Курсовая работа: Оцінка ділової активності та ефективності господарювання на підприємстві ВАТ "Сокирянське газове господарство"

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ДІЛОВА АКТИВНІСТЬ ГОСПОДАРЮВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА - СКЛАДОВА ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Показники фінансового стану підприємства

1.2. Рейтингова оцінка підприємства

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ДІЛОВОЇ АКТИВНОСТІ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ГОСПОДАРЮВАННЯ СОКИРЯНСЬКОГО ГАЗОВОГО ГОСПОДАРСТВА

2.1. Динаміка ділової активності підприємства

2.2. Аналіз обсягу та структура майна

РОЗДІЛ З. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ДІЛОВОЇ АКТИВНОСТІ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ГОСПОДАРЮВАННЯ СОКИРЯНСЬКОГО ГАЗОВОГО ГОСПОДАРСТВА

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

В останні роки на Україні в певних аспектах розвиваються ринкові відносини, і це викликає зміни у всіх сферах нашого суспільства, в функціях управління, в тому числі і в аналізі. Перехід економіки України на ринкові відносини обумовлює необхідність поповнення джерел власних засобів, що відноситься до задачі фінансової стабілізації організації в умовах ринку.

Також потрібно зауважити, що майно підприємства складається з різних об’єктів обліку – носіїв прав власності окремих суб’єктів. Права кожного власника на майно підприємства і на участь у його прибутках визначаються часткою і формою інвестованих коштів, а гарантією захищеності прав власності підприємства є власний капітал, зокрема зареєстрована його частка.

Отже, обрана тема курсової роботи дає можливість дослідити оцінку ділової активності та ефективності господарювання на підприємстві ВАТ ”Сокирянське газове господарство”.

У підприємства дуже часто виникає потреба не тільки в деталізованому аналізі фінансово стану підприємства за показниками оцінки його майна, ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості, рентабельності, кредитоспроможності, ділової активності, а й у комплексному експрес-аналізі за скороченою кількістю показників.

Фінансовий стан підприємства можна охарактеризувати з точки зору цільових потреб аналітика, тобто оцінити або прибутковість підприємства, або його майновий стан, фінансову стабільність, або його ліквідність і платоспроможність, або його становище на ринку цінних паперів. Для кожного з цих варіантів є відповідний інструментарій, методики і комплекси оціночних показників.

Для комплексної оцінки експрес-методом фінансового стану підприємства необхідно використовувати найзагальніші показники, які здебільшого є індикаторами фінансового стану підприємства і визначають можливості його беззбиткової діяльності як у найближчий, так і у віддаленішій перспективі.

Мета даної роботи - пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства та виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Фінансовий стан підприємства необхідно систематично і всебічно оцінювати з використанням різних методів та методик аналізу. Це дасть можливість критично оцінити фінансові результати діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці - за ряд періодів, дасть змогу визначити "больові точки" у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення.

Неефективність використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції, до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства, до загрози економічних санкцій.

Одним з важливих елементів оцінки фінансового стану підприємства є оцінка його ділової активності та ефективності господарювання. Актуальність даної теми полягає в тому, що аналіз показників ділової активності підприємства дає змогу оцінити в динаміці оборотність усього власного капіталу, мобільних обігових коштів, готової продукції, дебіторської та кредиторської заборгованості, фондовіддачі основних запасів.

Завдання даної роботи - провести оцінку ділової активності та ефективності господарювання підприємства на прикладі ВАТ “Сокирянське газове господарство", прослідити динаміку зміни показників ділової активності на протязі 2001-2002 рр., запропонувати на основі аналізу шляхи підвищення ділової активності та ефективності господарювання підприємства.

Питання аналізу фінансового стану підприємства і, зокрема його ділової активності та ефективності господарювання розглядається на сторінках економічних журналів ("Економіка України", " Фінанси України").Це статті Білик М.Д., Карбовник А.М., Дідик Л.М., Ізмайлової К.В. та ін.

Для аналізу роботи інформаційною базою для оцінювання фінансового стану підприємства є дані:

- балансу (форма №1);

- звіту про фінансові результати ( форма №2);

- звіту про рух грошових коштів ( форма № 3);

- звіту про власний капітал ( форма № 3);

- дані статистичної звітності та оперативні дані;

- примітки до звітів.

Курсова робота складається з трьох розділів. В розділі 1 даної роботи розглядаються теоретичні аспекти ділової активності та ефективності господарювання підприємства як складової частини фінансово-економічного стану підприємства, показники оцінки фінансового стану підприємства, шляхи проведення рейтингової оцінки та аналізу руху коштів на підприємстві, аспекти управління дебіторською заборгованістю.

В розділі 2 проводиться розрахунок показників ділової активності та

ефективності господарювання ВАТ “Сокирянського газового господарства” та на їх основі зроблено оцінку ділової активності та ефективності господарювання за 2001-2002р.р., а також проведено аналіз обсягу та структури майна.

Шляхи підвищення ділової активності та ефективності господарювання ВАТ “Сокирянського газового господарства” розглянуто в розділі 3.

РОЗДІЛ І. ДІЛОВА АКТИВНІСТЬ ГОСПОДАРЮВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА - СКЛАДОВА ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Показники фінансового стану підприємства

Фінансова діяльність підприємства повинна бути спрямована на забезпечення систематичного надходження та ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою успішного функціонування підприємства. Саме тому необхідно систематично проводити аналіз фінансового стану підприємства.

Стійкий фінансовий стан формується в процесі всієї його виробничо-господарської діяльності і в забезпеченні цієї стійкості в першу чергу зацікавлене саме підприємство, оскільки від цього залежить його економічна перспектива.

Для визначення фінансового стану підприємства досліджують показники:

1. Рентабельності та фінансової стійкості підприємства;

2. Ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;

3. Об'єктивної оцінки динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;

4. Оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісної оцінки його конкурентоспроможності;

5. Аналізу ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів;

6. Визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

Оцінка майнового стану дає можливість визначати, наскільки ефективно використовується майно підприємства, чи все у нього гаразд із оновленням основних засобів сучаснішою технікою, чи своєчасно позбавляється підприємство фізично і морально застарілого устаткування і обладнання. Такий аналіз дасть можливість виявити конкретні резерви підвищення ефективності використання майна підприємства. Економістами розроблені показники оцінки фінансово-економічного стану підприємства по кожній групі.

