Центральная Научная Библиотека

Новости

Разделы

Работы

Контакты

E-mail

Главная

Меню

· Главная
· Биржевое дело
· Военное дело и   гражданская оборона
· Геодезия
· Естествознание
· Искусство и культура
· Краеведение и   этнография
· Культурология
· Международное   публичное право
· Менеджмент и трудовые   отношения
· Оккультизм и уфология
· Религия и мифология
· Теория государства и   права
· Транспорт
· Экономика и   экономическая теория
· Военная кафедра
· Авиация и космонавтика
· Административное право
· Арбитражный процесс
· Архитектура
· Астрономия
· Банковское дело
· Безопасность   жизнедеятельности
· Биржевое дело
· Ботаника и сельское   хозяйство
· Бухгалтерский учет и   аудит
· Валютные отношения
· Ветеринария

Організація автотехнічного забезпечення військових частин

116

МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК

З ОРГАНІЗАЦІЇ АВТОТЕХНІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІЙСЬКОВИХ ЧАСТИН

Зміст

1. Загальні положення

1.1 Основні визначення
1.2 Обов”язки начальника автомобільної служби
1.3 Алгоритм роботи начальника автомобільної служби
1.4 Планування роботи автомобільної служби в частині (з'єднанні)
1.4.2 Планування експлуатації і ремонту автомобільної техніки
2. Організація експлуатації автомобільної техніки
2.1 Введення автомобільної техніки в експлуатацію
2.2 Номерні, розпізнавальні, попереджуючі знаки, надписи та позначення на транспортних засобах Збройних Сил України
2.3 Організація використання автомобільної техніки
2.3.1 Загальні положення
2.3.2 Особливості використання легкових автомобілів
2.3.3 Особливості використання вантажних і спеціальних автомобілів загального призначення
2.3.4 Особливості використання базових шасі озброєння та військової техніки
2.4 Організація технічного обслуговування автомобільної техніки
2.4.1 Загальні положення
2.4.2 Організація видів технічного обслуговування військової автомобільної техніки
2.5 Річні норми витрати моторесурсів, порядок їх застосування та контроль за витратою моторесурсів
2.6 Організація зберігання та транспортування автомобільної техніки
2.6.1 Загальні положення зі зберігання автомобільної техніки та майна
2.6.2 Організація підготовки автомобільної техніки до зберігання
2.6.3 Організація утримання машин на зберіганні
2.6.4 Організація робіт з підготовки машин до використання після зберігання
2.6.5 Загальні положення із транспортування автомобільної техніки
2.6.6 Розміщення автомобільної техніки на залізничному рухомому складі
2.6.7 Особливості закріплення АТ на рухомому залізничному транспорті
2.6.8 Технічне обслуговування машин в ході транспортування
3. Організація ремонту автомобільної техніки
3.1 Види ремонту автомобільної техніки
3.2 Норми напрацювання (строки служби) автомобільної техніки до ремонту і списання та порядок їх застосування
3.3 Порядок здачі автомобільної техніки в ремонт та отримання її з ремонту
4. Порядок забезпечення автомобільної технікою та майном
4.1 Організація забезпечення військових частин автомобільною технікою і автомобільним майном.
4.3 Порядок списання АТ і майна
5. Облік та звітність по службі
5.1 Облік та звітність з експлуатації в системі бухгалтерського обліку
5.2 Облік та звітність при проведенні ремонту автомобільної техніки
5.3. Облік та звітність при проведенні РТО автомобільної техніки
5.4 Порядок приймання та здавання посади начальником автомобільної служби військової частини (з'єднання)
5.4.1 Загальні положення
5.4.2 Приймання та здавання справ і посади начальника автомобільної служби військової частини (з'єднання)
6. Контроль за технічним станом і експлуатацією військової автомобільної техніки, станом парків та внутрішньої служби в них
6.1 Контроль за технічним станом і експлуатацією військової автомобільної техніки
6.2 Контроль за станом внутрішньої служби в парку
7. Оцінка стану автомобільної техніки
7.1. Загальні положення
7.2. Оцінка стану зразка ОВТ
7.3 Оцінка автомобільної техніки
7.4. Оцінка стану парку і внутрішньої служби в ньому
8. Організація економічної роботи по службі
8.1 Основні економічні аспекти з експлуатації військової автомобільної техніки
8.2. Організація економічної роботи автомобільної служби військової частини
9. Організація підготовки особового складу
9.1 Порядок підготовки (допідготовки) водіїв та допуску їх до управління транспортними засобами
10. Організація роботи щодо дотримання заходів безпеки і попередження дорожньо-транспортних пригод з військовою автомобільною технікою
10.1 Охорона праці та дотримання заходів безпеки при роботі у парках військових частин
11. Робота щодо попередження дорожньо-транспортних пригод з військовою автомобільною технікою
11.1 Класифікація дорожньо-транспортних пригод
11.2 Розслідування дорожньо-транспортних пригод
11.3 Причини виникнення пригод з ВАТ та шляхи їх попередження
11.4 Робота ВІБДР Збройних Сил України і служби безпеки дорожнього руху (СБДР.) частин і з'єднань Міністерства оборони України
11.5 Основні напрями в роботі з попередження ДТП
Список використаних джерел

1. Загальні положення
1.1 Основні визначення
В Збройних Силах України автомобільна техніка залишається основним засобом, який забезпечує оперативну і тактичну рухомість військ, застосовується у всіх елементах порядків, є базою під монтаж комплексів озброєння і військової техніки та їх складовим елементом і визначає бойову готовність військових частин та з'єднань. військова автомобільна техніка широко застосовується у всіх локальних війнах і збройних конфліктах, миротворчій діяльності військ та при виконанні завдань повсякденної діяльності.

Автотехнічне забезпечення є складовою частиною технічного забезпечення і має важливе значення для підтримки боєздатності Збройних Сил України.

Під автотехнічним забезпеченням розуміється комплекс заходів із оснащення військових частин автомобільною технікою і автомобільним майном, підтримання автомобільної техніки у стані, який забезпечує постійну бойову готовність військ.

Система автотехнічного забезпечення - це сукупність органів управління військових частин і установ автомобільної служби (ремонтних, евакуаційних органів, органів забезпечення, навчальних та науково-випробувальних) від центру до підрозділу, які об'єднані єдиними цілями і діють на основі спільних принципів.

До автомобільної техніки відносяться прийняті на озброєння (постачання) Збройними Силами України:

автомобілі (багатоцільового призначення, колісні тягачі, багатовісні спеціальні колісні шасі і багатовісні важкі колісні тягачі, колісні базові шасі, які призначені для встановлення (монтажу) озброєння, засобів управління і спеціальної техніки, рухомі засоби ремонту та технічного обслуговування автомобільної техніки, які змонтовані на колісних шасі);

гусеничні машини (гусеничні тягачі, транспортери-тягачі і транспортери; базові шасі гусеничних тягачів, транспортерів-тягачів і транспортерів, які призначені для встановлення (монтажу) озброєння, засобів управління та спеціальної техніки; рухомі засоби ремонту та технічного обслуговування автомобільної техніки, які змонтовані на гусеничних шасі);

трактори (колісні і гусеничні), які використовуються для буксирування техніки і виконання допоміжних робіт та тракторні базові шасі, які призначені для встановлення (монтажу) озброєння та спеціальної техніки;

причепи (напівпричепи) транспортні і причіпні базові шасі, які призначені для встановлення (монтажу) озброєння, засобів управління, спеціальної техніки, рухомих засобів ремонту та технічного обслуговування автомобільної техніки.

Автомобілі за типами розподіляються на легкові, вантажні та спеціальні.

До легкових належать автомобілі, які призначені для забезпечення службової діяльності, перевезення особового складу (2-7 чоловік), транспортування дрібних вантажів та техніки.

До вантажних належать автомобілі, які мають вантажні платформи і призначені для перевезення особового складу, озброєння з обслугою, різних матеріальних засобів або для буксирування озброєння та техніки, а також самоскиди, автофургони та сідельні тягачі з вантажними напівпричепами.

До спеціальних належать автомобілі з встановленим (змонтованим) на них озброєнням, обладнанням або пристроями для перевезення певного вантажу, які мають відповідні йому типи кузовів, а також санітарні, пожежні автомобілі, пасажирські, штабні та інші автобуси.

До автомобільного майна відносяться: агрегати машин; запасні частини, матеріали, електрообладнання, автомобільні шини та гумотехнічні вироби для автомобільної техніки; обладнання, пристрої, інструмент і приналежності для експлуатації і ремонту машин; військово-навчальне майно для технічної (автомобільної) підготовки (машини-тренажери для практичних робіт, розрізні агрегати, тренажери, макети, стенди, література та ін); двигуни та агрегати автотракторного типу, фондоотримувачем яких є Центральне автомобільне управління Логістики Командування сил підтримки Міністерства оборони України, що входять у комплекси озброєння та техніки.

1.2 Обов”язки начальника автомобільної служби
Начальник автомобільної служби військової частини в мирний і воєнний час відповідає за автотехнічне забезпечення частини, технічний стан техніки, правильну експлуатацію, ремонт і евакуацію автомобільної техніки, технічну (автотехнічну) підготовку, виховання, військову дисципліну, моральний і психологічний стан підпорядкованих йому підрозділів, крім того, зобов'язаний:

приймати участь в розробці плану бойової і гуманітарної підготовки, мобілізаційного плану та організовувати їх виконання по службі;

досконально знати будову машин, які є у військовій частині, порядок і правила їх експлуатації, ремонту та евакуації;

керувати технічною (автомобільною) підготовкою особового складу військової частини та особисто проводити заняття з офіцерами, прапорщиками і мічманами, а також інструкторсько-методичні і показні заняття з усіма керівниками груп автомобільної підготовки; начальник автомобільної служби з'єднання, крім того, зобов'язаний особисто проводити заняття з начальниками автомобільної служби військових частин;

знати укомплектованість військової частини особовим складом автомобільної служби і ступінь його підготовленості; систематично перевіряти їхні знання правил експлуатації, ремонту та евакуації автомобільної техніки;

забезпечувати постійну справність машин;

контролювати відповідність технічним вимогам пального, мастильних і інших експлуатаційних матеріалів і правильність їх застосування, а також своєчасність освіження (заміни) пального в баках машин і додаткових ємностях;

планувати і здійснювати заходи по ощадливій витраті моторесурсів автомобільної техніки, пального, мастильних і інших експлуатаційних матеріалів;

керувати роботами з удосконалення устаткування парку та учбово-матеріальної бази з технічної підготовки, перевіряти внутрішній порядок в парку;

контролювати правильність витрати та обліку запасних частин та іншого автомобільного майна;

своєчасно отримувати автомобільну техніку та майно і забезпечити правильне їх зберігання, видачу та облік в підрозділах і на складі частини, керувати роботою складу автомобільного майна;

вести облік і звітність, своєчасно представляти звіти та донесення по службі;

виявляти і вивчати причини пригод з автомобільною технікою, розробляти і проводити заходи з попередження катастроф, аварій і поломок автомобільної техніки;

організовувати раціоналізаторську та винахідницьку роботу за автомобільним фахом;

приймати участь у розробці заходів щодо охорони та захисту машин;

вивчати та узагальнювати досвід автотехнічного забезпечення і використовувати його при навчанні особового складу.

1.3 Алгоритм роботи начальника автомобільної служби

1.4 Планування роботи автомобільної служби в частині (з'єднанні)
Порядок розроблення річного та місячного планів роботи автомобільної служби.

Робота автомобільної служби організовується на підставі річного та місячних планів роботи, а експлуатація АТ - на підставі річного та місячних планів експлуатації та ремонту АТ та інших плануючих документів.

Річний план роботи АС військової частини (з'єднання) розробляється начальником АС, узгоджується з начальником штабу та зацікавленими службами і затверджується заступником командира військової частини (з'єднання) з озброєння.

Основні заходи даного плану включаються в відповідні розділи річного плану роботи технічної частини. Річний план роботи служби розробляється в військовій частині за 10-15 днів до початку навчального року.

При підготовці вихідних даних, які необхідні для розробки річного плану роботи, вивчаються та усвідомлюються вимоги Міністра оборони України на майбутній навчальний рік, організаційні вказівки головнокомандувача СВ ЗС, вказівки начальника ЦАВТУ ГУЛ ЗС України, командирів і старших начальників по службі з питань бойової та мобілізаційної готовності, підвищення ефективності експлуатації та ремонту АТ, поліпшення технічної (автомобільної) підготовки особовому складу, попередження подій з АТ, засвоєння нової техніки, іншим питанням бойової підготовки та господарської діяльності військової частини (з'єднання), підвищення ефективності роботи служби.

Після визначення змісту, термінів і виконавців всіх заходів оформлюється план роботи АС військової частини.

На підставі вивчення та усвідомлення вимог керівних документів, оцінки стану служби, начальник АС визначає головні завдання служби на рік, приймає рішення на організацію АТЗ на період, який планується, оголошує його посадовим особам служби, на підставі чого і розробляється річний план роботи АС.

Алгоритм розробки плану роботи автомобільної служби на рік, зміст його розділів та документи, які розробляються у ході планування, наведені у додатку №1.

Реалізація заходів плану та звітність про його виконання здійснюється в наказах по частині (з'єднанню), планах експлуатації та ремонту АТ, постачання, роботи по попередженню подій з АТ, облікових, звітних та інших документів.

Розглянутий перелік заходів і документів, які сприяють їх реалізації, не виключає доповнення плану іншими заходами, що випливають безпосередньо із завдань, які стоять перед службою.

З метою конкретизації, своєчасного та якісного виконання заходів, передбачених річним планом роботи, а також виконання нових завдань начальник автомобільної служби розробляє місячний план роботи, вихідні дані для планування та зміст плану наведені у додатку 2.

План розробляється в одному примірнику та за три дні до початку плануючого місяця узгоджується зі штабом, начальниками зацікавлених служб, затверджується заступником командира з озброєння та доводиться до виконавців. Форма розробки місячного плану роботи автомобільної служби приймається по формі річного плану роботи.

1.4.2 Планування експлуатації і ремонту автомобільної техніки
Планування експлуатації і ремонту автомобільної техніки в ЗС України здійснюється у всіх військових частинах і включає розробку комплексу заходів з організації та забезпечення раціонального використання машин для виконання завдань бойової підготовки, бойової і мобілізаційної готовності, а також господарської діяльності військ.

У військових частинах і з'єднаннях експлуатація і ремонт АТ, яка використовується, плануються на рік, місяць і добу. На ці періоди відпрацьовуються документи:

рік - річний план експлуатації та ремонту АТ військової частини, з'єднання;

місяць - місячні плани експлуатації та ремонту АТ військової частин, з'єднання;

добу - наряд на використання машин.

На техніку, яка знаходиться на тривалому зберіганні, у військових частинах розробляється план-графік технічного обслуговування та опробування машин на десять років (додаток 3).

Річний план експлуатації та ремонту АТ відпрацьовується за місяць до початку року в двох примірниках, один з них подається начальнику АС з'єднання, об'єднання. Виписки з плану за 10 діб до початку року надаються до автомобільної служби армійського корпусу, а також направляються підпорядкованим ремонтним частинам (підрозділам).

Місячний план експлуатації та ремонту АТ військової частини розробляється за 5 днів до початку періоду, що планується, в одному примірнику. На підставі місячного плану розробляється план-графік ТО та ремонту машин військової частини, якій заздалегідь доводиться до командирів підрозділів ТО та ремонту і відповідних командирів підрозділів.

Алгоритм розробки річного плану експлуатації і ремонту автомобільної техніки військової частини наведений у додатку 4.

При плануванні ремонту машин також розробляються:

план-завдання ремонтній частині на технічне обслуговування і ремонт машин на місяць, яке видається ремонтним частинам (підрозділам) за 5 днів до початку місяця;

план-графік технічного обслуговування та ремонту машин військової частини на місяць, який складається в підрозділах технічного обслуговування та в ремонтних частинах (підрозділах) з'єднань і частин за 3 дні до початку місяця;

Вихідними даними для планування ремонту машин у військовій частині є:

відомості про потребу в ремонті машин на період планування (відомості визначаються в результаті зіставлення ресурсу машин до чергового ремонту і запланованого розходу моторесурсів, а у військовий час - на підставі оцінки можливого виходу машин з ладу);

зведення про виробничі можливості підпорядкованих ремонтних підрозділів;

дані про наявність та можливості отримання запасних частин і матеріалів;

дані про можливості і терміни ремонту машин та агрегатів засобами старших начальників.

Послідовність розроблення і взаємозв'язок документів щодо експлуатації та ремонту автомобільної техніки наведені у додатку 5.

Планування РТО складає: визначення потреби в РТО; розробку планувальних документів; розробку заходів щодо забезпечення виконання РТО.

У військовій частині планувальними документами з РТО є ті ж документи, що і з планування ТО і ремонту, які доповнюються показниками РТО. До цих документів відносяться: план-графік ТО і випробування машин, що утримуються на тривалому зберіганні, річний план експлуатації і ремонту АТ військової частини (з'єднання), місячний план експлуатації і ремонту АТ військової частини, план-графік ТО і ремонту машин військової частини.

Крім того, у з'єднанні та окремій військовій частині складається план-графік РТО, регламентованого ремонту і заміни автомобільних базових шасі.

Перед початком проведення РТО у військовій частині видається наказ про організацію робіт з РТО автомобільних базових шасі, що включає заходи щодо підготовки особового складу, автомобільних базових шасі, робочих місць, матеріально-технічної бази.

2. Організація експлуатації автомобільної техніки
2.1 Введення автомобільної техніки в експлуатацію
Підготовка до експлуатації автомобільної техніки складається з двох етапів: введення в експлуатацію та приведення до готовності до використання.

