витрачених людино-годин на виробництво даного обсягу валової продукції, яка є результатом основної виробничої діяльності господарства. Оцінка валової продукції проводиться по фактичним цінам реалізації, по собівартості виробництва, але для дослідження динаміки – за порівняними цінам.

Ефективність використання трудових ресурсів виявляється у продуктивності праці: чим більше виробляється валової та чистої продукції за 1 люд.– рік., тим вище ефективність зерновиробництва, яку характеризують слідуючи показники:

Е = ВП/t                                                                                           (1)

де ВП – валова продукція, грн.

t – час, витрачений на виробництво продукції, люд.-год.

Е = ЧП/t                                                                                           (2)

де ЧП – чиста продукція, грн.

Е = П/t                                                                                              (3)

де П – прибуток, грн.

Чиста продукція має особливе значення для розвитку сільського господарства, розширення виробництва, він є джерелом фонду споживання і прибутку, визначається вирахуванням з вартості валової продукції матеріальних витрат на її виробництво.

Чистий дохід являє собою різницю між вартістю валової продукції та витратами виробництва. Розрізняють створений і реалізований чистий дохід. Останній відповідає прибутку.

Наступним показником економічної ефективності виробництва зерна є собівартість 1 ц продукції. Собівартість – це грошове вираження витрат на виробництво і реалізацію одиниці продукції. На практиці розрізняють виробничу і собівартість реалізованої продукції. У виробничу включають всі витрати, пов’язані з отриманням і транспортуванням продукції до місця зберігання, і собівартість реалізованої продукції, крім виробничої собівартості, входять витрати по реалізації.

Виробнича собівартість 1 ц зерна визначається відношенням виробничих витрат до обсягу виробленого зерна, а собівартість реалізованої продукції – відношенням виробничих та реалізаційних витрат до кількості реалізованого (товарного) зерна. На собівартості відображаються результати діяльності всього підприємства. Для виявлення дохідності собівартість порівнюють з виручкою від реалізації.

Для всебічної характеристики економічної результативності зерновиробництва вивчають і ефективність використання земельних ресурсів, для цього визначають відношення валової і чистої продукції, чистого доходу (прибутку) до площі посіву зернових:

Е = ВП/ S                                                                                         (4)

де S – площа посіву, га

Е = ЧП/S                                                                                          (5)

Е = ЧД/S                                                                                          (6)

Е = П/S                                                                                             (7)

де П – прибуток, грн.

Заключним етапом характеристики економічної ефективності виробництва є визначення його рівня рентабельності, під яким розуміють відсоткове співвідношення прибутку до суми витрат, пов’язаних з виробництвом та реалізацією продукції:

Рр = П/Ср х 100 %                                                                           (8)

де Рр – рівень рентабельності, %;

П – прибуток, грн.;

Ср – собівартість реалізованої продукції, грн.

або

Рр = (Ц – Ср)/ Ср х 100%                                                               (9)

де Ц – ціна реалізації 1 ц зерна, грн.

Перший варіант розрахунку дозволяє розрахувати рівень рентабельності зерновиробництва в цілому, а другий по окремих видах зернових і одночасно аналізувати головні фактори – собівартість і реалізаційні ціни. Рівень рентабельності показує ефективність виробництва з точки зору отримання прибутку на одиницю матеріальних та трудових витрат по виробництву та реалізації продукції.

Сукупність всіх вищезазначених показників відображує вплив різних факторів на процес виробництва зерна, дозволяє провести комплексний аналіз і зробити достовірні висновки про основні напрямки підвищення економічної ефективності.

Розділ 2. Cучасний стан зерновиробництва в товаристві з обмеженною відповідальністю «Райдолина» Веселинівського району

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

ТОВ «Райдолина» розташоване в Південній частині Веселинівського району Миколаївської області, на відстані в 100 км від м. Миколаєва і відноситься до зони Південного Степу України.

Територія господарства розташована в основному на рівнинному плато. Загальна земельна площа, за даними на 1.11.2008 року складає 2835 га, в тому числі сільськогосподарські угіддя - 2730 га, з них 2600 га ріллі. Ґрунтовий покрив в основному складається з південних чорноземів звичайних середньо і малогумусних, місцями зустрічаються засолені ґрунти.

Товщина профілю незмитих чорноземів складає 80-85 см, вміст гумусу в орному шарі - від 4,1 до 5,3%. Змиті ґрунти потребують протиерозійного захисту. Родючість орних земель господарства характеризується в основному 56 балами.

Згідно агрокліматичному районуванню території Миколаївської області Веселинівський район відноситься до західних регіонів Миколаївської області, які характеризуються континентальним, теплим, помірно засушливим кліматом, середньорічна температура повітря яких + 10 ºС. Для цих районів характерно: тривале, жарке, мало дощове літо, пізня, коротка, тепла осінь, коротка малосніжна зима, рання, тепла, коротка весна. Пересічна температура повітря січня - 4,5 º морозу, липня - 21,2º тепла. Абсолютний максимум +38-39º С, абсолютний мінімум -29 - 33º С. Тривалість без морозного періоду - 160-185 днів.

Велику шкоду господарству наносять повітряні та ґрунтові посухи, так як підприємство розміщене в посушливій агрокліматичній зоні. Посухи спостерігаються весною, влітку і восени. Для комплексної оцінки тепла і вологозабезпеченості використовуються гідротермічний коефіцієнт. В господарстві він знаходиться нарівні 0,9-1. Для одержання високих врожаїв повинен бути 1,2-1,4.

Природні умови досліджуваного господарства сприятливі для виробництва продукції зернових культур та соняшнику.

За даними на 1.01.2008 року склалася наступна організаційна структура господарства: у рослинництві функціонує механізований загін, за яким закріплено 2600 га ріллі і працюють 21 механізаторів; є зернотік; є у господарстві невеликі молочнотоварна ферма на 200 голів великої рогатої худоби, з них 120 корів та свиноферма на 15 голів, з них основне стадо складають 5 свиноматок; авто гараж, де в наявності 5 вантажних автомобілів.

Для більш детальної характеристики ТОВ “Райдолина" доцільно визначити розмір сільськогосподарського виробництва і порівняти його з середньо районними показниками (табл.2.1).

Аналізуючи дані таблиці 2.1, можна зробити висновок, що ТОВ «Райдолина» - це середнє за розміром серед господарств Веселинівського району. Про це свідчать дані таких показників, як грошова виручка від реалізації сільськогосподарської продукції та середньорічна чисельність працівників і середньорічне умовне поголів’я худоби і птиці. Однак, деякі показники, зокрема, площа сільськогосподарських угідь перевищує середні показники по господарствах району на 290 га або на 10,7%.