Для оцінки майнового стану підприємства визначають такі показники:

1. Сума господарських коштів, які є у розпорядженні підприємства;

2. Питома вага активної частини основних засобів;

3. Коефіцієнт зносу основних засобів;

4. Коефіцієнт оновлення основних засобів;

5. Коефіцієнт вибуття основних засобів.

Важливою складовою фінансового аналізу підприємства будь-якої сфери діяльності й форми власності має бути оцінка його прибутковості. Для цього доцільно використовувати шість показників:

Прибутковість інвестицій у звичайні акції;

Прибутковість інвестицій у фірму;

Головний показник прибутковості;

Прибутковість активів;

Оборотність матеріальних активів;

Прибутковість реалізації.

Аналіз зазначеного комплексу дає змогу оцінити прибутковість підприємства за основними її складовими і зробити висновки щодо резервів її зростання. Обов'язковою і важливою складовою фінансового аналізу має бути оцінка показників рентабельності підприємства, яка здійснюється за показниками:

Рентабельність продажу ;

Рентабельність основної діяльності;

Рентабельність основного капіталу;

Рентабельність власного капіталу;

Період окупності власного капіталу;

Рентабельність усього капіталу підприємства;

Рентабельність перманентного капіталу.

Оцінка рентабельності за вказаними показниками дає можливість охарактеризувати такі її складові: рентабельність продажу, основної діяльності, основного власного перманентного і усього капіталу підприємства. Динаміка показників рентабельності дасть змогу визначити конкретні резерви її підвищення. Узагальнюючими показниками оцінки фінансового стану підприємств є показники ділової активності, яку аналізують за такими 10 показниками:

1. Загальна оборотність капіталу - це відношення чистої виручки від реалізації до підсумку балансу.

2. Оборотність мобільних коштів - це відношення чистої виручки від реалізації до підсумку II та III розділів активу балансу.

3. Оборотність матеріальних оборотних коштів - це відношення чистої виручки від реалізації до підсумку II розділу активу балансу.

4. Оборотність готової продукції - це відношення чистої виручки від реалізації до готової продукції.

5. Оборотність дебіторської заборгованості - це відношення виручки від реалізації до дебіторської заборгованості.

6. Середній строк обороту дебіторської заборгованості обчислюється як відношення середньорічної дебіторської заборгованості до виручки від реалізації.

7. Оборотність кредиторської заборгованості обчислюється як відношення виручки від реалізації до кредиторської заборгованості.

8. Середній строк обороту кредиторської заборгованості обчислюється як відношення середньорічної кредиторської заборгованості до виручки від реалізації.

9. Фондовіддача необоротних активів визначається як відношення виручки від реалізації до необоротних активів.

10. Оборотність власного капіталу обчислюється як відношення виручки від реалізації до власного капіталу.

Аналіз цих показників дасть змогу оцінити в динаміці оборотність усього власного капіталу, мобільних, обігових коштів, готової продукції, дебіторської та кредиторської заборгованостей, фондовіддачі основних засобів. На цій основі можна зробити висновок про наявні резерви прискорення обороту всіх перелічених складових майна і коштів підприємства. Важливо не лише систематично розраховувати та порівнювати в динаміці показники фінансового стану підприємства, а й правильно їх оцінювати. З цією метою, користуючись прогресивною вітчизняною та світовою практикою, задля об'єктивної оцінки основних показників фінансового стану економісти рекомендують систему нормативних значень показників. [13, 60] (додаток А). Зіставляючи фактичні показники оцінки ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості і стабільності з нормативними значеннями, можна зробити висновок про фактичний стан ліквідності, платоспроможності й фінансової стійкості.

1.2. Рейтингова оцінка підприємства

 Рейтингова оцінка підприємства - один із найважливіших засобів зниження ризику для всіх учасників інвестиційної діяльності та ділових партнерів. Рейтинг відображає відносний взаємний стан різних форм і організацій, є одним з станів ситуаційного аналізу, мета якого – створити своєрідний фотопортрет становища, у якому на момент проведення оцінки перебуває підприємство. Оцінка може проводитися як у просторі (порівняння різних підприємств), так і в часі (одне й теж підприємство в різні періоди часу) і повинна охоплювати у комплексі всю фінансову діяльність підприємства.

Для самих підприємств мати високий фінансовий рейтинг означає мати непогану перспективу отримати пакет замовлень. Рейтинг – своєрідний індикатор, який або підтверджує ефективність господарювання підприємства, або вказує про необхідність його корекції. Для того, щоб орієнтуватися у складній ринковій ситуації, підприємствам необхідно оцінювати не лише свій виробничий, економічний і фінансовий потенціал, а й потенціал своїх можливих конкурентів і партнерів. Рейтинг підприємств, оцінка їх фінансового стану мають інтерес для багатьох суб’єктів ринкових відносин, причому кожного споживача інформації цікавлять певні характеристики фінансово – господарської діяльності підприємства (додаток Б ). Інформація про реальне становище підприємств сприяє залученню найкращих із них до реалізації інвестиційних проектів і програм як українськими, так і закордонними інвесторами. У країнах із розвинутою економікою існують незалежні рейтингові агентства, що на договірних засадах виконують роботи для держави, фірм, акціонерних товариств, банків і інших замовників. Президія Торгово – промислової палати України 24 листопада 1994р. затвердили рішення про введення недержавного реєстру українських підприємств, фінансове становище яких свідчить про їхню надійність як партнерів для підприємницької діяльності в Україні й за рубежем – реєстр ТПП України. Підприємства включаються до реєстру добровільно і регулярно подають матеріали про свій фінансовий і виробничий стан за списком документів, зазначеним у Положенні про недержавний реєстр українських підприємств, але реєстр ТПП складений ще не в усіх регіонах України.