Введення в експлуатацію починається з приймання машини. Для приймання машини, що прибула, наказом командира частини призначається комісія у складі голови - командира підрозділу, в який передається машина, членів - спеціаліста автомобільної служби, представника роду військ (служби) військової частини, в підпорядкований підрозділ якого вона поступає, а також особи, яка здає машину.

Комісія повинна перевірити: технічний стан та укомплектованість машини; стан та укладення комплекту ЗІП; наявність та стан документації. Машина поступає у військову частину з паспортом (формуляром), за яким здійснюється перевірка номерів агрегатів, автомобільних шин, комплектності, після чого він здається в автомобільну службу.

У воєнний час машини приймаються безпосередньо командирами підрозділів або особами, призначеними командиром військової частини, із залученням водія.

Приймання машини оформляється актом технічного стану. Про результати приймання заступник командира з озброєння - начальник технічної частини (начальник автомобільної служби) доповідає командиру військової частини.

Нові машини, а також машини, які пройшли РР, КР або СР проходять обкатку в терміни: не більше трьох місяців - у військовій частині і шести місяців - на базах та складах зберігання з моменту їх надходження. Режим обкатки нової і відремонтованої АТ встановлюється для кожної марки відповідно до вимог заводу-виробника або ремонтного підприємства.

Тривалість обкатки установлюється інструкцією заводу-виробника (ремонтного підприємства). В разі її відсутності приймається така тривалість:

для нових автомобілів (крім багатовісних колісних шасі і тягачів, обкатка яких проводиться лише за інструкціями заводів), а також автомобілів, які пройшли СР, КР, РР із заміною двигуна або капітальним ремонтом його - 1000 км

для гусеничних машин - 300 км;

для тракторів - 30…100 мотогодин;

для автомобілів, які пройшли

СР без заміни двигуна

або без КР його - 500 км;

для гусеничних машин - 150 км;

для тракторів - 15…50 мотогодин.

Навантаження машин при обкатці повинно бути не більше 75% і обчислюється:

для автомобілів - від їх вантажопідйомності;

для гусеничних машин - від вантажопідйомності платформи (кузова);

для тракторів - від повної маси причепа, що буксируються, рівній полуторній масі цього трактора.

Машини, які прибувають у військову частину на штатне укомплектування, вводяться в стрій наказом командира військової частини. В наказі вказується тип, марка, штатне призначення машини, в який підрозділ та в яку групу експлуатації зараховується, присвоєний машині номерний знак, номер шасі (корпусу), двигуна та прізвище водія, за яким вона закріплюється.

Номер наказу про введення машини в стрій і прізвище водія заносяться в паспорт (формуляр) машини. Водій, що прийняв машину, розписується у формулярі (паспорті) і з цього часу несе повну відповідальність за збереження машини, її справність і готовність до використання. Забороняється переміщення водія з однієї машини на іншу без крайньої необхідності. Алгоритм введення в експлуатацію автомобільної техніки наведений у додатку 6.

До видачі наказу про введення машини в стрій її використання забороняється.

Передача машини в межах військової частини здійснюється на підставі наказу командира частини. При цьому, як правило, переводиться і водій, за яким закріплена машина.

З одного з'єднання (окремої частини) в інше машини передаються у відповідності з планами укомплектування (перерозподілу) за нарядами начальника автомобільної служби виду ЗС України, а спеціальні машини - за нарядами відповідного начальника роду військ або служби з направленням копії наряду начальнику автомобільної служби виду ЗС України.

2.2 Номерні, розпізнавальні, попереджуючі знаки, надписи та позначення на транспортних засобах Збройних Сил України
Експлуатація автомобільної техніки без номерних знаків заборонена. Порядок виготовлення, встановлення, обліку та утримання номерних, розпізнавальних та попереджуючих знаків, нанесення надписів та позначень на ТрЗ Збройних Сил України регламентується Інструкцією, яка розроблена згідно з вимогами Закону України "Про дорожній рух" та Державних стандартів України.

Військові номерні знаки присвоюються штатній автомобільній техніці: автомобілям, автобусам, самохідним машинам, які сконструйовані на автомобільному шасі, гусеничним машинам, тракторам, причепам і напівпричепам, а також мотоциклам військових частин, установ та підприємств ЗС України.

Номерні знаки встановлюються: на тракторах, причепах і напівпричепах, мотоциклах - тільки ззаду, і всіх інших машинах - спереду та ззаду.

Форми номерних знаків різних типів та їх розміри, розміри символів на знаках, розташування отворів для кріплення знаків, а також розташування знаків та надписів, які застосовуються на АТ, приведені в Інструкції про виготовлення, встановлення, обліку та утримання номерних знаків на транспортних засобах у ЗС України.

Крім номерних знаків на відповідній АТ згідно за вимогами розділу 30 “Правил дорожнього руху” установлюються такі розпізнавальні знаки: “Автопоїзд", “Діти”, “Колона", “Довгомірний транспортний засіб", “Інформаційна таблиця небезпечного вантажу", “Знак небезпеки”, “Негабаритний вантаж", “Обмеження максимальної швидкості" та “Учбовий транспортний засіб". На ТрЗ, які призначені для перевезення великогабаритних, великовагових та небезпечних вантажів, крім відповідних розпізнавальних знаків установлюються миготливі маячки оранжевого кольору.

Додатково на відповідні вироби АТ, наносяться такі розпізнавальні, попереджуючі знаки, надписи та позначення:

на санітарних машинах наноситься розпізнавальний знак "Червоний хрест";

на ТрЗ, довжина якого з вантажем або без нього перевищує 22 м, також на автопоїзді з двома і більше причепами розміщується ззаду розпізнавальний знак "Довгомірний транспортний засіб" ("Правила дорожнього руху України", п.30.3 "г");

на машинах, якими керують водії зі стажем до 2 років, у разі перевезення вантажним автомобілем людей або небезпечних, великовагових чи великогабаритних вантажів, а також у випадках обмеження швидкості руху машини за технічною характеристикою та іншими умовами - розпізнавальний знак 3.29 "Обмеження максимальної швидкості" ("Правила дорожнього руху України", п.30.3 "і");

на машинах, які обладнанні для перевезення особового складу, спереду зліва та ззаду зліва на борту платформи розміщується розпізнавальний знак "Люди";

на механічних транспортних засобах, які транспортуються до ремонту, спереду та ззаду встановлюються прямокутні таблички жовтого кольору з каймою чорного кольору та надписом "До ремонту" чорного кольору;

на машинах, які входять до складу чергових підрозділів (або патруля) встановлюється табличка з надписом "Чергова", "Патруль".

Розміри деяких надписів, табличок (щитків), які розміщуються на військовій автомобільній техніці та виготовлюються у військах, наведені у додатку 7.

Облік діапазонів номерних знаків ведеться Головною військовою інспекцією безпеки дорожнього руху (ГВІБДР.) Збройних Силах України, відділами (відділеннями) ВІБДР та автомобільними службами (АС) з'єднань та військових частин у книзі обліку діапазонів номерних знаків. У випадках передачі машин та причепів з однієї військової частини в іншу чи в інші структури, а також при здачі до ремонту з виключенням з обліку військової частини, знаки знімаються, надписи та позначення зафарбовуються. Номерні знаки, які звільнилися, зберігаються за військовою частиною.

2.3 Організація використання автомобільної техніки
2.3.1 Загальні положення
Машини військової частини використовуються тільки за штатним призначенням з дотриманням встановлених технічних норм та правил. Забороняється використання машин не за призначенням.

У мирний час забороняється використання машин:

понад штатних та тих, що використали ліміт моторесурсів;

легкових автомобілів - з метою, не пов'язаною із службовою діяльністю;

вантажних та спеціальних замість легкових;

бойових та стройових - з метою, не пов'язаною з бойовою підготовкою частини;

несправних, які не пройшли ТО та не забезпечують безпеку руху;

водіями, які не мають відповідної підготовки керування машиною та правильно оформлених документів;

для виконання робіт, що викликають перевантаження машини;

при заправленні машини паливом і мастильними матеріалами (ПММ) та іншими експлуатаційними матеріалами, які не відповідають вимогам нормативно-технічної документації.

Використання машин для проведення заходів, не передбачених планами бойової підготовки або понад встановлені річні норми пробігу, допускається тільки з дозволів відповідних начальників, яким надані такі права.

Експлуатація АТ у воєнний час залежить від конкретних бойових задач.

Технічне обслуговування, поточний і середній ремонти (ПР і СР) в бойовій обстановці будуть здійснюватися в польових умовах з використанням рухомих засобів ремонту і ТО.

2.3.2 Особливості використання легкових автомобілів
Легкові автомобілі використовуються тільки за штатним призначенням для забезпечення службової діяльності посадових осіб, перевезення особового складу, транспортування озброєння, техніки та дрібних партій вантажів.

Забороняється:

використання легкових автомобілів понад встановлених наказом Міністра оборони України від 12.09.2002 року № 310 норм витрачення моторесурсів, з особистою метою, технічно несправних;

на відстань більше 100 км - при наявності пасажирського транспорту загального користування, а при його відсутності - за межами дислокації підпорядкованих частин;

прикомандирування автомобілів і водіїв для забезпечення повсякденної діяльності посадових осіб вищих штабів;

утримання легкових автомобілів середнього класу (ГАЗ-24, ГАЗ-2410, ГАЗ-3102 та інші) замість автомобілів УАЗ, а також легкових автомобілів, не передбачених штатом;

стоянка автомобілів біля під'їзду житлових будинків з працюючими двигунами;

установка додаткового обладнання та оздоблення, не передбачених заводом-виготовлювачем і таких, що впливають на безпеку руху;

стоянка автомобілів на вулиці, біля установ, штабів у зимовий час тривалістю більше 30 хвилин при незначному віддалені парків, обладнаних сховищами, що опалюються;

залишення автомобіля, не обладнаного протиугінними засобами, без нагляду.

Легкові автомобілі, що виконують завдання поблизу військових частин, при тривалих перервах у день їх користування, повинні утримуватися у парках цих частин.

Перевезення офіцерів у складі групи в підлеглі частини для виконання службових обов'язків по службі, на службові наради, польові та показові заняття, конференції та інші заходи здійснюються, як правило, пасажирськими автобусами.

Для нічної та цілодобової роботи залучається мінімальна кількість легкових автомобілів і тільки там, де це необхідно за характером виконуваних завдань.

Легкові автомобілі утримуються в парках військових частин, їх виклик здійснюється через чергового частини або диспетчерську службу з визначенням часу, місця подачі автомобіля і у чиє розпорядження він подається. Перелік посадових осіб, яким надано право виклику легкових автомобілів, знаходиться у чергового частини (диспетчерській службі) і у чергового парку. Легкові автомобілі випускаються з парку у неробочий час у кожному окремому випадку з дозволу командира (начальника) військової частини, в розпорядженні якого знаходяться автомобілі. Перелік цих посадових осіб затверджуються:

у з'єднанні - командиром з'єднання;

у військової частині - командиром військової частини.

За правильність використання легкових автомобілів несуть персональну відповідальність ті посадові особи, у розпорядження яких ці автомобілі надаються. Вони зобов'язані записувати у дорожніх листах необхідні дані і після відпуску машин повідомити чергового частини про час та місце відпуску машини. Контроль за поверненням легкових автомобілів у парк посадовими особами, що користуються автомобілями, здійснюється особисто за допомогою засобів зв'язку. Неправильно оформлені або не підписані особами, що користувалися автомобілями, дорожні листи не приймаються, а нові не виписуються до усунення недоліків.

2.3.3 Особливості використання вантажних і спеціальних автомобілів загального призначення
Вантажні і спеціальні автомобілі бойової, стройової та навчальної груп експлуатації використовуються для забезпечення планів бойової підготовки на навчальний рік (період навчання). Не допускається використання цих автомобілів для забезпечення господарської діяльності військових частин, а також - замість легкових.

Машини недоторканого запасу утримуються на тривалому зберіганні, їх використання для забезпечення повсякденної діяльності забороняється.

Допускається знімати машини із зберігання для:

опробування і переконсервації згідно з планом-графіком технічного обслуговування та опробування машин, які утримуються на тривалому зберіганні;

проведення навчань (навчальних зборів) з приписним складом - за рішеннями старших начальників;

проведення перевірок та інспектування військ (сил) - за особливими планами забезпечення виконання - на підставі рішення Уряду і Міністра оборони України.

Про зняття машин із зберігання оголошується у наказі командира частини.

Понадштатні машини повинні бути обслуговані, законсервовані і поставлені на тривале зберігання до отримання вказівок про подальше їх призначення.

Спеціальні автомобілі (пересувні рентгенівські кабінети, стоматологічні кабінети, станції переливання крові, сміттєвози, пожежні, поливальні, снігозбиральні і асенізаційні машини) використовуються на підставі річних планів роботи відповідних командирів (начальників).

Перевезення військовослужбовців строкової служби здійснюється, як правило. на вантажних автомобілях, обладнаних для перевезення особового складу.

Забороняється використовувати:

пасажирські автобуси у напрямках, де є лінії маршрутного транспорту;

пасажирські автобуси з метою, не пов'язаною з перевезенням особового складу та груп людей менше 7 осіб (крім автобусів типу РАФ);

санітарні автомобілі з іншою метою, крім надання медичної допомоги особовому складу, перевезення хворих і медичного забезпечення, заходів, що проводяться військовими частинами. Начальник медичної служби військової частини про всі випадки використання санітарних автомобілів не за призначенням та перевитрачання моторесурсів повідомляє начальника автомобільної служби і доповідає командиру військової частини і старшому начальнику по службі для вживання заходів.

Масове перевезення військових та інших вантажів на відстань до 100 км планується і здійснюється, як правило, автомобільною технікою військових частин. Залізничні (водні) перевезення на зазначену відстань допускаються лише у випадках, коли використання автомобільної техніки неможливе або економічно недоцільне.

Право дозволу на використання вантажних і спеціальних автомобілів для разового перевезення матеріальних засобів, виконання службових завдань з різних видів забезпечення підлеглих підрозділів і військових частин на відстань до 200 км надається:

командиру військової частини у межах дислокації підрозділів військової частини;

командиру з'єднання (та йому рівних) - у межах дислокації частин з'єднання.

Дозвіл на використання вантажних і спеціальних автомобілів для перевезення вантажів, технічного та іншого забезпечення військових частин на відстань понад 200 км, при наявності паралельної залізниці оформляється разовою перепусткою, а при неможливості своєчасно одержати разову перепустку - телеграмою. Заявки на оформлення перепусток подаються за підпорядкованістю не пізніше ніж за 15 днів до початку перевезення.

Разова перепустка (телеграма) зберігається разом із дорожнім листом і знищується у порядку, передбаченим для знищення дорожніх листів.

Для виконання завдань з перевезення вантажів на відстані понад 200 км підбираються найбільш досвідчені водії (із стажем роботи не менше 10 місяців) та старші машин, які призначаються наказом командира військової частини.

2.3.4 Особливості використання базових шасі озброєння та військової техніки
Базові шасі озброєння та військової техніки, а також тягачі, призначені для буксирування ОВТ, використовуються у військових частинах у складі комплексів ОВТ за планами бойової підготовки на навчальний рік (період навчання) у межах встановлених річних норм витрат моторесурсів і лімітів палива та категорично забороняється перевитрачання норм.

Виділення спеціальних машин на бойове чергування у кожному виді Збройних Сил України, армійському корпусі визначається розрахунками, які затверджуються начальником штабу виду Збройних Сил України, армійського корпусу. При цьому передбачається виділення мінімальної кількості цих машин. В умовах низьких температур машини, що забезпечують бойове чергування, розташовуються у теплих сховищах (приміщеннях) або організується їх прогрів.

При проведенні регламентних робіт на озброєнні у польових парках забезпечується централізований обігрів машин, діяльність яких спланована на цілий день.

Виклик спеціальних машин у пункти проведення РТО, регламентних робіт здійснюється суворо за графіком і тільки на час виконання робіт.

Під час польових виходів військових частин (підрозділів) з метою відпрацювання навчальних завдань вихід спеціальних машин підрозділів забезпечення здійснюється за затвердженим вищим командуванням розрахунком.

Базові шасі аеродромно-технічного забезпечення та обслуговування польотів використовується в мінімально необхідних кількостях для виконання завдань виходячи із конкретних умов конкретно для кожного аеродрому з урахуванням типів літаків та специфіки базування, часу подачі машин за метеорологічної обстановкою. Вихід (повернення) машин з парку (в парк) здійснюється у складі колони, під командуванням чергового аеродромно-технічного забезпечення польотів.

Вантажні автомобілі, що призначені для десантування, а також обладнані під перевезення повітрянодесантної техніки, використовуються тільки для забезпечення бойової підготовки та вирішення завдань, що виникають раптово, за рішенням Уряду та наказом Міністра оборони України. Забороняється використання цих автомобілів для виконання господарських робіт і перевезення сільськогосподарських вантажів.

Витрачання моторесурсів базових шасі уточнюється один раз на півріччя. Про всі випадки витрачання моторесурсів понад встановлені норми доповідається по команді для вживання необхідних заходів.

2.4 Організація технічного обслуговування автомобільної техніки

2.4.1 Загальні положення
Система технічного обслуговування АТ - це сукупність взаємопов'язаних засобів, виконавців і документації ТО, призначена для підтримування та відновлення справного чи працездатного стану виробів автомобільної техніки. Загальна характеристика системи ТО АТ наведена у додатку 8.

Усі види ТО машин проводяться у обсязі, установленому переліком операцій для кожної марки машини згідно з заводською інструкцією з експлуатації машини чи "Сборником технической документации постов ПТОР". Забороняється скорочувати обсяг робіт та перелік установлених операцій з ТО.

Після проведення ТО машина повинна бути технічно справною, заправленою належними експлуатаційними матеріалами, чистою, відрегульованою, змащеною. Всі агрегати, складальні одиниці, механізми та прилади повинні бути надійно закріпленими, нормально працювати і відповідати вимогам інструкції з експлуатації машини.

