Учебное пособие: Виконання економічної частини дипломних проектів і робіт

Міністерство освіти та науки України

Національний Технічний Університет

“Харківський Політехнічний Інститут”

Кафедра організації виробництва та управління персоналом

Методичні вказівки до виконання економічної частини дипломних проектів і робіт

Для студентів спеціальності АХТС і ЕКМ денного та заочного відділення

Укладач ст. викл. О.Г.Нікітін

Харків НТУ ХПІ 2008

Загальні положення

Техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) – це обов'язкова складова частина будь-якого інвестиційного проекту, тобто проекту, що потребує певних фінансових витрат. Основна мета розробки ТЕО – дати фінансову оцінку передбачуваних витрат та одержуваного корисного результату, а також оцінити прибутковість проекту і, в кінцевому підсумку, економічну доцільність його розробки та впровадження.

В економічній частині дипломного проекту проводиться техніко-економичне обгрунтування рішень по розробці та впровадженню нової техніки, технології і засобів автоматизації. Економічна частина проекту оформлюється окремим розділом пояснювальної записки в обсязі 10-12 сторінок і складається з таких розділів (нумерація умовна):

Розрахунки виконуються на основі даних, зібраних при проходженні переддипломної практики, у відповідності із рекомендаціями та нормативно-довідковими матеріалами даних методичних вказівок, лекційним матеріалом курсу “Організація виробництва і маркетінг”.

Оформлення пояснювальної записки повинно відповідати стандартам НТУ “ХПІ”.

1. Обґрунтування необхідності розробки

Нова техніка, технологія, засоби автоматизації, що розробляються і впроваджуються у виробництво, повинні приносити певний корисний результат – ефект. Ефект може проявлятися у поліпшенні умов праці працюючих (соціальний), в зниженні шкідливого впливу виробництва на навколишнє середовище (екологічний), у підвищенні безпеки держави (оборонний), та, врешті, в економії витрат підприємства на виробництво продукції та збільшенні його прибутку (економічний).

Абсолютна величина економічного ефекту без співставлення його з витратами підприємства не дозволяє однозначно оцінити, наскільки вдалим виявився відповідний іноваційний проект. Таку оцінку дають показники економічної ефективності (прибутковості) проекту.

При впровадженні інвестиційного проекту підприємство несе разові витрати, пов'язані з розробкою проекту, а також з придбанням і налагодженням необхідного обладнання, засобів програмного забезпечення і таке інше.

Такі разові витрати називають капітальними витратами або інвестиціями. При використанні іновацій підприємство отримує певний ефект, що зазвичай виражається прирістом прибутку. При розрахунках ефективності необхідно врахувати додаткові річні витрати підприємства, пов'язані з експлуатацією нового обладнання. Величина щорічного прибутку, додатково одержуваного підприємством за рахунок впровадження інвестиційного проекту, повинна бути достатньо високою у порівнянні з капітальними витратами підприємства та у порівнянні з іншими можливими варіантами вкладення коштів у розвиток виробництва.

В цьому розділі пояснювальної записки необхідно стисло відповісти на такі питання: для якого виробництва розроблена система автоматизації; які в неї основні контури і параметри регулювання; яким чином регулювання цих параметрів призводить до поліпшення економічних показників виробництва; які основні напрямки отримання ефекту при запровадженні проекту:

– економія витрат на виробництво продукції (сировина, реагенти, енергоносії : газ, пара, вода, стисле повітря);

– зростання обсягу виробництва;

– підвищення якості продукції;

– зниження збитків від забруднення навколишнього середовища і тому подібне.

2. Розрахунок витрат на проектування

Розрахунок витрат на розробку проекту Зп по так званому “трудовому” методу оформлюється документом – кошторис витрат по формі таблиці 2.1.

Табл. 2.1 – Кошторис витрат на проектування

Заробітна плата працівників визначається виходячи з кількості виконавців, діючих посадових окладів та кількості місяців їх участі в розробці проекту. Рекомендована кількість виконавців – 3чол.; тривалість розробки – 5місяців. Розрахунок зарплати проводиться по формі таблиці 2.2.