Виконання такої роботи досить складне, оскільки не має стандартних методик визначення рейтингу. Про те у всіх теоретичних і методичних розробках одночасно стверджується, що саме фінансовий стан підприємства найоб’єктивніше відбиває всі аспекти його виробничо – господарської та комерційної діяльності. Це й робить рейтингову оцінку підприємства надзвичайно актуальною. Підсумкова рейтингова оцінка враховує всі найважливіші показники фінансово – господарської і виробничої діяльності підприємства, тобто господарської активності в цілому.

 Вибір і обґрунтування вихідних показників фінансово-господарської діяльності повинні здійснюватися відповідно до досягнень теорії фінансів підприємства, виходити з цілей оцінки потреб суб'єктів управління в аналітичній оцінці. Вихідні показники для рейтингової оцінки об'єднанні в шість груп. Перелік показників цілком відповідає вимогам Міжнародного комітету з бухгалтерських стандартів до системи показників, необхідних для аналізу діяльності підприємств [5, 32].

Перша група - показники оцінки прибутковості господарської діяльності підприємства:

- загальна рентабельність підприємства;

- чиста рентабельність власного капіталу;

- загальна рентабельність основних фондів.

Аналіз прибутковості або рентабельності господарської діяльності дає відповідь на питання: на скільки керівництво ефективно використовувало показані в балансі активи в цілому і їх окремі складові частини. Ефективність його роботи визначається співвідношенням чистого або валового прибутку, зумовленого різноманітними засобами, із сумою активів, використаних для одержання цього прибутку.

Друга група - показники оцінки ефективності управління підприємством:

- чистий прибуток на 1 грн. обороту;

- прибуток від реалізації продукції на 1 грн. реалізації продукції;

- загальний прибуток на 1 грн. реалізації продукції.

Показники оцінки ефективності управління підприємством засвідчують відношення результату виробничої діяльності до загального обсягу реалізації. Зростання коефіцієнтів може бути як наслідком збільшення цін при незмінних витратах на виробництво, так і результатом зниження витрат при постійних цінах.

 Третя група - показники ділової активності:

- загальна капіталовіддача;

- віддача основних виробничих запасів і нематеріальних активів;

- оборотність усіх оборотних активів;

- оборотність запасів;

- оборотність дебіторської заборгованості;

- оборотність найліквідніших активів;

- оборотність власного капіталу.

Показники ділової активності підприємства фіксують швидкість оборотів різноманітних видів активів протягом аналізованого періоду і розраховуються шляхом розподілу продуктів від реалізації продукції на різноманітні види активів підприємства. Таким чином, можна визначити, яка кількість вказаних активів необхідна для забезпечення даного рівня реалізації продукції, тобто визначається сума прибутку на одиницю вкладених активів, а також є четверта, п’ята та шоста групи рейтингової оцінки підприємств, але в даному випадку вони не використовуються. .

Вихідні дані для проведення рейтингової оцінки фінансового стану підприємства і розрахунку показників беруться у відповідних форм стандартної бухгалтерської звітності: форма № 1 – “Баланс підприємства” та форма № 2 –

“ Звіт про фінансові результати ”.

Отже рейтингова оцінка фінансового стану підприємства проводиться на підставі зовнішнього фінансового аналізу, результатом якого є фінансові коефіцієнти. Це робиться з декількох причин: - по-перше, зовнішня фінансова звітність відбиває в собі усі наслідки дій, здійснюваних керівництвом підприємства на підставі проведеного управлінського аналізу;

- по-друге, фінансовий аналіз дає змогу брати до уваги узагальненні показники діяльності підприємства, такі, як статті балансу, дані про витрати та інші;

- по-третє, використання даних зовнішнього фінансового аналізу дає можливість створювати рейтингові таблиці підприємств, тому що дорівнюють однорідній порівняльній величині.

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ДІЛОВОЇ АКТИВНОСТІ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ГОСПОДАРЮВАННЯ СОКИРЯНСЬКОГО ГАЗОВОГО ГОСПОДАРСТВА

2.1. Динаміка ділової активності підприємства

Об’єктом дослідження обрано ВАТ “Сокирянське газове господарство”, де можна визначити динаміку ділової активності підприємства. Спочатку ми обчислюємо показники ділової активності підприємства за останні роки (2001-2002р.).

 Аналіз ділової активності дозволяє проаналізувати ефективність основної діяльності підприємства, що характеризується швидкістю обертання фінансових ресурсів підприємства.

 Для оцінки ділової активності Сокирянського газового господарства проведемо розрахунки показників ділової активності за 2001 та 2002 роки, використавши для цього дані річних фінансових звітів.

1.Оборотність активів (обороти), ресурсовіддача, коефіцієнт трансформації обчислюється як відношення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньої величини підсумку балансу підприємства.

чиста виручка від реалізації

Km = [2.1]

вартість активів – підсумок балансу

630,5тис.грн.

 Km (2001р.) = 0,218

2887,8тис.грн.

774,3тис.грн.

 Km (2002р.) = 0,294

2629,8тис.грн.

2.Коефіцієнт обіговості основних засобів (фондовіддача) розраховується як відношення чистого доходу (виручки) від реалізації

продукції (робіт, послуг) до середньорічної вартості основних засобів.

 чиста виручка від реалізації

Фо.ф. = [2.2]

 середньорічна вартість основних засобів

630,5тис.грн.

 Фо.ф. (2001р.) = 0,799

788,7тис.грн.

774,3тис.грн.

 Фо.ф. (2002р ) = 1,04

 746,5тис.грн.

3.Коефіцієнт оборотності обігових коштів (обороти) обчислюється як відношення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (робіт, послуг) до підсумку II та III розділів активу балансу.

чиста виручка від реалізації

Kо = [2.3]

обігові кошти 630,5тис.грн.

 Kо (2001р.) = 0,30

 2099,1тис.грн.

774,3тис.грн.

 Kо (2002р.) = 0,41

 1883,3тис.грн

4.Період одного обороту обігових коштів (днів) обчислюється як відношення тривалості звітного періоду до коефіцієнту оборотності обігових коштів.