Залежно від обсягу робіт технічне обслуговування поділяється на такі види:

а) для автомобільної техніки повсякденного використання:

контрольний огляд (КО);

щоденне технічне обслуговування (ЩТО);

технічне обслуговування №1 (ТО-1);

технічне обслуговування №2 (ТО-2);

сезонне технічне обслуговування;

регламентоване технічне обслуговування (РТО).

б) для автомобільної техніки, що утримується на тривалому зберіганні:

технічне обслуговування №1 при зберіганні (ТО-1з);

технічне обслуговування №2 при зберіганні (ТО-2з);

регламентоване технічне обслуговування (РТО).

річне технічне обслуговування - комплекс робіт з ТО і ремонту ОВТ з метою відновлення їх боєготовності

Крім вказаних видів ТО, в години, передбаченні розпорядком дня для огляду за технікою, у паркові та парко-господарські дні, в спеціально відведений час (по закінченню занять стрільб, навчань), усуваються несправності та проводяться інші роботи, а також проводиться підготовка машин до експлуатації в складних умовах і до транспортування.

Спеціальна АТ підлягає комплексному ТО згідно з прийнятою у ЗС України Єдиною системою комплексного ТО і ремонту ОВТ, головним принципом організації ТО спеціальної машини є поєднання обслуговування її складових частин (автомобільне шасі та озброєння чи військова техніка) за цілями, місцем та часом.

Основні нормативні показники системи ТО і ремонту (періодичність, тривалість ТО і коефіцієнти коригування періодичності залежно від умов експлуатації) установлюються НТД.

Технічне обслуговування причепів і напівпричепів проводиться одночасно з обслуговуванням їх тягачів.

Порядок проведення, трудомісткість, періодичність виконання ТО, та виконавці, які до цього залучаються, наведені у додатках 9,10.

2.4.2 Організація видів технічного обслуговування військової автомобільної техніки
Організація ТО автомобільної техніки полягає в проведенні таких заходів:

планування обслуговувань та контроль за їх своєчасним проведенням;

підготовка спеціалістів і робочих постів до виконання робіт, забезпечення їх усім необхідним;

розподіл обсягу робіт поміж виконавцями;

контроль якості проведеного технічного обслуговування.

Технічне обслуговування ВАТ організує начальник АС.

На підставі місячного плану експлуатації і ремонту АТ начальник АС частини розробляє план-завдання ремонтному підрозділу на ТО і ремонт машин на місяць за п'ять днів до його початку.

Командир ремонтного підрозділу за три доби до початку місяця, використовуючи план-завдання, складає і подає на затвердження начальнику АС план-графік ТО і ремонту машин військової частини. В плані-графіку указуються підрозділи, марки і номера машин, дата і від ремонтного обслуговування, яке планується.

Автомобільна служба організує взаємодію ремонтного підрозділу і підрозділів так, щоб машини із закріпленими водіями поступали на ТО з дотриманням термінів плану-графіку та були підготовленими до постановки на ПТОР.

Командир (технік) підрозділу несе відповідальність за своєчасну подачу машини на ПТОР та за її підготовку до технічного обслуговування. В процесі виконання робіт спеціалістів і водія командир ремонтного підрозділу контролює якість обслуговування. За завершенням ТО командир ремонтного підрозділу заслуховує доповіді спеціалістів і спільно з командиром (техніком) підрозділу перевіряє якість виконаних робіт за допомогою діагностичних засобів. після цього машина направляється на стоянку підрозділу та робляться необхідні записи у книзі обліку ТО і ремонту машин, паспорті (формулярі) машини, відмітка у місячному плані експлуатації і ремонту АТ та плані-графіку ТО і ремонту машин військової частини (додаток 11).

Організація сезонного технічного обслуговування

СО машин проводиться два рази на рік в терміни, встановлені МОУ, з метою підготовки і забезпечення надійної роботи машин в зимовий (літній) періоди експлуатації.

СО машин полягає в проведенні чергового технічного обслуговування ТО-1 (ТО-2) та таких основних додаткових робіт відповідно з майбутнім періодом експлуатації. Обсяг і весь перелік додаткових робіт, які виконуються при сезонному обслуговуванні, визначаються інструкціями заводу-виробника з ТО та експлуатації кожної марки машин. Основні види додаткових робіт наведені у додатку 12.

Організація проведення СО АТ у військовій частині полягає в наступному (додаток 13).

Командир військової частини віддає наказ щодо сезонного обслуговування ОВТ, в якому стосовно АТ указує: терміни виконання робіт; обсяг ТО АТ та особливості експлуатації у майбутній період; порядок підготовки парку; особового складу; порядок матеріально-технічного забезпечення; склад спеціалізованих постів і бригад та їх керівники; порядок використання штатних і приданих сил і засобів ТО та ремонту; порядок організації робіт на техніці, заходи безпеки під час роботи і правила пожежної безпеки; відповідальні особи за виконання робіт; визначається комісія для перевірки якості виконаних робіт.

На підставі наказу командира частини ЗКО спільно з начальником автомобільної служби складають план підготовки до наступного періоду експлуатації, який ув'язується з планами бойової підготовки та господарчої діяльності військової частини. До складання плану і план-графіку постановки машин на пости ПТОР залучаються командири підрозділів та офіцери інших служб, які експлуатують автомобільну техніку. Усі роботи з підготовки машин плануються за обсягами і термінами з урахуванням бойової готовності військової частини.

План повинен включати наступні питання:

підготовку особового складу і спеціалістів автомобільної служби;

визначення місць для проведення робіт;

визначення кількості постів, бригад;

визначення порядку комплектування постів, бригад особовим складом, обладнанням та інструментом;

порядок забезпечення підрозділів експлуатаційними матеріалами, засобами утеплення, обігріву, підвищеної прохідності і буксирування;

терміни та обсяг робіт, які виконуються спеціалізованими постами, бригадами, та в чиїх інтересах;

підготовку парку і паркового обладнання;

установлення порядку використання підлеглих сил та засобів ТО і ремонту;

порядок перевірки якості робіт посадовими особами та комісії частини;

порядок оформлення експлуатаційної документації на машину.

План затверджується командиром частини за 10…15 днів до початку робіт.

На підставі цього плану заступник командира батальйону (начальник автомобільної служби) розробляє план-графік постановки машин на пости ПТОР, якщо він не розроблений автомобільною службою військової частини.

Підготовка особового складу включає:

проведення технічної конференції з особовим складом військової частини;

дводенні навчальні збори офіцерів і прапорщиків в масштабі з'єднання чи військової частини;

заняття з водіями (механіками-водіями), особовим складом підрозділів автотехнічного забезпечення з особливостей використання і технічного обслуговування машин в майбутній період експлуатації;

всебічну перевірка водіїв (механіків-водіїв);

прийом заліків у всього особового складу, який буде задіяний в експлуатації АТ у наступний період, з підписами у відомостях за знання правил експлуатації, обслуговування АТ, заходів безпеки та пожежної безпеки у наступний період експлуатації. Особовий склад, який не здав залік, до експлуатації АТ не допускається.

При підготовці особового складу до експлуатації машин в наступний період на заняттях вивчаються:

порядок підготовки і правила експлуатації машин на майбутній період;

експлуатаційні матеріали і правила їх застосування;

особливості водіння машин у майбутньому періоді експлуатації;

способи і засоби підвищення прохідності машин та правила їх застосування.

При підготовці особового складу до експлуатації машин в зимовий період, крім того, практично вивчаються:

порядок пуску холодного двигуна при низькій температурі повітря;

засоби, що полегшують пуск холодного двигуна;

засоби підігрівання та підтримання нормальної температури двигуна в русі та на стоянках в польових умовах;

заходи безпеки при підігріванні двигуна і при поводженні з отруйними охолоджуючими рідинами.

З особовим складом підрозділів автотехнічного забезпечення, які залучаються до складу спеціалізованих постів і бригад, які організуються в масштабі військової частини або батальйонів (дивізіонів), обов'язково проводяться практичні заняття з тих операцій. які будуть ними виконуватися на техніці.

Підготовка парку і паркового обладнання включає:

створення відповідних запасів необхідних витратних експлуатаційних матеріалів для роботи постів і бригад;

перевірку стану, ремонт і наладку на режим роботи у майбутньому періоді паркового обладнання, водооливогрійок, акумуляторних, пунктів, приміщень, майданчиків, а також рухомих засобів ТО і ремонту та інших елементів парків, паркове обладнання, що не використовується, упорядковується і консервується;

ремонт огороджень, внутрішніх паркових проїздів, під'їзних доріг, покрівель приміщень парку тощо;

підготовку опалювальних, водопостачальних, каналізаційних систем, енергопостачальних мереж, засобів пожежної безпеки, систем зв'язку і сигналізації.

Після завершення робіт із сезонного ТО командир військової частини на чолі комісії здійснює перевірку технічного стану машин, парку, підготовку їх до наступного періоду експлуатації. Результати перевірки оформляються актом. Із закінченням цих робіт віддається наказ командира військової частини, в якому указуються обсяг та результати виконання робіт, а також висновки.

Організація регламентованого технічного обслуговування

У зв'язку з тим що у ЗС України переважна кількість АТ знаходиться на зберіганні або використовується з обмеженою витратою моторесурсів, з метою забезпечення працездатності і надійності таких машин до їх чергового СР, КР чи РР, попередження виникнення відмов і несправностей впроваджено регламентоване технічне обслуговування, суть якого полягає у:

перевірці технічного стану вузлів, агрегатів і систем машин в процесі розбирання і технічного діагностування;

виконанні регулювальних, налагоджувальних, кріпильних та інших робіт, зв'язаних з усуненням несправностей;

заміні олив, мастил, спеціальних рідин, палив;

заміні гумовотехнічних та інших полімерних деталей, термін служби яких менше міжремонтного ресурсу машин.

Конкретний обсяг робіт з РТО, переліки деталей, що підлягають обов'язковій заміні при цьому, визначається інструкціями з РТО кожної марки. Загальна трудомісткість регламентованого технічного обслуговування складає: для автомобільних шасі багатоцільового призначення - 85…120 люд. год; для гусеничних машин - 180…250 люд. год; для спеціальних колісних шасі - 300…400 люд. год.

РТО проводиться через 6…10 років служби автомобільних базових шасі. Протягом терміну служби автомобільних базових шасі виконуються два РТО. Після проведення першого регламентованого технічного обслуговування періодичність наступних для машин, що експлуатуються в дуже жорсткій, жорсткій і середній категоріях умов експлуатації, скорочується на 1…2 роки, але періодичність не повинна бути менш 6 років.

Регламентоване технічне обслуговування автомобільних шасі повинне сполучатися з обслуговуванням або ремонтом змонтованих на них ОВТ. Спеціальне устаткування при регламентованому технічному обслуговуванні, як правило, із шасі не знімається.

Регламентоване технічне обслуговування проводиться в ремонтних частинах, перелік яких визначається начальником ГУЛ МО України, але може проводитися безпосередньо у військових частинах виїзними бригадами від ремонтних частин з використанням своїх рухомих засобів технічного обслуговування і ремонту в ПТОР військових частин.

Для виконання РТО ремонтні частини забезпечуються відповідно за планом постачання комплектами запасних частин з розрахунку 1 комплект на 10 автомобільних шасі, на 7 гусеничних машин і на 3…5 багатовісних колісних шасі. Забезпечення РТО комплектами запасних частин, індивідуальними комплектами ЗІП і груповими експлуатаційними комплектами здійснюється автомобільним управлінням ДРЗ МО України. Потреба в деталях, що не ввійшли до складу комплектів для РТО, задовольняється за рахунок поточного постачання, закупівлі децентралізованим порядком, а також виготовлення на ремонтних заводах.

Виїзні ремонтні підрозділи забезпечуються комплектами запасних частин і індивідуальних комплектів ЗІП ремонтними частинами, від яких вони направляються, а експлуатаційними матеріалами - військовими частинами, у яких виконуються роботи. При РТО на кожну машину видається індивідуальний комплект ЗІП ремонтними частинами, від яких вони направляються, а наявний комплект вилучається.

Відповідальність за підготовку і своєчасне відправлення АТ на РТО несуть командири військових частин, що експлуатують спеціальні машин, а відповідальність за своєчасне і якісне виконання РТО - командири ремонтних частин, де воно виконується.

До виконання РТО допускаються військовослужбовці, що пройшли спеціальну підготовку, які мають практичні навички роботи на відповідній автомобільній техніці в обсязі своїх функціональних обов'язків та здали залік із спеціальної підготовки, а також працівники ЗСУ із штату ремонтних частин (підрозділів).

Про допуск особового складу до самостійного виконання робіт з РТО видається наказ командира ремонтної частині. Підготовка командирів відділень, механіки з обслуговування систем і механізмів двигунів, електричного і електронного устаткування, гідравлічних систем і агрегатів здійснюється в навчальних військових частинах за спеціальними програмами.

Підготовка автослюсарів, мастильників та інших фахівців проводиться на зборах у з'єднаннях чи навчальних частинах. Заняття при підготовці фахівців РТО проводяться, як правило, практично на добре обладнаних навчальних місцях.

Організаційно-технічні та матеріально-технічні заходи щодо підготовки РТО АТ наведені у додатку 14.

РТО виконується на спеціально відведених виробничих ділянках і робочих місцях, оснащених необхідним устаткуванням, приладами, пристосуваннями, інструментом і нормативно-технічною документацією.

Технологічний процес РТО включає підготовчі роботи, які проводяться у військовій частині, і роботи з РТО, які виконуються силами і засобами ремонтної частини (додаток 15).

Підготовчі роботи, проведені у військовій частині, включають: зняття машини зі зберігання (розконсервацію), перевірку технічного стану і укомплектованості машини комісією військової частини, проведення контрольного пробігу машини, оформлення паспорта машини та акта технічного стану. Машина повинна бути цілком укомплектована одиночним комплектом ЗІП.

У ремонтній частині проводиться приймання машини від представника військової частини з перевіркою її укомплектованості і технічного стану контрольним пробігом. За результатами перевірки оформляється дефектна відомість.

Після проведення РТО оформлюється відповідна документація і машина приймається представником військової частини з оформленням акта приймання.

Автомобільна техніка, яка пройшла РТО, повинна бути справною, укомплектованою, заправленою передбаченими експлуатаційними матеріалами, відрегульованою, змащеною і мати гарний зовнішній вигляд.

Організація паркових і парково-господарських днів

У відповідності з вимогами Статуту внутрішньої служби ЗС України та наказів Міністра оборони України, з метою підтримки ОВТ в постійній бойовій готовності у всіх військових частинах щомісячно під керівництвом командирів військових частин проводяться не менше двох паркових днів (ПД), крім парково-господарських днів із залученням всього особового складу частини.

Термін проведення паркових днів визначаються планом бойової підготовки частини, а в підрозділах - розкладами занять. Тривалість праці особового складу в паркові дні повинні бути не менше восьми годин. Залежно від обсягу робіт, пори року, погодно-кліматичних та інших умов, розпорядок на парковий день у кожному випадку може встановлюватися командиром частини. Забороняється проведення паркових днів у передвихідні та передсвяткові дні, поєднання їх із іншими заняттями, а також з господарськими роботами, призначення у ці дні особового складу ремонтних підрозділів військових частин, водіїв (механіків-водіїв) автомобільної техніки в наряд.

Відповідальність за підготовку і проведення паркового дня (парково-господарського) покладається на командира частини та командирів підрозділів.

План проведення паркового дня (парково-господарського) розробляється технічною частиною разом із заступником командира військової частини з озброєння, начальниками родів військ і служб і затверджується командиром частини.

Матеріально-технічне забезпечення всіх видів робіт здійснюється заступником командира військової частини з озброєння, а також начальником АС.

Підготовка паркового дня організується завчасно, поетапно (додаток 17). Завдання паркового дня повинні вирішуватися шляхом раціонального використання засобів технічного обслуговування і ремонту автомобільної техніки і всебічної підготовки особового складу до виконання усіх робіт паркового дня.

Посадові особи автомобільної служби працюють у парку, оглядають автомобільну техніку згідно з графіком огляду частини посадовими особами в межах своїх обов'язків, контролюють роботу особового складу, постів і бригад, організованих автомобільної служби.

Після завершення робіт командир частини підводить підсумки, виходячи з результатів особистого контролю, доповідей своїх заступників, офіцерів штабу, командирів батальйонів (дивізіонів) і окремих підрозділів, оголошує кращі підрозділи за підсумками паркового дня.

Технічне діагностування автомобільної техніки

Метою технічного діагностування автомобільної техніки є:

підтримання надійності роботи машин і безпеки руху за рахунок своєчасного виявлення і усунення несправностей;

зменшення витрат запасних частин і матеріалів за рахунок виключення передчасних (часто зовсім не потрібних) розбирань складальних одиниць чи агрегатів;

зменшення трудовитрат на ТО і ремонт за рахунок поступового переходу від планово-попереджувального виконання їх до обслуговування за потребою (за фактичним технічним станом), але з обов'язковим плановим проведенням змащувальних робіт і діагностуванням машин у визначені терміни або на замовлення водіїв.

Завданнями діагностування є:

установлення об'єктивного технічного стану машин (агрегатів), результатом чого є діагноз-висновок про технічний стан об'єкта діагностування;

визначення ресурсу безвідмовної роботи машин (агрегату), тобто прогноз усього ресурсу.

Засоби технічного діагностування автомобільної техніки

Заміри значень діагностичних параметрів здійснюються спеціальними діагностичними засобами.

У військах найбільше розповсюдження отримали портативні засоби діагностування в рухомому і переносному варіантах.

Серед основних таких засобів, які найбільше часто застосовуються у військах (незалежно від виду постачання) є такі:

устаткування для діагностування електрообладнання;

устаткування для діагностування агрегатів, вузлів та систем АТ.