Табл. 2.2 – Розрахунок заробітної плати проектувальників

Сума відрахувань від зарплати на соціальні потреби визначається по встановленому нормативу у відсотках від суми заробітної плати (див.додадок).

Контрагентські роботи – це роботи, що виконуються на замовлення організації-проектувальника іншими організаціями – субпідрядниками. Вартість таких робіт може складати 10-20% від суми зарплати основних виконавців роботи.

Витрати на відрядження зазвичай визначають прямим підрахунком – по передбачуваній кількості і середній вартості одного відрядження.

Інші прямі витрати включають вартість спеціального обладнання, витратних матеріалів та канцелярських товарів і можуть складати 40-50% від видатків на заробітну плату.

В рядку 6. Усього прямих витрат записується підсумкова вартість по пп. 1-5.

Рядок 7. Накладні витрати враховує загальногосподарчі витрати по забезпеченню проведення роботи: витрати на опалення, електроенергію, амортизація будівель, зарплату адміністративного персоналу та інше. Вони визначаються в процентах (30-40%) від суми прямих витрат по даній роботі.

Рядок 8. Планові накопичення. Це – прибуток, що йде на розвиток матеріально-технічної бази організації-проектувальника і преміювання її працівників. Величина накопичень визначається у відсотках (20-30%) від суми прямих і накладних витрат.

Рядок 9. Усього кошторисна вартість проекту – сума прямих і накладних витрат та планових накопичень (рядки 6,7,8).

Рядок 10. Податок на додану вартість визначається по діючому нормативу від кошторисної вартості проекту.

Договірна ціна (п.11) розраховується як сума кошторисної вартості роботи та податку на додану вартість і визначає ті витрати на проектування, що несе підприємство-замовник.

3. Розрахунок капітальних витрат підприємства

У складі капітальних вкладень К підприємства, що впроваджує інноваційний проект, зазвичай враховуються:

– витрати на проведення науково-дослідних і проектно-конструкторских робіт (витрати на розробку проекту) Зп;

– вартість придбання, доставки, монтажу, налагодження обладнання Зоб;

– вартість додаткової виробничої площі (якщо в ній є потреба) Зпл;

– остаточна (неамортизована) частина вартості обладнання, що замінюється Сост, і витрати на його демонтаж Сдем;

– ліквідаційна вартість обладнання, що замінюється Лс – включається зі знаком “мінус” ;

– витрати на поповнення оборотних коштів підприємства (при необхідності) Зос;

– додаткові витрати по охороні праці та навколишнього середовища Зохр:

К=Зп+Зоб+Зпл+Сост+Сдем–Лс+Зос+Зохр

Якщо розробка іноваційного проекту здійснюється силами самого підприємства, що впроваджує проект, витрати на проектування Зп визначаються як кошторисна вартість відповідних робіт.

При розробці проекту іншою організацією витрати підприємства-замовника проекту визначаються як договірна ціна розробки з урахуванням податку на додану вартість.

Витрати на розробку іноваційного проекту можуть бути чималими і не виправдатися при впровадженні на одному підприємстві. Вихід з такого положення можна знайти у тиражуванні розробки – впровадженні на декількох споріднених

підприємствах. При цьому договірна ціна реалізації проекту на одному підприємстві відповідним чином знижується.

У дипломній роботі в складі капітальних вкладень підприємства, пов'язаних з розробкою та впровадженням системи автоматизації технологічного процесу, рекомендується враховувати:

– вартість придбання, доставки, монтажу, налаштування приладів і засобів автоматизації Зоб;

– витрати на проведення науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт (витрати на розробку проекту) Зп.

К=Зоб+ Зп

Договірна ціна проекту включається до капітальних витрат повністю або частково – в залежності від можливості тиражування розробки.

В останньому випадку у даному розділі пояснювальної записки зазначається кількість підприємств, на яких передбачається (або можливе) впровадження проекту.

Вартість приладів і засобів автоматизації розраховують по специфікації основного обладнання – переліку засобів, що використовуються, з зазначенням по кожній позиції їхнього найменування, типу, кількості, прейскурантної ціни за одиницю та загальної вартості. Специфікація складається по формі таблиці 3.1.