360 Чо = [2.4]

360 Чо (2001р.) =1200 ( днів )

5.Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів (обороти) розраховується як відношення собівартості реалізованої продукції до середньорічної вартості матеріальних запасів.

собівартість реалізованої продукції

Kо.з. =[2.5]

середньорічна вартість матеріальних запасів

605,7тис.грн.

 Kо.з. (2001р.) = 31,06

19,5тис.грн.

805,6тис.грн.

Kо.з. (2002р.) = 51,97

15,5тис.грн.

6.Період одного обороту запасів (днів) обчислюється як відношення тривалості звітного періоду до коефіцієнту оборотності матеріальних запасів.

7.Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (обороти) розраховується як відношення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини дебіторської заборгованості.

чиста виручка від реалізації

Kд.з. = [2.7]

середньорічна дебіторська заборгованість

630,5тис.грн.

 Kд.з. (2001р.) = 0,306

 2061,4тис.грн.

774,3тис.грн.

 Kд.з. (2002р.) = 0,415

 1866,5тис.грн

8.Період погашення дебіторської заборгованості (днів) обчислюється як відношення тривалості звітного періоду до коефіцієнта оборотності, дебіторської заборгованості.

360

Чд.з. = [2.8]

Кд.з.

360

Чд.з. (2001р.) = 1176,5 ( днів )

0,306

360

Чд.з. (2002р.) = 867,5 ( днів )

0,415

9.Коефіцієнт оборотності готової продукції (оборотів) обчислюється як відношення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (робіт, послуг) до вартості готової продукції.

 чиста виручка від реалізації

Кг.п. = [2.9]

готова продукція

630,5тис.грн.

Кг.п. (2001р.) = 0

774,3тис.грн.

 Кг.п. (2002р.) = 0

10.Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості (обороти) розраховується як відношення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини кредиторської заборгованості.

чиста виручка від реалізації

Кк.з. = [2.10]

середня кредиторська заборгованість

630,5тис.грн.

Кк.з. (2001р.) = 0,359

1757,4 тис.грн.

774,3тис.грн.

Кк.з. (2002р ) = 0,457

 1695,6тис.грн.

11.Період погашення кредиторської заборгованості (днів) розраховується як відношення тривалості звітного періоду до коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості.

360 360

Чк.з. =[ 2.11 ] ; Чк.з. (2001р.) = 1002,8 (днів )

КК.з 0,359

360

Чк.з. (2002 р.) = 787,7 ( днів )

0,457

 12.Період операційного циклу (днів) визначається як сума періодів

запасу і дебіторської заборгованості.

Чо.ц. = Чз. + Чд.з. , [ 2.12 ]

Чо.ц.(2001р.) = 11,59 + 2400 = 2411,59 (днів )

Чо.ц.(2002р.) = 6,93 + 878,05 = 884,98 ( днів )

13.Період фінансового циклу (днів) визначається як різниця періоду операційного циклу і кредиторської заборгованості.

Чф.ц. = Чо.ц. - Чк.з. , [ 2.13 ]

Чф.ц.(2001р.) = 2411,59 – 1002,8 = 1408,79 (днів )

 Чф.ц.(2002р.) = 884,98 – 787,7 = 97,28 ( днів )

14.Коефіцієнт оборотності власного капіталу (оборотність) розраховується як відношення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини власного капіталу підприємства.

 чиста виручка від реалізації

Кв.к. [2.14]

 середньорічної величини власного капіталу

 630,5 тис.грн.

 Кв.к.(2001р.) = 0,56

 1130,4 тис.грн

 774,3 тис.грн.

 Кв.к.(2002р.) = 0,71

 1085,9 тис.грн.

 Вище зазначені розрахунки показників ділової активності проводилися за допомогою річних фінансових звітів, а їх відхилення ми можемо побачити у табл. 2.1

Таблиця 2.1. Показники ділової активності

1.Оборотність активів, яка показує скільки отримано чистої виручки

від реалізації продукції на одиницю коштів, інвестованих в активі в 2001р. збільшилась порівняно з 2001р. на 0,076. Отже, ефективність використання господарством наявних ресурсів покращилась.

2.Коефіцієнт обіговості основних засобів (фондовіддача) в 2002 році зріс на 0, 241 порівняно з 2001 роком, що свідчить про більш ефективне використання основних засобів підприємства, тобто збільшилась виручка, що припадає на одиницю основних виробничих фондів.

3.Збільшився також на 0,11 і коефіцієнт оборотності обігових коштів, які показують кількість оборотів обігових коштів за період та скільки виручки припадає на одиницю обігових коштів. Збільшення цього показника вказує на покращення ефективності використання обігових коштів.

4.Період одного обороту обігових коштів зменшився на 321,95, що також є позитивним результатом, так як цей показник характеризує середній період від витрачення коштів для виробництва продукції до отримання коштів за реалізовану продукцію.

5.Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів вказує на кількість оборотів коштів, інвестованих у запаси. Його збільшення в 2002р порівняно з 2001р. на 20,91підтверджує, що швидкість реалізації товарно-матеріальних запасів господарства збільшилась.

6.Період одного обороту запасів, тобто період, протягом якого запаси трансформуються в кошти зменшився з 11,59 в 2001р. до 6,93 в 2002р. Оскільки це зменшення для даного підприємства не перешкоджає нормальному процесу виробництва і не загрожує дефіцитом матеріальних ресурсів є позитивним результатом.

 7.Економічний зміст коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості полягає в тому, що він вказує у скільки разів виручка перевищує середню дебіторську заборгованість. Збільшення даного показника в 2002р. на 0,109 вказує на збільшення швидкості обертання дебіторської заборгованості та її зменшення порівняно з попереднім періодом.

8.В 2002р. зменшився період погашення дебіторської заборгованості порівняно з 2001р. на 309,0 , що говорить про підвищення ефективності господарювання підприємства.

9.Коефіцієнт оборотності готової продукції для Сокирянського газового господарства рівний 0, так як підприємство не виробляє, а лише реалізує одержану на склад продукцію (газ).