Таблиця 2.1Розміри виробництва у ТОВ «Райдолина»

Для подальшої характеристики якісного боку сільськогосподарського виробництва ТОВ “Райдолина” доцільно проаналізувати його виробничу спеціалізацію, що дасть можливість виявити розвиток окремих галузей у виробництві товарної продукції.

Найбільш раціональною спеціалізацією для господарства є та, яка дозволяє за даних конкретних умов виробляти максимальну кількість продукції з найменшими витратами праці та коштів і ефективно використовувати наявні виробничі ресурси.

Виробничу спеціалізацію досліджуваного підприємства визначимо, проаналізувавши розмір та структуру грошових надходжень від реалізації товарної сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки, робіт, послуг за видами, що надаються, та в цілому по господарству за останні 3 роки (табл. 2.2 ).

Аналізуючи дані таблиці 2.2. за останні три роки, слід зазначити про те, що ТОВ “Райдолина” кожну другу гривну від реалізації сільськогосподарської продукції та чотири з кожних десяти гривень отриманих від продажу продукції власного виробництво одержує від зерновиробництва. Також слід зазначити, що досліджуване господарство від продажу насіння соняшнику та молока одержує відповідно більш ніж кожну восьму гривню та десяту грошових надходжень від реалізації сільськогосподарської продукції.

Таблиця 2.2 Склад та структура грошової виручки від реалізації сільськогосподарської продукції у ТОВ «Райдолина»

В цілому ТОВ “ Райдолина ” спеціалізується на виробництві зерна, насіння соняшнику та молока.

Ефективність виробництва в аграрних підприємствах залежить не лише від розміру провідних галузей, а й від того, як розвинуті й інші галузі, що мають товарний характер. Щоб врахувати ступінь розвитку усіх товарних галузей, необхідно визначити за даними таблиці 2.2 і проаналізувати коефіцієнт зосередження виробництва (КЗ), який визначається за формулою:

                     100

КЗ = -------------------------

          n

          ∑ ПВi х (2Ni - 1)

        i = 1

де ПВ – питома вага і-ї галузі в структурі товарної продукції, %;

Nі - порядковий номер і-ї галузі в ранжируваному ряді, де перше місце надається галузі з найбільшою питомою вагою, а останнє з найменшою.

КЗ = 100/ 313 = 0,32

Цей коефіцієнт свідчить про середній рівень спеціалізації у господарстві. Досить важливим при вивченні господарства є визначення забезпеченості його робочою силою (табл.2.3).

Таблиця 2.3 Забезпеченість господарства робочою силою у ТОВ «Райдолина»

Дані таблиці 2.3 свідчать, що досліджуване господарство в достатньої мірі забезпечено працівникам. Лише у молочному скотарстві та у машинно тракторному паркі відчувається дефіцит робочої сили.

Темпи зростання виробництва сільськогосподарської продукції і підвищення рівня продуктивності праці в кожному господарстві залежать від фондозабезпеченості (сільськогосподарські виробничі основні фонди в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь) і фондоозброєності праці (сільськогосподарські основні фонди в розрахунку на одного працівника).

При характеристиці господарства належну увагу слід приділяти забезпеченню його основними засобами виробництва та ефективності їх використання (табл.2.4).

Таблиця 2.4 Забезпеченість основним виробничими фондами і ефективність їх використання в ТОВ «Райдолина»

Аналіз даних таблиці 2.4 свідчить про те, що у 2008 році фондозабезпеченість виробництва зменшилась проти 2006 року на 20,1%, а фондозброєнність праці зросла в 1,6 разів. Останнє відбулось за рахунок зменшення чисельності працюючих в досліджуваному господарстві.

В умовах важкого фінансового становища ТОВ “Райдолина” в останні роки не мало можливості оновлювати машинно-тракторний парк. У зв’язку з фізичним зносом кількість тракторів за останні 3 роки зменшилась на 4,9 %. Це призвело до зменшення енергозабезпеченості сільськогосподарського виробництва на 12 %.

Основними показниками, що характеризують ефективність сільськогосподарського виробництва є:

- валова продукція у поточних цінах – це основоположний (первісний) результат, матеріальна і вартісна основа існування інших видів кінцевого результату підприємства;

- товарна продукція, або грошова виручка від реалізації частини валової продукції, що набула товарної форми;

- чиста продукція і прибуток – кінцеві результати підприємства, що повною мірою відображають ефективність виробництва, можливості його розширеного відтворення, ступінь вигідності виробництва, валової, товарної та  кінцевої продукції в даних природних умовах.

Найбільш важливим економічним показником господарської діяльності є прибуток – додаткова вартість, що створюється в процесі виробництва . Чим краще працює підприємство, тим більший воно одержує прибуток, тим міцніший його економічний стан і положення на ринку сільськогосподарської продукції. Лише маючи достатню суму прибутку підприємство може своєчасно, з врахуванням кон’юнктури ринку, переорієнтувати виробництво, придбати нові, більш продуктивні засоби виробництва, впровадити передовіші технології і завдяки цьому забезпечити високу конкурентоспроможність виробленої продукції.

Однак в минулому та позаминулому році відбулося здешевлення продукції зерновиробництва – ціни на зерно зменшилися майже вдвічі в порівнянні з 2000 роком. На наш погляд, держава не підтримала зерно виробників за допомогою заставних цін ( а це було обіцяно владними органами) і в умовах збільшення валових зборів зерна в Україні протягом 2004 та 2005 років та недосконалості функціонування зернового ринку зерно виробники не отримали очікуваних прибутків.

Розглянемо, наскільки ефективно господарювало ТОВ “Райдолина” протягом останніх років (табл. 2.5).

Таблиця 2.5

Основні економічні показники господарської діяльності ТОВ «Райдолина»

Дані таблиці 2.5 свідчать, що у звітному році вартість валової продукції у поточних цінах, одержаної господарством, збільшилася проти базисного року на 238,6 тис. грн. або на 9,6 %. Товарної продукції у 2007 році господарство одержало більше, ніж у 2005 році на 364,2 тис. грн. або на 20 %. Розмір чистої продукції, одержаної у 2007 році в досліджуваному господарстві, зріс проти 2005 року на 214 тис. грн. або в 1,6 разів. За цей же період сума прибутку, одержаного господарством збільшилася на 119,1 тис. грн. або в 2,4 разів. На жаль, рівень рентабельності сільськогосподарського виробництва у 2007 році в порівнянні з 2005 роком зменшився на 12,2 відсоткових пункти і сталося це за рахунок зростання виробничих витрат.

2.2 Динаміка виробництва і реалізації зерна

Виробництво зерна займає особливе місце серед інших галузей рослинництва в господарстві в цілому. З метою оцінки рівня розвитку, впливу результатів роботи цієї галузі на загальний стан економіки сільськогосподарського підприємства. ТОВ “Райдолина" на основі конкретного цифрового матеріалу господарства за 2006-2008 р.р. визначимо тенденцію зміни питомої ваги галузі зерновиробництва (табл.2.7).