Табл. 3.1 – Специфікація основного обладнання СА

Вартість неврахованого у специфікації (допоміжного) обладнання Сдоп визначають у відсотках (8-10%) від вартості основного обладнання Сосн:

Сдоп=Сосн*Пдоп/100,

де Сосн – сумарна вартість по специфікації основного обладнання;

Сдоп – вартість допоміжного обладнання;

Пдоп – процент вартості допоміжного обладнання.

Таким чином, загальна вартість обладнання Соб складає :

Соб=Сосн+Сдоп

Витрати на доставку, монтаж та налаштування технічних засобів автоматизації Зтм визначають у відсотках (15-20%) від загальної вартості обладнання Соб:

Зтм= Соб * Птм /100,

де Птм – процент витрат на транспортування, монтаж та налаштування обладнання.

Таким чином, загальні витрати на обладнання Зоб складають

Зоб= Соб + Зтм

4. Розрахунок річних експлуатаційних витрат

На протязі усього терміну використання нової техніки підприємство щорічно витрачає певні кошти, пов’язані з її експлуатацією.

Розрахунок річних експлуатаційних витрат виконується по укрупненим нормативам у розрізі таких складових:

1. Витратні матеріали Зм – 5% від загальної вартості обладнання Соб.

2. Витрати на електроенергію Зе – прямим підрахунком, по електричній потужності W електрообладнання СА, з урахуванням річного фонду часу її роботи Тса і тарифу на електроенергію Це :

Зе=W*Тса*Це

В зв’зку з тим, що двигуни виконавчих механізмів вмикаються лише при відхиленні параметрів процесу від значень, встановлених регламентом, час роботи електрообладнання СА (Тса) на повній потужності менше планового часу роботи технологічного обладнання Тпл.

Співвідношення цих параметрів встановлює коефіцієнт використання системи автоматизації Кса :

Тса=Тпл*Кса

3. Амортизація За – 15% від загальної суми капітальних витрат К.

4. Витрати на поточний ремонт Зр – 10% від загальної вартості обладнання Соб.

5. Інші витрати Зін – 5% від витрат на обладнання Зоб.

Загальна сума річних витрат з експлуатації СА:

Зэкс=Зм+Зе+За+Зр+Зін

Сума річних експлуатаційних витрат у розрахунку на одиницю продукції підприємства становить :

Cекс=Зекс / Ан,

де Ан – річний обсяг виробництва продукції після впровадження системи автоматизації.

Якщо для фінансування проекту підприємство залучає кредит банку, до річних експлуатаційних витрат треба включати щорічну частину суми кредиту, що повертається, і проценти за користування кредитом. При діючій в нинішній час (2008р.) ставці рефінансування комерційних банків 25-35% річних економічно ефективним може виявитися лише проект, що окупається не більше, ніж за рік. Тому підприємству, що бажає впроваджувати систему автоматизації, можна рекомендувати не зв'язуватися із кредитами, а використовувати власні кошти з фонду розвитку виробництва (із прибутку).

5. Розрахунок річної економії підприємства

Ціллю впровадження систем автоматизації на хімічних виробництвах є можливо більш точне підтримання параметрів технологічного процесу на заданому регламентом рівні. Відхилення параметрів від регламентного рівня є порушенням технології і призводить до перевитрат матеріальних і енергетичних ресурсів, зниження обсягу виробництва хімічної продукції, підвищеному зносу технологічного обладнання і збільшенню витрат на проведення його ремонтів. При цьому зниження якості продукції може призвести до зниження її ціни та недоотриманню прибутку. Підвищення концентрації шкідливих компонентів у викидах підприємства призводить до збільшення суми штрафних санкцій.