10.Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості вказує на те, у скільки разів виручка перевищує середню кредиторську заборгованість. Збільшення цього показника на 0,143 є позитивним напрямком.

11.Період погашення кредиторської заборгованості, тобто середній період сплати підприємством короткострокової заборгованості зменшився на 285,7 в 2002 році, що також підтверджує підвищення ефективності господарської діяльності.

12.Період операційного циклу, тобто тривалість перетворення придбаних матеріальних ресурсів на грошові кошти зменшився в 2002р. на 1526,61. Отже, матеріали, що поступають на склад швидше реалізуються.

13.Зменшення періоду фінансового циклу, тобто періоду обороту коштів з 1408,79 в 2001р. до 167,88 в 2002р. має додатне значення, що свідчить про те, що на підприємстві визначає коштів для нормального функціонування, що підприємство не живе “ в борг”

 14. Збільшення на 0,15 в 2002р. коефіцієнта оборотності власного капіталу, економічний зміст якого полягає в тому, що він показує скільки чистої виручки від реалізації продукції припадає на одиницю власного капіталу є свідченням того, що власний капітал в 2002 році використовувався ефективніше, ніж в 2001р.

 На основі аналізу та порівняння показників ділової активності Сокирянського газового господарства можна зробити висновок, що ділова активність господарства та ефективність його господарювання в 2002 році були більш високими і результативнішими в порівнянні з 2001р. Як результат цього є збільшення чистого доходу з 630,5тис.грн. в 2001р. до 774,3тис.грн., а дебіторська заборгованість зменшилась з 2005,1тис.грн. В 2002 році господарство в загальному ще залишалося збитковим, але збитки порівняно 2001р. збільшились на 57,1тис.грн.

2.2. Аналіз обсягу та структура майна

 Ефективність господарювання будь-якого підприємства оцінюється використанням майна та фінансових ресурсів, його рентабельністю. Для цього нам потрібно визначити показники, які характеризують оцінку ділової активності майна. Щоб обчислити ці показники ми використовуємо дані річних фінансових звітів.

 1.Обчислюємо частку оборотних виробничих засобів.

Частка оборотних виробничих засобів в обігових коштах - це частка обігових коштів у виробничій сфері. Позитивним напрямком змін є збільшення цього показника, особливо в умовах інфляції.

оборотні виробничі засоби

Чо.в.з.= 100%

оборотні активи

19,5 тис. грн..

Чо.в.з.(2001р.) = 100% = 0,92%

2099,1 тис. грн..

17,0 тис. грн..

Чо.в.з.(2002р.) = 100% = 0,90%

1883,3 тис. грн

Отже, частка оборотних фондів в 2002 році зменшилась на 0,02%, що є негативним напрямком і свідчить про недостатнє їх використання .

 2.Частка основних засобів в активах - це частка коштів, інвестованим в основ1ні засоби.

 Залишкова вартість основних засобів

Чо.з.= 100%

активи

769,6 тис. грн..

Чо.з.(2001р.)= 100% = 28,5%

2795,4 тис. грн.

723,4 тис. грн..

 Чо.в.з.(2002р.)= 100% = 29,4%

 2464,1 тис. грн..

Збільшення цього показника говорить також про зменшення основних засобів в активах, що є негативним результатом.

 3.Коефіцієнт зносу основних засобів характеризує рівень фізичного і морального зносу основних фондів.

знос основних засобів

Кз.н.

первісна вартість основних засобів

362,0 тис. грн.

Кз.н(2001р.) = 0,32

1131,6 тис. грн..

408,2 тис. грн.

Кз.н(2002р.)= 0,36

1131,5 тис. грн..

Збільшення коефіцієнту зносу основних засобів характеризує той факт, що основні засоби не оновлюються, а ще більше зношуються в процесі виробництва.

 Доповненням до коефіцієнту зносу є коефіцієнт придатності, який показує яка частина основних фондів придатна до використання.

 Кпр. = 1 - Кз.н

 Кпр.(на поч.2002р.) = 1 – 0,32 = 0,68

 Кпр.(на кін.2002р.) = 1 – 0,36 = 0,64

 Відхилення - 0,4 також носить негативний характер.

 4.Коефіцієнт оновлення основних засобів характеризує рівень фізичного і морального оновлення основних фондів. Він розраховується як відношення збільшення за звітній період первісної вартості основних засобів до первісної вартості основних засобів.

 Коефіцієнт оновлення для Сокирянського газового господарства в 2001 році дорівнює нулю, тобто оновлення основних засобів не проходило.

 5.Частка оборотних виробничих активів - це частка мобільних виробничих фондів у валюті балансу.

 оборотні виробничі засоби

 Чо.в.а.= 100%

активи

20,7 тис. грн..

Чо.в.а.(2001р.) = 100% = 0,74%

2795,4 тис. грн..

10,1 тис. грн..

 Чо.в.а.(2002р.) = 100% = 0,41%

 2464,1 тис. грн

Отже, на протязі 2002 року мобільні виробничі фонди у валюті балансу зменшились, що є негативним фактором.

6.Коефіцієнт мобільності активів, який показує скільки обігових коштів припадає на одиницю не обігових; потенційну можливість перетворення активів у ліквідні кошти.

мобільні активи

Км об.

немобільні активи

2025,8 тис. грн..

Кмоб.(2001р.) = 2,63

796,6 тис. грн..

  1740,8 тис. грн..

 Кмоб(2002р.) = 2,4

 723,3 тис. грн

 Розрахувавши показники майнового стану, їх можна показати у порівняльній табл.2.2

Таблиця 2.2. Показники майнового стану підприємства

Отже, розрахунок показників оцінки майнового стану Сокирянського газового господарства показав, що протягом 2002 року зменшилась частка оборотних фондів в обігових коштах, активи не перетворювалися в ліквідні кошти, зменшилась вся сума господарських коштів, які є в розпорядженні підприємства, що свідчать про низьку ефективність господарювання та нераціональне використання активів.

Склад та структуру майна потрібно розрахувати за допомогою баланса ВАТ “ Сокирянське газове господарство “ . Для цього розробляєм табл.2.3.