Таблиця 2.7 Місце зерновиробництва в економіці ТОВ «Райдолина»

Аналіз даних таблиці 2.7 свідчить про те, що зернові культури, займаючи дві третини всієї посівної площі, потребували 9,6 % загальних витрат праці у сільськогосподарському виробництві. Від зерновиробництва було одержано кожні чотири з десяти гривень всіх грошових надходжень від реалізації сільськогосподарської продукції. На цю галузь приходиться майже кожна четверта гривня виробничих витрат в цілому по сільськогосподарському виробництву. В досліджуваному господарстві в середньому за останні три роки одержували прибуток лише від реалізації зернових і соняшнику. Від зерновиробництва одержано майже половини всієї суми прибутку по господарству.

На обсяги виробництва зернових і зернобобових впливають як площа їх посіву, так і врожайність зернових і зернобобових. Зрозуміло, що інтенсивний шлях розвитку зерновиробництва – тобто збільшення валових зборів зерна за рахунок зростання врожайності є більш бажаним в умовах ринкової економіки. Це є актуальним і для досліджуваного сільськогосподарського підприємства – ТОВ "Райдолина" Веселинівського району. Але для цього повинні застосовуватися більш продуктивні сорти зернових культур, інтенсивні енергозберігаючі технології, якісно і своєчасно виконуватися всі технологічні операції з вирощування зернових культур.

Дані таблиці 2.8 свідчать про те, що валовий збір зерна в звітному році в порівнянні з 2006 роком зменшився на 7316 ц або майже на 18,8 %. Зменшення обсягів виробництва зерна у досліджуваному господарстві сталося в основному за рахунок зниження врожайності зернових культур. За два останні роки зменшився рівень товарності зерновиробництва на 8,9 відсоткових пункти.

За допомогою окремих показників розглянемо рівень розвитку зерновиробництва у досліджуваному господарстві (табл. 2.8).

Таблиця 2.8

Динаміка виробництва та реалізації зерна в ТОВ «Райдолина»

Використовуючи прийом розрахунку різниць, вивчимо фактори, що зумовили зміни валового виробництва зерна по досліджуваному господарству у звітному році проти базисного (табл.2.9).

Таблиця 2.9

Валове виробництво зерна і фактори, які на нього впливають

Зменшення обсягу виробництва зерна в звітному році в порівнянні з базисним на 7316 ц відбулось за рахунок зміни

а) площі посіву – (1447 – 1461) х 26,5 = - 371 ц;

б) урожайності – (21,7 – 26,5) х 1447 = - 6945 ц.

Таким чином, на 94,9 % валовий збір зерна у звітному році зменшився за рахунок зниження урожайності.

На обсяги виробництва зерна в цілому по господарству впливають такі фактори, як склад зернових культур та їх структура. В умовах Півдня України доцільно збільшувати посіви високоврожайних зернових культур, якими, за даними науково-дослідних установ, є озимі зернові культури, і в першу чергу озима пшениця. За допомогою даних статистичної звітності за останні три роки ( форма 29 –сг.) розглянемо, які відбувалися зміни з цього питання в ТОВ «Райдолина» (табл. 2.10).

Таблиця 2.10 Структура посівів зернових культур в ТОВ «Райдолина»

Аналіз структури зернового клину, як свідчать дані таблиці 2.10, показує, що на долю озимих зернових за останні два роки у господарстві в середньому приходилося шість з кожних десяти гектарів посівів зернових культур. В цієї групі зернових культур домінує пшениця якою засівали кожен другий гектар. Майже кожен п’ятий гектар ріллі за останні три роки відводився під посіви ярого ячменю. На нашу думку, враховуючи, що Веселинівський район відноситься до зони ризикового землеробства, доцільним було б розширити посіви озимого ячменя, зменшивши площу посіву ярого ячменя. На нашу думку, слід було би засівати певну площу посіву під зернобобовими культурами, які дозволяють збалансувати корми для тваринництва за перетравним протеїном.

Обсяги валових зборів зерна значною мірою залежать від селекції, тобто використання перспективних сортів зернових культур, які в умовах господарства дозволять одержувати високі врожаї. У господарстві використовується кілька сортів озимої пшениці та ярого ячменю і по одному сорту інших зернових культур, охарактеризуємо деякі з них (табл. 2.11).

Таблиця 2.11

Сортовий склад за видами зернових культур в ТОВ «Райдолина»

Як свідчить аналіз даних таблиці 2.11, серед сортів озимої пшениці перевагу має районований з давнішніх пір сорт Одеський Альбатрос, під яким в останній рік було засіяно 12,2% всіх посівів озимої пшениці. На наш погляд, сорт озимої пшениці Одеський Альбатрос, який в останні роки займав майже кожен четвертий гектар всієї площі посівів озимої пшениці, необхідно виводити та змінювати більш врожайними новими сортами селекційно-генетичного інституту УААН (м. Одеса). Майже кожен четвертий гектар у 2008 році в досліджуваному господарстві засівався ячменем ярим., дві третини якого це сорт “Россава”.

Для одержання врожаю озимого ячменю застосовують сорт “Россава” двуручка. Це середньостиглий сорт, вегетаційний період якого 244 – 278 днів. Він середньостійкий проти вилягання, має вище середньої зимостійкість. Вологолюбивий, в засушливі роки помітно знижує врожай. Гельмінтоспоріозом вражається слабо, мучнистою росою та головнею порошнистою – вище середнього.

Сорти ярого ячменю, які використовуються при посіві в ТОВ Райдолина, - це “Одеський – 151” та “Росава” двуручка. Останній сорт кормового напрямку, має добрі круп’яні якості. Середньостиглий. По стійкості проти посухи перевищує інші районовані сорти на Півдні України.

Слід відмітити, що досить значна частина посівів зернових – до однієї третини, розміщується після невдалих попередників –по стерневим колосовим. Це призводить до накопичення шкідників та хвороб рослин, що в свою чергу, не сприяє одержанню високих врожаїв.

В той же час у районах Південного Степу, до яких відноситься і Веселинівський район, кращим попередником озимої пшениці є чорний пар, який сприяє нагромадженню і збереженню вологи в ґрунті, очищенню від бур'янів, зокрема від кореневищних і коренепаросткових, збільшенню запасу можливих речовин у ґрунті. Так більше використання парів якості попередники доцільно на теперішній час, коли різко змінюється постачання сільському господарству мінеральних добрив, хімічних засобів, боротьби з бур'янами, шкідниками і хворобами сільськогосподарських культур, коли з року в рік знижується культура землеробства.