Перелік основних діагностичних засобів АТ за їх групами наведено у додатку 18.

2.5 Річні норми витрати моторесурсів, порядок їх застосування та контроль за витратою моторесурсів
Використання АТ у ЗСУ в мирний час здійснюється тільки за штатним призначенням та з дотриманням установлених технічних норм і правил в межах річних норм витрати моторесурсів. Ці норми визначаються “Керівництвом щодо визначення річних норм витрати моторесурсів автомобільної техніки у ЗС України на мирний час”, введеного в дію наказом МО України від 01.11 02 р. №310.

Річні норми установлюються на кожну штатну одиницю АТ в залежності від групи експлуатації, призначення чи умов і характеру виконання завдань військовою частиною.

Річні норми витрати моторесурсів АТ (додаток 19) включають 5% резерву вищестоящого керівництва для проведення непередбачених планами бойової підготовки та господарської діяльності військ (сил). Ця величина річної норми кожної марки машин не планується, не використовується у військової частині та не забезпечується ПММ.

Для навчання водінню машин водіїв, механіків-водіїв, офіцерів і прапорщиків моторесурси визначаються понад основних норм на АТ (додаток 20). Також, додатково до основних норм, визначаються норми для обкатки нової автомобільної техніки та тієї, яка пройшла середній, капітальний чи відновлювальний ремонт (додаток 19).

Витрати моторесурсів на опробування машин тривалого зберігання здійснюються у обсязі, який передбачається “Керівництвом по зберіганню автомобільної техніки і майна", введеного в дію наказом заступника Міністра оборони з озброєння - начальника Озброєння Збройних Сил України від 22.08.98 р. №72. Норми витрат моторесурсів причепів і напівпричепів визначаються стосовно до норм витрати моторесурсів їх тягачів.

Для відпрацювання завдань з бойової підготовки та скорочення витрат ресурсу бойових та стройових машин, особливо автомобільних базових шасі, на яких змонтовані ОВТ, наказом відповідного командира (начальника) військової частини на підставі розрахунку, який затверджується старшим начальником, дозволяється виводити з числа бойової та стройової груп експлуатації необхідну кількість машин кожного типу та визначити їм збільшену витрату моторесурсів в межах норм, які забезпечують виконання програм навчання особового складу частини за фахом. При цьому для зазначених цілей виділяються машини з меншим ресурсом до чергового ремонту.

Усі зміни річних норм витрати моторесурсів машин оголошуються в наказах командира військової частини. Встановлена у наказі річна норма, дата та номер наказу записуються до розділу "Особливі позначки" паспорта (формуляра) машин та засвідчуються гербовою печаткою військової частини.

Машини, які достроково відпрацювали встановлені на рік моторесурси (легкові автомобілі - на місяць), знімаються з експлуатації на строк, який визначається величиною пробігу. Посадові особи, з вини яких допущено використання машин не за прямим призначенням та перевитрата моторесурсів, приймаються до відповідальності за встановленим порядком.

Контроль за використанням та законністю витрати моторесурсів здійснюється посадовими особами згідно схем, наведених у додатках 21, 22.

Під час перевірок особлива увага приділяється витраті моторесурсів автомобільних базових шасі та їх готовності до використання за призначенням. За результатами перевірок витрат моторесурсів у військових частинах, з'єднаннях, об'єднаннях, армійському корпусі, видах Збройних Сил України складаються відповідні акти, а у випадках незаконних витрат або перевитрат моторесурсів видаються накази відповідних командирів (начальників).

2.6 Організація зберігання та транспортування автомобільної техніки
2.6.1 Загальні положення зі зберігання автомобільної техніки та майна
Зберігання автомобільної техніки організовується згідно Керівництва зберігання автомобільної техніки та майна у Збройних Силах України, яке затверджене наказом заступника Міністра оборони України з озброєння - начальника Озброєння Збройних Сил України від 22.07.1998 року №72.

Зберігання машин включає: спеціальну підготовку машин (консервацію); технічне обслуговування в процесі зберігання; перевірку стану і випробування машин; переконсервацію машин; заміну (освіження) шин, акумуляторних батарей, ПММ та інших експлуатаційних матеріалів з обмеженим терміном служби. Обсяг робіт щодо підготовки до зберігання, ТО під час зберігання, періодичність випробування і переконсервації визначаються в залежності від умов і видів зберігання.

Установлено чотири категорії умов зберігання: легка - Л, середня - С, жорстка - Ж, і дуже жорстка - ДЖ. При визначенні категорії умов зберігання ВАТ приймаються: в опалювальному приміщенні - легка категорія (Л); у закритому неопалюваному приміщенні - середня (С); під навісом - жорстка (Ж); на відкритих майданчиках у всіх кліматичних зонах і під навісом у районах із промисловою і морською атмосферою - дуже жорстка (ДЖ).

На території України виділяються такі основні зони, які відрізняються характером впливу кліматичних факторів на зберігання техніки, а саме:

північна зона. Помірно вологий з теплим кліматом: з південного заходу на північній схід по кордону Знам'янка - Червоноград, південно-східна частина Хмельницької області, північні частини Кіровоградської та Харківської областей, південні частини Київської, Сумської та Чернігівської областей, а також Черкаська область;

південна зона. Сухий, помірно-жаркий з м'якою зимою: північні райони Одеської, Херсонської, Миколаївської та Запорізької областей і частина Криму;

східна зона. З підвищеною температурою: північні частини Кіровоградської, Полтавської та Харківської областей, Дніпропетровська, Луганська та Донецька області, а також північні частини Одеської, Херсонської, Миколаївської та Запорізької областей;

західна зона. З підвищеною вологістю: Волинська, Ровенська, Житомирська, Тернопільська, північні частини Чернігівської, Львівської, Івано-Франківської, Вінницької, Київської та Сумської областей, більша частина Хмельницької області, а також частково Закарпатська, Чернігівська області. Південний кордон районів проходить через Каменець-Подільський - Вінницю - Київ - Глухів.

При зберіганні різних видів автомобільного майна повинна бути забезпечена категорія умов зберігання не нижче зазначеної в додатку 23.

На зберігання машини ставляться і утримуються технічно справними, цілком укомплектованими і спеціально підготовленими так, щоб забезпечити їх збереження та можливість приведення до використання у найкоротший термін.

Залежно від тривалості перерви щодо використання АТ встановлюються два види зберігання: короткочасне - розраховане на строк від одного місяця до одного року, тривале - більше одного року. На короткочасному зберіганні утримується автомобільне майно поточного постачання, на тривалому - майно непорушного запасу (НЗ).

Дизельні двигуни типу В-2, які установлені на машинах, та ті, що зберігаються на складах, піддаються консервації, якщо перерва в їх використанні або тривалість зберігання перевищує один місяць.

Машини, що утримуються на тривалому зберіганні, розміщуються окремо від інших машин. Порядок доступу до них визначається командиром військової частини.

Нові машини, а також машини, які прибули з КР і СР, необхідно ставити на тривале зберігання після їх обкатки.

Машини на яких встановлено озброєння, спеціальне обладнання, рухомі засоби ремонту і ТО автомобільної техніки (майстерні), ставляться на тривале зберігання після обкатки шасі.

Обкатка машин на колісному шасі - до 1000 км., на гусеничному до 300 км.

Запас ходу до КС (СР) машин, які підлягають зберіганню повинен бути не менше встановленої норми.

Машини на зберіганні утримуються в спеціально обладнаних місцях в опалюваних та неопалюваних сховищах, під навісами і на відкритих майданчиках.

Машини тривалого зберігання, а також гусеничні та колісні тягачі, гусеничні транспортери-тягачі, спеціальні і важкі колісні шасі, спеціальні бойові та стройові машини повинні утримуватись у сховищах.

Порядок утримання машин на короткочасному зберіганні встановлюється такий:

паливні баки, картери агрегатів та механізми заповнені паливом і оливами всесезонних або зимових сортів;

системи охолодження утримуються заправленими низькозамерзаючою рідиною на всій автомобільній техніці;

акумуляторні батареї встановлені на машинах, а при температурі повітря нижче - 15єС знімаються та зберігаються в акумуляторній (в приміщенні, що опалюється), крім випадків, коли особливими вказівками передбачається їх зберігання на машинах;

колеса і підвіска автомобіля не розвантажені;

брезент для укриття та індивідуальний комплект ЗІП зберігається у машині.

Крім того, під час зберігання машин на відкритому майданчику необхідно:

на скло в середині машини встановити щити із картону або іншого світлонепроникного матеріалу;

при наявності брезентів для укриття, машини накриваються ними і на скло усередині щити не встановлюються.

Машини, які утримуються на тривалому зберіганні, розташовуються окремо від інших машин. Порядок доступу до них визначається наказом командира військової частини.

Встановлюється такий порядок утримання машин на тривалому зберіганні:

циліндри двигуна і прилади системи живлення законсервовані;

картери агрегатів і механізмів машин заповнені всесезонними або зимовими робочо-консерваційними оливами та загерметизовані;

паливні баки машин з карбюраторними та дизельними двигунами утримуються заповнені, а на машинах з карбюраторними двигунами які утримуються на відкритих майданчиках не заправленими, їх внутрішні поверхні промиті та оброблені моторною робочо-консерваційною оливою.

системи охолодження утримуються заповненими низькозамерзаючою охолоджувальною рідиною. Допускається утримання систем охолодження карбюраторних двигунів незаповненими на відкритих майданчиках;

акумуляторні батареї з машин зняті і зберігаються в акумуляторній, крім випадків, коли особливими вказівками передбачається їх зберігання у машинах;

колеса і підвіска автомобілів розвантажені (крім підвіски не завантажених вантажних автомобілів);

гусеничні транспортери-тягачі МТ-ЛБ, ГТ-СМ, ГТ-Т та інші машини корпусної конструкції загерметизовані методами "Напівчохол" або "Заклейка", кузови-фургони майстерень герметизуються методом “Заклейка”;

брезенти для укриття та індивідуальний комплект ЗІП зберігаються на складі частини.

Крім того, під час зберігання машин на відкритих майданчиках:

тенти знімаються, пакуються та зберігаються у закритих приміщеннях;

машини з вантажними платформами встановлюються так, щоб забезпечити невеликий схил до заднього борта, при цьому задній борт повинен бути відкритим;

шини захищаються від прямої дії сонячних промінів захисним покриттям;

на скло у середині кабіни встановлюються щити із картону або іншого світлонепроникного матеріалу; у тому випадку якщо машини мають штатні зовнішні щити, з середини скло кабіни не захищається;

при наявності брезентів машини укриваються ними, при цьому тенти не знімаються, шини захисним покриттям не покриваються і на скло з середини кабіни щити не встановлюються.

2.6.2 Організація підготовки автомобільної техніки до зберігання
Постановка на тривале зберігання, переконсервація ТО машин, які знаходяться на тривалому зберіганні, здійснюється, як правило, в літній період під час річного ТО. Схема організації підготовки машин до зберігання наведена у додатку 24.

Планування робіт щодо поставлення машин на зберігання повинно проводитися з урахуванням виду зберігання машин та їх кількості, працевтрат на поставлення однієї машини, наявності матеріально-технічних засобів та методів, які застосовуються для консервації.

Постановку машин на зберігання організовує командир військової частини. Про постановку машин на зберігання віддається наказ по частині.

На підставі наказу командира військової частини начальник автомобільної служби військової частини складає план постановки автомобільної техніки на зберігання.

На основі вказаного плану складається план-графік постановки машин на зберігання.

Зміст наказу, плану та план-графіку постановки автомобільної техніки на зберігання наведений у додатку 25.

Підготовка машин до зберігання проводиться силами підготовленого особового складу із залученням спеціалістів ремонтних підрозділів та з участю водіїв (обслуги) машин.

Вивчення особовим складом обсягу, послідовності виконання робіт та правил безпеки під час підготовки машин до зберігання здійснюється на практичних заняттях за планом частини.

Відповідальність за стан та підготовку машин до зберігання покладається на командирів частин і підрозділів. Відповідальність за стан та підготовку до зберігання автомобільних базових шасі покладається на начальників родів військ і служб, яким вони підпорядковані.

Роботи щодо підготовки машин до зберігання, перевірку якості і повноту їх виконання організовує заступник командира військової частини з озброєння, начальники родів військ та служб (техніки, начальники складів НЗ). Якість робіт щодо підготовки машин до тривалого зберігання перевіряється поопераційним контролем, який здійснюється візуально і за допомогою вимірювальних та діагностичних приладів.

На машини, які поставлені на тривале зберігання, складається акт закладки матеріальних засобів.

Після завершення робіт щодо підготовки машин до тривалого зберігання робиться відповідний запис у формулярі (паспорті) і картці машини тривалого зберігання.

Машини, які підготовлені до короткочасного зберігання, перевіряються командирами підрозділів, а ті, що підготовлені до тривалого зберігання перевіряються комісією, призначеною командиром військової частини.

Машини, які поставлені на тривале зберігання під навісами і на відкритих майданчиках, пломбуються (див. Додаток 5 до ст.2.1 12 Керівництва зберігання автомобільної техніки та майна у Збройних силах України стр.78).

Повноту і якість робіт щодо підготовки машин до зберігання, а також при переконсервації вибірково перевіряє заступник командира частини з озброєння (начальник автомобільної служби) військової частини

2.6.3 Організація утримання машин на зберіганні
Утримання машин на зберіганні включає: догляд, технічне обслуговування, заміна шин, акумуляторних батарей, палива, мастильних та інших експлуатаційних матеріалів, випробування, переконсервація і контроль утримання машин під час зберігання. Схема організації утримання АТ на зберіганні наведена у додатку 26.

Догляд за машинами короткочасного зберігання проводиться у години, що відведені розпорядком дня та під час парково-господарчих днів, силами штатних водіїв (обслуги) під керівництвом посадових осіб підрозділів. Зміст робіт наведений у додатку 27.

Догляд за машинами тривалого зберігання проводиться в паркові або парково-господарчі дні силами підрозділів зберігання (технічного обслуговування) з таким розрахунком, щоб на кожній машині роботи проводились один раз на рік.

Роботи виконуються під керівництвом посадових осіб підрозділів (частин). Обсяг робіт, види і періодичність технічного обслуговування для машин тривалого зберігання наведені у додатку 28.

Технічне обслуговування ТО-1з і ТО-2з проводиться в обсязі встановленого переліку робіт Керівництвом із зберігання АТ та АМ у ЗС України. Під час другого ТО-2з (через 4 роки зберігання) додатковим пуском двигуна на місці зберігання і прокручуванням агрегатів (з вивішеними колесами) або переміщенням машин уперед та назад перевірити працездатність агрегатів, вузлів, приладів і механізмів з подальшим виконанням робіт щодо консервації в обсязі, встановленому названим Керівництвом.

Терміни служби машин до РТО і обсяг робіт по кожній машині установлюються інструкціями з регламентованого технічного обслуговування.

Після виконання ТО-1з, ТО-2з і РТО робиться відмітка в паспорті (формулярі) машин, у розділі VІІ “Технічне обслуговування машини".

ТО акумуляторних батарей проводиться в терміни та в обсязі відповідно до Інструкції про порядок утримання акумуляторних батарей. Забороняється скорочувати обсяг робіт щодо технічного обслуговування і зменшувати час, який відведено для ТО машин.

Проведення робіт щодо ТО машин тривалого зберігання, контроль за технічним станом, заміна шин, акумуляторних батарей, експлуатаційних матеріалів та переконсервація планується в плані-графіку технічного обслуговування машин, річному і місячному планах експлуатації і ремонту автомобільної техніки.

План-графік технічного обслуговування та випробування машин тривалого зберігання розробляється у кожній частині на 10 років і кожен рік коригується з урахуванням складу техніки, термінів поставлення та зняття машин з тривалого зберігання, фактично проведених робіт на машинах в попередні роки.

Випробування машин проводиться з метою визначення технічного стану двигунів, основних агрегатів, систем і механізмів, перевірки якості та ефективності робіт, які виконані під час поставлення автомобільної техніки на зберігання, виконання та усунення відмов, пошкоджень та інших дефектів. Випробування машин, як правило, проводиться під час перевірок та інспектування військових частин, технічного обслуговування ТО-2з, під час зберігання та переконсервації незагерметизованих машин. При цьому кількість машин, що перевіряється визначає голова комісії і вона не повинна перевищувати 10…15% від загальної кількості машин тривалого зберігання.

Випробування машин можна здійснювати пуском двигуна на місці зберігання або контрольним пробігом. Тривалість роботи двигуна на місці зберігання не повинна перевищувати 30 хвилин влітку і 1 годину взимку. При утриманні машин без палива живлення двигуна проводиться із додаткових місткостей (каністр, бачків та ін.). Випробування машин контрольним пробігом проводять на відстань 25 км для автомобілів та 15 км для гусеничних машин.

Випробування проводиться, як правило, на машинах, які раніше не перевірялися, пуском двигуна або контрольним пробігом, відповідно до плану-графіка технічного обслуговування та випробування машин.

Для випробування машин, які укомплектовані сухозарядженими акумуляторними батареями, використовуються приведені в робочий стан резервні акумуляторні батареї.

Перед випробуванням проводиться розгерметизація корпусів (кузовів, фургонів) гусеничних машин (майстерень), агрегатів, приладів електрообладнання та трубок сапунування.

Після випробування машин перевіряється стан поверхонь, відновлюються захисні плівки (покриття), проводиться консервація циліндрів двигуна, герметизація агрегатів, приладів, корпусів (кузовів-фургонів) гусеничних машин (майстерень).

Порядок переконсервації загерметизованих та незагерметизованих машин наведений у додатку 29.

Контроль технічного стану машин на зберіганні посадовими особами частини здійснюється зовнішнім оглядом, а також під час випробування машин. Технічний стан машини під час випробування перевіряється з використанням контрольно-вимірювальних приладів та переносних діагностичних засобів. Основні заходи контролю наведені у додатку 30.