Таким чином, загальна річна економія підприємства від впровадження СА визначається як сума відвернутих збитків по усіх чинниках при заданої стабільності параметрів технологічного процесу. При проектуванні нової системи автоматизації можна розглядати безпосередню економію підприємства за рахунок поліпшення основних техніко-економічних параметрів виробництва:

– зростання обсягу виробництва продукції за рахунок підвищення продуктивності технологічного обладнання або збільшення планового фонду робочого часу;

– зниження питомих витрат сировини, матеріалів та енергоносіїв на одиницю продукції;

– підвищення продуктивності праці виробничих робочих, що дозволяє знизити трудомісткість продукції і, отже, витрати по оплаті праці (із доплатами та нарахуваннями) у собівартості одиниці продукції;

– зменшення річної суми непрямих (умовно-постійних) витрат підприємства, наприклад, зменшення річних витрат на ремонти обладнання за рахунок кращої організації ремонтних робіт або зниження зносу обладнання;

– підвищення якості продукції із збільшенням в загальному обсязі реалізації частки продукції з більш високою категорією якості і більш високою ціною;

– підвищення ступеня очистки промислових відходів і стоків, що дозволяє знизити величину плати за викиди і, завдяки цьому, зменшити суму обов'язкових платежів з прибутку підприємства.

Загальна річна економія підприємства від впровадження СА визначається як сума економії по всіх техніко-економічних факторах виробництва.

Зниження собівартості при зростанні обсягу виробництва продукції

Всі витрати на виробництво продукції можна поділити на дві групи: змінні (вартість сировини, матеріалів, енергоносіїв) та умовно-постійні (амортизація будівель, витрати по управлінню та ін.).

Річна сума змінних видатків змінюється пропорційно річному обсягу виробництва продукції.

Річна сума умовно-постійних витрат (УПВ) не залежить (в певних межах) від обсягу виробництва продукції. При зростанні обсягу виробництва та сама загальна сума УПВ розподіляється на більшу кількість випущеної продукції. В собівартості одиниці продукції частка УПВ зменшується, що призводить до загального зниження собівартості. Таким чином, зростання обсягу виробництва продукції призводить до зниження собівартості одиниці продукції за рахунок зниження в ній частки умовно-постійних витрат.

Якщо Sуп – загальна річна сума умовно-постійних витрат, а Аст і Ан – обсяги виробництва продукції до і після впровадження СА, то відповідна величина умовно-постійних витрат в собівартості одиниці продукції складає:

Суп ст=Sуп/Аст, Суп н=Sуп/Ан.

Величина зниження собівартості одиниці продукції за рахунок економії умовно-постійних витрат:

ΔCуп=Суп ст – Суп н

Річна економія витрат підприємства за рахунок зміни частки УПВ у собівартості продукції:

ΔSуп=ΔСуп*Ан.

Економія при зниженні прямих витрат

Частину витрат підприємства, безпосередньо пов'язаних із виробництвом продукції, називають прямими витратами.

До їхнього складу входить вартість сировини та матеріалів, а також вартість паливно-енергетичних ресурсів: палива, електроенергії, пара, газу, води, стислого повітря і т. ін.

Система автоматизації технологічного процесу завдяки регулюванню подачі матеріалів та енергоносіїв не допускає перевитрат цих ресурсів.

Таким чином, СА ТП сприяє зниженню витрат матеріальних ресурсів, зменшує собівартість продукції підприємства і загальну суму річних витрат на виробництво продукції.

Видатки на сировину та матеріали у собівартості одиниці продукції См залежать від норми витрат Нр та ціни відповідного матеріалу Цм :

См=Нр*Цм

Якщо при впровадженні СА знижується норма витрат матеріалу, то нові видатки на матеріали в собівартості :

См н=Нр н*Цм

Зниження матеріальної складової собівартості :

ΔCм=См ст - См н

Зменшення річних витрат підприємства на матеріали :

ΔSм=ΔСм*Ан

Величина видатків на енергоносії у собівартості одиниці продукції Се залежить від погодинних витрат енергоносія Рчас, годинної продуктивності технологічного обладнання Пчас і ціни енергоносія Це :

Се=Це*(Рчас/Пчас)

Якщо при впровадженні СА змінюється погодинна витрата енергоносія або продуктивність обладнання, необхідно розрахувати нове значення енергетичної складової собівартості :

Се н= Це*(Рчас н/Пчас н)

Тоді зниження даної складової собівартості :

ΔCе=Се ст - Се н

Зменшення річних витрат підприємства на енергоносії :

ΔSэ=ΔСе*Ан

Економія при зниженні непрямих видатків

Частину річних витрат підприємства, не пов'язаних безпосередньо з виробництвом продукції, називають непрямими видатками. До їхнього складу входять: витрати на ремонти; амортизація основних фондів; управлінські видатки; витрати з підготовки виробництва та ін. Впровадження системи автоматизації ТП може вплинути на загальну суму цих видатків.