Під озиму пшеницю, як найбільш цінну зернову культуру, доцільно відводить і інші попередники. На нашу думку, одним з таких попередників можуть бути багаторічні трави, зокрема люцерна, яку в господарстві висівають дуже мало – лише 100 гектарів або 4–5%. Як свідчить дослідження наукових установ, ця культура сприяє накопиченню азоту та підвищенню родючості ґрунтів, і приріст врожайності, в порівнянні із стерневими попередниками, складає 4- 5 ц з кожного гектара. У ТОВ “Райдолина” у минулому році 350 га озимої пшениці було посіяно після збирання врожаю зернових колосових, тобто не самих найкращих попередників.

Галузь зерновиробництва - великий споживач матеріально-технічних засобів і обов’язковою умовою його успішного ведення є своєчасне забезпечення всіма необхідними засобами виробництва.

За даними первинного обліку та нормативними даними проаналізуємо забезпеченість зерновиробництва ТОВ “Райдолина” основними видами техніки (табл.2.12).

Таблиця 2.12

Рівень забезпеченості зерновиробництва ТОВ “ Райдолина” технічними засобами

Як свідчить аналіз даних таблиці 2.12, господарство лише на 60,7 % забезпечено тракторами в порівнянні з нормативними даними. Ще гірше виглядає показник забезпеченості досліджуваного господарства комбайнами.

В останні два роки навантаження на один зернозбиральний комбайн складала 323 га, що майже в три рази більше, ніж за нормативами. У зв’язку з цим господарство вимушено було залучати комбайни для збирання врожаю зернових культур зі сторони – користуючись послугами комерційних структур. Недостатня забезпеченість технікою зерновиробництва призводило до порушення оптимальних строків виконання польових робіт, що в свою чергу впливало на врожайність зернових культур.

У виробничому процесі важливе місце займає технологія, яка повинна відповідати певним організаційно-економічним вимогам, забезпечувати одержання високої врожайності, зниження витрат праці і засобів. Комплекс заходів по вирощуванню тієї чи іншої культури повинен розроблятись в технологічній карті, яка є важливим плановим документом сільськогосподарських підприємств. В ТОВ "Райдолина” при виробництві зерна таку технологічну карту не складають, що є досить значним недоліком з боку підприємства, а виробничий процес в цілому поділяють на два основних робочих періоди: 1) підготовка ґрунту і посів; 2) комплекс робіт по збиранню врожаю, на який приходиться близько 57 % трудових витрат підприємства..

Найбільш праце містким і відповідальним процесом у виробництві зерна є збір врожаю, який бажано здійснювати без втрат і в кращі строки.

В досліджуваному господарстві при збиранні застосовують два способи: однофазний (пряме комбайнування) та двофазний (роздільний), визначення співвідношення між якими залежить від кліматичних особливостей року, стяжу культур, інших факторів.

При однофазному способі збирання зерна використовують комбайни марки СК-5 “Нива” (2 штуки) і залученні зі сторони комбайни, в тому числі іноземні типа “Домінатор”, “Джон Дір” та інші. Однофазний спосіб передбачає скошування, обмолот, очистку зерна і збирання у бункер, вкладання соломи на полі. Все це виконується в єдиному безперервному потоці. Збирання таким способом проводять при повній стиглості хлібів.

Двофазний спосіб збирання передбачає скошування жатками у валки зернових культур у стадії воскової стиглості. При такому способі скорочуються строки і покращується якість зерна. Він широко застосовується в господарстві при умові збирання врожаю нерівномірно достигаючих культур, забур’янених і схильних до вилягання. Своєчасно скошений і правильно укладений у валки хліб швидше і рівномірніше достигає та підсихає ніж на корені. Підсихають у валках і зелені бур’яни. Це значно полегшує роботу комбайна й зерно одержують чистим та сухим, а у деяких випадках воно не потребує додаткового очищення і сушіння.

Узагальнюючи вище наведене слід зазначити, що в ТОВ “Райдолина” в цілому дотримується технологічний процес вирощування зернових культур, але часто не витримуються оптимальні строки виконання робіт, недостатньо високою є їх якість. Спостерігається не завжди стабільна забезпеченість робочих агрегатів господарства, як з індивідуальною так і груповою формою організації роботи, в допоміжному транспорті та інших засобах, що призводить до збоїв в роботі. Важливим недоліком господарства є відсутність відповідних графіків проведення робіт.

В ТОВ “Райдолина” основною формою організації праці в зерновиробництві є мехзагін, що уявляє собою колектив працівників, які беруть участь, на основі кооперації і розподілу праці

Основними принципами ефективної організації праці є постійність членів колективу, закріплення за ними на тривалий час землі, техніки та інших засобів.

2.3 Економічна ефективність зерновиробництва

Головною метою процесу виробничої діяльності галузі зерновиробництва ТОВ “Райдолина” є виробництво зерна та одержання прибутку від його реалізації. Процес виробництва являє собою з одного боку, процес виробничого споживання засобів і предметів праці та робочої сили, а з другого - виготовлення продукції. Реалізація виробленої продукції є завершальною стадією повного циклу кругообороту виробничих засобів підприємства , в процесі якої господарству повертаються у вартісному виразі всі кошти, витрачені на виробництво і збут. Як це вдається керівництву та спеціалістам досліджуваного господарства, можна з’ясувати з наведених даних (табл. 2.13).

Таблиця 2.13

Динаміка товарного виробництва зерна і грошової виручки від його реалізації у ТОВ «Райдолина»

Використовуючи прийом ланцюгових підстановок, визначимо вплив окремих факторів на суму грошової виручки від реалізації зерна (результативний фактор). На його зміну у звітному році проти базисного впливають такі, наприклад, фактори (показники):

а) валове виробництво зерна по господарству, т;

б) коефіцієнт товарності;

в) середня ціна реалізації 1 т зерна, грн.

Всі три фактори з результативним показником знаходяться у прямій залежності, тобто зі збільшенням кожного з них збільшується сума грошової виручки від реалізації зерна. Таким чином, добуток від перемноження цих випадкових показників повинен дорівнюватися результативному показнику (табл. 2.14).

Таблиця 2.14 Вихідні дані для аналізу

Визначимо вплив кожного факторного показника на зміну результативного у звітному році проти базисного (табл. 2.15).

Дані таблиці 2.15 свідчать, що найбільший вплив на зменшення грошової виручки від реалізації зерна мала зміна валового виробництва зерна – за рахунок цього загальна сума виручки зменшилася на 257,5 тис. грн. Крім того, сума грошової виручки за рахунок зниження коефіцієнту товарності зменшилася на 93,5 тис. грн. В той же час збільшення середньої ціни реалізації зернових в звітному році проти базисного призвело до зменшення грошової виручки на 210,7 тис. грн. В цілому загальне відхилення грошових надходжень від реалізації зерна у 2008 році від базісного склало 421,2 тис. грн.