Огляд машини тривалого зберігання посадовими особами здійснюється відповідно до графіка, який розробляється ЗКО (начальником автомобільної служби) військової частини на рік. Графік огляду затверджується командиром частини.

2.6.4 Організація робіт з підготовки машин до використання після зберігання
У всіх випадках знімання машин з короткочасного та тривалого зберігання, віддається наказ по частині, в якому вказується: підстава для зняття, кількість знятих машин за марками та номерами, з якою метою та на який термін вони знімаються зі зберігання заплановані витрати моторесурсів. Номер та дата наказу записуються в формуляр (паспорт) машин. Підстави для зняття зі зберігання наведені у додатку 31.

Роботи щодо знімання машин зі зберігання здійснюються водіями (механіками-водіями) за участю екіпажів під керівництвом підрозділів за технологічним процесом, рекомендованим Керівництвом із зберігання АТ та АМ у ЗС України.

Під час знімання машин з тривалого зберігання в умовах обмеженого часу роботи виконуються у дві черги.

У першу чергу виконуються роботи, які забезпечують вихід машин із парку та безаварійну їх експлуатацію. У районі зосередження або на привалах виконуються роботи другої черги. Зміст робіт наведений у додатку 32.

Нормативні показники щодо знімання машин зі зберігання встановлені наказом Міністра оборони України та відповідними плануючими документами. У всіх випадках машини повинні бути приведені у готовність до використання в мінімально стислі терміни. Заходи щодо скорочення термінів приведення машин у готовність наведені у додатку 33.

2.6.5 Загальні положення із транспортування автомобільної техніки
Транспортування військової автомобільної техніки здійснюється згідно Настанови з перевезення військ.

Кожному військовому ешелону, військовій команді та військовому транспорту органом військових сполучень, що планує перевезення, надається номер, який не змінюється від пункту формування до пункту призначення. Перевезення військової частини (підрозділу) організує командир разом з органами військових сполучень.

Перед транспортуванням в військовій частині (підрозділі) розробляються: розрахунок на перевезення військової частини (підрозділу) залізничним транспортом; потреба в завантажувально-розвантажувальних пристосуваннях та матеріалах для кріплення військової техніки військових ешелонів на залізничному рухомому складі (оформлюється додатком до розрахунку на перевезення); заявка на завантаження військового ешелону; план завантаження військового ешелону.

Вихідними даними для розрахунку на перевезення військової частини є: чисельність особового складу, кількість, маса і габарити техніки підрозділів; норми розміщення особового складу у вагонах; маса і довжина потягу з військовим ешелоном; основні характеристики транспортних засобів, що використовуються для перевезення військ; наявність сил та засобів для всіх видів забезпечення; відстань, умови та особливості перевезення.

З отриманням завдання на перевезення залізницею штабом частини узгоджується з органами військових сполучень порядок завантаження та направляється військовому коменданту на шляхах сполучень заявка на завантаження і розрахунок на перевезення, уточнюється у нього номери військових ешелонів, отримуються вказівки щодо місць завантаження, шляхах підходу до них, строках завантаження (початок, кінець) кожного ешелону.

Військовий ешелон приступає до завантаження за командою начальника ешелону та у відповідності з планом завантаження. Завантаження ешелону вважається закінченим по закінченню кріплення та маскування ОВТ на залізничному рухомому складі та оформлення транспортних документів на перевезення військового ешелону.

Після завантаження складаються наступні документи:

акт на перевантаження негабаритної техніки (при необхідності);

маршрутний лист;

залізнична накладна та інші залізничні документи;

опис ОВТ, що перевозиться (для начальника варти в разі його наявності);

квитанції дорожніх відомостей за кількістю накладних;

опис знімального військового обладнання.

Начальник військового ешелону (відправник військового транспорту) або його представник в товарній конторі, а де її нема - у начальника станції заповнює залізничні накладні та інші документи. Крім того, начальник військового ешелону у маршрутному листі та залізничній накладній, а представник відправника військового транспорту в опису, що вручає начальнику варти, і в накладній роблять запис про те, що ОВТ розміщенні та закріплені на залізничному рухомому складі правильно, стопорні і фіксуючі пристрої справні та приведені в положення, що виключає розвертання (повертання) або відхилення окремих частин і вузлів ОВТ та опломбовані. Після оформлення вказаних документів начальнику військового ешелону видаються квитанції шляхових відомостей за кількістю накладних та один екземпляр опису знімального військового обладнання.

В шляху слідування повинно вестись постійне стеження за станом кріплення ОВТ. При виявленні зміщення або порушення кріплення вантажу ешелон (транспорт) повинен бути затриманий для усунення недоліків.

Розвантаження ешелону може здійснюватися як на станції призначення, так і в тимчасових перевантажувальних районах. Розвантаження починається за командою начальника ешелону.

Начальник ешелону після здачі військового обладнання, що може бути знятим, оформлює (розкредитовує) транспортні документи на ешелон в товарній конторі, а там де її нема, у начальника станції, розписується в дорожніх відомостях та оформлює вимогу - накладну (форма 2) за перевезення вантажних вагонів. Начальнику ешелону вручаються накладні на ешелон з календарним штемпелем станції розвантаження. Ці документи підлягають здачі в штаб військової частини.

2.6.6 Розміщення автомобільної техніки на залізничному рухомому складі
В залежності від маси, розмірів та конструктивних особливостей техніка може бути розміщена на платформах (в напіввагонах) горизонтально або в похилому стані.

Борти платформ, люки та двері напіввагонів повинні бути закриті і закриті на запори, якщо це можливо за конструктивними особливостями техніки, що перевозиться. Допускається борта платформ не закривати на запори, а закріпляти в вертикальному положенні.

При перевезенні техніки, що не розміщується в межах підлоги платформ (напіввагонів), торцеві борти платформ опускаються на кронштейни; секції бокових бортів опускають і закріплюють за кільця на повздовжніх балках, а при відсутності кілець ув'язують проволокою діаметром не менш 4 мм. Двері напіввагонів відкривають до упорів та закривають. Техніка не повинна опиратися на відкинуті борти платформ.

Вихід окремих елементів техніки за межі лобового брусу вагона не повинен перевищувати 400 мм. Техніка, що виходить за межі лобового бруса більш ніж на 400 мм, перевозиться на зчепах вагонів з опорою на один або два вагони.

При завантажені на зчеп можливі два варіанти розміщення машин:

колісна машина може встановлюватися над зчепленням вагонів, при цьому колеса заднього (заднього і середнього) мосту повинні знаходитися у межах підлоги одного вагону, колеса переднього моста - сусіднього вагону:

гусенична або колісна машина може встановлюватися на одному вагоні, а частини її (ствол, стріла крана та таке інше) виходити за межі лобового бруса більш ніж на 400 мм, що не потребує прикриття, іншим вагоном.

Над зчепленням вагонів не дозволяється встановлювати гусеничні машини, машини з небезпечними вантажами, автоцистерни та іншу техніку з резервуарами, залитими легкоспалахуючими рідинами або стислим газом, колісні машини з числом осей більш трьох, колісні крани, екскаватори та майстерні (рухомі засоби ремонту і ТО).

При установці техніки над зчепом вантажовідправник на бокових бортах платформ (напіввагонів) зчепа з обох сторін робить надписи “Зчеп не роз'єднувати", рукоятки розчіпних важелів автозчепу закріплюють в гніздах кронштейнів м'яким дротом в положенні, що виключає розчеплення.

Маса завантаженої техніки не повинна перевищувати вантажопідйомності платформ (напіввагонів) з урахуванням перевантаження, що допускається. Візки вагонів повинні бути завантаженими рівномірно. Якщо це неможливо, то допускається, що різниця в завантаженні візків шестивісних вагонів не повинна перевищувати 15 т, восьмивісних - 20 т. Одночасно необхідно щоб навантаження, яке передається на кожен візок цих вагонів, не перевищувало половини вантажопідйомності, встановленої для вагонів даного типу з урахуванням перевантаження, що допускається.

Порожні вантажні автомобілі можуть розміщатися на платформі (в напіввагоні) або над зчепами із них в похилому положенні. Завантаження автомобілів в похилому положенні виконується своїм ходом з використанням в'їздних трапів, автомобільними та залізничними кранами, автонавантажувачами з крановими стрілами та комбінованим способом. Задні борти усіх автомобілів, за виключенням встановлених останніми, повинні бути відкритими та закріпленими.

При завантаженні автомобілів різних марок машини з більш широкими кузовами встановлюються попереду автомобілів, що мають кузова меншої ширини. Автомобілі встановлюють симетрично повздовжньої вісі платформ (напіввагонів) з додержанням установлених мінімальних зазорів між ними. Для зручності розвантаження останній автомобіль на зчепі повинен бути встановлений горизонтально. Паливні баки усіх похило завантажених автомобілів можуть бути залиті пальним не більш як на одну третину.

Для розміщення та закріплення техніки застосовують дротяні розтяжки (ув'язки, обв'язки), дерев'яні упорні та бокові бруски, дерев'яні вкладиші, підкладки, прокладки, розпірні бруски, стійки, цвяхи, скоби, а також стандартне кріплення багаторазового використання (УМК, шпори, упорні башмаки, струбцини - розтяжки, струбцини, табельні розтяжки). Порядок забезпечення засобами кріплення та їх застосування визначається Настановою з перевезення військ.

2.6.7 Особливості закріплення АТ на рухомому залізничному транспорті
Закріплення на платформах гусеничних машин з справними гальмовими системами та ходовою частиною, розташуванням центру мас над підлогою платформ не вище 1,5 м здійснюється одним із наступних способів: універсальними багатообертовими кріпленнями; металевими шпорами; дерев'яними упорними брусками та дротовими (табельними) розтяжками; металевими упорами та дерев'яними вкладишами; дерев'яними упорними брусками та вкладишами; струбцинами - розтяжками та струбцинами.

Всі способи закріплення, крім закріплення дерев'яними упорними брусками та вкладишами, застосовують при транспортуванні техніки в складі військових ешелонів, а також окремих транспортів з вартами. Закріплення дерев'яними упорними брусками та вкладишами застосовують при перевезенні техніки тільки військовими ешелонами, при цьому повздовжні борти платформ повинні бути закриті.

Перед завантаженням техніку приводять у положення для транспортування залізницею у відповідності до інструкції з експлуатації.

Гусеничні машини, маса яких перевищує половину вантажопідйомності платформ з урахуванням перевантаження, що допускається, перевозяться по одній одиниці на платформі. Гусеничні машини встановлюють симетрично подовжній вісі платформи. Звисання гусениць з обох сторін платформи повинен бути однаковим (допускається різниця не більш 40 мм).

Кожна одиниця гусеничної техніки, що завантажена та закріплена на платформі одним з перелічених способів, повинна бути поставлена на передачу заднього ходу та загальмована. Важіль коробки передач та педаль гальма після цього пломбують. Важіль подачі палива встановлюють в нульове положення.

Колісні автомобілі на платформах можуть перевозитися встановленими як горизонтально так і похило.

Закріплення на платформах колісних машин встановлених горизонтально може виконуватись одним з наступних способів: універсальними багатообертовими кріпленнями; дерев'яними упорними брусками та дротовими (табельними) розтяжками; дерев'яними упорними та боковими брусками.

Перший та другий способи застосовують при перевезенні в складі військових ешелонів і транспортів колісних машин масою окремих одиниць до 40 т при наявності надійно діючої гальмової системи та справної ходової частини. Другий спосіб застосовують крім цього для закріплення машин без гальм масою окремих одиниць до 10 т.

Третій спосіб застосовують при перевезенні на платформах із закритими бортами колісних машин масою окремих одиниць до 12 т при наявності у них надійно діючої гальмової системи та справної ходової частини та тільки у складі військових ешелонів.

Забороняється закріпляти за третім способом причепи, напівпричепи, автопотяги, автокрани, автомобілі з чотирма та більше осями, а також автомобілі з резервуарами, що залиті легкоспалахуючими рідинами або стислими газами, а також з небезпечними вантажами.

Всі три способи можуть застосовуватися для колісних машин, що мають висоту центра маси над підлогою платформи не більш 1,7 м.

Машини встановлюють симетрично подовжній вісі платформи і закріплюють тільки після остаточної їх установки. Кожна завантажена на платформу машина повинна бути поставлена на нижчу передачу і загальмована. У автомобіля з двома - трьома ведучими мостами, встановленого над зчепленням, передній міст виключається.

Закріплення колісних машин за першим способом масою окремих одиниць до 15 т виконують одним комплектом УМК-1К, масою 15,1 … 26,0 т - одним комплектом УМК-2К, а масою понад 26 т - двома комплектами УМК-2К. За другим способом закріплення техніки масою до 24 т виконується чотирма дротовими (табельними) розтяжками та масою від 24,1 до 40 т - вісьмома розтяжками. В залежності від маси машин та їх конструктивних особливостей колеса підклинюють чотирма або вісьмома дерев`яними упорними брусками.

За третім способом закріплення колісних машин типові упорні бруски, що підклинюють колеса, укладають довшою стороною вздовж платформи, а бокові - впритул до бокової поверхні покришок передніх і задніх коліс з зовнішньої або внутрішньої сторони (при завантажені над зчепами платформ бокові бруски у передніх коліс укладаються з зазором 20…30 мм від бокових поверхонь коліс.

Автопотяги (автотягачі сідельного типу з напівпричепами) можуть бути закріплені двома способами: упорами УМК; упорними брусками та розтяжками.

Автопотяг, що перевозиться в зчепленому стані, слід розглядати та закріпляти як дві самостійні одиниці. Автопотяг в залежності від його розмірів розташовують на одній платформі або на зчепі двох платформ. Над зчепленням платформ розташовують автотягач, або автотягач закріплюють повністю на одній платформі, а напівпричіп - на другій таким чином, щоб балансирний візок напівпричепа мав вільне повздовжнє переміщення.

Автомобілі, що завантажені на платформи в похилому положенні, закріплюють упорами УМК або дерев`яними упорними брусками та дротовими (табельними) розтяжками.

Передні колеса похило завантаженого автомобіля доцільно розміщувати над поперечними брусками кузова автомобіля, що стоїть попереду

Колісну техніку (автомобілі, причепи, напівпричепи та інше) закріплюють при перевезенні в напіввагоні шістьома дротовими розтяжками. Крім того, суміжні машини ув`язують між собою двома горизонтальними ув`язками. Машини в цьому випадку обов`язково повинні бути загальмовані. Схема завантаження транспортних засобів на залізничні платформи наведена у додатку 34.

2.6.8 Технічне обслуговування машин в ході транспортування
Перед транспортуванням техніки залізницею необхідно виконати наступні роботи:

повністю заправити паливні баки паливом, за винятком машин, які транспортуються похилим способом;

заправити ємності паливозаправників на 100% або повністю звільнити;

привести навісне устаткування в транспортне положення;

закрити колісні крани, борти;

знизити тиск в шинах майстерень рухомих засобів ремонту і ТО, радіостанцій та інших машин з кузовами-фургонами до 0,05 МПа (0,5 кГс/см2);

натягнути гусеничні ланцюги для їзди дорогами з твердим покриттям.

При транспортуванні автомобільної техніки залізницею на зупинках виконується контрольний огляд, при якому перевіряється надійність кріплення машин, герметичність систем двигуна, цілісність пломб, комплектність машин, стан укривочних брезентів, засобів маскування.

В перебігу транспортування призначаються спостерігачі із складу ремонтно-евакуаційних груп або водіїв, які стежать за станом автомобільної техніки в процесі руху ешелону та на зупинках.

На одній з найближчих зупинок перед станцією розвантаження за вказівкою начальника ешелону водії готують свої машини до розвантаження. Вони виконують заправку водою (якщо вона зливалася), підігрів в зимовий час та опробування двигуна (дотримуючись при цьому правил пожежної безпеки). Знімати кріплення з техніки до прибуття ешелону в пункт розвантаження забороняється.

Після транспортування машини розвантажуються та розосереджуються в районі збору, де усувають несправності, виконують доукомплектування, дозаправлення ПММ, водою та проводять роботи з підготовки ВАТ до використання.

При перевезенні повітряним транспортом паливні баки заправляються паливом тільки на 90%, тиск в шинах не повинен бути вище норми. При польоті на висоті п'яти тисяч метрів та більше система охолодження заправляється низькозамерзаючою охолоджувальною рідиною.

Транспортування машин автомобільним транспортом методом буксирування здійснюється у відповідності з Правилами дорожнього руху.

3. Організація ремонту автомобільної техніки
3.1 Види ремонту автомобільної техніки
В залежності від характеру пошкоджень (несправностей) та трудомісткості робіт по їх усуненню встановлені наступні види ремонту: для автомобілів, гусеничних машин та тракторів - поточний, середній капітальний та регламентований; для агрегатів та причепів - поточний і капітальний.

В Збройних Силах України прийнята система ремонту машин, при якій середній і капітальний ремонт планується згідно встановленим міжремонтним пробігам, регламентований ремонт через 12-15 років служби (див. додаток 36), а фактична потреба в ремонті встановлюється в залежності від технічного стану машини.

Поточний ремонт машини полягає в усуненні несправностей шляхом заміни або ремонту несправних деталей, механізмів, приладів, а також у виконанні необхідних регулювальних, кріпильних, зварювальних, слюсарно-механічних та інших ремонтних робіт. При поточному ремонті машин допускається заміна окремих агрегатів, в тому числі одного основного, крім кузова легкового автомобіля (автобуса), корпусу або рами машини, а для багатовісних автомобілів - також двигуна та гідромеханічної передачі.