Табл.2.3. Склад та структура майна

З табл.2.3.видно, що основні засоби і оборотні активи, всього на 01.01.03р. складають 2172,4тис.грн., а на 01.01.02р. становили 2025,8тис.грн.,тобто за 2002рік вони збільшились на 146,6тис.грн. Основні засоби в кінці року порівняно з початком року збільшились на 38,1тис.грн.,що позитивно впливає на розвиток підприємства та фінансовий стан(так як відповідно до даних аналітичного обліку введено в експлуатацію нові виробничі потужності).

Оборотні активи включають в себе:

дебіторську заборгованість від чистої реалізаційної вартості, яка

становила на 01.01.02р. в порівнянні з 01.01.03р. збільшилась на 0,3тис.грн.,так як дебітори не розрахувалися за постачання продукції виготовлену за чистою реалізаційною вартістю і тому це негативно впливає на фінансовий стан ВАТ“Сокирянського газового господарства “.

- дебіторську заборгованість за розрахунками з бюджетом збільшилася на 14,3тис.грн. в 2002році, що негативно впливає на підприємство, бо бюджет не розрахувався з підприємством, тобто бюджет збільшив свою заборгованість підприємству.

- іншу поточну дебіторську заборгованість, яка збільшилась на 17,3тис.грн. на кінець 2002р., а це означає, що в 2002р. збільшилась заборгованість за спожитий газ, яким користувалися і це є негативним наслідком, погіршує стан підприємства.

- грошові кошти в національній валюті, які станом на 01.01.03р. збільшилися на 10,2тис.грн.,що негативно впливає на стан підприємства у зв’язку з тим, що зменшилися вільні кошти підприємства, яке спричинило зменшення ліквідності (платоспроможності ).

- інші оборотні активи зменшилися в кінці 2002році на 20,9тис.грн., яке є негативним наслідком для даного підприємства.

 Отже, всього майна на підприємстві станом на 01.01.02р. було на суму 2980,1тис.грн., а на 01.01.03р. - 2795,4тис.грн.,а це означає, що майновий стан підприємства покращився і загальна сума збільшилась на 184,7тис.грн.

 Аналіз ефективності господарювання підприємства показав, що господарська діяльність не є прибутковою на цьому підприємстві, адже в 2002році фінансовим результатом діяльності підприємства є збиток в розмірі 73,0тис.грн. Необхідно також відмітити погіршення ефективності господарювання підприємства в 2002р. порівняно з 2001р., адже збиток підприємства збільшився в 2002р. на 57,1тис.грн.

РОЗДІЛ З

ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ДІЛОВОЇ АКТИВНОСТІ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ГОСПОДАРЮВАННЯ СОКИРЯНСЬКОГО ГАЗОВОГО ГОСПОДАРСТВА

На основі аналізу ділової активності та ефективності господарювання Сокирянського газового господарства можна зробити висновок, що господарство нерентабельне, збиткове, має низьку фінансову стійкість. В роботі господарства намітились тенденції до підвищення ділової активності та ефективності господарювання. З метою підвищення ділової активності та ефективності господарювання можна рекомендувати.

1. Знижувати собівартість продукції. Оскільки ціни на природний та зріджений газ регулюються державою і залишаються фіксованими потрібно звести до мінімуму витрати на їх транспортування, зменшити технічні втрати за рахунок запобігання експлуатації несправного обладнання, попередження проривів газових труб та викидів газу в атмосферу.

2. Розширювати мережу надання інших послуг (підведення газу до приміщень, підключення газових приладів тощо) так як ця ланка дає в господарство значні прибутки. Зокрема в 2003 році заплановано провести газифікацію кількох сіл району, що в перспективі повинно дати господарству прибутки.

3. Підвищувати ефективність використання майна. З цією метою потрібно підвищувати частку оборотних виробничих фондів в обігових коштах, проводити роботу на зменшеннях зносу основних засобів.

4. Для підвищення ділової активності та ефективності господарювання проводити швидшу реалізацію продукції, не затримувати її на складі.

5. Проводити аналіз дебіторської та кредиторської заборгованостей. Контролювати своєчасне розрахування за спожитий газ населенням та організаціями. На підприємстві має бути організований повсякденний оперативний контроль за платежами та надходженнями матеріальних цінностей, виконанням фінансових зобов'язань перед бюджетом, позабюджетними фондами, банками. Необхідної періодично перевіряти дебіторську заборгованість за даними бухгалтерського обліку та звітності, інвентаризації.

Дебіторська заборгованість, утворена в межах узгодженого сторонами строку оплати - нормальне явище у фінансово-господарській діяльності. Дебіторська заборгованість Сокирянського газового господарства за 2001 рік становить 1697,8 тис. грн. Тому необхідно проаналізувати стан заборгованості кожного суб'єкта і при цьому врахувати:

- який відсоток неповернення дебіторської заборгованості припадає на одного або кількох головних боржників;

- імовірність погашення дебіторської заборгованості, строки її виникнення, а також питому вагу простроченої заборгованості.

Аналіз дебіторської заборгованості дає такі результати:

- за термінами погашення в 2002р. вона становить: до 3 місяців - 1,8 тис. грн., від 3 до 6 місяців - 0,3 тис. грн. і від 6 до 12 місяців - 1695,7 тис. грн.;

- протягом 2002р. дебіторська заборгованість збільшилась з 2002,4 тис. грн. до 1697,8 тис. грн., тобто на 304,6 тис. грн.;

- дебіторська заборгованість за транспортування природного газу збільшилась з 43,5 тис. грн. до 20,2 тис. грн.;

- збільшилась також дебіторська заборгованість за природний газ, використаний населенням, з 11,2 тис. грн. до 5,9 тис. грн.;

- основною сумою дебіторської заборгованості залишаються комерційні

 втрати за природний газ та пільги за газ, які становлять відповідно
 75,4% та 23,1 %;'

- прострочена дебіторська заборгованість за комерційні витрати становить 1232,7 тис. грн., що складає 72,6 % від всієї дебіторської заборгованості.