Результативним показником, що свідчить про підвищення ефективності зерновиробництва, є показник продуктивності праці, а саме – прямі витрати праці з розрахунку на 1 ц зерна, а також скільки вироблено та одержано з розрахунку на одного працівника зайнятого в зерновиробництві:

-  зерна, тон;

-        валової продукції в співставних цінах 2006 року, тис. грн.;

-  валового доходу, тис. грн.

Таблиця 2.15 Визначення впливу факторних показників на зміну грошової виручки від реалізації зерна в ТОВ «Райдолина»

За матеріалами досліджуваного господарства визначимо динаміку раніше згаданих показників (табл. 2.16).

Як свідчать дані таблиці 2.16, у звітному році продуктивність праці за витратами на одиницю продукції зросла більш як на одну третину. З розрахунку на одного працюючого у зерновиробництві одержано у 2008 році більше ніж у 2006 році: як зерна так і валової продукції в співставних цінах 2006 року у зерновиробництві – на 28 %, а валового доходу - на 61,2 %.

Таблиця 2.16

Динаміка продуктивності праці у зерновиробництві в ТОВ «Райдолина»

За матеріалами досліджуваного господарства визначимо, які фактори вплинули на зміну витрат праці з розрахунку на 1 ц зерна (табл. 2.17).

Зменшення прямих витрат праці на 1 ц зерна у 2008 році в порівнянні з 2006 роком на 0,12 люд.- год.. відбулося за рахунок зміни:

а) витрат праці на 1 га посівів зернових:

(13,9 : 21,7) – (19,5 : 21,7) = - 0,25 люд.-год.

б) зміни урожайності зернових:

(19,5 : 21,7) – (19,5 : 25,7) = 0,13 люд.-год.

Таблиця 2.17

Вихідні дані для визначення впливу факторів на зміну продуктивності праці у зерновиробництві в ТОВ «Райдолина»

Економічна ефективність означає одержання максимальної кількості продукції з 1га земельної площі при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних їх вкладень і визначається відношенням одержаних результатів до витрат засобів виробництва і живої праці на одиницю площі посівів зернових, які мали місце у досліджуваному господарстві (табл.2.18).

Таблиця 2.18

Вихідні дані для визначення впливу факторів на зміну собівартості 1 ц зерна

Зміна собівартості 1 ц зерна в 2008 році проти 2006 року на 2,25 грн. відбулося:

а) за рахунок зміни виробничих витрат на 1 га посівів зернових:

( 1122,7 : 21,7) – (1311,4 : 21,7) = - 2,06 грн.

б) за рахунок зміни урожайності зернових

(1311,48 : 21,7) – (1122,7 : 26,5) = 4,31 грн.

Поглиблюючи аналіз, визначимо за рахунок яких статей витрат змінювалася собівартість продукції у зерновиробництві досліджуваного господарства протягом 2006 – 2008 рр. Зрозуміло, що в умовах подорожчання виробничих ресурсів промислового походження розмір і структура витрат з розрахунку на 1 ц зерна набула певні зміни. Розглянемо їх за даними первинного обліку ТОВ “Райдолина” (табл. 2.19).

Як свідчать данні таблиці 2.19, виробнича собівартість 1 ц зерна зросла у 2008 році проти 2006 року на 2,25 грн або на 11,5 %. За цей період зросли на 1,7 % витрати на нафтопродукти. На 18,6 % зросли витрати на утримання основних засобів виробництва. Сталося це, як уже відмічалося, і за рахунок зростання цін на нафтопродукти.

Таблиця 2.19 Розмір та структура витрат на виробництво 1 ц зерна в ТОВ «Райдолина»

В умовах ринкової економіки кінцевою метою будь-якого виробництва, в тому числі і сільськогосподарського, є одержання прибутку від реалізації товару (виконання робіт і надання послуг). Це необхідно для здійснення розширеного відтворення. Розмір одержаного від реалізації продукції прибутку залежить від слідуючих факторів: а) кількості проданої продукції; б) середньої ціни реалізації 1 т зерна; в) собівартості 1 т проданого зерна. перші два фактори з результативним показником (масою прибутку або збитку) знаходяться у прямій залежності. Третій фактор впливає у протилежному напряму – чим більша собівартість 1 т зерна, тим менше прибутку буде одержано. Коли на результативний показник впливає три чи більше факторів, з яких хоча б один знаходиться у оберненому зв”язку, то для визначення впливу факторів на зміну результативного показника доцільно визначити складний спосіб обчислення різниць. Слід відмітити, що при використанні цього способу додатково вводиться ще один показник – прибуток або збиток з розрахунку на 1 т продукції.

Розглянемо, які фактори вплинули на зміну маси прибутку від реалізації зерна досліджуваним господарством (табл. 2.20 ).

Таблиця 2.20

Вихідні дані для визначення впливу факторів на зміну маси прибутку від продажу зерна у ТОВ «Райдолина»

Збільшення загальної маси прибутку від реалізації зерна у 2008 році проти 2006 року на 188,3 тис. грн. відбулося за рахунок:

а) зміни обсягів реалізації:

(3140 – 3871) х 0,1 = - 73,1 тис. грн.

б) середньої ціни реалізації 1 тони зерна:

(477,5 – 465) х 3140 = 39,2 тис. грн.

в) собівартості 1 тони реалізованого зерна:

(417,4 – 464,9) х 3140 = - 149,1 тис. грн.

Таким чином на зменшення загальної маси прибутку від реалізації зерна вплинуло в більшій мірі зменшення ціни реалізації та обсягів реалізації, і в меншій мірі зростання собівартості одиниці продукції..

 Наведенні раніше окремі показники свідчать, що економічна ефективність виробництва зерна у досліджуваному господарстві, які розраховані за даними бухгалтерського обліку, має тенденцію до погіршення (табл. 2.21).

Таблиця 2.21

Економічна ефективність виробництва зерна у ТОВ «Райдолина»

Дані таблиці свідчать про те, що економічна ефективність виробництва зерна у ТОВ “Райдолина” за останні роки погіршилась. Розмір прибутку з розрахунку на 1 ц проданого зерна та на 1 грн. виробничих витрат у зерновиробництві збільшився у 60,0 і 14 рази. Прибуток з розрахунку на 1 га посівів зернових культур збільшився у 83 рази. На кожну гривню, вкладену в зерновиробництво в 2008 році в порівнянні з 2006 роком одержано прибутку на 0,14 грн. менше, або у 14 р.. Рівень рентабельності ведення цієї галузі з нульової у базисному році зріс на 14,8 відсоткових пункти.

РОЗДІЛ 4 ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА

4.1 Резерви збільшення обсягів виробництва і підвищення якості зерна

Для одержання стійких великих врожаїв доброякісного зерна важливо враховувати можливість конкретного ґрунтово-кліматичного району, поля і сорту, послідовно підтримувати родючість ґрунту. При вирощуванні це можливо забезпечити лише на основі інтенсифікації виробництва. До того ж важливим є послідовний, комплексний підхід до її здійснення.