Середній ремонт машини полягає в заміні або капітальному ремонті не менше двох і не більше половини основних агрегатів, крім кузова легкового автомобіля (автобуса), корпусу або рами машини. При цьому обов'язково перевіряється технічний стан і при необхідності виконується поточний ремонт інших агрегатів, механізмів та приладів, а також регулювальні, кріпильні, зварювальні, слюсарно-механічні та інші ремонтні роботи та технічне обслуговування машин з метою відновлення ресурсу всіх агрегатів і машини в цілому до чергового капітального ремонту (або списання).

Капітальний ремонт машини полягає в її повному розбиранні, заміні або капітальному ремонті всіх агрегатів, механізмів, приладів та зношених деталей, збірці та випробуванні у відповідності з технічними умовами на капітальний ремонт машин. Капітальний ремонт повинен забезпечувати відновлення міжремонтного ресурсу машини до чергового середнього ремонту у відповідності зі встановленими нормами.

Регламентований ремонт машини полягає в перевірці її технічного стану, заміни деталей термін служби яких менше міжремонтного ресурсу машини, масел, мастил та спеціальних рідин, в проведенні регулювальних, кріпильних, рихтувальних, зварювальних, малярних та інших ремонтних робіт, випробуванні машини та її агрегатів.

Обсяги регламентованого ремонту і переліки деталей які підлягають при цьому обов'зковій заміні визначаються інструкціями та керівництвом по регламентованому ремонту кожної марки машини.

Поточний ремонт агрегату полягає в його частковому розбиранні, заміні або ремонті окремих зношених та пошкоджених механізмів, деталей (крім базових) і проведення необхідних регулювальних, кріпильних робіт.

Капітальний ремонт агрегату полягає в його повному розбиранні, заміні або ремонті всіх зношених та пошкоджених деталей, збірці та випробуванні у відповідності з технічними умовами на капітальний ремонт агрегатів.

Ремонт деталей полягає в усуненні дефектів шляхом проведення слюсарних, ковальських, зварювальних, термічних, механічних, електролітичних та інших робіт, в результаті виконання яких геометрична форма, розміри деталі та її механічні властивості приводяться у відповідність з вимогами технічних умов на ремонт деталей.

3.2 Норми напрацювання (строки служби) автомобільної техніки до ремонту і списання та порядок їх застосування
Експлуатація автомобільної техніки здійснюється у межах норм (строків служби) їх напрацювання, які на мирний час визначаються “Керівництвом по визначенню норм напрацювання (строків служби) до ремонту та списання автомобільної техніки ЗС України", введеним у дію наказом МО України від 16.03.94 р. №70.

Встановлені норми напрацювання (строки служби) є мінімальними. Машини, агрегати, автомобільні шини, акумуляторні батареї (АБ) і автомобільне майно, які відпрацювали встановлену норму напрацювання (строк служби) до ремонту або списання, але за своїм технічним станом придатні до експлуатації, підлягають подальшому використанню до граничного їх стану (спрацювання).

Норма напрацювання до списання автомобілів, автобусів, спеціальних колісних шасі та тягачів визначається загальним пробігом з початку експлуатації до другого капітального ремонту (КР) з урахуванням їхнього технічного стану та вироблення встановлених норм напрацювання для машин, які пройшли КР.

Напрацювання до КР та списання різних модифікацій машин вираховується за нормами, встановленими для відповідних базових машин.

Під час середнього чи капітального ремонту ОВТ може здійснюватися СР чи КР засобів рухомості озброєння незалежно від напрацювання (строку служби).

Напрацювання до ремонту чи списання машин, спеціальне обладнання яких приводиться в дію від їх двигунів, вираховується з урахуванням роботи цих двигунів. При цьому одна година роботи двигуна становить: для автомобілів - до 25 км пробігу; для автомобілів навчальної групи - 20 км пробігу; для пожежних автомобілів - до 50 км пробігу; для гусеничних машин, спеціальних колісних шасі та тягачів - 15 км пробігу; для тракторів гусеничних - 5 км пробігу; для тракторів колісних - 10 км пробігу.

Норми напрацювання машин до КР чи списання, що встановлені “Керівництвом... ", можуть коригуватися (знижуватися) за коефіцієнтами в залежності від: категорії дорожніх умов експлуатації (тільки для автомобілів) - К1; природно-кліматичних умов К2; типів машин та характеру їх використання - К3. Значення коефіцієнтів наведені в таблицях 8…10 “Керівництва..."

Підсумковий коефіцієнт коригування норм напрацювання до КР чи списання К визначається перемноженням коефіцієнтів К1, К2, К3. Відкоригована норма напрацювання до КР та списання АТ не повинна бути менше 60% від установлених норм (додаток 36).

Строки служби до регламентованого технічного обслуговування (РТО), регламентованого (РР) ремонту автомобільної техніки, яка використовується з обмеженою витратою ресурсу чи перебуває на зберіганні, встановлюється “Руководством по РТО, РР и доработке (модернизации) подвижного вооружения и военной техники", введеного в дію наказом МО від 02.08.80 р. №5.

3.3 Порядок здачі автомобільної техніки в ремонт та отримання її з ремонту
Машина направляється в середній, капітальний, регламентований, (агрегат в капітальний) ремонт у всіх випадках за результатами технічного огляду та перевірки паспорта (формуляра) машини (агрегату) комісією військової частини:

після відпрацювання машиною (агрегатом) встановленої норми міжремонтного ресурсу або строку служби;

у випадку передчасного виходу машини (агрегату) з ладу в результаті катастроф, аварій та інших причин.

У випадку потреби технічний огляд виконується з відкриттям окремих агрегатів.

В результаті огляду встановлюється можливість продовження експлуатації машини (агрегату), потреба в ремонті або неможливість (чи недоцільність) подальшого використання машини (агрегату), про що складається акт технічного стану.

У випадку коли машина не потребує ремонту, встановлюється додаткова норма пробігу до постановки її в ремонт.

При виході машини в середній ремонт перераховуються окремі агрегати, які потребують капітального ремонту (заміни).

У випадку передчасного виходу машини (агрегату) з ладу (за винятком бойових пошкоджень) командир військової частини зобов'язаний протягом трьох діб назначити розслідування, встановити причини, притягнути винуватців до відповідальності і вжити заходи до суворого виконання правил експлуатації машин.

Рішення про заміну агрегату, що передчасно потребує капітального ремонту (при поточному або середньому ремонті машини), приймається начальником відділу логістики-заступником командира з'єднання (начальником АС).

Машини, що потребують середнього, капітального, регламентованого, (агрегати - капітального) ремонту, направляються в ремонтні частини (підрозділи) за нарядами, що видаються начальниками, яким ці ремонтні частини (підрозділи) підпорядковані. В ремонтні частини центрального підпорядкування наряди видаються начальником автомобільного центрального управління ГУЛ КСП ЗС України у відповідності з річним планом ремонту.

Для отримання наряду на ремонт командир військової частини в п'ятидобовий строк з дня виходу машини (агрегату) з ладу подає в вище стоячий орган автомобільної служби клопотання з додаванням акту технічного стану в двох примірниках, формуляра (паспорта) машини, заповненого за станом на останній день її роботи, і довідки про розслідування причин та вжитих заходах, якщо машина (агрегат) вийшла з ладу раніше встановленого строку.

Наряд на ремонт виписується в чотирьох примірниках. Перший і третій примірники з додаванням до них одного примірника акту технічного стану машини (агрегату) передаються в ремонтну частину і служать підставою для приймання машини (агрегату) в ремонт, другий - відправляється у військову частину, четвертий - разом з актом технічного стану машини (агрегату) зберігається в автомобільній службі, що видала наряд. Після виконання ремонту третій примірник наряду надається ремонтною частиною в автомобільну службу, що видала наряд, як донесення про виконану роботу.

В нарядах вказують строки здачі машини (агрегатів) в ремонт.

При відправці машин в ремонт залізницею з виписуванням наряду планується залізничний транспорт, час подачі якого повідомляється з'єднанню (частині).

Якщо машина підлягає середньому ремонту в ремонтному підрозділі своєї військової частини, то підставою приймання її в ремонт служить дозвіл заступника командира військової частини з озброєння на акті технічного стану машин з вказівкою виду та терміну ремонту. Наряд на ремонт в цьому випадку не виписується.

Відправку машин (агрегатів) в ремонт заступник командира військової частини з озброєння (начальник автомобільної служби). Роботи з підготовки машин до відправки виконуються в підрозділах.

Всі машини (агрегати), що відправляються в середній і капітальний ремонт, повинні відповідати вимогам державних стандартів або технічним умовам на здачу їх в ремонт.

При необхідності проводиться їх спеціальна обробка.

Забороняється перед відправкою машини (агрегату) в ремонт заміняти агрегати, механізми, прилади, деталі і шини непридатними до використання.

Укомплектування машин, що здаються в ремонт (видаються з ремонту), шинами та ЗІП виконується у відповідності з діючими державними стандартами або технічними умовами на здачу в ремонт (видачу з ремонту) машин.

Машини, здані в ремонт, залишаються в списках військової частини і підлягають поверненню їй після ремонту.

Агрегати відправляються в ремонт (з ремонту) в упаковці (тарі), що забезпечує їх збереження. Відправка агрегатів на автомобілях допускається без упаковки. В цьому випадку укладка агрегатів повинна забезпечити їх збереження. Двигуни перевозяться на спеціальних підставках.

Для доставки, здачі машин в ремонт, приймання з ремонту від військової частини, як правило, назначається здавальник (приймальник) і при необхідності команда супроводження.

При відправці десяти і більше автомобілів або п'яти і більше гусеничних машин (багатовісних автомобілів) начальником команди призначається офіцер.

Здавальник (приймальник) - представник військової частини зобов'язаний: знати технічний стан і комплектність машин що здаються (приймаються), порядок здачі машин в ремонт і приймання з ремонту; ознайомитися з державними стандартами або технічними умовами на здачу в ремонт машин та видачу їх з ремонту; організувати охорону машин, що здаються в ремонт (прийнятих з ремонту); приймаючи від підрозділів машини, які підлягають відправки в ремонт, перевіряти їх технічний стан, комплектність та відповідність актам технічного стану і нарядам; на кожну машину, яка здається в ремонт, мати наряд на ремонт, акт технічного стану і паспорт (формуляр); здати машини в ремонт або прийняти з ремонту, доповісти про виконання завдання заступнику командира військової частини з озброєння (технічної частини, начальнику автомобільної служби) і передати йому документи; якщо машини в дорозі піддалися зараженню, прийняти міри по їх спеціальній обробці, а прибувши в ремонтну (військову) частину, терміново доповісти про це командиру частини.

Командир частини повинен організувати спеціальний контроль машин (агрегатів) і при необхідності спеціальну обробку.

Відправка автомобілів в капітальний ремонт та з ремонту на відстань до 200 км при наявності доріг з твердим покриттям проводиться, як правило, своїм ходом або на буксирі.

Машини і агрегати, що прибули залізничним (річковим, морським) транспортом, приймаються в ремонт представником ремонтної частини в присутності здавальника, а у випадку його відсутності - представника залізниці (пароплавства) з оформленням встановлених документів.

Відвантаження машин (агрегатів) і доставка їх з залізничної станції (з порту) в ремонтну частину здійснюється силами ремонтної частини.

Машини (агрегати) приймаються в ремонт представником ремонтної частини у відповідності з державними стандартами або технічними умовами на здачу в ремонт і видачу з ремонту машин (агрегатів). При здачі машини (агрегату) в капітальний ремонт складається приймально-здавальний акт в трьох примірниках.

При виявленні некомплектності, підміни агрегатів (деталей) або інших розбіжностей з записами в акті технічного стану машини (агрегату) представник ремонтної частини робить про це докладний запис в приймально-здавальному акті. Запис завіряється підписами здавальника і приймальника та печаткою ремонтної частини. При відсутності здавальника приймально-здавальний акт складається з участю незаінтересованої сторони.

Перший і третій примірники приймально-здавального акту разом з нарядом, формуляром (паспортом) залишаються в ремонтній частині, другий примірник акту вручається здавальнику (або висилається військовій частині) з вказуванням терміну повернення машини (агрегату) з ремонту.

При перевірці технічного стану машин, що надходять в ремонт, може проводитись випробування їх пробігом (до 0.5 км) та відкриття окремих агрегатів машини.

Машини (агрегати), що не відповідають вимогам державних стандартів або технічних умов, в ремонт не приймаються. Вони, як виняток, можуть бути прийняті на тимчасове зберігання. В цих випадках в приймально-здавальному акті вказується причини відмовлення в прийомі в ремонт та всі три примірника акту залишаються в ремонтній частині. Здавальнику видається на руки або висилається у військову частину повідомлення про відмовлення в прийомі машини (агрегату) в ремонт. командир військової частини вживає заходи до завершення здачі машин (агрегатів) в ремонт.

Винуватці в не задовільній підготовці машин (агрегатів) до здачі в ремонт, що викликала необґрунтовані витрати сил і засобів, несуть відповідальність у встановленому порядку.

У випадку якщо протягом 30 діб здача машини (агрегату) не буде завершена, командир ремонтної частини доповідає про це начальнику, що видав наряд на ремонт, для вжиття заходів.

Відремонтовані машини видаються військовим частинам через приймальників, які викликаються сповіщеннями командира ремонтної частини.

Для отримання відремонтованих машин приймальник повинен мати другий примірник приймально-здавального акту (акту технічного стану - при отриманні машини з середнього ремонту), по якому машина була здана в ремонт, і довіреність частини.

Відремонтовані машини видаються з ремонту у відповідності з державними стандартами або технічними умовами на видачу машин з ремонту.

Приймальник перевіряє відремонтовану машину пробігом в межах, передбачених технічними умовами, і проводить випробування спеціального обладнання, якщо воно підпало ремонту.

Видача машин з ремонту оформлюється розпискою приймальника в акті приймання відремонтованої машини.

Один примірник акту видається приймальнику разом з інструкцією по обкатці машин і паспортом (формуляром) машини.

У паспорт (формуляр) вносяться записи: вид ремонту, основні агрегати, які були замінені при середньому ремонті, номери шасі і двигуна. Розміри циліндрів і шийок колінчатого вала двигуна записуються в паспорт (формуляр) двигуна, що додається до формуляру (паспорту) машини.

Записи в паспорті (формулярі) завіряються підписом і печаткою ремонтної частини.

Ремонтна частина заправляє машини, що видає, змащувальними матеріалами та спеціальними рідинами до норми, а паливом - в межах встановлених норм.

При відправці машин з ремонту залізничним (річковим, морським) транспортом транспортування їх до станції (порту) навантаження і їх завантаження виконується силами ремонтної частини.

При відправці відремонтованих машин (агрегатів) залізничним (річковим, морським) транспортом без здачі їх приймальникам командир ремонтної частини одночасно направляє військовій частині поштою акти приймання відремонтованих машин (агрегатів) та заповнені формуляри (паспорти).

Військові частини на машини (агрегати), отримані залізничним (річковим, морським) транспортом без приймання в ремонтній частині, висилають в триденний строк в ремонтну частину підтвердження про отримання машин (агрегатів).

Ремонт машин (агрегатів) виробляється у відповідності з технологічною документацією, що передбачає визначену послідовність робіт, встановлену для даного виду ремонту.

Технологічний процес ремонту машин встановлюється в ремонтній частині (підрозділі) з врахуванням типової схеми, особливостей розташування та інших умов роботи.

4. Порядок забезпечення автомобільної технікою та майном
4.1 Організація забезпечення військових частин автомобільною технікою і автомобільним майном.
Загальні положення.

Забезпечення Збройних Сил України автомобільною технікою та майном покладене на Департамент ресурсного забезпечення МО України, який є фондоутримувачем АТ і АМ Міністерства оборони України. Забезпечення АТ і АМ здійснюється згідно за Положенням про порядок постачання ЗС України АТ і АМ та Положенням про укомплектування АТ запасними частинами, інструментом і приладдям та забезпечення військових частин парковим устаткуванням.

Постачання військових частин АТ і АМ включає:

обґрунтоване своєчасне витребування і одержання АТ і АМ, яких не вистачає;

зберігання АТ і АМ на складах, базах, їх розподіл, видача, облік та перевезення;

збирання придатних до використання агрегатів, вузлів і деталей із списаних машин, а також децентралізована заготівля майна, виготовлення та реставрація запасних частин на автомобільних підприємствах та авторемонтних військових частинах, реставрація зношених шин, використання виготовлених і реставрованих запасних частин і автомобільних шин;

правильне використання коштів, що відпускаються на придбання майна і контроль за раціональним використанням техніки та майна за призначенням;

заходи щодо виявлення, перерозподілу та реалізації надлишкових АТ і АМ.

Ефективне вирішення завдань забезпечення військ АТ і АМ нерозривно пов'язане з такими важливими і відповідальними напрямками діяльності АС, як організація списання, обліку і звітності матеріальних засобів. Причому складність в організації обліку і звітності полягає в необхідності нововведення бухгалтерського обліку ОВТ ЗС України інтегрованого в єдину систему загальнодержавного бухгалтерського обліку (п. ХХ Посібника).

За технічним (якісним) станом АТ і АМ поділяються на п'ять категорій (додаток 37).

З першої категорії до другої автомобільна техніка переводиться після відпрацювання машинами встановленого строку служби (пробігу) (дод.37), про що зазначається у паспортах машин. Акти технічного стану при цьому не складаються. Переведення автомобільної техніки та майна з другої категорії до четвертої включно здійснюється за актами технічного стану, затвердженими командиром військової частини. Акти технічного стану переведення до п'ятої категорії (списання) затверджуються посадовими особами, яким надається право на списання відновленої техніки (додаток 38).

Переведення автомобільної техніки чи майна до нижчої категорії у зв'язку з неправильним зберіганням або використанням проводиться згідно з матеріалами розслідування.