Наприклад, за наявності у складі СА контурів регулювання температури та тиску, за рахунок зменшення часу перехідних процесів та більш точного підтримання технологічного режиму на встановленому регламентом рівні зменшується знос технологічного обладнання, що дозволяє знизити річні витрати підприємства на проведення ремонтів.

Якщо Sрем ст і Sрем н – річні витрати на ремонт технологічного обладнання, а Аст і Ан – річні обсяги виробництва продукції до і після впровадження СА, то відповідна величина витрат у собівартості одиниці продукції визначається так:

Срем ст=Sрем ст/Аст;

Срем н=Sрем н/Ан;

Зниження ремонтної складової собівартості :

ΔCрем=Срем ст - Срем

Річна економія підприємства при зниженні витрат на проведення ремонтів:

ΔSрем=ΔСрем*Ан

Економічний ефект від підвищення якості продукції

Підвищення частки продукції більш високої якості в загальному обсязі виробництва дозволяє реалізувати більшу її частину по підвищеній ціні, що призводить до збільшення річний суми балансового прибутку підприємства. Розрахунок обсягів виробництва продукції різних категорій якості та річної суми балансового прибутку підприємства до впровадження СА :

Ав ст =aв ст*Аст; А1 ст=Аст – Ав ст;

Прб ст= (Цв – Сст)*Ав ст. + (Ц1 – Сст)*А1 ст,

де aв ст – частка продукції вищої категорії якості в загальному обсязі виробництва;

Ав ст, А1 ст – річний обсяг виробництва продукції вищої та першої категорій якості до впровадження СА;

Цв і Ц1 – відпускна ціна продукції відповідної категорії;

Аст – загальний річний обсяг виробництва;

Сст – собівартість одиниці продукції.

Розрахунок обсягів виробництва Ав н, А1 н та суми балансового прибутку Прб н після впровадження системи виконується аналогічно із використанням нових (після впровадження СА) значень вхідних параметрів.

Приріст річної суми балансового прибутку підприємства при підвищенні якості продукції визначається як

ΔПрб=Прб н – Прб ст

Ефект від зниження суми плати за шкідливі викиди

Оскільки плата за наднормативні викиди правиться з прибутку підприємства після вирахування з нього податку на прибуток, зниження суми цієї плати призводить безпосередньо до збільшення річної суми чистого прибутку.

При цьому розрахунок старої і нової суми чистого прибутку підприємства провадиться по формулах :

Прч ст=Прб ст*(1–Пнп/100) – Пвс ст;

Прч н =Прб н*(1–Пнп/100) – Пвс н,

де Пнп – процентна ставка податку на прибуток.

Плата за викиди шкідливих речовин у межах встановлених нормативів здійснюється з витрат на виробництво (собівартості продукції). Тому розрахунок економії при зменшенні цієї плати провадиться аналогічно розрахунку економії від зменшення витрат на ремонти.

Якщо Sвн ст і Sвн н – річна плата за шкідливі викиди в межах встановлених нормативів, а Аст і Ан – річний обсяг виробництва продукції до та після впровадження СА, то відповідна величина витрат у собівартості одиниці продукції :

Свн ст. = Sвн ст. / Аст;

Свн н = Sвн н / Ан

Зниження відповідної складової собівартості :

ΔCвн=Свн ст – Свн н

Річна економія підприємства при зниженні плати за викиди в межах встановлених нормативів :

ΔSвн=ΔСвн*Ан

6. Фінансові результати впровадження системи та її економічна ефективність

Оцінка економічної ефективності іноваційних проектів провадиться на основі співставленні величини капітальних витрат (інвестицій) і величини корисного результату – економічного ефекту, досягнутого за рахунок впровадження проекту.

Основний фінансовий результат від впровадження проекту – річний приріст так званого балансового прибутку підприємства :

ΔПрб=(Цн-Сн)*Ан - (Цст-Сст)*Аст,

де Ц – ціна одиниці продукції; С – її собівартість; А –річний обсяг випуску продукції після (н) і до (ст) впровадження системи.