Одним з резервів збільшення валових зборів є розміщення зернових культур по найбільш сприятливих попередниках. Це, насамперед, не потребує додаткових витрат. В господарстві необхідно розширити посіви пшениці по чорних парах, багаторічних травах, які накопичують азот і вологу в ґрунті. Цього достатньо для формування врожайності зерна у 40 – 45 ц/га навіть без внесення мінеральних добрив.

В останні 2 роки 285 га озимої пшениці в ТОВ ”Райдолина” було посіяно по стерні. Так, розмістивши посіви озимини на 100 га площі, які були зайняті під посівами люцерни, а решту по пару, господарство зможе отримати без будь-яких додаткових вкладень додатково 1282,5 ц урожаю (285 х 4,5), який реалізувавши за середньо реалізаційною ціною озимої пшениці в ТОВ “Райдолина” у 2008 році (47,50 грн.), забезпечить отримання 35,6 тис. грн. додаткової грошової виручки.

Досягти приросту валового збору зерна дає ліквідація втрат при збиранні врожаю, які виникають внаслідок порушення оптимальних строків збирання, що мали місце у минулому, 2007 році (табл. 4.1).

Таблиця 4.1 Розрахунок резервів збільшення виробництва зерна в ТОВ «Райдолина» за рахунок ліквідації втрат при збиранні врожаю

Отже, несвоєчасне збирання врожаю на площі 330 га призвело до втрат майже 244 т зерна на суму 67,3 тис. грн. Усунення цього негативного явища можливе за рахунок якісного планування і раціонального збирання врожаю шляхом інтенсивного використання наявних та залучених комбайнів.

Вище зазначалося, ТОВ “Райдолина” на період жнив потребує додаткового залучення техніки. Альтернативним напрямом суттєвого зменшення напруженості при збирання зернових культур, скорочення втрат і потреб у техніці є використання послуг машинно-технологічних станцій (МТС). При цьому МТС за свої послуги в Веселинівському районі одержують 15% зібраного врожаю. Як показав досвід господарств Веселинівського району, втрати комбайну “Джон – Дір” складають 0,5 %. Таким чином, при біологічній врожайності зернових культур в ТОВ “Райдолина” на рівні 35 ц/га комбайнами господарства було зібрано в середньому по 21,7 ц/га, а комбайнами “Джон - Дір” – 32,5 ц/га. При цьому збережені від втрат 10,8 ц на кожному гектарі, а плата за послуги МТС – 4,9 ц. В господарстві додатковий валовий збір міг бути 1323 ц (270 х 4,9), а виручка від реалізації збільшилась би на 36,7 тис. грн. (1215 х 27,77).

Господарству доцільно замінити посіви ярого ячменю (середня врожайність за 2006 – 2008 рр. склала 19,3 ц/га) посівами озимого ячменю, урожайність якого в середньому за той же період у господарстві склала 25,5 ц/га. При цьому на площі 210 га додатковий валовий збір озимого ячменю склав би 1302 ц, а виручка від його реалізації складе 29,9 тис. грн.

Відомо, що для отримання добрих і сталих врожаїв у виробництво зерна слід вкладати більше коштів. Господарству необхідно збільшити інвестиції у зерновиробництво, насамперед, для придбання нових сортів зернових культур, добрив, засобів захисту рослин та інше.

Так, новий сорт озимої пшениці ”Знахідка”, виведений Одеським селекційно-генетичним інститутом , стійкий до групи шкодочинних хвороб, характеризується високими показниками посухостійкості і стійкості проти обсипання. Він має стабільний урожай на суходолі 45 – 55 ц/га. Вміст клейковини – 30 – 34 %, білка – 13 – 14 %. Визначимо ефект від впровадження цього сорту в ТОВ “Райдолина” (табл. 4.2.)

Таблиця 4.2 Економічна ефективність впровадження сорту озимої пшениці «Знахідка» в ТОВ «Райдолина»

Таким чином, при впровадженні у виробництво сорту ”Знахідка” рівень рентабельності зростає на 25,7 в. п., порівняно з районованим сортом. Запровадити новий сорт можна спочатку на площі в 150 га. Це потребуватиме 20 тис. грн. додаткових витрат, однак це дозволить отримати додатково 1500 ц зерна озимої пшениці, який реалізувавши по середньореалізаційній ціні 1 ц зерна в ТОВ «Райдолина» в 2009 році дасть прибавку грошової виручки в 45,7тис. грн. Звідси, додатковий прибуток складе 25,7 тис. грн.

За рахунок отриманого приросту прибутку в подальшому можна розширити площі під новими високоврожайними сортами зернових.

Проте за дослідженнями Інституту зрошуваного землеробства УААН, застосування добрив без захисту рослин – є малоефективним. Лише застосування їх разом забезпечує високу віддачу кожному з них.

Діален С – контактний та системний гербіцид з широким спектром дії, ефективний проти переважної більшості дводольних бур’янів, може бути застосований на полях зернових з підсівом багаторічних трав.

Розрахуємо економічну ефективність від внесення гербіциду Діален С в досліджуваному господарстві за даними таблиці 4.3.

Дані таблиці 4.3 свідчать, що господарству доцільно вносити гербіциди під посіви зернових культур. Отже, окупність 1 грн. додаткових витрат складає 2,96 грн. ТОВ “Райдолина” доцільно провести заходи по захисту рослин також на площі 1150 га. Відповідно до цього товариство понесе додаткові витрати на суму 43,2 тис. грн., додаткова грошова виручка складе 159,6 тис. грн., звідси приріст прибутку становитиме 116,4 тис. грн.

Всі вище перелічені заходи потребують пошуку інвесторів, але це вкрай необхідно для підвищення економічної ефективності зерновиробництва в досліджуваному господарстві.

Таблиця 4.3 Економічна ефективність використання гербіцидів у ТОВ «Райдолина»

4.2 Удосконалення внутрішньогосподарських економічних взаємовідносин

Важливим напрямом ефективного використання потенціалу господарства є підвищення рівня агротехніки та якості виконуваних робіт. Цьому значно сприяє впровадження прогресивних форм організації і стимулювання праці з оплатою за кінцевими результатами.

В ТОВ “Райдолина” застосовується застаріла відрядно-преміальна форма оплати праці. Суть її полягає в оплаті праці за одиницю виконаної роботи чи відпрацьованого часу. Проте вона не відображає в реальній мірі заробіток працівника, у нього відсутні стимули до праці. Тому ця система потребує заміни.