Крім того, у Міністерстві оборони України з метою підвищення бойової готовності частин та з'єднань, систематизації ОВТ, визначення їх технічного стану, запасу ресурсу та прийняття рішення щодо подальшої експлуатації, відчуження та утилізації, автомобільна техніка розподіляється за наступними групами:

група 1 - перспективні вироби автомобільної техніки, нові або модернізовані, що знаходяться в експлуатації, придатні до використання за призначенням;

група 2 - непрацездатні вироби автомобільної техніки або які відпрацювали ресурс до наступного планового ремонту (СР, КР, РР), морально застарілі, що мають перевищені терміни експлуатації, для приведення яких у працездатний стан (переведення у групу 1 або для відчуження) необхідні незначні матеріальні та фінансові ресурси, які не перевищують вартості КР;

група 3 - непрацездатні та непридатні до бойового використання зразки автомобільної техніки, відновлення або модернізація яких економічно неможлива або недоцільна. Ці зразки автомобільної техніки підлягають утилізації.

До перспективних зразків автомобільної техніки відносяться зразки, що передбачається утримувати на озброєнні у ЗС України до 2010 року. Їх перелік визначається Головним управлінням логістики ГШ ЗС України.

Кожна військова частина до 1 березня щорічно подає за підпорядкованістю до автомобільної служби армійського корпусу, пропозиції щодо розподілу виробів АТ за групами для експлуатації разом з актами технічного стану.

Загальними підставами військ для визначення потреби і витребування АТ є:

штатна (табельна) потреба і стан укомплектування;

виділення кредитів на закупівлю автомобільної техніки;

плани виробництва військової техніки на підприємствах МО України;

плани науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, які виконуються організаціями та закладами Міністерства оборони;

план капітального будівництва Міністерства оборони України;

організаційні заходи за планами Генерального штабу Збройних Сил України.

Військові частини, у тому числі і частини центрального підпорядкування, заявки щодо потреби в автомобільній техніці для штатного укомплектування подають тільки у ті органи, в яких вони перебувають на обліку.

Військові частини при зміні дислокації одержують у постачальному органі автомобільної служби атестат на автомобільну техніку. Атестат є основним документом, за яким військова частина ставиться на облік і постачання автомобільною технікою та майном. До атестату на автомобільну техніку додаються відомості наявності обігових агрегатів, верстатного і основного паркового обладнання.

Автомобільна техніка, вивільнена з перевищенням штатної потреби, ставиться на зберігання до одержання вказівок щодо подальшого її використання.

Військові частини забезпечуються автомобільним майном за підпорядкованістю та за територіальним принципом через відповідні постачальні органи. Кожна частина закріплюється за постачальним органом.

Вихідними даними для витребування автомобільного майна є: наявність та технічний стан машин; річні плани експлуатації та ремонту машин; виробничі плани ремонтних частин (підрозділів); плани закладання майна до НЗ; норми витрати АМ на ремонт та експлуатацію машин; укомплектованість військових частин АМ, яке входить до експлуатаційних комплектів; укомплектованість парковим устаткуванням та його стан. При розробці планів постачання враховуються можливості військових частин щодо виготовлення та ремонту складальних одиниць та деталей своїми ремонтними засобами.

Забезпечення військових частин автомобільним майном для виробів ОВТ, в конструкції яких є автомобільні та тракторні агрегати, вузли, деталі, електроустаткування, акумуляторні батареї, автомобільні шини, гумовотехнічні вироби здійснюється відповідною автомобільною службою військової частини, з'єднання чи об'єднання, де зазначені вище вироби перебувають на обліку (за підпорядкованістю чи територіальним принципом).

Автомобільне майно дозволяється використовувати тільки за прямим призначенням. Відпуск автомобільного майна військовим частинам здійснюється на основі планів постачання, що розробляються відповідними постачальними органами.

Потреба в автомобільному майні визначається за існуючими коефіцієнтами змінності і нормами витрат для забезпечення таких заходів:

здійснення КР, СР, ПР автомобільної техніки та її ТО;

виробництво на підприємствах МО України нової техніки, до конструкції якої входять автомобільні та тракторні агрегати, вузли і деталі;

доукомплектування військ АМ, установленим за штатами і табелями;

створення і поповнення установлених перехідних та недоторканих запасів;

експлуатація та ремонт виробів ОВТ, що мають автомобільні і тракторні агрегати, вузли, деталі;

виробничо-операційна діяльність ремонтних підприємств, складів та баз АС;

технічна підготовка військ і підготовка фахівців АС.

Автомобільне майно витребується у відповідних постачальних органах у терміни і за формами, встановленими Табелем термінових повідомлень з автомобільної служби.

Розрахунок утримання ремонтних комплектів №1, №2, №3 у військовій частині:

РК №1 на 15-40 автомобілів однієї марки;

РК №1 на 5-15 гусеничних машин однієї марки;

РК №2 на 30-70 машин однієї марки;

РК №3 на 150-200 машин однієї марки.

Комплект матеріалів утримується 1/3 частина від кількості РК №3.

Комплект агрегатів для ПАРМ-1М - 1 комплект для СР,

Комплект агрегатів для ПАРМ-3М - 4 комплект для СР,

(1 комплект агрегатів для СР включає 1 двигун і 3 інші агрегати).

4.2 Списання та утилізація автомобільної техніки і майна

Списання матеріальних засобів АС здійснюються згідно за Інструкцією про порядок списання з обліку матеріальних та грошових засобів у ЗС України. Переведення в нижчу або вищу категорію та списання АТ і АМ у ЗС України здійснюється згідно за вимогами Керівництва про порядок списанням з обліку матеріальних та грошових засобів у ЗС України.

Матеріальні засоби автомобільної служби, які враховуються за номерами та технічним станом, засоби безстрокового використання, що прийшли до непридатного (граничного) стану, списуються за актами технічного стану. Матеріальні засоби, які не обліковуються за номерами, і прийшли до непридатного (граничного) стану, списуються за актами списання.

Списання втрачених матеріальних цінностей у випадках, коли має місце часткове або повне віднесення збитків за рахунок держави, проводить за інспекторськими посвідченнями.

За актами технічного стану списується ВАТ, які обліковуються за номерами та технічним станом, що прийшли до непридатного (граничного) стану:

після відпрацювання встановлених норм напрацювання (строків служби) до списання;

у процесі випробувань або дослідницьких робіт, проведених згідно за планом;

після закінчення встановленого строку зберігання при дотриманні встановлених умов зберігання, порядку освіження та ТО, якщо вони за своїм технічним станом не можуть бути відремонтовані та використані за прямим призначенням.

За актами технічного стану списуються:

матеріальні цінності безстрокового використання, що прийшли до непридатного (граничного) стану у процесі правильної експлуатації, якщо вони за своїм технічним станом не можуть бути відремонтовані та використані за прямим призначенням;

позаштатні озброєння та військова техніка, які відпрацювали встановлений до чергового ремонту ресурс (за умовами, що відновлення їх є неможливим або економічно недоцільним і вони не можуть бути реалізовані);

вироби АТ, які незалежно від термінів експлуатації та технічного стану і які зараховані для забезпечення військ, використання яких за цільовим призначенням у ЗС України неможливе і вони не можуть біти реалізовані.

За актами списання (зняття залишків) списуються матеріальні цінності що прийшли до непридатного (граничного) стану і які не враховуються за номерами, після закінчення встановлених строків експлуатації (зберігання); використані за встановленими нормами на ТО; виробничі та господарські потреби; у випадках натурального зменшення під час транспортування, приймання, зберігання та видачі; після закінчення встановлених строків експлуатації, коли списання не передбачене іншими обліковими документами.

Матеріальні засоби, які підлягають списанню, не можуть бути знищені, розібрані на запасні частини або використані як навчальні посібники до отримання затверджених актів, інспекторських посвідчень.

Автомобільна техніка і майно, на які отримано затверджені акти технічного стану (списання) та інспекторські посвідчення, підлягають розбиранню (розділенню, знищенню) на підставі наряду начальника відповідної автомобільної служби з оформленням акту зміни якісного стану. Одержані від розбирання списаних матеріальних засобів і оприбутковані вузли, деталі та матеріали, які у своєму складі містять дорогоцінні (кольорові) метали та каміння, списуються з обліку військової частини на підставі належно оформлених документів, що підтверджують здачу цих вузлів, деталей, матеріалів відповідним службам для переробки. Двигуни, агрегати, вузли, прилади та деталі, зняті з виробів ВАТ при її розбиранні, які виробили міжремонтний ресурс, підлягають ремонту, а всі справні, працездатні та придатні для використання матеріальні засоби використовуються для потреби військ згідно за нарядами відповідних автомобільних служб.

Автомобільні базові шасі після списання або зняття розміщеного на них озброєння, з обліку військової частини не списується, за ними приймаються рішення довольчими органами щодо їх подальшого застосування. У випадках їх непридатності для експлуатації, шасі можна списувати установленим порядком.

Передача виробів АТ у ремонтні військові частини (бази) для розбирання здійснюється за нарядами відповідних довольчих органів автомобільної служби на підставі затвердженого акта технічного стану та інспекторського посвідчення.

Агрегати та вузли, прилади та деталі, отримані від розбирання автомобілів старих марок, ремонт яких економічно недоцільний, непотрібні військам, можуть бути реалізовані народному господарству встановленим порядком.

Організація контролю за своєчасним складанням актів зміни якісного стану та виконанням розбирання (знищення) матеріальних засобів покладається на посадових осіб, які затверджують акт, видають інспекторське посвідчення, а також командирів ремонтних військових частин, які виконують розбирання списаних матеріальних засобів.

Розбирання (знищення) матеріальних цінностей проводиться за контролем комісії, у склад комісії обов'язково входять: відповідні фахівці-ремонтники, начальник фінансового органу, посадові особи, які відповідають за стан та збереження матеріальних засобів, що підлягають списанню; особи, що відповідають за матеріальне, технічне та інші види забезпечення.

Технологічне та інше устаткування, а також кузови - фургони, отримані після розбирання спеціальних майстерень, після оприбуткування можуть бути використані для обладнання стаціонарних пунктів технічного обслуговування згідно за вказівками постачальних органів. Вивільнені автомобілі (причепи) для використовуються у військах установленим порядком.

Непридатні для ремонту та учбових цілей агрегати, вузли, прилади, деталі, матеріали та інше майно, отримане від розбирання виробів ВАТ, на які є затверджені акти на списання, інспекторські посвідчення та якщо ці матеріальні цінності знаходяться у ремонтних військових частинах (базах), то вони використовуються за рішенням постачальних органів. Якщо такі рішення відсутні, то ці матеріальні цінності оприбутковуються за книгами (картками) обліку як металобрухт, ганчір'я та інше майно і реалізовуються у встановленому порядку ремонтною військовою частиною.

Максимальні розміри коштів, на які посадові особи Збройних Сил України мають право списувати військове майно за актами якісного (технічного) стану, інспекторськими посвідченнями та за актами списання наведені в додатку 39.

Права посадових осіб ЗС України на списання матеріальних засобів з автомобільної служби за актами наведені в додатку 38.

Акти списання матеріальних засобів складаються комісіями, призначуваними командиром військової частини. До складу комісії обов'язково включаються посадові особи служб, до яких відносяться техніка чи майно.

При визначенні якісного (технічного) стану матеріальних засобів комісія керується: стандартами, описами, паспортами (формулярами) і іншими документами, що визначають вимоги до технічного стану відповідних матеріальних засобів; ознаками і технічними показниками категорійності; термінами служби автомобільної техніки і майна.

Голова і члени комісії, що підписали акт списання матеріальних засобів, а також командир (начальник), що затвердив цей акт, несуть відповідальність за правильність висновку в технічному стані матеріальних засобів, що списуються, і за правильність визначення використання їх після списання.

При проведенні ревізій та перевірок фінансової та господарської діяльності військових частин обов'язково перевіряється правильність та законність списання матеріальних та грошових цінностей за актами та інспекторськими посвідченнями. Результати перевірок відображаються у актах ревізій окремим розділом.

4.3 Порядок списання АТ і майна
Строк служби до списання кузовів типу К (КП), КМ (КМП) та КУНГ, а також тентів для машин наведені у додатку 40.

Норми напрацювання шин до списання (додаток 41), у тому числі відновлених накладанням нового протектора, у залежності від їх призначення та умов використання знижуються у відповідності з рекомендаціями, наведеними у додатку 42.

Шини, які виробили норму напрацювання та мають граничний знос (до мінімальної допустимої залишкової висоти малюнка протектора), повинні списуватися, як правило, комплектом (усі шини, що є на машині).

В окремих випадках дозволяється списувати шини парами (з одного мосту, осі) та по одній, при цьому робота шин запасних коліс не враховується.

У військовій частині нові шини видаються на машини замість списаних чи відновлених. Шини, які виробили не менше 80% встановленої норми напрацювання та відповідають технічним вимогам, підлягають відновленню шляхом накладання нового протектора на шиноремонтних заводах. Відновленню не підлягають (непридатні) шини регулюючого тиску, від часу виготовлення яких минуло понад 8 років та шини легкових автомобілів - понад 7 років. Шини автомобільної техніки (у тому числі засобів рухомості озброєння), яка використовується з обмеженою витратою моторесурсів та перебуває на тривалому зберіганні, підлягають оновленню (заміні на нові). Шини регулюючого тиску та нові, які виготовлені за вимогами ТУ 38.004107-77 освіжуються через 12…14 років, інші шини через 6…8 років від часу їх виготовлення.

Освіження шин, як правило, поєднується з виконанням РТО чи РР. Зняті при цьому шини використовують у межах встановлених норм на машинах транспортної та навчальної груп експлуатації, інших машинах інтенсивного використання чи реалізуються за встановленим порядком.

На машинах (двигунах) з обмеженою витратою моторесурсів строк служби акумуляторних батарей вираховується у роках, на машинах інтенсивного використання - за напрацюванням у тис. км пробігу, а на машинах (двигунах), облік яких ведеться у мотогодинах - за напрацюванням у тис. годин.

Встановлені норми напрацювання (строки служби) АБ вираховуються від дня приведення їх до робочого стану (заливання електролітом) незалежно від тривалості зберігання їх у сухому вигляді. Строк зберігання АБ у сухому вигляді (не залитих електролітом) встановлюється 5 років, а батарей 6СТЕН-140М, 6СТ-140Р та 12СТ-85Р - 7 років. Для АБ, приведених до робочого стану з простроченим терміном зберігання норма напрацювання до списання зменшується на величину простроченого терміну зберігання, але не більше як на 50% від установленого строку служби (додаток 43).

Акумуляторні батареї на базах, складах та машинах тривалого зберігання, як правило, повинні утримуватися сухими, з міцно закритими герметичними пробками та підлягають оновленню (заміні на нові) у термін, який не перевищує встановлених строків зберігання у сухому вигляді.

У виняткових випадках (під час проведення спеціальних навчань та навчальних зборів) дозволяється приводити сухі акумуляторні батареї машин тривалого зберігання до робочого стану раніш встановлених строків їх зберігання у сухому вигляді.

Норми напрацювання (строки служби) АБ знижуються на 10% - при використанні на автомобілях та тягачах аеродромного обслуговування і машинах, які входять до комплексів озброєння та забезпечують бойове чергування.

Списанню за закінченням терміну служби (вироблення норм напрацювання) підлягають АБ, фактична місткість яких при контрольному розряді складатиме менше 5% від номінальної. АБ, фактична місткість яких перевищує 50% від номінальної, незалежно від строку служби (вироблення норм напрацювання) підлягають подальшому використанню.

5. Облік та звітність по службі
5.1 Облік та звітність з експлуатації в системі бухгалтерського обліку
Автомобільна техніка та автомобільне майно, що використовуються у ЗС України в мирний та воєнний час, є державною власністю і підлягають обов'язковому обліку, використанню, за призначенням ощадливому та законному витрачанню.

Облік АТ і АМ організується і ведеться згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 04.08.2000 року № 1225 “Про затвердження положення про порядок обліку зберігання, списання та використання військового майна в Збройних Силах", Положення з ведення бухгалтерського обліку у ЗС України.

Облік матеріальних засобів АС ведеться з метою:

своєчасного забезпечення органів управління і відповідальних посадових осіб АС достовірними даними про наявність, рух, вартість та якісний (технічний) стан матеріальних засобів, необхідних для планування та забезпечення боєготовності та боєздатності військ;

установлення належного контролю за умовами зберігання, законністю, доцільністю та ефективністю використання (витрачання) матеріальних засобів;

підготовки вихідних даних для складання бухгалтерської та інших форм звітності, установлених Табелем термінових донесень та Державної статистичної звітності.

Обліку підлягає вся АТ та АМ незалежно від їх призначення, джерел надходження і мети придбання. Облік повинен бути своєчасним, достовірним і точним. При цьому непорушні запаси підлягають обліку окремо від техніки і майна поточного забезпечення.

Облік матеріальних засобів полягає в оформленні установленими виправдними документами здійсненних господарських операцій і відображені у книгах (картках) обліку, інших сучасних технічних засобах, показників про кількість, якісний (технічний) стан та заводські номери, вартість (ціну), а також про його рух, втрату та нестачу.

Керівництво організацією обліку матеріальних засобів в цілому у військовій частині здійснює командир частини; відповідальність за організацію та ведення бухгалтерського обліку з автомобільної служби у військовій частині несуть начальник фінансово-економічного органу, начальник автомобільної служби, начальник складу АМ, командири підрозділу та інші уповноважені посадові особи.

Начальник фінансово-економічного органу відповідає за:

стан бухгалтерського обліку засобів служби у військовій частині;

правильність відображення цін на засоби служби (згідно з довідниками цін);

своєчасне і правильне проведення записів в книгах і картах обліку;

своєчасне проведення звірки даних обліку фінансово-економічного обліку з даними обліку складу АМ та підрозділів;

своєчасну звітність матеріально-відповідальних осіб військової частини;

реєстрацію і збереження облікових документів у діловодстві.