6. З метою зменшення та недопущення виникнення простроченої кредиторської заборгованості не допускати замороження оборотних коштів в дебіторській заборгованості та наднормативних, не прокредитованих банком товарно-матеріальних цінностях; розмір власних оборотних коштів повинен бути достатнім і покривати необхідні мінімальні потреби підприємства в них для забезпечення поточної діяльності. Для цього на підприємстві необхідно вести конкретний платіжний календар, який конкретизує поточний фінансовий план, уточнює його показники, дає змогу використати наявні резерви для підвищення ефективності використання фінансових ресурсів підприємства, дає точніше уявлення про стан платежів та розрахунків у періоді, що аналізується. Ведення платіжного календаря дає змогу постійно контролювати платоспроможність підприємства.

7. Підвищувати оборотність обігових коштів, що дає можливість покращувати ефективність господарювання. Раціональне і ефективне використання оборотних коштів - основа фінансової стійкості підприємства.

Але це не означає, що підприємство має вкладати оборотній капітал лише у високоліквідні активи, щоб зменшити імовірність ризику та отримати найвищий прибуток. Підприємство повинно створювати конкурентноспроможну продукцію з високими споживчими якостями. В нашому випадку це може бути якісне та своєчасне виконання робіт по підключенню газових приладів, газифікацій приміщення, та доставка газу споживачам. По можливості оборотні кошти бажано вкладати в найбільш ліквідні активи (цінні папери, банківські рахунки). Кошти, вкладені в незавершене виробництво, готову, але не відвантажену продукцію - низько ліквідні, тому що ця частина оборотних коштів найбільш віддалена від моменту реалізації і більше підлягає впливу змін кон’юнктури ринку, інфляційних процесів.

8.Зменшувати період операційного циклу, тобто не затримувати матеріальні ресурси на складі, а перетворювати їх в грошові кошти.

 Для вивчення і розробки можливих шляхів розвитку підприємства в умовах ринкової економіки необхідний фінансовий прогноз. Основні його завдання – встановити обсяг фінансових ресурсів у майбутньому періоді, джерела їх формування і шляхи найбільш ефективного використання. Прогноз дозволяє розглянути тенденції, що складаються у ведення фінансової політики, із врахуванням впливу на неї внутрішніх і зовнішніх умов і на основі аналізу визначити перспективи фінансової стратегії, яка забезпечує підприємству стабільне фінансове і ринкове положення. Розроблення прогнозу дає можливість відповісти на життєво важливе питання: що очікує підприємство в майбутньому – зміцнення чи втрати платоспроможності(банкрутство).

 У фінансовому прогнозуванні можуть бути використані економіко-математичне моделювання і метод експертних оцінок. Економіко-математичне моделювання дозволяє з певним ступенем ймовірності визначити динаміку показників залежно від впливу чинників на розвиток фінансових процесів у майбутньому. Для отримання більш надійного фінансового прогнозу економіко-математичне моделювання доповнюється методом експертних оцінок, який дозволяє коректувати знайдені в ході моделювання кількісні значення фінансових процесів.

 У світовій практиці для прогнозування стійкості підприємства, виробу його фінансової стратегії, а також визначення ризику банкрутства використовуються різні економіко-математичні моделі.

 Сьогодні дуже багато говориться й дискутується на тему ефективності фінансового управління. Особливо гостро це питання стосується великих промислових підприємств. В умовах адміністративно-командної системи, коли всі підприємства належали до державної форми власності, фінансове управління здійснювалося не на рівні підприємства, а на рівні галузевих міністерств і відомств. Фінансові негаразди одного підприємства компенсувалися ефективною роботою інших підприємств тієї ж галузі. Але ефективна робота підприємства, що працювало добре, не поліпшувала стану всієї галузі і не давала можливості скористатися результатами своєї праці внаслідок перерозподілу створюваних фондів на рівні галузі, об’єднань.

 Ринковий нігілізм призводив до незацікавленості господарюючих суб’єктів у результатах своєї праці і був основною причиною кризи командно-адміністративної системи. Закони ринку, які примушують берегти кожну зароблену копійку, обмежуючи апетити як окремих компаній, так і держави в цілому, були підмінені “плановими методами господарювання”. Через масштабність своїх розмірів і неможливість оперативного до перевиробництва одних товарів і водночас недовиробництва інших. Метою виробництва було не отримання прибутку, а виробництво для повної зайнятості населення.

 Основними керуючими принципами при використанні стартового капіталу підприємства є його цільове призначення та необхідність витрачення коштів, тобто обґрунтованість прийнятих рішень та їх доцільність. Так перш за все його витрачання на покриття понесених витрат в процесі здійснення господарської діяльності. Одним із основних напрямків витрачання коштів – це покриття довгострокових зобов’язань, сплата податків. Якщо ж підприємство бере майно та технології в оренду, то слід розраховувати видатки, щоб поступово перейти на власне майно. Якщо ж підприємство набирає все більше обертів в здійсненні своєї господарської діяльності видатки потрібно спрямовувати на закупівлю нових технологій, сировини та матеріалів.

 При переході до ринкової економіки гостро постає питання змінити форми власності. В Україні, як і в більшості пострадянських держав, це питання вирішується шляхом приватизації. Тобто зміна форм власності вимагає змінити і форму управління підприємством. Зміна форм власності призвела до виникнення нової категорії, якої за командно-адміністративної системи просто не існувало.

 Процеси приватизації, на превеликий жаль, відбуваються не на сприятливому ґрунті, а на фоні банкрутства окремих підприємств і глибоких кризових явищ економіки в цілому. Кожна компанія прагне до розвитку, розширення, оскільки стояти на місці небезпечно: необхідно створювати нову продукцію чи вдосконалювати стару. Кожен підприємець бажає займатися вигідним бізнесом.

 Оцінка бізнесу може залежати від підсумків реалізації, до того ж передбачає багато аспектів. Ці аспекти акумулюються, серед іншого, у базі даних аналізу – балансі, достовірність якого не остання справа. Звітність, що оприлюднюється, не є комерційною таємницею. Тому аналітики іноді зазирають до чужої оприлюдненої звітності, щоб пограти цифрами на злість ворогам, на радість підприємцям. Але не завжди на звітність можна спиратися, починаючи аналіз фінансового стану. У випадках підготовки перерозподілу власності зацікавлені особи сприяють непрозорості показників. Але теоретично такі випадки є винятком і не беруться до уваги.