 Як відомо, процес вирощування зернових відбувається при обслуговуванні їх різними видами бригад – рільничими, тракторними. Такі колективи необхідно реорганізувати в єдині спеціалізовані механізовані підрозділи та суборендні підрядні колективи. Організація праці таких колективів має базуватися на цільовій оренді. Ця форма відносин, коли земля і інші засоби виробництва підприємством – орендарем передаються підрозділу в суборенду для виконання замовлення підприємства-орендаря на виробництво певних видів продукції чи послуг.

З працівниками підрядних колективів укладається договір, в якому відображаються закріплені за колективом засоби виробництва, зобов’язання щодо обсягу виробленої продукції, розрахункові ціни їх одиниці, розмір виробничих витрат, обов’язки та відповідальність сторін.

Підрозділ формується з працівників за вибором керівника, або на основі їх анкетування.

Розрахункові ціни встановлюються на рівні прямих витрат , врахованих безпосередньо по виробничому підрозділу. Вони можуть бути розраховані на базі фактичних прямих витрат за 3 – 5 попередні роки, на основі планових витрат по підрозділу або господарству в цілому, нормативних даних.

По розрахунковим цінам оцінюється вся вироблена підрядним колективом продукція. З одержаної суми вираховується фактична вартість проведених матеріальних витрат. Різниця складає госпрозрахунковий дохід, який направляється на оплату праці колективу.

Наприклад, в господарстві на основі технологічних карт обчислена розрахункова ціна на зерно, яка включає в себе витрати на паливо-мастильні матеріали, насіння, добрива, засоби захисту рослин та інші прями витрати на рівні 19,07 грн. підрядним колективом було зібрано 36200 ц зерна. Таким чином, вартість виробленого зерна складає 690,0 тис. грн. Фактичні витрати на виробництво – 596,2 тис. грн.

Отже, госпрозрахунковий дохід складає 93,8 тис. грн.

Сума відрахувань на оплату праці колективу буде становити 65,7 тис. грн. (при умові, що колективу на оплату праці направляється 70 % госпрозрахункового доходу).

Таким чином, економія і перевитрата коштів, обсяг виробленої продукції безпосередньо відображається на заробітку працівника. Адже, в подальшому госпрозрахунковий дохід розподіляється між працівниками пропорційно виконаним нормо-змінам на польових та інших роботах.

Така форма виробничих відносин забезпечує встановлення ринкових взаємовідносин між орендарем і працівниками, що сприяє підвищенню матеріальної зацікавленості робітників як у збільшенні виробництва продукції, так і в економному використанню матеріальних ресурсів, що в свою чергу призводить до підвищення економічної ефективності виробництва.

4.3 Розвиток ринку зерна і зерно продуктів

Формування сучасного ринку є однією з головних умов зміцнення економіки господарств. Ринок зумовлюється розвитком товарно-грошових відносин і виконує такі функції: встановлення і розвиток взаємовигідних зв’язків між товаровиробниками і споживачами; створення механізму конкуренції; регулювання попиту і пропозиції; формування ринкових цін.

Також важливим для ТОВ “Райдолина” є організація зберігання зерна на території господарства. Переобладнавши склади, товариство отримає змогу реалізувати зерно не відразу, а “притримувати ” його до певного часу. До того ж відпаде необхідність у зберіганні зерна на елеваторах, які зберігають частину зерна в оплату за свої послуги. Як показала практика, ціни на зерно в І та ІІ кварталі наступного за звітним року значно перевищують ціни в ІІІ та ІV кварталах. Розрахуємо приріст прибутку за рахунок збільшення ціни реалізації 1 т зерна, при умові, що на зберіганні знаходяться 1/5 частина запланованого до продажу товарного зерна – 576 тон. Середня ціна реалізації зернових в 2008 році склала 477,5 грн. В період с початку 2007 року і до1 червня середня ціна на ринку зернопродуктів Чорноморської товарної біржі склала 565 грн., тобто резерв для підвищення ціни реалізації 1 тони зерна складає 86,3 грн. В перерахунку на заплановану кількість зерна до реалізації в першій половині року додаткові грошові надходження від реалізації 576 тон становлять 49,7 тис. грн.

Досвід багатьох господарств Півдня України свідчить про те, що для значного збільшення прибутків і рентабельності вирощування пшениці та інших зернових культур необхідно реалізовувати не зерно, а продукти його переробки: борошно, крупи, хліб та інші вироби. За такої умови прибуток зростає в 1,5 – 2 рази. Так 700 кг борошна і 300 кг висівок з 1 т зерна пшениці коштуватимуть близько 930 грн., а зерна – лише 372 грн., а отже додаткова виручка складає 558 грн.

Отже, ТОВ “Райдолина” доцільно налагодити переробку зерна на давальницьких умовах та реалізацію борошна

ВИСНОВКИ

На основі проведеного дослідження сучасного стану ведення бухгалтерського обліку та ефективності виробництва зерна в ТОВ “Райдолина” виявлено наступне:

-  ТОВ “ Райдолина ” середнє за розміром господарство, яке спеціалізується на виробництві зерна, соняшнику, та молока. Господарство в цілому в достатній мірі забезпечено робочою силою, в той же час вкрай низька забезпеченість сільськогосподарською технікою;

-  потягом останніх трьох років грошові надходження від реалізації продукції в ТОВ “Райдолина” зросли на 20%, а маса прибутку – у 2,4 разів. Однак рівень рентабельності сільськогосподарського виробництва зменшився на 122 відсоткових пункти;

-  на зерновиробництво приходиться майже дві третини загальної посівної площі по господарству і 40 % від загальної вартості реалізованої продукції. В цієї галузі одержано майже половину загальної маси прибутку по господарству;

Вивчення досвіду кращих господарствах (СЗАТ “Ольвія” Очаківського району та ін.), рекомендацій науково-дослідних установ та результати проведеного аналізу сучасного стану зерновиробництва у досліджуваному господарстві дозволяють визначити наступні напрями підвищення його економічної ефективності:

-  розміщення 100 га озимої пшениці після оптимальних попередників дозволить господарству без будь-яких додаткових вкладень додатково отримати 128,2 т зерна, реалізація якого забезпечить отримання 35,6 тис. грн. додаткової грошової виручки;

-  усунення збирання врожаю зернових в неоптимальні строки (після 10 днів від початку збирання) за рахунок своєчасного залучення комбайнів МТС Веселинівського району дозволить зберегти від втрат майже 244 т зерна на суму 67,3 тис. грн.;

-  доцільно в майбутньому на площі 210 га висівати озимий, а не ярий ячмінь (як це було у 2006 році), за рахунок цього додатковий валовий збір озимого ячменю складе 130,2 т, від реалізації якого господарство одержить 29,9 тис. грн. додаткових грошових надходжень;

-  впровадження нового сорту озимої пшениці “Знахідка” Одеського селекційно-генетичного інституту на площі 150 га потребуватиме 20 тис. грн. додаткових витрат, але це дозволить отримати додатково 150 т зерна озимої пшениці загальною вартістю за середньореалізаційною ціною 2006 року в ТОВ «Райдолина» в 45,7 тис. грн. Звідси, додатковий прибуток складе 25,7 тис. грн.;

-  пропонується здійснити заходи по захисту посівів зернових культур від шкідників і бур’янів з використанням гербіцидів на площі 1150 га. Додаткові витрати – 43,2 тис. грн., а додаткові грошові надходження – 159,6 тис. грн., звідси приріст маси прибутку становитиме 116,4 тис. грн.