Начальник автомобільної служби відповідає за:

стан обліку АТ і АМ, підпорядкованої йому служби у військовій частині (з'єднанні), у тому числі виданого в підрозділи, а також за облік АТ за роками виготовлення та заводськими номерами машин і строками введення їх в експлуатацію;

своєчасне проведення у книгах обліку записів, пов'язаних з переміщенням і зміною (технічного) стану АТ і АМ;

кількісний, якісний, вартісний облік АМ на складі АМ та своєчасне проведенням звіряння обліку з фінансово-економічним органом військової частин (з'єднання);

законність, своєчасність і правильність оформлення первинних документів за їх реєстрацією та зберіганням;

своєчасне проведення звіряння даних за обліком служби з обліком складу та підрозділів;

підготовку довідкових матеріалів про забезпечення військової частин (з'єднання) автомобільною технікою і майном;

правильне складання і своєчасне подання звітних документів за службу.

Командир підрозділу несе відповідальність за стан кількісного та якісного обліку матеріальних цінностей служби у підрозділі.

Начальник складу АМ відповідає за:

своєчасність, законність і правильність здійснення записів, пов'язаних з переміщенням і зміною якісного (технічного) стану майна в книгах (картках) складського обліку;

правильність підрахування вартості фактично виданого майна;

проведення своєчасних звірок показників обліку АМ на складі з даними обліку АС та фінансово-економічного органу;

своєчасну звітність перед АС та фінансово-економічним органам;

збереження облікових документів складу і своєчасною здачею їх до АС та фінансово-економічного органу.

У фінансово-економічному органі ведеться облік АТ та АМ у кількісних, якісних, обліково-номерних та вартісних показниках у Національній валюті України.

Начальник АС військової частини (з'єднання) оформляє всі первинні документи, які реєструє у фінансово-економічному органі.

Облікові документи, в залежності від їх призначення, поділяються на первинні облікові, регістри бухгалтерського обліку та документи допоміжного характеру. Перелік документів та порядок їх оформлення і подання визначається Тимчасовим Положенням з бухгалтерського обліку у ЗС України та керівними документами з організації експлуатації військової автомобільної техніки.

Первинні облікові документи - накладні, наряди, рознарядки, видаткові роздавальні відомості, акти, атестати тощо - призначені для оформлення операцій, пов'язаних з рухом і зміною якісного (технічного) та вартісного стану матеріальних засобів і є підставою для запису у книгах та картках обліку.

Регістри бухгалтерського обліку - це книги, картки обліку, накопичувальні та оборотні відомості тощо, які призначені для відображення наявності, руху та якісного (технічного) стану матеріальних засобів за відповідний період у військовій частині в цілому, а також у підрозділах, складах, майстернях, відділах зберігання та інших об'єктах.

Документи допоміжного характеру - всі інші документи, що призначені для сприяння виконанню операцій, пов'язаних з рухом і зміною якісного (технічного) і вартісного стану матеріальних засобів.

В додатку 44 наведений перелік основних документів, за якими ведеться бухгалтерський облік наявності та руху АТ та АМ.

Виконані первинні документи після запису в книгах (картках) обліку складу зроблених за ними операцій, зв'язаних з рухом і зміною якісного (технічного) стану матеріальних засобів, наприкінці робочого дня здаються в автомобільну службу під розписку в книзі реєстрації облікових документів. Облікові документи зберігаються у військовій частині протягом термінів, установлених відповідними керівними документами:

книги і картки обліку АТ і АМ, прибутково-видаткові документи (наряди, рознарядки, накладні, акти прийому тощо) - 3 роки;

акти технічного (якісного) стану, здачі і прийому з ремонту - 1 рік;

книги обліку роботи машин, витрати ПММ, ремонту (обслуговування) техніки і майна - 1 рік.

Контроль за веденням обліку матеріальних засобів здійснюється з метою забезпечення його своєчасності, повноти і точності, а також законності та збереженості матеріальних засобів. При цьому надається також допомога посадовим особам військової частини у виконанні функціональних обов'язків з обліку матеріальних засобів.

Контроль проводиться як посадовими особами військової частини, старшими начальниками, а також спеціально призначеними особами та комісіями.

Командир військової частини проводить планові і позапланові перевірки наявності, стану і обліку матеріальних засобів служби особисто, а також через посадових осіб і внутрішні перевірочні комісії. Начальник фінансово-економічного органу зобов'язаний забезпечити перевірку бухгалтерського обліку в структурних підрозділах.

Контроль ведення обліку матеріальних засобів посадовими особами і внутрішніми перевірочними комісіями військової частини здійснюється і документально оформляється в порядку, встановленому Положенням у військовому (корабельному) господарстві у ЗС України. Кожна перевірка наявності і стану матеріальних засобів повинна обов'язково включати звірення облікових даних підрозділу, складу, що перевіряється, з обліковими даними відповідної служби військової частини (з'єднання) та фінансово-економічного органу.

Посадові особи (комісії), що проводили перевірку ведення обліку, фактичної наявності і стану матеріальних засобів, зобов'язані відображати результати перевірки в актах перевірки (інвентаризації). Інвентаризація проводиться в частині один раз на рік до 25 листопада.

Звірки наявності техніки та майна командири підрозділів зі службою проводять щомісячно до кінця місяця.

Усі недоліки за веденням обліку, зберіганню матеріальних засобів і облікових документів, виявлені при перевірці, негайно усуваються за розпорядженням відповідного командира (начальника служби).

Відповідно до табеля термінових донесень військові частини подають за підсумками року наступні звітні документи:

повідомлення про потреби, наявність, технічний стан і рух автомобільної техніки форма 1/ЦАВТУ з додатком про наявність автомобільних шин і акумуляторних батарей до 5 січня;

повідомлення про залишки і потребу автомобільного майна (заявка і план постачання), форма 4/ЦАВТУ до 10 січня;

повідомлення про наявність і потреби паркового устаткування (заявка і план постачання), форма 4В/ЦАВТУ до 15 січня;

повідомлення про ремонт автомобільної техніки, форма 5/ЦАВТУ до 5 січня;

повідомлення про наявність і технічний стан обігових агрегатів, форма 6/ЦАВТУ до 5 січня;

повідомлення про експлуатацію автомобільної техніки, форма 7/ЦАВТУ до 5 січня;

повідомлення про вихід з ладу автомобільної техніки (поломки, аварії), форма 7А/ЦАВТУ до щоквартально до 10 числа.

Військові частини представляють повідомлення начальнику автомобільної служби корпусу до 5 січня, а начальник автомобільної служби корпусу старшому начальнику до 10 січня.

Повідомлення форм 4/ЦАВТУ і 4В/ЦАВТУ представляються відповідно до 10 і 15 січня. Повідомлення форми 7А/ЦАВТУ представляються щоквартально до 10 числа з початку кожного наступного кварталу. Порядок складання звітних документів приведено у поясненнях до форм повідомлень.

Контроль за дотриманням законодавства про бухгалтерський облік ОВТ військових частин і з'єднань здійснюється вищестоящими службами та контрольно-ревізійними органами МО України.

5.2 Облік та звітність при проведенні ремонту автомобільної техніки
Кожна машина (агрегат), що надійшла в ремонтну частину (підрозділ) з'єднання (частини) для ремонту, обліковується в книзі обліку технічного обслуговування, ремонту машин та агрегатів і витрати запасних частин. Порядковий номер в книзі є номером замовлення, який проставляється на машині (агрегаті) і на всіх документах, пов'язаних з ремонтом даної машини (агрегату).

По такій же книзі ведеться облік ремонту обладнання та виготовлення деталей, пристосувань та інструменту.

На кожну машину, що надійшла в середній ремонт, оформлюється справа, в якій повинні знаходитись всі документи, що відносяться до її ремонту (наряд на ремонт, акт технічного стану, дефектна відомість, копії накладних на отримання зі складу автомобільного майна, довіреність військової частини на отримання машини з ремонту, акт приймання відремонтованої машини).

Командир ремонтної частини (підрозділу) щомісячно, а у військовий час щоденно доповідає безпосередньому начальнику про виконання плану-завдання з ремонту машин і у встановлені строки надає звіт про стан і роботу ремонтної частини (підрозділу).

Начальники, яким підпорядковані ремонтні частини (підрозділи), зобов'язані аналізувати донесення, звіти і матеріали перевірок, оцінювати виробничу діяльність підпорядкованих ремонтних частин (підрозділів) та вживати заходи до подальшого удосконалення їх роботи.

5.3. Облік та звітність при проведенні РТО автомобільної техніки
Облік РТО в ремонтних частинах ведеться в книзі обліку ТО і ремонту машин та агрегатів і витрати запасних частин, у ній приділяється на кожну військову частину кілька аркушів. Облік РТО у військовій частині, який виконується виїзними бригадами, ведеться в цій же книзі. Записи в книзі про виконання РТО завіряються підписами командира виїзного ремонтного підрозділу і заступника командира з озброєння військової частини і скріплюються гербовою печаткою частини, якій належить машина.

У паспорті машини робляться записи: у розділі “Технічне обслуговування і огляди машини” про виконання РТО, у розділі “Комплектність машини” - про вилучення старого індивідуального комплекту ЗІП і видачі нового комплекту.

Облік комплектів запасних частин РТО, індивідуальних комплектів і групових експлуатаційних комплектів на базах, складах, у військових частинах і ремонтних підприємствах ведеться по картках обліку.

Облік виконаних робіт і витрачених при РТО запасних частин ведеться в книгах обліку, на підставі акта технічного стану, дефектної відомості, діагностичної карти, копій накладних на одержання зі складу додаткових запасних частин. Ці документи, а також наряд на РТО машини, якщо він видавався, підшиваються в справу.

Справа ведеться на кожну машину і зберігається в ремонтній частині шість років. У процесі РТО в справі зберігається і паспорт машини.

Деталі комплектів запасних частин РТО, які не витрачені, не підлягали обов'язковій заміні, а також придатні, які зняті з машини, і деталі, вилучені зі старих індивідуальних ЗІП, прибуткуються за актом і здаються на склад та враховуються за картками обліку встановленим порядком.

5.4 Порядок приймання та здавання посади начальником автомобільної служби військової частини (з'єднання)
5.4.1 Загальні положення
Порядок приймання та здавання посади особами, що відають військовим (корабельним) господарством, до яких відносяться, крім інших, заступники командирів військових частин (з'єднань) з озброєння і начальники служб, визначений Положенням про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затверджене наказом Міністра оборони України від 16.07.1997 р. №300.

Для приймання та здавання справ і посади, починаючи з начальника служби військової частини та вище і їм відповідних посадових осіб, наказом старшого командира (начальника) призначається комісія.

У роботі щодо приймання та здавання справ і посади всіма матеріально-відповідальними особами військової частини (з'єднання) обов'язково бере участь внутрішня перевірочна комісія.

Приймання та здавання справ і посади (у господарському відношенні) включає:

вивчення тим, хто приймає посаду, стану військового господарства (служби), а також стану природоохоронних об'єктів, їх будівництва (реконструкції) і капітального ремонту, виділених і витрачених на це коштів;

ознайомлення з посадовими особами;

здавання тим, що здає посаду, а тим, що приймає, - перевірку та приймання матеріальних засобів, коштів і документів;

документальне оформлення приймання та здавання справ і посади.

Приймання та здавання справ і посади проводиться за календарним планом, який розробляється разом: тим, хто приймає, та тим, хто здає справи і посаду, а також головою комісії.

Цей план розробляється в довільній формі і повинен передбачати виконання всієї роботи у межах часу, відведеного на приймання і здавання справ і посади.

Календарний план може включати такі питання:

черговість та строки заслуховування доповідей посадових осіб, підпорядкованих тому, хто здає справи і посаду;

черговість та строки перевірки служб і різних об'єктів господарства (служби);

строк, у який повинні бути проведені за книгами і картками обліку всі прибуткові та витратні операції згідно з документами, виписаними на підставі вказівок того, хто здає справи і посаду;

окремі строки складання відомостей наявності та якісного стану матеріальних засобів по окремих службах і об'єктах господарства;

кінцевий строк складання відомостей наявності та якісного стану матеріальних засобів та оформлення акта.

Календарний план затверджується вищим командиром (начальником) особи, що приймає справи і посаду.

Для приймання та здавання справ і посади встановлюються такі строки:

командира військової частини - не більше 10 днів;

заступника командира військової частини і з'єднання з тилу і їм відповідних посадових осіб - не більше 20 днів;

начальника служби військової частини і з'єднання - не більше 15 днів;

начальника клубу військової частини і з'єднання - не більше 15 днів;

начальника складу, хлібозаводу (хлібопекарні) і їдальні - не більше 10 днів;

начальника майстерні частини (з'єднання) - не більше 5 днів;

командира і старшини підрозділу - не більше 5 днів;

командира взводу - не більше 3 днів.

Строк приймання та здавання справ і посади рахується з моменту прибуття у військову частину (з'єднання) призначеної для прийому справ і посади особи.

Іншим посадовим особам строк приймання і здавання справ і посади визначається старшим начальником (але не більше 10 днів).

Приймання та здавання справ і посади повинні проходити без порушення нормальної роботи служби.

Керівництво військовим господарством у підпорядкованих службах (службі) до закінчення приймання і здавання справ та посади (до затвердження акта) здійснює особа, що здає справи і посаду.

На час приймання і здавання справ і посади поточна робота складів, як правило, припиняється.

Видача матеріальних засобів із складів у цей період проводиться тільки з відома особи, що приймає справи і посаду, а також голови комісії.

Приймання справ і посади проводиться особисто тим, хто приймає, від того, хто здає, у присутності комісії.

Комісія, призначена для приймання та здавання справ і посади, чи внутрішня перевірочна комісія у присутності того, хто приймає, і того, хто здає справи і посаду, проводить:

інвентаризацію матеріальних засобів, які приймаються заново призначеною посадовою особою військової частини (з'єднання);

перевірку господарської діяльності військової частини, служб складів та інших об'єктів з моменту останньої перевірки і порівняння облікових відомостей з даними дійсної наявності матеріальних засобів.

Приймання та здавання справ посадовими особами, що відають військовим (корабельним) господарством, оформляється актом.

До акта додаються відомості наявності і якісного стану матеріальних засобів з указанням наявності, якісного стану, надлишків і нестач, а також пояснення того, хто здає справи і посаду, про причини виникнення нестачі, надлишків.

У тих випадках, коли той, хто здає, або заново призначений начальник має по окремих статтях акту заперечення, він викладає їх у письмовій формі в акті під час його підписання.

Вищий начальник при затвердженні акта про приймання та здавання справ і посади зобов'язаний розглянути заперечення. При необхідності, для виявлення дійсного стану речей і розбору заперечень того, хто здає (приймає) справи і посаду, розпорядженням командира частини (з'єднання) призначається службове розслідування, яке повинно бути закінчено в двотижневий строк.

Приймання та здавання справ і посади командиром військової частини (корабля) проводяться відповідно до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

Акт і відомості наявності та якісного стану матеріальних засобів підписуються тим, хто приймає, і тим, хто здає справи та посаду, а також членами комісії, які проводили інвентаризацію матеріальних засобів і перевірку господарської діяльності військової частини (служби). Відомості, крім вказаних осіб, підписуються також особами, які прийняли матеріальні засоби на подальше зберігання.

Акти затверджуються:

при прийманні та здаванні справ і посади заступниками командира та начальниками служб з'єднання і їм відповідними особами - командиром з'єднання;

при прийманні та здаванні справ і посади заступниками командира та начальниками служб частини і їм відповідними особами - командиром частини.

Про приймання та здавання справ і посади подається звіт безпосередньому начальнику.

Рішення щодо усунення зазначених у акті приймання та здавання справ і посади недоліків повинно бути прийнято вищим начальником не пізніше 10-денного строку. У тому випадку, коли за результатами нестачі проводиться службове розслідування, рішення про притягненню винуватого до відповідальності повинно бути прийнято не пізніше місячного строку з дня закінчення розслідування. Особа, яка здає справи і посаду, відбуває до нового місця служби після затвердження акта про приймання і здавання справ і посади вищим начальником, а в тому випадку, коли виявлена нестача - після прийняття щодо них відповідного рішення.

Безпосередні начальники несуть відповідальність за організацію і якісне проведення приймання та здавання справ і посади підпорядкованими їм посадовими особами.

5.4.2 Приймання та здавання справ і посади начальника автомобільної служби військової частини (з'єднання)
Приймаючи справи і посаду, начальник автомобільної служби військової частини зобов'язаний:

ознайомитись із загальними питаннями ведення військового господарства у підпорядкованій службі військової частини;

перевірити стан бойової підготовки підпорядкованих підрозділів, їх укомплектованість особовим складом і технікою та інші питання;

ознайомитись з актами останніх перевірок господарської діяльності (документальної ревізії) підпорядкованих підрозділів і частин (служб);

заслухати у присутності того, хто здає справи і посаду, звіти підпорядкованих посадових осіб про стан господарства та забезпечення військової частини (з'єднання) матеріальними засобами по підпорядкованій службі;

перевірити ступінь виконання планів річного господарського, контрольно-ревізійної роботи, експлуатації і ремонту озброєння, бойової та іншої техніки, планів по підпорядкованій службі, а також виконання пропозицій попередніх перевірок і документальних ревізій, стан обліку і звітності по службі;

перевірити наявність і якісний стан матеріальних засобів, техніки та майна у підрозділах (частинах), службі, на складах, а також організацію їх експлуатації, збереження, ремонту і обліку.

При прийманні і здаванні справ та посади начальника автомобільної служби проводиться інвентаризація матеріальних засобів по службі;

При ознайомленні з загальними питаннями ведення військового господарства (стану служби) той, хто приймає справи і посаду, розміщення складів, парків, майстерень, медичних пунктів та інших об'єктів, їх благоустрій і стан; установлений порядок забезпечення матеріальними засобами та організацію підвезення, розміщення підприємств, установ і організацій місцевих постачальників; та інші питання.

Информация