Собівартість продукції після впровадження СА розраховується з урахуванням отриманої економії та додаткових річних витрат з експлуатації СА :

Сн=Сст – ΔC+Cекс,

де ΔC – сумарне зниження собівартості одиниці продукції по усіх розглянутих факторах економії.

Оскільки балансовий прибуток підприємства оподатковується, річний економічний ефект (корисний результат) від впровадження СА виражається річним прирістом чистого прибутку підприємства :

ΔПрч=ΔПрб – Нпр=ΔПрб*(1 – Пнп /100),

де Нпр – податок на прибуток;

Пнп – процентна ставка податку на прибуток.

Основний показник економічної ефективності розробленої СА – коефіцієнт ефективності капітальних вкладень, або норма прибутку. Він показує річну суму додаткового чистого прибутку, отриману з кожної гривні капітальних вкладень у виробництво, і визначається формулою :

Е=ΔПрч / К

Величина, зворотна коефіцієнту ефективності – це строк окупності капітальних витрат – термін, за який кошти, вкладені у іноваційний проект, принесуть підприємству рівну собі суму додаткового чистого прибутку :

Ток=К / ΔПрч

Якщо розрахункове значення коефіцієнту ефективності більше нормативної його величини, впровадження нового проекту можна вважати економічно ефективним.

На жаль, прийняте у 1978 році і на разі чинне нормативне значення коефіцієнту ефективності капітальних вкладень Ен=0.15 не відповідає економічним реаліям сьогодняшнього дня. В умовах нестабільної економіки, високого рівня інфляції і, в особливості, крайньої нестабільності діючого податкового законодавства економічно ефективними можна вважати рішення, строк окупності яких не більш 3-4 років, що відповідає значенню Е=0.25-0.33.

Висновки

Цей розділ включає зведену таблицю основних техніко-економічних показників проекту і висновок про економічну доцільність його розробки та впровадження. До вказаної таблиці включаються показники:

– кошторисна вартість або договірна ціна проекту;

– витрати на придбання, монтаж і налагодження обладнання;

– сума капітальних витрат підприємства при впровадженні СА;

– річні експлуатаційні витрати підприємства;

– показники, що характеризують економію підприємства при впровадженні проекту (приріст обсягу виробництва, зниження витрат, зростання ціни продукції, зменшення екологічних збитків і т. п.);

– річний приріст балансового та чистого прибутку;

– коефіцієнт ефективності капітальних вкладень;

– строк окупності капітальних вкладень підприємства.

Після таблиці приводиться висновок:

“Аналіз отриманих значень основних техніко-економічних показників проекту дозволяє зробити висновок про його економічну доцільність”

або:

“Отримані значення техніко-економічних показників говорять про те, що розробка і впровадження проекту економічно доцільні.”

Графічна частина дипломного проекту включає ту саму таблицю.

Список літератури

1. В.А.Міщенко, Н. І. Погорелов. Організація, планування та управління на приладобудівних підприємствах. - К.: УМК ВО, 1992.

2. Методика визначення економічної ефективності використання у народному господарстві нової техніки, винаходів та раціоналізаторських пропозицій. - М., 1977.

3. Методичні вказівки до виконання економічної частини науково-дослідних дипломних робіт./Сост. Л.В. Жадан,

Л.Н.Папірова.-Харків: ХПІ, 1992.

Додаток

Загальні економічні нормативи

Мінімальна заробітна плата 545 грн/міс

Норматив відрахувань на соціальні потреби 40%

Податок на додану вартість 20%

Податок на прибуток 25%

Орієнтовні ціни на енергоносії

Електроенергія 36 коп/кВт*год

Технічна вода 9 грн/м3

Пара 320 грн/т

Природний газ 1250грн/1000м3

Посадові оклади визначаються множенням ставки першого розряду на тарифний коефіцієнт потрібної посади з округленням до цілого значення.

Розряди та тарифні коефіціенти

для наукових та інженерно-технічних працівників

В зв’язку з можливими змінами економічних нормативів їх діючи значення слід уточнити з консультантом.