Вище наведені заходи, поряд з фінансовими ресурсами господарства, потребують пошуку інвесторів, але це вкрай необхідно для підвищення економічної ефективності зерновиробництва і зміцнення економіки досліджуваного господарства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.  Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. – К.: КНЕУ,

2002. – 624с.

2. Арешников Б., Санін В. Проблеми захисту від клопа – черепашки //Новини

захисту рослин. 1997. - № 12. – С. 8 – 10.

3.  Бабліндра Д. Програма захисту грунтів від водної та вітрової ерозії // Економіка України. – 1998. - № 6. – С.78 – 82.

4.  Богуцький О.Потенційні можливості щодо зростання продуктивності праці та доходності в сільському господарстві // Економіка України. – 1998. - № 5. – С.60 – 67.

5.  ГончаренкоО.В. Закон про зерно: погляд у майбутне//Економіка АПК.-2003.-№ 1.-С.108-102.

6.  Добрий урожай починається з насіння. Якісного! // Пропозиція.- 2007.- № 6.- С. 66 – 67.

7.  Економічний довідник аграрника / За ред. Ю.Я.Лузана, П.Т.Саблука. – К.: Преса України. – 2008. – 800 с.

8.  Закон України “Про зерно та ринок зерна в Україні” від 04.07.2002 р.№37

У//Пропозиція.-2002.-№10.-С.4-14.

9.  Зайцев О., Сергієнко О. Посіємо озимину високоврожайними сортами // Пропозиція. - 2001. - № 7. – С.46 – 47.

10.  Зерно на світових ринках і в Україні // Пропозиція. – 2003. - № 10. – С. –28 –29, 36 – 37.

11.   Кіріленко І.Г. Про хід реформування та заходи щодо полипшення ситуації на селі//Економіка АПК.-2003.-№1.-С.3-11.

12.  Коренюк П.І. Підвищення ефективності використання землі за рахунок добрив // Економіка АПК. – 1997. – 9. – с.60 – 63.

13.  Коренюк П.І. Стимулювання раціонального використання сільськогосподарських угідь // Економіка АПК.–1997.- № 4 – 5. – с.18 – 20.

14.  Куліш М.Ю., Іванов Ф.А. Підвищувати економіки виробництва зерна на Півдні України // Вісник агаррної науки Причорномор”я. – 1997. - № 1. – С.21 – 28.

15.  Литвиненко М. Озима пшениця. Одеські селекціонери проаонують. Пропозиція.- 2007.- № 6. – С. 54 – 55.

16.  Лихочвор В. Знищення злакових бур”янів (у т.ч. перію) в посівах озимої пшениці – базовий елемент інтенсивної технології Пропозиція. – 2003. - № 11. – С.70 – 72.

17.  Лобас М.Г. Розвиток зернового господарства України. – К.: 1997. – 447с.

18.  Мацибора В.І., Збарський В.К., Мацибора Т.В. Економіка підприємства: Навч. посібник. – К.: Каравела, 2008. – 312с.

19.  Михайлов А.П. Ефективність виробництва зерна кукурудзи // Економіка АПК. – 1997. - № 7. – С.63 – 65.

20.  Михайлов Ю. Зерно України : гадання на кавовій гущі // Пропозиція.- 2007.- № 6.- С.34 – 37.

21.  Нетіс І. Озима пшениця: Шляхи підвищення економічної ефективності вирощування // Пропозиція. – 1999. - № 12. – С.38 – 39.

22.  Ніколаєва З.П. Зерновий ринок 2003 – 2004 м.р. // Економіка АПК. – 2003. - № 10. – С. 159 –160.

23.  Нові сорти пшениці – у виробництво! // Пропозиція. – 2001. - № 10. – С.38 – 39.

24.  Обелець О.С. Економічна ефективність зернового виробництва в Україні // Економіка АПК. – 2003. № 10. – С. 59 – 64.

25.  Оверченко Б. Особливості ранньовесняного підживлення озимої пшениці // Пропозиція. – 2002. - № 2. – С.31 – 32.

26.  Пазій І.П. формування і функціонування ринку насіння зернових культур в Україні // Економіка АПК. – 1996. - № С.59 – 66.

27.  Постанова Кабінету Міністрів України від 21 липня 2000 року № 1141 “Про впровадження заставних закупок у сільськогосподарських товаровиробників”

28.  Програма “Зерно України – 2001 – 2004”.Схвалена постановою КМ України від 27.11.2000 р.,№1739// Агрокомпас. – 2001. - № 3. – С. 21 – 25.

29.  Рибалкін П.Н. Повышение еффективности производства зерна. – М.: Агропромиздат, 1990. – 224 с.

30.  Саблук П.Т. Стратегічні аспекти реформування зернового виробництва в Україні // Економіка АПК. – 1996. - № 1. – С.3 – 15.

31.  Саблук П.Т. Зерновой ринок України: проблеми і перспективи // Економіка АПК. – 1997. - № 5. – С.4 – 14.

32.  Саблук П.Т., Карич Д.Я., Коноваленко Ю.С. Основи організації сільськогосподарського ринку. – К.,1997. – С.114.

33.  Саблук П.Т., Фесина А.А. На шляху до нової аграрної політики // Вісник аграрної науки. – 1999. № 8. - С.5 – 10.

34.  Саблук П.Т. Турбота про хліб – головна позиція державної політики // Економіка АПК. - 2000. - № 10. – С.3 – 6.

35.  Стабілізувати зернове виробництво. // Пропозиція.–2001.-№5. – С. 12 – 13.

36.  Статистичний щорічник України за 2005 рік / Держкомстат України. - К. : 2003. – 823 с.

37.  Фесина А.А. Місце і перспективи України на зерновому ринку в країнах СНД. // Економіка АПК. – 2001. - № 2. – С. 121 – 123.

38.  Чмирь С.М Роль сівозмін у розвитку виробництва зерна // Економіка АПК. – 2003. - № 10. – С. 18 – 20.

39.  Шевченко А. Які культури вигідніше вирощувати? Пропозиція. 2000. № 6. – С.33 – 34.

40.  Щур М. І. Виробництво пшениці має бути раціональним // Економіка АПК. – 1996. - № 3. – С.74 –77.