ВИСНОВКИ

На підприємстві необхідно систематично проводити аналіз фінансового стану, однією з складових якого є оцінка ділової активності та ефективності господарювання підприємства. Цей аналіз дає змогу намітити шляхи забезпечення систематичного надходження та ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою успішного функціонування підприємства.

Аналіз ділової активності та ефективність його господарювання проводиться за допомогою визначення певних показників та їх порівняння за певні періоди. Ці показники поділяють на кілька груп:

- показники ділової активності;

- показники майнового стану;

- показники ліквідності та платоспроможності;

- показники прибутковості;

- показники фінансової стійкості та стабільності підприємства;

- показника рентабельності.

Для правильної оцінки показників їх порівнюють з розробленими нормативними значеннями.

В останні роки часто проводиться рейтингова оцінка підприємств. Огляд і аналіз наявних підходів до проведення рейтингу, оцінки іміджу підприємств дали змогу зробити такі висновки.

1. Система рейтингів промислових підприємств у розвинутих країнах світу сьогодні практично відпрацьована і містить фіксований набір фінансових документів і економічних показників роботи за рік. Підсумкова оцінка стану підприємства дається у звітах фірм і публікується в засобах інформації поряд з балансом. Це служить своєрідною рекламою, що стимулює нові замовлення і прибуток.

2. У вітчизняній практиці подібного роду рейтингу підприємств не проводилося. Але з розвитком нових форм власності, конкуренції, комерційної діяльності він стане невід'ємною частиною оцінки стабільності і перспективності підприємства, інвестиційної привабливості, конкурентно спроможності у межах регіону та галузі.

3. Закордонний підхід до рейтингової оцінки не може бути використаний цілком, тому що не враховує специфіки нинішнього періоду розвитку ринкових відносин в Україні, відрізняється формами і змістом інформації, яка надається, урахуванням і аналізом виробничої, економічної і фінансової діяльності.

4. Рейтингова оцінка повинна базуватися на єдиному методичному підході, а вихідна інформація має бути стандартизована.

5. Найважливішою характеристикою діяльності підприємства є його фінансовий стан, так як він відбиває сукупність усіх чинників, що визначають діяльність підприємства: обсяг робіт, якість продукції, взаємовідносини з постачальниками і замовниками, виручку від реалізації, розмір прибутку, наявність власного капіталу, вартість і стан основних засобів, обігових коштів, структуру коштів, дебіторської і кредиторської заборгованостей.

В даній роботі проведено розрахунок показників ділової активності та ефективності господарювання Сокирянського газового господарства. Аналіз цих показників показав, що господарство протягом 2001 року покращило свою фінансову діяльність, підвищило ділову активність, фінансову стійкість. Але воно залишається нерентабельним, збитковим, хоча збитки в 2001 році менші порівняно з 2000 роком. Незадовільним залишається стан використання майна. На основі аналізу показників ділової активності, ефективності використання майна та фінансових ресурсів намічено шляхи покращення ділової активності та ефективності господарювання підприємства (розділ 3).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991р.

2. Закон України "Про підприємництво" від 7 лютого 1992 р.

3. Білик М.Д. Управління фінансами державних підприємств.-К.: Знання.-1999.-420с.

4. Бланк І.О. Фінансовий механізм управління ефективністю операційних витрат підприємства. -// Фінанси України.-1998.-№8.-с. 14-20""

5. Дідик М.М. Рейтингова оцінка підприємства.-//Фінанси України.-1999.-№5.-с.27-34

6. Драгун Л.М., Левченко В.Ф., Бондаренко О.Л. Удосконалення аналізу ефективності використання обігових коштів підприємства.-// Фінанси України.-1998.-№12.-с.12-20

7. Зятковський І.В. Фінанси підприємства: Навчальний посібник. Вид. 2-ге доповнене і перероблене.-Тернопіль. Економічна думка.-2002.-400с.

8. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. Посібник .-К.: МАУП.- 2000.-152с.

9. Карбовник А.М. Деякі аспекти управління дебіторською заборгованістю та їх вплив на джерела формування оборотних активів.-//Фінанси України.-2001.-№9.-с.92-97

10. Кізима А.Я., Кушнірик І.П. Аналіз руху коштів на підприємстві.-//Фінанси України.-1999.-№7.-с.111-114

11. Китаєва Ж.В. Методика обчислення грошових потоків надходжень і витрат.-ФІнанси України.-1999.-№3.-с.91 -96

12. Кондратьєв О.В. Фінансова стійкість у механізмі господарювання підприємства.-//Фінанси України.-1997.-№7.-с.73-76

13. Крейнина М.Н. Финансовое состояние предприятий.- М.: КЦ "ДИС".-1999.-215с..

14; Павловська О.В. Удосконалення методів аналізу фінансової стійкості підприємств .-//Фінанси України.-2001 .-№ 11 .-с.54-61

15. Прагова Р.І. Аналіз фінансового стану підприємств.-//Галицькі контракти.-1999, № З

16. Притуляк Н.М. Ефективність використання нематеріальних активів.-//Фінанси України.-2001 .-№1 .-с.41 -45

17. Терещенко С.І. Методи оцінки платоспроможності підприємств.- .-//Фінанси України.-2001 .-№7.-с.25-29

18. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт.кол. і наук.ред.проф. А.М.Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб. та доп.-К.: КНЕУ, 2000.-460с.

19. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Методика финансового анализа.-М.: ИНФРА.-1995.- 176с.

20. Шиян Д.В. Комплексна оцінка фінансового стану галузей економіки. - //Фінанси України.-2001 .-№2.-с.31-34

Додаток А

Нормативні значення основних оціночних показників фінансового стану підприємства

Додаток Б

Зацікавленість суб'єктів ринкових відносин у результатах рейтингової оцінки фінансового стану підприємства